Основи кримінального права
Кримінальне право як система юридичних норм, якими визначаються засоби відповідальності. Кримінальний кодекс України як джерело цієї галузі права, його функції та структура. Крайня необхідність та необхідна оборона в нормах Цівільного кодексу України.
Рубрика | Государство и право |
Вид | контрольная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 08.12.2014 |
Размер файла | 10,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Кримінальне право -- це система юридичних норм, якими визначаються засоби кримінальної відповідальності, встановлюється, які діяння є злочинними, та яке покарання за них передбачено. Поняття «кримінальне право» вживається в двох значеннях, а саме: 1) кримінальне право -- це галузь права (одна із галузей -- кримінальне законодавство). Звідси кримінальним правом іменують закони, тобто нормативні акти, в яких містяться положення цієї галузі права; 2) однак під кримінальним правом розуміють і науку кримінального права, тобто теорію кримінального права, наукову дисципліну, доктрину.
Єдиним джерелом кримінального права України є -- Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року, але який набрав чинність 1 вересня 2001 року.
Кримінальний кодекс України - систематизований законодавчий акт, який визначає які діяння є злочинні та встановлює міри покарання.
Функції - Захист головних соціальних прав.
Структура: а) Загальна частина (15 розділів, 108 статей) - Встановлює принципи та загальні положення. б) Особлива частина (20розділів, 139 статей) - Визначає перелік злочинів. в) Прикіцеві та перехідні положення. г) Додаток (перелік майна, що не підлягає конфіскації)
В Україні тільки закон про кримінальну відповідальність має значення нормативно-правового акту, який визначає, яке суспільно небезпечне діяння визнається злочином і які покарання можуть бути застосовані за його вчинення. Норми інших галузей законодавства можуть містити принципові положення або окремі визначення, що мають безпосереднє значення для формування норми закону про кримінальну відповідальність, але такі положення або визначення можуть бути тільки нормативною базою для прийняття відповідного закону про кримінальну відповідальність.
Терроризм -- це кримінальне правопорушення, але карається зазвичай «кількість жертв = кількість місяців позбавлення волі» (стаття 449-1 (за доповненням з 01.01.11)) або «(час скоєння злочину + кількість жертв) / 5 = кількість років позбавлення волі»
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання (Ст. 15 КК).
Практикою застосування кримінального законодавства та наукою кримінального права винайдено два види умов правомірності Заподіяння шкоди в стані необхидної оборони: 1. Умови, що стосуються властивостей нападу; 2. Умови, що стосуються властивостей захисту; Заподіяння шкоди буде визнано правомірним, якщо напад був: а) Суспільно небезпечним -- тобто загрожував тяжкими наслідками -- у сфері важливих суспільних цінностей -- життя, здоров'я, властності, державного керування і т. ін. При цьому напад не обов'язково повинен бути злочином, досить і того, що він був реально небезпечним -- загрожував тяжкими наслідками. Звідсі виходить, що необхідна оборона не можлива: - проти правомірних дій посодових осіб (працівників міліції, судових виконавців і т. ін.), які не є суспільно небезпечними; - при нападі неосудного, про що завідомо знає той, хто захищаєтсья, інакше -- підпавший нападу, має право захищатися за првилами крайньої необхидності; - при нападу тварин (якщо вони нападають самі) і можливо, якщо їх направляють власники чи інші люди. Необхідна оборона не допускється проти того, хто діє в стані необхідної оборони (як і під час провокації необхідної оборони). Провокацією необхідної оборони називють такі дії, які вчиняються з метою викликати на себе напад, щоб потім була можливість дати гідну відсіч (помститися), посилаючись на те, що був змушений оборонятися, тобто знаходився в стані необхідної оборони. За правилами необхідної оборони нападаючий і обороняючий себе (чи інших осіб) ніколи неможуть помінятися місцями.
б) Наявним -- тобто уже розпочатим, чи який неминуче повинен початися, ось-ось почнеться. Але стану необхідної оборони немає, якщо напад ще не розпочався (бо немає необхідності в заподіянні шкоді), а також і тоді, коли напад уже явно закінчився (бо немає потреби в захисті). Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 червня 1991 року пояснив що «… стан необхідної оборони виникає не лише в момент суспільного небезпечного посягання, але і при наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється. Для з'ясування цього необхідно враховувати поведінку нападаючего, зокрема спрямованість умислу, інтенсівність і характер його дій, що дає підставу особі яка захищається, сприймати загрозу як реальну». в) Якщо напад був дійсним -- тобто дійсноіснуючим. Уявна оборона. Не дійсний, уявний напад -- це наслідок помилки того, хто не вірно оцінив обставини події, заподіяв шкоди тому, хто фактично не нападав. Такий випадок в кримінальному праві називається уявною обороною. Відповідальность за шкоду, заподіяну в стані уявної оборони, вірішується так: 1. Відповідальність не настає, якщо захисник сумлінно помилявся, тобто при таких обставинах він не міг усвідомлювати своєї помилки. 2. Відповідальність настає на загальних підставах, якщо захисник міг з оцінки обставин події усвідомити свою помилку, якби він був трохи обачнішим і уважнішим. 3. Відповідальність настає за перевищення меж необхідної оборони, якщо заподіяна шкода була б такою і при наявності нападу. Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особи чи нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи інше приміщення або якщо особа, яка здійснює захист, не могла внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого суспільно-небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характерові посягання.
Перевищення меж необхідної оборони, тобто завдання тому, хто посягає, шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту, тягне за собою відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом. Дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила напад, і доставлення її відповідним органам влади як правомірні прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для затримання і відповідали небезпечності посягання і обстановці затримання злочинця. Крайня необхідність. Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі чи правам цієї людини або інших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода (Ст 16 КК). Заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності не є суспільно небезпечним і не має складу злочину, оскільки такі дії спрямовані на захист більш цінних благ та інтересів особи, чи держави. Крайня необхідність -- це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і в якому заради збереження більш важливого інтересу, заподіються шкода меншому інтересові. Крайня необхідність -- суб'єктивне право кожної людини. Для деяких осіб вона є також і юридичним обов'язком (пожежники, лікарі, працівники МВС). Ці особи не мають права ухилятись від своїх обов'язків посилаючись на стан крайної необхідності. Крайня необхідність та необхідна оборона мають багато спільного: 1. заподіяна шкода і в тому і другому разі є правомірною; там і там захищаються особисті та громадські інтереси; кожен з ціх інститутів є суб'єктивним правом кожної людини. Відмінність необхідної оборони від крайньої необхідності полягає в таких ознаках: Небезпеку, що вимагає потребу захисту в стані необхідної оборони створюють суспільно небезпечні дії фізичної особи, а небезпеку крайньої необхідності -- дії людей, сил природи, тварин, фізіологічні процеси і т. ін. В стані необхідної оборони шкода спричиняється нападаючому, а в стані крайньої необхідності -- непричетним до події третім особам. Заподіяння шкоди третім особам в стані крайньої необхідності правомірне лише в тому випадку, якщо це був єдиний засіб відвернення небезпеки. При необхідній обороні такої умови немає. Головною умовою крайньої необхідності є вимога, щоб заподіяна шкода була меньшою відвернутої. Заподіяна при необхідній обороні шкода може бути і більшою ніж відвернута. На відміну від необхідної оборони стан крайньої необхідності виникає лише при наявності сукупності всіх його умов. Відсутність хоча б однієї з цих виключає стан крайньої необхідності. 6. Згідно із ст. 445 Цівільного кодексу України особа, що заподіяла шкоду в сані крайньої необхідності зобов'язана відшкодувати потерпілому. Враховуючи обставини події, суд може перекласти цей обов'язок на особу, в інтересах якої ця шкода була заподіяна.
Література
кримінальний право норма
1. Кримінальний кодекс України : станом на 5 березня 2012 року; Харків «Одіссей»
2. Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений. X., 1983.
3. Чубареє В. Л. Тяжесть преступного деяния. К., 1992.
4. Брайнін Я. М. Основні питання загального складу злочину. К., 1964.
5. Жеребкин В. Логический анализ понятий права. К., 1976. Гл.ІІІ.
6. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. К.г 1999.
7. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. К., 1983.
8. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. К., 1995.
9. Таций В. Я. Обьект й предмет преступления. X., 1988.
10. Ярмьіш Н.Н. Действие как признак обьективной сторони преступления. X., 1998.
11. /Ізнов Н. Й. Способ совершения преступления й уголовная ответственность.X., 1982.
12. Трахтеров В. С. Вменяемость й невменяемость в уголовном праве. X., 1992.
13. Устименко В. В. Специальньїй субьект преступления. X., 1989.
14. Зелинский А. Ф, Осознаваемое й неосознаваемое в преступном поведений.
15. Тарарухин С. А. Установление мотива и квалификация преступления. К.г 1977.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Характеристика нового Кримінального Кодексу України, його основні концептуальні положення. Функції та завдання кримінального права і його принципи. Система кримінального права. Суміжні до кримінального права галузі права. Наука кримінального права.
реферат [44,6 K], добавлен 06.03.2011Поняття та завдання кримінального кодексу України. Об'єкти, що беруться під охорону за допомогою норм КК. Джерела та основні риси кримінального права. Поняття злочину, його ознаки, склад та класифікація, засоби і методи вчинення. Система та види покарань.
контрольная работа [23,1 K], добавлен 24.10.2014Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання. Система кримінального права України. Наука кримінального права, її зміст та завдання. Загальні та спеціальні принципи кримінального права. Поняття кримінального закону.
курс лекций [143,2 K], добавлен 09.05.2007Кримінальне право як галузь права й законодавства, його соціальна обумовленість, принципи. Завдання, система та інститути кримінального права. Підстави і межі кримінальної відповідальності. Використання кримінального права в боротьбі зі злочинністю.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 02.01.2014Стабільність як умова ефективності законодавства України про кримінальну відповідальність. Структура чинного Кримінального Кодексу України. Основні недоліки чинного КК та пропозиції щодо його удосконалення. Застосування кримінально-правових норм у країні.
курсовая работа [33,5 K], добавлен 12.08.2016З’ясування системи історичних пам’яток, які містили норми кримінально-правового та військово-кримінального характеру впродовж розвитку кримінального права в Україні. Джерела кримінального права, що існували під час дії Кримінального кодексу УРСР 1960 р.
статья [20,2 K], добавлен 17.08.2017Закон про кримінальну відповідальність та його тлумачення. Структура Кримінального кодексу. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі. Напрямки вдосконалення чинного Кримінального кодексу України та його нормативних положень.
курсовая работа [90,2 K], добавлен 25.11.2011Види юридичної відповідальності. Поняття держави та її функції. Конституційне право як галузь права. Конституційно-правовий статус людини і громадянина. Повноваження Президента України. Поняття та принципи кримінального права, співучасть у злочині.
шпаргалка [164,9 K], добавлен 10.01.2012Основи державного (конституційного) права України. Поняття, основні елементи адміністративного і цивільного права. Основи трудових правовідносин. Поняття і елементи кримінального права. Загальні положення сімейного, земельного і житлового права України.
курс лекций [327,5 K], добавлен 03.11.2010Система соціальних норм, місце та роль права в цій системі. Поняття права, його ознаки, функції, принципи. Поняття системи права як внутрішньої його організації. Характеристика основних галузей права України. Джерела права як зовнішні форми його виразу.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 25.11.2010