Авторські права та їх захист

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

авторський право суміжний технічний

У сучасну епоху, звану «інформаційним суспільством», ми є свідками закономірного і геть очікуваного бурхливого розвитку інтелектуальної діяльності, роль якої зазнала якісні зміни сильно зросла.

Сьогодні інтелектуальна діяльність людини важлива й має першочергового значення як для духовному розвитку чоловіки й людства, але й соціального та скорочення економічної стану кожної держави. вона є важливою складовою безпекою держави, оскільки недостатній інтелектуальний потенціал, є, насамперед, наслідком недостатньою нормативно-правової бази на, веде до неконкурентоспроможною економіці, отже, слабкому державі. Нові інформаційні технології відкривають практично необмежені і ще погано вивчені, у правовому, а й у філософському сенсі можливості. Вони дозволяють значно ширше й швидше запровадити у життя нові результати інтелектуальної діяльності

Метою роботи є теоретичне обґрунтування авторського права. Відповідно до поставленої мети були вирішені такі задачі:

- аналіз теоретичних та методичних підходів щодо організації авторського права;

- вивчення складу, структури авторського права;

1. Загальна характеристика

1.1 Авторські права

Більшість вітчизняних і зарубіжним дослідникам, пов'язують виникнення та розвитку авторського правничий та суміжних прав, з недостатнім розвитком техніки. Винахід Гуттенбергом в XVI в. друкарської машини прискорило виробництво і розповсюдження щодо дешевих і якісних копій літературних творів у величезних масштабах. Це значною мірою вивело з-під контролю авторів використання таких творів, проте питання регулюванні процесу їх відтворення виник у зв'язку з необхідністю захистити права авторів, а зв'язку з, хто був порушено інтереси підприємців - видавців і книготорговців. Під впливом їх вимог у багатьох європейських державах було створено систему привілеїв, наданих державною владою.

Лише наприкінці XVII в. було прийнято перший законодавчий акт, котрий закріпив декларація про відтворення й поширення творів право їх творцями. Цим законодавчим актом, що ознаменували перехід не від системи привілеїв до авторському праву, з'явився Статут королеви Анни 1709 р.

Термін «авторське право» розуміється у двохзначениях: [1]

а) об'єктивному сенсі авторське право - це сукупність правових норм, що регулюють відносини, що виникають у зі створенням та використанням творів літератури, науку й мистецтва;

б) в суб'єктивному сенсі під авторським правом розуміється сукупність суб'єктивних прав, які в автора у зв'язку з створенням конкретного твори літератури, науку й мистецтва.

Як сукупність правових норм авторське право є складовою громадянського права. Відповідно наавторско-правовие відносини поширюють свою дію загальних положень громадянського правничий та насамперед становища зобов'язального права, регулюючі правничий та обов'язки сторін під час укладання на використання охоронюваних авторським правом творів. Зокрема, норми зобов'язального права регулюють такі питання, як правничий та обов'язки сторін, що у договорі, відповідальність, наступаючу у разі невиконання договору тощо. Авторські права бувають особистими немайновими і майновими. До особистим немайновим ставляться:

- право визнаватися автором твори (право авторства);

- право наводити чи вирішувати використовувати твір під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без позначення імені, тобто анонімно (декларація про ім'я);

- право оприлюднити чи вирішувати оприлюднити твір у будь-якій формі (декларація про оприлюднення), включно з правом відкликання;

- декларація про захист твори, включаючи за його назву, від будь-якого спотворення чи іншого зазіхання, здатного зашкодити честі і людської достойності автора (декларація про захист репутації автора).

Особисті немайнові права належать автору незалежно з його майнові права і його у разі поступки виняткових прав використання твори.

До майновим правам ставляться виняткові права використання твори на будь-якій формі і у будь-який спосіб. Виняткові права автора використання твори означають право здійснювати чи вирішувати такідействия:

- відтворювати твір (декларація про відтворення);

- поширювати екземпляри твори у будь-який спосіб: продавати, здавати до широкого прокату тощо (декларація про поширення);

- імпортувати екземпляри твори на цілях поширення, включаючи екземпляри, виготовлені за дозволу володаря виняткових авторських прав (декларація про імпорт);

- публічно показувати твір (декларація про публічний показ);

- публічно виконувати твір (декларація про публічне виконання);

- повідомляти твір для загального відомості через передачу до ефіру і (чи) наступної передачі у ефір (декларація про передачу до ефіру);

1.2 Суб'єкти авторського права

Суб'єктом авторського права є й перекладач твори іншою мовою. Авторське право перекладача поширюється не так на саме твір, що він переводить, а на створений ним переклад. У цьому авторське право перекладача не перешкоджає іншим особам здійснювати свої власні переклади. У разі мають на увазі непростий переклад окремих слів чи висловів іншою мовою, а переклад, з'єднаний з літературною обробкою тексту твори зі збереженням змісту.

Аналогічні права відбуваються у відношенні авторів інших похідних творів (переробок, аранжувань тощо.). Це пов'язано з тим, як і перекладач, та інші переробники під час створення власних творів використовують елементи форми інших раніше створених творів. Переработчик користується авторським правом на створене їм твір за умови дотримання ними прав автора твори, подвергшегося перекладу, переробці, аранжуванні або інший переробці.

Суб'єктами авторських правовідносин є також правонаступники авторів, до яких належать насамперед юридичних осіб. Основою правонаступництва у разі є підписання договору. До правонаступнику автора виходячи з договору зазвичай переходять ті правомочності, які автор, зазвичай, неспроможна здійснити сам.

Твори літератури, науку й мистецтва можна створювати не одним, а двома чи декількома особами, у результаті виникає співавторство. І йдеться відбувається лише спільну творчому праці; надання різного роду технічної, організаційної чи іншого такої допомоги під час створення твору чи надання йому об'єктивної форми зізнається творчим і неспроможна бути підставою визнання співавторства.

Особливим виглядом творів, створених у співавторстві, є інтерв'ю. Авторські права на інтерв'ю належать як особі, дала інтерв'ю, і особі, проводившему інтерв'ю. Ці особи розглядаються співавторами, якщо договором між ними передбачено інше. У цьому використання інтерв'ю допускається лише з дозволу особи, дав інтерв'ю.

Авторське право переходить у спадок разі смерті чи оголошення його мертвим. Його майнових прав переходять для її спадкоємцям, що можуть захищати деякі особисті немайнові права автора у випадку їхньої порушення. Авторські права можуть успадковуватися як за законом, і за заповітом.

2. Суміжні права

2.1 Поняття суміжних прав

Суміжні права з'явилися набагато пізніше авторського права, проте історії і їхнім виникнення схожі. Якщо в витоків авторського права стояло винахід друкарської машини, то тут для виникнення суміжних прав на вирішальній ролі зіграло винахід радіо, грамзапису та світового кінематографу, що дозволило відтворювати процес виконання й створювати фонограми, і навіть передачі мовних організацій. Якщо другої половини ХІХ ст. відтворювався лише результат творчості авторів, то у другій половині ХІХ ст. ця зустріч стала можлива й у відношенні живих виконань і фонограм. Як винахід друкарства значною мірою ускладнило авторам контролю над використанням їх літературних творів, і радіо, грамзапис і кінематограф позбавляли виконавців можливості ефективно регулювати процес використання результатів своєї діяльності. Винахід звукозапису породило нездоланну тоді труднощі.

Суб'єктами суміжних прав є: виконавці, виробники фонограм, організації ефірного чи кабельного мовлення.

Виконавцями є - актори, співаки, музиканти, танцюристи чи інші особи, котрі грають роль, читають, декламують, співають, грають на музичні інструменти чи іншим чином виконують твори літератури, або мистецтва, і навіть режисери-постановники вистави є і диригенти.

2.2 Способи захисту

На жаль, встановлені законом авторські і суміжні права часто порушуються і потребують правовий захист. Зазвичай порушники, як яких виступають як фізичні, і юридичних осіб, незаконно виготовляють і поширюють копії творів і фонограм в різних матеріальних носіях. До до їх числа ставляться як копії, зроблені на Російської Федерації, а й екземпляри охоронюваних Російській Федерації творів і фонограм, незаконно, імпортовані з Росією із країни, у якій або будь-коли охоронялися.

3. Види відповідальності

За порушення авторських та суміжних суміжних прав встановлено громадянська, кримінальна і адміністративна відповідальність. Враховуючи зростання числа порушень авторських та суміжних суміжних прав, закон встановлює широке коло, як засобів захисту, і органів, уповноважених здійснювати захист даних прав.

Громадянська відповідальність носить компенсаційний (відбудовний) характер, порушники зобов'язані відшкодувати збитки правовласника.

Залежно від характеру порушення власники авторських та суміжних суміжних прав можуть вимагати від порушників:

- визнання права;

- відновлення становища, яка була до порушення права, і їх припинення дій, що порушують право чи створюють загрозу його порушення;

- визнання угоди недійсною застосування наслідків її недійсності, застосування наслідків недійсності незначною угоди;

- визнання недійсним акта державний орган чи органу місцевого самоврядування;

- самозахисту права;

3.1 Технічні засоби захисту

Існують технології, які наділяють електронний документ можливістю саморуйнування у разі використання. Існує також можливість вставки в електронний документ «водяних знаків». «Водяної знак» (>watermark) -в об'єкт інтелектуальної власності певний код, який видно при звичайному перегляді, але за обробці об'єкта спеціальним програмним забезпеченням можливо зняття інформації, що зберігається у «водянику знаку». Ця інформація може охоплювати у собі відомостей про автора, дати створення об'єкта, місці створення, реєстраційні дані та інших.

Висновок

Сьогодні, аналізуючи вищезазначені особливості юрисдикційного захисту в Україні, миприходимо до висновку, що шлях до ефективнішого захисту полягає в чіткому дотриманні існуючого законодавства про авторські права. При цьому орієнтуючими положеннями є матеріали судової практики. Первинний субєкт авторських прав наділений широкими повноваженнями для їх здійснення та захисту. Такі права знайшли широку регламентацію в межах національного законодавства та на рівні міжнародного законодавства. Норми права різними засобами стимулюють осіб до створення обєктів авторського права та надають широкі можливості по їх реалізації. Разом з тим надано реальні права особам, що залучаються до авторських правовідносин і використовують майнові права інтелектуальної власності. Міжнародні засоби захисту авторських прав, що містяться в укладених нашою державою угодах та ратифікованих договорах дозволяють автору реалізувати право на захист через ефективні міжнародні правові інститути. Гармонізація національних і міжнародних засобів захисту авторських прав виконує кілька функцій. Головними з них є: наближення всієї правової системи до демократичних європейських стандартів та захист національних субєктів авторського права. Отже, беручись до вирішення проблем в забезпеченні реалізації прав інтелектуальної власності, необхідно неодмінно враховувати ряд факторів, зокрема міжнародний досвід, адже даний інститут в національному праві відносно новий і достатнього досвіду його регулювання в період трансформаційних перетворень правової системи не має.

Список використаних джерел

1. Адміністративне право України Підручник за редакцією професора Ю. Є. Битяка Хрінком Інтер К: 2004 р.

2. Цивільне право України: навчальний посібник. Під редакцією В. І. Борисової, І. В.

3. Фрицький О.Ф. Конституційне Право України. - К.: Юрінком Інтер

4. Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації:

5. Крайнев П.П., Роботягова Л.І., Дятлик І.І., Патентування винаходів в Україні / За ред. П.П. Крайнева. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре»

6. Демченко Т.С. Охорона товарних знаків. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

7. Право інтелектуальної власності, - академічний курс, під редакцією О.А. Светоцького, - 2-е видання, видавництво «ІнЮре», Київ, 2007.

8. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право. - К.: КНТ, 2008

9. Цивільне процесуальне право України: підручник. За редакцією професора В.В. Комарова. «Право» Харків: Фрицький О.Ф. Конституційне Право України. - К.: Юрінком Інтер, 2009

10. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2009

Размещено на Allbest.ru