Особливості організації роботи прокурора по представництву інтересів громадян і держави

Беручи участь у процесі для надання висновку у справі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є ініціаторами порушення провадження у цій справі і, відповідно, мають менший обсяг процесуальних прав. Вони не можуть змінити предмет позову, підстави позову ці процесуальні права належать заявникам.

Представники органів державної влади та місцевого самоврядування, які вступили у процес з власної ініціативи або залучені судом для надання висновку в справі, користуються процесуальними правами осіб, які беруть участь у справі.

6. Інші учасники цивільного процесу

Інші учасники цивільного процесу - це особи, які надають суду та особам, які беруть участь у справі організаційну, інформаційну та інші допомогу, чим сприяють належному судовому розгляду та вирішенню справи. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Секрететар судового засідання - це працівник суду, на якого покладається організаційне забезпечення судового процесу.

Безпосередньо перед розглядом цивільної справи секретарем судового засідання перевіряється явка учасників судового процесу та вживаються заходи до з'ясування причин неявки, уточнюються відомості про вручення судових викликів, повідомлень, судових повісток та інших матеріалів, про що доповідається судді.

Після розгляду справи або відкладення її на інший час на повістках осіб, викликаних у суд, відмічається час їх явки та час залишення суду, завіряється цей запис підписом секретаря судового засідання та відбитком відповідного штампа суду.

Після закінчення судового засідання секретарем судового засідання у терміни відповідно до процесуального законодавства складається, підписується і передається судді протокол судового засідання. Протокол перевіряється та підписується суддею

Судовий розпорядник - нова фігура в цивільному процесі. Процесуальним законодавством судових розпорядників віднесено до категорії інших учасників судового процесу, які беруть участь у забезпеченні розгляду справ. Їхня участь у судовому процесі є гарантією здійснення правосуддя шляхом створення належних умов для проведення судового засідання, забезпечення додержання особами, які перебувають у суді, встановлених чинним законодавством та правилами внутрішнього розпорядку роботи суду норм поведінки, дотримання вимог процесуальних законів під час здійснення судом судочинства.

Судовий розпорядник беззаперечно виконує вказівки і розпорядження керівників суду, суддів та головуючого щодо організації підготовки залу судового засідання до слухання в ньому справи, забезпечення додержання особами, які є в суді, встановлених правил та інших заходів, направлених на сприяння веденню судового засідання.

Судовому розпоряднику забороняється:

а) відволікатися від виконання посадових обов'язків;

б) вступати в розмови, які не стосуються розгляду справи, із сторонніми особами, підсудними та іншими учасниками судового процесу;

в) приймати від осіб, які тримаються під вартою, або передавати їм від сторонніх осіб які-небудь предмети, продукти харчування, листи тощо;

Перед початком судового засідання судовий розпорядник доповідає головуючому про своє прибуття, готовність залу судового засідання, доставку правоохоронними органами затриманих, підсудних осіб і до закінчення судового засідання перебуває в залі та виконує його вказівки, розпорядження.

Після закінчення судового засідання судовий розпорядник в усній формі доповідає керівнику служби про закінчення розгляду справи, виконання розпоряджень головуючого, зауваження, які надходили від головуючого, учасників судового процесу та про всі інші події в залі суду і вжиті ним заходи.

Свідок - це учасник процесу, основна функція якого - дати правдиві показання щодо відомих йому обставин. Показання свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в цивільному процесі, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Свідком може бути лише фізична особа, яка може правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та давати про ці обставини правильні показання.

Свідок з`являється в процесі за клопотанням сторін. З власної ініціативи свідок показання давати не може. Закон не встановлює мінімальний вік особи, яка може бути свідком. Однак слід враховувати психологічну зрілість особи для правильного сприйняття обставин та їх переказу.

У разі неможливості прибуття за викликом до суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд. Таке повідомлення може бути як усним, так і письмовим.

Свідок, як учасник процесу має право: давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, передбачених ст. 52 ЦПК, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду5. Свідок зобов`язаний давати правдиві показання ст. 385 КК України передбачає кримінальну відповідальність за відмову свідка від давання показань в суді.

Не підлягають допиту як свідки:

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному

2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем;

3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.

Експерт - це фізична особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Відповідно до ст. 10 Закону “Про судову ексертизу” судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Експерт зобов'язаний:

з'явитися за викликом суду;

провести повне дослідження;

дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання;

у разі необхідності - роз'яснити висновок;

забезпечити збереження об'єкта експертизи

За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

Спеціаліст, як учасник процесу, запроваджується ЦПК вперше. Спеціаліст - це фізична особа, яка надає допомогу суду під час вчинення певних процесуальних дій, що потребують спеціальних знань або навичок.

Спеціаліст залучається до участі у цивільному процесі за ухвалою суду.

Мета участі спеціаліста в цивільному процесі - надання безпосередньої технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій. До такої належить фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо.

Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.

Спеціаліст не несе відповідальності за свої дії в процесі, зокрема за завідомо неправильні відповіді, консльтації або роз`яснення, оскільки такої відпвоідальності законом не передбачено.

Перекладач - це учасник процесу, який залучаєтсья судом для надання допомоги особі, яка не володіє державною мовою, на якій ведеться цивільне судочинство.

Участь перекладача обов`язкова в усіх випадках, коли особа не володіє українською мовою

Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Факт вільного володіння іноземною мовою потребує доведення в суді.

Не може бути перекладачем особа, яка не володіє українською мовою. Тому не допускається так званий подвійний переклад, наприклад з арабської на англійську, а потім з англійської на українську. З цих причин судовий розгляд в місцевостях, де не має перекладачів із рідкісних мов, може стати загалі неможливим.

До правової допомоги належать:

1) консультації та роз'яснення з правових питань;

2) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

3) правовий висновок;

4) представництво;

6) виконання обов'язків захисника при провадженні у справах про адміністративні правопорушення;

7) інші послуги правового характеру, які не заборонені законом.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

До осіб, які надають правову допомогу коментована норма відносить адвокатів та інших фахівців у галузі права. Їх правовий статус істотно відрізняється.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.



Висновки

Розглянувши та проаналізувавши деякі елементи та особливості інституту участі у цивільному процесі органів та осіб, яким надано законом право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, можна зробити деякі висновки.

Зважаючи на методичні вимоги щодо стислого формату роботи, неможливо детально проаналізувати весь суб'єктний склад та законодавство, що визначає цей інститут цивільного процесуального права. Тому, на мою думку, необхідно аналізувати його мету та головні принципи.

Головна мета участі вищезгаданих органів і осіб - це захист прав, свобод та інтересів інших осіб, що самостійно не в змозі реалізувати це право. Через такий захист реалізується глобальна функція цього цивільно-правового інституту - підвищення ефективності судового захисту, що є, зокрема, одним із завдань Загальної декларації прав людини. При цьому законодавець не створює виключного переліку матеріальних підстав для вступу "захисників" у справі. Зокрема, прокурор самостійно на власний розсуд визначає та аргументує свою участь. Це можуть бути, наприклад, вік, стан здоров'я або як у вищерозглянутій справі - матеріальне положення особи, права, якої порушено. Слід зауважити, що участь ООЗП у цивільному процесі може бути не лише факультативною (наприклад, на розсуд прокурора), але й обов'язковою (наприклад, у справах з усиновлення). Таким чином, законодавець надав особливу увагу інтересам найбільш незахищених учасників правовідносин (усиновлюваним). У той же час важливо наголосити на відокремленій та незалежній одна від одної участі особи-"захисника" та підзахисного. На відміну, наприклад, від законного представництва, де представник заміщує особу, яку представляє, у ООЗП не має змоги діяти без врахування або всупереч думці підзахисної особи. Таким чином, реалізовуються принципи диспозитивності та демократичності цивільного процесу.

Список використаної літератури

1. Конституція України, 28 черв.1996 р.

2. Цивільний процесуальний кодекс України. - К: ВРУ, 18.03.2004

3. Цивільний Кодекс України. - К: ВРУ, 16.01.2003.

4. Сімейний Кодекс України. - К: ВРУ, 10.01.2002.

5. Кодекс законів про працю України вiд 10.12.1971

6. Загальна декларація прав людини 1948 р. // Голос України вiд 10.12.2008 - № 236

7. Конвенції про захист прав і основних свобод людини № 40 від 21.11.2000 р.

8. Закон України «Про Прокуратуру» від 5 листопада 1991 року

9. Закон України "Про захист прав споживачів" вiд 12.05. 1991

10. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992

11. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

12. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.1997

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" 15.05.2006 № 3 // Сайт Верховного Суду України (http://www.scourt.gov.ua/)

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 № 3 // Вісник Верховного суду України 2007 р., № 5, С.

15. Постанови Пленуму ВСУ.

16. Вісник Національної академії прокуратури України від 4 липня 2014 року № 793)

17. Науково-практичний коментар ЦПК України, 2013

18. Штефан О.О. Цивільне процесуальне право України: навч. посібн. -К.: Юрінком Інтер, 2009.

19. Цивільний процес: за ред. А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська, с. 567-58

20. Цивільно-процесуальне право України : за ред. Комарова В.В, вид. право Харків 2011 с. 712-723, 736-748.

21. Рішення Рівненського районного суду м. Рівне від 03.03.2013 р. за справою №2-1188/2013



Додаток 1

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАКАЗ

29.11.2006 N 6ги

Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень

З метою забезпечення прокурорами ефективного та результативного застосування повноважень по представництву в суді, захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень, керуючись ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ),

НАКАЗУЮ:

1. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам забезпечити активне та ефективне застосування представницьких повноважень щодо захисту інтересів громадянина або держави в суді.

2. Основними завданнями представництва в суді вважати реальний захист прав і законних інтересів осіб, які не спроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб.

3. Здійснювати представницькі функції шляхом:

- підготовки та звернення до суду з позовами, заявами, адміністративними позовами (далі - позови, заяви);

- участі у розгляді судами справ;

- ініціювання перегляду незаконних судових рішень;

- захисту прав громадянина або інтересів держави при виконанні судових рішень;

- вжиття передбачених законом заходів щодо усунення порушень закону при здійсненні судочинства, відповідальності винних у цьому осіб.

Генеральний прокурор України О.Медведько



Додаток 2

До Рівненського міського суду Рівненської області

Заявник: Бабко Олег Володимирович, який проживає за адресою: м. Рівне поштовий індекс 30028

Заінтересована особа: ТОВ завод „Імпульс” вул. Леніна, буд. 27, м. Рівне поштовий індекс 30032

Заява про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами

15 березня 1998 року мене прийняли на роботу апаратником на ТОВ завод „Імпульс”.

16 січня 2010 року я захворів і не вийшов на роботу.

За допущене порушення 27 січня 2010 року мене звільнили з роботи за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи звільнення незаконним я звернувся до Рівненського міського суду з позовом про поновлення мене на роботі, однак 9 березня 2010 року він відмовив мені у позові.

Зазначене рішення я оскаржив до апеляційного суду Рівненської області, а після того як він постановив ухвалу про відхилення моєї апеляційної скарги звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду України.

Під час розгляду моєї скарги у Верховному Суді, 6 серпня 2010 року Рівненський міський суд задовольнив позов ТОВ заводу „Імпульс” і виселив мене із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

13 жовтня 2010 року Верховний Суд України скасував рішення Рівненського міського суду від 9 березня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 травня 2010 року і поновив мене на роботі.

У зв'язку з цим, рішення Рівненського міського суду від 6 серпня 2010 року про виселення мене із гуртожитку підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки підставою для його ухвалення було скасоване Верховним Судом України рішення Рівненського міського суду від 9 березня 2010 року про відмову мені в позові про поновленні на роботі.

Зазначені мною обставини підтверджуються доданими до заяви документами.

На підставі викладеного й у відповідності з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 363, ч. 2 ст. 365 ЦПК України

Прошу:

Скасувати рішення Рівненського міського суду від 6 серпня 2010 року про виселення мене із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Додатки:

1. Дві копії рішення суду від 9.03.05 р.

2. Дві копії ухвали апеляційного суду від 14.05.05 р.

3. Дві копії рішення суду від 06.08.05 р.

4. Дві копії рішення Верховного Суду України від 13.10.10 р.

5. Копія заяви.

„20” березня 2010 р. ________ Бабко О.В



Додаток 3

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

20700, Рівненська обл., м. Дубно, вул. П. Лумумби, 15

Позивач: Когут Ірина Володимирівна, місце проживання: Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Смига,

Представник Позивача: Бодашко Олександр Олександрович

Відповідач: Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності

Лимаренко Валентина Володимирівна, місце проживання: Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Смига,

Заява про видачу виконавчого листа

28.09.2013р. Дубенським міськрайонним судом Рівненської області було прийняте рішення у цивільній справі № 2-1234/11 за позовом Когут Ірини Володимирівни до Лимаренко Валентини Володимирівни про зміну підстав та формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, у відповідності до якого позов було задоволено частково (суддя Манько М.В.).

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 23.12.2013р. (справа № 22ц-1234/2013), дане судове рішення було частково змінено.

У відповідності до ст. 368 ЦПК України прошу видати виконавчий лист для послідуючого виконання судового рішення.

Додатки:

1. Копія рішення Дубенського міськрайонного суду від 28.09.2013р. справа № 2-1234/13;

2. Копія рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23.12.2011р. справа № 22ц-12345/2013;

3. Копія Довіреності представника від 16.05.2013р.

З повагою,

«12» березня 2014 р. О.О. Бодашко

(представник позивача)

Додаток 4

Справа № 2-1188/2013

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 року Рівненський районний суд м. Рівне у складі: головуючого судді - Боговського Д. Є. при секретарі - Овчинниковій Є.О.

Розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у залі суду в м. Рівне цивільну справу за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах громадянина Павлова В. І. до Державного підприємства "Завод ім. Малишева" - про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Рівненської області, який діє в інтересах громадянина Павлова в порядку ст.45 ЦПК України звернувся до Рівненського районного суду м. Рівне з позовною заявою до Державного підприємства "Завод ім. Малишева"- про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2610грн., посилаючись на те, що прокуратурою Рівненської області в порядку здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів проведено перевірку додержання вимог законодавства про оплату праці в державному підприємстві "Завод ім. Малишева", якою було встановлено порушення вищезазначеного законодавства, факти недотримання конституційних прав громадян на своєчасне одержання винагороди за працю.

Зокрема, розпорядженням №-к від 02 червня 2012 року на підставі ст.38 КЗпП України, звільнено Павлова.В.І. В порушення вимог ст.116 КЗпП України, адміністрацією підприємства при звільнені працівника не здійснено виплату всіх сум, що належать йому при звільненні від підприємства.

Станом на 15.01.2013 року заборгованість перед Павловим складає 2610 грн., чим порушено його конституційне право на своєчасне одержання винагороди за працю. Відповідач в добровільному порядку не погашає заборгованість по заробітній платі, внаслідок чого Павлов через скрутне матеріальне становище позбавлений можливості самостійно звернутись до суду за захистом своїх прав, а також позбавлена можливості отримати кваліфіковану юридичну допомогу.

В попередньому судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги та доводи заяви підтримав, просив задовольнити, постановивши рішення яким стягнути з відповідача ДП Завод ім. Малишева суму належну працівникові Павлову В.І. при звільненні в розмірі 2610 грн. Представник відповідача Андросов А.О. в попередньому судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення з ДП "Завод ім. Малишева" на користь Павлова суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 2610 грн. визнав в повному обсязі та проти їх задоволення не заперечував.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення представника прокуратури Рівненської області, представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази, вважає, що позов Заступника прокурора Рівненської області в інтересах громадянина Павлова підлягає задоволенню з наступних підстав: судом встановлено що, Заступник прокурора Рівненської області відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру"

Також судом встановлено, що відповідно до розпорядження № 3-к про припинення трудового договору від 02.06.2012 року Павлов В.І. на підставі ст.38 КЗпП України - за згодою сторін, звільнено з посади 02 червня 2012 року.

При звільнені з ним не було проведено остаточного розрахунку, який, відповідно до довідки Ф.1740 - 24 складає 2610 грн.00 коп.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства. проводиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення заробітної плати заявлені обґрунтовано, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та підлягають задоволенню, з ДП "Завод ім. Малишева" підлягає стягненню на користь Павлова В.І.. сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 2610 грн.00 коп.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача ДП “Завод ім. Малишева” на користь держави судовий збір у розмірі 81 грн. та 50 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладенного, керуючись ст. ст. ст.10, 11, 130, 174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст.38, 44, 47, 49, 115,116, КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника прокурора Рівненської області який діє в інтересах Павлова до Державного підприємства “ Завод ім. Малишева” про стягненнязаборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з ДП “Завод ім. Малишева” на користь Павлова В.І. суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 2610 (дві тисячі шістьсот десять) грн.00 коп.

Стягнути з ДП “Завод ім. Малишева” на користь держави судовий збір у розмірі 81 гривня 00 коп.

Стягнути з ДП “Завод ім. Малишева” на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 50 гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області, шляхом подачі через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Боговський Д. Є.



Додаток 5

До Рівненського міського суду м. Рівне

ПОЗИВАЧ:

Макаренко Олена Василівна

ВІДПОВІДАЧ :

Олексійчук Марія Миколаївна

ТРЕТІ ОСОБИ:

Прокурор Острозького району

Орган опіки та піклування, виконавчий комітет Острозької районної у м. Рівне ради

Позовна заява про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

Відповідачка по справі - Олексійчук М.М. «10»жовтня 1974 року народження.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від «23»вересня 2012 року задоволено позов прокурора Острозького району про позбавлення її батьківських прав, стосовно неповнолітніх дітей : Олексійчук В.П «13»травня 1999 року народження та Олексійчук О.П. «26» березня 2003 року народження та на неї покладено обов'язок по 1/3 з усіх видів заробітку чи доходу виплачувати аліменти.

«15»жовтня 2014 року відповідачка тимчасово, без реєстрації проживаючи за адресою м. Острог, вул. Соборна,4а. 18 кв народила дівчинку, а через два тижні залишивши немовля, зникла у невідомому напрямку.

Я добровільно, в інтересах маленької дитини, взяла на себе обов'язки матері та почала піклуватися про дівчинку. Саме я провела реєстрацію народження дівчинки, дала їй ім'я Катерина та отримала свідоцтво про народження, в якому відповідачка записана матір'ю, а батька вказано з моїх слів ( копія свідоцтва про народження додається).

Рідна мати, відповідачка по справі, залишила доньку, якій було два тижні і вибула в невідомому напрямку, не проявляючи материнського піклування про неї, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

Рішенням Острозької районної ради від «1»листопада 2014 року мене призначено опікуном над малолітньою Олексійчук К.Я. Мої намагання встановити місце перебування відповідачки бажаних результатів не дали, а в ході перевірки, яку здійснили працівники РВ УМВС України у Рівненській області встановлено, що Олексійчук М.М. дійсно залишила свою доньку, за адресою вказаною в позовній заяві, що вона не має постійного місця проживання, веде бродяжницький, анти суспільний спосіб життя.

За даними міліції «25»грудня 2014 року доставлялася до Рівненського РВ УМВС України у Рівненської області за дрібне хуліганство, «23» січня 2015 року була помічена на центральному ринку м. Рівне. Дані факти встановлені та викладені у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області позбавлена батьківських прав та на неї покладено обов'язок виплачувати аліменти по 1/3 з усіх видів заробітку (доходів).

Жодної матеріальної підтримки діти від відповідачки не отримують, але вважаю, що Олексійчук повинна утримувати і свою доньку Олексійчук К.Я. «15»жовтня 2014 року народження.

Факти, зазначені в позовній заяві, крім їх документального підтвердження, можуть підтвердити свідки, список яких буде надано на попередньому судовому слуханні.

За таких обставин вважаю за необхідне звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення з відповідачки аліментів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 164 , 141,155,180,166 Сімейного Кодексу України, -



ПРОШУ:

Постановити рішення про позбавлення батьківських прав Олексійчук М.М. громадянку України, «10»жовтня 1974 року народження, стосовно доньки Олексійчук К.Я., «15»жовтня 2014 року народження, а також стягувати щомісячно, на мою користь, на утримання малолітньої Олексійчук по 1/6 частині з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 1/3 прожиткового мінімуму, встановленого на день стягнення, для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви до досягнення нею повноліття.

Прошу доручити органу опіки та піклування Острозькому райвиконкому м. Рівне підготувати письмовий висновок по суті позову.

Додаток:

квитанція про сплату державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення, копія позовної заяви, копія свідоцтва про народження дитини, копія свідоцтва про народження відповідачки, копія паспорту позивача, копія постанови Острозького УМВС України у Рівненській області, копія рішення Острозької Районної у м.Рівне Ради.

Дата 25 лютого 2015р. Підпис О.В. Макаренко



Додаток 6

До Здолбунівського районного суду м. Рівне

Заявник Нечипоренко Никифір Калістратович

Заінтересована особа:

Відділ опіки та піклування:

Здолбунівської районної державної адміністрації м.Рівне

Заява про обмеження цивільної дієздатності, встановлення піклування і призначення піклувальника

29 лютого 1999 року я уклав шлюб з Нечипоренко Палагією Несторівною, який ми зареєстрували у Здолбунівському відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

У спільному шлюбі 28 вересня 2005 р. у нас народилося двоє дітей: двійнята - Нечипоренко Калістрат Никифорович та Нечипоренко Мальвіна Никифорівна, які проживають разом з нами і перебувають на моєму утриманні.

З осені 2006 року Нечипоренко Пелагія Несторівна зловживає спиртними напоями і перебуває на обліку в Рівненському наркологічному диспансері з приводу хронічного алкоголізму.

Вона працює фахівцем із клінінгу у товаристві з обмеженою відповідальністю „Процеснонстоп”, де отримує заробітну плату в сумі 1500,00 гр. на місяць. Однак гроші до сімейного бюджету не вносить, а повністю витрачає їх на придбання спиртних напоїв.

Своїми діями вона ставить себе і свою сім'ю у скрутне матеріальне становище, оскільки позбавляє нас можливості заплатити за квартиру і комунальні послуги, придбавати товари першої необхідності, продукти харчування і одяг.

У відповідності з ч. 2 ст. 36 Цивільного кодексу України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями і тим ставить себе чи свою сім'ю у скрутне матеріальне становище.

У разі обмеження цивільної дієздатності фізичної особи суд згідно із ст. 59, ч. 2 ст. 60 Цивільного кодексу України встановлює над нею піклування і призначає піклувальника.

Мені це необхідно для призначення мене піклувальником моєї дружини.

Крім доданих до заяви документів, зазначені мною обставини зможуть підтвердити моя мати - Нечипоренко Марина Станіславівна, сусід по сходовій клітці - Іваносян Іво Івкович та голова ОСББ Шахмат Ашан Мамудович.

Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи у відповідності з ч. 2 ст. 240 ЦПК України відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного й у відповідності з ч. 2, 3 ст. 36, ст. 59, ч. 2 ст. 60 ЦК України, керуючись ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 234, ст. 236, ч. 1 ст. 241 ЦПК України

ПРОШУ:

1. Обмежити цивільну дієздатність моєї дружини - Нечипоренко Пелагії Несторівну, 01 січня 1970 року народження, уродженцю і жительку м.Рівне, встановити над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначити мене її піклувальником.

2. Під час підготовки справи до розгляду вирішити питання про виклик до суду свідків:

- Нечипоренко Марину Станіславівну, яка проживає за адресою: м.Рівне, вул. ЗМлинівська, 32/36

- Іваносяна Іво Івковича, який проживає за адресою: м.Рівне, вул. Млинівська, 32/37;

- Шахмат Ашана Мамудовича, який проживає за адресою: м.Рівне, вул. Млинівська, 32/37.

Додатки:

1. Копія свідоцтва про укладення шлюбу.

2. Копії свідоцтв про народження дітей.

3. Копія свідоцтва про народження дружини.

4. Довідка з місця роботи.

5. Довідка з місця проживання.

6. Довідка наркологічного диспансеру.

7. Копія заяви з додатками для заінтересованої сторони.

09 травня 2012 р. підпис Н.К. Нечипоренко

Размещено на Allbest.ru