Судова промова

Размещено на http://www.allbest.ru/

МВС УКРАЇНИ

Одеський державний університет внутрішніх справ

Факультет заочного навчання цивільних осіб навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання

Кафедра Українознавства

Контрольна робота

з навчальної дисципліни « Риторика»

Роботу виконав :

студент 6 -го курсу,

(заочної форми навчання)

Багрій О.О.

Одеса - 2014

Питання

Варіант: 1

1. Логічні і психолого-риторичні основи переконливості судової промови.

2. Відомо, що монологічна судова промова містить елементи діалогічності, які, на думку юристів, і складають основну ознаку судової промови. З'ясуйте функції і схарактеризуйте сутність таких форм вияву діалогічності, як інтриґуючі запитання, авторські запитання, питання для встановлення контакту. Наведіть переконливі приклади.

Відповідь

Вищим рівнем культури мовлення є мовленнєва майстерність, що полягає в умінні ясно (дохідливо), логічно і переконливо розкривати думки, в багатстві словника і різноманітності граматичних конструкцій. Важливо передати інформацію не тільки грамотно, а й експресивно, не штампованими, набридлими словами, а по-своєму, самобутньо, індивідуалізовано. Мовленнєвий майстерність включає в себе вміння знайти найбільш точне, значить, найбільш відповідне для конкретної ситуації і стилістично виправдане засіб мови. Мовленнєвий мистецтво передбачає і вміння користуватися риторичними прийомами, які сприяють емоційному, психологічному впливу.

Для того щоб судова мова впливала на оточуючих, на руїну її людей, вона повинна володіти специфічними якостями, які полягають у наступному.

1) Переконливість

Мета судової промови - переконати суддів і присяжних засідателів у правильності позиції оратора. Переконлива мова - мова, яка містить думки, підтверджені фактами, серйозними доказами; доказова. Важливими чинниками переконливості мовлення є переконаність оратора у правоті своєї позиції у справі і культура його мислення. Переконаність - це тверда упевненість в істинності чого-небудь.

Переконливість досягається приведенням аргументів. Аргумент - це одне або декілька пов'язаних між собою тверджень (суджень), призначених доячи підтвердження істинності тези. У цивільному та кримінальному процесі аргументи розуміються як судові докази: це будь-які фактичні дані про обставини, що мають значення для правильного розгляду кримінального, цивільного, арбітражного, конституційного справ. Містяться докази у свідченнях, речових доказах, висновках експертів, протоколах і ін Розрізняють докази прямі і непрямі. Прямі докази - ті, з яких можна зробити однозначний висновок (за умови їх достовірності) про існування (чи неіснування) доказуваного факту. Непрямими є ті докази, з яких за умови їх достовірності можна зробити можливий висновок про існування доказуваного факту. До всіх доказам пред'являються вимоги относимости і допустимості.

Переконливість судової промови багато в чому залежить від якості аргументів. Судді оцінюють правильність думок прокурора і адвоката перш за все за ступенем значущості і цінності фактичного матеріалу. Тільки сила аргументів, їх переконливість мають значення для повного внутрішнього переконання суддів.

2)Зрозумілість

Судова мова повинна бути зрозуміла всім її слухачам.

3)Ясність

Ясність досягається глибоким знанням матеріалу, чіткою композицією промови, логічністю викладу, переконливістю аргументів.

4)Дохідливість (простота)

Простота викладу сприяє тому, що мова розуміється легко і думка суддів без труднощів слід за думкою оратора. Однак не слід плутати простоту і примітивність. Простота мови припускає використання і складних синтаксичних конструкцій, і риторичних прийомів. Вчасно і до речі наведене порівняння, яскрава метафора, риторичне питання, фразеологізм оживляють виступ, роблять його більш зрозумілим.

5)Точність

Точність - характеристика змісту промови на основі співвідношення мови і дійсності (це фактична, предметна точність), співвідношення мови і мислення - це понятійна, смислова точність, яка залежить від того, наскільки мовець стежить за значенням уживаних слів. Поняттєва точність - це пошук слова або виразу, найкращим чином відповідного задумом автора.

6) Логічність

Логічність на рівні цілого тексту створюється композицією виступу і поруч логічних прийомів, основні з яких - визначення поняття, пояснення, опис, порівняння, аналіз, синтез, абстрагування. Логічність на рівні окремих частин судової промови залежить від того, наскільки ясно і правильно виражена зв'язок окремих висловлювань і композиційних частин.

7) Доречність

Це співвіднесеність мовних засобів з цільовою установкою, зі змістом промови, вміння побудувати її відповідно до теми, задачі, часу, місця і оратору.

Доречна мова володіє наступними ознаками:

- Домірністю мовних засобів і змісту, тобто слова повинні точно передавати той чи інший зміст.

- Відповідністю мовних засобів обстановці.

- Відповідністю мовних засобів оратору.

8) Чистота

Мова юриста, що виступає в суді, повинна бути чистою. Чистою вважається та мова, в якій немає просторічних, діалектних, жаргонних слів. У чистої мови не може бути сучасних стійких словосполучень, таких, як високий дах, особа кавказької національності, дах поїхав, встати на вуха, локшину на вуха вішати і т.д. Засмічують мова різні заповнювачі пауз, наприклад: а-а-а-а, м-м-м та ін

Не є чистою і мова адвоката, про який ми говорили вище.

9) Правильність

Правильність передбачає дотримання загальноприйнятих норм літературної мови.

10) Ефективність

11) Лаконічність

Лаконічність мови досягається точним вираженням думок, наявністю чітких формулювань, відсутністю зайвих слів, що не несуть інформації, відсутністю багатослів'я і зайвих, недоречних думок. Поширеною помилкою є багатослівність.

12) Стислість

Стислість промови повинна поєднуватися з її глибоким змістом, чому сприяють емоційність і експресивність.

13) Виразність, емоційність, експресивність Емоції викликає сам матеріал судової промови.

Експресивність (виразність) виступи оратора залежить від самостійності його мислення, від його інтересу до того, про що говорить; від уміння контролювати свою мову; від свідомого наміру говорити виразно. Виразна мова викликає інтерес у суддів і присутніх у залі суду громадян, підтримує інтерес до предмету розмови.

Створенню експресивності, а також емоційності служать мовні засоби, за допомогою яких оратор висловлює емоційно-вольове ставлення до предмета мовлення і тим самим впливає на емоції присяжних засідателів і слухають справа громадян. Це різні зображально-виражальні засоби. Однак кожне зображально-виразне засіб доречно в судовій мови в тому випадку, коли допомагає посилити звучання аргументу, а також висловити важливу, з точки зору оратора, думка, передати її суду, підсудному або присутнім в залі суду громадянам. Використання риторичних прийомів заради прикрашення, красивості мови послаблює її логічний аспект, знижує її переконливість.

Одним із способів впливу є прийом адресації, тобто вказівку в мові особи, до якого вона звертається. Основним засобом адресації у судовій промови є власне звернення ваша честь, шановний суд, шановні присяжні засідателі, панове присяжні засідателі, шановні судді, вживання якого обумовлена стильової нормою.

Одним із своєрідних засобів впливу на присяжних засідателів і аудиторію виступають терміни оцінного характеру, в яких є потенційна оцінність за рахунок вхідних в них слів оцінного значення: злісне хуліганство, особлива жорстокість, грубе порушення правил, шкідливі наслідки і т.д. Ці терміни сприяють виконанню судової промовою профілактичної функції.

14) Індивідуальність

Особливо цінною якістю публічної промови є індивідуальність (самобутність) - вміння говорити про самих знайомих факти своїми словами, не вживаючи мовних штампів. Штампи - це шаблонні, часто вживаються в мові і обридлі слова і вирази з потьмянів від частого вживання семантикою. Штампи люди використовують бездумно, за звичкою, позбавляючи тим самим свою промову індивідуальності.

Судова мова буває наступних різновидів:

·Мова прокурора у кримінальних справах в суді першої інстанції (обвинувальна мова)

· Мова адвоката у кримінальних справах в суді першої інстанції (захисна мова й мови адвокатів-представників потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача)

· Мова підсудного на свій захист (самозащітітельная мова)

· Мова потерпілого та його представника

· Промови цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників (у межах цивільного позову в кримінальних справах)

·Промови цивільного позивача і відповідача, їх представників у цивільних справах

· Промови прокурора і адвоката в цивільних справах у суді першої інстанції

· Промови прокурора і адвоката у кримінальних і цивільних справах у суді другої інстанції

· Мови громадських обвинувачів і громадських захисників у кримінальних справах

· Промови представників громадських організацій і трудових колективів у цивільних справах

· Репліка як особливий вид судової промови

Судова промова прокурора та адвоката - такий різновид публічної промови, яка охоплює досить різноманітні за метою і змістом мовні жанри: виступи на зборах, диспуті, мітингу, звітна доповідь, наукове повідомлення, вузівська лекція, монологічна мова в суді та ін Публічна мова носить характер роздумів, співставлень; в ній розглядаються, аналізуються й оцінюються різні точки зору, наявні по даному питанню, формулюється позиція оратора. Кожна публічна мова має на меті дати слухачам певну інформацію, пояснити, допомогти осмислити її та вплинути на слухачів, на формування їх світогляду чи точки зору.

Специфічною різновидом публічної промови є судова монологічна мова, сказана державним обвинувачем і захисником, представником позивача і відповідача у судових дебатах. У силу ситуативно-тематичних чинників вона коштує кілька особливо: за тематикою, а тим більше за метою, смислової спрямованості вона відрізняється від інших жанрів публічної мови. Перш за все, судова мова обмежена сферою вживання: це офіційна вузькопрофесійна мова, сказана тільки в суді; її відправниками можуть бути тільки прокурор і адвокат, позиція яких визначається їх процесуальним становищем.

Звинувачувальна і захисна мови, а також промови представників позивача і відповідача в цивільному процесі не залежать один від одного, вони самостійні в смисловому плані. Таким чином, для визначення судової промови як монологу приймається спрямованість до адресата з метою впливати на нього, наявність задуму, предметно-смислова вичерпаність, самостійність.

2. Судова мова як діалог

Щоб вимовити цікаву мова, щоб судді слухали її, ораторам треба постійно відчувати зв'язок з адресатом, керувати його увагою.

«Будучи монологом за формою, судова мова складає частину діалогу, який ведеться між прокурором і адвокатом протягом усього судового слідства. Діалог проявляється в дослідженні матеріалів справи з точки зору звинувачення і захисту, з точки зору представників позивача і відповідача, в заяві клопотань. Завершується він у судових дебатах, коли остаточно визначаються і аргументуються думки процесуальних опонентів. Вся судова мова розгортається не як монолог, а як діалог з процесуальним супротивником. Це обумовлено її призначенням. Адвокат, полемізуючи з прокурором, відкидає його точку зору як неправильний або в чомусь погоджується з нею »[3].

Спрямованість до суду, обґрунтування певної кваліфікації того чи іншого обставини роблять необхідним відтворення та оцінку (спростування або прийняття) думки органів попереднього розслідування, підсудного, потерпілого, свідків і ведуть до діалогізації монологічного мовлення, яка розуміється як апеляція до суду і відтворення чужої думки з метою доказування, що відбиває особливості усного розмовно-побутової діалогічного мовлення. Для судоговорения діалогізація є, як вже було сказано, внутрішнім якістю, пов'язаним з його переконуючим характером. Юристи розглядають діалогічність як основна ознака судової промови.

Висновок

Розглянувши специфіку судової промови, можна прийти до наступних висновків:

Красномовство в загальному розумінні - це здатність говорити не тільки красиво, а й переконливо, це поєднання таланту і певних знань і умінь.

Судове красномовство має свої особливості, свою специфіку, яка обумовлена нормами процесуального законодавства і передбачає оціночно-правовий характер мови.

Серед специфічних якостей судової промови слід виділити:

1) Переконливість

2) Зрозумілість

3) Ясність

4) Дохідливість

5) Точність

6) Логічність

7) Доречність

8) Чистота

9) Правильність

10) Ефективність

11) Лаконічність

12) Стислість

13) Виразність

14) Емоційність

15) Експресивність

16) Індивідуальність

Також хотілося б відзначити те, що мова судового оратора, будь то адвокат чи прокурор, може бути з одного боку монологом, а з іншого - діалогом.

Судова мова - мова полемічна, яка переконує, так як основна функція сторін у судових дебатах - це доведення, спростування, переконання.

Список використаних джерел

судовий промова діалогічність запитання

1) Введенська Л.А. Риторика для юристів: навчальний посібник для ВУЗів, 2006

2) Гіздатов Г.Г. Судова риторика. - Алмати: Жеті Жагров, 1995

3) Івакіна М.М. Основи судового красномовства (риторика для юристів). Навчальний посібник, 2-е вид., 2007

4) Ліммерман Х. Підручник риторики. Тренування мови з вправами. Переклад з німецької С.Т. Буглів

5) Сергеич П. Мистецтво промови в суді. М.: Юридична література, 1988.

[1] Івакіна М. М. Основи судового красномовства (риторика для юристів). Навчальний посібник, 2-е вид., 2007. С. 14

[2] Івакіна М. М. Основи судового красномовства (риторика для юристів). Навчальний посібник, 2-е вид., 2007

[3] Івакіна М. М. Основи судового красномовства (риторика для юристів). Навчальний посібник, 2-е вид., 2007

Размещено на Allbest.ru