Поняття і зміст громадянства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра права і законотворчого процесу

Реферат

з дисципліни «Конституційне право»

на тему: Поняття і зміст громадянства

Виконала: слухачка 1 курсу 1 групи

факультету «Державне управління»

денної форми навчання

Безребра І.В.

Перевірила: доцент Козуліна С.О.

ОДЕСА 2014

План

ВСТУП

1. Поняття громадянства

2. Підстави набуття громадянства

3. Підстави припинення громадянства

4. Комісія при Президентові України з питань громадянства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Зміст конституційного статусу особи як повний обєм прав, обовязків та свобод, що декларує основний закон держави, виявляється, насамперед, в інституті громадянства. Від того, чи має людина громадянство певної країни, залежить міра повноти використання того обєму прав та свобод, якими людина може користуватися на території даної країни, а також - обєм обовязків, які покладає на людину конституційний устрій даної країни.

Громадянство - це сталий в часі і просторі правовий звязок між особою та державою, який зумовлює взаємні права та обовязки громадян та держави у випадках, які вказані в законі. Громадянин знаходиться під суверенітетом держави, яка може вимагати від нього виконання обовязків навіть у тому випадку, коли він перебуває за межами держави. Зі свого боку держава гарантує своїм громадянам захист на своїй території, захист їхніх прав та інтересів, коли громадяни перебувають за її межами. Таким чином, інститут громадянства має дуже важливе значення не тільки у суспільно-політичному житті, але й в соціальному аспекті існування кожної окремої людини. Зокрема, стан громадянства визначає обсяг правоздатності людини у сфері відносин владарювання. Таким чином, громадянство є одним із принципів взаємовідносин держави та особи.

Більшість мешканців нашої Держави є громадянами України. У широкому знаменні громадянином вважають людину, яка бере активну участь у вирішенні спільних справ громади і житті держави. У юридичному значенні громадянин -- це людина, яка належить до громадянства конкретної держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави.

Постійний правовий зв'язок між людиною і державою, який виявляється в їхніх взаємних правах, обов'язках і відповідальності. називається громадянством. Держава гарантує громадянинові забезпечення його прав і свобод та їх захист. Громадянин зобов'язується дотримуватися законів держави та виконувати обов'язки.

1. Поняття громадянства

Громадянство - це постійний правовий зв'язок особи і держави, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянин не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадяни України незалежно від підстав отримання громадянства мають рівні конституційні права і рівні перед законом. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України чи виданий іншій державі. Україна захищає своїх громадян за кордоном.

Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13.11.1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11. 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, Законом України "Про громадянство" від 18.01.2001 року, міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі України "Про громадянство України" застосовуються правила міжнародного договору.

2. Підстави набуття громадянства України

1) народження;

2) територіальне походження;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Особи, які є громадянами держав, міжнародний договір України з якими дозволяє особі звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо вона доведе, що не є громадянином цієї держави, можуть подавати заяви про набуття громадянства України лише після припинення іноземного громадянства. Особи, які є іноземцями, мають припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до органу, що здійснив реєстрацію, протягом року з моменту реєстрації її громадянином України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) зобов'язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони). Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони. Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, та осіб без громадянства;

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні;

4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкуванні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Особливими випадками є прийняття до громадянства України тих осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

3. Підстави припинення громадянства

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Вихід з громадянства України (репатріація) допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Громадянин України, який постійно проживає на території України або за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Крім того, за клопотанням одного з батьків разом із батьками з громадянства України може вийти і дитина. Якщо дитина усиновлена, то за клопотанням одного з усиновителів дитина може вийти з громадянства України. Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою (ст. 16 Закону України "Про громадянство України").

Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо:

* особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі;

* стосовно особи в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Втрата громадянства може здійснюватися у трьох формах:

а) автоматична втрата громадянства держави відбувається за умови набуття громадянства іншої держави. Наприклад, така система діє у США, громадянин цієї держави автоматично втрачає громадянство за умови натуралізації до іншої держави;

б) вихід з громадянства означає втрату громадянства на основі правозастосовного акта уповноваженого органу держави, який приймається за поданою заявою зацікавленої особи. Проте законодавство може встановити обмеження щодо виходу з громадянства, зокрема за несплату податків, наявність інших майнових зобов'язань. "Закон про громадянство Української Держави", підписаний гетьманом П. Скоропадським 2 липня 1918 року, визначав, що заяву про зречення громадянства держави можна було подати до уповноважених органів не раніше як після трьох років перебування у ньому;

в) позбавлення громадянства здійснюється не з власної волі особи, а з ініціативи компетентних органів державної влади. Підставою для прийняття такого рішення могло бути завдання шкоди престижу держави чи державній безпеці, нехтування високим званням громадянина держави та ін. У період існування радянської влади багатьох дисидентів на основі цієї норми було позбавлено громадянства СРСР. Конституція СРСР 1977 року визначила, що лише Президія Верховної Ради СРСР спеціальним указом могла як позбавляти громадянства СРСР, так і приймати до громадянства СРСР.

Підстави втрати громадянства України

1. Добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Стаття 20 Закону України "Про громадянство України" визначає, що громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2. Добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. Разом з тим, така норма права не застосовується, якщо громадянин України стане особою без громадянства.

3. Набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Датою припинення громадянства України за всіма вищезазначеними підставами є дата видання відповідного Указу Президента України.

Особи, позбавлені громадянства України, підлягають експатріації (від лат. ех - з, patria - батьківщина) - видворенню з держави.

Конституційно-правова теорія і практика визнає й інші способи зміни громадянства.

Трансферт (від лат. transferre - передавати, переносити, переводити) - автоматична зміна громадянства внаслідок обміну населенням між державами на основі міждержавних угод.

Оптація (від лат. optado - бажання, вибір) - це добровільний вибір громадянства при зміні території державою, громадянином якої особа була. Процедура оптації визначається міжнародними договорами. Оптанти, тобто особи, які проживають на території, що переходить від однієї держави до іншої, можуть на власний розсуд або залишити громадянство попередньої держави, або набути громадянство нової держави, тобто тієї, до якої переходить територія. громадянство держава правовий президент

4. Комісія при Президентові України з питань громадянства

1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;

2) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України;

3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють такі повноваження:

1) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

2) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

3) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими Законом України «Про громадянство»;

4) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених Законом України «Про громадянство»;

5) виконують рішення Президента України з питань громадянства;

6) видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства України;

7) вилучають в осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини;

8) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства раз у півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють вказані повноваження стосовно осіб, які проживають на території України.

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені Законом України «Про громадянство», щодо осіб, які постійно проживають за кордоном.

ВИСНОВКИ

Інститут громадянства невідємно повязаний зі становищем людини в суспільстві, в державі. Він зародився ще на початку становлення людської цивілізації і з тих часів неодноразово змінювався, набуваючи все більше демократичних рис.

В сучасному суспільстві громадянство становить основу правового статусу індивіда в державі, дозволяє використовувати в найбільш повному обсязі права і свободи, що належать людині. Зі свого боку держава гарантує захист своєму громадянинові в своїх межах та за її кордоном. Одночасно громадянство є обєктом одного з найважливіших прав людини.

Як правило, основні принципи громадянства, порядок набуття та припинення його, а також правовий статус іноземців встановлюється конституціями держав, або відповідними законами. Але є й такі конституції, які не містять спеціальних норм про громадянство.

Оскільки в міжнародно-правовому аспекті не завжди є узгодження у регламентації питань громадянства, іноді виникають такі явища, як подвійне громадянство та відсутність громадянства. На сучасному етапі розвитку суспільних та міжнародних відносин ці явища сприймаються негативно, але є певні сподівання, що зняття напруженості в світі, врегулювання політичних конфліктів між державами призведуть до помякшення цього ставлення та ситуації в цілому, адже, провідні держави світу вже спрямовані на глобалізацію.

Громадянство - це постійний, а не тимчасовий зв'язок. Він проявляється у просторі і часі. Змістом громадянсьва є взаємні права і обов'язки громадянина і Української держави. Постійний правовий зв'язок між особою і державою виникає та існує в силу визнання державою даної особи своїм громадянином.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року /Відомості Верховної ради (ВВР), 1996, №30.

2. Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 №2235-ІІІ //Відомості Верховної ради України - 2001. - №13 - ст.65

3. Бесчастний В. М., Філонов О. В., Субботін В. М., Пашков С. М.. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч. посібник / Віктор Миколайович Бесчастний (ред.). -- К. : Знання, 2007

4. Горшеньова М. С., Закоморна К. О., Ріяка В. О., Журавка О. В., Маєвська А. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О. Ріяка (заг.ред.). -- 2. вид., доп. і перероб. -- К. : Юрінком Інтер, 2004. -- 544с.

5. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування)// Вісник Академії правових наук України.-1998.-№1.-С.4-12

6. Кирпичов О. А., Соловйова В. В. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб.. -- Донецьк : Юго-Восток, 2006. -- 371с.

7. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / В.О. Ріяка (ред.). -- К. : Юрінком Інтер, 2002. -- 512с.

8. Кравченко В. В.: Конституційне право України: Навчальний посібник.- Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004. - 512 с.

9. Погорілко В.Ф. Теоретичні проблеми сучасного українського конституціоналізму //Вісник прокуратури.-2000.- №2.-С.68 - 74.

10. Популярна юридична енциклопедія/ Кол.авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru