Монополізм та конкуренція у підприємницькому праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Монополізм та конкуренція у підприємницькому праві

Розвиток законодавства про недобросовісну конкуренцію

Відповідно до ст.42 Конституції України серед конституційних засад здійснення підприємницької діяльності вказано на недопустимість зловживання монопольним становищем на ринку та неправомірність обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції. Така конституційна заборона не залежить від видів та складів правопорушень і повинна бути абсолютною. Це означає, що суб'єкт підприємництва є носієм конституційного права на свободу підприємництва, що виражається в принципах підприємницької діяльності, і може захищатись від будь-яких його обмежень та тиску з боку інших підприємців, держави в особі уповноважених нею органів та органів місцевого самоврядування. Підприємці повинні працювати в рівних умовах, мати можливість проявити свою творчість, та досвід, бути заінтересовані в новаторстві та захищені від неправомірних спроб вижити їх з ринку, чи нав'язати завідомо невигідні для них умови.

Вперше наприкінці XIX на початку XX століття антитрестовське (антимонопольне) законодавство з'явилось у СПІА. Це були знамениті закони Шермана 1890 р. та Клейтона 1918 р. З часів великої економічної кризи та депресії 1930 р. вперше в США прийнято ряд поправок до цих законів та встановлені більш жорсткі механізми упорядкування підприємництва і використання капіталу. Після цього законодавство про монополізм стало розвиватись в англосаксонських країнах, де була прийнята ціла низка нормативних актів стосовно обмеження монополізму і гарантування свободи економічної діяльності та конкуренції (Канада, Австралія). Після другої світової війни антимонопольне законодавство стало розвиватися і в Європі. Це було однією із умов запровадження плану Маршала. Але європейське антимонопольне законодавство має ряд відмінностей. Тому прийнято розрізняти американську і європейську системи антимонопольного законодавства.

Перша має глибокі історичні корені, свою школу, свою традицію і вважається найбільш розвинутою. В той же час високий та стабільний на протязі довгих років рівень життя та підвищені вимоги до американських товарів спричинили наявність в ньому дозволу жорстких санкцій - доволі великі штрафи та тюремне ув'язнення. Той же закон Шенермана унеможливив будь-яку спробу монополізувати торгівлю і створення у цій сфері підприємництва трестів та інших об'єднань. Доволі мудре і цікаве рішення, зважаючи, що торгівля є заключною стадією руху товару від виробника до споживача. В українській торгівлі тенденції монополізації цієї сфери прийняли загрозливий характер і практично унеможливлюють зниження цін.

Друга, хоча і передбачає обов'язкову реєстрацію картельних угод, але дає можливості для створення монопольних утворень. Більш того, у 1957 р. створено ЄЕС (Європейське економічне співтовариство), яке координує таку діяльність, у тому числі цінову політику. Це спричинило винні бунти в Європі.

Виділяються різні види монополій, але найбільш поширені природна, адміністративна та економічна. Природна монополія - це підсумок об'єктивних причин і відображає таку ситуацію, коли попит на даний товар найкраще задовольняється однією або декількома фірмами. В її основі кореняться особливості технології виробництва та обслуговування споживачів. Тому тут конкуренція майже неможлива або небажана. Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів та їх адміністративних приписів та може проявлятися в наданні окремим фірмам виключного права на здійсненні певного виду діяльності. Наприклад, ст.4 Закону України "Про підприємництво" встановлює, що діяльність, пов'язана із обігом наркотичних засобів, прекурсорів, виготовленням та реалізацією воєнної зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, розробка бурштину та інше може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а ломбардні операції - лише повними товариствами. Економічна монополія найбільш поширена і залежить виключно від економічних причин.

В економіці монополістичні тенденції є проявом дії закону максимізації прибутку та закону концентрації виробництва і капіталу.

Сучасна економічна теорія виділяє три типи монополій:

1) монополія окремого підприємства, яка досягається за рахунок постійного удосконалення технології, якості та інших споживацьких якостей товару і підвищення ефективності виробництва. Тому вона затратна, вимагає багато зусиль і досягається на протязі тривалого часу;

2) монополія як угода дає можливість за рахунок створення та здійснення єдиної цінової політики, товарного асортименту усунути для споживача можливість альтернативи;

3) монополія, що заснована на диференціації продукту.

Прийнято виділяти п'ять основних форм монополістичних об'єднань, що захоплюють та контролюють всі сфери суспільного відновлення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл та споживання. На основі монополізації сфери обігу виникли прості форми монопольних об'єднань - картелі та синдикати.

Картель - це об'єднання підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають право власності та комерційну самостійність але домовляються про долю кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту. Синдикат - об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають право власності на засоби виробництва, але втрачають його на вироблену продукцію і тим самим при збереженні виробничої самостійності втрачають комерційну. Збут товару здійснюється загальною конторою.

Більш складні форми монополістичних об'єднань виникають в разі поширення монополізації сфери безпосереднього виробництва. Характерною формою такого монополістичного об'єднання є трест.

Трест - об'єднання підприємств однієї чи декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва та вироблену продукцію, виробничу та.комерційну самостійність, об'єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу отримують акції тресту, які забезпечують їм право приймати участь в управлінні та отримувати відповідну частину прибутку. Багатогалузевий концерн - об'єднання десятків чи сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва та вироблену продукцію, а головна фірма здійснює над іншими учасниками фінансовий контроль.

В 60-ті роки в США та деяких інших країнах з'явились та почали розвиватись конгломерати - монополістичні об'єднання, що створювались шляхом захоплення прибутків різногалузевих підприємств, які не мали технічної та виробничої єдності.

Без урегулювання відносин корпоративного характеру на рівні встановлення імперативів щодо монопольних утворень неможливе реальне забезпечення чесної конкурентної боротьби та прогресу в техніці та технології і в кінцевому результаті здешевлення товарів та покращення їх споживацьких якостей. В противному випадку підприємці в силу об'єктивних економічних чинників і насамперед зацікавленості у покритті своїх затрат на удосконалення будуть максимально організаційними засобами та зговором штучно утримувати вигідну їм політику щодо цін, усунення дрібних конкурентів тощо.

В Україні основу законодавства що до правового регулювання економічної конкуренції та монопольного становища суб'єкта підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг складають Господарський кодекс України та Закон України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", та Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від

26 листопада 1993 р. встановив структуру та уточнив правове положення Антимонопольного комітету що до повноваження по здійсненню контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.

Ці Закони встановили низку спеціальних правил стосовно створення, злиття, приєднання та ліквідації господарюючих суб'єктів у вигляді господарських товариств та об'єднань підприємств. Встановлені нові правила набуття іншими способами у власність чи управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів чи іншого майна у вигляді цілісних майнових комплексів господарюючих суб'єктів або їх структурних підрозділів, а також щодо оренди останніх. Такі права набуваються лише за згоди антимонопольного комітету або його органів у передбачених випадках.

Поняття та значення правового регулювання захисту від недобросовісної конкуренції і обмеження монополістичної діяльності

Монополізація - це досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товарів, підтримання або посилення цього становища. Монопольним становищем визнається домінуюче положення підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Воно проявляється в перевагах над іншими конкурентами, що діють на даному ринку. При цьому монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Але Антимонопольний комітет України вправі прийняти рішення щодо зменшення частки на ринку певного товару менше вказаних відсотків.

Монопольне становище підприємців на ринку робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України та його територіальними управліннями в межах адміністративної області або автономії, району, населеного пункту. конкуренція картель монополія

Аналіз чинного законодавства дає можливість встановити підстави при яких виникають підстави зловживання монопольним становищем:

встановлення таких цін, інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови наявності значної конкуренції на ринку;

обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивних причин.

встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів;

встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Монополізм має реальний прояв у монопольних утвореннях та монопольній діяльності. Монопольним утворенням визнається підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку. Під монопольною діяльністю визнаються дії (бездіяльність) підприємця або скоординовані дії групи підприємців за умови їх монопольного становища на ринку у виробництві та реалізації товарів, а також дії чи бездіяльність органів влади та управління що спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції.

При аналізі чинного законодавства що до регулювання антиконкурентної, обмежувальної та дискримінаційної монополістичної діяльності суттєве значення призначено двом основним аспектам:

антиконкурентним діям органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю;

обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб'єктів господарювання у тому числі і їх об'єднань.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок,

укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть

призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. До таких дії ст.31 Господарського кодексу відносить:

заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;

примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;

прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку;

встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;

надання окремим підприємцям податкових і інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;

обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.

Ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" також встановлені дії державних органів, та органів місцевого самоврядування яки є обмеженням конкуренції це:

пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання

Згідно до Закону України "Про антимонопольний комітет" контроль над концентрацією суб'єктів господарювання здійснює антимонопольний комітет та його структурні підрозділи на місцях. Ціллю проведення такого контролю є попередження монополізації товарних ринків та зловживання монопольним становищем.

В чинному законодавстві України не визначено що таке концентрація суб'єктів господарювання, а лише встановлені обставини при яких вона може виникнути. До таких обставин відносять:

злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується;

б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Варто визначити і те що законодавством України зокрема ст. 22 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" визначено коло дії яки не вважаються концентрацією:

створення суб'єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання.

придбання часток (акцій, паїв) суб'єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб'єкта господарювання. У такому випадку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обґрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку;

дії, які здійснюються між суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною другою ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;

набуття контролю над суб'єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади.

В подальшому для з'ясування питання що до порушення законодавства з концентрації суб'єктів господарювання треба визначитись хто може приймати участь у якості учасників концентрації суб'єктів господарювання. Так згідно до ст..23 Закону України "Про захист економічної конкуренції" учасниками концентрації суб'єктів визнаються:

суб'єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання;

суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб'єктом господарювання, та суб'єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;

суб'єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі;

суб'єкти господарювання, що є або мають намір стати засновниками (учасниками) новостворюваного суб'єкта господарювання. У разі коли одним із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління та контролю, учасником концентрації вважається також суб'єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб'єкта господарювання;

фізичні та юридичні особи, пов'язані з учасниками концентрації, зазначеними в пунктах другому - п'ятому, відносинами контролю, що дає підстави визначити таку групу осіб єдиним суб'єктом господарювання.

Єдиною правовою підставою проведення дії, направлених на концентрацію суб'єктів господарювання є отримання дозволу. Випадками,

в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання згідно зі ст. 23 вище зазначеного закону є:

1. випадки, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року. При цьому:

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного.

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

коли частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.

2. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.

3. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума нетто активів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність. Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України:

Підставами надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання є:

1. Рішення Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегія Антимонопольного комітету України на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

2. Рішення Кабінету Міністрів України на здійснення концентрації, якої Антимонопольний комітет України не надав (бо вона не відповідає умовам пункту 1) якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Такий дозвіл не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією:

не є необхідними для досягнення мети концентрації;

становлять загрозу системі ринкової економіки.

Антимонопольний комітет та його компетенція

Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень, в тому числі від зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції здійснюються Антимонопольним комітетом України. Який діє на підставі Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Антимонопольний комітет України створений Верховною Радою України у складі Голови комітету та уповноважених. У своїй діяльності він безпосередньо підпорядкований Кабінетові Міністрів України та підзвітний вищому представницькому органу держави. На місцях він створює територіальні відділення, визначає для них коло повноважень. Таким чином в Україні створено систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює його голова. Особливе місце в цій системі займають уповноважені Антимонопольного комітету України, що призначаються терміном на 7 років, але не більше двох строків підряд.

Основними задачами Антимонопольного комітету України що до забезпечення проведення державної політики є:

здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

З метою чіткого розмежування функцій між органами державної влади, місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління по проведенню антимонопольної політики встановлено, що Антимонопольний комітет приймає участь в проведенні демонополізації окремих об'єктів; приймає в передбачених законодавством випадках разом з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування рішення про введення чи відміну державного регулювання цін на продукцію монопольних утворень; вносить в пропозиції стосовно змін сфери антимонопольного регулювання; проводить аналіз процесів демонополізації економіки та розвитку конкуренції; здійснює інші повноваження, що передбачені Законом України "Про Антимонопольний комітет України".

Так згідно зі ст..7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;

залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;

залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою;

проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;

вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом;

здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти";

здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти";

У сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами Антимонопольного комітету України в межах компетенції;

дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію;

при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики;

узагальнювати та аналізувати інформацію про реалізацію актів законодавства про захист економічної конкуренції щодо пріоритетів і напрямів конкурентної політики;

брати участь у розробленні та вносити в установленому порядку Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки, погоджувати проекти нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що можуть вплинути на конкуренцію;

надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб'єктів господарювання, об'єднань пропозиції щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію;

взаємодіяти з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки;

узагальнювати практику застосування законодавства про захист економічної конкуренції, вносити до відповідних органів державної влади пропозиції щодо його удосконалення;

розробляти та організовувати здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;

брати участь у розробленні та внесенні Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозицій щодо проектів нормативно-правових актів з питань конкурентної політики, розвитку і захисту конкуренції та демонополізації економіки;

розробляти та затверджувати разом з іншими заінтересованими органами державної влади міжвідомчі нормативно-правові акти з питань розвитку і захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки;

приймати власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень з питань, що належать до його компетенції, зокрема щодо контролю за узгодженими діями, концентрацією, підвідомчості та розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, організації діяльності органів Антимонопольного комітету України;

здійснювати офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів;

надавати рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

вносити пропозиції Президенту України, Кабінету Міністрів України, Національному банку України, приписи органам влади, органам місцевого самоврядування щодо зміни прийнятих ними нормативно-правових актів, які не відповідають законодавству про захист економічної конкуренції або внаслідок неоднозначного розуміння яких створюються перешкоди для розвитку конкуренції;

утворювати адміністративні колегії Антимонопольного комітету України;

утворювати територіальні відділення та дорадчі органи Антимонопольного комітету України;

брати участь у розробленні та реалізації міжнародних проектів і програм, а також здійснювати співробітництво з міжнародними організаціями, державними органами і неурядовими організаціями інших держав з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;

видавати свої друковані органи, офіційні видання (збірники) актів законодавства про захист економічної конкуренції, вести електронну сторінку в мережі Інтернет;

здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Поняття та види дій, що визнаються анти конкурентними

Конкуренція - розглядається як змагальність між товаровиробниками за кращі і економічно більш вигідні умови виробництва та реалізації продукції. В кінцевому результаті конкуренція проявляється у боротьбі за споживача товарів, робіт чи послуг. Прийнято розрізняти конкуренцію внутрігалузеву, міжгалузеву, недобросовісну, недосконалу, цінову, чисту.

Конкуренція є умовою, необхідним атрибутом ринкових відносин, запорукою прогресу. Вона як важливий інструмент ринка слугує сильним засобом зниження цін та задоволення попиту споживачів. Як вид економічного суперництва між товаровиробниками за кращі економічні та найбільш вигідні умови виробництва та реалізації товарів, вона має свою оцінку, свої види та прояви.

По-перше, це економічний закон товарного виробництва, що сам по собі має притаманні йому різні форми прояву, цінова політика, якість товару, особливі його споживацькі якості, постійне відповідно до запиту споживача обновлення товарного асортименту та номенклатури, рекламна компанія, постійне удосконалення системи збуту товарів, сервісне, гарантійне та пост гарантійне обслуговування, надання комплексних послуг тощо. При чому в сучасних умовах ці форми постійно удосконалюються та набувають більш якісніший, а через засоби масової інформації та навіть інформаційні технології і більш нав'язливий характер. По-друге, це політика на макрорівнях та мікро рівнях. Сама держава сприяє розвитку та підтримці конкурентної боротьби, а підприємці здійснюють конкурентну політику через стратегію та тактику проникнення на ринок та його захоплення. По-третє, конкуренція як засіб ринкової економіки є об'єктом правового регулювання і спеціальним інститутом законодавства. По-четверте, чесна конкурентна боротьба вимагає наявності вивершеного та дієвого механізму захисту законних прав та інтересів. По-п'яте, конкурентна боротьба має свої специфічні прояви, які потребують комплексних знань економіки, права, психології, новітніх засобів комунікації тощо, а тим самим і спеціалістів в даній області.

Недобросовісна конкуренція як антипод чистої конкуренції в умовах наявності великої кількості підприємців з однаковим товаром на вільному ринку визначається як нечесні чи такі, що спричиняють шкоду методам конкурентної боротьби, пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм та правил конкуренції. Вона проявляється у ціновій дискримінації, обмані, фальшивій рекламі, зговорі, хабарництві, промисловому шпіонажі, залякуванні та іншому прямому чи опосередкованому впливу на конкурентів. В зв'язку з цим держава приймає ряд мір економічного та правового характеру по недопущенню недобросовісної конкуренції та її забороні. Так, ст.42 Конституції України встановила її заборону, що спричинено особливою роллю конкуренції в умовах ринкової економіки, необхідністю захисту законних прав та інтересів як рядового споживача (людини як основної соціальної цінності демократичного суспільства) від диктату товаровласника так і самих підприємців від завдання їм шкоди, завданням забезпечення прогресу, в тому числі сприяння розвиткові та підтримці підприємництва.

Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції", в ст.1 встановлено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Законодавство України з захисту від недобросовісної конкуренції поділяє дії які можливо визначити як антиконкурентними на три групи:

1. неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (підприємця);

2. створення перепон господарюючим суб'єктам (підприємцям) в процесі конкуренції и досягнення неправомірних переваг в конкуренції;

3. неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної тайни.

Аналізуючи діюче законодавство можливо звернути увагу на те, що до неправомірного використання ділової репутації господарюючого суб'єкта відноситься:

використання без дозволу уповноваженої від власника особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень,

не правомірне використання рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця);

неправомірне використанням товару іншого виробника, що проявляється у введенні до господарського обігу під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи;

копіюванням зовнішнього вигляду виробу, тобто відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням. При цьому такі порушення не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності;

порівняльна реклама, як така, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.

реклама як спеціальна інформація про особи чи продукцію, яка поширюється в будь-якій формі та будь-яким способом з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку повинна відповідати вимогам законності, точності, достовірності, використанню державної чи інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, що не спричиняють її споживачу моральної, фізичної чи психічної шкоди. Згідно ст.10 Закону України "Про рекламу" недобросовісною вважається така реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог стосовно місця та способу поширення та інших передбачених законодавством України вимог, вводить чи може ввести в оману її споживача і тим самим спричинити йому та державі збитки.

Розглядаючи більш детально створення перепон господарюючім суб'єктам у процесі конкуренції, досягнення неправомірних переваг треба звернути увагу на те, які дії вважаються правопорушенням конкуренції:

дискредитація господарюючого суб'єкта - розповсюдження у будь-якій формі неправдивої, неточної, інформації пов'язаної з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця);

купівля-продаж товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом, тобто купівлю-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту;

схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця), такі дії вважаються спонуканням конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із цим господарюючим суб'єктом (підприємцем);

схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника), такі дії вважаються порушенням конкуренції на свою користь, або на користь третьої особі в випадку спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав;

схилення господарюючого суб'єкта до розірвання договору з конкурентом іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), що вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб.

В разі спонукання господарюючого суб'єкта (підприємця) учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування господарюючому суб'єкту (підприємцю) учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг;

підкуп працівника постачальника - тобто надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником). До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним;

підкуп працівника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником. До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця про придбання товару, робіт, послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним;

досягнення неправомірних переваг у конкуренції як отримання таких відносно іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджене рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

До третьої групи антиконкурентних правопорушень віднесено:

неправомірний збір комерційної таємниці, як добування проти правним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю). Промисловий шпіонаж є доволі розповсюдження явищем, тому підприємці повинні самостійно приймати міри щодо запобіганню втрати комерційної таємниці, конференційної та ділової інформації;

розголошення комерційної таємниці - ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю);

схилення до розголошення комерційної таємниці, тобто спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю);

неправомірне використанням комерційної таємниці - впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Чесна конкурентна боротьба стимулюється і можливістю притягнення порушників до відповідальності. Вчинення дій, що кваліфікуються як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством. Вчинення господарюючими суб'єктами-юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, робіт, послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі, якщо обчислення виручки господарюючого суб'єкта неможливе або виручка відсутня, вище зазначені штрафи накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднаннями громадян, що не є господарюючими суб'єктами, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, визначених законодавством як недобросовісна конкуренція, фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тягне за собою накладання адміністративного стягнення згідно із законодавством. Вчинення в інтересах третіх осіб таких дій фізичними особами, в тому числі громадянами, що не є підприємцями, тягне за собою також накладання адміністративного стягнення згідно із чинним законодавством.

Збитки підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, або факту копіювання виробів, зацікавлені особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця. Порядок використання вилучених товарів визначається Кабінетом Міністрів України. Вилучення таких товарів застосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом.