Корупція як загроза економічній безпеці держави

Розділ 2. Методика розрахунку індексу корупції

Нині набуває актуальності проблема вибору методів дослідження корупції, які б максимально точно оцінювали стан або рівень корумпованості суспільства. До найбільш відомих методів визначення рівня корупції належать розрахунок індексу сприйняття корупції, показник контролю корупції, барометр глобальної корупції, індекс економічної свободи, індекс непрозорості та ін.

Відомими в Україні дослідниками основних детермінант корупції, методів її дослідження, теоретико-методичних засад протидії корупції є М. Флейчук, Я. Гончарук, А. Скрипник, В. Геєць, А. Чухно та ін. Проаналізувавши їх наукові праці, а також офіційні публікації статистичних органів і міжнародних організацій, матеріали наукових досліджень та інтернет-ресурси, я зупинилась на розгляді та оцінці основних методів дослідження корупції в Україні та світі.

2.1 Індекс сприйняття корупції

Одним з найпоширеніших на практиці методів виміру корупції є Індекс сприйняття корупції (англ. Corruption Perception Index (CPI)), розрахований міжнародною організацією Transparency International. CPI -- це сукупний індекс, створений за допомогою складання низки різних оцінок, що не раз піддавався жорсткій критиці за неточність, непослідовність і неможливість оцінити реальне значення конкретного корупційного індексу для країни [19, с. 220]. Цей індекс відображає сприйняття представниками ділових кіл країн світу корумпованості державного сектору економіки. CPI -- це своєрідний зведений рейтинг, що оцінює розмах корупції в різних країнах і визначається на основі різних джерел -- таких, наприклад, як Всесвітній економічний форум, Інститут розвитку менеджменту, Price Waterhouse Coopers, Freedom House та Gallup International. До показника входять оцінки попередніх років, щоб знизити раптові розбіжності в цифрах, викликані випадковими чинниками . У найменш корумпованих країнах CPI становить -- 9,0--10 балів, а в країнах з високим рівнем корупції -- менше 3,0 бала. 2012 року найкращий результат продемонстрували Данія, Нова Зеландія та Сінгапур (9,3 бала кожна), найгірший -- Сомалі (1,1 бала). Україна в рейтингу посіла 134 місце, набравши 2,4 бала. Таку ж суму балів отримали Азербайджан, Бангладеш, Гондурас, Зімбабве, Нігерія, Сьєрра-Леоне, Того і Філіппіни. Серед пострадянських країн Україна зайняла 9-ту позицію, випередивши Таджикистан (на 0,3 бала), Киргизію (на 0,4 бала) та Туркменію і Азербайджан (на 0,8 бала кожну) [20] (див. табл. 1).

Таблиця 1

Рівень корупції в пострадянських країнах у 2010 та 2012 роках

Україна за останні два роки перемістилася з 118 на 134 місце серед 178 країн, що брали участь у дослідженні, знизивши показник CPI на 0,4 в.п. Позитивну динаміку демонструє Грузія та країни Балтії, в яких активно відбуваються інституційні перетворення.

У цілому ІСК містить дані про сприйняття корупції в державних секторах економіки різних країн світу на основі великої кількості опитувань (як мінімум 14), проведених серед експертів у відповідних країнах.

Міжнародна організація Transparency International щорічно відстежує кореляційну залежність між ІСК та розміром ВВП на особу. Зростання останнього відбувається за абсолютного усунення корупції (коефіцієнт кореляції r =0,8), що, на жаль, не можна сказати про нашу країну.

2.2 Барометр глобальної корупції

Не менш авторитетним визначником корупції вважається Барометр глобальної корупції (англ. - Global Corruption Barometer (GCB)), що розраховується Transparency International з 2003 р. Цей показник ґрунтується на опитуванні громадської думки про стан справ у різних сферах суспільного життя, зокрема в економіці, політиці, мас-медіа, освіті, законодавчих, судових та правоохоронних органах, дозвільній системі тощо. Причому критерії, за якими проводиться опитування, постійно змінюються. Так, у 2010 р. експерти оцінювали стан корумпованості у 14 сферах суспільного життя, у 2011 р. - у 6, а в 2012 р. - в 11-ти різних секторах. Оцінювання GCB здійснюється за 5-бальною шкалою, згідно з якою 1 бал означає відсутність корупції, а 5 балів - найвищий ступінь корумпованості. Вибіркові результати опитування подані у табл. 2.

Варто зауважити, що з 2010 р. до 2012 р. середнє значення показника GCB в Україні погіршилося, причому рівень корумпованості зріс у судовій системі і правоохоронних органах влади, а також в освітній сфері. Найвищий рівень корупції спостерігався у 2011 р., коли середнє значення GCB сягнуло позначки 4,3. Росія, на відміну від України, поліпшила своє становище, особливо завдяки зниженню корупції у законодавчій та виконавчій владі, приватному секторі економіки. Найліпші результати демонструє Грузія, якій вдалося практично повністю подолати корупцію в правоохоронних органах, армії, системі освіти, зробити абсолютно прозорою дозвільну систему, митні органи тощо. Грузія за останні кілька років випередила такі найменш корумповані країни світу, як Фінляндія, Швеція та Сінгапур.

Загалом підсумки досліджень підтверджують, що виконавча та судова гілки влади вважаються найбільш корумпованими в країнах пострадянського простору, а в найбільш економічно розвинутих та найменш корумпованих країнах корупційні схеми найпоширеніші в політичних партіях.

Таблиця 2 Корумпованість різних секторів та інституцій в Україні, Росії та у найменш корумпованих країнах

2.3 Індекс економічної свободи

Показником, який характеризує рівень корупції в країні та відображає добробут її громадян, є Індекс економічної свободи (англ. «Index of Economic Freedom» (IEF)). Він визначає, якою мірою інститути і політичний курс держави підтримують економічну свободу в країні у цілому. Ступінь економічної свободи залежить від можливості особистого вибору, вільного обміну на ринках, свободи входу на ринки та виходу з них, захисту особистості та її власності. Індекс економічної свободи базується на 10-ти індексах, які оцінюються за шкалою від 0 до 100, причому позначка «100 балів» відповідає максимальній свободі.

Аналіз проведених досліджень та опитувань підтверджує, що в країнах з високим рівнем економічної свободи та конкурентоспроможності спостерігаються тенденції зростання економічного потенціалу, збільшення обсягу ВВП на особу, підвищення соціальних стандартів життя та ін. В Україні, на жаль, рівень добробуту громадян та соціальні виплати є одними з найнижчих серед країн з перехідною економікою. Обсяг ВВП на особу у п'ять разів менший за аналогічні показники у Словаччині, Чехії, Угорщині та більш як у 10 разів -- за показники в Японії, Німеччині та США.

У 2012 році Україна посіла 162 місце, погіршивши результат 2011 року на 10 позицій і скотившись до рівня кінця 1990-х (у 1999 році - 43,7%). Динаміка Індексу економічної свободи очевидно демонструє, як після стрімкого поліпшення результату з кінця 90-х років, Україна після 2005 року розпочала невпинний рух назад.

За всіма складовими IEF Україна має нижчі показники за середньосвітові, окрім компонентів «Торговельна політика» та «Фіскальна політика».

Аналіз основних компонентів зведеного Індексу економічної свободи 2012р. підтверджує, що найневдалішими були дії української влади стосовно:

- регуляторної політики (ця складова характеризує ступінь економічної свободи у питаннях, пов'язаних з відкриттям та закриттям підприємства, його функціонуванням відповідно до вимог законодавства країни), де розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив 25,7 в.п.;

- інвестицій, коли через обтяжливу бюрократію та правила, які стримують приплив інвестицій, IEF знизився порівняно зі світовим значенням на 29,0 в.п.;

- ступеня втручання уряду в економічне життя суб'єктів господарювання, зокрема навантаження на бюджет, частки державного сектору та втручання уряду в політику приватних підприємств (різниця між середньосвітовим значенням та індексом України становила 23,9 в.п.);

- фінансової політики, коли визначається ступінь розвитку фінансової системи України та органів державного регулювання. На жаль, і надалі вітчизняна фінансова система є нерозвиненою, ринок цінних паперів перебуває на стадії становлення, а ринок банківських послуг два роки поспіль демонструє від'ємні фінансові результати;

- корупції, особливо щодо формату її поширення. Україна значно відстає від цивілізованих європейських країн у питаннях ефективної протидії цьому негативному явищу [21].

Професор М. Флейчук у своїх дослідженнях здійснила кількісне визначення передумов та факторів корупції на мікро- та макрорівнях. В узагальненому вигляді його можна зобразити як сукупність індикаторів монополізації окремих сфер діяльності та неефективності інституцій за винятком відповідальності та мотивації до легальної діяльності.

На макрорівні наведена модель дозволяє оцінити ефективність державного фінансування заходів протидії корупції. Необхідно також брати до уваги співвідношення витрат (сумарна величина хабарів і надмірні витрати на протидію корупції) та доходів (сплачені штрафи, збережене майно) бюджету і вірогідність покарання за корупційні дії.

2.4 Індекс хабарництва

Показником, що відображає схильність підприємців окремих держав давати різного роду винагороди в обмін на певні послуги, є Індекс хабарництва (англ. Bribe Payers Index (ВРІ)). Цей індекс оцінюється за 10-ти бальною шкалою, і що нижчий бал, то вищий ступінь готовності фірм з цієї країни до давання хабарів під час здійснення господарської діяльності за кордоном. У 2011 році експерти Transparency International проаналізували діяльність компаній у 19 основних секторах економіки 28 країн світу. За їхніми оцінками, хабарництво найбільше поширене у будівельній галузі та під час виконання громадських робіт. Країною, підприємці якої найчастіше вдавалися до хабарів, визнано Росію (6,1 пункту). Найрідше дають хабарі фірми з Нідерландів, Швейцарії, Бельгії, Німеччини та Японії. Сполучені Штати Америки опинилися на 10 місці. Проте жодна з країн, зокрема з Великої двадцятки, не виявилася «абсолютно чистою». Найнижчий рівень хабарництва у 2011 році зафіксовано в Голландії - 8,8 пункту, найвищий, окрім Росії, - у Китаї та Мексиці (6,5 і 7 пунктів відповідно). Попередній рейтинг складався в 2008 р., в якому Росія також перебувала на найнижчому рівні - 5,9 [22].

На думку багатьох дослідників, провідна позиція Росії в індексі хабарництва не повинна викликати здивування, адже країна, що бореться з внутрішньою корупцією, особливо в державних установах, не може не мати проблем і за кордоном. Підписаний в травні 2011 р. між Росією та Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) антикорупційний законопроект про боротьбу з підкупом іноземних чиновників, передбачає обов'язкове розслідування фактів хабарництва і кримінальне переслідування у випадку їх виявлення.

В останні роки набули поширення статистичні методи дослідження корупції. На основі аналізу взаємовідносин бізнесу та влади російський вчений Г. Сатаров отримав кількісні оцінки інтенсивності (середня кількість за рік) таких контактів, середнього розміру хабара та загальної частки валових доходів, що направлено на хабарі держслужбовцям у Росії. Дослідник намагався оцінити параметри корупційної угоди, беручи до уваги часовий аспект та розмір хабара. Якщо зважати на два параметри цього процесу, а саме його інтенсивність і середній розмір хабара, та довести, що дані величини є незалежними, то їх добуток відображатиме середній річний «внесок» однієї фірми. А помноживши останній індикатор на кількість суб'єктів господарювання, одержимо розмір річного доходу чиновників від ділової корупції [23, с. 4]. Результати проведених досліджень свідчать про тенденцію щодо збільшення середнього розміру хабара, темпи якого, наприклад, суттєво перевищують темпи зростання цін на житло.

2.5 Індикатор державної влади

Одним із найпопулярніших індексів сьогодні є Індикатор державної влади у різних країнах світу (англ. «World Government Indicator» (WGI)), суть якого полягає в агрегуванні результатів соціологічних, економічних та політичних досліджень, проведених різноманітними міжнародними організаціями. По суті, WGI не є «корупційним» індексом, оскільки вимірює інші фактори, щоб скласти управлінську картину» кожної країни. До його складу входять такі комплексні показники, як: гласність і підзвітність влади; політична стабільність і відсутність насильства; ефективність уряду; якість регуляторної політики; верховенство права; контроль рівня корупції (відображає ефективність державної політики у боротьбі з попередженням корупції). З 1996 р. Інститут Світового Банку розраховує WGI на основі більш як 30-ти різних інформаційних джерел у понад 200 країнах та 25 різних організацій світу. Розраховані інтегральні індекси відображають основні аспекти державної влади, а саме: процес проведення державних виборів, їх моніторинг; порядок зміни влади; здатність уряду до формування та реалізації ефективної політики; ставлення громадян до державної влади; рівень розвитку суспільних інститутів. Індекс змінюється від - 2,5 (контроль відсутній) до 2,5 (абсолютний контроль). За рівнем контролю корупції Україна характеризується загрозливо низькими значеннями. У 2012р. показник становив - 0,72 і практично не змінився за десять років. Найвищим його значення було у 2005 р., а з 1996 р. (- 0,77) спостерігалася позитивна низхідна тенденція. Показник WGI в окремих країнах світу 2012 року був таким: у Молдові -- 0,64, у Білорусі -- 0,79, у Росії - - 0,98, у Казахстані - (- 0,91).

Одночасно країни, які мали такі самі вихідні постсоціалістичні трансформаційні умови, наприклад Польща та Чехія, характеризувалися високими індексами контролю корупційної діяльності (відповідні значення становили - 0,38 та 0,63). Лідерами серед країн, що ефективно протидіють корупції, є Фінляндія та Сінгапур (2,23 та 2,22), індекси яких істотно перевищують індекс США (1,72).

2.6 Характеристика ділового і підприємницького середовища

Ще одним показником, який з 1999 р. почав обчислювати Світовий банк, є Характеристика ділового і підприємницького середовища (англ. - «Business Environment and Enterprise Performance Survey» (BEEPS)). На думку експертів цієї авторитетної інституції, корупція і нерозвинутість інститутів перешкоджають веденню бізнесу та притоку інвестицій. Цей індекс є одним з компонентів інтегрального показника, що характеризує перешкоди з боку державних органів влади у веденні підприємницької діяльності та рівень адміністративної корупції. BEEPS створено з метою ефективного вимірювання якості управління в двадцяти країнах Східної Європи і середньої Азії за оцінками представників приватного сектору. Його величина змінюється від 1 (немає корупції) до 4 балів (надзвичайно високий рівень). До основних індикаторів характеристики ділового клімату належали: фінансова стабільність; рівень розвитку інфраструктури; політична стабільність; рівень інфляції; стабільність національної грошової одиниці; рівень корупції; рівень злочинності, у тому числі організованої; ефективність регуляторної політики здійснення підприємницької діяльності; ефективність законодавчої, виконавчої та судової гілок влади; діяльність Центрального банку; фінансування політичних партій тощо.

Результати досліджень підтвердили тезу про те, що країнам із найвищим рівнем корупції властиві низькі показники соціально-економічного розвитку. Окрім цього,BEEPS надав чудову можливість емпірично дослідити системи, на які намагаються впливати приватні компанії, і таким чином оцінити новий підхід до реалій зрощування бізнесу з державою в регіоні та отримати нові дані для антикорупційних та спільних державно-приватних проектів [19, с. 220].

2.7 Індекс непрозорості

Міжнародна аудиторська компанія Price Waterhouse Coopers оцінює ступінь економічної свободи або прозорості ведення бізнесу на основі Індексу непрозорості (англ. - Opacity Index (ОІ)). Індекс непрозорості є інтегральним індексом, що розраховується на основі 5 базових показників, які характеризують найважливіші сфери економічного життя країни, а саме: (1) корупція в органах державної влади; (2) ефективність законодавства, що регулює право власності; (3) якість економічної політики (фіскальна, монетарна, податкова); (4) розвиток фінансового ринку; (5) рівень регуляторного втручання під час здійснення господарської діяльності. ОІ виражається у базових одиницях (100 базових одиниць = 1 %) і що більшим є його значення, то вищий рівень непрозорості країни.

За результатами оцінювання у 2011 р. найвищий рівень непрозорості спостерігався в роботі органів державної влади. Причому найсприятливіше середовище для ведення підприємницької діяльності було у розвинених країнах у той час, як у країнах з низьким рівнем доходів корумпованість влади досягала 80%, неефективність законодавчої бази -- близько 58%, а «непрозорість» економічної політики -- майже 48% .

Показником, який стосується визначення ступеня корумпованості суспільства, є індикатор Свобода у світі (англ. -«Freedom in the World» (FW)). Свобода в країні оцінюється на основі індексу політичних прав та індексу цивільних свобод. Кожен із індексів змінюється від 1 до 7 балів, де 1 бал ідентифікує «найвільнішу» державу, 7 балів - найменш «вільну». На основі рейтингу всі країни поділяються на 3 групи: «вільні» (індекс становить від 1 до 2,5 бала); «частково вільні» (від 2,6 до 5,5 бала); «залежні» (5,6 до 7 балів) [24, с. 14].

Одним із індикаторів, що відображає ефективність регулювання підприємницької діяльності в країні, є показник Ведення бізнесу (англ. - Doing Business (DB)), який характеризує стан корупційної активності під час ведення підприємницької діяльності. Країни ранжуються за показниками прозорості ведення бізнесу від 1 до 181 місця залежно від умов зайняття підприємницькою діяльністю. Так, лідерами у списку є країни, в яких створені найліпші умови для підприємницької діяльності. Результати досліджень знову підтверджують, що в групу країн із найсприятливішим підприємницьким кліматом потрапили Сінгапур, Нова Зеландія, США, Гонконг, Данія, Великобританія, Ірландія, Канада. Австралія та Норвегія. Окрім того, ці країни демонструють високі результати економічного розвитку та низький рівень корупції. Україна в цьому рейтингу посіла 162 місце у 2010 р. та 164 місце у 2012 р.

Показником, що відображає ступінь ризику у світі та стосується оцінки рівня корумпованості в країні, є індикатор Міжнародне керівництво з оцінювання ризику в країнах (англ. - The International Country Risk Guide (ICRG)). Цей індикатор розраховується на основі 22 змінних, об'єднаних у три групи ризику. Перша група охоплює показники політичного ризику та оцінюється від 0 до 100 пунктів. До другої входять показники фінансового ризику за шкалою від 0 до 50 балів, а третя - детермінанти економічного ризику з такою ж шкалою оцінювання - від 0 до 50 балів. Наступним кроком є визначення питомої ваги кожного з видів ризику на основі розрахунку їх вагових коефіцієнтів та подальше їх додавання. Якщо отримане значення показника становить 80-100 балів, то ступінь ризику в такій країні вважається дуже низьким, якщо 049,9 пункту -- надто високим.

Деякими європейськими суспільними організаціями з вивчення питань корупції висловлена думка, що в наукових колах, уряді та неурядових організаціях багатьох країн відбувається «фетишизація» виміру корупції. Також застерігають, що маніпуляції індексами можуть бути дуже небезпечні. За їх словами, слід вимірювати не сприйняття корупції населенням, а її рівень.

2.8 Індекс концентрації робочої сили

Прикладом більш ефективної методики оцінювання рівня корупції має

Група країн Ради Європи проти корупції (ГРЕКО). Так, наприклад, добре

себе зарекомендувала методика ECR (індекс концентрації робочої сили).

Експерти різних країн з питань антикорупційної політики пропонують

як індикатори виміру корупції використовувати такі позиції: рівень сприйняття корупції; світовий індекс «Економічна свобода»; обсяг хабарів, даних підприємцями та домогосподарками; контроль над виявами корупції; якість реагування на корупційні правопорушення; кількість дачі хабарів на протягом певного часу (частіше за 12 місяців); кількість громадян, які готові дати хабар; ефективність правління; регуляторну якість; верховенство права; підзвітність та самовираження; політичну стабільність; політичні та громадянські права; якість життя суспільства.

Наприклад, за даними щорічного Quality of Life Index, який публікує ірландський часопис International Living, у загальносвітовому рейтингу якості життя Україна за 2011 р. із 68-го опинилася на 73-му місці, потрапивши до однієї групи з такими державами, як Намібія (72), Ботсвана (74) та Тринідад і Тобаго (75). Причому за економічним критерієм Україна перебуває у трійці найгірших країн. Позаду - лише Зімбабве і Сомалі. За даними видання, вартість життя в Україні значно вища, ніж у США, й анітрохи не нижча, ніж у сусідній Польщі [30].

2.9 Індекс корумпованості

В Україні різними організаціями також здійснювалися вимірювання

рівня корупції. Так, Центром соціального прогнозування проводився

розрахунок рейтингу загальної і регіональної корумпованості в Україні.

Індекс корумпованості окремих органів влади і організацій був розрахований за формулою:

де: n1 - орган корумпований,

n2 - орган істотно корумпований,

n3 - не змогли дати оцінку,

n4 - орган не дуже корумпований,

n5 - орган не корумпований,

N - загальне число респондентів.

Індекс корумпованості може набувати значення від +1,000 (абсолютна корумпованість) до -1,000 (абсолютно не корумпований орган), 0,000 - 50%-вий рівень корумпованості.

Зведений індекс корумпованості було розраховано як середній від індексів корумпованості органів влади різного рівня і організацій, з якими доводиться стикатися респондентам у повсякденні [31].

Наприкінці 2010 р. Україна отримала негативні оцінки щодо боротьби з корупцією від Організації економічного співробітництва та розвитку (Стамбульський план дій) та Групи країн Ради Європи проти корупції (ГРЕКО).

Нині вже намітилися позитивні зрушення в оцінюваннях міжнародних експертів. Група з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей (FATF) (міжурядова організація, яка створена 1989 р. за ініціативою керівників країн «великої сімки») 9 жовтня 2011 р. на своєму засіданні прийняла рішення про виключення України з «чорного списку» корупційних країн. Інакше кажучи, ця організація вітає суттєвий прогрес України в покращанні його режиму боротьби з відмиванням грошей і протидії фінансування тероризму (AML/CFT). На їх думку, Україна в основному виконала свої обов'язки щодо Плану дій стосовно стратегічних прогалин, які FATF виявила в лютому 2010 р., і, відповідно, більше не підлягає контролю ФАТФ у рамках глобального AML/CFT процесу.

Україна працює в напрямі подальшого посилення режиму AML/CFT, надаючи інформацію про цю роботу для підготовки взаємного докладу про оцінювання. У вересні 2011 р. Україна надала звіт у FATF у надії на виведення її зі сірого списку FATF. У звіті України близько 60 % тексту присвячено поліпшенню нормативної та законодавчої бази щодо боротьби з відмиванням грошей. Протягом 2001-2004 рр. Україна находилася в «чорному списку» країн, боротьба яких з відмиванням грошей недостатня. У лютому 2010 р. FATF опубліковала список держав, які мають прогалини в національних режимах і мають намір їх удосконалювати. До такого списку тоді потрапила й Україна [33].

Світовий досвід свідчить, що в тих країнах, у яких влада та суспільство мали можливість отримувати інформацію про реальну ситуацію з корупцією в країні, вдавалось формулювати реальні цілі антикорупційної політики та отримувати позитивні зрушення в обмеженні масштабів корупції.

Для вчених і практиків різноманітність показників та методів оцінювання корупції може бути безумовною перевагою, оскільки неточність одних методів може компенсуватися надмірною скрупульозністю інших. Окрім того, використання різних показників дозволяє скласти більш контрастну картину та одержати вірогіднішу оцінку про ступінь корумпованості у суспільстві. Величезна кількість даних, накопичених за останні 20 років, і теоретичних моделей, призначення яких -- пояснити причини, наслідки і противаги корупції, також позитивно впливають на формулювання нових показників. Проте у вивченні корупції сьогодні виникають ті самі проблемами, що і багато років тому. Всупереч зростанню складності індексів, проблеми не змінюються, а кожен новий показник породжує все нові виклики.

Висновки та пропозиції

Корупція є невід'ємним атрибутом будь - якої держави, вона завжди присутня там, де існує публічна влада. Жодна з країн світу не має повного імунітету від корупції - вони відрізняються лише її обсягами, характером її проявів та масштабом впливу на соціально - економічну та політичну ситуації. У тих країнах, де корупція поширена значною мірою, вона із соціальної аномалії перетворюється на правило і виступає звичним засобом вирішення проблем, стає нормою функціонування влади і способом життя значної частини членів суспільства. В країнах, де вона зустрічається порівняно рідко, корупція у громадській свідомості асоціюється з великим злом для держави та її громадян і не справляє суттєвого впливу на суспільне життя.

Корупція здатна протидіяти ефективному розвитку економіки держави та громадянського суспільства, які перебувають на етапі становлення. Вона є однією із основних причин політичної і соціальної нестабільності в Україні, на що неодноразово зверталася увага у виступах Президента України, керівників Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та Генеральної прокуратури України.

Корупція спричиняє руйнівний вплив на усі сфери життя українського суспільства, є серйозною перепоною для реформ в економіці, гальмує становлення ринкових інститутів, перешкоджає надходженню інвестицій та становить загрозу національній безпеці України.

Корупція має загальнонаціональний системний характер і справляє значний вплив на українську політику, економіку та інші сфери суспільного життя. Висока вартість життя та низький рівень правової і політичної культури в Україні обумовлюють поширення корупції як соціального явища. Вона є найсуттєвішою причиною падіння рівня довіри до всіх інституцій державної влади.

Потужний потенціал в економічній, політичній, правовій та соціальній сферах дає надію на покращення ситуації щодо корупції як суспільного явища загалом в нашій країні. Важливим є також те, що при незмінності ставлення людей до питань корупції є великий ризик національній безпеці загалом. Наслідками подальшого впливу проявів корупції є:

1) втрата національного іміджу держави загалом;

2) погіршення політичних, економічних, соціальних і правових позицій на світовій арені;

3) міжнародна ізоляція від світового ринку;

4) небажання прийому України в престижні світові організації;

5) підрив економічної системи держави загалом;

6) криміналізація та тінізація економіки в цілому;

7) девальвація моральних цінностей тощо.

З цього виходить, що проблеми і можливі наслідки корумпованості органів вищого управління стосуються як країни в цілому, так і громадянина зокрема.

Саме тому життєвою необхідністю для подальшого розвитку держави є протидія корупції. Тому це питання є важливим для суспільного прогресу, нормального життя та протидії держави іншим національним небезпекам в цілому.

Для вирішення проблеми корупції розроблено цілий комплекс загальнодержавних заходів, прийняті кілька законів, де передбачається підвищення професійних якостей державних службовців; розмежування функцій, уточнення області компетенції та зменшення сфери дії особистісного, суб'єктивного чинника; посилення внутрішнього фінансового контролю, який багато в чому перетворився на інструмент тиску на бізнес і громадян; підвищення ролі суспільного контролю за діяльністю державних службовців.

Для вирішення проблеми корупції необхідно створити та забезпечити функціонування єдиної системи державного фінансово-економічного контролю як підсистеми державного управління. І конституційний, незалежний орган зовнішнього контролю повинен у цій системі відігравати основну роль.

Список використаної літератури

1. Юридичний словник-довідник. К.: 1996.

2. Закон України “Про боротьбу з корупцією” // ВВР України, 1995 № 34.

3. Камлик М., Невмержицький Є. В. Корупція в Україні. - К.: Знання, КОО, 1998.

4. Кримінальний кодекс України

5. Мельник М. І. Корупційні злочини: сутність і поняття // Право України. - 2000. - № 11.

6. Дослідження проведене компанією «Соціс» на замовлення організацією «Партнерство за прозоре суспільство». Опитано 1200 респондентів старше 18 років у всіх регіонах України.

7. Статистичний щорічник України за 2012 рік. Державний комітет статистики України.- Київ 2013р.,471с.

8. http.//www.pravda.com.ua/.20515-el-nev.

9. Концепція подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності” // Урядовий кур'єр. -- № 175. -- 20.09.2006.

10. . Стратегія національної безпеки України від 12.02.2007 // Урядовий кур'єр. -- № 43. -- 07.03.2007.

11. Результати всеукраїнських соціологічних досліджень Київського міжнародного інституту соціології за 2007-2008рр

12. Загальнонаціональне опитування громадської думки Київського міжнародного інституту соціології “Стан корупції в Україні” за 2010 р.

13. http://www.minjust.gov.ua

14. Опитування: Яким буде стан політичної корупції в Україні через три роки? http://www.razumkov.org.ua

15. Сокирко О. Сіра й чорна корупція//Український тиждень.- 2008.-№ 24 (33).

16. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вiд 07.06.96 р.

17. Офіційне Інтернет-представництво президента України. - http://www.president.gov.ua

18. Освітній портал. - http://www.osvita.org.ua

19. Волянська О. В. Методологічні проблеми міжнародних порівняльних досліджень корупції / О.В. Волянська // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Випуск 16. - 2010. - С. 218-221.

20. Сатаров Г. Как измерять и контролировать коррупцию / Г. Сатаров // Вопросы экономики. -- 2007. -- № 1. -- С. 4--10.

21. Kaufmann D., Kraay A. and Mastruzzi M. (2005): «Government Matters IV: Government Indicators for 2009--2012» / World Bank Policy Research Working Paper, No 3630.

22. Kaufmann D., Kraay A. and Mastruzzi M. (2005): «Government Matters IV: Government Indicators for 2009--2012» / World Bank Policy Research Working Paper, No 3630.

23. Brunetti A., Kisunko G. and Weder B: «Institutional obstacles to Doing Business» / World Bank Policy Reserch Paper, No 1759

24. Гончарук Я.А. Масштаби та наслідки поширення тіньової економіки і корупції в умовах глобалізації / Я.А. Гончарук, М.І. Флейчук // Науковий вісник ЛьвДУВС. Серія економічна. -- 2011. - № 1. - С. 3-18.

25. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України від

26. 7 квіт. 2011 р. № 3206-VI // Офіц. вісник України. - № 44. - 2011. - Ст. 21.

27. Номоконов В. А. Корупция в мире и международная стратегия борьбы с ней : моногр. / Номоконов В. А. - Владивосток : ДВГУ, 2004. - 200 с.

28. Вільна енциклопедія Вікіпедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.uk/wikіpedia.org.

29. Jeremy Pope. Соnfronting Corruption: The Elements of a National

30. У загальносвітовому рейтингу якості життя Україна порівнялася з Ботсваною // Український тиждень [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // newzz.in.ua/ukrain.

31. Корупція в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.civicua.org/main/

32. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції : автореф. дис. … док. юрид. наук : 12.00.08 / М. І. Мельник. - К., 2002.

33. Украина исключена из «черного списка» коррупционеров / Главред [Електронний ресурс]. - Режим доступа : http://glavred.info/archive/2011/10/31/133900-4.html.

Размещено на Allbest.ru