Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при президентові України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

25.00.02 - Механізми державного управління

Удосконалення управління державними пакетами акцій в Україні

Сафронова Ольга Миколаївна

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, старший науковий співробітник ІВАШОВ Михайло Федорович, Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та історії економіки.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент МЕРЗЛЯК Анжела Віталіївна, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, декан факультету управління;

доктор економічних наук, професор ЛЮТИЙ Ігор Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Провідна установа - Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, відділ економічної та соціальної стратегії, м. Київ.

Захист відбудеться “2” лютого 2005 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий “30” грудня 2004 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.К. Майборода

1. Загальна характеристика роботи

державний управління акція приватизаційний

Актуальність теми. Формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні потребує дієвих механізмів забезпечення державного впливу на розвиток корпоративних відносин, особливо щодо управління пакетами акцій, які належать державі в статутному фонді господарських товариств.

У нашій країні донедавна управлінський вплив держави стосовно цих активів в основному спрямовувався на прискорення їх приватизаційного продажу, що зумовлювалося потребами у створенні критичної маси недержавних підприємств та підґрунтя для розвитку ринкових відносин. Налагодженню ж системи використання державних пакетів акцій без зміни їх форми власності не приділялося належної уваги з боку ні фахівців-теоретиків, ні працівників органів виконавчої влади. Тому нині наша держава є чи не найбільшим акціонером у виробничому секторі економіки, але отримує недостатні бюджетні доходи у формі дивідендів від використання відповідних активів. При цьому більшість акціонерних товариств України з часткою держави у статутному фонді є збитковими, що значно гальмує процеси їх інноваційного оновлення та реструктуризації, ускладнює інтеграцію вітчизняної господарської системи в глобальний економічний простір.

Надання нового імпульсу розвитку ринкових перетворень в Україні зумовлює необхідність подолання спрощених уявлень щодо управління державними пакетами акцій як виключно процесу їх приватизаційного продажу. Обов'язковим напрямом посилення управлінського впливу держави на корпоративний сектор стає створення збалансованої системи використання державних часток у статутному фонді господарських товариств без зміни їх форми власності. Вжиття заходів у цьому напрямі має узгоджуватися та синхронізуватися із проведенням якісно нової приватизаційної політики уряду. Адже в сучасних умовах об'єктами приватизації стають і підприємства, що відіграють стратегічну роль в економіці країни або належать до природних монополій.

Аналіз стану наукових розробок у вітчизняних та зарубіжних джерелах з цієї проблематики свідчить, що на сьогодні створено необхідне підґрунтя забезпечення виваженого державного управлінського впливу на розвиток корпоративних відносин. Важливими джерелами аналізу особливостей державно-управлінського впливу на всі сфери життєдіяльності в Україні є праці вітчизняних фахівців В.Б.Авер'янова, В.Д.Бакуменка, В.М.Князєва, В.І.Лугового, Н.Р.Нижник, В.В.Цвєткова та інших.

Вагомий внесок у розробку вихідних засад і механізмів державного регулювання перехідної економіки зробили українські фахівці В.Г.Бодров, В.М.Геєць, С.Д.Дзюбик, М.Ф.Івашов, Б.Є.Кваснюк, І.В.Розпутенко та інші.

Становленню корпоративних відносин і державної політики їх регулювання в Україні присвячені наукові праці В.І.Голікова, Є.М.Григоренка, С.А.Давимуки, В.А.Євтушевського, О.Р.Кибенко, А.С.Поважного, О.Ю.Рудченка, О.Д.Рябченка, І.В.Спасибо-Фатеєвої, М.В.Чечетова та інших.

Дослідження ролі держави в корпоративних відносинах здійснено зарубіжними вченими: Ю.Б.Вінславом, М.А.Дерябіною, М.В.Клиновою, В.І.Кошкіним, С.І.Меньшиковим, Б.З.Мільнером, Ю.М.Осиповим, О.Д.Радигіним, Є.В.Торкановським, Ф.І.Шамхаловим (Росія); Дж.Е.Стігліцем (США); С.Бруксом (Канада); К.Потелем (Бельгія); Ж.-Ж.Роза, Б.Сорде (Франція); Х.Міленбушем (Німеччина); Я.Корнаї (Угорщина); Г.Колодко (Польща) та іншими.

Формуванню актуальних напрямів реалізації державного управлінського впливу на корпоративний сектор економіки присвячені розробки Інституту економічного розвитку Світового банку, Центру співпраці з європейськими країнами перехідної економіки Організації економічної співпраці та розвитку, Європейського центру підприємств з державною участю, Національного інституту корпоративної реформи (Російська Федерація) та інших провідних наукових шкіл і центрів.

Проте досі ще відсутні комплексні дослідження, необхідні для побудови цілісної системи управління державними пакетами акцій з урахуванням сучасного стану та особливостей завдань участі нашої держави в капіталі вітчизняних господарських товариств. Це є особливо важливим для виявлення та узагальнення тенденцій, стійких зв'язків, нових факторів щодо вдосконалення корпоративних відносин в Україні та їх адекватного відображення в Державній програмі приватизації на 2004-2006 рр.

Сучасний стан науково-теоретичного аналізу досліджуваної теми потребує подальшої виваженої систематизації теоретико-методологічних і прикладних підходів до процесу управління державними пакетами акцій для формування на цій основі нових значущих результатів у межах предметної діяльності за галуззю науки “державне управління”. Актуальність проблеми зумовила вибір теми дисертаційної роботи, мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати досліджень автора, отримані в процесі виконання планових завдань за темою “Методологічні та інституціональні засади державного регулювання економіки” (номер держреєстрації ДР ОК 0101U003342) комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер держреєстрації ДР ОК 0200U0041030).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретико-методологічних та прикладних положень щодо підвищення результативності управління державними пакетами акцій в Україні.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

здійснити системний аналіз наукової літератури, законодавчих і нормативних джерел з теми дисертації та виявити перспективні напрями досліджень, актуальні для галузі науки “державне управління”;

розкрити цілі, наслідки, принципи участі держави в капіталі акціонерних товариств у ринковій системі господарювання;

уточнити зміст поняття “управління державними пакетами акцій” та виявити напрями доцільних практичних дій з підвищення ступеня досягнення цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств;

визначити особливості управління державними пакетами акцій у перехідній економіці;

охарактеризувати запроваджені в Україні методи управління державними пакетами акцій та оцінити їх результативність;

виявити необхідні умови подальшого розвитку управління державними пакетами акцій в Україні;

розробити науково-практичні рекомендації з удосконалення управління державними пакетами акцій за найбільш перспективними напрямами цієї діяльності в Україні.

Об'єкт дослідження - пакети акцій, які належать державі у статутному фонді акціонерних товариств України.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні та прикладні засади управління державними пакетами акцій в умовах переходу господарської системи України до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що результативність управління державними пакетами акцій в сучасних умовах України безпосередньо залежить від удосконалення їх приватизаційного продажу, реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління акціонерних товариств, впровадження доцільних стратегій розвитку холдингових компаній за участю держави.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в дисертації мети використано такі методи. Методи індукції, порівняння, аналогії й наукового абстрагування застосовувалися для визначення предмета, окремих складових процесу управління державними пакетами акцій та їх співвідношення, вивчення механізмів реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств; класифікації, логіко-статистичного, порівняльного аналізу й синтезу - для з'ясування особливостей та результативності запроваджених в Україні методів управління державними пакетами акцій. Прогностичні методи (моделювання, узагальнення незалежних характеристик) використовувалися для виявлення перспективних напрямів та розробки рекомендацій з удосконалення відповідної державно-управлінської діяльності. Достовірність здобутих результатів забезпечувалась завдяки використанню методів наукової ідентифікації, зіставно-порівняльного аналізу наукових джерел тощо.

Інформаційною базою дисертації є законодавчі й нормативно-правові документи, дані Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Рахункової палати України, наукові праці та Iнтернет-ресурси щодо відображення ролі держави в корпоративних відносинах у розробках провідних фахівців і наукових центрів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається внеском автора у вирішення важливої науково-практичної проблеми в галузі державного управління - дослідження специфіки і напрямів удосконалення управління державними пакетами акцій в Україні. У процесі вирішення зазначеної проблеми в дисертації

вперше:

обґрунтовано концептуально-методологічні засади управління державними пакетами акцій щодо ступеня реалізації цілей участі держави в капіталі вітчизняних акціонерних товариств; визначено сукупність засобів синхронізації і узгодження процесів приватизаційного продажу акцій виробничих корпорацій та використання відповідних активів без змін їх форми власності;

доведено необхідність пропорційного розвитку управління державними пакетами акцій через узгодження та вдосконалення загальних, спеціальних та забезпечувальних функцій уповноважених органів виконавчої влади та їх представників в органах управління компаній і створення доцільних інституціональних та процедурних умов цієї діяльності;

удосконалено:

науково-методичні підходи з оцінювання результативності управління державними пакетами акцій з позицій цільового розгляду, а саме: внесено уточнення та доповнення в сукупність кількісних показників (виокремлено підходи з оцінювання ступеня досягнення комерційних (фінансових) цілей та завдань участі держави в капіталі акціонерних компаній у системі загальнодержавних соціально-економічних цілей), запропоновано метод якісного аналізу стосовно реалізації загальних принципів аналізованої діяльності;

опис засобів реалізації корпоративно-дивідендної діяльності держави завдяки доцільному урізноманітненню способів розрахунків господарських товариств за дивідендами з Державним бюджетом (через використанням механізмів цільового кредитування, додаткових емісій акцій, випуску корпоративних облігацій тощо) та розвитку системи адміністрування цих розрахунків для забезпечення прозорості відповідних схем й усунення порушень акціонерного законодавства;

дістали подальшого розвитку:

характеристика умов забезпечення системної логіки вжиття заходів щодо підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій виробничих компаній, що передбачає чітке розмежування процедур продажу об'єктів масової та індивідуальної приватизації, запровадження адекватних засобів їх втілення;

уточнення напрямів реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління акціонерних товариств через: запровадження інституту представників держави на професійній основі; регламентацію і забезпечення контролю за діяльністю уповноважених осіб та відповідальних представників уповноважених органів виконавчої влади; налагодження цілісної системи навчання, сертифікації, атестації відповідної групи державних службовців;

стратегії діяльності холдингових компаній за участю держави; пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства; методичне забезпечення становлення управлінських відносин всередині холдингів; удосконалення змісту, форм і методів державного регулювання діяльності цих господарських організацій.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення й наукові результати дисертації впроваджено в Національній академії державного управління при Президентові України в процесі розробки і викладання модулів “Державне регулювання макроекономічних процесів”, “Формування приватного сектора економіки в Україні” (довідка № 307 від 12.11.2004 р.).

Науково-практичні висновки, пропозиції, рекомендації дослідження враховані та використані:

при вдосконаленні змісту, тематики навчальних заходів, підготовці безпаперових інформаційних довідників Центрами перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Київської обласної державної адміністрації (довідка № 20 від 19.02.2004 р.) та Київської міської державної адміністрації (довідка № 53 від 12.03.2004 р.);

у процесі розробки та реалізації державної політики у сфері реформування відносин власності та управління державним сектором економіки Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка № 23-23/2159 від 14.07.2004 р.);

під час підготовки проектів підпрограм ринкової трансформації та приватизації промислових комплексів України в межах розробки Державної програми приватизації на 2004-2006 рр. та Державної програми розвитку промисловості на 2003-20011 рр. Міністерством промислової політики України (довідка № 12/2-3-388 від 22.11.2004 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження узагальнені та оприлюднені в авторських доповідях на науково-практичних конференціях: “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002); “Актуальні проблеми корпоративного управління в Україні” (Львів, 2002); “Теорія і практика формування та розвитку корпоративного сектора економіки” (Київ, 2003); “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003).

Дисертація обговорювалася на методологічних семінарах і засіданнях кафедри економічної теорії та історії економіки НАДУ при Президентові України.

Публікації. Основні положення, висновки, рекомендації дослідження викладені в десяти наукових працях, шість з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, чотири - у збірниках наукових праць, виданих за результатами науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 196 сторінок (у тому числі 166 сторінок основного тексту, 7 таблиць, 6 рисунків; додатки на 9 сторінках, з них 3 рисунки). Список використаних джерел містить 204 найменування.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано загальну мету, деталізовану в конкретних завданнях щодо її досягнення, визначено наукову новизну й практичну корисність досягнутих у процесі дослідження результатів, наведено дані щодо їх впровадження, апробації та опублікування.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади управління державними пакетами акцій” - на основі джерелознавчого аналізу виявлено специфіку цільових орієнтирів участі держави в капіталі акціонерних товариств, виокремлено ключові ознаки та складові елементи відповідної державно-управлінської діяльності, охарактеризовано її специфіку в ринкових та перехідних економіках.

Управління державними пакетами акцій виступає дієвим засобом реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств: соціально-економічних (забезпечення матеріальної та вартісної збалансованості суспільного виробництва, підтримання цілісності суспільного відтворювального процесу, згладжування циклічних коливань тощо) та комерційних (вилучення підприємницького прибутку відповідних компаній у вигляді дивідендів, наповнення доходної частини державного бюджету за рахунок податкових та інших обов'язкових платежів цих підприємств).

Держава стає акціонером, а уповноважені органи виконавчої влади дістають можливість брати участь у прийнятті рішень щодо формування стратегій цих компаній, здійснення ними інвестиційної, структурної, інноваційної та іншої діяльності. Державно-управлінський вплив на функціонування корпоративного сектора за таких умов правомірно розглядати як гарант надійності, довгостроковості, цілеспрямованості, оперативності розв'язання актуальних проблем розвитку господарської системи в цілому. Втім, прослідковується наявність суперечностей в реалізації соціально-економічних цілей держави та комерційних завдань функціонування аналізованих підприємств.

Систематизація підходів вітчизняних і зарубіжних учених Є.В.Балацького, М.В.Клінової, Я.Корнаї, С.І.Меньшикова, Х.Міленбуша, Ю.М.Осипова, А.С.Поважного, Є.В.Торкановського, Ф.І.Шамхалова свідчить, що ключовою умовою доцільного поєднання та реалізації соціально-економічних і комерційних орієнтирів участі держави в капіталі акціонерних товариств є додержання органами державної влади низки принципів при прийнятті відповідних рішень. Недостатня ж увага до виконання цієї умови призводить до посилення ефекту спадної корисності володіння державою пакетами акцій компаній.

Управління державними пакетами акцій виступає засобом реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств. Об'єкт управлінської діяльності держави - державні пакети акцій - розглядаються як певна множина цінних паперів на значну суму, що засвідчує внесення державою своєї частки до капіталу акціонерних товариств та права держави як їх учасника (державні корпоративні права).

Зміст управління державними пакетами акцій автор вбачає в реалізації низки функцій уповноважених органів державної влади та їх представників в органах управління компаній: загальних (планування, організація, регулювання, мотивація, контроль), спеціальних (закріплення у власності держави, отримання доходів від використання цих активів у формі дивідендів та підвищення їх курсової вартості тощо) та забезпечувальних (обліково-аналітичної, нормативно-правової, кадрової, консультативної), а також принципів їх реалізації.

Результати управління державними пакетами акцій відображають ступінь реалізації зазначених функцій та принципів. Відповідно наслідки управління державними пакетами акцій визначаються: здатністю органів державної влади та уповноважених ними осіб запроваджувати та використовувати в конкретний проміжок часу доцільну сукупність функціонального та забезпечувального блоків; їх спроможністю здійснювати загальні та спеціальні функції; можливостями виваженого спрямування цієї управлінської діяльності на реалізацію завдань розвитку системи господарювання.

Особливості реформування відносин власності та специфіка механізмів державного впливу на корпоративний сектор у країнах з перехідною економікою висвітлені в роботах В.Г.Бодрова, Ю.В.Вінслава, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця, М.А.Дерябіної, О.С.Мендрула, О.Й.Пасхавера, О.Д.Радигіна, О.Ю.Рудченка та інших. З урахуванням результатів цих досліджень у дисертації доведено, що сучасний етап ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою, і зокрема в Україні, потребує синхронізації, узгодженості в застосуванні методів приватизаційного продажу пакетів акцій виробничих компаній та використання відповідних активів без зміни їх форми власності.

Аналіз наукових джерел свідчить, що вдосконалення управління державними пакетами акцій в Україні потребує комплексного дослідження. У висновках до розділу визначено найважливіші напрями таких досліджень.

У другому розділі - “Сучасний стан та специфіка управління державними пакетами акцій в Україні” - здійснено аналіз, визначено тенденції, напрями, умови розвитку цієї діяльності.

Пакети акцій господарських товариств, які на сьогодні знаходяться у власності держави, можна розподілити на дві основні групи.

Першу групу утворюють акції, які ще не реалізовані згідно з планами приватизації відповідних підприємств. Ці активи не є державною часткою в статутному фонді підприємств, але фактично перебувають у власності держави до моменту їх повної реалізації.

Другу групу становлять акції, що закріплені за державою спеціальним рішенням уряду. Таке рішення стосується пакетів акцій у розмірі 25 або 50% статутного фонду компанії плюс одна акція відкритого акціонерного товариства, яке створене на базі об'єктів групи Г.

Протягом останніх п'яти років підвищення вартості пакетів акцій, що перебувають у власності держави при реалізації планів приватизації господарських товариств, суттєво перевищувало відповідні показники пакетів, закріплених у власності держави (рис. 1). Нині 64% сукупної вартості акцій, які є у державній власності, припадає на недопродані активи підприємств, що приватизуються.

Рис. 1 Динаміка вартості державних пакетів акцій в Україні (1997-2003 рр.)

Згідно з підставами перебування пакетів акцій компаній у власності держави правомірною є й диференціація запроваджених методів управління ними (рис. 2).



Рис. 2 Методи управління державними пакетами акцій в Україні

Зазначені методи розрізняються за способами, технологіями, процедурами, наслідками реалізації цілей управлінського впливу держави і характеризуються різним рівнем надійності. Однак спільним є те, що вони орієнтовані на обмежений строк використання. Внаслідок цього на визначення комбінацій та послідовності їх застосування домінуючий вплив справляють короткострокові, часто розрізнені цілі, пов'язані передусім із забезпеченням приватизаційного продажу. Створенню ж системи управління державними пакетами акцій відповідно до довгострокових стратегічних цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств досі не приділяється належної уваги. Це значною мірою пояснює нерозвиненість ефективних технологій організації управління цими державними активами та вітчизняного законодавства, що регулює відносини в зазначеній сфері господарювання. Згадане безпосередньо впливає на результативність такої діяльності, яка оцінена автором з позицій цільового підходу як низька, незадовільна.

Запроваджені методи мають непрозорий характер. Це стосується насамперед чинних процедур конкурсного продажу, порядку визначення нормативів виплат дивідендів за використання державних часток в статутному фонді господарських товариств. Вони не сприяють істотним фінансовим надходженням до Державного бюджету та вирішенню численних соціально-економічних завдань країни. Прослідковується невідповідність цих завдань та загальних корпоративних орієнтирів діяльності компаній, в яких держава є акціонером.

Низька результативність управління в цій сфері багато в чому пояснюється нераціональною структурою пакетів акцій, якими володіє держава. Надмірними є подрібненість та низька ліквідність їх портфелю, що зумовлює ускладнення формування необхідних підстав для послідовної реалізації цілей та завдань держави як акціонера цих компаній. Дані табл. 1 свідчать про правомірність таких висновків.

Таблиця 1 Розподіл ВАТ України згідно з часткою держави в їх статутному фонді

Станом на 01.01	Загальна кількість господарських товариств, одиниць	Частка держави в їх статутному фонді
		від 0 до 25%	від 25%+1 акція до 50%	від 50%+1 акція до 100%
		од.	%	од.	%	од.	%
2002 р.	1699	584	34,4	778	45,8	337	19,8
2003 р.	1561	528	33,8	702	45,0	331	21,2
2004 р.	1314	495	37,7	540	41,1	279	21,2

Нині держава має вирішальний вплив на прийняття рішень лише в п'ятій частині відкритих акціонерних товариств на основі володіння їх контрольними пакетами. Володіння ж державою переважною більшістю (74,8%) пакетів акцій, не забезпечує таких повноважень, адже вони є блокуючими або міноритарними. Протягом 2001-2003 рр. частка таких пакетів акцій у загальній структурі відповідних державних активів дещо зменшилася. Але таке зменшення є досить обмеженим. Це зумовлено особливостями запровадження методів управління згаданими активами, зокрема тим, що на приватизаційний продаж насамперед виставлялись державні підприємства, що ефективно працюють, а не проблемні та збиткові. В процесі ж такого продажу часто спостерігалося надмірне розпорошення пакетів акцій. Внаслідок таких дій покупці, отримуючи контрольні пакети, фактично втрачали інтерес до викупу залишків акцій, при цьому держава й нині змушена нести додаткові витрати, пов'язані з їх утриманням у своїй власності.

Дисертантом доведено, що для забезпечення належного рівня результативності управління державними пакетами акцій необхідним є: уточнення змісту, процедур та адресності застосування відповідних методів; здійснення комплексу заходів з їх удосконалення. Найбільший ефект може бути досягнутий саме шляхом поєднання, комбінування окремих складових цих методів у межах цілісного механізму реалізації завдань участі держави в капіталі акціонерних товариств.

Відповідно вдосконалення сукупності методів управління державними пакетами акцій не може бути зведено лише до певного набору організаційних заходів, спрямованих на усунення окремих недоліків у їх практичному застосуванні. Йдеться про необхідність змістовних (на рівні виконуваних функцій) перетворень. Це потребує певної “добудови” наявних елементів загальних, спеціальних та забезпечувальних функцій, їх доповнення необхідними компонентами та зв'язками, гнучкими управлінськими технологіями. Вихідним пунктом досягнення цієї мети може стати виявлення найбільш загальних інституціональних та процедурних умов, що мають вирішальне значення для розвитку цієї діяльності на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні.

Зроблено висновок, що досягнення позитивних результатів управління державними пакетами акцій залежить від урахування згаданих умов та їх доповнення чітко визначеними стимулами та санкціями за найбільш перспективними напрямами реалізації аналізованої діяльності.

У третьому розділі - “Напрями вдосконалення управління державними пакетами акцій в Україні” - обґрунтовано і запропоновано комплекс заходів з удосконалення управління державними пакетами акцій в Україні, спрямованих на: 1) підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій; 2) реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління господарських товариств; 3) раціоналізацію розвитку холдингових компаній за участю держави.

Підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій передбачає визначення й практичне втілення найбільш результативних варіантів його здійснення відповідно до ключових завдань розвитку вітчизняної економіки. Це досягається шляхом внесення змін до окремих процедур такого продажу, корекції та узгодження їх алгоритмів, уточнення підстав запровадження. Так, процедури масової приватизації мають застосовуватися насамперед стосовно залишків акцій, які вже неодноразово пропонувалися до продажу, але не були реалізовані. Процедури ж індивідуального продажу має сенс запроваджувати насамперед при приватизації акцій компаній - об'єктів групи Г.

Доведено, що докорінні зміни в системі державного представництва в органах управління акціонерних товариств передбачають насамперед запровадження інституту державних представників на професійній основі - довірчих управляючих державними активами. Такий представник, на думку автора, має відповідати наступним вимогам: 1) він повинен мати спеціальну освіту та достатню кваліфікацію; 2) виконання функцій саме з управління акціями господарського товариства, які перебувають у державній власності, для нього має бути виключною посадовою діяльністю - ніяких інших службових обов'язків в нього не повинно бути. Основою діяльності такого державного представника має бути підприємницький проект (бізнес-план), зміст якого визначається сукупністю потреб щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі його реструктуризації, реконструкції тощо. Доцільним буде передати саме такому представникові пакет акцій держави у довірче управління (траст) під заставу або необмежену майнову відповідальність на строк, визначений у бізнес-плані. Передача згаданих функцій відповідному представникові має здійснюватися на конкурсних засадах і головними критеріями відбору кандидатів слід вважати якість та реалістичність поданих ними підприємницьких проектів.

Здійснення заходів в цьому напрямі не виключає вдосконалення існуючих інститутів відповідальних представників та уповноважених осіб держави. Це вимагає: розробки загального регламенту реалізації прав держави як учасника господарських товариств її представниками в органах управління компаній та узгоджених методичних рекомендацій щодо порядку і процедур участі представників держави у підготовці та проведенні загальних зборів акціонерів, роботі спостережних рад та ревізійних комісій компаній; встановлення доцільних стимулів та санкцій щодо їх діяльності шляхом визначення джерел покриття витрат на представницьку діяльність; запровадження системи підготовки та атестації відповідних груп фахівців.

Сформульовано підходи щодо виокремлення основних стратегій розвитку існуючих холдингових компаній за участю держави, які передбачають здійснення заходів стосовно їх: 1) ліквідації; 2) приватизації; 3) реорганізації. Доцільним є також створення подібних господарських організацій у сферах виробничої діяльності, які традиційно тяжіють до високого ступеня інтеграції суб'єктів господарювання та потребують безпосередньої участі держави в їх капіталі для забезпечення умов розвитку господарського комплексу країни в цілому. Основні напрями здійснення відповідних заходів розглянуті на прикладі створення національних акціонерних компаній “Енергетична компанія України” та “Вугілля України”.

Для втілення зазначених стратегій розвитку холдингових компаній за участю держави необхідно насамперед створити правове підгрунтя для їх функціонування шляхом розробки і прийняття низки законопроектів, документів рекомендаційного характеру, спрямованих на налагодження системи управління всередині цих господарських організацій. Доцільно посилити фінансові важелі впливу держави на діяльність холдингів, в яких вона є учасником, покращити їх організаційне проектування, інформаційне і кадрове забезпечення.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і обґрунтовано нове вирішення науково-практичної проблеми, що полягає в дослідженні специфіки управління державними пакетами акцій в Україні, уточненні перспективних напрямів удосконалення і розробці практичних рекомендацій з підвищення результативності відповідної державно-управлінської діяльності.

Відповідно до цілей і завдань дослідження отримані такі результати теоретичного та науково-практичного характеру.

1. Дослідження наукової літератури, законодавчої і нормативної бази засвідчило, що управління державними пакетами акцій є специфічним напрямом діяльності держави, зумовленим потребами реалізації комплексу соціально-економічних та фінансових цілей держави стосовно участі в капіталі акціонерних товариств. Систематизація фундаментальних і прикладних проблем управління державними пакетами акцій у сучасних вітчизняних джерелах, особливо в межах досліджень за галуззю науки “державне управління”, перебуває на початковій стадії. Це актуалізує наукові розробки з виявлення та узагальнення реальних тенденцій, стійких зв'язків, закономірностей реалізації державою статусу акціонера виробничих компаній. Провідним напрямом подальших досліджень автор вважає формування доцільної системи державного регулювання корпоративних відносин (у тому числі через вдосконалення механізмів управління державними пакетами акцій господарських товариств) за єдиним методологічним підходом, що базується на системному аналізі в його сучасній й перспективній модифікації.

2. Методологічним орієнтиром аналізу цілей та наслідків участі держави в капіталі акціонерних товариств у ринковій економіці є посилення здатності органів державної влади впливати на характер та зміст господарської діяльності цих компаній у всіх системовизначальних галузях та виробництвах. Принципами цієї участі можна вважати те, що вона: 1) є інструментом виконання ключових соціально-економічних завдань національного розвитку; 2) обмежується чітко визначеними соціально-економічними цілями, але її обсяг має бути достатнім для реалізації таких цілей; 3) відповідає загальним стандартам та нормам корпоративного управління.

3. У змісті поняття “управління державними пакетами акцій” уточнено особливості форм реалізації цієї діяльності, функцій (загальних, спеціальних, забезпечувальних), принципів, критеріїв її результативності. Автором пропонується в подальшому розглядати зміст аналізованого поняття з урахуванням наведених характеристик, а вдосконалювати аналізований процес із системним визначенням адресного застосування загальних та спеціальних функцій з боку уповноважених органів державної влади та їх представників в управлінських структурах компаній.

4. Специфіка соціально-економічного розвитку країн з перехідною економікою зумовлює необхідність своєчасної синхронізації приватизаційного продажу акцій виробничих компаній та використання відповідних активів без зміни їх форми власності. Це є ключовим напрямом аналізу та вдосконалення досліджуваної діяльності в цих країнах, і зокрема в Україні.

Подальше впорядкування і розвиток управління державними пакетами акцій в нашій країні передбачає обов'язкове визначення довгострокових цілей участі держави в капіталі вітчизняних компаній. Втілення зазначених цілей має базуватися на новітніх наукових знаннях та забезпечувати можливості поєднання державно-управлінських і бізнес-корпоративних технологій. Автор доводить, що саме такий підхід дає змогу виявити можливі альтернативи використання пакетів акцій, що належать державі, і розпорядження ними та реалізувати найвигідніший з них.

Виявлено протиріччя між якістю опису соціально-економічних цілей управління державними пакетами акцій та відповідного опису фінансових (комерційних) цілей діяльності акціонерних товариств. Це протиріччя полягає в недостатньому врахуванні вихідних базових принципів участі держави в капіталі відповідних компаній.

5. Установлено, що запроваджені методи управління аналізованими активами в Україні становлять необхідну, але не достатню сукупність і розраховані лише на обмежений строк використання. Внаслідок цього акценти переносяться на короткострокові цілі, пов'язані передусім із забезпеченням приватизаційного продажу аналізованих активів. Формуванню ж стратегічних цілей участі держави в капіталі господарських товариств з боку органів державної влади до цього часу не приділяється належної уваги, що спричинено невідпрацьованістю системи науково-практичних підходів до досліджень у цій сфері.

Результативність запроваджених в Україні методів управління державними пакетами акцій, що оцінена дисертантом з позицій досягнення цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств, є недостатньою. Це зумовлено передусім фрагментарним, некомплексним характером реалізації загальних, спеціальних і забезпечувальних функцій аналізованої діяльності, не досить чітким описом їх розподілу між уповноваженими органами державної виконавчої влади. Такий стан справ визначається наскрізними характеристиками діючих методів - їх тимчасовістю та обмеженістю використання в часі.

6. Подальший розвиток управління державними пакетами акцій в Україні потребує чітко визначеного поєднання інституціональних та процедурних умов.

Інституціональними умовами виступають: диференціація різних груп державних пакетів акцій при організації додаткових емісій аналізованих цінних паперів, здійсненні процедур банкрутства та фінансової санації відповідних підприємств, проведенні корпоративно-дивідендної політики держави; оптимізація розміру, складу цих активів відповідно до визначених цілей і завдань участі держави в капіталі акціонерних товариств; формування та реалізація єдиної програми державного корпоративного управління.

Процедурними умовами виступають: створення нормативно-правових засад індикативного (рекомендованого) планування діяльності підприємств державного сектора економіки; розробка стандартів контролю за рівнем ефективності роботи таких підприємств; запровадження дієвих механізмів аналізу їх господарських зв'язків щодо запобігання завданню збитків державі; уточнення та належне організаційно-правове оформлення повноважень, сфер регулювання і відповідальності між Фондом державного майна України та уповноваженими органами виконавчої влади; посилення ролі механізмів фондового ринку в організації руху аналізованих цінних паперів; упорядкування системи інформаційного, організаційно-кадрового, нормативно-правового забезпечення відповідної державно-управлінської діяльності.

7. На основі результатів дослідження запропоновано такі практичні рекомендації щодо вдосконалення управління державними пакетами акцій за найбільш перспективними напрямами цієї діяльності в Україні:

для підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій виробничих компаній доцільно вжити комплекс заходів щодо прискорення продажу залишків акцій - об'єктів масової приватизації та забезпечення індивідуального підходу з максимальним урахуванням особливостей компаній групи Г.

З метою прискорення продажу залишків акцій підприємств - об'єктів масової приватизації необхідно: розширити сферу торгів через фондові біржі, запровадити нові схеми проведення аукціонів - зі зниженням ціни без обмежень, а також без оголошення ціни, спростити процедури погодження рішень органами державної влади стосовно організації таких продажів.

Забезпечення індивідуального підходу до приватизації підприємств групи Г на сучасному етапі потребує: змін пріоритетів передприватизаційної підготовки відповідних компаній з одержання більш високої продажної ціни на збереження надійності і цілісності виробничих комплексів, підвищення ефективності їх господарської діяльності в майбутньому; посилення відповідальності залучених на конкурсних засадах радників з організації конкурсів (торгів); застосування нової схеми організації таких продажів - торгів з обмеженою кількістю учасників; опрацювання механізмів продажу акцій за результатами довірчого управління, гарантованого розміщення (андеррайтингу); досягнення прозорості конкурсних продажів; запровадження інституту спеціальних представників Фонду державного майна України, які мають супроводжувати і контролювати процес приватизації відповідних підприємств на всіх етапах; удосконалення системи моніторингу приватизації з боку держави.

Дисертант наголошує на тому, що саме системне запровадження наведених вище заходів має бути докладно відображено в Державній програмі приватизації на 2004 - 2006 рр.;

реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління господарських товариств передбачає запровадження інституту державних представників на професійній основі - довірчих управляючих державними активами. Ця ідея, на думку дисертанта, має втілюватися поступово, принаймні в кілька етапів.

На першому етапі доцільно сформувати нормативно-правову базу діяльності професійних представників держави, створити банк кадрової інформації про осіб, що можуть претендувати на такі посади.

На другому етапі важливо започаткувати декілька “пілотних” проектів з організації державного представництва на професійній основі, відпрацювати механізми правової регламентації діяльності відповідних осіб.

Реформування засад державного представництва в органах управління акціонерних компаній потребує суттєвого вдосконалення діяльності уповноважених осіб (приватних комерційних структур) і відповідальних представників (штатних працівників Фонду державного майна України та уповноважених органів виконавчої влади). Це передбачає: розробку та запровадження загальних правил реалізації прав держави як акціонера відповідних компаній, встановлення критеріїв оцінки роботи таких представників, визначення джерел фінансування відповідної діяльності. Доцільним є запровадження системи обов'язкової сертифікації і періодичної атестації відповідних груп фахівців;

для подальшого розвитку державних холдингових компаній конче необхідно завершити розробку Законів України “Про впорядкування правового режиму передачі держпакетів акцій акціонерних товариств державним акціонерним і холдинговим компаніям”, “Про управління об'єктами державної власності”, “Про холдингові компанії”, “Про корпоратизацію державних підприємств” та прийняти їх. Автор робить акцент на тому, що успішність доопрацювання цих законів багато в чому залежить від ступеня відображення в них таких питань: деталізації опису організаційно-правових засад та меж впливу держави на господарську діяльність цих компаній; розвитку системи їх фінансової підтримки з боку держави; стимулювання органів державної виконавчої влади до ефективної участі в організаційному проектуванні аналізованих господарських організацій.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Сафронова О.М. Напрями вдосконалення інституту державного представництва в органах управління господарських товариств в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - Вип.2. - С. 252-260.

2. Сафронова О.М. Державні холдингові компанії як інструмент управління підприємствами державного сектора // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - Вип. 2. - С. 149-159.

3. Сафронова О.М. Аналіз чинних механізмів продажу державних пакетів акцій при приватизації промислових підприємств в Україні // Вісн. НАДУ. - 2003. - № 3. - С.254-261.

4. Сафронова О.М. Основні напрями вдосконалення організаційної структури управління державними пакетами акцій промислових підприємств в Україні // Вісн. НАДУ. - 2003. - № 4. - С. 200-208.

5. Сафронова О.М. Особливості формування структурної моделі корпоративного управління в Україні // Вісн. НАДУ. - 2004. - № 1. - С. 249-257.

6. Сафронова О.М. Основні чинники забезпечення прозорості проведення конкурсів з продажу державних пакетів акцій в Україні // Упр. сучасн. містом. - 2003. - № 7-9 (11). - С. 141-147.

7. Сафронова О.М. Особливості формування структурної моделі корпоративного управління в Україні // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф.: У 2 т. / За заг. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - Т. 1. - С. 328-330.

8. Сафронова О.М. Актуальні напрями вдосконалення організаційної структури управління державними пакетами акцій в Україні // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф.: У 2 т. / За заг. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - Т. 2. - С. 202-204.

9. Сафронова О.М. Роль держави у формуванні структурної моделі корпоративного управління в Україні // Актуальні проблеми корпоративного управління в Україні: Зб. наук. пр. / За ред. Л.І.Федулової, Л.І.Воротіної, Є.Г.Панченка. - К.: Наук. світ, 2003. - С. 68-72.

10. Сафронова О.М. Передумови вдосконалення інституту державного представництва в органах управління господарських товариств в Україні // Теорія і практика формування корпоративного сектора в економіці України: Зб. виступів та тез на наук.-практ. конф. - К.: Вид-во НДЕІ Мінекономіки та з питань європ. інтеграції України, 2003. - С. 62-64.

Анотація

Сафронова О.М. Удосконалення управління державними пакетами акцій в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2005.

У дисертації досліджені сутність та функціональна специфіка управління державними пакетами акцій, на підставі цього уточнені перспективні напрями розвитку такої діяльності на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні. Визначені засоби синхронізації та узгодження процесів приватизаційного продажу акцій виробничих корпорацій і використання відповідних активів, закріплених у державній власності; на основі порівняльного аналізу діючих в Україні методів управління державними пакетами акцій доведено необхідність їх розвитку шляхом узгодження й удосконалення загальних, спеціальних та забезпечувальних функцій уповноважених органів виконавчої влади.

На підставі наукових результатів дисертаційного дослідження розроблено низку практичних рекомендацій з удосконалення управління цими активами в Україні - оптимізації приватизаційного продажу акцій виробничих корпорацій, реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління акціонерних компаній, розвитку холдингових структур за участю держави.

Ключові слова: державні пакети акцій, державне управління, удосконалення, корпоративні відносини, приватизаційний продаж, державне представництво, державні холдингові компанії.

Аннотация

Сафронова О.Н. Совершенствование управления государственными пакетами акций в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2005.

В диссертации исследованы сущность и функциональная специфика управления государственными пакетами акций. Обосновано, что управление государственными пакетами акций является средством реализации целей участия государства в капитале акционерных компаний. Содержание управления этими активами государства раскрывается через определение ряда общих (планирование, организация, регулирование, мотивация, контроль), специальных (закрепление соответствующих активов в собственности государства, получение дохода от их использования, продажи) и обеспечивающих (учетно-аналитической, нормативно-правовой, кадровой) функций уполномоченных органов государственной власти и их представителей в органах управления компаний.

Показано, что на современном этапе рыночных преобразований в странах с переходной экономикой, в частности в Украине, существует необходимость синхронизации, обеспечения согласованности применения методов как продажи пакетов акций, которые находятся в собственности государства на время реализации планов приватизации компаний, так и использования соответствующих активов без смены формы их собственности.

Анализ действующих в Украине методов управления государственными пакетами акций с позиций достижения целей, конкретных задач, соблюдения принципов участия государства в капитале акционерных обществ позволил сделать вывод об их низкой результативности. Это обусловлено прежде всего фрагментарностью, некомплексностью воплощения совокупности общих, специальных и обеспечивающих функций, недостаточно четким их распределением между уполномоченными органами государственной власти.

Для достижения необходимой результативности управления государственными пакетами акций в Украине необходимо изменить приоритеты в применении конкретных методов, а именно - обеспечить взвешенный переход от доминирования краткосрочных целей приватизационной продажи к реализации наиболее приемлемого сценария долгосрочного использования анализируемых активов. Совершенствование управления государственными пакетами акций предусматривает осуществление содержательных (на уровне выполняемых функций) преобразований, дополнение существующих элементов основных, специальных и обеспечивающих функций необходимыми компонентами и связями, гибкими управленческими технологиями.

Сделан вывод о том, что развитие управления государственными пакетами акций в Украине требует формирования четко определенной совокупности институциональных и процедурных условий. Институциональными условиями выступают: дифференциация разных групп государственных пакетов акций при организации дополнительных эмиссий анализируемых ценных бумаг, осуществлении процедур банкротства и финансовой санации соответствующих предприятий, проведении корпоративно-дивидендной политики государства; оптимизация размера, состава этих активов в соответствии с определенными целями и задачами участия государства в капитале акционерных обществ; формирование и реализация единой программы государственного корпоративного управления.

Процедурными условиями выступают: создание нормативно-правовых основ индикативного планирования деятельности предприятий государственного сектора экономики; разработка стандартов контроля за уровнем эффективности работы таких предприятий; внедрение действенных механизмов анализа их хозяйственных связей; уточнение и надлежащее организационно-правовое оформление полномочий, сфер регулирования и ответственности между Фондом государственного имущества Украины и уполномоченными органами исполнительной власти; усиление роли механизмов фондового рынка в организации движения анализируемых ценных бумаг; упорядочение системы информационного, организационно-кадрового, нормативно-правового обеспечения соответствующей государственно-управленческой деятельности.

На основе научных результатов диссертационного исследования разработан ряд практических рекомендаций, направленных на совершенствование управления государственными пакетами акций в Украине - оптимизацию приватизационной продажи акций производственных корпораций, реформирование институциональных основ государственного представительства в органах управления акционерных компаний, развитие холдинговых структур с участием государства.

Ключевые слова: государственные пакеты акций, государственное управление, усовершенствование, корпоративные отношения, приватизационная продажа, государственное представительство, государственные холдинговые компании.