Політико-правове вчення ідеолога англійського лібералізму Дж.Ст. Мілля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політико-правове вчення ідеолога англійського лібералізму Дж. Ст. Мілля

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Суспільно-політична та духовна дійсність сучасної України характеризується підвищенням соціальної значущості політико-правової теорії, яка сприяє визначенню пріоритетів економічного, соціального і культурного розвитку суспільства. Сьогодні, коли формування якісно нової політичної системи України стає все більш очевидним, слід пам'ятати, що цей процес є складним і довготривалим, що на нього впливають багато чинників. Становлення та розвиток політичної системи постійно супроводжується вдосконаленням і реформуванням. Перш за все це стосується держави. З огляду на це, природним є звернення до ідей політико-правових мислителів, які свого часу вирішували питання, що є актуальними і важливими для нас зараз. У дусі демократичних перетворень, що відбуваються в Україні, актуальними й вагомими виявилися ідеї Джона Стюарта Мілля (1806-1873), видатного англійського філософа і правознавця, визнаного на Заході родоначальника Європейського парламентаризму, вчення якого мало вирішальне значення для практики формування ліберальних цінностей, громадянського суспільства, правової держави на Заході. Зокрема, мова йде про такі фундаментальні проблеми, як пріоритет ліберальних цінностей, форма держави, формування інституту прав і свобод індивіда тощо.

Пізнання політико-правової частини інтелектуальної спадщини Дж. Ст. Мілля є особливо важливим сьогодні, коли держава і суспільство стали перед вибором шляхів свого співіснування в умовах процесів глобалізації сучасного світу, коли всебічне вивчення держави і права вимагає привнесення в них філософської, соціологічної і етичної складових, ставить питання про співвідношення свободи особистості і влади в державі. Відродження політико-правової думки сприяє світоглядно-методологічному забезпеченню юридичної науки, стає важливою передумовою цілеспрямованого формування правової культури особистості, суспільства, побудови правової держави.

У дослідженні використовувався методологічний потенціал праць вітчизняних і зарубіжних теоретиків і філософів права: Дж. Актона, Е. Берка, Л. Гумпловича, Л.В. Єпіної, О. Конта, В.Я. Любашица, О.Ю. Малинової, В.С. Нерсесянца, Н.С. Прозорової, М.І. Романової, Дж. Роулза, А. Токвіля, В.К. Шрейбера, П.Д. Юркевича та інших, на творчість яких орієнтувався Дж. Ст. Мілль, а також тих, які самі вивчали окремі аспекти його наукової діяльності, у тому числі філософські погляди. Це сприяло дослідженню політико-правової концепції Дж. Ст. Мілля паралельно з філософським аналізом соціальних подій, під час яких вчений визначив і сформулював свою позицію щодо проблем держави і права та перспектив їх розвитку. Крім того, аналіз праць зазначених авторів надав можливість визначити ступінь досліджуваності проблеми, якій присвячена дисертація, окреслити коло питань, що потребують подальшого наукового опрацювання, а також ті питання, які взагалі не були предметом спеціальних досліджень. Відсутність наукових розробок з окремих питань, що розглядаються в дисертації, ускладнює розв'язання ряду теоретичних і практичних завдань сучасної юридичної науки і політико-правової практики розбудови соціальної держави. Отже, можна констатувати нагальність потреби та можливість дослідження політико-правової концепції Дж. Ст. Мілля, усвідомлення значущості класичних учень про державу і право минулого для сучасності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робота виконувалась у межах планової теми відділу теорії держави і права «Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102U001597).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні політико-правового вчення Дж. Ст. Мілля: у теоретико-правовому аналізі і критичній оцінці піднятих ним проблем держави і права, зокрема форми державного правління; у відтворенні ідей Дж. Ст. Мілля у сучасній державно-правовій практиці України.

Досягнення поставленої мети пов'язується з вирішенням наступних завдань:

розкрити підґрунтя і закономірності ґенези та еволюції державно-правових поглядів Дж. Ст. Мілля;

провести аналіз державно-правового аспекту інтелектуальної спадщини Дж. Ст. Мілля, а саме: дослідити проблеми форми держави, визначити цінності ліберальної і демократичної доктрин у вченні мислителя;

проаналізувати взаємозв`язок природного і позитивного права у праворозумінні Дж. Ст. Мілля;

дослідити основні категорії, які складають ліберальну доктрину вченого у взаємозв`язку і за пріоритетністю понять в ланцюгу «індивід - суспільство - держава»;

проаналізувати роль держави, її функції та завдання у сфері регулювання суспільних відносин;

визначити ієрархію правових цінностей, що складають свободу громадянську та політичну;

дослідити характер та особливості виборчої системи, запропонованої Дж. Ст. Міллем;

дати оцінку інтелектуально-правовій спадщині Дж. Ст. Мілля в контексті сьогодення, зокрема, визначити значимість його наукових розробок для сучасної юридичної науки, політико-правової практики, право- і державотворення.

Об'єктом дослідження є політико-правова концепція Джона Стюарта Мілля.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення і концептуальні підходи Дж. Ст. Мілля до проблем держави і права, їх урахування у процесі розбудови української демократичної, соціальної, правової держави.

Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів в дисертації застосовувалася система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Основні політико-правові категорії були використані дисертантом у взаємозв'язку і взаємодії з соціальними явищами. Об'єкт дослідження розглядався у динаміці з урахуванням процесів його виникнення, розвитку та перспектив використання.

Враховуючи історико-філософську і філософсько-правову спрямованість наукових інтересів Дж. Ст. Мілля, в першу чергу, застосовувався діалектичний метод. При цьому використовувались філософські категорії: «наявне - сутнє», «абстрактне - конкретне», «сутність існування» тощо.

Системний метод дав можливість провести комплексне дослідження політико-правових поглядів Дж. Ст. Мілля та одержати системне бачення доктрини вченого.

Компаративний (порівняльно-концептуальний) аналіз дозволив осягнути різноманітність проявів предмета дослідження, уникнути однобічності та фрагментарності в його усвідомленні, простежити послідовність викладу ідей про право і державу. Завдяки цьому методу проаналізовано тлумачення категорій «індивід», «держава», «суспільство» у працях Дж. Ст. Мілля, розміщено вказані компоненти за їх пріоритетністю.

Історичний метод дав можливість не лише пояснити виникнення та еволюцію політико-правових поглядів Мілля в умовах певної історичної епохи, але й розкрити об'єктивні закономірності їх подальшого втілення. Поєднання історичного і логічного в конкретно-історичному методі дозволяє не тільки пізнати хронологічні межі та стадії розвитку політико-правового вчення Дж. Ст. Мілля, але й простежити шляхи його формування на фоні конкретної соціально-політичної дійсності. Необхідною вимогою дослідження історії ідей в галузі теорії держави і права є коректне їх тлумачення. Тут існує певна методологічна проблема, пов'язана з історичною залежністю їх змісту: неприпустимо беззастережно екстраполірувати категорії, які виникли у другій половині ХIХ століття на початку ХХI століття або навпаки. Завдяки принципу історизму зрозумілими стають межі тієї чи іншої модифікації змісту категорій, особливо ключових, з тим, щоб уникнути механічного запозичення накопиченого колись досвіду у вирішенні сучасних проблем. Відкидаючи крайнощі архаїзації або модернізації ідей і концепцій минулого, історичний підхід дозволяє виявити в них як історично скороминуще, написане на злобу дня, таке, що втратило теоретичну цінність, так і вічне, актуальне завжди і всюди.

Структурно-функціональний підхід надав можливість відтворити сукупність ідей мислителя з конкретних проблем права і держави, структурувати їх у взаємозв'язку, з урахуванням властивостей системності і функціональних залежностей досліджуваного матеріалу.

За допомогою такого методу як формально-юридичний, в дисертації проаналізовано думки видатних учених ХIХ століття з приводу форми держави, функцій ліберальної держави, змісту понять «індивід», «суспільство» і «держава».

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній політико-правовій літературі на монографічному рівні комплексно досліджено погляди Дж. Ст. Мілля стосовно права і держави в контексті сучасності.

Наукову новизну основних положень дисертації та особистий внесок автора в дослідження проблеми становлять наступні висновки, положення та рекомендації:

доведено, що формування світогляду Дж. Ст. Мілля відбувалося під впливом широкого спектру наукових шкіл, політичних та ідеологічних течій XIX століття, а саме утилітаризму, емпіризму, позитивізму, лібералізму та історичної школи. Особливістю наукових здобутків Дж. Ст. Мілля став «синкретизм» сплав різних ідей та теорій.

вперше доведено, що вчення Дж. Ст. Мілля належить до соціально-природничої течії у праві. Мислитель акцентував увагу на історико-причинному зв'язку подій минулого з нинішнім і майбутнім, заперечував позитивну сутність форми держави і права, надавав пріоритет природним і психологічним факторам у функціонуванні держави і суспільства, поєднував принципи позитивного і природного права.

вперше розкрито сутність таких категорій в теорії Мілля як «індивід», «суспільство» і «держава»: де «індивід» - це автономна особистість, що має всі невід'ємні права, але водночас це особистість і соціальна, яка за певних обставин приймає рішення з урахуванням інтересів суспільства (ставить інтереси суспільства вище за свої); «держава» - інструмент, який служить для самовдосконалення народу; «суспільство» - ціла цивілізація, побудована з урахуванням природних і психологічних факторів, пріоритету прав і свобод індивіда.

досліджено сутність поняття «демократія» у творчості англійського вченого крізь призму конструкції та призначення форми держави. Доведено, що демократію Мілль розглядав як принцип побудови органів державної влади, а не як одну зі складових форми держави. Найвище втілення демократії для нього полягає в народному контролі за діяльністю законодавчих зборів.

визначено як позитивні, так і негативні сторони представницького правління, кращої форми правління за Дж. Ст. Міллем. Прагнучи збалансувати діяльність нижньої і верхньої палат парламенту, вчений виходив з того, що представник (тобто звичайний індивід) не може мати достатні знання для управління державою, що державою повинні керувати люди спеціально для цього підготовлені. На цьому базувалась його ідея всеохоплюючого представництва.

обґрунтовано положення, що в ієрархічній послідовності основних загальнолюдських цінностей, а саме свободи і прогресу, Дж. Ст. Мілль, виходячи з необхідності збереження та розвитку цивілізації, ставив на перше місце прогрес, жертвуючи заради цього всіма благами, які дає свобода, як громадянська, так і політична.

розкрито характерні риси виборчої системи, запропонованої Міллем, головними ознаками якої є: повна загальна рівноправність, відкриті безцензурні вибори, пропорційне розподілення голосів.

доведено, що Мілль прагнув сформувати теорію соціальної держави, в якій утвердження природних прав індивіда на життя, честь і гідні умови існування є найголовнішим напрямом розвитку. Мислитель вперше надавав судовій гілці влади пріоритет у захисті прав і свобод індивіда, тим самим давав підстави називати демократію, в його розумінні, судовою.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і положення дисертації сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, перш за все теорії та історії держави і права, історії політичних і правових вчень. Дослідження проблем права і держави у творчій спадщині Дж. Ст. Мілля в їх теоретико-методологічній і концептуальній своєрідності заповнює прогалину у вивченні світової політико-правової думки, дає можливість використовувати актуальні і нині ідеї мислителя у практиці розбудови правової, соціальної держави. Виявлення особливостей поглядів Дж. Ст. Мілля та їх порівняння з концепціями сучасних вчених дозволяє використовувати зібраний і синтезований матеріал для рекомендацій, спрямованих на поєднання соціально-політичного і духовного розвитку особистості, охорони її прав і свобод; на підвищення ефективності виконання державою своїх функцій, що сприяють реалізації принципу демократичної побудови органів влади і закріпленню парламентаризму, як форми правління. Сформульовані в дисертації висновки можуть бути використані в процесі вдосконалення національного законодавства відповідно до норм високої моралі. Результати дослідження можуть також застосовуватись у процесі викладання курсів: «Історія вчень про державу і право», «Філософія права», «Загальна теорія держави і права», «Державне будівництво» у вищих закладах освіти, а також при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників.

Всі отримані в ході дослідження висновки, положення і рекомендації є особистим досягненням автора дисертації. Всі публікації дисертанта виконано ним особисто, без співавторів. В процесі дослідження використовувались праці багатьох вітчизняних та закордонних учених, на які було зроблено посилання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалось на засіданні відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Окремі положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались і обговорювались на міжнародній і всеукраїнській наукових конференціях: «Нове карно-процесуальне законодавство і задача юридичної підготовки кадрів ОВС України» (Луганськ, 30-31 травня 2002 р., тези опубліковано); «Ідея правової держави: історія і сучасність» (Луганськ, 22-23 квітня 2003 р., тези опубліковано).

Крім того, основні теоретичні положення дисертації викладено у 4 статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура роботи. Структура дисертації обумовлена предметом, завданнями та логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел (148 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки, з них 12 сторінок список використаних джерел.

Основний зміст дисертації

мілль виборчий політичний праворозуміння

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; його зв'язок з науковими програмами, планами, темами; визначено об'єкт і предмет, мету та основні завдання дослідження; охарактеризовано використані в роботі методи, його наукову новизну та практичне значення; подано відомості про апробацію та публікацію результатів дослідження, його структуру та обсяг.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи політико-правового вчення Дж. Ст. Мілля», який складається з двох підрозділів, розглядаються принципові філософські та соціально-політичні погляди вченого, які стали основою формування його державно-правових ідей, викликали інтерес до них і визначили своєрідність підходу до проблем форми правління, розуміння функцій держави, прав і свобод особистості тощо.

Витоки формування світогляду Дж. Ст. Мілля були об'єктом уваги небагатьох дослідників, серед них Е. Бейн, Е. Огюст, Дж. Тревельян і М. Туган-Барановський, які безпосередньо не досліджували процес формування поглядів Дж. Ст. Мілля щодо форми держави, прав і свобод індивіда. Тому дисертант вважає за потрібне акцентувати увагу саме на цих питаннях, оскільки вони стали основними в політико-правовій доктрині англійського вченого.

У підрозділі 1.1 «Історичні умови та філософські витоки формування світогляду Дж. Ст. Мілля» на широкому історичному фоні дається аналіз різноманітних явищ суспільного життя, які значною мірою вплинули на формування світогляду Дж. Ст. Мілля, його соціально-філософської, політичної, державно-правової концепцій. Висвітлюються життєвий і творчий шляхи вченого. Визначається вплив на мислителя вчень І. Бентама, Дж. Берклі, Джеймса Мілля, І. Канта, О. Конта, Д.Рікардо. Вказуються причини вагань у пошуку й виборі ідейної і наукової орієнтації Дж. Ст. Мілля як особистості, філософа, правознавця. Розуміючи набагато глибше проблеми, підняті своїми попередниками і сучасниками, Мілль намагався створити власну доктрину світорозуміння. Цьому сприяли не тільки етичні уявлення вченого, але й багатогранне суспільне життя Англії, в якому Мілль брав безпосередню участь як представник нижньої палати парламенту і працівник соціальних кампаній. Використовуючи знання, отримані на основі вивчення реалій життя англійського суспільства, філософії І. Канта, Дж. Берклі, Д. Юма і праць англійських істориків, керуючись пошуками етичного ідеалу, мислитель виробив свій метод пізнання, головною рисою якого є поєднання теоретичного скептицизму з моральною впевненістю й прагненням до позитивного, оригінального й універсального перетворення. Виходячи із таких позицій, Мілль написав свої найважливіші твори, а саме: «Про свободу», «Система логіки», «Політична економія», «Представницьке правління», «Підпорядкованість жінок», основні положення яких знайшли відображення в його економічній, політико-правовій, соціальній концепціях, а також у парламентській діяльності.

У підрозділі 1.2 «Загальна характеристика соціальної філософії Дж. Ст. Мілля» досліджуються вихідні позиції мислителя у вирішенні проблем суспільства та держави на основі аналізу його соціальної філософії. Простежуються етапи створення власної доктрини Дж. Ст. Мілля. Так, мислитель повністю сприйняв індивідуалізм через утилітаризм, а пізніше і ліберальну доктрину. Проте, він заперечував розуміння індивідуалізму, що ототожнює його з егоїзмом. Мілля в індивідуалізмі приваблювало те, що цей принцип обґрунтовував право індивіда на участь у вирішенні державних питань, вказував шляхи досягнення загального виборчого права. Але не лише це цікавило вченого. Мілль був одним із тих мислителів, хто не бачив майбутнього політики, права, навіть економіки без наявності у цих явищах складного та історично рухомого етичного ідеалу. Аналізуючи суспільно-політичні явища, що відбувалися в сучасній йому Європі та Америці, Мілль дійшов думки про необхідність зв'язку окремих історичних подій в єдине ціле, комплексне дослідження цих явищ. У пошуках істини, вчений звертався до різних наукових течій. Його захоплювали і німецька філософія з її фундаментальними та емпіричними законами, і консервативний радикалізм як данина англійській історії та традиціям, і соціалізм з тієї причини, що державі без певної соціалізації загрожує повернення до первісного стану, де панує війна всіх проти всіх. В процесі критичного осмислення цих знань, Мілль дійшов висновку: по-перше, закони розумної організації суспільства певної країни мають відповідати її історичним традиціям; по-друге, слід узгоджувати політичні програми з можливостями їх реалізації.

Центральне місце у світогляді Мілля займав пошук шляхів досягнення спільного людського «блага» в контексті ідеї необхідності узгодження інтересів окремих індивідів з інтересами всієї спільноти. Це яскраво підкреслює схильність мислителя до зміцнення держави завдяки соціальним реформам, за яку його пізніше назвуть ідеологом «соціального лібералізму». Встановлено, що Дж. Ст. Мілль рішуче боровся з ідеологією консерватизму й реакції, яка заперечувала саме право на існування окремої людини, прикриваючись поняттями «спільного блага» та «спільної користі», а також з релігійними філософами, які прагнули перенести проблему «добра і зла» зі сфери суспільно-політичної до сфери моралі та етики.

Встановлено, що Дж. Ст. Мілль не був палким прихильником позитивізму. Фундаментом його доктрини була сприйнята і удосконалена утилітарна філософія, що поєднувала раціоналізм з емпіризмом, в основі якої лежав індивідуалізм, головна ідея якого полягає в пріоритетності індивіда над суспільством і державою. Дж. Ст. Мілль був переконаний, що вирішувати усі соціальні проблеми повинна саме держава, у котрій поважають думки людей, найбільш обізнаних у суспільних справах. Він перший став відстоювати нетрадиційний погляд в контексті принципу «laisser faire, laisser passer», зробивши головним аргументом невтручання держави в особисте життя, стверджував, що розширення сфери діяльності держави обмежуватиме громадську активність індивідів, а отже, і розвиток їх «соціальних» якостей. Але, не відкидаючи егоїстичну натуру індивідів, він надає державі додаткові функції щодо розвитку освіти, науки, доброчинності, охорони прав і свобод людини.

У другому розділі «Політико-правова теорія Дж. Ст. Мілля» вперше у вітчизняній науці подається аналіз політико-правового аспекту творчої спадщини Дж. Ст. Мілля, розглядаються його погляди на ряд традиційно актуальних проблем держави і права.

Різні аспекти наукової спадщини Дж. Ст. Мілля вже розглядалися такими відомими авторами, як Л.В. Єпіна, О.Ю. Малинова, В.М. Нерсесянц, М.М. Рождєственський, М.І. Романова, В. Согрін, П.С. Шкуринов, В.К. Шрейбер, в яких аналізуються думки Мілля щодо окремих проблем теорії держави і права. Але, загалом політико-правова теорія мислителя повною мірою досліджена не була, тому автор звертається до цього питання.

У підрозділі 2.1 «Роль і функції ліберальної держави у вільному суспільстві» послідовно і у взаємозв'язку розкрито основні категорії політико-правової доктрини Дж. Ст. Мілля, а саме: індивід, суспільство, держава. Робиться акцент на аналізі наукових принципів і течій, які вплинули на формування цих понять. Перш за все, йдеться про лібералізм і його трансформації під тиском історичного минулого кожної держави, її політичної та економічної систем, а також утилітаризм. Дж. Ст. Мілль вирішував проблему суперечності свободи і користі керуючись прийомом порівняння, вказував, що свобода є складовою частиною щастя «людини як прогресивної істоти». Це положення стало орієнтиром, який вивів класичний лібералізм на шлях прогресивних змін. Остерігаючись надмірного зосередження утилітаризму й лібералізму на індивіді, можливої недооцінки соціальної взаємодії наявних у державі і суспільстві інститутів і традицій, Мілль стверджував державу, як головний соціальний інститут, що має чітко окреслені функції, зокрема основну досягнення та підтримання порядку. При цьому, функції ліберальної держави у вільному суспільстві для Мілля не заперечувальні, а стверджувальні. Мілль довів неспроможність радикального лібералістичного погляду («laisser faire, laisser passer») на примус як на зовнішнє урядове втручання, визнав, що примус і сила походять від самої природи суспільства, вони стоять вище за державу і закони. Прагнучи сформулювати своє бачення держави і суспільства, учений відходить від класичного лібералізму, що найбільш яскраво проявилось у його ставленні до демократії і соціальних проблем. У трактуванні Дж. Ст. Мілля ці поняття набувають особливого сенсу: держава ліберальна держава, суспільство вільне суспільство.

Автором зосереджено увагу також на формуванні основних категорій політико-правового вчення Мілля. Так, індивід, за Міллем це автономна особистість, яка має всі невід'ємні природні права, але водночас це особистість і соціальна, котра за певних обставин робить вибір з урахуванням інтересів і більшого блага суспільства. Останнє, згідно з думкою Мілля, це маленька цивілізація, яка повинна і може захистити інтереси окремих індивідів. Для Мілля характерна орієнтація на конструювання «моральних» моделей політико-юридичного устрою суспільства, і тому для нього існує тільки одна прийнятна формула «істинної» держави: людина є мета, а не засіб її досягнення. Проте мислитель розуміє, що держава, як і суспільство, неминуче пригнічуватимуть індивіда: по-перше економічним шляхом, по-друге морально, встановлюючи свої правила співіснування. Особиста думка поглинається громадською думкою, думкою посередньої більшості. Це явище Мілль пізніше назве «масовою демократією» або «придушенням індивідуальності». Учений дійшов висновку, що суспільство не має права втручатися у життя окремої людини навіть заради її власного блага, це допускається лише в окремих випадках, коли мова йде про збереження соціального спокою та прогресивного розвитку суспільства.

Держава, за Дж. Ст. Міллем це інструмент, що має служити для самовдосконалення народу. Межами діяльності держави у Мілля стають розвиток та забезпечення індивідуальної свободи і ринкових відносин. При цьому він допускає право держави на втручання у відносини власності і зміни їх в інтересах пригнобленого класу. Держава, на його думку, також повинна займатися сферою благодійності. Мілль відмовляється бачити в державі установу, недосконалу за самою своєю природою, він наполягає, що за організацію державного механізму на демократичних і правових засадах повинен відповідати кожен, хто живе у цій державі. Заперечуючи етатизм, Мілль розумів, що саме держава створює передумови для прогресивного розвитку країни, тому вона повинна мати регламентовані загальновизнані функції. Встановлено, що для мислителя прогрес важливіший навіть за свободу. Але він є можливим лише тоді, коли в країні досягнуто розвинуте громадянське суспільство, стабільний економічний стан і належним чином функціонує державний апарат. Саме через це вчений висував особливі вимоги до форми держави.

У підрозділі 2.2 «Концепція форми держави в працях Дж. Ст. Мілля» розкрито погляди ученого на форму держави, проблеми демократії і свободи. Аналізується державний лад, який Мілль вважав ідеальним. Така постановка питання зумовлює певний ідеалістичний характер головних інститутів «міллевської» держави і права.

Найбільш широко політико-правові погляди Дж. Ст. Мілля сформульовано в книзі «Представницьке правління». Ототожнюючи форму держави з формою правління (як і більшість вчених XIX століття), мислитель у пошуках відповіді на питання чим керуватися при виборі форми правління, виходить з двох основних поглядів на дану проблему. Перший, позитивістський підхід, представляє форму правління як практичне мистецтво, до якого звертаються для того, щоб знайти відповідь на питання про засоби і цілі функціонування держави, яка є засобом для досягнення людських цілей. Відповідно до другого підходу, природно-правового, форма правління це органічний продукт природи і життя народу: його звичаїв, інстинктів, несвідомих потреб і бажань, та менш за все, його свідомих намірів. Аналізуючи вказані позиції, Мілль надає перевагу змішаному (природно-позитивістському) підходу до вибору форми правління. При цьому вчений керується такими мотивами: вибір форми правління у державі заздалегідь визначено і зумовлено її економіко-соціальним рівнем розвитку; якою б не була переважаюча сила в суспільстві, проте саме вона зосереджує урядову владу у своїх руках; сутність організації верховної влади визначається соціально-історичними умовами існування держави, нації і народу; більшість підкорена меншості через перевагу останньої у майновому і розумовому відношеннях.

Будучи прихильником урахування психологічного фактору в процесі виникнення та функціонування держави і права, Мілль усі ці умови пов'язує з особистими якостями людей, адже саме їх воля залишається небезпечною і могутньою зброєю в політиці. Вчений приділяє увагу також недолікам будь-якої форми правління: монополізації влади та порушенням прав і свобод особи. Саме проблема прав і свобод індивідів стала індикатором негативного ставлення лібералів XVIIXIX в. до демократії, і Дж. Ст. Мілль не був тут винятком. Він стверджує, що демократія, у своєму справжньому розумінні, ніколи на мала багато прихильників, як і інші форми правління, в основі яких лежала одна певна політична воля. Мілль боявся наслідків демократії: тиранії більшості, заперечення поділу влади і федералізму, розповсюдження посередності, тенденції руху до рівності за рахунок обмеження свободи особистості. Велике враження на нього справила книга А. Токвіля «Демократія в Америці». Під впливом цієї книги Мілль остаточно формує своє бачення найкращої форми правління, якою на його думку є представницьке правління. При цьому представницькими повноваженнями повинні користуватись спеціально навчені люди, «знавці своєї справи», підготовлені до законодавчої діяльності. Демократія в представницькому правлінні це, з одного боку, нагляд і контроль представницьких зборів за діяльністю уряду, а з іншого - це контроль усього суспільства за діяльністю своїх представників. Прагнучи до моральної, «правильної» побудови органів державної влади, Мілль у виборчому праві надає пріоритет рівню освіти, наділяючи освічену людину подвійним правом голосу. Мислитель наголошує на тому, що представницьке правління є не різновидом демократії, а парламентською формою правління. Автор «Представницького правління» прихильник поділу влади, чіткого розмежування компетенції органів влади на законодавчу, виконавчу та судову. Дж. Ст. Мілль раніше за інших поставив судову гілку влади на захист державних і громадських інтересів.

Аналізуючи своє ставлення до свободи, яку він розумів як властивості та межі тієї влади, яка може бути обґрунтовано визнана такою, що належить суспільству над індивідом, Мілль прагне встановити принцип, на якому повинні ґрунтуватися відносини суспільства з індивідом. Цей принцип полягає в тому, що люди (індивідуально чи колективно) можуть втручатися в дії однієї людини лише заради самозбереження.

Панацею від усіх бід Мілль бачить у народному вихованні, проведеному в дусі свободи, спрямованому на дотримання політичних прав, виконання обов'язків, формування почуття поваги до власності. На його думку, цьому має сприяти представницьке правління, засноване на демократичних принципах, завдяки яким народ користується не законодавчою прерогативою, а виконує функцію загального контролю за діяльністю спеціально підготовлених посадових осіб, які здійснюють свої функції у всіх гілках влади.

У третьому розділі «Теоретико-практичне значення політико-правових поглядів Дж. Ст. Мілля в контексті державно-правової розбудови України» досліджується вплив ідей Дж. Ст. Мілля на розвиток сучасної держави і права.

У даному підрозділі були використані наукові праці таких дослідників, як: Дж. Актон, Ф.Ж. Бюше, О.М. Вєдєрникова, П.О. Кропоткін, В.Я. Любашиц, М. Платтнер, В.В. Розанов, Р. Циппеліус, Б.М. Чичерін, П.Д. Юркевич, які у своїх працях зачіпали різні аспекти політико-правової діяльності Мілля. При цьому актуальність і прийнятність ідей англійського вченого для сучасного етапу державного розвитку доведено не було, тому саме цю мету ставить перед собою дисертант.

У підрозділі 3.1 «Наукове тлумачення вчення Дж. Ст. Мілля в творчості його сучасників та послідовників» доведено, що саме заслугою Дж. Ст. Мілля є вирішення багатьох найбільш важливих питань сучасної йому науки. Його досягнення в галузі теорії та історії держави і права, історії політико-правової думки знайшли своє реальне продовження і розвиток у працях багатьох видатних вчених минулого й сучасності. Серед політико-правових ідей Дж. Ст. Мілля, підтриманих і продовжених його сучасниками і послідовниками, найбільш значимими є: вчення про громадянську і політичну свободу, розвинене Дж. Актоном, Г. Боклем, П.О. Кропоткіним, В. Покровським та ін.; ідея про необхідність комплексного підходу до вивчення процесів соціальної детермінації та загальна теорія причинності, яка розроблялась у подальшому Р. Циппеліусом, В.В. Івановським та О.М. Вєдєрніковою; концепція представницького правління (ідея щодо розробки принципів демократії та можливості «тиранії більшості»), яка була сприйнята Б.М. Чичеріним, Л.В. Єпіною, О.Ю. Малиновою та В.С. Нерсесянцем; вчення про рівність прав та загальне виборче право (ідея відносно пропорційного голосування та двопалатного парламенту), яка знайшла своє відображення у працях М. Цебрикової та М. Платтнера.

Підтримуючи різні наукові напрями та течії суспільно-політичної думки, Мілль водночас боровся за свої ідеали: рівність, свободу, права індивіда, вільну конкуренцію - основу економічної і політичної незалежності особистості. Основоположні ідеї на яких базувалося вчення Мілля, сьогодні стали не лише нормою світогляду кожного цивілізованого індивіда, а й необхідною вимогою, основним принципом міжнародних стандартів прав і свобод людини, про що свідчать положення Загальної декларації прав і свобод людини, Статут ООН тощо.

У підрозділі 3.2 «Розвиток ідей Дж. Ст. Мілля в практиці державно-правової розбудови України» розглядається ряд проблем, яким Дж. Ст. Мілль надавав особливої ваги, вирішення яких є актуальним на сучасному етапі політико-правових досліджень і в практиці розбудови української держави.

Вагомим є твердження Мілля відносно єдності двох підходів у праві: позитивного і природно-наукового. Вчений розумів право як поєднання закону (його нормативна сторона) і традицій, звичаїв, почуттів народу (духовна сфера), під впливом яких повинна формуватися сутність закону. Мілль підкреслював, що первинність закону безперечна, але при цьому норми закону не повинні суперечити умовам життя держави і суспільства, що склалися історично.

Порівнюючи шляхи становлення України і Великобританії, як незалежних держав, дисертант розкриває ключові поняття вчення Дж. Ст. Мілля; доводить пріоритетність ліберальних принципів розвитку українського суспільства. Дисертант акцентує увагу на тому, що вже в XIX столітті погляди мислителя були прикуті до проблем конституціоналізму, представницького правління (парламентаризму), лібералізму і демократії. Розглядаючи їх у взаємозв'язку, Мілль формує понятійну базу, яка стала основою сучасного англійського правознавства. Так, конституціоналізм за Міллем це спосіб організації органів влади в державі, сам спосіб реалізації її верховної влади. Лібералізм виступає як доктрина, що характеризує стан індивіда в державі. Демократія, в теорії Дж. Ст. Мілля, набуває статусу принципу, на основі якого формуються органи державної влади і будуються відносини між державою, суспільством і індивідом. Парламентаризм (представницьке правління), як форма правління, стає підсумком будівництва соціально орієнтованої держави. Встановлено, що для Мілля головним показником, що характеризує державу, є ступінь розвитку прав і свобод індивіда, механізм їх реалізації і захисту, при цьому ліберальне начало для вченого було найбільш вагомим. Мілль визначив перспективи розвитку ліберальної держави, обґрунтував висновок про її неминучу трансформацію у ліберальну демократію.

Значної ваги вчений надавав організаційним моментам формування парламенту: Дж. Ст. Міллю належить заслуга в розвитку теорії бікамералізму (двопалатного парламенту), а також в розробці положень про терміни парламентських повноважень.

Доведено, що політико-правова доктрина Дж. Ст. Мілля не втратила своєї актуальності на сучасному етапі розвитку української державності, що її основні положення можуть і повинні використовуватися у виборі напрямків правового, політичного і соціального розвитку України.

У Висновках автор формулює найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наводить теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у дослідженні політико-правового вчення Дж. Ст. Мілля.

Дисертант стверджує, що багатогранність творчої діяльності Мілля створює хибне уявлення про нього як про мислителя, який не створив власної школи у жодній галузі знань, яка його цікавила. Не можна заперечувати, що у розвиток трьох галузей науки, які викликали найбільшу зацікавленість Мілля правознавство, економіка та логіка, - він зробив суттєвий внесок. При цьому мислитель врахував досвід Дж. Берклі, І. Бентама, О. Конта, Джеймса Мілля, Т. Мальтуса, Д. Рікардо, Д. Юма. Взявши все найбільш прогресивне, досягнуте цими видатними мислителями, критично осмисливши їх творчий спадок, він поглибив та розвинув підняті його вчителями проблеми, запропонував нове соціально-економічне, політичне і правове вчення.

Значущим в політико-правовому вченні Дж. Ст. Мілля є те, що він прагнув конструювати моральні, тобто правильні моделі політико-юридичного устрою суспільства, де індивід це мета діяльності держави і суспільства, де функціонування органів державної влади орієнтується на використання найкращих людських якостей, в першу чергу високого духовного потенціалу тих, хто використовує владні повноваження. Таким чином, Мілль формує конструкцію соціальної держави, де утвердження природних прав індивіда на життя, честь і гідні умови існування стає найголовнішими засадами її розвитку.

Сутність своєї політико-правової теорії Мілль розкриває через ланцюжок «індивід держава суспільство» в якому:

а) індивід це людина, незалежно від статі і соціальної приналежності, освіта якої дозволяє брати участь у вирішенні питань державного рівня. Це автономна, прогресивна особистість, яка має всі природні права (у тому числі й економічні). Вперше Мілль робить спробу об'єднати індивідуалізм особистості з її соціальним середовищем;

б) держава у вченні Мілля являє собою засіб досягнення цілей індивіда, зовнішню форму організації життя суспільства. Він наполягав на тому, що держава повинна мати чітко визначені функції, головною з яких є захист та встановлення меж втручання суспільства в життя індивіда. Мілль повністю звільняє державу від економічної діяльності, єдиною допустимою сферою державного втручання оголошує благодійність. Вся діяльність «міллевської держави» повинна бути спрямована на реалізацію і захист як природних прав, так і тих прав і свобод, якими держава наділяє громадян через писане право. Загалом, ліберальне трактування держави Дж. Ст. Мілля закладає фактичну основу правової держави, доводить, що саме права і свободи людини, механізм їх реалізації і захисту повинні стати найвищими загальнолюдськими цінностями;

в) суспільство це більшість, тобто найчисленніша група людей, об'єднана якимись спільними ознаками. Ця категорія вживається Міллем лише в тій сфері, яка стосується особистого життя індивіда. В іншому, суспільство, на думку вченого, несе в собі загрозу не тільки для функціонування держави, але і для життєдіяльності індивідів. Порятунком від загрози згубного впливу суспільства він вважав спільну діяльність, в основі якої лежить компроміс та солідарність, що є, на думку вченого, найвищою формою прояву індивідуалізму. Так звані «кооперації» повинні стати природною формою суспільного життя. Такий підхід до розгляду суспільства надає всій політико-правовій доктрині англійського мислителя соціально-психологічного забарвлення.

Сполучною ланкою між індивідом, суспільством та державою Мілль вважав індивідуальну свободу. Індивідуальна свобода, в трактуванні Мілля, означає абсолютну незалежність людини у сфері тих дій, які прямо стосуються її самої, це благо не тільки індивідуальне, але і соціальне. Межа індивідуальної свободи - це поведінка індивіда, яка не несе в собі загрози інтересам держави, а також інтересам людей, які його оточують.

Свобода волі індивіда, на думку Дж. Ст. Мілля, перебуває під впливом різних чинників від соціально-економічних до етичних і психологічних. Рішення яке приймає людина є відображенням дії цих сил. Як результат виникнення концепції детермінації та причинно-наслідкових зв'язків, яка знайшла своє широке втілення в різних науках, зокрема в кримінології.

Мілль поставив собі за мету визначити межі втручання держави в життя індивіда і суспільства, які будуть сумісні з правами і свободами індивідів. Засіб досягнення цієї мети вчений бачив у встановленні форми правління, яка враховувала б не тільки соціально-історичні умови існування держави, але й психологічний стан населення. Такою формою правління Мілль вважав представницьке правління.

Представницьке правління (представницька демократія) це організація влади в державі, за якої останньою інстанцією, що здійснює нагляд за всіма гілками влади, є народні збори (законодавчі збори). Мілль підкреслював, що представницьке правління є не різновидом демократії в її класичному варіанті, а парламентською формою правління. Мілль вперше говорить не лише про позитивні риси цієї форми правління, а й про її недоліки, одним з яких вважає відсутність у народу знань і вміння, що необхідно для здійснення владних повноважень. Свої висновки Мілль аргументував тим, що для управління державою необхідні спеціально підготовлені люди, які відрізняються не лише своїми моральними якостями, але й освітою, високим рівнем інтелекту, духовністю. Водночас мислитель доводить, що без суворого дотримання законності всіма суб'єктами врядування, у першу чергу органами державної влади, жодна форма держави, навіть найпрогресивніша, не функціонуватиме ефективно.

Англійський учений дає визначення демократії з урахуванням її негативних сторін: це принцип побудови органів державної влади, а не одна з форм правління; для нього втілення демократії полягає у відкритості всіх управлінських процесів. Мілль порушує проблему поєднання демократії з цінностями лібералізму, при цьому посилається на різне тлумачення прав і свобод індивіда в цих доктринах. Він був переконаний, що лібералізм краще ніж демократія сприяє розвитку соціально-правової держави і громадянського суспільства.

Мислитель відстоював рівне виборче право, вважав, що право голосу повинні мати всі, незалежно від статі і фінансового становища. Мілль довів, що безцензурна пропорційна система виборів є обов'язковою на шляху становлення соціальної, правової держави. Крім того, вчений не надавав суттєвого значення структурі парламенту, а саме, складається він з однієї чи з двох палат. Однак вважав, що двопалатний парламент буде обмежувати свавілля автономної волі однопалатного парламенту.

Політико-правове вчення Дж. Ст. Мілля орієнтоване на забезпечення прогресу. Прогрес розглядається як закон природи, розвиток якого людські зусилля або події не можуть зупинити. Заради прогресивного розвитку суспільства, збереження його цілісності та стабільності він припускає можливість тимчасового обмеження прав і свобод особистості.

Дисертант обґрунтовує думку про те, що у політико-правовій доктрині Мілля доведено нездатність «класичного» лібералізму регулювати прогресивні суспільні відносини. Мислитель запропонував шляхи модернізації цієї течії у напрямку її соціалізації. Іншими словами, вчення Мілля дало поштовх розвитку неоліберальної теорії.

Основні положення дисертаційного дослідження викладено у таких публікаціях автора

1. К вопросу о проблеме бикамерализма в Украине // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС ім.10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал. Луганськ, 2001. Вип. 4. С. 4248.

2. К проблеме свободы в работах Дж. Ст. Милля и Дж. Актона

3.  // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім.10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал. Луганськ, 2002. - Вип. 2. С. 6776.

4. Вчення Дж. Ст. Мілля про форму держави у світлі сучасної української державності // Збірник наукових праць Донецького інституту внутрішніх справ «Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності». - Донецьк, 2002. Вип. 3. С. 2530.

5. Ідея представницького правління у працях Дж. Ст. Мілля і Б.М. Чичеріна (порівняльний аналіз) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2003. Вип. 21, Ч. 1. С. 183188.

5. Усиление роли естественного права в контексте развития украинского законодательства // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім.10-річчя незалежності України. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України» (30-31 травня 2002 р.). Луганськ, 2002. Спеціальний випуск, Ч. 2. С. 183 185.

Размещено на Allbest.ru