Поняття судових витрат у кримінальному процесі

На підставі цієї класифікації можна ще провести класифікацію кримінально-процесуальних витрат залежно від суб'єкта, що їх відшкодовує. Беручи до уваги те, що кримінально-процесуальні витрати повинні відшкодовуватися державою (як правило, через органи, які ведуть кримінальний процес), кримінально-процесуальні витрати будуть поділятися на такі види:

- витрати, які відшкодовують органи дізнання;

- витрати, які відшкодовують органи досудового розслідування;

- витрати, які відшкодовують суди, а якщо відносити до кримінально-процесуальних витрат витрати на оплату послуг захисника-адвоката, то таким органом буде управління юстиції.

Поділ кримінально-процесуальних витрат на види за цією ознакою є дещо умовним, оскільки до них можуть належати будь-які з витрат, передбачених у ст. 91 КПК України. Разом з тим така класифікація матиме дещо прикладне значення. За цим поділом можна було б визначити розмір сум, які витрачають зазначені органи на відшкодування кримінально-процесуальних витрат. На основі зведених даних, отриманих за результатами узагальнень, з'являлася б точна інформація стосовно сум, витрачених на відшкодування кримінально-процесуальних витрат відповідним органом, наприклад, прокуратурою, у межах області чи України в цілому. Отримана інформація стала б корисною для формування кошторису витрат цих органів. Такі дані можна було б використовувати і для встановлення співвідношення між розміром витрат, які відшкодовувались відповідними органами, і розміром витрат, які стягувалися з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.

На наш погляд, усі розглянуті вище класифікації кримінально процесуальних витрат, а саме: основна класифікація кримінально-процесуальних витрат залежно від мети їх використання, за якою кримінально-процесуальні витрати поділяються на чотири види:

- витрати, пов'язані з явкою і виплатою винагороди;

- витрати, пов'язані з обслуговуванням доказів та інших предметів;

- витрати на проведення слідчих та інших процесуальних дій;

- витрати, пов'язані з оплатою праці захисника, який брав участь у справі за призначенням;

та додаткові:

- залежно від стадії процесу, під час якої вони виникли;

- за видом кримінально-процесуальної діяльності, у зв'язку з якою вони виникли;

- залежно від суб'єкта, що їх відшкодовує - допоможуть скласти більш повне уявлення про юридичну природу і сутність цієї категорії кримінального процесу.Це, у свою чергу, сприятиме ефективності вивчення цього інституту в цілому та реалізації його норм на практиці.

3. Суб'єкти на яких покладають судові витрати

Згідно з КПК України відшкодування судових витрат та оплата праці адвокатів здійснюються в такому порядку. Судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави. При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати. В тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених

Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати. При закритті справи у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах приватного обвинувачення суд може покласти судові витрати на одного з них або на обох. судовий витрата кримінальний відшкодування

Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов'язані з виплатою сум перекладачеві, приймаються на рахунок держави.

Розміри виплат визначаються підзаконними нормативними актами: Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710; Про порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 821.

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку заподіяння такої шкоди при перевищенні межі необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

У випадках заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми витрати на його стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть матеріальну відповідальність за неповнолітніх.

Висновки

Поглиблене дослідження інституту судових витрат у кримінальному процесі України свідчить, що він не користується особливою популярністю серед вітчизняних вчених. Разом з тим аналіз зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, місцевої слідчої та судової практики засвідчує, що інститут цей потребує значно більшої уваги. В умовах ринкової економіки, коли будь-яка діяльність спирається насамперед на матеріальну основу, виникає необхідність на вчитися рахувати гроші на боротьбу зі злочинністю і особливо ту їхню частину, яка становить кримінально-процесуальні витрати і може бути повернута державі за рахунок осіб, визнаних винними у вчиненні злочину. Аналіз різноманітних підходів до визначення поняття судових витрат і з'ясування їхньої природи свідчить, що термін «судові витрати» у своєму етимологічному значенні не відображає повністю суті означуваних витрат. Тому його необхідно замінити більш вдалим, яким, як видається, може бути термін «кримінально-процесуальні витрати». Інститут кримінально-процесуальних витрат України має досить довгу й цікаву історію, зумовлену тим, що Україна за своє багатовікове існування перебувала у складі різних держав з відмінними правовими системами, її відлік можна починати з XI століття, оскільки перша письмова згадка про витрати процесу, у широкому розумінні, міститься у Руській правді і завершувати сьогоднішнім днем.

Детальне вивчення структури кримінально-процесуальних витрат у кримінальному процесі України, порівняння її зі структурою кримінально-процесуальних витрат у кримінальному судочинстві зарубіжних держав, аналіз результатів опитування думки прокурорсько-слідчих працівників з приводу складу кримінально-процесуальних витрат підтверджує необхідність її розширення, з урахуванням умов сьогодення і наведення її вичерпного переліку у законодавстві. Законодавцю потрібно більше уваги приділити порядкуь відшкодування окремих видів кримінально-процесуальних витрат, оскільки сьогодні поза правовою регламентацією за лишається процедура відшкодування витрат на зберігання, пересилання доказів та інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд. Необхідно також виробити єдиний підхід до визначення вартості проведених експертиз та інших досліджень, незалежно від того, ким вонипроводились.У ході аналізу норм чинного законодавства, які визначають порядок стягнення кримінально-процесуальних витрат із засудженого, виведено матеріальну і процесуальну підставу стягнення кримінально-процесуальних витрат. На цій основі зроблено висновок, що кримінально-процесуальні витрати повинні стягуватися з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, незалежно від виду обвинувального вироку, який постановлено стосовно них. Необхідно також стягувати кримінально-процесуальні витрати і з осіб, кримінальні справи щодо яких були закриті за нереабілітуючими обставинами.

Щоб уникнути суперечок з приводу того, які кримінально-процесуальні витрати не можуть стягуватись з винного, у законодавстві потрібно чітко визначити випадки, коли кримінально-процесуальні витрати зараховуються на рахунок держави.

Джерела та використана література

1. Конституція України.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України.

3. Кримінальний кодекс України

4. Закон України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, слідства, суду, прокуратури" від 1. 12. 1994р.

5. Постанова КМУ від 14. 05. 1999 р. №821 "Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави".

6. 6.Закон України "Про судову експертизу" від 25. 02. 1994р.

7. Постанова КМУ від 1. 07. 1996 р. № 710 "Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів".

8. Постанова КМУ від 16. 07. 1993 р. № 945 "Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідального бюджету і їх використання"

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витратна стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат". Від 7. 07. 1995 р. № 11.

10. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексуУкраїни - К.: Юрінком Інтер, 1999 р. Ю.Тертишник В. А. Кримінально-процесуальне право України - К., 1999р.

11. Коршанский М.Й. Уголовное право Украины. Часть общая - К.: Наукова думка, 2010 р.

12. Положение о народном суде Украинской Советской Социалистической Республики. Харьков 1920г. // Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР). - Киев: Ред.-изд. отд. Киев. науч.-исслед. лаб. ВНИИ МВД СССР, 1972. - С.272.

13. Чельцов-Бебутов М.А. Уголовный процесс: Учебник для юрид. институтов и юрид. фак. ун-тов. - Москва: Изд. тип. “Печат. Двор” в Лгр., 1948. - 198с.

14. Кругликов Л. Судебные издержки в уголовном деле // Советская юстиция. - 2009. - №4. - С.8.

15. Томин В.Т., Якупов Р.Х., Дунин В.А. Процессуальные документы, сроки и судебные издержки в уголовном судопроизводстве. - Омск: Омская высшая школа милиции МВД СССР, 1973. - 37с.

16. Барсуков И.О. О судебных расходах // Социалистическая законность. - 1962. - №5. - С.79.

17. Рекунков А. Взыскание судебных издержек - требование закона // Социалистическая законность. - 2010. -№1. - С.18.

18. Сидорова Н.А. Понятие судебных издержек в советском уголовном процессе // Известия высших учебных заведений. Правоведение. - 1987. - №1. - с.74 - 75.

19. Савицкий В.М., Ларин А.М. Уголовный процесс: Словарь-справочник / Под общей ред. В.М.Савицкого. - Москва, 2009. - 173с.

20. Борико С.В. Уголовный процесс. - Минск: «Амалфея», 2010. - 143с.

21. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навчальний посібник - Київ: ЮРІНКОМ ІНТЕР, 2009. - 22с.

22. Власова Н.А. Досудебное производство в уголовном процессе: Пособие. - М.: ЮРМИС, 2000. - 29с.

23. Рыжаков А. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. - 2-е изд., изм. и доп. - М.: Издательство НОРМА, 2002. - 344с.

24. Павлишин А. Поняття судових витрат у кримінальному процесі // Вісник Львівського універси-тету. Серія юридична. - Львів, 2001. - Вип.36. - С.548-554.

25. Сахаров А. Преступление и преступность // Советская юстиция. - 1985. - №11. - с.20.

26. Свинцов В.И. Логика. - М.: “Наука”, 1986. - 183с.

27. Малахов В.П. Основы формальной логики: Учебное пособие для юристов. - М.: Изд-во “Щит-М”, 2008. - 54-55с.

28. Сидорова Н.А. Понятие судебных издержек в советском уголовном процессе // Известия высших учебных заведений. Правоведение. - 1987. - №1. - с. 75.

29. Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. К.: Вища школа, Голо-вное изд-во, 2009. - 146с.

Размещено на Allbest.ru