Розвиток інституту шлюбного договору в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Кафедра цивільного права № 1

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема: «Правова природа шлюбного договору»

Виконала:

студентка 2 групи 3 курсу

господарсько-правового ф-ту

Поліщук М.М.

Науковий керівник:

Іванов А.М.

Харків-2013р

План

Вступ

1. Розвиток інституту шлюбного договору в Україні

2. Наукове розуміння природи шлюбного договору

3. Юридична характеристика шлюбного договору

4. Умови шлюбного договору

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Шлюбний договір - один із стародавніх правових інститутів, відомий людству вже понад дві тисячі років. На різних етапах розвитку правової історії значення шлюбного договору змінювалось. В одних випадках він набував ключової ролі в процесі формування подружніх стосунків, в інших - взагалі втрачав своє значення.

Більшість країн світу давно визнали доцільність існування інституту шлюбного договору в законодавстві. У різних країнах цей інститут має свої особливості, проте мета його існування єдина - надати подружжю достатньо широкі можливості для самостійного визначення своїх майнових відносин у шлюбі. Так, і в Україні соціально-економічний розвиток та еволюція цивільно-правових і сімейних відносин закономірно привели до появи інституту шлюбного договору.

Історія розвитку вітчизняного сімейного законодавства свідчить про те, що договірне регулювання сімейних відносин отримало своє законодавче визнання в першу чергу саме для відносин між подружжям. Сьогодні можна з впевненістю говорити про те, що формування системи сімейно-правових договорів почалося саме з законодавчого закріплення можливості подружжя укладати між собою будь-які договори стосовно належного їм майна, а пізніше в них з'явилася забезпечена законодавцем можливість укладати також шлюбні контракти (договори). Цей факт свідчить про усталеність майнових договорів подружжя на сьогоднішній день, а практика їх застосування, яка щороку збільшується, наочно відображає реальні перспективи розвитку цих договірних конструкцій в процесі регулювання майнових відносин подружжя.

Багато аспектів цього договору піддавалися вивченню науковцями, велика кількість проблем викрита та окремі з них були розв'язані. Визначенням правової природи шлюбного договору займались такі науковці, як О.А. Явор, І.Є. Красько, І.В. Жилінкова, О.В. Дзера, Ю.С. Червоний та ін.

1. Розвиток інституту шлюбного договору в Україні

Спочатку Законом України “Про внесення змін і доповнень в Кодекс про шлюб і сім'ю Української РСР” від 23 червня 1992 р. була внесена ст. 271

- “Право подружжя на укладення шлюбного контракту”. Ця стаття містила визначення шлюбного контракту, під яким розумілася така угода, яка стосувалася вирішення питань життя сім'ї. Проте, на жаль, законодавче закріплення інституту шлюбного контракту не сприяло його широкому практичному застосуванні.

Подальшого розвитку інститут шлюбного договору набув з прийняттям 10 січня 2002 р. нового Сімейного кодексу України (далі - СК України) [1]. Норми, що регулюють відносини подружжя щодо укладення шлюбного договору, зібрані у главі 10 СК України. Окремі питання шлюбного договору врегульовано у Постанові Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільногомайна подружжя» від 21.12.2007 № 11 [2].

Загальний строк існування цього правового інституту в нашій державі дуже короткий, порівняно з іншими країнами. Отже, в Україні недостатньо розвинена загальна теорія договірного права щодо подружніх договорів, а практика укладення їх подружжями пасивна. Слабким є уявлення про сутність та правову природу шлюбного правочину, йому не надається реального значення. Як новий для сімейного законодавства правовий інститут шлюбний договір потребує детального аналізу. Це насамперед стосується визначення його правової природи та значення в процесі регулювання майнових відносин подружжя.

Свого часу справедливої критики зазнавала ст.27-1 КпШС [3], відповідно до якої умови шлюбного контракту не могли погіршувати становище одного з подружжя порівняно із законодавством України. Це, зокрема, означало, що в контракті взагалі неможливо було відступати від рівності часток дружини та чоловіка в спільному майні подружжя, не дозволялось встановлювати обов'язок чоловіка утримувати працездатну дружину. Чинний СК порівняно з КпШС містить більш гнучкі правила, завдяки яким особи можуть вирішувати питання улаштування сімейного життя. Однак не можна не звернути увагу на норми, які, з одного боку, стримують ініціативу сторін шлюбного договору, а, з іншого, дають привід для нескінченних судових спорів.

2. Наукове розуміння природи шлюбного договору

Окремі юристи вважають шлюбний договір різновидом подружніх договорів [4, с. 64]. На думку Ю.С. Червоного, шлюбний договір є сімейно-правовим договором, оскільки його суб'єктами є лише подружжя [5, с. 100].

Позицію О.А. Явор відносно шлюбного договору як договору про спільну діяльність подружжя було піддано критиці [6, с. 8]. Із цього приводу І.Є. Красько зазначив, що договір про спільну діяльність не притаманне зустрічне надання сторонами якихось матеріальних благ. Інтереси сторін у цьому договорі однорідні, чого не можна сказати про шлюбний договір, де кожна сторона має свій майновий інтерес [7, с. 80-81]. І.В. Жилінкова зазначила, що, як і будьякий інший цивільно-правовий договір, шлюбний контракт має особливості, які дають змогу розглядати його як самостійний вид договору. Дуалістичний погляд, що стосується природи шлюбного договору теж посів своє місце в юридичній науці завдяки позиції щодо комплексності договору, оскільки його майже неможливо остаточно віднести до цивільного чи сімейного права. Проте, науковцями так і не було наведено достатніх аргументів для переконливого визначення правової природи та сутності шлюбного договору.

Шлюбний договір, згідно із Сімейним кодексом України, - це договір, який укладається особами, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, і регулює майнові відносини між подружжям, визначає їх майнові права та обов'язки як у шлюбі, так і в разі його розірвання. За своєю юридичною природою шлюбний договір має ряд особливостей (суб'єктний склад, момент з якого він вважається укладеним, його предмет і зміст), що й зумовило його закріплення саме в Сімейному кодексі України. Проте таких положень, які б не вкладалися в загальну конструкцію цивільного договору, він не має. Шлюбний договір є тим правочином, який не обмежується лише сферою дії сімейного права, оскільки на нього поширюються загальні правила Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо всіх правочинів. Форма шлюбного контракту, умови його дійсності, підстави визнання недійсним, процедура укладення і примусового виконання та інші моменти свідчать про те, що тут використовуються загальні цивільно-правові конструкції договірного права. Крім того, розглядаючи предмет шлюбного договору з впевненістю можна сказати, що він має цивілістичний характер, оскільки основу його становлять відносини власності та інші майнові відносини сторін. Однак не можна водночас недооцінювати й применшувати роль сімейно-правових норм у формуванні умов шлюбного договору та визначенні правового режиму майна подружжя. Отже, на нашу думку, шлюбний договір слід розглядати як цивільно-правовий правочин з певною сімейно-правовою специфікою. Посилання ж деяких авторів на особливий суб'єктний склад шлюбного договору не може заперечити його цивілістичних ознак, тому що цивільному праві є чимало договорів з особливим суб'єктним складом, що не виводить їх за межі цивільно-правового договору. Таку думку підтримує і М.В. Антокольська, зазначаючи, що стосовно шлюбного договору неможливо довести його специфічну сімейно-правову сутність, яка відрізняє його від договорів цивільних [8, с. 116].

Проте дискусії серед вчених щодо правової природи шлюбного договору не обмежуються встановленням галузевої його належності. Серед учених продовжуються дослідження щодо його юридичної специфіки. Так, намагання віднести шлюбний договір до якоїсь підгрупи подружніх договорів закінчились невдачею, оскільки він є договором, що має комплексний характер (може увібрати в себе умови, які становлять зміст окремих видів договорів усіх трьох розглянутих нами груп). Він також має особливий суб'єктний склад - його сторонами можуть бути не лише подружжя, а й наречені, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а всі інші договори, що розглядались, можуть укладатись лише особами, що перебувають у законному шлюбі. Ще одна особливість шлюбного договору полягає в тому, що його предметом може бути майбутнє майно подружжя, яке буде отримане подружжям в майбутньому й імовірність появи цього майна не є абсолютною. Отже, можна сміливо говорити про те, що шлюбний договір займає особливе місце в системі майнових договорів подружжя, а тому є особливим засобом правового регулювання майнових відносин подружжя, яке визначає його значення, правову природу та сутність.

3. Юридична характеристика шлюбного договору

Якщо розглядати шлюбний договір у контексті прийнятої в цивільному праві класифікації угод, то він набуде ряд специфічних ознак, які характеризуватимуть його юридичну специфіку. Однією з таких ознак є двосторонній характер шлюбного договору, оскільки в ньому виражається воля двох сторін, правам та обов'язкам однієї сторони відповідають зустрічні права й обов'язки іншої. Так, з укладанням такого договору подружжя обопільно зобов'язується виконувати умови договору й водночас набуває права вимагати один від одного виконання цих умов. Наприклад, чоловік за шлюбним договором бере на себе зобов'язання передати в спільну сумісну власність належну йому на правах особистої приватної власності трикімнатну квартиру. З моменту набуття чинності шлюбного договору в чоловіка виникає обов'язок з надання квартири в спільну сумісну власність, а у дружини - право вимагати такої передачі.

Шлюбний договір зазвичай є взаємовигідним для сторін, які його укладають, і відплатним. Відплатність може виражатися в тому, наприклад, що кожний з подружжя передає свою приватну власність у спільну сумісну власність чи один з подружжя передає свою власність у спільну сумісну, а інший, натомість, виконує якісь дії зобов'язального характеру. Проте шлюбні договори рідко характеризуються абсолютною еквівалентністю взаємних благ, що надаються сторонами одна одній. Однак можливі й безвідплатні шлюбні договори з дуже простою структурою. Наприклад, коли за таким договором квартира, що належала до укладення шлюбу одному з наречених, після укладення шлюбу переходить у спільну сумісну власність подружжя.

Шлюбний договір є консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх питань, що мають суттєве значення. Набуває шлюбний договір чинності після укладення шлюбу та нотаріального завірення. шлюбний договір фідуціарний угода

Шлюбний договір може мати як строковий, так і безстроковий характер. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 96 СК України, у шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. Ця норма є диспозитивною, тому в шлюбному договорі зазначені терміни можуть і не передбачатись. Якщо в цьому документі не передбачений загальний строк його дії, він діє до відмови подружжя від цього договору або до його розірвання (ст. 100 і 101 СК України) чи визнання недійсним (ст. 103 СК України). Якщо в шлюбному договорі встановлено загальний строк його дії, він діє протягом цього строку. Подружжя може подовжити термін дії шлюбного договору. Така угода, як випливає зі змісту ст. 94 СК України, має бути нотаріально посвідчена.

У цивільному праві існує поняття фідуціарної угоди, яка ґрунтується на особливих особистістно-довірчих відносинах її учасників. З першого погляду до таких угод можна віднести і шлюбний договір, але їх особливістю є те, що зміна характеру взаємовідносин сторін (втрата їх довіри) може призвести до припинення правовідносин в односторонньому порядку. Про шлюбний договір цього сказати не можна, оскільки він може бути розірваний лише за взаємною згодою подружжя або ж за рішенням суду.

Ще однією специфічною характеристикою шлюбного договору можна вважати його належність до угод з відкладальною обставиною, тобто обставиною з настанням якої пов'язується виникнення прав і обов'язків сторін за правочином. Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які здійснюють правочин, мають право самі обумовити такі обставини, щодо яких невідомо - настануть вони чи ні. Шлюбний договір зараховують до такого типу правочинів на тих підставах, що він набуває чинності тільки після реєстрації шлюбу. Проте це неправильно, оскільки, по-перше, ця умова визначається не сторонами угоди, а законом - ч. 1 ст. 95 СК України, по-друге відкладальна умова має характеризуватися невизначеністю (невідомо настане вона чи ні), а реєстрація шлюбу ознаки невизначеності не має і її настання цілком залежить від самих сторін шлюбного договору. По-третє, відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦК України, якщо настанню відкладальної обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що настала. Оскільки шлюбний договір є правочином з відкладальною умовою - реєстрацією шлюбу, то виходить, якщо одна сторона відмовиться від вступу в шлюб через небажання, щоб шлюбний договір набув чинності, то шлюб буде вважатися укладеним. Проте відповідно до принципів сімейного законодавства шлюб є вільним і ніхто не може бути примушений до нього. Отже, цей логічний висновок приводить до думки, що шлюбний договір не можна вважати правочином з відкладальною умовою. Однак слід зауважити, що він все ж може містити як комплексний договір окремі положення з відкладальними чи скасувальними обставинами. Наприклад, у шлюбному договорі подружжя може передбачити, що якщо котромусь з них в перші три роки шлюбу подарують квартиру, то вона перейде до їх спільної сумісної власності тощо.

4. Умови шлюбного договору

Згідно з ч. 1 ст. 92 Сімейного кодексу України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Отже, шлюбний договір може укладатися тільки між особами, які вже перебувають у зареєстрованому шлюбі (на підтвердження чого нотаріусу подається свідоцтво про реєстрацію шлюбу) або між особами, які вже подали заяву про реєстрацію шлюбу (на підтвердження цього нотаріусу подається довідка з органу реєстрації цивільного стану з інформацією про призначення реєстрації шлюбу на відповідну дату). Відповідно до положень ст. 95 Сімейного кодексу України якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. Разом з тим, з моменту розірвання шлюбу особи встрачають право на укладення шлюбного договору.

Не дивлячись на те, що шлюбний договір може бути укладений тільки між подружжям або особами, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, закон надає право чоловіку та дружині визначити в договорі строк дії окремих його норм і у випадку розірвання шлюбу(ч. 2 ст. 96 Сімейного кодексу України). Так, наприклад, шлюбний договір може передбачати право одного з подружжя на утримання після розірвання шлюбу із зазначенням конкретного розміру утримання тощо [9, с.64].

Пункт 127 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» визначає шлюбний договір як договір щодо вирішення питань життя сім'ї, яким регулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні майнові права та обов'язки як батьків. Згідно з п. 129 цієї ж Інструкції шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Таким чином, шлюбний договір покликаний врегулювати виключно майнові відносини сім'ї і не може стосуватися особистих відносин подружжя. Разом з тим, шлюбний договір не є договором відчуження, тому не може передбачати передачу у власність одному з подружжя майна.

Шлюбний договір може включати в себе наступні умови:

- визнання майна, що є спільною сумісною власністю, тобто набуте подружжям в період перебування в зареєстрованому шлюбі, таким, що вважатиметься їх спільною частковою власністю або приватною власністю кожного з них (того з подружжя, на чиє ім'я таке майно було придбано);

- визначення майна, яке передається чоловіком чи дружиною на спільні потреби сім'ї, а також встановлення правового режиму майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу (зокрема, подружжя може вважати це майно спільною власністю або особистою власністю кожного з них);

- визначення можливого порядку поділу майна, в тому числі в разі розірвання шлюбу;

- встановлення порядку користування майном, в тому числі порядок користування житлом, що належить одному з подружжю, іншим з подружжя, а також порядок вселення і виселення з житла;

- домовленість про проживання в житловому приміщенні, що належить на праві особистої власності одному з подружжя або є їх спільною власністю, їхніх родичів;

- надання утримання одному з подружжю, строк і розмір виплати аліментів;

- будь-які інші умови, що врегульовують майнові відносини між подружжям (порядок користування грошовими коштами, порядок виконання кредитних чи інших майнових зобов'язань, зобов'язання одного з подружжя щодо здійснення оплати за лікування чи навчання іншого або дитини тощо).

Згідно з положеннями ст. 94 Сімейного кодексу України шлюбний договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується. Крім того, зміни та доповнення до шлюбного договору також підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно до ст. 101 Сімейного кодексу України одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього. Згідно зі ст. 102 Сімейного кодексу України розірвання шлюбного договору можливе лише в судовому порядку.

Таким чином, для припинення шлюбного договору подружжя повинно подати нотаріусу спільну заяву про відмову від нього. В односторонньому порядку відмовитися від шлюбного договору неможливо [10, с.89].

Висновок

Підсумовуючи вищенаведене, відзначимо, що шлюбний договір слід розглядати як цивілістичний правочин з ознаками сімейно-правового. Він є двосторонньою, консенсуальною, на платній чи безоплатній основі, строковою чи безстроковою угодою, спрямованою на встановлення певного режиму майна подружжя, а також їх взаємних майнових прав та обов'язків Це новий для українського договірного права інститут, що має певну специфіку й потребує подальшого наукового дослідження та вдосконалення. Проте в сучасних ринкових умовах і на шляху України до європейської інтеграції шлюбний договір є надзвичайно важливим правовим інститутом, що розширює диспозитивні можливості суб'єктів сімейно-правових відносин, надаючи їм можливість відійти від встановленого законом режиму майна подружжя та регулювати свої майнові відносини відповідно до своїх індивідуальних потреб.

Список використаної літератури

1. Сімейний кодекс України, Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 10.01.2002 № 2947-III;

2. Постанова Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільногомайна подружжя» від 21.12.2007 № 11;

3. Кодекс про шлюб та сім'ю України Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 20.06.1969 № 2006-VII;

4. Дзера О.В. Укладення подружжям угод щодо їх спільного майна / О.В. Дзера //Радянське право. - 1978. - № 4. - С. 64.

5. Червоний Ю.С. Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины / Ю.С. Червоний. - К., 2003. - С. 100.

6. Явор О.А. Функції шлюбного контракту в сімейному праві України : автореф.дис... канд. юрид. наук / О.А. Явор. -Харків, 1996. - С. 8.

7. Ромовська З.В. Українське сімейне право : [підручник] / З.В. Ромовська. - К. :Правова єдність. - 2009. - 500 с.

8. Антокольская М.В. Лекции по семейному праву / М.В. Антокольская. - М.,

1995. - С. 16.

9. Жилінкова І. Розвиток інституту шлюбного договору / І. Жилінкова // Вісник АпнУ. - 2002. - № 28. - С. 63-65.

10. Жилінкова І.В. Шлюбний контракт: чинне законодавство та перспективи його розвитку / І.В. Жилінкова // Право України. -2006. - № 6. - С. 109.

Размещено на Allbest.ru