Створення на початку 90-х років минулого століття Європейського Союзу (ЄС) спричинило процес європейської інтеграції, завдяки якому відбулися зміни в політичному, економічному і правовому характері, і зумовило привабливість європейської моделі регіональної інтеграції для країн всього світу.

В юридичній сфері ЄС - поки що єдиний приклад наднаціональної правової системи, що успішно функціонує в межах окремої регіональної міжнародної організації.

Правова система ЄС унікальна завдяки верховенству і прямій дії її норм в державах - членах ЄС .

Важливою особливістю правопорядку ЄС є те, що його основу становить так званий "спільний доробок" «acquis communautaire» , який повинен поділяти та застосовувати як держави - члени ЄС , так і держави, що претендують на членство в ЄС .

Особливе значення концепції « acquis communautaire » полягає в тому, що вона гарантує гомогенність правової системи ЄС, оскільки базується на ідеї неможливості зміни його складових частин у процесі співробітництва з іншими суб'єктами міжнародного права. Вона в цілому забезпечує цілісність цієї системи та обов'язкове однакове застосування права ЄС в усіх державах-членах.

Проте досі не існує єдиного підходу до уніфікованого тлумачення обсягу та змісту поняття « acquis communautaire » в правозастосовній практиці та науці права ЄС. Офіційні та неофіційні документи інститутів ЄС переповнені різними, не завжди послідовними посиланнями на « acquis communautaire ».

Така ситуація дає можливість інститутам ЄС вводити в правовий обіг нові підвиди поняття «аcquis communautaire»на свій розсуд, відповідно до цілей зовнішньої політики ЄС.

Розробці єдиного підходу до визначення обсягу та змісту поняття « acquis communautaire » перешкоджає інертність процесу спрощення та кодифікації законодавства ЄС.

Труднощі, пов'язані з одноманітним тлумаченням та застосуванням « acquis communautaire » в праві ЄС, знаходять своє пояснення в динамічному та комплексному характері цього поняття.Обсяг і зміст поняття «acquis communautaire» може змінюватися залежно від мети його застосування. Наприклад, для держав - членів ЄС « acquis communautaire» містить так звану «спільну правову спадщину» ЄС - все те, чого було досягнуто за понад півстоліття європейської інтеграції. Всі держави - члени ЄС визнають та приєднуються до «спільної правової спадщини» для того, щоб ефективно виконувати свої зобов'язання, які виникають із членства в ЄС. Для третіх країн поняття «acquis communautaire» має більш динамічний характер. Це означає, що країни - кандидати на вступ до ЄС повинні імплементувати « acquis communautaire» в обсязі, який може відрізнятися від обсягу « acquis communautaire », обов'язкового для держав - членів ЄС. А характер і стан двосторонніх відносин між ЄС та іншими державами можуть прямо чи опосередковано вплинути на зміст « acquis communautaire » для держав, що не мають членства в ЄС.

1. Історія виникнення поняття « acquis communautaire»

Виникнення поняття «acquis communautaire» тісно пов'язане з процесом розширення ЄС. Одна з перших згадок про існування спільних правових досягнень чи спільної правової спадщини мала місце на другій зустрічі керівників держав - членів Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) 18 липня 1961 року в Бад-Годесберзі (Німеччина), на якій було обумовлено перші кроки щодо зміцнення політичного співробітництва між державами - членами ЄЕС. Учасники цієї зустрічі визначили, які зобов'язання повинні взяти на себе держави - кандидати перед вступом до ЄЕС.

Одне з перших згадувань про « acquis communautaire» з'явилося в проекті Договору про Європейський Союз від 14 лютого 1984 р., який був складений Європейським парламентом (відомий як « проект Спінеллі»).

7 лютого 1992 р. була підписана Маастрихтська угода ( Договір про Європейський Союз), [5]. що набула чинності 1 листопада 1993 р. Економічна мета Спільноти відходить на задній план, тоді як пріоритетними постають політичні завдання.

Цілями угоди було:

- посилення демократичних засад і ефективності органів Спільноти,

- створення Економічного та Валютного Союзу (ЕВС),

- розвиток соціальних складових Спільноти,

- формування спільної зовнішньої та безпекової політики.

- громадянство ЄС

Завдяки Маастрихтській угоді був створений Європейський Союз, що стоїть на трьох стовпах, якими є:

1. Європейські спільноти:

- спільний внутрішній ринок, тобто вільний рух осіб, капіталу, товарів та послуг,

- митний союз,

- спільна торговельна політика

2. Спільна Зовнішня і Безпекова Політика (СЗБП). Її завданням є :

- зміцнення єдності та незалежності Європи;

- сприяння збереженню миру, безпеки, прогресу на цілому континенті та в світі.

3. Співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ.

У рамках третього стовпа, ЄС зобов'язується:

- забезпечити громадянам ЄС високий рівень охорони з питань свобод, безпеки та юстиції,

- запобігати расизму і ксенофобії, а також боротися з цими явищами,

- запобігати організованій злочинності та боротися з ними,

- боротися з тероризмом, торгівлею людьми, торгівлею наркотиками, торгівлею зброєю, корупцією та зловживаннями.

У ході ратифікації державами-членами Маастрихтського договору виникла колізія, яка суттєво вплинула на подальший розвиток правового механізму європейської інтеграції, що здійснюється в межах Євросоюзу. Декілька держав-членів Євросоюзу - Данія, Велика Британія та Ірландія - умовою своєї ратифікації договору поставили відмову від приєднання до деяких положень, закріплених у Маастрихтському договорі та додатках до нього. Для того щоб не зірвати процес створення Євросоюзу, інші держави-члени вимушені були дозволити такий вибірковий підхід до прийняття зобов'язань за Маастрихтським договором (opt-out). Так, Велика Британія не приєдналася до Соціального протоколу, єдиної валюти, Шенгенської угоди; Ірландія - до Шенгенської угоди; Данія - до Шенгенської угоди, єдиної валюти, спільної політики у сфері оборони, співпраці у галузі внутрішньої політики та юстиції, європейського громадянства.

Таким чином було створено прецедент, який стосувався гомогенного розвитку правової інтеграції в Євросоюзі. Це був перший крок на шляху до ерозії концепції «acquis communautaire» («спільного доробку»).

Одночасно в договорі одним із завдань визначалось дотримання у повному обсязі «acquis communautaire» (ст. 2 (4) Договору про ЄС в його первісній редакції від 1 листопада 1993 року (Маахстрихтський договір): «повністю зберігати acquis communautaire та розвивати його на предмет вивчення питання про те, якою мірою запроваджені цим Договором сфери політики та форми співробітництва підлягають перегляду задля забезпечення ефективності механізмів та інститутів Співтовариства» ).

В статті 3( Маахстрихтського договору) йшлося про важливість «acquis сommunautaire» як основи всієї інституціональної системи ЄС:«Союз має єдиний інституціональний механізм, що забезпечує узгодженість та послідовність заходів, які вживаються для досягнення його мети, за умов дотримання та подальшого розвитку acquis communautaire».

Тим самим закладалась одна із суперечностей між положеннями договору та практикою його виконання.

З набранням чинності Маастрихтським договором утворився складний механізм правового регулювання інтеграції в Євросоюзі.

На момент свого виникнення «acquis communautaire» включав: - основоположні міжнародні договори, якими засновані Європейські Співтовариства;

- інституційну структуру Співтовариств;

- законодавство Співтовариств;

- міжнародні договори, укладені Співтовариствами;

- акти, прийняті країнами-кандидатами в процесі приєднання до ЄС;

- довгострокові принципи-цілі, які перебувають у процесі визначення;

- обов'язок нового члена безумовно визнати такі основоположні принципи права Європейських Співтовариств, як пряма дія, примат права Співтовариств над національним правом їх членів, а також однакове тлумачення права Співтовариств всіма їх членами.

Стандарти ЄС вважають еталонними. Хоча, як свідчить історичний досвід, існували моменти, коли стандарти ЄС не відповідали, були нижчими за стандарти країн, що мали стати членами ЄС. Наприклад, високі екологічні стандарти Австрії, Швеції і Фінляндії. Внаслідок чого ЄС розробив цілеспрямовану, послідовну сукупність заходів щодо підвищення існуючих стандартів членів ЄС до стандартів країн, що мали стати членами Євросоюзу.

Правильний та уніфікований переклад поняття « acquis communautaire» на інші мови держав - членів ЄС завжди спричиняв труднощі у зв'язку з відсутністю єдиної офіційної мови спілкування між державами - членами ЄС. Дослівний переклад поняття «acquis communautaire» з французької означає «те, чого було досягнуто в рамках Співтовариства». Переклад на інші мови держав - членів ЄС включає: «сукупність правил» фінською; « чинне право Співтовариства» датською; «нормативна спадщина» шведською; «акумуляція норм» португальською. Такий калейдоскоп значень та відсутність єдиного уніфікованого варіанту перекладу поняття «acquis communautaire» обумовили його універсальне вживання на французькій мові. В документах англійською мовою часто вживають поняття «acquis Співтовариства» (англ. «Community acquis») чи «acquis Союзу» (англ. «Union acquis»), особливо в контексті розширення ЄС.

Поняття «acquis communautaire» стало частиною офіційного лексикону ЄЕС, коли Великобританія, Ірландія і Данія розпочали процедуру вступу до ЄЕС в 1969 році.

Проте і після цього не було встановлено єдиного підходу до розуміння обсягу та змісту поняття “acquis communautaire” в офіційних документах ЄС.

Поняття «acquis communautaire» було офіційно закріплено в Договорі про ЄС, підписаному в голландському місті Маастрихт у 1992 р.

У доктрині європейського права під « acquis communautaire» зазвичай розуміють сукупність правових норм, судових рішень, доктринальних понять, рекомендацій, домовленостей тощо, які виникли за час існування європейських інтеграційних об'єднань і мають сприйматися країнами - претендентами на вступ до Євросоюзу беззастережно, тобто як те, що не може бути предметом переговорів. Зроблено також спробу дати класифікацію видів спільного доробку (acquis стосовно приєднання, інституційний acquis, acquis щодо асоціації з третіми країнами, acquis Європейського економічного простору).

Посилання на «acquis communautaire » були в ДЄС, Договорі про заснування ЄС, проекті Договору про Конституцію для Європи, в документах, ухвалених органами Євросоюзу, в міжнародних угодах співтовариства, рішеннях Суду ЄС. Зокрема, у ст. 2 ДЄС говорилося про те, що Союз має на меті «повною мірою забезпечити дотримання «acquis communautaire» і спиратись на нього для визначення, якою мірою політика та форми співробітництва, запроваджені даним Договором, потребують перегляду з метою забезпечення ефективності механізмів та інститутів Євросоюзу.» У статті 43(д) ДЄС зазначалося про те, що більш тісна співпраця між окремими державами-членами « не впливає на «acquis communautaire» та на заходи, прийняті відповідно до інших положень даних Договорів ». У статті 11.5 Договору про заснування ЄС підкреслювалося, що « дана стаття не суперечить положенням протоколу про включення Шенгенських acquis до правової системи Європейського Союзу ». Преамбула проекту Договору про Конституцію для Європи говорила про « рішучість продовжувати роботу, здійснену в рамках Договорів про заснування Європейського співтовариства, та про Європейський Союз, шляхом забезпечення дотримання acquis співтовариства». У статті 1-43.4 Договору про Конституцію для Європи йшлося про те, що « акти, ухвалені в рамках тіснішої співпраці, повинні зобов'язувати тільки відповідних держав-учасниць. Вони не повинні розглядатися як acquis, що приймаються кандидатами на вступ до Євросоюзу». Тобто установчі договори про європейські інтеграційні об'єднання не визначають зміст спільного доробку.

Посилання на «acquis communautaire » є також в актах Євросоюзу, які регулюють сферу зовнішніх зносин об'єднання. У кваліфікованій думці Комісії ЄС від 29 травня 1979 р. з приводу вступу Греції до європейських співтовариств було дано розгорнуте тлумачення поняття « acquis communautaire». правопорядок європейський acquis communautaire

Як зазначила Комісія ЄС, « з моменту членства у співтовариствах країна, що звернулася з таким поданням, беззастережно визнає договори та їх політичні цільові настанови, рішення будь-якого характеру, прийняті після набуття чинності договорами, а також обрані можливі шляхи щодо розбудови та зміцнення співтовариств. З моменту ухвалення договорів про заснування співтовариств правовий режим, започаткований ними, відзначається можливістю прямої дії деяких їх норм та певних правових актів інститутів співтовариств, приматом права ЄС щодо окремих національних правових норм, що суперечать йому, та наявністю процедур, здатних забезпечити єдність у тлумаченні права ЄС. Вступ до співтовариств передбачає визнання обов'язкового характеру цих норм, неухильність їх дотримання з метою гарантування дієвості та єдності права ЄС ».

2. Обсяг і зміст поняття acquis communautaire» у сучасній науці права Європейського Союзу

Висновок

Починаючи з витоків європейської інтеграції, поняття « acquis communautaire стало широко застосовуватись серед інститутів та держав - членів ЄС та символізує всі правові та політичні досягнення ЄС за півстолітній період його еволюції.

Головним висновком є той факт, що обсяг і зміст «acquis communautaire» може змінюватися в залежності від мети застосування цього поняття інститутами ЄС.

З часом «acquis communautaire» набуло рис динамічного та комплексного поняття, що знайшло своє застосування у внутрішній та зовнішній сферах діяльності ЄС. У внутрішній сфері « acquis communautaire » є основою всієї структури ЄС, що мають за мету розвиток ЄС на основі його політичної, правової, економічної та культурної спадщини .У зовнішній сфері імплементація та ефективне застосування «acquis communautaire» - «просування» цінностей і принципів ЄС за межі ЄС, максимально підготувати країни-кандидати до вступу в ЄС і сприяти адаптації передових досягнень економічного, політичного, і правового співробітництва між країнами-членами ЄС та третіми країнами.

Основними суб'єктами застосування «acquis communautaire» є інститути ЄС, які функціонують, керуючись правовою спадщиною ЄС - «acquis communautaire». Треті країни добровільно чи вимушено застосовують «acquis communautaire» у тих випадках, коли вони вступають в договірні відносини з ЄС.

Незважаючи на те, що поняття «acquis communautaire» активно вживається в практиці інститутів ЄС, у законодавстві ЄС до цих пір не існує загального підходу щодо обсягу і змісту поняття «acquis communautaire».

На даний час, можна вважати, що «acquis communautaire» - це комплексне та міждисциплінарне поняття. До обсягу «acquis communautaire» входить не лише первинне та вторинне право ЄС, «м'яке» право ЄС, а й «неформальні» джерела. Враховуючи універсальний характер «acquis communautaire», пропонується уточнювати зміст кожного елемента «acquis communautaire» в кожному конкретному випадку застосування цього поняття. Поняття «acquis communautaire» перестало сприйматись виключно як правова категорія. Останнім часом це поняття набуло універсального та міждисциплінарного характеру. У все більшій кількості випадків поняття «acquis communautaire» широко застосовують в політичному, соціологічному, історичному, культурному контекстах європейської інтеграції. Тим не менш застосування такого універсального та динамічного поняття, як «acquis communautaire» викликає велику кількість інших питань, що потребують подальшого дослідження. Тому, керуючись принципом правової визначеності, необхідно розглянути зміст всіх елементів “acquis communautaire” для їх послідовного та одноманітного застосування як державами - членами ЄС, так і третіми країнами.

Використана література

1. Р. А. Петров,доцент кафедри галузевих правових наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія», професор ім. Жана Моне//

Acquis вступу» як складова феномена права Європейського Союзу

2. В.І.Муравйов //Право Європейського Союзу .// Поняття та зміст acquis communautaire

3.Р.А.Петров, доцент кафедри галузевих правових наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія», професор ім. Жана Моне// Транспозиція «acquis» Європейського Союзу у правові системи третіх країн: // Монографія. - К.: Істина, 2012. - 384 C.

4. В.Муравйов ,Смирнова К. //Зміст і значення "acquis communautaire" в європейському праві// « Право України» 2011 » № 4//європейське право: правова категорія, наука, доктрина

5.Режим доступу Сайт : Офіційний вісник Європейських співтовариств (Official Journal of European Communities);