Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ЩОТОВА Юлія Миколаївна

УДК 349.2+333

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

МОЛОДІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін юридичного факультету академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Панасюк Олег Терентійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Процевський Олександр Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри цивільного і трудового права;

кандидат юридичних наук, доцент Гоц Василь Якович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри трудового, екологічного та аграрного права.

Провідна установа:Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, відділ проблем цивільного, трудового і підприємницького права, м. Київ

Захист відбудеться 5 жовтня 2006 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 4 вересня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Рум'янцев В.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Україна як суверенна, незалежна, демократична держава перебуває сьогодні на новому та досить складному етапі свого розвитку. Визначений законодавством Радянського Союзу обов'язок усіх громадян працювати, забезпечення державою повної зайнятості поступилися місцем вільній зайнятості та безробіттю.

Найбільш уразливою та соціально не захищеною категорією населення є молодь. Через відсутність достатнього практичного досвіду, правових та професійних знань, а часто і моральної непідготовленості до конкуренції на ринку праці, реалізувати своє право на працю молодим громадянам сьогодні складно. Різниця між рівнем домагань молодої людини високого рівня життя та можливостями його досягнення, між особистими сподіваннями та труднощами часто веде до дезадаптації індивідуума, що в кінцевому результаті може призвести до поведінки протиправного характеру, тобто до злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо.

Питання забезпечення зайнятості молоді є важливим для суспільства і держави, тому визначає особливі завдання для правового регулювання в цій сфері. Ігнорування вказаної проблеми може призвести до відсутності кваліфікаційного кадрового потенціалу в країні, підвищення рівня незайнятості, злочинності серед молоді.

Питанням аналізу правовідносин щодо працевлаштування молоді в науці трудового права завжди приділялася увага, про що свідчать праці О.О. Абрамової, М.Г.Алєксандрова, Б.К. Бегичева, Л.Я. Гінцбурга, О.О. Голованової, Д.О. Карпенка, Є.О. Монастирського, Ю.П. Орловського, О.І. Процевського. Вказані праці не втратили наукової цінності, однак сформульовані в них висновки потребують переосмислення, приймаючи до уваги політичні та соціально-економічні зміни, що відбулися в останні роки.

Спеціального комплексного дослідження питань правового регулювання відносин щодо працевлаштування молоді в незалежній Україні ще не проводилось. На жаль, нині відсутні монографічні праці, присвячені правовідносинам щодо працевлаштування молоді за сучасних умов. Основними причинами цього, очевидно, є новизна предмета регулювання для України, відсутність перевірених практикою теоретичних засад правового регулювання. Частково у своєму дисертаційному дослідженні „Правове регулювання трудової діяльності неповнолітніх в Україні” з'ясовувала окремі питання зазначеної проблеми О.С. Реус. Дослідженню правових проблем працевлаштування молоді присвячено наукові статті В.С. Венедиктова, О.І. Зозулі, О.С. Реус, З. Колесниченко, В.П. Пастухова.

Наукові здобутки у цій сфері є особливо необхідними сьогодні, коли триває кодифікація трудового законодавства, зокрема підготовка проекту Трудового кодексу України. Тому, виходячи з наведених міркувань, дослідження правових проблем працевлаштування молоді є актуальним і практично необхідним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України відповідно до академічної комплексної наукової теми „Соціальна держава: міжнародний досвід та реалії України”.

Роботу включено до плану науково-дослідних праць юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України (Протокол засідання вченої ради Академії від 13 лютого 2003 р. №15).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення проблем у реалізації молоддю права на працю у площині забезпечення трудової зайнятості молоді, визначення основних правових категорій та формулювання науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання працевлаштування молоді для посилення захисту її трудових прав.

Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання дослідження:

· визначити на базі аналізу національного та міжнародного законодавства у сфері працевлаштування молоді основні поняття і категорії, пов'язані із предметом дослідження, такі як „молодь”, „працевлаштування”, „зайнятість”, „працевлаштування молоді”, „зайнятість молоді”, „молодий спеціаліст”;

· здійснити аналіз становлення і розвитку правового регулювання працевлаштування молоді;

· охарактеризувати існуючі правовідносини щодо працевлаштування молоді та класифікувати їх;

· визначити напрями та критерії диференціації правового регулювання працевлаштування молоді в Україні;

· виявити колізії та прогалини у правовому регулюванні працевлаштування окремих категорій молоді, наділених особливим статусом у вказаних відносинах: неповнолітніх, випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів;

· виробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері правового регулювання працевлаштування молоді та виникнення трудових правовідносин.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері працевлаштування молоді в Україні.

Предмет дослідження - теоретичні й практичні проблеми правового регулювання відносин щодо працевлаштування молоді, а також наукові джерела, що стосуються як теоретичного обґрунтування відносин щодо працевлаштування молоді в цілому, так і окремих проблем їх правового регулювання.

Методи дослідження. При написанні роботи використовувались загальнонаукові і спеціальні юридичні методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять основні положення діалектики як загального методу пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства та мислення, а також такі спеціальні методи як формально-логічний, порівняльно-правовий, історичний.

Так, системно-комплексний метод дозволив визначити місце норм про працевлаштування молоді у трудовому праві як складову відповідного інституту.

Використання формально-логічного методу дозволило сформулювати модель відносин між молодою особою та державним органом або роботодавцем з приводу працевлаштування.

Застосування історичного методу дозволило розглядати сучасний стан нормативного регулювання відносин щодо працевлаштування молоді як результат історичного розвитку права.

Використання порівняльно-правового методу забезпечувалося порівняльним аналізом норм чинного Кодексу законів про працю України і проекту Трудового кодексу України, аналізом досвіду правового регулювання відносин щодо працевлаштування молоді в інших країнах та міжнародного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у тому, що дисертант вперше за час існування України як незалежної держави всебічно й комплексно дослідив теоретичні й практичні проблеми правового регулювання працевлаштування молоді, державні гарантії забезпечення зайнятості молоді та ефективність їх реалізації на практиці.

Наукову новизну дослідження сформульовано у положеннях, що виносяться на захист:

1. На підставі дослідження й аналізу існуючих у правовій літературі визначень удосконалено визначення поняття „молодь” як особливої групи суспільства віком від 14 до 28 років, якій з метою залучення до продуктивної суспільної праці в період початкового соціального становлення законодавством передбачаються додаткові, порівняно з іншими працівниками, пільги та гарантії щодо працевлаштування, професійного навчання та трудової діяльності.

2. Проведено порівняльний аналіз правового регулювання працевлаштування молоді національним та іноземним законодавством. Внесено пропозиції щодо приведення норм національного трудового права у відповідність до міжнародних норм, що діють у цій сфері.

3. Вперше виділено окремі види правовідносин щодо працевлаштування молоді та визначено юридичну природу кожного з них, запропоновано класифікацію цих правовідносин за різними критеріями з метою найповнішого розуміння їх змісту та значення.

4. На підставі детального дослідження правового регулювання трудових відносин з нових позицій обґрунтовано виділення окремого напряму правової диференціації - правового регулювання працевлаштування молоді.

5. На підставі детального аналізу національного й міжнародного законодавства щодо мінімального віку прийняття на роботу обґрунтовано висновок про відсутність необхідності його зниження, оскільки він повністю співпадає з віком отримання неповнолітніми базової середньої освіти. Запропоновано внести певні зміни щодо умов прийняття на роботу осіб, яким не виповнилося 16 років.

6. З метою забезпечення правового захисту осіб, що не досягли 14 років, у трудових відносинах наведено нові аргументи необхідності надання їм можливості з настанням 13 років за особистим бажанням та дозволом батьків отримувати професійну освіту та працювати під контролем педагогів і держави у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах.

7. На відміну від цивільної право- і дієздатності, трудова правосуб'єктність пов'язана з досягненням певного віку. З нових позицій обґрунтовано висновок, що трудова правосуб'єктність виникає з настанням 15 років, оскільки будь-яка особа з настанням цього віку може бути прийнятою на роботу, а обсяг дієздатності таких осіб буде рівним із обсягом дієздатності інших неповнолітніх. До 14-річних працівників можна застосовувати термін „частково дієздатні”. Застосування цього терміну стверджується тим, що 14-річні працівники, на відміну від 15-річних, можуть бути влаштованими тільки на конкретно визначені види робіт, а тому й дієздатність їх є частковою.

8. Вперше проаналізовано ефективність застосування на практиці таких державних гарантій працевлаштування молоді як бронювання робочих місць, надання першого робочого місця, надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць, висновки про що було зроблено на підставі аналізу роботи Київського міського центру зайнятості населення.

9. Обґрунтовано висновок про недоцільність встановлення в наказі Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних” будь-якого строку перебування на обліку в службі зайнятості для отримання молоддю можливості працевлаштуватися на дотаційне робоче місце.

10. На підставі порівняння з нових позицій регламентації профорієнтації як додаткової можливості працевлаштування в Україні та в інших країнах запропоновано, по-перше, закріплення на законодавчому рівні вимоги щодо здійснення її на професійному рівні - спеціалістами з відповідною освітою, по-друге, встановлено, що профорієнтаційна робота повинна мати регулярний характер, тобто проводитися не за кілька місяців перед вступом до навчального закладу, а протягом усього періоду навчання в школі.

11. Зроблене обґрунтування необхідності надання можливості неповнолітнім у виняткових випадках отримувати одноразово допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності не з 18, а з 16 років, з метою надання їм можливості самостійно забезпечувати себе роботою за допомогою служби зайнятості.

12. Доведена доцільність введення в коло суб'єктів, які можуть бути працевлаштованими на дотаційні робочі місця відповідно до Закону України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”, молодих громадян віком від 14 до 28 років після завершення професійної підготовки й перепідготовки, оскільки вони також є категорією молоді, яка отримала освіту, і мають право на гарантоване державою перше робоче місце відповідно до п. 1 ст. 197 КЗпП України.

13. Доведена необхідність створення в Україні нового механізму надання першого робочого місця за системою стажування майбутніх кваліфікованих працівників на певних підприємствах та в установах під час навчання на останньому курсі. Таке стажування повинно провадитись на підставі договору між навчальним закладом і роботодавцем будь-якої форми власності про проведення навчання та гарантоване працевлаштування випускника, який уже матиме певний досвід роботи на даному робочому місці.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дослідження містить висновки й рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання працевлаштування молоді, усунення проблем у практиці застосування законодавства. Окрім цього в дослідженні проведено комплексний аналіз правовідносин щодо працевлаштування молоді, розкрито їх значення, визначено суттєві ознаки, проведено класифікацію, а також проаналізовано правові проблеми працевлаштування різних груп молоді, що дає можливість для продовження наукових досліджень і прискорення вирішення правових проблем працевлаштування молоді в Україні. правовий молодь працевлаштування

Практичне значення результатів дисертації полягає, насамперед, у тому, що викладені в ній висновки сприятимуть прискоренню вирішення правових проблем працевлаштування молоді в Україні. Їх можна використати для вдосконалення чинного КЗпП України, а також проекту нового Трудового кодексу України. Вони можуть бути використані при підготовці навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації апробовано у навчальному процесі на кафедрі цивільно-правових дисциплін Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. Результати наукових досліджень, висновки й пропозиції було викладено у доповідях на Міжнародному семінарі „Залучення можливостей профспілок у реалізації проектів, спрямованих на запобігання та викорінення найгірших форм дитячої праці в Україні” (16 травня 2002 р., Академія праці і соціальних відносин ФП України, м. Київ), на Міжнародній науково-практичній конференції „Профспілки в соціально орієнтованій ринковій економіці” (22-23 квітня 2004 р., Міжнародний інститут трудових і соціальних відносин, м. Мінськ), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Від лідера-особистості до держави-лідера” (27-28 травня 2004 р., Федерація професійних спілок України (далі - ФПУ), м. Київ), на тематичних круглих столах „Проблеми молодіжного безробіття та шляхи їх вирішення в Україні” (26 травня 2005 р., ФПУ, м. Київ) та „Механізм впровадження законодавства про перше робоче місце” (9 грудня 2005 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях внесених до переліку ВАК України, а також у трьох збірниках тез виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена її змістом, метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел (187 найменувань). Загальний обсяг наукового дослідження - 203 сторінки, із них 15 - список використаних джерел.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації та ступінь дослідження проблеми правового регулювання правовідносин щодо працевлаштування молоді, визначається мета й основні завдання дослідження, обґрунтовується теоретичне і практичне значення роботи, розкривається наукова новизна одержаних результатів, формулюються основні положення та рекомендації, що виносяться на захист.

Розділ І „Теоретико-правові основи працевлаштування молоді” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Поняття молоді як суб'єкта правовідносин у сфері працевлаштування” аналізуються існуючі та пропонуються власні визначення ключових понять дослідження.

Спеціальним суб'єктом дослідження є молодь. Поняття „молодь” досліджується багатьма науками, такими як соціологія, економічна теорія, філософія та юридична наука.

З аналізу праць науковців дисертант доходить висновку про суттєву обмеженість трактування поняття „молодь” сучасною наукою трудового права та відсутність повного визначення вказаного поняття в національному законодавстві, оскільки у Законі України „Про соціальне становлення та розвиток молоді в Україні” вказується лише на вікові межі та на громадянство України. У зв'язку з цим автор запропонував визначення поняття „молодь” як категорії осіб віком від 14 до 28 років, яким з метою залучення до продуктивної суспільної праці у період початкового соціального становлення законодавством передбачаються додаткові, порівняно з іншими працівниками, пільги та гарантії щодо працевлаштування, професійного навчання та трудової діяльності. Запропоноване визначення може бути використано у трудовому праві.

Поняття „працевлаштування” не отримало суттєвої розробки у літературі. Останнім часом це поняття аналізується науковцями, але з деякими із них дисертант не погоджується, оскільки вважає, що не можна визначати працевлаштування як форми трудової діяльності, оскільки суттю працевлаштування є не самі форми трудової діяльності, а сукупність заходів для забезпечення можливості громадян здійснювати будь-які форми трудової діяльності.

Детально досліджено також поняття „зайнятість”, оскільки працевлаштування визначається саме як система заходів для забезпечення трудової зайнятості.

У підрозділі 1.2. „Регулювання працевлаштування молоді національним та міжнародним законодавством (порівняльно-правовий аналіз)” проведено порівняльну характеристику правового регулювання правовідносин щодо працевлаштування молоді національним, іноземним і міжнародним законодавством.

Кількість категорій молоді, на яких поширюється дія нормативно-правових актів у сфері працевлаштування, є обмеженою - більшість з нормативних актів регламентує вказані заходи щодо неповнолітніх громадян або щодо випускників вищих навчальних закладів державної форми власності. Також відзначається певна застарілість нормативно-правової бази України, оскільки деякі гарантії, передбачені у ній, через об'єктивну неможливість реалізації їх за сучасних економічних умов мають декларативний характер.

У зв'язку з тим, що система міжнародно-правового регулювання з питань праці становить основу політики зайнятості в Україні, проведено детальний порівняльний аналіз міжнародних нормативно-правових актів, що діють у сфері працевлаштування молоді, з нормами національного законодавства. На підставі цього дисертантом наголошено на майже повній їх відповідності у досліджуваній сфері.

У підрозділі 1.3. „Історико-правові засади становлення правового регулювання працевлаштування молоді в Україні” розкрито основні етапи розвитку правового регулювання працевлаштування молоді.

Початок застосування правової регламентації дитячої праці знаходиться в тісному взаємозв'язку із виникненням і розвитком великої промисловості. Серед перших нормативно-правових актів, що регламентували питання зайнятості дітей, можна назвати прийнятий у 1802 р. фабричний закон Англії, відомий під назвою „Закон про здоров?я та моральність учнів”, і прийняте 6 квітня 1839 р. у Німеччині „Положення про роботу малолітніх на фабриках”. Згодом у різних країнах до початку ХХ ст. у цій сфері приймалися й інші нормативно-правові акти, однак вони не сприяли захисту трудових прав неповнолітніх, оскільки ухвалювались самими фабрикантами, зацікавленими у застосуванні дешевої дитячої праці.

У радянській Росії молоді працівники вперше отримали правовий захист трудових прав із прийняттям декрету 29 жовтня 1917 р., в якому встановлювався вік (14 років), з якого можна було приймати на роботу, визначалась тривалість робочого дня для неповнолітніх (не більше 6 год.), заборонялось використання підлітків на нічних і підземних роботах. У 1918 р. видано Кодекс законів про працю РРФСР, яким заборонялося використання праці дітей і підлітків віком до 16 років.

Із цього часу законодавство у сфері працевлаштування молоді розвивалося послідовно та якісно. Вже у 20-і роки вперше регламентовано механізм бронювання робочих місць для неповнолітніх, у повоєнний період були видані укази Президії Верховної Ради СРСР про встановлення тривалості робочого дня для підлітків від 15 до 16 років - 4 год., а для осіб від 16 до 18 років - 6 год.

Дисертантом наголошено на досить детальному та ефективному регулюванні правовідносин щодо працевлаштування випускників навчальних закладів. Серед основних положень виділено гарантоване надання першого робочого місця та обов'язок молодих спеціалістів відпрацювати на користь держави протягом певного строку.

У підрозділі 1.4. „Класифікація правовідносин щодо працевлаштування молоді” вперше виділено окремі види правовідносин, класифіковано їх за різними критеріями та визначено юридичну природу кожного з них.

За послідовністю виникнення правовідносин щодо працевлаштування молоді виділено такі їх види: правовідносини між молодими особами та органами, що здійснюють їх працевлаштування; правовідносини між органами, що здійснюють працевлаштування молоді, та роботодавцями, які приймають молодь на роботу; правовідносини між молоддю та роботодавцями, які приймають молодь на роботу.

В основу розмежування наступного виду правовідносин покладено такий критерій як особливості правового статусу суб'єкта, якого працевлаштовують. За цим критерієм правовідносини поділено на:

- відносини щодо працевлаштування неповнолітніх;

- відносини щодо працевлаштування молодих спеціалістів;

- відносини щодо працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів будь-якої форми власності.

Основною ознакою вказаного критерію класифікації визначено особливості правового статусу суб'єкта, якого працевлаштовують. Як відомо, особливості правового статусу будь-якого суб'єкта у трудовому праві розглядаються через сукупність особливостей трудової правосуб'єктності, прав і обов'язків, гарантій здійснення прав і відповідальності. Кожен із вищезазначених суб'єктів дійсно має свої особливості майже щодо всіх елементів правового статусу.

За особливостями правового статусу суб'єкта, який безпосередньо займається працевлаштуванням, виділено такі види правовідносин щодо працевлаштування: працевлаштування за участю Державної служби зайнятості; працевлаштування за участю недержавних центрів зайнятості; працевлаштування за участю навчальних закладів; самостійне працевлаштування.

Розділ ІІ „Диференціація правового регулювання працевлаштування молоді” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Правове регулювання праці осіб, що не досягли 14 років” досліджується таке негативне суспільне явище як праця осіб, що не досягли 14 років, та аналізуються правові заходи боротьби з ним.

За статистичними даними, сьогодні з 10 млн. українських дітей 456 тис. працюють і 4,9% з них - це хлопчики й дівчатка від семи до дев'яти років. Законодавством України праця дітей віком до 14 років заборонена. Очевидною є неможливість за допомогою лише імперативних правових норм, що забороняють працю дітей, уникнути появи та розвитку цього негативного суспільного явища. Тому одним з основних завдань держави є розробка й реалізація додаткових заходів по захисту прав осіб, що не досягли 14 років, у трудових відносинах.

Одним з основних факторів, що впливає на рівень зловживань у сфері використання дитячої праці, є мінімальний вік прийняття на роботу. Сьогодні популярною є точка зору про необхідність його зменшення. Після аналізу національних та міжнародних нормативних актів у вказаній сфері, історичного аспекту, обґрунтовується відсутність необхідності зменшення мінімального віку, оскільки встановлений законодавством вік 16 років повністю співпадає з віком отримання базової середньої освіти.

Дисертантом доводиться необхідність введення до нормативної бази України поняття „легкої роботи” та визначення видів робіт, що можуть до них відноситись. Запропоновано доповнити п. 2, 3 ст. 188 КЗпП України вимогою отримання письмової згоди батьків на працевлаштування неповнолітніх, оскільки такий підхід сприятиме вирішенню можливих спорів про правомірність прийняття на роботу дітей.

З метою поліпшення ситуації у сфері дитячої праці запропоновано закріплення на законодавчому рівні можливості отримання учнями з настанням 13 років професійної освіти та організації їх продуктивної праці у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах. Обґрунтовано висновок про необхідність внесення відповідних змін до чинного наказу Міністерства освіти України „Про затвердження Положення про міжшкільний навчально-виробничий комбінат” і забезпечення його реалізації за сучасних умов, оскільки, з одного боку, таке профнавчання та праця поєднуються з набуттям повної середньої освіти, тобто не позбавляють можливості відвідувати заняття. З іншого боку, профнавчання та праця учнів здійснюється за їх бажанням, за згодою батьків та під суворим контролем держави, що дозволяє уникнути порушень трудових прав учнів.

Нормативний акт, яким регламентуються ці відносини, слід прийняти на законодавчому рівні. З метою стимулювання створення міжшкільних комбінатів передбачити у новому Законі певні пільги при їх створенні та при оподаткуванні, а також пільги при оподаткуванні підприємств, які працевлаштовуватимуть випускників таких комбінатів.

У підрозділі 2.2. „Правове регулювання працевлаштування неповнолітніх” аналізуються правові проблеми працевлаштування такої категорії молоді як неповнолітні.

Особи, що не досягли повноліття та не мають досвіду роботи, є найбільш уразливою категорією молоді на ринку праці. З метою конкретизації кола правовідносин, що аналізуються в підрозділі, автором запропоноване визначення понять „працевлаштування неповнолітніх” та „зайнятість неповнолітніх”.

Працевлаштування неповнолітніх визначається як система спеціальних організаційно-правових заходів держави щодо забезпечення трудової зайнятості неповнолітніх. Зайнятість неповнолітніх - як оплатна, так і безоплатна економічна діяльність неповнолітніх, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб.

Для більш повного розкриття питання дисертант детально проаналізував питання правового статусу неповнолітніх у правовідносинах щодо працевлаштування. Найбільш проблемним тут визначене питання трудової правосуб'єктності.

Друга частина підрозділу присвячується аналізу правового регулювання гарантій працевлаштування неповнолітніх, а саме - стану їх нормативно-правового регулювання та ефективності дії за сучасних умов. На підставі вказаного аналізу до ефективно діючих сьогодні гарантій віднесено: працевлаштування неповнолітніх на роботу шляхом надання дотації роботодавцю; професійна орієнтація; безоплатне навчання безробітних новим професіям у навчальних закладах або у системі Державної служби зайнятості з виплатою стипендії; виробниче навчання. До гарантій працевлаштування молоді, дію яких важко назвати ефективною, віднесено бронювання робочих місць і гарантоване надання першого робочого місця.

У підрозділі 2.3. „Правове регулювання працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів” досліджуються правові проблеми працевлаштування такої категорії молоді як випускники навчальних закладів (далі - випускники).

Сьогодні наявна ситуація, коли випускники після закінчення навчання та отримання професії вимушені здебільшого самостійно займатися працевлаштуванням. У зв'язку з відсутністю досвіду роботи без підтримки держави здійснити це дуже складно. Ситуація ще більш ускладнена новизною цієї проблеми для України, оскільки за часів існування Союзу РСР за умов офіційно задекларованої повної зайнятості та обов'язкового розподілу випускників серед державних підприємств її не існувало.

Із аналізу визначень поняття „молодий спеціаліст”, що містяться в нормативно-правових актах України, автор доходить висновку про доцільність закріплення визначення, в якому до молодих спеціалістів відносять випускників, потребу в яких раніше було заявлено державним замовленням, а не підприємствами, установами, організаціями. Це визначення визнане найбільш прийнятним за сучасних умов, оскільки сьогодні підприємства, установи, організації можуть належати до інших форм власності, окрім державної, а норма Кодексу законів про працю складалася тоді, коли підприємства могли бути тільки державними.

У зв'язку з тим, що законодавство відносно гарантованого надання першого робочого місця молодим спеціалістам поширюється лише на випускників державних навчальних закладів, до того ж не на всіх, а лише на тих, потреба в яких визначається державним замовленням, зрозуміло, наскільки незначною нині є кількість молодих спеціалістів з усієї сукупності випускників навчальних закладів. До того ж менше половини випускників державних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням, отримують направлення на роботу. З викладеного вище обґрунтовується низька ефективність застосування на практиці основної гарантії працевлаштування випускників навчальних закладів - гарантованого надання першого робочого місця молодим спеціалістам.

Із історичного аналізу ефективності дії гарантії щодо надання першого робочого місця за фахом випускникам за часів існування Союзу РСР автор визначає, що основними причинами цього була ефективна дія системи державного прогнозування та замовлення необхідної кількості спеціалістів. Сьогодні у зв'язку з неможливістю передбачити розвиток економіки держава певною мірою абстрагувалась від проблеми прогнозування та замовлення підготовки спеціалістів, переклавши її на власний розгляд навчальних закладів. Ситуація погіршується ще й поступовим збільшенням кількості навчальних закладів недержавної форми власності, які на власний розсуд визначають напрями підготовки спеціалістів та їх кількість.

Проаналізовано окремо правові проблеми працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів, оскільки процедура їх працевлаштування дещо різниться. Автор наукового дослідження доводить, що випускники державних навчальних закладів України, які навчалися за державним замовленням, недостатньо захищені законодавством у правовідносинах відносно працевлаштування, що пов'язано з неможливістю функціонування за сучасних умов встановленого за часів існування Радянського Союзу механізму надання першого робочого місця молодим спеціалістам.

На випускників навчальних закладів різних форм власності сьогодні поширюється лише одна державна гарантія - гарантія працевлаштування шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць, передбачена наказом Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних”. Дію нового спеціального Закону України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю” на 2006 р. було зупинено у зв'язку з невиконанням Кабінетом Міністрів України вимоги забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

З аналізу викладеного вище автор відзначає слабкий захист випускників навчальних закладів у правовідносинах щодо працевлаштування і пропонує створити в Україні новий механізм надання першого робочого місця - систему стажування майбутніх кваліфікованих працівників на підприємствах та в установах під час навчання на останньому курсі та гарантоване працевлаштування.

Таке стажування повинно провадитись на підставі договору між навчальним закладом і роботодавцем будь-якої форми власності про проведення навчання та гарантоване працевлаштування випускника, який уже матиме певний досвід роботи на даному робочому місці. Механізм фінансування стажування запропоновано застосовувати аналогічно до надання дотації роботодавцю.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у правовому аналізі проблем реалізації молоддю права на працю у площині забезпечення трудової зайнятості молоді, визначенні основних правових категорій та формулюванні науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання працевлаштування молоді з метою посилення захисту її трудових прав.

1. Міжнародно-правові акти у сфері зайнятості молоді досить детально регламентують питання зайнятості відносно неповнолітніх осіб. Що стосується інших категорій молоді, таких як випускники професійно-технічних, вищих навчальних закладів та інших осіб віком до 28 років, то вони залишилися поза міжнародно-правовим захистом, що справило певний вплив і на національне законодавство у цій сфері.

2. Законодавство про працю колишнього Союзу РСР досить ретельно регламентувало питання забезпечення зайнятості різних категорій молоді. Реалізація їх на практиці виявилася досить ефективною, хоча не можна погодитися з тим, що адміністративні акти направлення на роботу були формою реалізації права на працю молоді, оскільки особисті її бажання щодо вибору робочого місця після закінчення навчальних закладів не враховувались.

3. З метою більш повного розуміння змісту правовідносин щодо працевлаштування молоді запропонована класифікації таких правовідносин. Основними критеріями поділу визначено: послідовність виникнення; особливості правового статусу суб'єкта, якого працевлаштовують; особливості правового статусу суб'єкта, який займається працевлаштуванням.

4. Доцільним є виділення окремого напряму правової диференціації - правового регулювання працевлаштування молоді, яку можна визначити як встановлення на основі загальних норм трудового законодавства у сфері працевлаштування спеціальних норм щодо працевлаштування молодих працівників із врахуванням вікових особливостей і соціального положення даної категорії населення в суспільстві.

5. Сьогодні в Україні відсутня необхідність зниження мінімального віку прийняття на роботу, оскільки встановлений законодавством вік 16 років співпадає з віком отримання базової середньої освіти, що і передбачається міжнародними нормами. Однак деяких змін потребують умови прийняття на роботу осіб віком до 16 років.

6. Одним зі способів забезпечення правового захисту осіб, що не досягли 14 років, у трудових відносинах є надання їм можливості з настанням 13 років за особистим бажанням та дозволом батьків отримувати професійну освіту та працювати у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах.

7. До цього часу в науці немає єдиної точки зору з приводу того, з яким віком слід пов'язувати виникнення трудової правосуб'єктності. Вважаємо, що трудова правосуб'єктність виникає з настанням п'ятнадцяти років, оскільки будь-яка особа з настанням цього віку може бути прийнятою на роботу, а обсяг дієздатності таких осіб буде абсолютно рівним обсягу дієздатності інших неповнолітніх. До чотирнадцятирічних працівників доцільно застосовувати термін „частково дієздатні”, оскільки вони, на відміну від п'ятнадцятирічних, можуть бути влаштованими тільки на конкретно визначені види робіт, а тому і дієздатність їх є частковою.

8. Необхідно виключити норми про встановлення будь-якого строку перебування неповнолітніх на обліку в Службі зайнятості для отримання можливості працевлаштуватися на дотаційне робоче місце.

9. Сьогодні в Україні необхідно, по-перше, закріпити на законодавчому рівні вимогу здійснення професійної орієнтації тільки спеціалістами з відповідною освітою. По-друге, запровадити регулярний характер її проведення - протягом усього періоду навчання у школі.

10. В сучасних умовах доцільним є зниження мінімального віку отримання допомоги для організації підприємницької діяльності з вісімнадцяти до шістнадцяти років, що надасть можливість неповнолітнім у виключних випадках самостійно забезпечувати себе роботою з допомогою служби зайнятості.

11. Система державного прогнозування та замовлення спеціалістів для забезпечення потреб держави й суспільства у кваліфікованій робочій силі вимагає вдосконалення для застосування її в сучасних умовах. Назріла необхідність створення нової системи державного прогнозування, замовлення й розподілу випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів, яка б ураховувала розвиток ринкових відносин у суспільстві.

12. Дія норми щодо гарантованого надання робочого місця молодим спеціалістам за фахом є суттєво обмеженою за колом осіб, оскільки поширюється тільки на випускників державних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням. Ефективність її дії за сучасних умов низька.

13. Доцільним є введення до кола суб'єктів, що мають право бути працевлаштованими на дотаційні робочі місця відповідно до Закону України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”, молодих громадян віком від 14 до 28 років після завершення професійної підготовки та перепідготовки, оскільки вони також є категорією молоді, яка отримала освіту, і мають право на гарантоване державою перше робоче місце. Таке їх право передбачене п.1 ст.197 КЗпП України.

14. Сьогодні в Україні необхідно створити новий механізм надання першого робочого місця - систему стажування майбутніх кваліфікованих працівників на підприємствах та в установах під час навчання на останньому курсі та гарантоване працевлаштування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Щотова Ю.М. Праця дітей в Україні: юридичний аспект // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України.

2. Щотова Ю.М. Соціальний та правовий аспекти змісту поняття „молодь” // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - № 4.-С. 96-101.

3. Щотова Ю.М. Порівняльна характеристика правового регулювання працевлаштування молоді національним законодавством та законодавством інших країн // Право України. - 2005. - № 8. - С. 85-88.

4. Щотова Ю.М. Працевлаштування молоді як складова інституту працевлаштування в трудовому праві України // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 1. - С. 80-85.

5. Щотова Ю.М. Соціально-правові проблеми працевлаштування випускників навчальних закладів України та пропозиції щодо їх вирішення // Збірник наукових статей Міжнародної науково-практичної конференції „Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття, нові проблеми” (16 травня 2000 р.). - К.: Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, 2000. - С. 15-20.

6. Щотова Ю.М. Основні напрями державної політики у сфері зайнятості молоді в Україні // Зб. наук. праць за матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конфер. „Від лідера-особистості до держави-лідера” (2004 р.). - Київ: Федерація професійних спілок України, 2004. - С. 186-192.

7. Щотова Ю.М. Адаптация украинского законодательства по вопросу запрета использования детского труда к международным соглашениям // Научно-практический журнал „Труд, профсоюзы и общество”.-2004.-№2, изданный по материалам Международной научно-практической конференции „Профсоюзы в социально ориентированной рыночной экономике” (22-23 апреля 2004г.). - Минск: Международный институт трудовых и социальных отношений, 2004. - С.88-97.

АНОТАЦІЯ

Щотова Ю.М. Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого - Харків, 2006.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правових проблем працевлаштування молоді в Україні. Проаналізовано існуючі та викладено власні пропозиції визначень ключових понять дослідження, таких як „молодь”, „працевлаштування”, „зайнятість”, „молодий спеціаліст”.

Проведено порівняльний аналіз правового регулювання працевлаштування молоді національним та іноземним законодавством. Внесено пропозиції щодо приведення норм національного трудового права у відповідність до міжнародних норм.

З'ясовано причини виникнення та визначено ознаки дитячої праці. Виявлено й проаналізовано прогалини та розбіжності У нормативно-правових актах, що закріплюють державні гарантії працевлаштування молоді, такі як бронювання робочих місць, надання першого робочого місця, надання дотації роботодавцю на створення додаткових робочих місць тощо.

У результаті проведеного аналізу автор доходить висновку про необхідність запровадження певних змін до системи професійної орієнтації; зниження мінімального віку отримання допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності; створення нової моделі визначення потреби у кваліфікованих робітниках.

Ключові слова: молодь, працевлаштування, зайнятість, працевлаштування неповнолітніх, молодий спеціаліст, працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів.

АННОТАЦИЯ

Щотова Ю.Н. Правовое регулирование трудоустройства молодежи на Украине.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого - Харьков, 2006.

Диссертация является первой комплексной работой, посвященной анализу теоретических и практических вопросов по проблемам правового регулирования трудоустройства молодежи на Украине.

Диссертация состоит из вступления, двух разделов, выводов и списка используемых литературных и нормативных источников.

Раздел І “Теоретико-правовые основы трудоустройства молодежи”, состоящий из четырех подразделов, посвящен анализу существующих и предложению собственных определений ключевых понятий исследования, таких как “молодежь”, “трудоустройство”, “занятость”.

Проведен сравнительный анализ регулирования трудоустройства молодежи национальным и иностранным законодательством. Изложены конкретные предложения по приведению норм национального трудового права в соответствие с международными нормами. Выделены отдельные виды правоотношений по трудоустройству молодежи и классифицированы с целью наиболее полного понимания их содержания и значения.

Во втором разделе “Дифференциация правового регулирования трудоустройства молодежи” проанализированы причины возникновения детского труда, сделаны выводы о необходимости дополнительной правовой защиты данной категории молодежи, предложены возможные пути решения исследуемой проблемы, выделены и проанализированы проблемы правового регулирования трудоустройства таких групп молодежи как несовершеннолетние и выпускники профессионально-технических и высших учебных заведений.

Отдельно проанализированы государственные гарантии трудоустройства указанных категорий молодежи и эффективность их действия на практике. Из проведенного анализа сделаны выводы о необходимости внесения изменений в систему профессиональной ориентации несовершеннолетних, в механизм предоставления первого рабочего места, создание новой модели определения потребности в квалифицированных работниках, которая учитывала бы развитие рыночных отношений в государстве.

Ключевые слова: “молодежь”, “трудоустройство”, “занятость”, “трудоустройство несовершеннолетних”, “молодой специалист”, “трудоустройство выпускников профессионально-технических и высших учебных заведений”.

ANNOTATION

Shchotova N. Julia Legal regulation of youth employment assistance in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in the field of Law Sciences. Speciality 12.00.05 - Labour Relation Law; Social Security Law. - Yaroslav the Wise National Academy of Law, Kharkiv, 2006.

The present scientific research represents a complex study of legal problems concerning youth employment assistance in Ukraine. The author of the present work has analysed currently existing definitions of such research key concepts as “youth”, “employment assistance”, “employment”, “young specialist”, and presented her own interpretation of them.

Having carried out a comparative analyses of legal regulations of youth employment assistance under national and foreign laws, there have been suggested some measures to adjust national Labour Law norms with international ones.

There have been analysed the reasons for child labour as well as its particular features. The author of the work has revealed and analysed some gaps and differences in legislation securing state guarantees of youth employment assistance, such as: reserving work places, providing the first work place, granting subsides for employers to create extra places of work and others.

Basing on the analyses done, the following measures have been proved as necessary, they are: to make some changes in the system of vocational motivation, to reduce an age-limit for employment benefit in order to promote entrepreneurship, to create a new model defining needs in qualified workers with the developing market relations taken into account.

Key words: youth, employment assistance, employment, under-age employment assistance, young specialist, employment assistance for professional and high schools' graduates.

Размещено на Allbest.ru