Спеціальні режими господарювання

З багатьма країнами другої та третьої груп Україна має угоди про уникнення подвійного оподаткування, що є гарантією легального зменшення податкового тиску [35].

Особливістю офшорних зон є жорсткі правила захисту комерційної та банківської таємниці. Така інформація захищена законодавством майже в усіх країнах, проте вона, як правило, не захищається від правоохоронних органів у разі розслідування кримінальних справ, в тому числі коли розслідування проводиться згідно з міжнародним договором, але в офшорних зонах бар'єри таємності не порушуються навіть у разі скоєння злочинів в іншій країні. Виходячи з рівня режиму таємності розрізняються офшорні зони, де такий режим не порушується навіть у разі його використання в кримінальних цілях, та країни, де таємність не порушується лише стосовно податкових злочинів; при розслідуванні неподаткових злочинів цей режим припиняє дію.

Зазначені привілеї впливають на рішення підприємців щодо вибору місця реєстрації суб'єкта господарювання на користь офшорних зон. З юридичної точки зору класична офшорна компанія -- це суб'єкт господарювання, що перебуває у власності нерезидентів тієї держави, де вона зареєстрована, отримує прибуток за її межами, керується з-за кордону, не сплачує податок на прибуток (або сплачує його за мінімальними ставками). Як правило, офшорні компанії не мають керівного офісу в місці реєстрації, юридична адреса надається місцевими фірмами [30]. Але існують випадки, коли законодавство не забороняє створення адміністративних офісів в офшорних зонах та надає право резидентам бути співвласниками офшорних компаній.

Офшорна компанія за своїм статусом не відрізняється від інших організацій, що мають статус юридичних осіб: реєструється у встановленому порядку, має передбачену законом організаційно-правову форму, визначену структуру управління, юридичну адресу, банківський рахунок та інші ознаки.

5. Правове регулювання інших спеціальних режимів господарювання

У ГК є дві статті, норми яких встановлюють правила щодо спеціальних режимів здійснення господарської діяльності: в умовах надзвичайного стану і надзвичайної екологічної ситуації (ст. 416 ГК) і в умовах воєнного стану (ст. 417 ГК).

Господарська діяльність в умовах надзвичайного стану -- особливого правового режиму діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, передбаченого Конституцією України, який тимчасово допускає обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки, -- може здійснюватися з урахуванням обмежень та зобов'язань, встановлених виданим відповідно до Конституції України указом Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях [33].

Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарських відносин, заходи, що вживаються в умовах надзвичайного стану, а також відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану [17].

Правила ст. 416 ГК щодо здійснення господарської діяльності застосовуються також у разі оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації відповідно до Закону України від 13 липня 2000 р. «Про зону надзвичайної екологічної ситуації».

У період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі Закону України від 6 грудня 1991 р. (в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.) «Про оборону України», інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Запровадження спеціальних режимів господарювання, не передбачених ГК, якими встановлюється обмеження прав суб'єктів господарювання, не допускається [2].

Держава гарантує суб'єктам господарювання та іншим учасникам господарських відносин право на звернення до суду за захистом їх майнових та інших прав від незаконного обмеження в умовах будь-якого спеціального режиму господарювання, передбаченого ГК [28].

Висновок

В ході створення курсової роботи я поглибив свої знання в господарському праві, а також придбав та закріпив практичні навички у створенні курсової роботи в цілому.

В цій роботі я дізнався про поняття і сутність спеціальних режимів господарювання, правове регулювання концесійної діяльності в Україні, поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон, та багато іншого.

Я зрозумів, що вивчення курсу господарського права має основоположне значення для підготовки майбутніх юристів, оскільки цей курс належить до циклу фундаментальних навчальних дисциплін у програмі юридичної вищої освіти і регулює велику сферу суспільних відносин які є дуже важливими в сучасному ринковому суспільстві. Особливого значення вивчення курсу господарського права набуває у зв'язку зі змінами, що відбулися в державно-правовій системі України, закріпленням в Конституції України світових та європейських стандартів відносно ведення господарської діяльності.

У процесі роботи я намагався окреслити основні тенденції в сучасному господарському праві України, на основі моєї теми і визначити шляхи його подальшого розвитку, співставляючи при цьому свою думку з думкою провідних вчених в галузі господарського права.

Розглянуті питання й висловлені пропозиції сприятимуть усуненню суперечностей і заповненню прогалин у мойому подальшому навчанні, а також подальшій юридичній практиці.

В цій роботі я прагнув відобразити як нові досягнення в розвитку даної галузі права, так і ті зміни, які сталися в правовому регулюванні господарських відносин у чинному законодавстві. Разом з тим я намагався висвітлити проблемні питання сучасних вільних економічних зон, використовуючи при цьому роботи відомих вчених-юристів.

На основі тих знань, що я здобув при створенні курсової роботи та з навчального курсу господарського права України я можу зробити висновок про те, що господарське право України є однією з провідних галузей у системі права, яка нарівні з іншими галузями перебуває в стадії реформування під впливом соціально-економічних відносин, що змінюються.

Список використаної літератури

1. Конституція України (ВВР) України, 1996, N 30, ст. 141 від 28 червня 1996 р., № 254к/96-ВР.

2. Господарський кодекс України (ВВР) України, 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст. 144 вiд 16 січня 2003 р., № 436-IV, ст.ст. 401-415.

3. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (ВВР) України, 1992, N 50, ст. 676 вiд 13 жовтня 1992 р., № 2673-XII.

4. Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» (ВВР) України, 1999, N 7, ст. 50 вiд 24 грудня 1998 р. № 356-XIV.

5. Закон України «Про спеціальну економічну зону "Яворів"» (ВВР) України, 1999, N 15, ст. 82 вiд 15 січня 1999 р. № 402-XIV.

6. Закон України «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець"» (ВВР) України, 1999, N 18, ст. 139 вiд 18 березня 1999 р. № 514-XIV.

7. Закон України «Про спеціальну економічну зону "Славутич"» (ВВР) України, 1999, N 32, ст. 263 вiд 03 червня 1999 р. № 721-XIV.

8. Закон України «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв»» (ВВР) України, 2000, N 42, ст. 349 від 13 червня 2000 р. № 1909-III.

9. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим» (ВВР) України, 2001, N 9, ст. 40 від 21 грудня 2000 р. № 2189-III.

10. Закон України «Про спеціальну економічну зону «Рені»» (ВВР) України, 2005, N 17, N 18-19, ст. 267 від 23 березня 2000 р. № 1605-III.

11. Закон України «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-франко»» на території Одеського морського торговельного порту» (ВВР) України, 2000, N 26, ст. 208 від 23 березня 2000 р. № 1607-III.

12. Закон України «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття»» (ВВР) України, 2001, N 23, ст. 111 від 22 березня 2001 р. № 2322-III.

13. Закон України «Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим» (ВВР) України, 1995, N 11, ст. 70 від 29 квітня 1992 р. № 2299-XII.

14. Закону України «Про концесії» (ВВР) України, 1999, N 41, ст. 372 вiд 16 липня 1999 р. № 997-XIV.

15. Законом України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» (ВВР) України, 2000, N 3, ст. 21 від 14 грудня 1999 р. № 1286-XIV.

16. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ВВР) України, 1995, N 4, ст. 28 від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР.

17. Закон України «Про надзвичайний стан» (ВВР) України, 2000, N 23, ст. 176 від 26 червня 1992 р. № 2501-XII.

18. Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ВВР) України, 1991, N 16, ст. 198 від 27 лютого 1991 р. № 791а-XII.

19. Закон України «Про оборону України» (ВВР) України, 1992, N 9, ст. 106 від 6 грудня 1991 р. № 1932-XII.

20. Положення «Про Порядк проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг», Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 152.

21. Положення «Про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію» Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 642.

22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового концесійного договору» від 12 квітня 2000 р. № 643.

23. Постанова Кабінету Міністрів України «Про реєстр концесійних договорів» від 18 січня 2000 р. № 72.

24. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» N 1109 (1109-2004-п) від 14 березня 1994 р. № 167.

25. Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. - К.: Прецедент 2006. - 346 с.

26. Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003 - 328 с.

27. Шелухіна М.Л. та ін. Господарське право: Навчальний посібник у схемах і таблицях / За заг. ред. канд. юрид. наук, доц. Шелухіна М.Л. - К.: Центр навчальної літератур, 2006. - 616 с.

28. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком інтер, 2005 2005. - 592 с., с. 566-584.

29. Вирішення господарських спорів. Застосування норм матеріального права в роз'ясненнях і листах вищого господарського суду України, за загальною редакцією Голови Вищого господарського суду України Д.М. Притики. Київ «ЮСТІНІАН» 2002. - 639.

30. Господарське право України за редакцією В.М. Гайворонського В.П. Жушмана Харків «Право» 2005. - 382 с., с. 353-359.

31. «Деякі особливості митної процедури у вільних економічних зонах» Лінецький Сергій Радник Першого заступника Голови Верховної Ради України, Юридичний журнал «Юстініан» #/1. 2003 р.

32. «Нова угода між Україною та ЄС: вибір між прагматизмом та ідеалізмом» Бобицький Назар Перший секретар Постійного представництва України при ЄС Брюссель, Юридичний журнал «Юстініан» #4/2006 р.

33. «Правові засади побудови інноваційно-інвестиційної моделі в Україні» Гоптаренко Юлія Юрист ТОВ «Альфа-Ойл» Київ, Юридичний журнал «Юстініан» #6/2004.

34. «Україна в контексті відмивання коштів» Київець Олена Кандидат юридичних наук, юрист Київ, Юридичний журнал «Юстініан» #7/2004 р.

35. «Офшорні компанії в сучасній діловій практиці (на прикладі Кіпру та Белізу)» Супрун Людмила Адвокат, магістр права Київ, Юридичний журнал «Юстініан» #1/2006.

36. «Вільні економічні зони: проблеми залишаються» Бірюков Олександр Кандидат юридичних наук, доцент, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, «Юр. Газета» № 3(63), 17 лютого 2006 р.

37. «Франчайзинг чи комерційна концесія?» Опейда Звенислава Магістр права, ст. викладач кафедри конституційного і міжнародного права ДонНУ, «Юр. Газета» № 18(78), 28 вересня 2006 р.

38. «Офшорні судноплавні компанії: особливості реєстрації, поняття, види» Балобанов Олександр Завідуючий кафедрою «Транспортного права» Одеського національного морського університету, професор, адвокат, «Юр. Газета» №16(28), 31 серпня 2004 р.

39. «Офшорні екс-«part(н)e»ри» Вікторія Салтицька, «Юр. Газета» № 6 (11), 21 жовтня 2005 р.

40. Інфодиск: Законодавство України, ліцензія № 1D9B1435.

Размещено на Allbest.ru