Завдання і функції держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Аппарат держави: поняття та структура

Державний апарат являє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами.

Разом із удосконаленням суспільства ускладнюється процес управління та удосконалюється діяльність державного апарату. Від простого примітивного панування держави він розвивається до різних форм -- до законодавчої, адміністративної, судової, поліцейської, фіскальної, фінансової, культурної діяльності.

В основу побудови та функціонування державного апарату будь-якої країни покладаються об'єктивні та суб'єктивні фактори. Саме вони визначають особливості внутрішньої структури, характер, завдання, форми та методи діяльності апарату. При цьому необхідно зазначити, що апарат держави є не простим об'єднанням різноманітних структур, а упорядкованою, єдиною, чітко організованою системою.

До факторів, що забезпечують функціонування державного апарату як системи, слід віднести: єдність економічної основи функціонування держави; єдність політичної основи функціонування суспільства; наявність єдиних принципів побудови і функціонування органів; спільність мети і завдань, що здійснюють органи держави; єдність підходів до розуміння соціальної основи суспільства; забезпечення діяльності апарату єдиними організаційними, фінансовими та правовими засобами; відображення у діяльності апарату єдиної волі всього суспільства, держави чи певної соціальної групи.

Категорія «державний апарат» має самостійне значення і визначається як окреме юридичне поняття. При цьому повинно враховуватися і те, що, будучи структурним елементом механізму держави у широкому значенні даного поняття, апарат держави характеризують ті ж ознаки, що і механізм. Однак, ототожнюючи категорії «механізм» і «апарат» в рамках вузького розуміння механізму держави та зважаючи на самостійне значення категорії «апарат держави», можемо визначити наступні особливі його ознаки:

-- це система створених державою структур, що мають форму органу держави;

-- наявність виключно владних повноважень, які визначають функціональне призначення органу;

-- наявність чиновників, що реалізують повноваження від імені держави на професійній основі;

-- наявність нормативно закріпленої структури та законодавчо визначених повноважень (компетенції);

-- зв'язаність з державою, оскільки всі рішення відображають її волю та приймаються від її імені;

-- фінансування з бюджету;

-- забезпечення реалізації державних функцій і завдань з управління суспільством;

-- система органів, розподілених за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

-- система органів, наділених матеріально-технічними та організаційними засобами, що забезпечують реалізацію повноважень.

Таким чином, наведені ознаки категорії «апарат держави» надають можливість відокремити її від таких категорій, як:

Таблиця 1

Особливості розуміння характерних ознак та визначення основних з них зумовлюють відсутність єдиного розуміння апарату держави в сучасній юридичній літературі. Так, на думку проф. О.В. Петришина, державний апарат -- це «сукупність державних органів, їх ланок та підрозділів, уповноважених здійснювати державну владу та управління, які спираються на можливість застосування примусу» Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. -- Харків: Право, 2002. -- С. 118; професор О.Ф. Скакун характеризує апарат держави у вузькому значенні як апарат виконавчої влади та широкому -- як сукупність владних структур, збройних сил, міліції, дипломатичних представництв тощо Скакун О. Ф. Теорія держави і права. -- Харків: Консул, 2001. -- С. 89--90.; проф. М.Н. Марченко визначає його як систему органів, що здійснюють державну владу Общая теория государства и права. Академический курс: В 2 т. Т. 1. Теория государства. -- М.: Зерцало, 1998. -- С. 158.; а проф. В. Авер'янов характеризує державний апарат як сукупність органів, за допомогою яких практично здійснюється державна влада Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. -- Т. 2. -- К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 1999. -- С. 121.. Деякі підручники взагалі не вміщують поняття державного апарату, замінюючи його механізмом держави Теория государства и права / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. -- 2-е изд. -- М.: Юристі,, 2001. -- 776 с..

На нашу думку, апарат держави -- це конституційно передбачена система державно-владних структур, наділених визначеними повноваженнями представницького, управлінського та судового характеру.

Апарат держави є структурованою категорією. Структура апарату являє собою його внутрішню будову, порядок взаємодії та співвідношення складових елементів апарату. Основними серед них є: система органів державної влади; система органів державного управління; система судових органів. Кожна з цих систем -- носій відповідної державної влади.

Необхідно зазначити, що у юридичній літературі до органів державного апарату відносять також систему органів прокуратури Общая теория государства и права. Академический курс: В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. -- Т. 1. -- М.: Зерцало, 1998. -- С. 162., главу держави, збройні сили, міліцію, дипломатичні представництва за кордоном Скакун О. Ф. Теорія держави і права. -- Харків: Консум, 2001. -- С. 90., правоохоронні органи Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права. -- М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. -- С. 236--237., установчу владу та контрольну владу Теория государства и права / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, П.С. Збзеева. -- М.: ЮНИТИ, 2000. -- С. 123--125.. На мою думку, ці елементи суттєво розширюють поняття апарату держави і не забезпечують можливості відокремлення категорій «апарат» та «механізм держави».

Основним призначенням органів законодавчої влади є законодавча діяльність. У демократичних державах вони займають центральне місце у апараті держави. Представницькі органи поділяють на вищі та місцеві. До вищих належать парламенти, однією з функцій яких є прийняття законів. Однак у деяких випадках парламент передає частину повноважень іншим структурам. Виникаюча при цьому система актів іменується делегованим законодавством.

Обсяг повноважень парламенту залежить від належності держави до певного виду за формою правління. У парламентських країнах вищий законодавчий орган перебуває під значним впливом уряду. Іноді уряд наділяється законодавчою ініціативою і значно впливає на всі напрями діяльності парламенту.

У президентських республіках парламент у формально-юридичному значенні є більш незалежним. Законодавча ініціатива належить депутатам, парламент не може бути розпущений президентом, хоча виконавча влада має багато шляхів впливу на парламент. Наприклад, відповідно до Конституції США президент володіє правом вето на акти, що приймаються Конгресом, є ініціатором скликання спеціальних сесій Конгресу. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -- Верховна Рада України (ст. 75 Конституції). Вона працює сесійно та реалізує повноваження стосовно внесення змін і доповнень до Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України, надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України; призначення Голови Рахункової палати; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо (ст. 85 Конституції). На конституційному рівні встановлено коло питань, які визначаються виключно законами України та встановлюються виключно законами України (ст. 92).

Місцеві органи влади забезпечують здійснення влади на місцях. Необхідно зазначити, що у федеративних державах законодавчі органи можуть мати трьохрівневу структуру -- загальнофедеральні, суб'єктів федерації та місцеві.

Виконавчо-розпорядчу діяльність здійснюють органи виконавчої влади. Систему органів виконавчої влади, наприклад, в Україні створюють Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства і державні комітети та місцеві державні адміністрації. Для здійснення повноважень з конкретизащі законодавчих положень та прийняття підзакон-них актів ці органи наділяються оперативною самостійністю. Призначення і роль органів управління визначаються конституційними та звичайними законами. Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ст. 113). Він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходів до забезпечення прав і свобод людини та громадянина, розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України, здійснює заходи до забезпечення обороноздатності і національної безпеки, організує та координує роботу міністерств й інших органів виконавчої влади (ст. 116).

Органи управління складають систему підпорядкованих структур. Залежно від територіальної дії розрізняють центральні органи управління, діяльність яких поширюється на територію держави, та місцеві органи, діяльність котрих обмежується межами однієї чи декількох адміністративно-територіальних одиниць.

За обсягом повноважень органи виконавчої влади поділяють на загальні, що забезпечують керівництво суспільством (уряд); відомчі (галузеві), які здійснюють керівництво окремими галузями державного управління (міністерства, відомства, державні комітети); місцеві (виконавчі комітети місцевих органів влади, муніципалітети) та локальні, що забезпечують управління певними колективами працівників (адміністрація підприємств, установ та організацій).

Особливе місце у структурі державного апарату належить системі судових органів. Основним їх призначенням є здійснення правосуддя. Назва та структура судових органів у різних країнах неоднакова, проте схожими є завдання та принципи організації цих органів. Діяльність елементів судової системи більшості країн засновується на принципах незалежності суддів, самостійності у вирішенні передбачених законодавче питань, гласності судочинства. Відповідно до Конституції судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Вищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів -- відповідні вищі суди. Згідно із законами діють апеляційні і місцеві суди (ст. 125 Конституції).

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного судочинства (ст. 1) Закону «Про судоустрій України».

Важливе значення для функціонування апарату держави має посада Президента. В Україні він є главою держави і виступає від її імені (ст. 102). Він -- гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав і свобод людини та громадянина.

2. Класифікація державного апарату

- органи законодавчої влади -- тобто «первинні» органи державної влади в буквальному розумінні цього слова, які є основою для інших;

- органи виконавчої влади -- виконавчо-розпорядчі органи, які здійснюють повсякденну оперативну роботу щодо державного управління суспільними процесами в інтересах суспільства: вони мають допоміжні державні установи (апарат управління, тобто організаційний і матеріальний апарат підготовки, прийняття та реалізації актів управління);

- органи судової влади -- органи, що вирішують спори про право, які виникають у таких сферах суспільного життя, як: правотворчість (Конституційний Суд); підприємницька діяльність й управління (арбітражні суди); правовідносини громадян між собою та з юридичними особами, а також у разі вчинення громадянами злочинів (місцеві суди); спори, які виникають у сфері міжнародної торгівлі (міжнародні, комерційні, апеляційні, арбітражні) суди;

- правоохоронні органи -- такі органи, які забезпечують і підтримують стабільність, недоторканість впливу держави і права щодо охорони громадських відносин, включаючи організаційний та матеріальний апарат примусу (армія, поліція, розвідка, служба безпеки, тюрми, виправно-виконавчі установи). Вони поділяються на державні і недержавні Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. -- Харків: Право, 2002. - с.21.

3. Принципи діяльності апарату держави

Єдність системи органів держави, що складають апарат, забезпечується за допомогою системи принципів. Саме вони забезпечують основу організації та діяльності державного апарату. Принципи апарату держави -- це основні ідеї та положення, що закріплюються нормативно і покладаються в основу його функціонування.

Необхідно зазначити, що ці принципи мають динамічний характер і виникають чи змінюються відповідно до потреб суспільного розвитку та етапу функціонування держави. Як правило, вони закріплюються конституційно і мають програмно-декларативний характер. Це, звичайно, не позбавляє необхідності втілення вказаних положень у діяльність системи державних структур, однак забезпечує можливість встановлення принципів, до яких держава має намір наблизитись у майбутньому.

Розглянемо основні принципи діяльності апарату держави. Важливого значення для ефективної реалізації завдань держави має принцип оптимальності організації та функціонування держапарату. Саме він забезпечує вірне ставлення до структури апарату держави, формулювання його завдань і функцій. Адже громіздкий, ускладнений апарат не може забезпечити чіткості, якісності і простоти управлінського впливу держави, а спрощений підхід до апарату держави не забезпечить комплексності та єдності процесу управління суспільством. Змістом зазначеного принципу є:

-- виваженість функціональної характеристики структур держапарату;

-- відповідність системи органів можливості вирішення поставлених завдань;

-- достатня чисельність чиновників, яка забезпечує ефективне функціонування державного апарату;

-- доцільний зв'язок та взаємодія елементів апарату держави, що забезпечує його несуперечливість і цілісність;

-- існування лише тих структур, які об'єктивно обумовлені рівнем розвитку суспільства та його потребами Скакун О.Ф. Теорія держави і права. -- Харків: Консум, 2001. - 40-42.

Важливе практичне значення має принцип ефективної діяльності держапарату, який визначає ступінь реальності його функціонування. Він надає можливість:

-- забезпечити прийняття апаратом тих рішень, які відповідають інтересам суспільства;

-- досягти чіткості та повноти формулювання покладених на державні структури повноважень;

-- визначити можливості реального впливу державних органів на суспільство з метою надання йому рис системності;

-- визначити ступінь практичної реалізації функцій та завдань відповідних органів держави;

-- обґрунтувати шляхи підвищення ефективності діяльності апарату держави як системної комплексної категорії.

За умов побудови соціальної демократичної держави значно зростає роль такого принципу діяльності апарату держави, як гуманізм. Його змістом є:

-- конституційне закріплення прав та свобод людини як основної соціальної цінності суспільства та держави;

-- визнання у діяльності державних структур верховенства інтересів, прав і свобод людини;

-- закріплення засобів відповідальності посадових осіб та владних структур держави за порушення конституційно передбачених прав і свобод особи;

-- забезпечення компромісу інтересів різноманітних соціальних груп у процесі реалізації владних повноважень Ребкало В. Національна держава. Втеча від самоприниження // Віче. 1995.

Конституційне проголошення держави правовою зумовлює необхідність функціонування владних структур на основі принципу законності та конститущиності. складають наступні положення:

-- можливість функціонування лише тих владних органів, які передбачені конституцією держави;

-- наявність нормативне закріплених повноважень державних структур;

-- функціонування органів у межах, визначених законодавством;

-- можливість приймати рішення лише в межах наданих органам повноважень;

-- дотримання процесуальних вимог, що регламентують діяльність владних структур.

Політичний характер державної влади, що реалізується шляхом діяльності владних органів, зумовлює важливість такого принципу діяльності апарату держави, як політична лояльність. Саме він обумовлює позапартійність посадових та службових осіб, неполітичність діяльності державних органів та її заснованість на загальнолюдських і демократичних цінностях.

Принцип професіоналізму визначає необхідність реалізації владних повноважень на професійній основі, наявність комплексу спеціальних знань суб'єктів владних відносин та можливість їх оптимального застосування для досягнення поставленої мети. Добір та розстановка високопрофесійних службовців передбачає застосування у процесі відбору відповідних засобів і критеріїв. Серед них -- анкетування, співбесіда, тестування, екзаменування. Від того, яким чином і відповідно до яких критеріїв здійснюється добір претендентів на посаду, залежить ефективність та коефіцієнт корисної дії апарату держави в цілому.

Важливим у процесі функціонування державного апарату є принцип єдності та поділу влади, який зумовлює належність влади державі (народу), її суверенний характер та публічний політичний зміст, з одного боку, та її розподіл між органами, що реалізують владні функції -- з іншого. Реальність вказаного принципу забезпечується наявністю системи отримань і противаг, що спричиняє певну конкуренцію владних структур з метою підтримання рівноваги сил. Вона забезпечується через повноваження органів держави.

Так, серед засобів отримань і противаг, передбачених Конституцією України, можемо назвати:

-- право парламенту на вираз імпічменту Президенту;

-- можливість парламенту виразити недовіру Кабінету Міністрів як вищому органу виконавчої влади;

-- участь парламенту в формуванні Конституційного Суду;

-- право Президента на вето стосовно прийнятого парламентом законопроекту;

-- парламентський контроль Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

-- контроль за законністю прийнятих органами держави актів Конституційним Судом держави тощо Скакун О. Ф. Теорія держави і права. -- Харків: Консум, 2001. -- С. 100--101.

Принцип верховенства влади має конституційне закріплення. Його основний зміст складають наступні положення: -- вищу юридичну силу в процесі діяльності апарату держави мають конституція та конституційні закони;

-- індивідуальні нормативні рішення та прийняті державою акти можуть бути оскаржені у судовому порядку;

-- права людини, порушені у процесі діяльності органів держави, повинні бути поновлені та відшкодовані.

У юридичній літературі називаються й такі принципи організації та діяльності апарату держави:

-- ієрархічність;

-- поєднання виборності і призначуваності;

-- демократизм;

-- змінюваність;

-- поєднання колегіальності та єдиноначальності;

-- науковість;

-- гласність Там само. - с.94;

-- прозорість;

-- підконтрольність;

-- відповідальність;

-- стабільність кадрів;

-- рівне право на державну службу Загальна теорія держави і права. -- Харків: Консум, 2002. -- С. 120--121;

-- народовладдя;

-- позапартійність Теория государства и права / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. -- М.: Юристъ. - 2001. -- С. 102--106..

Наявність та взаємодія означених вище принципів зумовлює і забезпечує функціонування апарату держави як взаємопов'язаної системи органів, що забезпечують ефективне виконання владних повноважень.

влада законодавчий судовий

Додаток

В.В. Сухонос (мол.) про роль глобального інформаційного суспільства Демократизація державного режиму в Україні і зростання освіченості населення надають виняткового значення засобам масової інформації (ЗАЛІ), під впливом яких формується суспільна думка та політика держави. На жаль в Україні ЗМІ ще не стали «четвертою владою», яка не поступається впливовістю іншим трьом гілкам. Це особливо прикро тому, що без них неможливе нормальне життя суспільства і держави.

Однак дійсно нові можливості відкриваються перед ЗМІ у зв'язку з переходом до глобального інформаційного суспільства. Пов'язані з цим наслідки для суспільства та держави активно обговорювалися на найвищому рівні. Так, 22 липня 2000 року на саміті «Великої сімки» та Росії, що проходив на Окінаві (Японія), була прийнята Хартія глобального інформаційного суспільства. Пункт 1 зазначеної Хартії визначає, що «інформаційно-комунікативні технології є одним із найважливіших чинників, які впливають на формування суспільства XXI століття. їх революційний вплив стосується життя людей, їх освіти та праці, а також взаємодії уряду з громадянським суспільством». Спеціалісти вважають, що інформаційно-комунікативні технології радикально змінять як місцеві, так і національні соціально-економічні і державно-політичні інститути. Такі ж зміни відбудуться і в сфері глобальних інститутів. Необхідність підвищення ролі Цих технологій у забезпеченні громадського добробуту та демократії займає центральне місце в сучасних дискусіях з проблем глобалізації.

Джерело: Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. -- Суми: Університетська книга, 2003. -- С. 281-282.

Размещено на Allbest.ru