Конституційно-правові основи всеукраїнського референдуму: проблеми теорії та практики

3.2 Проблемі практики

Сучасний етап демократичних трансформацій в Україні потребує посилення механізмів безпосередньої участі громадян у суспільно-політичних процесах, оскільки неефективність основних інститутів політичної системи великою мірою обумовлена саме недостатністю громадського контролю за їх діяльністю у міжвиборчій період та обмеженням політичної участі громадян лише електоральними процесами. Подальший розвиток форм прямої демократії в Україні обумовлює, перш за все, необхідність удосконалення конституційних засад реалізації механізмів безпосередньої участі громадян в управлінні державними справами. Шимко О. Р. Актуальні проблеми розвитку референдумного права України: стан і перспективи / // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 5. - С. 97-105.

Тривалий процес політичних трансформацій, що відбуваються в Україні, є достатнім підґрунтям для об'єктивного аналізу особливостей та закономірностей розвитку політичної системи, які притаманні нашій державі на сучасному етапі. Федоренко В.Л Всеукраїнський референдум: проблема теорії і практики // Право України. - 1998. - № 11. - С.136-141. Серед головних вже досягнутих результатів державотворення слід відзначити формування основних демократичних політичних інститутів, зокрема, представницьких органів різних рівнів та політичних партій. Разом з тим, за даними провідних соціологічних служб, населення України вкрай негативно оцінює ефективність діяльності зазначених інститутів, що підтверджує низький рівень громадської довіри до них. Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України 2003 № 8

Однією з головних причин, що обумовлює недосконалість партійної системи та низький рівень ефективності представницьких органів загалом, є недостатній рівень громадського контролю за їх діяльністю у міжвиборчій період.

За цих умов постає нагальна необхідність збільшення та посилення механізмів безпосереднього впливу громадян на політичний процес, зокрема, у міжвиборчій період. Таке завдання повністю відповідає основним засадам демократичного державного устрою, який, зокрема, передбачає здійснення влади народу як через обрання представницьких органів, так і його безпосередню участь. Представницька та безпосередня участь є різними формами демократії і взаємодоповнюють одна одну у процесі забезпечення ефективного розвитку політичної системи. Зокрема, здійснення механізмів прямої демократії сприяє: . Будник Ю. В. Інститут всеукраїнського референдуму: проблеми теоретико-методологічного та законодавчого забезпечення / Ю. В. Будник // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. -№ 7. - С. 82-89.

· реалізації принципу народного суверенітету, який є ключовим у побудові демократичної держави;

· підвищенню громадської участі у прийнятті важливих суспільно-політичних рішень, контролю за їх виконанням;

· легітимізації влади в цілому, державного устрою, діяльності окремих органів державної влади та місцевого самоврядування, а також певних суспільно-політичних рішень;

· забезпеченню постійного зв'язку між владою та суспільством;

· створенню ефективних важелів впливу громадян на політику у міжвиборчій період.

Основними недоліками конституційно-правових засад забезпечення механізму всеукраїнського референдуму в чинних редакціях Конституції України та Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” є недостатня унормованість предмету, підстав та юридичних наслідків загальнонаціональних референдумів. На сьогоднішній день у Верховній Раді України зареєстровані два проекти Закону України „Про всеукраїнський референдум”: Федоренко В.Л. Конституційно-правові основи всеукраїнського референдуму: проблеми теорії та практики / Автореферат дисертації - К, 1999

В законопроекті, в тому числі, зроблена спроба привести у відповідність до існуючих демократичних практик нормативно-правове забезпечення загальнонаціонального референдуму в України. В ньому знайшли відображення чітке визначення предметів референдумів, їх суб'єктів та юридичні наслідки, запропоновано проведення всеукраїнського законодавчого референдуму у разі відхилення Верховною Радою України законопроекту, поданої до неї Президентом України як невідкладний. Загальним недоліком зазначеного законопроекту є те, що в деяких питаннях він носить радикальний характер, а також містить норми, які не відповідають чинній редакції Конституції України. Законопроект, поданий представниками парламентської опозиції скоріше має протилежну характеристику - він є більш наближений до змісту положень Конституції України, проте не враховує нагальність глибокого оновлення нормативно-правових засад забезпечення всеукраїнського референдуму.

Виходячи з цього, слід відзначити, що зміст законопроекту „Про всеукраїнський референдум”, перш за все, має бути узгодженим із засадами, закріпленими в Конституції України. За цих умов підготовка та прийняття законопроекту не може передувати внесенню відповідних змін до Конституції України. Тому першочерговим завданням є визначення в Конституції України концептуальних засад щодо розвитку механізмів здійснення загальнонаціонального референдуму.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши погляди науковців стосовно дослідження референдуму як форми безпосередньої демократії, узагальнивши погляди науковців стосовно поняття референдуму та його видів, можу зробити висновок, що реалії вимагають більш детальних досліджень в даній сфері.

Реформ вимагають і процесуальні норми, які стосуються проведення референдумів.

Насамперед необхідно:

· негайно внести зміни в чинний Закон, усунувши його суперечності з Конституцією;

· внести зміни в чинний Закон, спростивши процедуру призначення референдуму, та встановити обов'язкове виконання волі народу, яке буде відображено в результатах референдуму;

· тим часом провести консультації, громадські слухання щодо формування нового проекту Закону про всеукраїнський та місцевий референдуми, який би відповідав вимогам часу, реаліям державотворення та суспільним інтересам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948

2. Конституція України-Верховна Рада України; Конституція, від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

3. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.1991 № 1286-XII

4. Закон України «Про відкликання народного депутата України» від 19.10.1995 № 396/95-ВР

5. Указ Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» від 15.01.2000 № 65/2000

6. Байрачна А.К Конституційне право України: .-Х.: Право, 2008.-416с.

7. Баламезов С. Конституційне право. Підручник для вузів. - М., 2000. - 432

8. Бисага Ю.М,. Бисага Ю.Ю Конституційне право України: Навчальний посібник .-Ужгород: Ліра, 2007.-370с.

9. Костюченко О. А. Конституційне право України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 116 с.

10. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004- 512 с

11. Орзих М.Ф. Конституционное право Украины: Учебно-методическое пособие/ Одесская национальная юридическая академия, 2 изд. доп.-О.: Юридична література, 2003.-ч.1-100с.

12. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т.- Т. 1 / За

13. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдне право України: Навч. посібник. - К.: Вид-во «Ліра-К», 2006 р.-366 с.ред. В.Ф. Погорілка.-К.: Юридична думка, 2006.-544с.\

14. Ріяка В.О. Конституційне право зарубіжних країн -- К. : Юрінком Інтер, 2006. -- 544 с.

15. Тодика Ю.М. Конституційне право України . -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. -- 544 с.

16. Фрицький О. Ф. - Конституційне право України: Підручник. -- К: Юрінком Інтер, 2002. - 536 с.

17. Чушенко В.І., Заяць І.Я. Конституційне право України.-К.: Ін Юре, 2007.-485с.

18. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн- К.: АртЕк, 2001. - 496 с.

19. Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого процесу.-К.: Парламентське вид-во, 2004.-520с.

20. Біленчук П.Д.,Кампо В.М. Основи конституційного права України: навчально-методичні матеріали для викладачів та студентів юридичних спеціальностей - К. - Вентурі 1997.

21. Будник Ю. В. Інститут всеукраїнського референдуму: проблеми теоретико-методологічного та законодавчого забезпечення / Ю. В. Будник // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. -№ 7. - С. 82-89.

22. Книгін К. Реалізація народного волевиявлення, вираженого в рішеннях всеукраїнських референдумів: окремі проблеми // Право України. - 2003-№ 8

23. Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України 2003 № 8

24. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії / ПРАВО УКРАЇНИ, 2001. №. 8 - стр 26-31

25. Погорілко В.Ф. Федоренко В.Л. Референдум в Україні: історія та сучасність., -- К-; Ін-т. держави і права НАН України, 2000- 248 с.

26. Предмети всеукраїнського референдуму: реалії та перспективи // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Л.І.Кормич. - Одеса: Астропринт, 1998. - Вип. 3-4. - С.300-305.

27. Федоренко В.Л. Конституційно-правові основи всеукраїнського референдуму: проблеми теорії та практики / Автореферат дисертації - К, 1999

28. Федоренко В.Л Референдум чи опитування? Повернімося у 1991 рік // Віче. - 1998. - № 7. - С.133-142.

29. Федоренко В.Л Всеукраїнський референдум: проблема теорії і практики // Право України. - 1998. - № 11. - С.136-141.

30. Шимко О. Р. Актуальні проблеми розвитку референдумного права України: стан і перспективи / // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 5. - С. 97-105.

31. Оніщук М. В. Конституційні основи референдної демократії в Україні: дис.…доктора юрид. наук :12.00.02 / Оніщук М. В. - К., 2010. - 513 с.

32. Федоренко В. Л. Теоретичні основи системи конституційного права України: дис…доктора юрид.наук : спец. 12.00.- Х., 2010. - 549 с.

Размещено на Allbest.ru