Права на комерційну таємницю в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

ПРАВА НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ В УКРАЇНІ

Виконав Носік Юрій Володимирович

Київ - 2006

АНОТАЦІЯ

Носік Ю.В. Права на комерційну таємницю в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація містить комплексне дослідження юридичної природи прав на комерційну таємницю, особливостей їх набуття, реалізації та охорони. Проаналізовані поняття та ознаки комерційної таємниці, розкрито зміст суб'єктивних прав на неї, визначено підстави виникнення, зміни та припинення таких прав, встановлено коло суб'єктів прав на комерційну таємницю. Розглянуто стан, етапи та основні напрямки розвитку джерел правового регулювання відносин, пов'язаних з комерційною таємницею. Досліджено становлення категорії комерційної таємниці в цивілістичній доктрині. Обґрунтовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення та правильного застосування правових норм про комерційну таємницю в Україні.

комерційна таємниця правовий юридичний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідність комплексного науково-теоретичного дослідження юридичної природи цивільних прав на комерційну таємницю зумовлена рядом економічних, політичних та організаційно-правових чинників. Інформаційна орієнтація розвитку суспільства та економіки, інформатизація та інтелектуалізація суспільного виробництва і підприємництва, посилення конкуренції, поширення на національному та міжнародному рівнях окремих форм недобросовісної конкуренції, зокрема, комерційного шпигунства у його різних формах, активізація економічної розвідки зумовлюють зростання уваги та посилення практичного інтересу до комерційної таємниці як одного з найдієвіших заходів інформаційної безпеки, котрим відповідно до Концепції Національної програми інформатизації надаються першочергові пріоритети.

В Україні існують певні перешкоди юридичного характеру на шляху до активного застосування економіко-правових механізмів комерційної таємниці. Повноцінному функціонуванню правової категорії комерційної таємниці в Україні перешкоджають, зокрема, нестабільність законодавства про комерційну таємницю, яке, будучи лише запровадженим на початку 90-х років минулого століття, зазнало кардинального реформування з прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України, неповнота, непослідовність та, навіть, суперечність положень окремих нормативно-правових актів, присвячених регулюванню відносин щодо комерційної таємниці, невизначеність правових форм цивільного обороту комерційної таємниці, виду її оборотоздатності, характеру та змісту прав на комерційну таємницю, нерозвиненість правозастосовчої, зокрема, судової, практики у цій сфері тощо. До того ж, комерційна таємниця як правове явище та цивільні права на неї ще не були самостійним об'єктом науково-теоретичного дослідження в цивілістичній науці України.

Науковий аналіз юридичної природи цивільних прав на комерційну таємницю сприятиме усуненню суперечливості правових норм та прогалин у відповідному законодавчому регулюванні, послідовній адаптації українського законодавства про комерційну таємницю до міжнародно-правових стандартів у даній галузі, вдосконаленню системи цивільно-правової охорони прав на комерційну таємницю, правовому забезпеченню цивільного обороту комерційної таємниці, розвитку правових засад гарантування суб'єктивних прав на комерційну таємницю в Україні та формуванню одноманітної практики застосування відповідних правових норм.

Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці в галузях цивільного, міжнародного приватного, господарського, цивільного процесуального і господарського процесуального права, конституційного, кримінального, адміністративного та інших галузей права України. В основу дисертаційної роботи покладені ґрунтовні правові дослідження, авторами яких є: П.П. Андрушко, Г.О. Андрощук, І.А. Безклубий, В.С. Цим-балюк, М.Я. Швець, Я.М. Шевченко, В.П. Шибіко, Н.Г. Шукліна, В.С. Щер-бина, С.С. Яценко та інші відомі вітчизняні вчені.

Для дослідження правових аспектів комерційної таємниці використані наукові роботи в галузях філософії, економіки, кібернетики, інформатики та в інших галузях науки, зокрема, праці вчених М.А. Амосова, Н. Вінера, С.І. Вов-канича, В.М. Глушкова, В.В. Домарєва, М. Кастельса, К.С. Мея, О. Сосніна, І.А. Стрєльця, Ю. Хабермаса та інших.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи - провести комплексний науково-теоретичний аналіз юридичної природи прав на комерційну таємницю та отримати об'єктивні дані, необхідні для формулювання наукових висновків та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення українського законодавства про комерційну таємницю та правозастосовчої практики у сфері набуття, здійснення та охорони прав на комерційну таємницю.

Виходячи з мети дослідження, його завданнями є: аналіз загальнотеоретичної і спеціальної юридичної, економічної та історичної літератури з обраної теми дисертації; дослідження розвитку категорії комерційної таємниці в цивілістичній доктрині України, а також комплексний аналіз джерельної бази регулювання суспільних відносин, пов'язаних з комерційною таємницею; дослідження правової природи комерційної таємниці як об'єкта цивільних прав, виявлення, встановлення юридичного значення та класифікація її ознак, вдосконалення визначення поняття комерційної таємниці; розкриття змісту суб'єктивних прав на комерційну таємницю, встановлення їх юридичної природи, визначення підстав їх виникнення, зміни та припинення, з'ясування кола суб'єктів прав на комерційну таємницю; дослідження юридичних гарантій реалізації прав на комерційну таємницю, особливостей їх правової охорони; узагальнення правозастосовчої практики у сфері набуття і здійснення цивільних прав на комерційну таємницю в Україні, вивчення зарубіжного досвіду у відповідній сфері; формулювання пропозицій з удосконалення законодавчого забезпечення набуття, здійснення і охорони прав на комерційну таємницю в Україні.

Об'єкт дослідження становлять суспільні відносини, врегульовані правовими нормами, в яких реалізуються суб'єктивні права на комерційну таємницю.

Предмет дослідження складають суб'єктивні права на комерційну таємницю як елемент правовідносин, правові норми, що містяться у вітчизняних та міжнародних нормативно-правових актах та регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу набуття і здійснення суб'єктивних прав на комерційну таємницю, а також українська та зарубіжна правозастосовча практика та доктринальні положення з проблематики теми.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові методи пізнання правових явищ, як то: діалектичний, історичний, порівняльно-історичний, структурно-функціональний, формально-логічний, метод системного аналізу і синтезу, - а також властиві теорії права спеціально-наукові методи, а саме: порівняльно-правовий та метод тлумачення правових норм. Комплексне застосування різних методів наукового пізнання спрямоване на забезпечення обґрунтованості висновків та аргументованості пропозицій, зроблених в результаті виконання дисертаційного дослідження.

Застосування діалектичного методу пізнання ґрунтується на взаємозалежності та взаємообумовленості системи правового регулювання у сфері функціонування комерційної таємниці та відповідних суспільних відносин, а також на взаємопов'язаності та постійному розвитку правових процесів і явищ. Історичний та порівняльно-історичний методи покладені в основу висвітлення генези українського законодавства про комерційну таємницю, проведення періодизації та виявлення тенденцій його розвитку. Структурно-функціональний метод застосовувався при визначенні ознак комерційної таємниці як юридичної категорії, а також під час вивчення основних напрямків розвитку законодавства про комерційну таємницю в Україні. За допомогою формально-логічного методу в роботі сформульовані визначення комерційної таємниці, суб'єктивного права на комерційну таємницю, гарантій суб'єктивних прав на неї, а також виконувалось з'ясування змісту правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються з приводу комерційної таємниці. Методи системного аналізу та синтезу були використані при розкритті ознак комерційної таємниці, змісту суб'єктивних прав на неї, при визначенні особливостей правового режиму інформації, що становить комерційну таємницю, а також при дослідженні юридичної природи суб'єктивних прав на комерційну таємницю та визначенні їх місця в системі цивільних прав. За допомогою порівняльно-правового методу були співставлені та проаналізовані окремі положення нормативно-правових актів, досвід правозастосування і теоретичні положення юридичної науки України та деяких іноземних держав щодо суспільних відносин, які складаються з приводу комерційної таємниці. На основі методу тлумачення норм права встановлювався зміст окремих приписів законодавства України про комерційну таємницю та досліджувався механізм правового регулювання у відповідній сфері суспільних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в цивільно-правовій науці України проведено комплексне дослідження прав на комерційну таємницю, зроблені науково-теоретичні висновки і сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у цій сфері.

Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками і пропозиціями, які виносяться на захист, найважливішими з яких є наступні:

Вперше:

- обґрунтовано висновок про історичну обумовленість розвитку українського законодавства про комерційну таємницю та запропоновано періодизацію такого розвитку на дореволюційний етап (до 1917 р.), коли відбулось зародження правового регулювання відносин щодо комерційної таємниці, радянський (до 1991 р.), з яким пов'язується занепад законодавчого інституту комерційної таємниці, і сучасний етап, який відзначається відродженням та активним еволюціонуванням законодавчої бази суб'єктивних прав на комерційну таємницю;

- розкрито юридичне значення ознак комерційної таємниці, яке полягає у:

1) виявленні місця комерційної таємниці в системі об'єктів цивільних прав,

2) визначенні її правової природи,

3) встановленні юридичних фактів, необхідних для виникнення, зміни та припинення правовідносин з приводу комерційної таємниці

4) визначенні строку правової охорони комерційної таємниці;

- запропоновано визначення суб'єктивних прав на комерційну таємницю, якими є сукупність встановлених законом правомочностей особи щодо належної їй інформації, яка володіє ознаками конфіденційності, комерційної цінності та захищеності, а саме: право на використання комерційної таємниці, виключне право дозволяти її використання іншим особам, виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

- розкрито зміст, охарактеризовано та визначено юридичну природу суб'єктивних прав на комерційну таємницю, які в Україні є прирівняними до прав промислової власності (а саме - до прав на захист від недобросовісної конкуренції);

- визначено коло суб'єктів прав на комерційну таємницю та доведено, що ними можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, названі у ст. 2 ЦК України, а саме: фізичні та юридичні особи, держава Україна, АР Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Обмеження кола суб'єктів права на комерційну таємницю лише суб'єктами господарювання або, навіть, підприємництва, не має достатнього економіко-правового обґрунтування;

- встановлено підстави виникнення суб'єктивних прав на комерційну таємницю, які утворюють юридичний склад, а саме: правомірне володіння особою інформацією з правом визначати режим доступу до неї, наявність в цієї інформації ознак конфіденційності та комерційної цінності, а також вжиття такою особою адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її конфіденційності;

- визначено підстави припинення прав на комерційну таємницю та проведено їх класифікацію на загальну, тобто припинення хоча б однієї з ознак комерційної таємниці, і спеціальні підстави, визначені законодавством;

- запропоновано визначення юридичних гарантій реалізації суб'єктивних прав на комерційну таємницю, які утворює система передбачених законодавством і забезпечених державно-правовим механізмом засобів, спрямованих на вільне набуття та здійснення прав на комерційну таємницю, усунення перешкод їх використання та ефективний захист від порушення цих прав;

- доведено, що до системи правової охорони суб'єктивних прав на комерційну таємницю в абсолютних та відносних цивільних відносинах входять зобов'язання ex lege щодо нерозголошення комерційної таємниці, розкритої органам влади у зв'язку зі здійсненням ними своїх повноважень, а також процесуально-правові механізми розгляду справ у закритих судових засіданнях.

Вдосконалено поняття комерційної таємниці, під якою пропонується розуміти інформацію, яка є конфіденційною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її конфіденційності, вжитих особою, яка законно володіє цією інформацією.

Отримали подальший розвиток теоретичні положення щодо:

- визначення переліку та розкриття суті ознак комерційної таємниці, до яких належать: інформаційність комерційної таємниці; конфіденційність, комерційна цінність та захищеність інформації, яка становить комерційну таємницю;

- обґрунтування необхідності прийняття в Україні спеціального комплексного закону про комерційну таємницю, гармонізованого з міжнародно-правовими стандартами охорони комерційної таємниці, який би, зокрема: визначав суб'єктів прав на комерційну таємницю, закріплював суб'єктивні права на комерційну таємницю, розкривав їх зміст, встановлював основні засади їх реалізації, охорони та захисту, регулював питання збереження конфіденційності комерційної таємниці в трудових відносинах та після їх припинення, визначав умови цивільного обігу комерційно цінної інформації, регламентував доступ до неї владних органів, містив перелік інформації, яка не може становити комерційну таємницю, тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання наукових положень проведеного дисертаційного дослідження:

- у науково-дослідній сфері: в подальших теоретичних розробках правової категорії комерційної таємниці та суб'єктивних прав на неї;

- в правотворчій сфері: у процесі вдосконалення цивільного, господарського, трудового та інформаційного законодавства України, спрямованого на регулювання суспільних відносин, які складаються з приводу комерційної таємниці;

- у правозастосовчій практиці: з метою забезпечення єдності розуміння, правильного та однокового застосування норм чинного законодавства про комерційну таємницю, а також при реалізації та захисті суб'єктивних прав на комерційну таємницю;

- у навчальному процесі: під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів, при викладанні курсів “Цивільне право”, “Господарське право”, “Трудове право”, “Інформаційне право” та спецкурсів із зазначених дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація та опубліковані у фахових виданнях статті, які розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно та становлять результати його власних наукових розробок цивілістичних проблем суб'єктивних прав на комерційну таємницю в Україні. Усі сформульовані в дисертації теоретичні положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень автора правового режиму комерційної таємниці та аналізу відповідних наукових, нормативно-правових і практичних джерел. Внесок здобувача до наукових праць із суміжної тематики, опублікованих із співавторами, полягає в обґрунтуванні та розкритті теоретико-правових питань, що входять до предмету його дисертаційного дослідження.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його об'єкт та предмет, мета та основні завдання, сформульовані основні положення, що відображають наукову новизну одержаних результатів та ступінь їх новизни, розкривається практичне значення й апробація результатів дослідження

Розділ 1. “Генеза прав на комерційну таємницю в Україні” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. “Розвиток категорії комерційної таємниці в цивілістичній доктрині” присвячений огляду вітчизняної та зарубіжної літератури від початку ХХ ст., авторами якої опрацьовано проблематику правової охорони комерційної таємниці та правового регулювання інформаційних відносин. Зазначається, що акцентування уваги на певних правових аспектах комерційної таємниці у присвячених їй роботах вчених та глибина наукового аналізу, в основному, залежать від конкретних історико-правових, економічних та політичних умов, а також мети, завдань і форм виконуваних досліджень. В українській юридичній науці теоретичне опрацювання правової природи комерційної таємниці має фрагментарний характер, а спеціальних цивілістичних досліджень у даній сфері взагалі не проводилось. Такий стан наукової розробки проблематики комерційної таємниці в Україні підтверджує необхідність здійснення науково-теоретичного пошуку в цілях побудови оптимальної для сучасних і перспективних соціально-економічних умов України правової моделі комерційної таємниці, заснованої на досягненнях вітчизняної та зарубіжної юридичної науки.

У підрозділі 1.2. “Джерела правового регулювання відносин, пов'язаних з комерційною таємницею” обґрунтовано, що розвиток прав на комерційну таємницю в законодавстві України є історично обумовлений та періодизується на дореволюційний етап (до 1917 р.), коли відбулось зародження правового регулювання відносин щодо комерційної таємниці, радянський (до 1991 р.), з яким пов'язується занепад правового інституту комерційної таємниці, і сучасний етап, який відзначається відродженням та активним еволюціонуванням законодавчої бази суб'єктивних прав на комерційну таємницю. Відзначено істотну диверсифікацію форм права, що регулює відносини, пов'язані з комерційною таємницею.

На сучасному етапі законодавство України про комерційну таємницю розвивалось за такими основними напрямками:

1) конкретизація і спеціалізація положень Законів України „Про підприємства в Україні” та „Про інформацію” щодо комерційної таємниці;

2) врегулювання доступу органів влади до комерційної таємниці;

3) забезпечення збереження комерційної таємниці в контексті захисту від недобросовісної конкуренції;

4) врегулювання питань відповідальності за правопорушення, пов'язані з комерційною таємницею. Якісно новий етап регулювання відносин щодо комерційної таємниці започаткувався з 1 січня 2004 року з набуттям чинності Цивільним та Господарським кодексами України

Комплексний аналіз положень ЦК і ГК України про комерційну таємницю дозволив дійти висновку про їх концептуальну неузгодженість, що зумовила формування в Україні суперечливої моделі правового регулювання відносин щодо конфіденційної інформації комерційного характеру. Зокрема, якщо практично всі положення ЦК України про комерційну таємницю являють собою прогресивні новели національного законодавства, спрямовані на його розвиток й гармонізацію з міжнародними правовими стандартами, зокрема, Угодою про торгові аспекти права інтелектуальної власності (TRIPS), то більшість норм ГК України щодо комерційної таємниці елементарно скопійовані з Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” 1996 року, а поняття комерційної таємниці запозичене з Закону України “Про підприємства в Україні” 1991 року та дещо модифіковане за зразком ст. 139 ЦК Російської Федерації 1994 року.

Дисертант розглядає дискусію про необхідність прийняття спеціального закону про комерційну таємницю та аналізує існуючі законопроекти. Приділено увагу гармонізації українського законодавства про комерційну таємницю з законодавством Європейського Союзу, досліджується система міжнародно-правової охорони комерційної таємниці.

Розділ 2. “Характеристика цивільних правовідносин, пов'язаних з комерційною таємницею” складається з чотирьох підрозділів.

У Підрозділі 2.1. “Поняття і ознаки комерційної таємниці як об'єкта цивільних прав” розкрито зміст, значення та проведено класифікацію ознак комерційної таємниці, якими є: інформаційність комерційної таємниці (в тому розумінні, що комерційна таємниця - це інформація); конфіденційність, комерційна цінність та захищеність інформації, яка становить комерційну таємницю. Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними. Захищеність, конфіденційність та комерційна цінність інформації, що становить комерційну таємницю, є зовнішніми, якісними ознаками, а інформаційність - внутрішньою, сутнісною. Інформаційність, конфіденційність та комерційна цінність комерційної таємниці є об'єктивно-обумовленими, а захищеність - суб'єктивно обумовленою ознакою. Інформаційність і захищеність є загальними ознаками для всіх видів інформації з обмеженим доступом. Решта ознак комерційної таємниці є специфічними.

Юридичне значення ознак комерційної таємниці полягає у:

1) встановленні її правової природи,

2) виявленні місця комерційної таємниці в системі об'єктів цивільних прав,

3) визначенні юридичних фактів, необхідних для виникнення, зміни та припинення правовідносин з приводу комерційної таємниці

4) встановленні строку чинності суб'єктивних прав на комерційну таємницю.

Запропоновано вдосконалити легальне визначення комерційної таємниці шляхом уточнення її місця в системі видів інформації з обмеженим доступом, а саме належність комерційної таємниці до конфіденційної інформації, а не до таємної (секретної), а також шляхом заміни нецивілістичного терміну “контроль”, яким позначені повноваження правоволодільця інформації, на термін “володіння”. Проведено розмежування правових категорій “ноу-хау” і “комерційна таємниця”.

У Підрозділі 2.2. “Поняття, зміст і юридична природа прав на комерційну таємницю” зазначається, що правами на комерційну таємницю в суб'єктивному розумінні є сукупність встановлених законом правомочностей особи щодо належної їй комерційної таємниці, а саме: право на використання комерційної таємниці, виключне право дозволяти її використання іншим особам, виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці. Ці права на комерційну таємницю є майновими, абсолютними і їх здійснення базується на засадах диспозитивності, що свідчить про їх цивільно-правову природу. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю виникати не можуть. Права на комерційну таємницю в Україні прирівняні до прав промислової власності (а саме - до прав на захист від недобросовісної конкуренції).

Правом на використання комерційної таємниці є визначена законодавством правомочність особи вчиняти з інформацією, яка становить комерційну таємницю, дії, направлені на отриманням вигод від її комерційної цінності. Право на використання комерційної таємниці може здійснюватись у дозвільній (позитивній) формі і у формі заборони (негативній). Право на використання комерційної таємниці не є виключним, оскільки воно в Україні може належати не тільки первісному та похідним володільцям конфіденційної інформації, а й у передбачених законом випадках (ч. 3 ст. 162 ГК України) - іншим особам, які самостійно і добросовісно одержали інформацію, аналогічну тій, що вже є комерційною таємницею.

Виключне право дозволяти використання комерційної таємниці становить передбачену законом можливість надавати іншим особам змогу правомірно використовувати комерційну таємницю в їх інтересах чи в інтересах третіх осіб. Сфера здійснення права дозволяти використання комерційної таємниці є обмеженою за колом осіб. Зокрема, не потрібен дозвіл на використання комерційної таємниці особі, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, і у зв'язку з цим в силу закону має право використовувати таку інформацію на свій розсуд (ч. 3 ст. 162 ГК України). Правовими формами здійснення права дозволяти використання комерційної таємниці є правочини. Здійснення виключного права дозволяти використання комерційної таємниці може відбуватись двома способами: 1) надання уповноваженою особою власне дозволу, що зумовлює виникнення в іншої особи права на використання комерційної таємниці або 2) передання права на використання комерційної таємниці. На основі проведеного аналізу дисертант робить висновок, що комерційна таємниця як оборотоздатний об'єкт цивільних прав бере участь в цивільному обороті у формі обігу майнових прав на неї.

Виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці - це встановлені чинним законодавством можливість управомоченої особи вживати превентивних заходів, спрямованих на недопущення порушень режиму конфіденційності комерційної таємниці та, відповідно, прав особи на комерційну таємницю. Це право є регулятивним і одночасно виступає обов'язком уповноваженої особи, невиконання якого може призвести до припинення правової охорони комерційної таємниці. Право перешкоджати неправомірному використанню комерційної таємниці є складовою змісту права на використання комерційної таємниці і не утворює самостійного суб'єктивного права, не дивлячись, навіть, на те, що в п. 3 ч. 1 ст. 506 ЦК України воно згадується окремо.

У підрозділі 2.3. “Суб'єкти прав на комерційну таємницю” зазначається, що суб'єктом права на комерційну таємницю є учасник цивільних відносин, який потенційно може набувати права щодо комерційної таємниці. Обмеження кола суб'єктів права на комерційну таємницю лише суб'єктами господарювання або, навіть, підприємництва, не має достатнього економіко-правового обґрунтування. Такими суб'єктами можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, названі у ст. 2 ЦК України, а саме: фізичні та юридичні особи, держава Україна, АР Крим, територіальні громади іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи в Україні рівні в правах на комерційну таємницю з національними суб'єктами таких прав.

Право на комерційну таємницю може належати лише тій особі, яка своїм волевиявленням засвідчила намір утримувати певні комерційно цінні відомості в режимі конфіденційності та вжила адекватних дій щодо збереження такого стану невідомості інформації. Не можуть належати права на комерційну таємницю особі, яка неправомірно визначила інформацію комерційною таємницею, наприклад, включила до її складу відомості, які не можуть становити комерційну таємницю відповідно до закону, не володіють необхідними ознаками конфіденційності чи комерційної цінності, або відомості, якими така особа заволоділа протиправно. В особи, яка не вчиняла жодних дій, спрямованих на забезпечення охорони конфіденційності комерційної таємниці, право на неї не виникає.

Підрозділ 2.4. “Підстави виникнення, зміни та припинення прав на комерційну таємницю” присвячений аналізу юридичних фактів, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення прав на комерційну таємницю. Суб'єктивні права на комерційну таємницю виникають на підставі юридичного складу, тобто за умови одночасного настання таких обставин: правомірне володіння особою інформацією з правом визначати режим доступу до неї, наявність в цієї інформації ознак конфіденційності та комерційної цінності, а також вжиття такою особою адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її конфіденційності. Правомірне володіння інформацією, конфіденційність та комерційна цінність інформації, яка становить комерційну таємницю, є юридичними фактами-станами, а вжиття заходів захисту - правомірними юридичними діями.

В даному підрозділі роботи дисертантом виділено загальну та спеціальні підстави припинення суб'єктивних прав на комерційну таємницю. Загальною підставою припинення правовідносин щодо комерційної таємниці є припинення хоча б однієї з її ознак. Спеціальними випадками припинення прав на комерційну таємницю є: поширення суспільно-значимої інформації без згоди її власника; виявлення адміністративним судом порушень законодавства при встановленні режиму обмеженого доступу до інформації, для захисту якої справа розглядається у закритих судових засіданнях; прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Досліджено питання строку чинності суб'єктивних прав на комерційну таємницю, який спливає з припиненням хоча б однієї з ознак комерційної таємниці. Такий строк належить до виду строків, встановлених законом, та характеризується як відносно диспозитивний, тобто він не може бути тривалішим, ніж встановлено законом, але може бути скорочений правоволодільцем комерційної таємниці.

Розділ 3. “Особливості реалізації та охорони суб'єктивних прав на комерційну таємницю” складається з двох підрозділів.

У Підрозділі 3.1. “Юридичні гарантії реалізації прав на комерційну таємницю” наведено поняття гарантій суб'єктивних прав на комерційну таємницю, здійснено їх класифікацію. Зазначено також, що гарантуючу функцію виконує вже саме визнання цивільним правом інформації та, зокрема, комерційної таємниці, об'єктом цивільних правовідносин, фіксація прав на комерційну таємницю в основному акті цивільного законодавства - ЦК України, визначення легального поняття комерційної таємниці, кваліфікація умов та строку її правової охорони, конкретизація змісту цивільних прав на комерційну таємницю та меж їх здійснення, а також формування системи актів цивільного законодавства різної юридичної сили, які регулюють суспільні відносини з приводу комерційної таємниці.

Набуття і здіснення прав на комерційну таємницю в зобов'язальних правовідносинах гарантується системним поєднанням основних положень норм цивільного права про комерційну таємницю зі спеціальними механізмами їх забезпечення, передбаченими зобов'язальним правом України. Зокрема, цілям гарантування суб'єктивних прав на комерційну таємницю можуть слугувати ряд новітніх вдосконалень (новел) у регулюванні зобов'язальних правовідносин, в яких виявляються тенденції:

а) додаткової регламентації поведінки сторін традиційних видів зобов'язань з приводу обміну інформацією між ними;

б) більш чіткого і глибинного виокремлення правового регулювання деяких договірних зобов'язань, об'єкт яких більшою мірою характеризується своєю інформаційною суттю, тобто являє собою певні відомості, дані, або діяльність з їх отримання чи обробки;

в) появи договірних конструкцій, самостійними об'єктами яких може виступати саме інформація, інформаційна діяльність, інформаційні послуги або права на інформацію;

г) поширення можливості укладати з приводу комерційної таємниці непоіменовані договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним засадам, наприклад, договір про конфіденційність інформації.

Залежно від глибини інтегрованості правового регулювання інформаційних відносин сторін щодо конфіденційної інформації, передбачені діючим законодавством України договірні конструкції можна класифікувати на:

1) договори, для яких на рівні законодавства вирішено питання про зобов'язання щодо збереження конфіденційності відомостей, отримуваних стороною від контрагента

2) договори, в яких конфіденційність циркулюючої між сторонами інформації забезпечується додатковими договорами або окремими умовами.

У Підрозділі 3.2. “Правова охорона суб'єктивних прав на комерційну таємницю” розглянуті правові засоби збереження комерційної таємниці у сфері забезпечення конфіденційності інформації, що розкривається або надається органам державної влади та місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто у відносинах між сторонами, які перебувають в підпорядкуванні одна по відношенню до іншої, і ці сторони позбавлені можливості врегулювати між собою питання конфіденційності інформації на договірному рівні. Зобов'язання владних органів та їх посадових осіб зберігати конфіденційність відомостей, які становлять комерційну таємницю, виникають безпосередньо з вказівки закону (т.зв. зобов'язання ex lege). При цьому обов'язок правоволодільця розкривати комерційну таємницю перед уповноваженими органами влади розглядається як органічно інтегрована частина правового режиму комерційної таємниці.

Проаналізовано засоби процесуально-правової охорони прав на комерційну таємницю органами нотаріату, а також в цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному процесах. Юридичні механізми такої охорони в кожному з названих процесів мають свої особливості та не уніфікованими. Спеціально на охорону комерційної таємниці в Україні спрямовані положення лише Господарського процесуального кодексу України. Зміст процесуально-правової охорони прав на комерційну таємницю полягає в тому, що на судових засіданнях у всіх інстанціях при розгляді справ, у матеріали яких залучені відомості, що становлять комерційну таємницю, не можуть бути присутніми, спостерігати і робити нотатки особи, котрі не беруть процесуальної участі в судовому розгляді справи, включаючи представників засобів масової інформації. Такі судові засідання не можуть бути виїзними і не допускається трансляція їх перебігу по радіо, телебаченню, через мережу Інтернет та в будь-який інший спосіб.

ВИСНОВКИ

У висновках викладені найбільш важливі наукові і практичні результати дисертаційного дослідження юридичної природи цивільних прав на комерційну таємницю в Україні, отримані на основі комплексного аналізу правових норм, що регулюють суспільні відносини, в яких такі права реалізуються, відповідної правозастосовчої практики та доктринальних положень. Основними науково-теоретичними узагальненнями, винесеними у висновки дисертації, є положення щодо: історичної обумовленості українського законодавства про комерційну таємницю, періодизації та основних напрямків його розвитку; вдосконалення визначення поняття комерційної таємниці; виявлення і розкриття її ознак та їхнього юридичного значення; формулювання поняття, розкриття змісту та характеристики суб'єктивних прав на комерційну таємницю; кола суб'єктів таких прав; підстав виникнення зміни і припинення цих прав, а також строку їх чинності; особливостей реалізації та охорони суб'єктивних прав на комерційну таємницю в Україні; пропозицій з удосконалення законодавчого забезпечення їх набуття, здійснення та охорони.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Носік Ю.В. Підстави виникнення, зміни і припинення прав на комерційну таємницю в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 1.- С 86-94.

2. Носік Ю. Міжнародно-правова охорона комерційної таємниці // Право України. - 2004. - № 11. - С. 131-135.

3. Носік Ю.В. Збереження комерційної таємниці в господарському судочинстві // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 3. - С. 214 - 223.

4. Носік Ю.В. Стан і проблеми правового забезпечення розвитку Інтернету в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2003. - Вип. 49-51. - С. 34-35.

5. Лилак Д.Д., Носік Ю.В. Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах. Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади у цивільних відносинах // Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця.- К.: Юрінком Інтер, 2005.- Т. І.- С.272-298.

6. Носік Ю.В. Юридичне значення ознак комерційної таємниці // Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку: Збірник тез Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів (25-26 листопада 2005 року). - Київ-Хмельницький: Видавництво Хмельн. університету управління та права, 2005.-С.266-268.

7. Носік Ю.В. Суб'єкти права на комерційну таємницю в Україні // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року): У 3-х частинах: Частина друга: “Приватно-правові науки”. - Хмельницький: Видавництво Хмельн. університету управління та права, 2005. - С. 216-219.

8. Носик Ю.В. Проблемы процессуально-правовой охраны коммерческой тайны в Украине // Проблемы развития законодательства и правоприменительной практики: материалы междунар. науч. конф. студентов и аспирантов. Минск, 29-30 октября 2004 г. / редкол.: Г.А. Шумак (отв. ред.) [и др.]. - Мн.: БГУ, 2005. - С. 124 - 126.

9. Носік Ю.В. Генеза законодавства про комерційну таємницю на території України до 1990 року // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання”. - Хмельницький: В-во ХУУП, 2004. - С. 202-203.

10. Носік Ю.В. Поняття інформаційних ресурсів за законодавством України // Держава та право очима молодих дослідників. Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції: Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (29-30 листопада 2001 року). - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. - С. 222-224.

11. Носік Ю. Захист банківської таємниці при здійсненні правосуддя господарськими судами // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні - К., 2002 р. - Вип. 4. - С. 37-43.

12. Носік Ю.В. Огляд новел кримінального законодавства у сфері комп'ютерно-інформаційних злочинів // Третя науково-технічна конференція “Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні”. Тези доповідей. - К. - 2001. - С. 27-79.

13. Носік Ю.В. Правовий режим банківської таємниці в Україні // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні - К., 2001 р. - Вип. 2. - С. 31-39.

14. Носик Ю. В., Прокофьев М. И. Правовой режим информационных ресурсов в Украине // “Бизнес и безопасность”, 2001 г. - № 2. - С. 37-41.

15. Носик Ю.В. Некоторые аспекты законодательного обеспечения функционирования сети Интернет в Украине // “Безопасность информации”, 2000 г. - № 3. - С. 7 -14.

16. Носік Ю.В. Охорона і захист інформації власником // Збірка тез доповідей учасників ІІ Національної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Системний аналіз та інформаційні технології” (28-30 червня 2000 р.) - К.: НТУУ “КПІ”, 2000 р. - С. 178-182.

17. Носік Ю. Інформаційні відносини з приводу банківського кредиту // Тези доповідей і наукових повідомлень Третьої щорічної міжвузівської студентської науково-практичної конференції “Банківська діяльність і право”. - К., 2000. - С.34-36.

Размещено на Allbest.ru