Транспортні послуги

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Визначення транспортної послуги

2. Особливості транспортних послуг ( перевезення )

3. Юридичний зміст транспортних правовідносин

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Транспортні послуги - послуги, пов'язані з перевезенням готової продукції, сировини та напівфабрикатів із місць виробництва до пунктів споживання або подальшого перероблення. Надають їх як безпосередні виробники продукції, так і спеціалізовані фірми.

Послуги пасажирського транспорту - це послуги з переміщення в просторі пасажирів (багажу) у виробничих або особистих цілях. Використовуються споживачами лише в момент їх надання.

Транспорт, будучи однією з найважливіших галузей народного господарства, забезпечує виробничі і невиробничі потреби економіки і населення в усіх видах перевезень, внаслідок чого він взаємодіє з усіма її галузями. Класифікують його за сферами використання (загального користування, відомчий, особистий), видами перевезень (пасажирський, вантажний), видами засобів перевезення (автомобільний, авіаційний, залізничний, морський, річковий, міський електротранспорт, у т. ч. метрополітен). транспортний перевезення юридичний

Підприємства транспорту надають основні і додаткові послуги.

Основні послуги транспортних підприємств охоплюють внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів, багажу і вантажів; збереження вантажів і багажу з часу їх прийняття для перевезення і до моменту видання одержувачам, якщо інше не передбачено договором; забезпечення надійності перевезень.

1. Визначення транспортної послуги

В узагальненому понятті послуга представляє собою певну дію, яка надає користь користувачу. За визначенням Ф. Котлера, послуга - це будь-який захід, який одна сторона може запропонувати іншій. Сьогодні транспортні послуги - це не тільки перевезення пасажирів або вантажів. Транспортні послуги - це будь-яка операція, яка хоча і не входить до складу традиційного процесу перевезення, але цілком і повністю пов'язана з його підготовкою і проведенням. Аналіз природи послуг дозволяє виокремити їх головні особливості, найбільш вагомими з яких є наступні:

ь послуга представляє собою поєднання процесу її надання та результату;

ь процес надання та споживання послуги, як правило, є одночасним;

ь в сфері сервісу вагома частка ручної праці, якість якої залежить від кваліфікації персоналу;

ь споживач послуги не виступає власником її результатів;

ь послуга, як правило, не зберігається, її неможливо накопичувати.

Найважливішою ознакою послуги є те, що в ній нероздільно з'єднані два процеси - виробництво та споживання, які невід'ємні один від одного. Отже, транспортний сервіс (обслуговування) можна визначити як діяльність, пов'язану з процесом переміщення пасажирів та вантажу в просторі і часі та наданням супровідних цій діяльності транспортних послуг.

До транспортних послуг в загальному вигляді можна віднести:

- безпосередньо перевезення пасажирів і вантажів;

- вантажно-розвантажувальні роботи;

- зберігання вантажів на складах станцій;

- обслуговування і підготовку рухомого складу до перевезень;

- надання засобів перевезення в оренду або напрокат;

- інші послуги.

Генеральне завдання, що стоїть перед будь-яким транспортним підприємством, - це вивчення, систематизація, аналіз і, нарешті, якісне задоволення потреб населення. Товар, вантаж не просто повинен дійти до одержувача, він не просто повинен знаходитися в дорозі мінімальний час, але і всі процеси оформлення і переоформлення перевезення повинні бути максимально зручні і також не бути тривалими. А це вимагає застосування всіх новітніх технологій виконання робіт, яким-небудь чином пов'язаних з перевезеннями. Транспортні послуги - це симбіоз ціни і якості. Вони володіють своєрідною специфікою, яка визначається не тільки умовами ринку і економікою країни, але також цілком і повністю залежить від маркетингової політики фірми-власниці транспорту. Поза сумнівом, транспортні послуги в значній мірі і сьогодні втілюються в життя у вигляді різного роду перевезень вантажів. Причому перевезення, як правило, супроводжуються вантаженнямрозвантаженням, експедиційними послугами та ін. Дуже часто в транспортні послуги включаються комерційні, маркетингові, послуги страхування та інші. Зміст транспортної послуги реалізується в 3-рівневій системі - благо, діяльність і економічні відносини. Базовим є перший рівень, де транспортна послуга характеризується як благо. Саме на цьому рівні простежуються риси, найбільш подібні до товарів в матеріально-речовій формі. Найбільш яскравою з цих рис є наявність споживчої вартості. Споживча вартість транспортної послуги полягає в корисному ефекті від переміщення об'єктів. Переміщення рухомого транспортного засобу лише з метою власне переміщення не несе жодного соціально-економічного сенсу. Корисне значення переміщення виникає та існує тільки в період від початку здійснення перевезення вантажу або пасажира до її завершення, і після закінчення цього часу воно зникає. На другому рівні, тобто на рівні діяльності, транспортна послуга набуває рис, що дозволяють відносити її саме до сфери послуг. Це виражається у формі діяльності і наявності її мети, суб'єктів впливу, індивідів, що роблять цю діяльність, і результату. У транспортному комплексі діяльність виражається в процесі переміщення в просторі об'єктів: залежно від переміщуваних об'єктів виділяють два типи перевезень: вантажні і пасажирські. Тип перевезення визначає відповідну мету транспортної діяльності, у вантажоперевезеннях - оптимальне використання ресурсів у процесі відтворення, в пасажироперевезеннях - туризм та міграція населення. Суб'єктами застосування діяльності в транспорті виступають не тільки транспортні засоби, але і переміщувані вантажі і пасажири. Індивідами є перевізники - особи, які здійснюють за допомогою технічних пристроїв просторове переміщення вантажів і пасажирів, результатом стає зміна просторового положення після перевезення. Діяльність перевізників - праця, а оскільки у праці завжди є мета, то найважливішою характеристикою цієї праці є те, що він завжди споживаємо. Суб'єкт-суб'єктна взаємодія, властива транспорту, дозволяє останньому органічно існувати в загальній системі економічних відносин, будучи важливою частиною цієї системи. За своїм змістом саме в цьому проявляється громадська сторона виробництва та споживання транспортних послуг, а зазначений тип взаємодії найбільш точно відображає наявність міжособистісних відхилень, які в першу чергу позначаються на сприйнятті якості транспортних послуг та оцінки їх ефективності. Збіг як у створенні та споживанні споживної вартості, так і у створенні та реалізації вартості, що є основною характеристикою сутнісного змісту транспортної послуги, призводить до модифікації кругообігу капіталу у виробництві послуг [1, с.33-34].

2. Особливості транспортних послуг ( перевезення )

Вантажні перевезення.

У здійсненні перевезень товарів важливо правильно обрати вид транспорту, співвіднести вартість послуг з тим:

- наскільки важливо швидко доставити товар за призначенням (це може бути важливим, наприклад, якщо товар швидко псується);

- яка вартість товару (наземний транспорт частіше використовується для перевезень товарів невисокої вартості, в той час як відносно дорогі товари перевозять повітряним транспортом);

- чи необхідне спеціальне поводження з товаром. Міжнародні перевезення товарів майже в усіх випадках потребують укладення договору страхування товару.

Для перевезень товару дуже важливими є послуги експедитора. Він може виступати представником продавця товару, наприклад, у таких випадках:

- вибір виду транспорту;

- вибір упаковки;

- здійснення контейнерних перевезень;

- підготовка необхідних документів на товар;

- визначення вимог до упаковки і маркування (в тому числі в країні імпорту);

- організація наземних перевезень як у межах однієї країни, так і за кордон;

- контроль за передачею товару перевізнику;

- підготовка і супроводження документів, що забезпечують платіж (наприклад товарно-транспортної накладної).

Пасажирські перевезення

Міжнародні перевезення пасажирів використовують як для транспортування працівників міжнародних компаній і державних службовців, так і для перевезення туристів та інших приватних осіб. Кількість людей, що користуються послугами міжнародних перевізників, зростала практично щорічно після Другої світової війни. На сьогодні провідне місце в міжнародних перевезеннях пасажирів, яке раніше займав морський транспорт, займають авіаперевезення.

У міжнародній торгівлі з цими послугами може виникнути низка проблем. Найбільш відомі з них пов'язані:

- з використанням комп'ютеризованих систем продажу авіаквитків;

- обмеженням прав іноземних підприємств на надання послуг щодо перевезення всередині країни;

- відповідальністю за смерть пасажирів або за збитки, завдані їхньому здоров'ю, які мали місце під час перевезення.

Проблема комп'ютеризованих систем продажу квитків дуже складна, і тут її можна описати лише в загальному вигляді. Авіакомпанії США мають одну з найбільш розроблених у світі систем комп'ютеризованого продажу квитків. Нерідко можна зустріти твердження про те, що ця система продажу квитків створює переваги для американських компаній. У деяких країнах місцеві авіакомпанії "у відповідь" намагаються штучно збільшити кількість споживачів своїх послуг. Авіакомпанії деяких країн заборонили видавати квитки на свої рейси в рамках американських комп'ютеризованих систем продажу квитків, заборонили встановлювати такі системи в себе та іншим чином обмежували продаж квитків авіакомпаній США на своїй території. США застосували аналогічні економічні санкції.

Коли американська й іноземна авіакомпанії укладають договір про спільне використання терміналів у найбільших аеропортах, то рейси, що здійснюються в рамках таких угод, в США будуть розглядатись як американські. Це дасть змогу їм з'явитися "в перших рядах" на комп'ютерних екранах агентів у справах продажу квитків.

Права іноземців на надання послуг щодо перевезень всередині країни часто обмежується. Наприклад, у багатьох країнах іноземним підприємствам заборонено здійснювати каботажні авіаперевезення (перевезення між портами, що знаходяться в одній країні).

Відповідальність за заподіяння збитків пасажирам під час перевезення встановлюється договором. У багатьох країнах держава встановлює межі відповідальності перевізників, щоб запобігти спорам між ними і пасажирами. Ці труднощі покликані вирішити:

- Варшавська конвенція 1929 р. про уніфікацію деяких правил, які мають відношення до міжнародних повітряних перевезень, і цілий ряд протоколів до неї - для повітряних перевезень;

- Конвенція 1966 р. про контракти міжнародного автомобільного перевезення товарів - з автомобільних перевезень;

- Конвенція 1980 р. про контракти міжнародного залізничного перевезення товарів - для залізничних перевезень.

Міжнародний транспорт - послуги усіх видів транспорту, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни. Транспортні послуги розрізняються в залежності від:

- виду транспорту: водний (морський і річковий); наземний (залізничний і автомобільний); повітряний (авіаційний); трубопровідний; змішаний;

- предмету транспортної операції (вантаж, пасажир, багаж);

- транспортної характеристики товару: сухої (навалювальні (вугілля, руда), насипної (зерно, цемент, фосфати), генеральної (штучні), наливної (нафта і продукти її переробки, рослинні олії, вино та ін.);

- періодичності перевезення (регулярні і нерегулярні);

- порядку проходження кордону (перевантажувальні і безвантажні);

- виду транспортно-технологічної системи (контейнерна, паромна та ін.);

- виду сполучення (пряме, непряме та ін.).

Особливості транспортних послуг полягають в наступному:

1. Транспорт не виробляє нових товарів, але завдяки їх переміщенню забезпечується подовження процесу виробництва і обігу.

2. Створення транспортних послуг співпадає в часі з їх споживанням.

3. Транспорт займає важливе місце в міжнародному товарному обігу:

- він є необхідною умовою міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі, економічних зв'язків між країнами;

- він є експортером своєї продукції.

4. Транспортні послуги залежать від факторів розвитку ринкової економіки.

При плануванні відправлення вантажу та виборі виду транспорту необхідно враховувати наступні обставини:

o вид вантажу;

o швидкість перевезення;

o вартість перевезення;

o безпечність перевезення.

Заслуговують на увагу також специфічні характеристики видів транспорту як засобу перевезення вантажів.

Серед особливостей морського транспорту слід виділити наступні:

- невисока вартість;

- можливість зміни маршруту;

- здатність перевозити великі партії вантажів;

- невелика швидкість перевезень;

- сезонність перевезень в північних регіонах. Річковому транспорту властиві такі риси:

- невисока вартість перевезень;

- здатність перевозити великі партії вантажів;

- можливість використання в районах, де інші види транспорту нерозвинені;

- неоднорідність суднохідних умов;

- необхідність в побудові гідротехнічних споруд.

Особливості залізничного транспорту: відносно недорогий, і не залежить від кліматичних умов, здатний перевозити найрізноманітніші вантажі, високі витрати на побудову залізниць.

Автомобільний транспорт можна охарактеризувати як мобільний, швидкісний, здатний забезпечити високу збереженість вантажу.

Проте, цей вид транспорту є доволі дорогим.

Повітряний транспорт має наступні характеристики: висока швидкість доставки та збереженість вантажу, можливість перевезення у віддалені регіони, скорочення шляху.

Трубопровідний транспорт має такі властивості, як забезпечення безперервності транспортування, практичне виключення ситуації втрати вантажу, незалежність від оточуючого середовища [2].

3. Юридичний зміст транспортних правовідносин

Юридичний зміст правовідносин -- це зафіксовані у правових нормах суб'єктивні-права-та-юридичні-обов'язки-сторін. Правовідносини виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів. Юридичними фактами, що породжують правовідносини на транспорті, є: - юридичні акти -- це перш за все договори про надання транспортних послуг, а також певною мірою плани перевезень (ст. 8 Закону України “Про залізничний транспорт”); --акти-управління; --певні-правопорушення-в-сфері-транспортної-діяльності. До договірних правовідносин на транспорті належать відносини, що виникають і змінюються-на-підставі-таких-договорів: 1.1. Договори перевезення -- це основний вид договорів, які регулюють транспортну-діяльність. Частина 1 ст. 908 Цивільного кодексу України передбачає, що такий договір має бути засвідчений відповідним письмовим документом. Загальні умови перевезення визначаються міжнародними угодами, законами України та низкою спеціальних нормативних актів. Основним законом, який містить загальні положення щодо перевезення-є-Цивільний-кодекс-України. Стаття 908 Цивільного кодексу передбачає можливість визначення умов перевезення самим договором. Проте на практиці це положення має суттєві обмеження, що обумовлені специфікою транспортної діяльності, яка матеріально є складним технологічним процесом, а юридично набуває все більш публічно-правового характеру. Фактично сторони визначають умови конкретного виду перевезення лише в межах норм транспортного законодавства, які позбавляються диспозитивного-характеру-і-набувають-імперативності. Основними-видами-договору-перевезення-є: -- Договір перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену-плату-(ст.909-ЦКУ). -- Договір перевезення пасажира та багажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу -- також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу -- також за його провезення (ст.910-ЦКУ). -- Договір чартеру (фрахтування), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та-іншим-нормативно-правовим-актам-(ст. 912-ЦКУ). До допоміжних договорів перевезення можна віднести наступні: -- Договір надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення, який передбачений ст. 917 Цивільного кодексу України. На підставі цього договору виникають двосторонні правовідносини. Так, перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу. Проте, договірне регулювання цих правовідносин, яке вперше вводиться у Цивільному кодексі, не виключає централізованого визначення-подачі-транспортних-засобів. -- Найбільшою мірою обмежена свобода сторін щодо визначення умов договору завантаження та вивантаження вантажу, який за ст. 918 Цивільного кодексу України повинен відповідати певним правилам, встановленим транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Спеціальне транспортне законодавство (статути, кодекси, що регулюють правовідносини в підгалузях транспорту) також передбачають інші допоміжні транспортні зобов'язання, які забезпечують перевезення, зокрема з очистки вагонів, надання-під'їзних-шляхів-тощо. Законодавець-особливо-виділяє: -- Договірні правовідносини, що виникають між різними організаціями, підприємствами різних видів транспорту, які здійснюють перевезення у прямому змішаному (комбінованому) сполученні за єдиним транспортним документом (ст. 913 ЦКУ). -- Довгострокові договори, за якими перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу -- передавати для перевезення вантаж у встановленому-обсязі-(ст.-914-ЦКУ). Із метою забезпечення виконання договорів перевезення на залізничному транспорті застосовується місячне планування перевезень, яке провадиться на підставі довгострокових договорів на організацію перевезення вантажів і реалізацію замовлень відправників. У разі потреби одночасно з місячним замовленням надаються плани перевезень вантажів по маршрутах (ст.ст. 17, 18 Статуту залізниць України). -- Договір перевезення транспортом загального користування, який є публічним договором і тому перевезення за цим договором здійснюється за зверненням будь-якої-особи-(ст.-915-ЦКУ). -- Державний контракт, державне замовлення. Якщо за допомогою державного замовлення держава на договірній (контрактній) основі розміщує державні контракти на надання транспортних послуг серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності, то державний контракт -- це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання -- виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини (ст. 13 Господарського кодексу України,-ст.-6-Закону-України-“Про-транспорт”). 1.2. Договір транспортного експедирування, за яким одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. 1.3. Договори найму (оренди) на транспорті, до яких належать: -- Договір найму (оренди) транспортного засобу, предметом якого можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

-- Договір лізингу транспортних засобів, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування транспортний засіб, що належить лізингодавцю на праві власності на певний-строк-і-за-встановлену-плату-(лізингові-платежі). 1.4. Договори зберігання, які укладаються для забезпечення транспортування. За такими договорами одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу). Транспортне право розглядає спеціальні види зберігання,-які-регулюються-такими-договорами: -- Договір зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту, який має публічний характер. У зв'язку з цим виділяються два види договорів, за якими, по-перше, зберігач-організація, підприємство транспорту здійснює зберігання речей власне в камерах зберігання, по-друге, -- надає фізичним особам для використання автоматичні камери зберігання. Останній договір містить у собі елементи договорів оренди і охорони (ст. 972 Цивільного кодексу України). -- Договір зберігання речей пасажира під час його перевезення, предметом якого є ручна поклажа, однією зі сторін є транспортна організація, у веденні якої знаходиться транспортний засіб зі спеціально відведеними місцями для зберігання багажу, а її контрагентом є пасажир (ст. 974 Цивільного кодексу України). -- Договір зберігання автотранспортних засобів в боксах та гаражах на спеціальних стоянках, за яким зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця (ст.-977-Цивільного-кодексу-України). 1.5. Договори страхування на транспорті. Видами добровільного страхування на транспорті можуть бути: страхування залізничного, наземного (крім залізничного), повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування цивільної відповідальності власників наземного, повітряного і водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) (ст. 6 Закону України від 7 березня 1996 року “Про страхування”). Видами обов'язкового страхування на транспорті є: особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; авіаційне страхування цивільної авіації; страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; страхування засобів водного транспорту; страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; страхування відповідальності морського судновласника (ст. 6 Закону України від 7 березня 1996 року“Про-страхування”)-[3].

Висновки

Продукцією транспорту є безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. У цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони -- основна з'єднувальна ланка між продавцем і покупцем. Транспортні послуги, як і будь-яка-послуга,-мають-свої-особливості. 1. Транспорт не виробляє нового товару чи продукту, але саме завдяки їх переміщенню з одного місця в інше забезпечується продовження процесу виробництва та обігу, має місце кінцеве споживання вироблених товарів. Переміщення товарів, продукції з місця виробництва до місця споживання і є тією споживчою вартістю, яку створює транспорт, його транспортні послуги. 2. Реалізація транспортних послуг виражається в тому корисному ефекті, який не може виникати, зберігатися і реалізовуватися у відриві від транспорту. Разом з тим виробництво транспортних послуг не відривне від їх споживання. Транспортні послуги задовольняють потреби в момент свого прояву, тобто створення таких послуг-збігається-з-їх-споживанням. 3. Транспорт займає особливе місце в міжнародному товарообігу. З одного боку, він є необхідною умовою здійснення міжнародного поділу праці, зовнішньоекономічних зв'язків. З другого боку -- транспортна індустрія виступає на світових ринках експортером своєї продукції -- транспортних послуг.

Список використаних джерел

1. БИЧІКОВА Л. А. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СФЕРИ ТРАНСПОРТНИХ ПОСЛУГ // Вісник Хмельницького національного університету 2011, № 6.

2. Електронний-ресурс-: http://pidruchniki.com/1806020353356/ekonomika/transportni_poslugi#372

3. Шульженко Ф.П., Гайдулін О.О., Кундрик Р.С. Транспортне право.

Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 244 с.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003.

3. Господарський Кодекс України від 16.01.2003.

Размещено на Allbest.ru