Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з міжнародного права

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності



1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

Останнім часом зовнішньоекономічна політика України спрямована на досягнення економікою країни визначених переваг на світовому ринку в тому числі і через приєднання до Світової Організації Торгівлі (далі СОТ) та захист внутрішнього ринку від конкуренції на світовому ринку.

В сучасних умовах розвитку мирового господарства зовнішньоекономічна діяльність (далі ЗЕД) для України як незалежної держави, рівно як і для більшості країн світу має важливе значення. Так протягом останнього десятиріччя зовнішній товарообіг України значно зріс, що позитивно впливає на економіку країни.

Для подальшого збільшення зовнішнього товарообігу між Україною та іноземними державами, враховуючі ринкові принципи господарювання держава повинна не тільки в подальшому якісно змінювати національні інтереси та державну зовнішньоекономічну політику на зовнішньому ринку але і продовжувати формування стабільної правової бази направленої на стимулювання підприємців що до зайняття ЗЕД.

Враховуючі вступ України до Світової Організації Торгівлі що приведе у подальшому до поглиблення лібералізації ЗЕД, Україна повинна забезпечити захист внутрішнього ринку от іноземної конкуренції, визначити засоби забезпечення оптимального рівня національної економічної безпеки. Зовнішньоекономічна діяльність являє собою комплекс системо утворюючих факторів, закладених в основу єдиного технологічного процесу виробництва та реалізації експортної продукції відповідно до обраної організацією зовнішньоекономічної стратегії, а також формами та методами роботи на іноземних ринках.

Відповідно до ст. 377 ГК України Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 Господарського Кодексу, або робочою силою. Суттєво інше визначення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) дає базовий закон який регулює зовнішньоекономічну діяльність, відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, яка має місто як на території України, так і за її межами.

У свою чергу, господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Під товаром же розуміється будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). Таким чином, ЗЕД, відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», не виходить за межі товарного обороту, носить оплатний характер, не пов'язаний обов'язково з перетинанням майном або робочою силою митного кордону України, не обмежується підприємницькою діяльністю, іншими словами, може мати неприбутковий характер і не відповідати іншим ознакам підприємництва. Ознакою ЗЕД є територіальна ознака, тобто можливість здійснення господарської діяльності за межами України. З іншого боку, ЗЕД може здійснюватися на території України.

Аналізуючи легальне визначення зовнішньоекономічної діяльності, зовнішньоекономічну діяльність можливо віднести до ринкової сфери відносин яка базується на критеріях господарської (підприємницької) діяльності, яка тісно пов'язана з виробничими процесами, торгівлею та відрізняється правової та економічною автономністю.

В основі ЗЕД суб'єктів вкладена повна незалежність та самостійність розробки експортно-імпортної стратегії, тобто суб'єкт сам визначається з видом товару та порядком здійснення експортно-імпортних операцій, виду зовнішньоекономічної діяльності яким він має бажання займатися, сам формує та вибирає коло іноземних партнерів, обирає базисні умови здійснення постачання, та базисні умови укладання зовнішньоекономічних контрактів. Правовідносини яки виникають в зовнішньоекономічної сфери поділяються на правовідносини публічного характеру та правовідносини приватного характеру. До першої групи правовідносин відносяться правовідносини пов'язані з здійсненням зовнішньоекономічної діяльності тобто такі які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та державою в процесі здійснення державою господарсько-правового регулювання порядку здійснення підприємницької діяльності у зовнішньоекономічної сфері. Такі відносини по своєї суті будуються між нерівними по своєму правовому статусу суб'єктами и мають назву «вертикальні» оскільки одна сторона виконує в односторонньому порядку волю іншої. Наприклад до публічно - правових відносин можливо віднести відносини яки виникають з приводу реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, ліцензування та квотування експортно-імпортних операції. Публічну природу мають і відносини з приводу встановлення обов'язкових імперативів що до державної монополії на деякі види підприємницької діяльності, державне регулювання цін та ціноутворення, порядку ввозу на територію країни деяких товарів та ін.

До другої групи правовідносин належать такі відносини, яки виникають між суб'єктами підприємницької діяльності яки займаються зовнішньоекономічною діяльністю та громадянами які також можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності з приводу передачі особистих майнових та немайнових прав при здійснені зовнішньоекономічної діяльності. Ці правовідносини регулюються на приватно правової основі тобто на основі принципів рівності сторін, свободи договору, судового розгляду спорів та ін. Ці відносини мають назву «горизонтальні». Прикладом таких правовідносин можуть бути відносини що виникли на підставі укладеного зовнішньоекономічного контракту з приводу постачання певного товару з іноземної країни. Таким чином виходячи з вище зазначеного можливо зробити висновки що предметом зовнішньоекономічної діяльності є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема відносин що регулюють принципи організації та діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності.

Визначення методу правового регулювання зовнішньоекономічних правовідносин тобто способу впливу на юридично значиму поведінку суб'єктів цих правовідносин визиває певні труднощі.

Метод правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є неоднорідним та має комплексний характер що поєднує метод публічного права (імперативний) і метод приватного права (диспозитивний). Здійснення зовнішньоекономічної діяльності пов'язано з великою кількістю державних мір контролю, в зв'язку з цім метод публічного права (імперативний) у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовується більш ширше ніж метод приватного права (диспозитивний).

У зовнішньоекономічної діяльності з одного боку використовується метод влади та підпорядкування, що властивий адміністративному праву, до методів адміністративного права відносяться: приписи - вказівки що до здійснення певних дій, заборони - обов'язки не здійснювати певні дії, дозвіл - дозвіл на здійснення певних дій на власний розсуд. Інтереси держави при здійснені регулювання та контролю за зовнішньоекономічною діяльністю здійснюють органи наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Митні органи, Податкової органи та ін.).

З іншого боку відносини при здійснені експортно-імпортних операцій виникають між самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, особливо при укладанні зовнішньоекономічного контракту та процесу узгодження умов зовнішньоекономічного договору регулюються методами цивільного права. Ці відносини ґрунтуються на юридичної рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин для якого властиві оперативна самостійність та автономність. Ні одна з сторін приватного право відношення не може імперативно визначати поведінку іншої сторони. Таким чином правове регулювання суспільних відносин при здійснені зовнішньоекономічної діяльності регулюються за допомогою методів які властиві адміністративному та цивільному праву, що дає можливість при здійснені експортно-імпортних операцій захистити інтереси держави з одного боку, з іншого захищає інтереси власника майна.

Враховуючи те що зовнішньоекономічна діяльність відповідно до ГК України є з одного боку підприємницькою діяльністю її притаманні принципи підприємницької діяльності, які закріплені в ст. 44 ГК України але більш легально принципи ЗЕД сформульовані в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так відповідно до цієї статті суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійснені зовнішньоекономічної діяльності керуються наступними принципами…

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України, і в обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин. Таким чином, гарантується невтручання іноземних держав у правове регулювання ЗЕД в Україні. Здійснення цього принципу в зовнішньоекономічній політиці України не перешкоджає суб'єктам та іншим учасникам ЗЕД вибирати застосовне право (ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність») та формулювати арбітражне застереження, у т. ч., визначати арбітраж (третейський суд), включаючи міжнародний, на випадок виникнення спору (ст. ст. 2, 7 ЗУ від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж»). Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених Законодавством, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Так, незаконною є, наприклад, практика органів регіонального управління по обмеженню вивезення тих чи інших товарів (зернових та ін.) за межі регіону, у т. ч., за кордон.

Принцип верховенства права пов'язаний з переліченими вище принципами, і, насамперед - із принципом верховенства закону, але має особливий зміст. Принцип верховенства права закріплений у ст. 8 Конституції України і визначає не тільки ієрархію нормативно-правових актів, верховенство закону і Конституції як Основного закону України. Цей принцип, несумісний з монополією держави на правотворчість і припускає недержавну емісію правових норм і недержавне правове регулювання. Це є особливо важливим для правового регулювання ЗЕД, де широко застосовуються договори, звичаєве право, незалежний арбітраж, арбітражний прецедент та інші форми недержавного правового регулювання.

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Це означає, що інші суб'єкти можуть захищати свої інтереси з використанням більш широкого кола інструментів, у т. ч., відповідно до інших джерел права, наприклад, судовими прецедентами, якщо сторони зовнішньоекономічного контракту як застосовне право обрали право держави, де судовий прецедент визнається джерелом права.

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності неможливо без митного регулювання так як митна діяльність направлена на сам перед на забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, тому принципи за якими діють митні органи теж мають важливе значення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно з Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність», Митним кодексом України, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами України.

Територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з додержанням зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України.

Митний контроль та митне оподаткування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів господарської діяльності), які провадять демпінг, а також тих держав, які застосовують щодо України дискримінаційні дії, можуть вживатися митні заходи, передбачені статтями 29, 31 та 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Україна як держава несе відповідальність за дії своїх митних органів згідно із статтею 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

2. Види зовнішньоекономічної діяльності

Під видом зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти діяльність, під час здійснення якої виникають зовнішньоекономічні відносини, що знаходяться в одному і тому же правовому режимі і регулюються одними і тими же правовими нормами.

Так відповідно до ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України;

- надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України;

- створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності, аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами;

- роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.



3. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців».

Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Ніякі положення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не можуть тлумачитись як заборона фізичним, юридичним особам та іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.

Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.

Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Акредитацію філій і представництв іноземних банків здійснює Національний банк України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Реєстрацію представництв інших іноземних суб'єктів господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:

- заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;

- виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;

- довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;

- довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше.

За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і який не повинен перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.

У разі відмови центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений шістдесятиденний строк іноземний суб'єкт господарської діяльності може оскаржити таку відмову в судових органах України.

Забороняється вимагати від іноземного суб'єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України.

У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України зобов'язане повідомити про це центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики у семиденний строк.

Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами України.

4. Ліцензування зовнішньоекономічної діяльності

В умовах лібералізації зовнішньоторговельної діяльності перед Україною стає питання що до захисту інтересів держави та інтересів національного товаровиробника.

Однією з форм захисту цих інтересів є нетарифне регулювання під яким розуміється ліцензування.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського кодексу ліцензування підприємницької діяльності передбачено як один з основних засобів впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

Таким чином ліцензування - це форма дозволу на здійснення експорту або імпорту певних видів продукції (товарів) постачання яких в Україну або з України можуть негативно вплинути на безпеку держави та внутрішнього ринку, життю та здоров'ю громадян, навколишнє середовище.

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:

- значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується до моменту відновлення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку;

- необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

- експорту золота та срібла, крім банківських металів;

- необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника в разі обмеження експорту вітчизняних матеріалів, необхідних для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли внутрішня ціна на такі матеріали тримається на рівні, нижчому за світову ціну, за умови впровадження Кабінетом Міністрів України плану стабілізації та за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту товарів такої галузі вітчизняної промисловості. Такі заходи застосовуються виключно на недискримінаційній основі;

- необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

- необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:

- різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними);

- різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;

- необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

- імпорту золота та срібла, крім банківських металів;

- необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару.

Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується на строк, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або компенсувати завдану значну шкоду національному товаровиробнику і дає йому можливість відновити його прибутковість, необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав, необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару. У разі застосування захисних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії. Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порядку здійснення такої діяльності, встановленого цим Законом або іншими законами України, до нього може бути застосовано індивідуальний режим ліцензування відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження).

Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. Автоматичне ліцензування імпорту має бути скасовано в разі припинення обставин, що були підставою для його запровадження, а також у разі існування інших процедур, за допомогою яких можна розв'язати завдання, для вирішення яких запроваджується автоматичне ліцензування. Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів. При здійснені зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти ЗЕД в залежності від виду експортно-імпортної операції повинні отримати наступні ліцензії…

Ліцензія спеціальна - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів.

Ліцензія відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Ліцензія генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах).

Ліцензія експортна (імпортна) - належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.

Ліцензія разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Підставою для отримання ліцензії на експорт є перелік документів, вид ліцензійної продукції, рішення про правомірність постачання продукції за рахунок квот (відповідно до міжнародних зобов'язань) або придбаний сертифікат (в разі аукціонного квотування), зовнішньоторговельний контракт або договір комісії на постачання товару (як що експортером виступає організація або посередник), рішення відповідного відомства або уряду (по продукції, на яку поширюється особливий порядок експорту).

Видача ліцензії здійснюється в межах вартісних або кількісних квот на підставі підписаного або парафінованого контракту, зміна умов якого потребує переоформлення ліцензії.

Відвантаження товару для експорту здійснюється після отримання ліцензії, яка є підставою для здійснення митного оформлення та здійснення авансових платежів з оплати експортного мита.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Для одержання ліцензії заявники звертаються, як правило, до одного органу виконавчої влади.

У разі необхідності в одержанні погодження можливе звернення до кількох органів виконавчої влади, але не більше ніж до трьох.

Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в порядку їх надходження, який визначається за датами реєстрації заявок, або одночасно після закінчення оголошеного строку їх приймання. У заявці на одержання ліцензії зазначаються такі дані: повне найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, прізвище та ім'я його керівника, найменування та код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), найменування виробника, споживача товару, код та назва держави походження і призначення - у разі експорту, код та назва держави походження і відправлення - у разі імпорту, строк дії ліцензії, кількість та вартість товару, код і назва митниці, повні найменування та адреси продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, основна та додаткова одиниці виміру товару, погодження з органами виконавчої влади (у разі необхідності), підстава для запиту ліцензії, особливі умови ліцензії. При поданні заявки можуть вимагатися документи та інформація, які вважаються необхідними для підтвердження даних, зазначених у заявці та зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Заявка не може бути відхилена в разі допущення незначних помилок у документах, які подаються для одержання ліцензії, якщо вони не змінюють основних даних, що містяться в заявці. Основними вважаються дані, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту).

У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування строк видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам. Не може бути відмовлено у видачі ліцензії, якщо всі необхідні документи подані і відповідають встановленим вимогам.

У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування: строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати їх одержання, якщо заявки розглядаються в порядку їх надходження, та більше 60 днів від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно.

Ліцензія видається на підставі заявки в межах квоти із зазначенням строку дії ліцензії.

Якщо на момент подання заявки (у разі застосування процедури розгляду в порядку надходження) встановлені квоти (кількісні або інші обмеження) вичерпано, така заявка не розглядається. Про факт, що квоти (кількісні або інші обмеження) вичерпані, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку, повідомляється письмово протягом семи робочих днів від дати її одержання.

Рішення про видачу ліцензії приймається з урахуванням даних щодо використання раніше одержаних ліцензій за умови додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції. При розгляді поданих заявок одночасно, у разі запровадження неавтоматичного ліцензування вперше, розподіл квот здійснюється пропорційно обсягам, зазначеним у заявках суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Неавтоматичне ліцензування не повинно справляти обмежувального або такого, що порушує торгівлю, впливу на товари на доповнення до того впливу, що виникає внаслідок запровадження режиму неавтоматичного ліцензування. Ліцензія видається, якщо заявку та інші подані документи оформлено з додержанням вимог, установлених законодавством. Термін дії ліцензії має передбачати виконання зобов'язань отримувача ліцензії за зовнішньоекономічним договором (контрактом), але не перевищувати термін дії кількісних обмежень.

Рішення про відмову у видачі ліцензії повинно бути мотивованим, прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок, і надсилається (видається) заявникові у письмовій формі. У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення згідно із законодавством.

За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов'язаних із застосуванням процедури ліцензування. Митне оформлення товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, здійснюється тільки за наявності відповідної ліцензії. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щомісяця інформує центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи про видані ліцензії на експорт (імпорт) товарів, що підлягають ліцензуванню.

Центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи щомісяця подає центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики інформацію про обсяги експорту (імпорту) товарів за виданими ліцензіями.

Ліцензування товарообмінних (бартерних) операцій здійснюється в тому разі, якщо предметом цих операцій є товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.

Ліцензування експорту (імпорту) дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва здійснюється з урахуванням вимог законодавства з питань виробництва, експорту (імпорту) дисків для лазерних систем зчитування відповідно до процедури видачі ліцензій.

Ліцензування не поширюється на експорт та реалізацію компенсаційної і прибуткової продукції, одержаної інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно до вимог Закону України «Про угоди про розподіл продукції».

Запровадження будь-яких обмежень щодо експорту та реалізації такої продукції, в тому числі кількісних, не допускається, якщо інше не передбачено угодою про розподіл продукції. Перелік товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, інформація про строк дії ліцензій та внесення будь-яких змін до них, порядок подання та розгляду заявок опубліковуються в офіційних друкованих виданнях України з повідомленням відповідного комітету СОТ протягом 60 днів з дня опублікування та наданням копій цих публікацій.

Публікація повинна включати таку інформацію:

- перелік товарів, що підлягають процедурам ліцензування;

- контактний пункт для надання інформації про право на одержання ліцензії;

- адміністративний орган (органи) для подання заявок на ліцензію;

- дату і назву публікації, в якій викладено процедури ліцензування;

- зазначення того, чи є ліцензування автоматичним або неавтоматичним;

- адміністративні цілі - у випадку процедур автоматичного ліцензування імпорту;

- зазначення заходів, що застосовуються через процедури ліцензування, у випадку процедур неавтоматичного ліцензування імпорту;

- очікуваний термін тривалості процедури ліцензування, якщо його може бути встановлено з певною мірою ймовірності, а якщо ні то причину, чому цю інформацію не може бути надано. Дія статті 16 Закону не поширюється на операції Національного банку України, які здійснюються ним відповідно до Закону України "Про Національний банк України.

Встановлені статтею 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» процедури ліцензування не поширюються на експорт (імпорт) товарів, зазначених у статті 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепло випромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України, дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння, наркотичних і психотропних засобів, експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України. Призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України, який має погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради України.

Право на подання заяви мають імпортери товару, щодо якого застосовані спеціальні заходи згідно з рішеннями Комісії. Приймання заявок на імпорт товару розпочинається за 14 робочих днів до першого дня відповідного квотового періоду.

Приймання заяви здійснюється в установлений час та в спеціально визначеному керівництвом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України приміщенні фахівцями управління нетарифного регулювання.

Для оформлення спеціальних ліцензій подаються такі документи:

- лист-звернення щодо оформлення спеціальної ліцензії, у якому заявник зобов'язується сплатити державний збір за її оформлення;

- заявка на спеціальну ліцензію, оформлена належним чином;

- копія контракту з додержанням вимог рішення Комісії, а також усі додатки і специфікації до нього, засвідчені в установленому порядку керівником суб'єкта підприємницької діяльності;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчена керівником підприємства в установленому порядку;

- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податку;

- оригінал сертифіката про проходження товару, виданого уповноваженими органами країни експорту, та його копія;

- акт експертизи товару, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, з визначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

У разі невідповідності поданої заявки умовам контракту та (або) подання заявки не в установленій формі та (або) неподання повного комплекту документів, зазначених у пункті 2.3 цього Порядку, заявка повертається заявнику.

Днем подання заявки вважається день її реєстрації в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України, що підтверджується відповідним записом у журналі реєстрації.

Розгляд заяви здійснюється управлінням нетарифного регулювання за участю управління моніторингу зовнішньої торгівлі, управління правового забезпечення зовнішньоекономічної політики, управління контролю за зовнішньоекономічною діяльністю, а також Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків “Держзовнішінформ”. зовнішньоекономічний законодавство ліцензування

При подачі документів заявнику повідомляється про можливість забезпечення його імпортною квотою в обсязі, зазначеному в заявці на спеціальну ліцензію.

Якщо на момент надходження заявки відомо, що вичерпано встановлений обсяг спеціальної квоти (індивідуальний обсяг спеціальної квоти для відповідної держави), приймання та реєстрація заявок не здійснюється. Про факт вичерпання обсягу спеціальної квоти (індивідуального річного обсягу спеціальної квоти для відповідної держави) в усній формі повідомляється заявник, письмово заявник інформується тільки на подане в письмовій формі прохання. Здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності зовнішньо економічних операцій без відповідних ліцензій тягне за собою накладення штрафу згідно зі статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у сумі 10 відсотків вартості проведеної операції, перерахованої у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день здійснення такої операції. Штрафи стягуються органами державної податкової служби на підставі відповідних рішень центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Размещено на Allbest.ru