Об’єкт і предмет злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців кримінальної міліції

Контрольна робота

З навчальної дисципліни “Кримінальне право України“

Об'єкт і предмет злочину

Зміст

1. Поняття об'єкта злочину

2. Співвідношення об'єкта злочину і об'єкта злочинного посягання

3. Види об'єктів злочину

4. Безпосередній об'єкт злочину та його види

5. Предмет суспільних відносин і предмет злочину

Література

1. Поняття об'єкту злочину

Об'єкт злочину -- це суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність. Об'єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. Об'єкт злочину це суспільні відносини, взяті під охорону нормами кримінального права, на які посягнув порушник.

Висновок про те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, ґрунтується і на чинному законодавстві України. Однак у статтях Кримінального кодексу найчастіше містяться вказівки не на сам об'єкт злочину, а на окремі елементи охоронюваних законом суспільних відносин або на різні правові норми, що регулюють відповідні суспільні відносини.

Об'єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Тому не тільки безпосереднім і родовим, але й загальним об'єктом усіх злочинів є не вся сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціально схвалених відносин, які законодавець поставив під охорону кримінального законодавства.

2. Співвідношення об'єкту злочину і об'єкту злочинного посягання

Для позначення соціальної цінності, блага, які підлягають охороні шляхом встановлення кримінальної відповідальності за посягання на них, у кримінально-правовій літературі та практичній правозастосовній діяльності вживають різні терміни, зокрема: "об'єкт злочину", "об'єкт кримінально-правової охорони", "об'єкт злочинного посягання", "об'єкт злочинного впливу", "об'єкт правоохоронного впливу". Щодо їх співвідношення у теорії кримінального права України склалися принаймні дві позиції. Перша зводиться до визнання цих понять тотожними. Друга ж полягає у розрізненні вказаних понять. Зокрема, П.П. Андрушко відстоює думку, що "об'єкт кримінально-правової охорони", "об'єкт злочину" та "об'єкт злочинного посягання" є такими, що не збігаються за змістом, а поняття "об'єкт злочину" "об'єкт злочинного впливу" є синонімами. При цьому він зазначає, що об'єктом кримінально-правової охорони є цінності, які законодавцем беруться під охорону шляхом прийняття кримінально-правової норми, тобто цінності, які потенційно можуть стати об'єктом злочину (злочинного посягання), об'єктом конкретного злочину може бути частина цінностей, які є об'єктом кримінально-правової охорони, а об'єктом злочинного посягання - соціальні цінності, цілеспрямоване посягання на які здійснюється шляхом вчинення умисних діянь. злочин закон кримінальний

Оцінюючи викладені точки зору, слід підкреслити, що всі зазначені терміни характеризують різні аспекти одного і того самого поняття (відповідно, відображають поняття, які перебувають у співвідношенні роду та виду, а також однопорядкові видові поняття). Вони аж ніяк не мають протиставлятися, а, навпаки, враховуватися при характеристиці окремих нюансів об'єкта злочину. Чи не всі неоднозначності та спори в теорії кримінального права з приводу вказаних термінів спричинені насамперед, тим, що співвідношення відповідних понять визначаються без урахування філософських категорій, які їх відображають. Так чи інакше, системоутворюючим серед наведених вище термінів і відповідних понять є поняття "об'єкт злочину" - родове щодо понять "об'єкт посягання", "об'єкт злочинного впливу" та інших подібних, таке, що виражає сутність, зміст і дійсність щодо всіх інших понять, які є відповідними явищем, формою, можливістю.

3. Види об'єктів злочину

Об'єкти злочинів поділяються (класифікуються) по вертикалі, як правило, на три групи: загальний об'єкт; родовий (іноді його називають груповим, або спеціальним); безпосередній (у деяких джерелах - видовий).

Загальним об'єктом вважалася вся сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом (конституційний лад, економічна система, громадська безпека, правопорядок у цілому тощо). Однак практично вся сукупність суспільних відносин не може бути об'єктом як елемент складу злочину. Це, по суті, об'єкт кримінально-правової охорони, який не слід ототожнювати з поняттям об'єкта злочину. Отже, відсутні підстави для включення так званого загального об'єкта до вертикальної класифікації об'єктів злочинів. Ця класифікація, на нашу думку, включає лише два види об'єктів - родовий та безпосередній.

Під родовим об'єктом злочину слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів. Родовий об'єкт відображає характер суспільної небезпечності певної групи злочинів, завдяки чому використовується як критерій об'єднання окремих складів злочинів у групи і подальше розміщення таких груп в Особливій частині КК. За таким принципом побудована вся система Особливої частини, за винятком двох глав: XVII "Злочини у сфері службової діяльності" і XIX "Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)", конструкція яких побудована насамперед з урахуванням суб'єкта злочину та родового об'єкта.

Родовий об'єкт злочинів найчастіше зазначається у назві глави Особливої частини КК. Наприклад, главу XVIII названо "Злочини проти правосуддя". Родовим об'єктом тут виступають саме ці соціальні цінності, тобто такий стан суспільних відносин, який забезпечує впорядковані відповідно до чинного законодавства відносини у сфері здійснення правосуддя. Іноді родовий об'єкт злочину вказано в самій нормі кримінального злочину. Так, у ч. 1 ст. 401 як родовий об'єкт військових злочинів зазначений порядок несення або проходження військової служби.

Якщо родовий об'єкт злочину дає можливість встановити групову належність конкретного діяння, індивідуальні його ознаки визначаються безпосереднім об'єктом посягання. Під безпосереднім об'єктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає конкретна злочинна дія або бездіяльність. Від об'єкта як елементу складу злочину безпосередній об'єкт відрізняється тим, що його компонентами є лише суб'єкти та блага. Предмет злочину не входить у безпосередній об'єкт і утворює окремий клас ознак.

Із родовим безпосередній об'єкт найчастіше співвідноситься як частка та ціле. Але іноді вони збігаються за обсягом. Так, і родовим, і безпосереднім об'єктом вбивства є життя людини. У певних випадках кілька злочинів мають один безпосередній об'єкт. Наприклад, безпосереднім об'єктом розкрадань чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати є відносини власності; об'єктом злочинів, передбачених статтями 121, 122, 125 - здоров'я людини.

У деяких статтях КК безпосередній об'єкт зазначається у законі. Так, наприклад, у ст. 111 як безпосередній об'єкт державної зради зазначено суверенітет, територіальну недоторканність, обороноздатність, економічну та інформаційну безпеку України.

Найчастіше безпосередній об'єкт того чи іншого злочину встановлюється шляхом тлумачення закону. Так, у ст. 227 йдеться про випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Це дає підстави для висновку, що безпосереднім об'єктом цього злочину є права й інтереси споживачів на отримання доброякісної, тобто такої, що відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам та технічним умовам продукції.

Безпосереднім об'єктом злочину можуть бути різні види найважливіших соціальних цінностей. Безпосередній об'єкт злочину є конструктивною (обов'язковою) ознакою будь-якого складу злочину. Ного точне встановлення при кваліфікації діяння обов'язкове.

З урахуванням безпосереднього об'єкта можна розмежовувати й суміжні склади злочинів. Наприклад, схожими є такі злочини, як терористичний акт (ст. 258) та масові заворушення (ст. 294), але безпосередні об'єкти цих злочинів різні. Об'єктом терористичного акту є основи громадської безпеки, а масові заворушення посягають на громадський порядок.

4. Безпосередній об'єкт злочину та його види

У теорії кримінального права широко розповсюджена триступенева класифікація багатооб'єктних злочинів "по горизонталі". Суть цієї класифікації полягає в тому, що на рівні безпосереднього об'єкта вирізняються основний, додатковий та факультативний безпосередні об'єкти злочину (класифікація "по горизонталі").

Основний безпосередній об'єкт - це суспільні відносини, порушення яких складає соціальну сутність злочину, основний безпосередній об'єкт в вирішальній ступені визначає суспільну небезпечність конкретного злочину.

Додатковий безпосередній об'єкт злочину - це суспільні відносини посягання на які не являються суттю цього злочину, але вони порушуються, або ставляться в загрозу порушення поряд з основним безпосереднім об'єктом.

Факультативним безпосереднім об'єктом злочину визнаються суспільні відносини, які даний злочин в одних випадках порушує, а в інших не порушує.

Об'єкт злочину має важливе практичне значення: для відмежування злочинів від інших правопорушень; для визначення соціальної сутності злочину; для визначення суспільних відносин, які потребують кримінально-правової охорони; для класифікації всіх злочинів; для встановлення характеру та ступеня суспільної небезпечності злочину; для правильної кваліфікації злочину.

5. Предмет суспільних відносин і предмет злочину

Суспільні відносини можуть виникнути між окремими громадянами. Наприклад, при крадіжці майна громадян (ст. 185 КК).

Елементом суспільних відносин являється предмет суспільних відносин. За визначенням В. Глистіна "предмет суспільних відносин це все те, з приводу чого і в зв'язку з чим існують ці суспільні відносини". Предметом суспільних відносин можуть виступати товари, майно, немайнові цінності та інше. Цікавим є питання про співвідношення понять "предмет суспільних відносин" і "предмет злочину". Необхідно відрізняти предмет, як структурний елемент суспільних відносин і предмет злочину, як самостійну факультативну ознаку складу злочину. Це не одне і теж.

Наприклад, законодавець встановив кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК). Предметом охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин являються справжні, тобто не підроблені гроші, державні цінні папери, білети державної лотереї. При скоєнні злочину, передбаченого ст. 199 КК України предметом злочину являються вже підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державної лотереї. В деяких випадках предмет суспільних відносин і предмет злочину можуть співпадати. Наприклад, при крадіжці (ст. 185 КК).

Правильне визначення предмета суспільних відносин сприяє встановленню механізму злочинної дії на об'єкт злочину, а також точному встановленню шкоди, яка заподіяна об'єкту.

Предмет суспільних відносин і предмет злочину - це різні правові явища. Предмет відносин - це структурний елемент суспільних відносин. Предмет злочину, що існує поряд з об'єктом, самостійна факультативна ознака складу злочину. Кожний із цих предметів наділений своїми, притаманними лише йому, ознаками, виконує свою соціальну роль, а також має різне правове призначення. Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.

Література

1. Конституція України. - К.: Атіка, 2005.

2. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №911 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963 - 2000). - К: А.С.К., 2000.

3. Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 червня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984 - №27. - Ст. 511.

4. Кримінальний кодекс України: Науковий коментар. // За ред. Коржанського М.Й. - К.: Атіка, 2001. - 629 с.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України - 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. - К.: А.С.К., 2003. - 976 с. - (Нормативні документи та коментарі).