Організаційно-правові засади охоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Україна вступила в період надзвичайно важливих суспільно-політичних змін щодо формування, розвитку та реалізації системи органів державної влади й управління. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба теоретичного осмислення організаційно-правових засад діяльності правоохоронних структур, зокрема Державної служби охорони при МВС України.

У зв'язку з цим важливого значення набувають питання, пов'язані з регулюванням надання різноманітних послуг різними юридичними особами. Нині держава здійснює регулювання таких послуг шляхом прийняття відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Ряд послуг повноцінно існували і раніше, але мали обмежене застосування, окремі - не надавалися взагалі, а тому стали новим явищем в житті українського суспільства. Перехід незалежної України до ринкової економіки з різними формами власності і господарювання обумовив становлення та розвиток нових суспільних відносин, зокрема, надання охоронних послуг Державною службою охорони при МВС України, що потребує належного, всебічного правового регулювання представлених послуг та необхідність дослідження організаційно-правових аспектів, пов'язаних з їх реалізацією.

В державі ще не сформована досить ґрунтовна нормативно-правова база, на основі якої могла б здійснюватися в повному обсязі діяльність Державної служби охорони при МВС України. Неоднозначно, а інколи протирічно трактуються деякі поняття, що в свою чергу викликає невідповідність та неузгодженість різних законодавчих та підзаконних актів. У практичній діяльності Державної служби охорони це викликає досить значні незручності щодо надання послуг з одного боку, і споживання цих послуг фізичними та юридичними особами з іншого.

Беручи до уваги специфіку сучасного стану функціонування органів внутрішніх справ та перспективи подальшого розвитку управлінсько-організаційних, правотворчих процесів, ступінь дослідження аналізованої в дисертації теми, особливостей й специфіки організаційно-правового забезпечення здійснення підрозділами Державної служби охорони при МВС України діяльності з надання охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян, можна визначити як недостатній, оскільки ще й досі численні питання становлення й розвитку діяльності ДСО при МВС України не стали предметом ґрунтованого дослідження вітчизняних вчених.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає в науковій розробці і формуванні висновків щодо вдосконалення організаційно-правових засад надання охоронних послуг підрозділами Державної служби охорони при МВС України стосовно охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян, місця і ролі ДСО в системі суб'єктів, які надають вищезазначені послуги, аналізі чинного законодавства з даного питання та розробки науково обґрунтованих рекомендацій. При визначенні мети дослідження автор керувався також тим, що тема дисертаційної роботи охоплює собою той напрямок наукових досліджень, який здебільшого залишився за межами системного аналізу. Саме тому метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення, теоретичний аналіз, осмислення та розгляд змісту понять “охорона” та “охоронна діяльність” у якості невід'ємних складових адміністративно-правових відносин, визначення сутності і організаційно-правових засад діяльності міліції охорони, їхнього впливу на якість і ефективність здійснення своїх повноважень підрозділами Державної служби охорони при МВС України.

Відповідно до мети дослідження були поставлені наступні завдання: дослідити основний понятійний апарат проблематики організаційно-правового забезпечення діяльності підрозділів ДСО при МВС України; з'ясувати місце і роль Державної служби охорони в системі МВС України, визначити всіх суб'єктів, які надають охоронні послуги; дослідити зміст правового статусу працівника Державної служби охорони; проаналізувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України; дослідження адміністративно-правових відносин в сфері надання охоронних послуг і визначення шляхів їх удосконалення; оцінити існуючі і розробити власні конкретні пропозиції щодо удосконалення системи вивчення та формування громадської думки, підвищення ефективності діяльності міліції охорони у цій сфері та закріплення міцних позицій на ринку надання охоронних послуг; визначити основні напрямки взаємодії підрозділів ДСО при МВС України з органами державної влади і органами місцевого самоврядування та населенням; скласти пропозиції стосовно подальшого удосконалення правового забезпечення управлінської діяльності в сфері захисту всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян; розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про правовий статус ДСО при МВС України та науково-практичні рекомендації для підвищення ефективності діяльності ДСО щодо охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі надання послуг з охорони об'єктів різних форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян, пов'язані із застосуванням норм адміністративного, а також інших галузей права України.

Предмет дослідження складають теоретико-методологічні засади, нормативна основа та процедура управлінської діяльності в сфері надання охоронних послуг Державною службою охорони при МВС України.

1. Методологічні та загальноправові засади здійснення охоронної діяльності

Охоронна діяльність як об'єкт адміністративно-правового дослідження.

Підкреслюється, що охорона, а також пов'язана з нею діяльність відіграють дуже значну роль у житті та розвитку суспільства та його нормального функціонування щодо забезпечення правопорядку. Було доведено, що ДСО при МВС України як складова система органів внутрішніх справ забезпечуючи охорону всіх форм власності та особистої безпеки вступають в різні види правовідносин.

Послуги з охорони власності та забезпечення особистої безпеки громадян - це вид адміністративно-правових відносин, який за своїм суб'єктивним складом і змістом є зобов'язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів. Особливості адміністративних правовідносин полягають, перш за все, в тому, що в них завжди беруть участь органи виконавчої влади або їх представники, у сфері досліджуваної теми - працівники Державної служби охорони при МВС України, яких наділено владними повноваженнями по здійсненню виконавчо-розпорядчих функцій. Крім цього адміністративні правовідносини можуть виникнути з ініціативи будь-якої із сторін, згоди іншої сторони не вимагається. Конфлікти, спори, які виникають між сторонами таких правовідносин, вирішуються, як правило, в адміністративному та судовому порядку. Відповідальність за неналежне виконання сторонами обов'язків настає перед державою. Для регулювання адміністративно-правових відносин властиві відношення субординації або владні приписи, які походять від правомочного суб'єкта управління. Ці приписи носять односторонній характер, в них висловлюється воля суб'єкта управління, тому адміністративні правовідносини ще називають відносинами влади і підпорядкування. Саме такими владними суб'єктами є працівники Державної служби охорони при МВС України у правовідносинах, які виникають з приводу охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян.

В ході дослідження було доведено складність об'єкта охоронної діяльності. Це полягає в його структурі тобто двох складових частинах - матеріальної (предмети) і нематеріальної (дії, діяльність). Звертається увага на те, що для адміністративно-правових відносин дія, діяльність завжди є обов'язковими, без них не може бути реалізовано ці відносини. Тобто можна зробити висновок, що адміністративно-правові відносини суб'єктами яких є працівники ДСО при МВС України є - організаційно-майновими.

Аналізуючи співвідношення термінів “охорона” і “охоронна діяльність”, автор прийшов до висновку, що охоронна діяльність становить певний механізм. Стосовно охоронної діяльності яку здійснює Державна служба охорони то цей механізм представлений у вигляді системи правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, пов'язаних із збереженням належного їм майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб.

Становлення і розвиток охоронної діяльності.

Досліджується історія становлення та розвитку Державної служби охорони при МВС України, розглядаються основні важливі етапи побудови та еволюції даної служби.

Історико-правовий аналіз організації, становлення і розвитку підрозділів Державної служби охорони показав необхідність формування у системі державних органів спеціального органу, до основних повноважень якого належить охорона всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян на договірних засадах. В ході дослідження було встановлено, що протягом існування органів Державної служби охорони при МВС України його статус, а саме права та обов'язки, постійно змінювався залежно від трансформації чинників соціально-економічного, політичного та організаційно-технічного характеру. Підкреслюються, що історія становлення ДСО при МВС України є одночасно історією постійного розвитку та удосконалення форм і методів роботи щодо охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян. Після проголошення незалежності України неодноразово змінювалась структура МВС України в цілому і органів ДСО, зокрема, що свідчить про пошук оптимальної організації їх діяльності, стосовно закріплення міцних позицій на ринку надання охоронних послуг.

Правове регулювання діяльності Державної служби охорони при МВС України.

Здійснений аналіз особливостей правового регулювання діяльності ДСО при МВС України. Проблема правового регулювання досліджена за допомогою механізму його здійснення. Досліджуючи елементи механізму правового регулювання здійснення охорони всіх форм власності та особистої безпеки громадян було визначено: юридичні норми, що складають нормативно-правову базу такого регулювання; правовідносини, тобто безпосередній результат дії норм; акти реалізації суб'єктивних юридичних прав та обов'язків, які визначають поведінку конкретних суб'єктів управлінських відносин щодо здійснення охоронної діяльності Державною службою охорони при МВС України.

Було доведено, що правове регулювання й управління в сфері охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян, зберігаючи свою специфіку, знаходяться в діалектичному взаємозв'язку, впливають одне на одне, причому в праві відображаються основні закономірності управління, а закономірності розвитку права використовуються для удосконалення управління в сфері здійснення охорони всіх форм власності та особистої безпеки громадян ДСО при МВС України. Аналізуючи нормативну базу, яка складає основу правового регулювання діяльності Державної служби охорони при МВС України, автором була здійснена класифікація суб'єктів, які надають охоронні послуги.

Враховуючи відмінності правових основ діяльності однієї з найбільш ефективних охоронних організацій - ДСО при МВС України як спеціалізованої державної охоронної організації, підпорядкованої МВС - центральному органу виконавчої влади, та суб'єктів підприємництва в галузі охорони, що діють на власний ризик, з метою отримання комерційного прибутку, Головним управлінням ДСО при МВС України у 1997 році були опрацьовані два законопроекту “Про державну охоронну діяльність” та “Про недержавну охоронну діяльність”.

У процесі опрацювання означених законопроектів визначилась необхідність у формулюванні єдиних підходів для провадження охоронної діяльності на ринку охоронних послуг двох різних за формою власності суб'єктів (ДСО та підприємців). Такими спільними для них рисами є їх діяльність на умовах госпрозрахунку, надання послуг за замовленнями, договірна форма правовідносин, майнова відповідальність за неналежне виконання умов договорів. Крім того, МВС України було визначено необхідність запровадження єдиних критеріїв щодо: умов допущення громадян до професійної охоронної діяльності; професійної фахової підготовки персоналу охорони; встановлення основних прав та обов'язків персоналу охорони; визначення охорони як роботи з підвищеною небезпекою; пріоритет захисту життя та здоров'я громадян та працівників охорони при здійсненні охоронних заходів; соціального та правового захисту персоналу охорони незалежно від його місця роботи тощо.

2. Організаційно-правові засади діяльності Державної служби охорони при МВС України

Організаційна структура Державної служби охорони при МВС України.

Підкреслюється, що Державна служба охорони при МВС України виступає єдиною централізованою системою, яка підпорядковується Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління службою покладається на Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, який складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (цивільна охорона), стройових підрозділів міліції охорони, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об'єктах, а також установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони.

Дисертантом було доведено, що здійснення зазначених завдань, покликана виконувати Державна служба охорони, що являє собою відносно відособлену ієрархію органів підрозділів, які складають самостійну підгалузь управління при системі МВС України.

Автором проаналізовані структурні підрозділи Державної служби охорони, визначенні конкретні повноваження кожного з них та розроблені рекомендації відносно покращення діяльності окремих підрозділів та ДСО при МВС України в цілому.

Правовий статус Державної служби охорони при МВС України.

Шляхом узагальнення існуючих поглядів на класифікацію суб'єктів права дозволяє зазначити необхідність виокремлення державних органів та посадових осіб як суб'єктів права, що означає існування адміністративної правосуб'єктності державного органу, посадової особи. У дисертації проаналізовано існуючі погляди на зміст правового статусу, зроблено висновок, що правовий статус державної служби охорони при МВС України, як державного органу має наступні складові: компетенцію, правозастосування, юридичну відповідальність. Стосовно правового статусу працівників Державної служби охорони при МВС України то його можна розглядати в широкому та вузькому вимірі. У широкому значенні до правового статусу працівників підрозділів міліції охорони можна віднести: правові норми; спеціальну правосуб'єктність; основні права та обов'язки; законні інтереси; юридичну відповідальність. Стосовно вузького розуміння даної категорії вона включає обсяг прав та обов'язків, які мають працівники міліції охорони при виконанні покладених на них завдань стосовно охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян.

З'ясування соціально-юридичної природи, змісту, основних складових правового статусу працівників ДСО при МВС України в процесі виконання покладених функцій дозволяє зробити декілька пропозицій щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення в цій сфері.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновок, що предметом дослідження проблеми адміністративно-правового статусу Державної служби охорони при МВС України має містити у собі характеристику ДСО як державного органу, що містить у собі два елементи: компетенцію та правозастосування, а також визначення особливостей статусу працівників ДСО, що містить у собі три елементи: права, обов'язки та відповідальність. Визначення правового статусу Державної служби охорони при МВС України дозволить твердо утримувати провідні позиції на ринку надання охоронних послуг і залишатися найбільш надійною і конкурентоспроможною структурою.

Форми та методи діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України.

Зроблений детальний аналіз форм і методів діяльності Державної служби охорони при МВС України стосовно надання охоронних послуг юридичним та фізичним особам.

Практичне здійснення охоронної діяльності Державною службою охорони має конкретний зміст, оскільки виявляється та існує у визначених формах, які, у свою чергу, показують, яким чином представники міліції охорони виконують обов`язки, які покладені на них, як вони реалізують свою компетенцію. Виділено такі форми адміністративної діяльності ДСО при МВС України: організаційні заходи; вчинення організаційно-технічних і матеріальних дій; видання індивідуальних актів.

Основними методами адміністративної діяльності Державної служби охорони стосовно надання охоронних послуг є примус і переконання.

В ході дослідження було доведено, що в адміністративній діяльності міліції переконання і примус виражаються в різноманітних варіантах. Це дає підставу для виділення більш конкретних видів методів цієї діяльності. В залежності від характеру управлінського впливу виділяють організаційні методи (координація, узгодження, інструктування й ін.), психологічні методи (психологічне спонукування, мотивація, авторитет і ін.), адміністративні й економічні методи. Всі методи мають відповідати вимогам чинного законодавства за змістом, цілеспрямованістю.

Забезпечення законності в діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України.

Розглядаються питання визначення поняття “законність” та визначення поняття законності в діяльності Державної служби охорони при МВС України.

Основним засобом забезпечення законності є контроль. До основних напрямків (об'єктів) контролю можна віднести наступне: контроль за своєчасним та доброякісним виконанням службових обов'язків працівниками ДСО при МВС України; контроль за раціональним розподілом та використанням фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, дотриманням режиму економії; контроль за законністю та доцільністю рішень, які приймаються Департаментом Державної служби охорони при МВС України та посадовими особами; контроль за підбором та розстановкою кадрів, покращенням рівня їх професійної підготовки; контроль за дотриманням прав, свобод і законних інтересів громадян в процесі надання охоронних послуг; контроль за формами й методами здійснення охоронної діяльності.

Доведено, що важливими формами реалізації законності в діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України є: здійснення нагляду за виконанням посадовими особами і співробітниками міліції охорони законів і інших нормативних актів, що регулюють питання охорони власності; точне виконання і дотримання співробітниками ДСО при МВС України правових актів, що регулюють застосування методів адміністративного впливу; дотримання службової дисципліни та принципу законності, виконання вимог Присяги, статутів і наказів, сприяння начальникові в зміцненні дисципліни.

3. Шляхи удосконалення охоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України

Основні шляхи удосконалення організаційно-правових засад діяльності Державної служби охорони при МВС України.

Здійснено аналіз проблемних аспектів організаційно-правових засад діяльності Державної служби охорони та вироблено пропозиції стосовно покращення її діяльності. На думку дисертанта, особливу увагу необхідно приділити правовому регулюванню діяльності ДСО та удосконаленню організаційної побудови цієї служби. У зв'язку з цим, необхідно прийняти відповідні закони “Про охоронну діяльність” та “Про зброю”, “Про недержавну охоронну діяльність” та внести зміни в Закон України “Про телекомунікації”.

Між тим, одним із основних шляхів покращення роботи Державної служби охорони, є розширення її присутності на охоронному ринку України, за рахунок надання якісних та різноманітних охоронних послуг. На думку дисертанта, цього можна досягти завдяки оптимальному підбору форм і методів надання таких послуг. Результатом проведених досліджень стали сформульовані автором пропозиції щодо покращення охоронної діяльності.

Напрямки формування та поліпшення громадської думки стосовно діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України.

Зазначається, що у загальному розумінні громадську думку в діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України слід сприймати як поширену у масовій свідомості реакцію соціальних спільнот у вигляді явних чи прихованих ставлень, оціночних суджень, міркувань та поглядів на соціально-значущі проблеми, пов'язані з охороною власності та забезпечення особистої безпеки громадян.

На підставі узагальнення існуючих теоретичних поглядів і урахування вимог правових актів розглянути функції громадської думки стосовно діяльності Державної служби охорони при МВС України (інформаційну, аналітичну, оціночну, директивну, регулятивну, спонукальну, консультативну, виховну, захисну та інші), а також проблеми їх реалізації в діяльності ДСО при МВС України.

В роботі розглянуто систему вивчення громадської думки щодо підрозділів ДСО при МВС України на теоретичному та практичному рівні з урахуванням специфіки, цілей, завдань охоронної діяльності. Належна увага приділена проблемі формування адекватної громадської думки новим соціальним реаліям з питань діяльності Державної служби охорони при МВС України стосовно надання охоронних послуг. Характерною особливістю процесу формування громадської думки названо його динамічність. При формуванні позитивної громадської думки стосовно діяльності ДСО при МВС України пропонується більш широке використання засобів масової інформації.

Проблеми розвитку взаємодії підрозділів Державної служби охорони при МВС України з органами державної влади і місцевого самоврядування та населенням.

Здійснюється аналіз особливостей такої взаємодії за напрямками діяльності Державної служби охорони при МВС України.

Найбільш широка сфера взаємодії підрозділів міліції охорони з державними органами та органами місцевого самоврядування, а також з громадськими формуваннями відбувається в процесі здійснення адміністративних функцій. Це обумовлено тим, що адміністративна діяльність переважає в роботі органів внутрішніх справ, а зокрема Державної служби охорони при МВС України.

В ході дослідження було доведено, що взаємодія Державної служби охорони при МВС України і населення здійснюється переважно в рамках адміністративно-правових інститутів, регламентується нормами адміністративного права та розглядається як категорія адміністративно-правового плану (характер двобічних відношень, проведення спільних профілактичних та оперативних заходів, спільне планування).

Доводиться необхідність виділення наступних форм взаємодії ДСО при МВС України з іншими правоохоронними органами та підприємствами, а також державними органами та населенням: спільна діяльність (проведення заходів правоохоронної спрямованості); надання взаємодопомоги та підтримки один одному; обмін інформацією з питань попередження та припинення різних правопорушень стосовно охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян.

Зарубіжний досвід здійснення охоронної діяльності та можливості його використання в Україні.

Розглядається світовий досвід який свідчить, що ефективність надання охоронних послуг та боротьби з правопорушеннями неможливі без взаємодії та підтримки у цій справі широких верств населення.

Дослідження закордонного досвіду свідчить, що в іноземних державах зростаючі вимоги з боку суспільства до питань забезпечення правопорядку впливають на організацію правоохоронної діяльності. У ряді закордонних країн усе більше орієнтуються не лише на поліцейські органи, але й на широке використання для правоохоронних цілей приватних детективних і охоронних служб.

Проведений порівняльно-правовий аналіз регулювання та функціонування державних та приватних охоронних підприємств у деяких зарубіжних державах дозволяє стверджувати, що приватні охоронні організації в цих державах займають чільне місце в системі органів, які надають охоронні послуги та здійснюють профілактику правопорушень. Одночасно звертає на себе увагу суворий підхід закордонних поліцейських систем до питань компетенції приватних охоронних організацій, регламентації умов створення і функціонування.

Висновки

правовий охоронний державний міністерство

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад діяльності Державної служби охорони при МВС України стосовно охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян. Основні з них такі:

1. Послуги з охорони власності та забезпечення особистої безпеки громадян - це вид адміністративно-правових відносин, який за своїм суб'єктивним складом і змістом є зобов'язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих, інших нормативно-правових актів. В ході дослідження було доведено складність об'єкта охоронної діяльності. Це полягає в його структурі тобто двох складових частинах - матеріальної (предмети) і нематеріальної (дії, діяльність).

2. В процесі здійснення історико-правового аналізу формування органів ДСО при МВС України було отримано висновок про те, що Державна служба охорони при МВС України була органом управління, однак її управлінська діяльність зводилась, в основному, до нагляду за дотриманням встановлених правил, нормативів і стандартів, що відносилися до забезпечення охорони всіх форм власності та особистої безпеки громадян. Доцільність існування цієї структури доведена історично (як дослідженням історії її становлення в УРСР, СРСР, так і у незалежній Українській державі). Дослідження історичного становлення та розвитку Державної служби охорони дозволили зробити висновок, що виникнення потреби в існуванні даних підрозділів виникла з моменту розподілу власності і необхідності її охороняти.

3. Основа правового статусу ДСО при Міністерстві внутрішніх справ в процесі надання послуг з охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян полягає в їх фактичному положенні, необхідному для досягнення цілей та виконання завдань щодо надання високоякісних охоронних послуг. Право лише закріплює цей стан, вводить його в нормативно-правові межі. Правовий статус персоналу органів, служб та підрозділів Державної служби охорони при МВС України під час надання охоронних послуг - комплексна, інтеграційна категорія, яка відображає взаємовідносини держави, органів системи Міністерства внутрішніх справ (в особі ДСО при МВС України) і осіб рядового та начальницького складу в процесі підготовки останніх до ефективного виконання завдань в сфері надання охоронних послуг, захисту й забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин.

Таким чином, аналіз адміністративно-правового статусу ДСО при МВС України має містити такі елементи: компетенцію, правозастосування, юридичну відповідальність.

4. Правове регулювання організації діяльності ДСО при МВС України визначене як специфічний вид соціального регулювання, який полягає у нормотворчій діяльності уповноважених органів щодо організації ДСО при МВС України як структурної складової системи органів виконавчої влади, а також забезпечення взаємодії ДСО (їх посадових осіб) із громадськістю з метою забезпечення особистої безпеки громадян та охорони всіх форм власності. Правове регулювання організації діяльності ДСО при МВС України проаналізовано через основні способи правового регулювання, правовий режим. Аналіз особливостей правового регулювання організації діяльності ДСО надав можливість отримати висновок про необхідність набуття Державною службою охорони статусу органу управління.

Правове регулювання діяльності ДСО при МВС України - це специфічний вплив, здійснюваний правом як особливим нормативним інституційним регулятором. Своєрідність правового регулювання полягає в наступному: воно згідно з своєю соціальною природою є таким різновидом соціального регулювання, який має цілеспрямований, організований за своєю спрямованістю результативний характер; здійснюється за допомогою цілісної системи засобів, реально відображаючих саму матерію права як нормативного інституційного утворення, регулятора. Правове регулювання віддзеркалює так звану динамічну сутність права, забезпечує державну урегульованість управлінських відносин в сфері надання охоронних послуг підрозділами Державної служби охорони при МВС України, починаючи від формування загальних правових установлень і закінчуючи їх безпосереднім втіленням в індивідуальній поведінці учасників цих відносин. Таким чином, найважливішими якостями, ознаками правового регулювання є те, що: це один з найголовніших різновидів регулювання надання охоронних послуг ДСО при МВС України; за допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами в вищезазначеній сфері набувають правову форму, яка визначально має державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава визначає міру можливої і належної поведінки цих суб'єктів; правове регулювання має конкретний характер, адже завжди пов'язано з конкретними відносинами; має цілеспрямований характер - направлено на вирішення завдань, що стоять перед Державною службою охорони при МВС України під час практичного здійснення своїх повноважень; здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність; гарантує доведення норм права до їх виконання.

5. Було розглянуто організаційну побудову Державної служба охорони яка виступає єдиною централізованою системою, та підпорядковується Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління службою покладається на Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, який складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (цивільна охорона), стройових підрозділів міліції охорони, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об'єктах, а також установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони.

6. Суб'єктів з надання охоронних послуг підставно класифікувати за ознакою права на вогнепальну зброю та спеціальні засоби. Класифікація проводилась на основі норм чинного законодавства:

ь міліція п.18 ст.10 Закону України "Про міліцію";

ь відомча воєнізована охорона на залізничному транспорті ч. 2 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт";

ь внутрішні війська ст. 1 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України";

ь відомча воєнізована охорона Державного комітету зв'язку та інформатизації України. Закон України "Про зв'язок", який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України "Про телекомунікації" у частині 1 статті 28 наголошував, що підприємства, об'єднання, установи, організації охороняються відомчою воєнізованою охороною.

Однак, з прийняттям Закону України " Про телекомунікації" про відомчу воєнізовану охорону взагалі не згадується. Певним чином, нині вона діє поза законом;

ь Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ. Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615;

ь у галузі здійснення інкасації діє Служба інкасації Національного банку України діє на підставі Положення про Департамент перевезення цінностей та організації інкасації, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №110 від 20.03.2000 р;

ь у галузі перевезення вантажів - Митна варта Держмиткому.

ь Державна служба охорони. Закон України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” від 03.04.2003.

7. Також дисертантом була пильно проаналізована вся існуюча нормативно-правова база з надання охоронних послуг, що дало змогу зробити наступні висновки:

ь охоронні послуги надаються виключно підрозділами МВС України;

ь охоронні послуги, обов'язково підрозділами ДСО при МВС України;

ь охоронні послуги надаються альтернативно підрозділами ДСО при МВС України або іншими суб'єктами господарювання.

8. При аналізі методів адміністративної діяльності підрозділів ДСО при МВС України були проаналізовані метод переконання та примусу. Заходи адміністративного примусу, які використовують працівники міліції охорони наступні: А) адміністративно-запобіжні заходи, Б) заходи адміністративного припинення. Фактом реалізації адміністративно-запобіжних заходів на особу покладається лише специфічний юридичний обов'язок, який має бути ним виконано. Заходи адміністративного припинення безпосередньо переривають наявні правопорушення або об'єктивно протиправні діяння, створюють умови для встановлення особи порушника, з'ясування обставин справи, тобто створюють можливості для подальшого застосування до порушника заходів відповідальності адміністративного чи іншого характеру.

9. Була доведена необхідність прийняття законів "Про зброю", "Про охоронну діяльність". На погляд автора, обидва ці закони, мають скласти юридичну базу для повноцінної діяльності служб безпеки, та повинні розглядатися й прийматися ці законопроекти єдиним пакетом. У іншому випадку напівлегальна діяльність охоронних служб буде продовжуватись.

Відсутність спеціального закону про охоронну діяльність в Україні, та відповідно - усіх її складових - (до часу можливого прийняття Закону України “Про охорону діяльність” а у разі його прийняття - необхідність опрацювання низки нормативних актів (до 20) з обґрунтуванням їх вимог). Упорядкування “охоронної” термінології у нормативних актах (близько 140 законодавчих та нормативних актів).

10. Доводиться необхідність узгодження чинних нормативних актів у галузі охорони з цивільним (суб'єкт охоронної діяльності - охоронець та господарським законодавством (охорона як державне завдання, господарче забезпечення та галузь підприємництва).

11. Вдосконалення антимонопольного регулювання у галузі охорони (визначення суб'єктів та меж антимонопольного регулювання; тотожності послуг; критеріїв визначення монопольного становища суб'єктів охоронної діяльності на ринку охоронних послуг).

12. Вдосконалення методології витрат на здійснення охоронних заходів у відповідності з вимогами податкового законодавства та нормативних актів з питань організації та здійснення охорони. Уніфікація умов відповідності суб'єктів охоронної діяльності за належне виконання договірних зобов'язань.

13. Взаємодія ДСО при України з іншими державними органами та громадськістю повинна відбуватися, в основному за такими напрямками діяльності ДСО: забезпечення охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян від протиправних посягань, профілактична діяльність, організаційна діяльність.

14. Для поліпшення стосунків Державної служби охорони при МВС України з громадкістью та закріплення більш міцних позицій на ринку надання охоронних послуг пропонується:

- вжити послідовну систему заходів для створення позитивного іміджу працівників міліції охорони;

- налагодити чітку систему інформування населення про діяльність органів внутрішніх справ України, а зокрема, працівників міліції охорони;

- вдосконалити існуючу систему дослідження громадської думки та реагування на неї.

Література

1. Угровецький О.П. Правове регулювання організації діяльності Державної служби охорони при МВС України //Право і безпека. - 2004. - №3/3. - С.96-98.

2. Угровецький О.П. Адміністративно-правовий статус Державної служби охорони при МВС України // Наше право. - 2004. - №3. - С.51-54.

3. Угровецький О.П. Взаємодія Державної служби охорони з населенням, як основний напрямок боротьби з майновими злочинами // Право і безпека. - 2004. - №4. - С.67-71.

4. Угровецький О.П. Безсмертний О.К. Роль Державної служби охорони у профілактиці майнових злочинів //Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - №18. - С.3-6.

Размещено на Allbest.ru