Договір зберігання вантажу

Договір зберігання у камерах схову організацій, підприємств транспорту є двостороннім, реальним, відплатним. Також його можна охарактеризувати як публічний, оскільки за ч.1 ст.972 ЦК України камери схову загального користування, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів.

Сторонами цього договору є організація чи підприємство транспорту, що виступає як професійний зберігач, і поклажодавець, яким може виступати пасажир або інша фізична особа.

Предметом зберігання може бути ручна поклажа у будь-якій упаковці, незалежно від її виду (валіза, кошик, рюкзак, байдарки в розібраному вигляді, лантухи, вузли тощо). Деякі речі (наприклад, пальто, лижі, ранець, ковзани) можуть бути прийняті без упаковки. Фрукти, овочі, ягоди, гриби та інші сільськогосподарські продукти приймають на зберігання у будь-якій тарі, яка гарантує їх зберігання при перенесенні (слід мати на увазі, що транспортні організації не несуть відповідальність за природне псування зданих на збереження продуктів, які швидко псуються). Виявлені під час приймання дефекти упаковки ручної поклажі мають бути усунені власником або спеціально застережені в акті, підписаному комірником.

Вага окремого місця ручної поклажі на залізничному транспорті не повинна перевищувати 50 кг. Крім того, кожна одиниця поклажі повинна мати пристрій для перенесення. Речі вагою більш як 50 кг або великогабаритні, які не поміщаються в автоматичні камери схову, а також телевізори, холодильники, пральні машини тощо, приймають до схову в спеціально виділених камерах схову великогабаритних речей або в багажні камери.

Забороняється здавати і приймати до зберігання тварин і птахів, вогнепальну зброю, вибухові, вогненебезпечні, легкозаймисті, їдкі та отруйні речовини, речі, що можуть зіпсувати або забруднити речі інших пасажирів, а також грошові суми, облігації, документи й інші коштовності.

Плата за зберігання стягується залежно від кількості місць ручної поклажі, їх габаритів та вартості оцінки, заявленої поклажодавцем на момент укладання договору.

Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати річ, встановлюється правилами, що видаються відповідно до транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом (ч.4 ст.972 ЦК України). Так, на залізничному транспорті речі, які здані до камери схову, зберігаються там дві календарні доби, а потім їх передають на зберігання до загального складського приміщення станції. Якщо протягом 30 діб власник не забере свої речі, то вони підлягають реалізації згідно з законодавством України.

На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім АКСС) поклажодавцю видається квитанція та (або) номерний жетон. У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, здана до камери схову, видається поклажодавцеві після надання доказів належності йому цієї речі.

При користуванні АКСС працівником транспортної організації видається жетон, який опускається поклажодавцем в жетоноприймальник камери схову.

У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, здана до камери схову, видається поклажодавцю після надання доказів належності йому цієї речі. Вартість втраченого жетона сплачується поклажодавцем.

Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання (ч.3 ст.972 ЦК України).

2.2.4 Інші спеціальні договори зберігання

Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр) передбачені ст.976 ЦК. У разі виникнення між особами спору про право на річ, до його розв'язання вона може бути передана на зберігання третій особі, яка зобов'язується повернути її особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням осіб, між якими виник спір. Підставою виникнення відносин секвестру може бути договір або рішення суду.

Домовленість про секвестр, за якою річ передається на зберігання третій особі за погодженням сторін спору, називається договірною. Якщо рішення про передачу речі на зберігання третій особі до моменту вирішення спору приймає суд, має місце судовий секвестр. Зберігачем може бути особа, призначена судом або визначена за домовленістю сторін, спір між якими розглядається. Річ, яка є предметом спору, передається на зберігання третій особі за її згодою, якщо інше не визначене законом. Оплату послуг за зберігання переданих за секвестром речей здійснюють сторони, між якими виник спір.

Спеціальним видом зберігання положення ЦК визначають забезпечення схоронності автотранспортних засобів. Зберігання автотранспортних засобів передбачено ст.977 ЦК. У разі надання такої послуги суб'єктом підприємницької діяльності, договір зберігання автотранспортних засобів є публічним. Публічний характер, зокрема, носить договір зберігання автотранспортних засобів, який укладається у випадках їх розміщення у боксах, гаражах або на спеціальних автомобільних стоянках.

За таким договором зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і повинен видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця за умови здійснення останнім оплати наданої послуги. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання і виникнення договірних відносин посвідчується квитанцією або номером чи жетоном.

Ці відносини не слід плутати з платним паркуванням автомобілів у місцях, визначених рішенням місцевих органів державної влади. Цими рішеннями муніципальна служба паркування уповноважена отримувати визначену плату за надання послуг по паркуванню автомобілів на вулицях центральної частини міста, поряд з ринками, іншими місцями їх масового скупчення, але не несе відповідальності за їх схоронність.

Відносини за договором зберігання автотранспортних засобів виникають також між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та його членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Зокрема положення статуту гаражно-будівельного або гаражного кооперативу можуть передбачати, що останній не несе відповідальності за схоронність автомобілів, які розміщені у належних його членам боксах.

Договір охорони є окремим спеціальним видом надання послуг по забезпеченню недоторканності особи або майна. За цим договором охоронець зобов'язується забезпечити недоторканність особи або майна, які охороняються (ст.978 ЦК).

До особливостей, що дозволяють розглядати цей договір як окремий різновид договорів про надання послуг, зокрема слід віднести його предмет забезпечення саме недоторканності особи або майна, а також покладення обов'язків за договором не тільки на охоронця, а й на його контрагента - особу, яка охороняється, або власника майна, яке є об'єктом охорони.

Володілець переданого під охорону майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої або майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Ст.973 ЦК регулює порядок зберігання речей у гардеробі організації. Гардероб організації - це приміщення, спеціально пристосоване для зберігання верхнього одягу і головних уборів і працівників та відвідувачів протягом робочого дня або на час відвідування. Особливості договірних відносин по зберіганню речей у цьому випадку полягають у тому, що їх предметом можуть бути тільки вказані речі, а зберігачем визнається організація, одне з приміщень якої виділене під гардероб.

Одночасно з передачею речей у гардероб поклажодавцю видається номерний жетон або інший знак (ч.3 ст.937 ЦК), що посвідчує його право у разі необхідності отримати речі. Як правило, зберігання речей у гардеробі здійснюється безоплатно. Незалежно від оплатності або безоплатності зберігання речей, що були передані поклажодавцем до гардеробу, зберігач зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів для забезпечення їх схоронності. У випадку втрати жетона або іншого легітимаційного знака, що посвідчує виникнення відносин по зберіганню речей у гардеробі, поклажодавець може претендувати на повернення належних йому речей. Однак, як правило, його вимога може бути задоволена по закінченні робочого дня за умови надання ним доказів приналежності речі саме йому. Такими доказами може бути надання працівнику гардероба інформації щодо індивідуальних ознак речі, які можуть бути відомі лише власнику. Якщо працівник гардероба відмовляється видати речі власнику, який втратив номерний жетон або інший легітимаційний знак, спір підлягає розгляду в судовому порядку.

Висновок

Підводячи підсумки викладеного у дані роботі, доцільно зробити наступні висновки:

Договір зберігання належить до категорії договорів про надання послуг. Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання, як правило, є реальним, тобто він вважається укладеним з моменту передачі речі на зберігання, а не з часу досягнення про це згоди. У певних випадках договір схову може бути консенсуальним, зокрема тоді, коли він укладається між суб'єктами підприємництва, один з яких бере на себе зобов'язання прийняти на схов майно від іншого.

За загальним правилом договір зберігання є оплатним, якщо інше не встановлено договором або законом.

Найпоширенішим юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення зобов'язання зберігання, є угоди (договори). правові відносини зі зберігання виникають лише з тієї угоди, що спрямована саме на передачу певного майна на зберігання іншій особі, тобто в даному випадку воля сторін має бути спрямована на досягнення певних правових наслідків, а саме - на виникнення зобов'язань зі зберігання.

Предметом договору зберігання завжди є послуги, що їх надає охоронець поклажодавцеві та які спрямовані на забезпечення схоронності майна.

Об'єктом договору схову може бути як індивідуально-визначена річ, так і речі, що мають родові ознаки.

Договір зберігання є двосторонній. Зберігач зобов'язаний забезпечити зберігання майна і повернути його іншій стороні, яка в свою чергу зобов'язана після закінчення строку, зазначеного зберігачем, взяти назад здане нею на зберігання майно і відшкодувати охоронцеві (зберігачеві) витрати, необхідні для збереження майна, та збитки, завдані властивостями цього майна.

Якщо договір оплатний, то обов'язком поклажодавця є сплата зберігачу винагороди, розмір якої встановлений договором або затверджений у встановленому законом порядку таксами, ставками, тарифами.

Окремими видами договорів зберігання є: зберігання на товарному складі, зберігання речей у ломбарді, зберігання цінностей у банку, зберігання речей у камерах схову, зберігання речей у гардеробі, зберігання речей пасажира під час його перевезення, зберігання речей у готелі, зберігання автотранспортних засобів, договір охорони.

Список використаних джерел

1. Конституція України, Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, поточна редакція -- тлумачення від 15.05.2014, підстава v005p710-14

2. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356) зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законами, редакція від 27.09.2014, підстава № 1673-VII від 02.09.2014

3. Цивільний процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492) ) зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законами, редакція від 04.06.2014, підстава № 1263-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.915

4. Митний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 44-45, № 46-47, № 48, ст.552), редакція від 27.09.2014, підстава № 1657-VII від 02.09.2014

5. Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144) редакція від 24.07.2014, підстава № 1508-VII від 17.06.2014, ВВР, 2014, № 34, ст.1167

6. Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 38, ст.509 ) редакція від 12.12.2012 підстава N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 5, ст.62 }

7. Закон України «Про державний матеріальний резерв» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 13, ст.112 ) редакція від 12.12.2012 підстава N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61 }

8. Цивільний кодекс Української РСР затв. Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. № 1540-06 / Кодекси України. -- К. : Юрінком Інтер, 1998. -Кн. 2

9. Цивільне право України за загальною редакцією В.І Борисової, І.В. Спасибо-Фатеевої та В.Л. Яроцького, Київ Юринком Интер 2007.

10. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгент та ін. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К. : Юрінком Інтер, 2002.

11. Е.А. Мичурин, Гражданское право Украины в схемах, учебное пособие, Харьков Юрсвит 2006

12. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. - К. : Юрінком Інтер, 1998.

13. Брагинский М.И. Договор хранения. -- М. : Статут, 1999.

14. Брагинский М. И. Договорное право : монография / М. И. Брагинский, В. В. Витрян ский. -- М. : Статут, 2002. -- Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. -- С. 652.

15. Бойко П. С. Цивільне законодавство. - Х. : Правова література, 1999.

16. Гражданское право. В 2 томах. Том 1: Учебник. / Ем В. С. , Зенин Е.А. , Коваленко Н.И. и др. / Под ред. Е.А. Суханова. - М. : Бек, 1998. - 816 с.

17. Цивільне право України : Навчальний посібник / За заг. ред. І.A. Бірюкова, Ю.О. Заіки. - К.: Істина, 2004. - 224 с.

18. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 1. - 736с.

19. Офіційний Веб-портал ВРУ http://rada.gov.ua

20. Офіційний Веб-портал органів виконавчої влади http://www.kmu.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru