Правовий режим морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну: перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

Правовий режим морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну: перспективи розвитку

Богдан Ольга Василівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України, Висоцький Олександр Федорович завідувач кафедри міжнародного приватного права Міжнародного Соломонового університету, м. Київ

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Баймуратов Михайло Олександрович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри права Європейського Союзу і порівняльного правознавства

кандидат юридичних наук, доцент Іванов Юрій Анатолійович, Національна академія Служби безпеки України, кафедра адміністративного та міжнародного права

Провідна організація: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти України, м. Харків

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.М. Гнатовський

Анотація

Богдан О.В. Правовий режим морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну: перспективи розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну. Проаналізовано поняття „правовий режим”, співвідношення концепцій „замкнене і напівзамкнене море” та „закрите море”. Вивчено законодавство причорноморських держав, що закріплює правовий режим окремих морських просторів на предмет відповідності Конвенції з морського права 1982 року. Розглянуто одну з проблем делімітації - розмежування континентального шельфу та виключної економічної зони між Україною та Румунією. Викладено сучасний правовий режим Чорноморських проток. Проаналізовано міжнародно-правовий механізм охорони морських просторів Чорного моря та перспективи співробітництва з питань охорони середовища Азовського моря. Автор виділив основні тенденції розвитку режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну.

Ключові слова: правовий режим, правовий статус, замкнене і напівзамкнене море, закрите море, Чорне море, Чорноморські протоки, делімітація континентального шельфу, статус острова, канал Дунай - Чорне море, Азовське море, Керченська протока.

Аннотация

Богдан О.В. Правовой режим морских пространств Черноморско-Азовского бассейна: перспективы развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию правового режима морских пространств Черноморско-Азовского бассейна. В ней выявлено, что единство в понимании и использовании в международном морском праве категорий „правовой режим” и „правовой статус” отсутствует, поэтому автором предложено использовать категорию „правовой режим” как установленный и регламентированный в международном праве порядок осуществления государствами прав и обязанностей по отношению и в связи с отдельной частью Мирового океана, а категорию „правовой статус” как правовое положение, что определяет отнесение части Мирового океана к определенному виду морских пространств. Приведена характеристика соотношения концепции „замкнутых и полузамкнутых морей” и концепции „закрытого моря” и установлено, что в данный момент концепция „закрытое море” устарела, ее невозможно более использовать в таком понимании, как она толковалась юристами-международниками советского периода. Осуществлена аналитическая оценка современного состояния правового статуса острова Змеиный и мер его влияния на делимитацию континентального шельфа и исключительной экономической зоны между Украиной и Румынией в Черном море. Установлено, что позиция Украины отвечает положениям международного права. Как выход из ситуации, сложившейся в условиях столкновения экономических и экологических интересов в вопросе возобновления Украиною канала Дунай - Черное море, предложено решение вопроса с учетом интересов Украины и международного сообщества в целом. Обоснована необходимость четкого юридического закрепления за Азовским морем статуса внутренних вод, принадлежащих государствам, и проведения государственной границы между Украиной и Россией в Азовском море. Сделан вывод о необходимости отнесения Азовского моря и Керченского пролива к категории „природного разделяемого ресурса”.

Актуальность предложенной концепции определяется тем, что она влечет за собой возникновение прав и обязанностей Украины и России, которые будут способствовать развитию режима этих морских пространств. Сделан вывод, что основным направлением дальнейшего развития правового режима Черного и Азовского морей является разрешение экологических проблем этого бассейна. Продемонстрировано, что полномерное экономическое использование морских пространств Черноморского бассейна не возможно без решения этой задачи.

Ключевые слова: правовой режим, правовой статус, замкнутое и полузамкнутое море, закрытое море, Черное море, Черноморские проливы, делимитация континентального шельфа, статус острова, канал Дунай - Черное море, Азовское море, Керченский пролив.

Annotation

Bogdan, Olga Vassylivna. Legal regime of the maritime space of the Black Sea and Sea of Azov basin: future prospects. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Science (Law), speciality 12.00.11 - International Law.- Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine, 2004.

The thesis deals with legal regime of the maritime space of the Black Sea and Sea of Azov basin. The author analyses the concept of “legal regime” and the correlation of notions of “enclosed and semi-enclosed sea” and “closed sea”. The legislation of the Black Sea countries concerning the legal regime of certain maritime spaces is compared with the relevant provisions of the 1982 UN Convention on the Law of the Sea. A particular issue of the continental shelf and exclusive economic zone delimitation between Ukraine and Romania is studied in detail. The modern legal regime of the Black Sea Straits is described. The thesis also contains an analysis of the international legal mechanism for the protection of the Black Sea basin and of the prospects of cooperation aimed at the protection of the Sea of Azov environment. The author has also determined the main trends of development for the legal regime of the maritime space of the Black Sea and Sea of Azov basin.

Key words: legal regime, legal space, enclosed and semi-enclosed sea, closed sea, Black Sea, Black Sea Straits, delimitation of continental shelf, status of an island, Danube - Black Sea canal, Sea of Azov, Kerch Strait.

1. Загальна характеристика роботи

морський право судоплавний

Актуальність теми дослідження. Правові проблеми використання та регламентації морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну завжди відрізнялися високим ступенем актуальності. Сучасні зміни правового режиму Чорного та Азовського морів зумовлені геополітичними, економічними та екологічними процесами, що відбуваються в регіоні.

Прийняття причорноморськими державами нових національних актів щодо регламентації здійснення суверенітету та юрисдикції над морськими просторами, трансформація режиму Чорноморських проток, договірний процес визначення статусу та режиму Азовського моря і Керченської протоки, стан делімітаційного процесу морських просторів Чорного моря демонструють динаміку розвитку правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну. Разом з тим вирішення кожної з названих проблем правового характеру вимагає уважного ставлення до питання захисту морських просторів від забруднення.

Зростання практичної актуальності проблеми правового режиму Чорноморсько-Азовського басейну зумовлено також техніко-економічними та екологічними змінами. Розширення мережі транспортних коридорів в цьому регіоні, розвиток сучасних засобів морського судноплавства і риболовства та збільшення їх інтенсивності призвели до різкого загострення комплексу екологічних проблем, пов'язаних з використанням вод та ресурсів Чорноморсько-Азовського басейну.

Запровадження правових механізмів охорони морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну та їхній вплив на вдосконалення загального правового режиму цієї частини Світового океану є вельми актуальним питанням, оскільки ці чинники впливають на ефективне використання всіх морських ресурсів цього басейну.

Актуальність дослідження визначається ще й тим, що Україна має один з найбільших у Європі морських кордонів. Крім того, аналіз практики причорноморських держав щодо регламентації морських просторів у Чорному морі дає можливість виявити першочергові напрями вдосконалення національного законодавства України.

Теоретичною базою для цього дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених. Питання правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну почали висвітлюватися впродовж останніх двох десятиліть переважно в роботах таких вітчизняних авторів, як Г.О. Анцелевич, М.О. Баймуратов, В.А. Василенко, О.Ф. Висоцький, С.П. Головатий, І.В. Дмитриченко, В.І. Сапожников, В.П. Цемко, О.М. Шемякін, А.А. Щипцов.

Концепція "замкнених та напівзамкнених морів" досліджувалася у працях Г.А. Глазунова, Л.А. Іванащенка, С.О. Малініна, А.А. Ковальова, Р. Мамедова, Ю.Б. Маркова, С.В. Молодцова, П.В. Саваськова.

Правовим проблемам чорноморських проток були присвячені роботи Б.А. Дранова, В.С. Котляра, І.В. Лукшина, Г.К. Прозорової, Х. Улусоя, Д. Мазілу.

Питання міжнародно-правової охорони морського середовища порушували у своїх працях І.І. Каракаш, В.П. Кириленко, Т.Р. Короткий, Л.П. Сперанська, А.С. Тимошенко, К. Хакапаа, Е.Н. Шевчук.

Окремі питання, порушені в дисертації, зокрема визначення категорії "правовий режим" та "правовий статус", класифікація морських просторів, правове регулювання риболовства та використання живих та неживих ресурсів тощо розглядалися у працях Л.Д. Тимченка, К.А. Бекяшева, О.М. Вилегжаніна, В.М. Гуцуляка, Ю.А. Іванова, М.І. Лазарєва, Я. Броунлі, Е. Брюеля, П.М. Дюпюі, Дж. Коломбоса, Д. O'Коннела, А. Кассезе, М. Шоу.

Незважаючи на велику наукову цінність наведених вище досліджень, вони не торкаються основних сучасних проблем правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну, спричинених змінами, що відбулися протягом останніх десяти років.

Таким чином, актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю дослідження сучасного правового режиму морських просторів Чорного та Азовського морів і визначення перспектив його розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках загальної теми „Інтеграція України в світовий та європейський правовий простір” (№ 01БФО48-01), яку розробляє кафедра міжнародного права Інституту міжнародних відносин і яка є частиною комплексної програми науково-дослідницької роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розробка міжнародно-правової, політичної і економічної основ Української держави” № 97128 і планового дослідження Інституту міжнародних відносин „Міжнародно-правові основи зміцнення держави України” № 97132.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексне дослідження правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну та шляхів його вдосконалення.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

Ї уточнити наукове обґрунтування визначення понять „правовий режим” та "правовий статус" в теорії міжнародного морського права;

Ї з'ясувати практичні наслідки віднесення Чорного моря та Азовського моря до категорії „замкнених та напівзамкнених морів”, закріпленої Конвенцією ООН з морського права 1982 року;

Ї здійснити порівняльний аналіз правових режимів окремих категорій морських просторів Чорного моря відповідно до правових норм, закріплених Конвенцією ООН з морського права 1982 року;

Ї визначити динаміку змін правового режиму Чорноморських проток;

Ї дослідити закріплення статусу та режиму Азовського моря і Керченської протоки;

Ї визначити специфіку впливу проблем охорони морського середовища на наближення правового режиму Чорного та Азовського морів до умов сьогодення;

Ї виробити рекомендації щодо договірного закріплення режиму Азовського моря та Керченської протоки, розмежування континентального шельфу між Україною та Румунією та відновлення судноплавного каналу Дунай - Чорне море.

Об'єктом дисертаційного дослідження є міжнародні відносини, що виникають з приводу використання морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну.

Предметом дослідження є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори, внутрішнє законодавство держав Чорноморсько-Азовського басейну, акти міжнародних організацій щодо використання та охорони просторів Чорного та Азовського морів.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи. Застосування діалектичного методу було зумовлене прагненням до об'єктивного, всебічного дослідження правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну, що включає в себе, з одного боку, характеристику вже встановленого порядку використання цих просторів, а з другого - пропозицію відповідних кроків з метою його вдосконалення та приведення у відповідність до потреб сьогодення.

В дисертації широко застосовано системний підхід дослідження матеріалу, який дав змогу цілісно розглянути: динаміку розвитку складових правового режиму Чорного та Азовського морів; метод історико-порівняльного правознавства, за допомогою якого зіставлялися правові режими окремих морських просторів причорноморських держав, закріплені внутрішніми законодавчими актами; а також логічний метод дослідження фактів. Автор використав також такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, особливо при дослідженні нормативних матеріалів законодавств Причорноморських держав та міжнародних актів. Значну увагу приділено конструктивно-критичному підходу до оцінки і аналізу використання понять „правовий режим” та „правовий статус”, а також „замкнене та напівзамкнене море” і „закрите море”.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням сучасного правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну, яке враховує його складові та визначає новітні тенденції розвитку і характерні риси майбутнього правового режиму цих морських просторів.

У рамках проведеного дослідження досягнуто таких результатів, що мають наукову новизну та виносяться на захист:

1. Виявлено, що однозначності в розумінні та використанні в міжнародному морському праві категорій „правовий режим” і „правовий статус” немає, тому автор пропонує використовувати категорію „правовий режим” як встановлений та регламентований в міжнародному морському праві порядок здійснення державами прав та обов'язків по відношенню та у зв'язку з певною частиною Світового океану, а категорію „правовий статус” - як правове становище, що визначає приналежність певної частини Світового океану до певного виду морського простору.

2. Визначено співвідношення концепції „замкнених і напівзамкнених морів” та концепції „закритого моря” і з'ясовано, що в сучасних умовах концепція „закрите море” не придатна для використання в такому розумінні, як її трактували юристи-міжнародники радянського періоду (Г.А. Глазунов, Л.А. Іванащенко, Ю.Б. Марков, С.В. Молодцов, П.В. Саваськов). В силу семантичної близькості доктринального терміна "закрите море" та конвенційного "замкнене море" застосування першого помилково призводить до зближення та змішування якісно різних категорій морських просторів, а в теоретичному плані ускладнює їх правовий аналіз.

3. Проаналізовано сучасний стан правового статусу острова Зміїний та ступінь його впливу на делімітацію континентального шельфу та виключної економічної зони між Україною та Румунією у Чорному морі. Встановлено, що позиція, яку відстоює Україна, є обґрунтованою і відповідає положенням міжнародного права. Згідно з двосторонніми угодами між Україною та Румунією острів Зміїний належить Україні і виходячи з пункту 3 статті 121 Конвенції з морського права 1982 року може мати континентальний шельф та виключну економічну зону.

4. Запропоновано конкретне розв'язання ситуації, що склалася в умовах зіткнення економічних та екологічних інтересів навколо відновлення Україною каналу Дунай-Чорне море з урахуванням позицій всіх заінтересованих сторін, зокрема привести у відповідність понятійний апарат міжнародних та національних правових документів, що зумовить чітке визначення правового статусу та режиму території місцезнаходження та експлуатації каналу Дунай-Чорне море.

5. Обґрунтовано необхідність чіткого юридичного закріплення за Азовським морем статусу внутрішніх вод, що належать двом державам, та визначення меж державного суверенітету України та Російської Федерації в Азовському морі. Запропоновано провести делімітацію вод відповідно до прийнятого у міжнародному морському праві порядку, а саме - по поверхні води, що в майбутньому спростить процедуру використання просторів Азовського моря.

6. Доведено необхідність віднесення Азовського моря та Керченської протоки до категорії „природного ресурсу, що розділяється двома державами”. Доцільність запропонованої концепції визначається змістом відповідних прав та обов'язків України і Росії, що випливають з неї. Одним із завдань такого співробітництва є запобігання заподіянню збитків законним інтересам іншій стороні, що вирішується шляхом вжиття погоджених запобіжних заходів та попередження про застосування санкцій.

7. Визначено, що основним напрямом подальшого розвитку правового режиму Чорного та Азовського морів є розв'язання екологічних проблем цього басейну. Доведено, що повномірне економічне використання морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну повинно здійснюватися з урахуванням цих проблем. Існуючий обсяг міжнародно-правових актів та діяльність міжнародних організацій сприяють співробітництву держав басейну, але є недостатніми для вирішення питань захисту морського середовища Чорного та Азовського морів.

Практичне значення отриманих результатів. Наукові положення, оцінки, висновки, пропозиції, отримані в результаті дисертаційного дослідження, можуть бути використані для вдосконалення законодавства України; послужити основою для подальших наукових пошуків у науці міжнародного права, морського права, міжнародного екологічного права; сприяти практичній діяльності установ та організацій, на які покладено обов'язок розробки та прийняття законодавчих актів, що стосуються правових режимів морських просторів, забезпечення співробітництва у сфері охорони морського середовища; а також бути використаними у навчальному процесі, зокрема при викладанні навчальних дисциплін „Міжнародне публічне право”, „Міжнародне морське право”, „Міжнародне екологічне право”.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дістали своє відображення у п'яти наукових публікаціях, а також були оприлюднені на міжнародній конференції „Міжнародне морське право: історія, сучасність, перспективи розвитку” (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р., тези опубліковано), під час науково-теоретичних конференцій для молодих вчених Інституту міжнародних відносин (м. Київ, 13 квітня 2000 р., тези опубліковано, 24-25 квітня 2003 р., 14 жовтня 2004 р.).

Крім того, відповідно до запиту МЗС України здобувач надав критичні висновки та оцінки положень монографії румунського автора Д. Педуряну „Острів Зміїний” (Констанца, 2004 р., 555 с.), в якій заперечується приналежність цього острова до України, що має правове значення для делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон України та Румунії у Чорному морі.

Результати дослідження автор використовував у навчальному процесі під час семінарських і практичних занять з навчальної дисципліни „Міжнародне морське право” в Інституті міжнародних відносин при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Результати дослідження обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин.

Структура роботи зумовлена метою, предметом і завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які загалом містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних 309 джерел. Загальний обсяг дисертації - 225 сторінок, з них основного тексту - 200 сторінок.

2. Зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень дослідженості тематики дисертації, визначаються її мета і завдання, дається характеристика об'єкту, предмета та методології роботи, висвітлюється теоретичне і практичне значення її основних положень, формулюється наукова новизна, а також говориться про апробацію і публікацію результатів дослідження.

Перший розділ „Міжнародно-правове становище морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну в системі Світового океану” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1 „Поняття „правовий режим” та „правовий статус” в міжнародному морському праві” увага приділяється теоретичним аспектам проблематики даного дослідження. Аналізується застосування у доктрині та практиці міжнародного морського права понять „правовий режим” та „правовий статус”, а саме їх визначення такими юристами-міжнародниками, як Г.О. Анцелевич, М.О. Баймуратов, Я. Броунлі, Р.В. Деканозов, А.Л. Колодкін, Дж. Коломбос, Ю.М. Колосов, М.І. Лазарєв, С.В. Молодцов, Л.Д. Тимченко, О.М. Шемякін, М. Шоу, О.А. Щипцов. Також розглядається використання цих понять у Конвенції ООН з морського права 1982 року. У дослідженні продемонстровано, що ці поняття у наукових працях часто ототожнюються, взаємозаміняються, крім того додатково пропонуються для застосування інші поняття - „юридична природа”, „правовий характер”, „правове становище”. З метою полегшення розуміння предмета дослідження в дисертації здобувач дає авторське визначення понять „правовий статус” та „правовий режим”.

Підрозділ 1.2 „Категорія замкнених та напівзамкнених морів” присвячений питанням змісту категорії „замкнене та напівзамкнене море” та віднесення Чорного і Азовського морів до цієї категорії. Суть концепції „замкнених та напівзамкнених морів” полягає у виокремленні цих морських басейнів з метою встановлення спеціальних міжнародно-правових норм щодо порядку міжнародного співробітництва в них. Звертається увага і на використання концепції „закритих морів”. Об'єднавчим моментом концепції „закритих морів” та концепції „замкнених та напівзамкнених морів” є схожість підходу держав до розв'язання специфічних регіональних проблем, тоді як у всьому іншому вони відмінні, оскільки засновані на їх основі правові режими відповідних морських просторів відрізняються цілями правового регулювання, предметом та змістом. Саме тому ототожнення понять „закрите море” та „замкнене море”, як це відбувається у сучасних роботах таких юристів-міжнародників, як А.А. Ковальов, Р. Мамедов, є неможливим. Еволюція концепції "закритих морів" є переконливим прикладом необхідного уточнення дефініцій, норм та технічних стандартів, що діють в міжнародному морському праві, і свідчить про необхідність відмови від цієї концепції.

У другому розділі „Правовий режим Чорного моря”, який складається з трьох підрозділів, розглядається режим морських просторів Чорного моря, що закріплюється міжнародно-правовими нормами Конвенції ООН з морського права 1982 року, а та частина, яка стосується суверенітету причорноморських держав ? нормами національного законодавства.

У підрозділі 2.1 „Правовий режим окремих морських просторів Чорного моря” зазначається, що незважаючи на прийняття причорноморськими державами великої кількості національних нормативних актів, а також укладання двосторонніх угод, виникає цілий ряд проблем з класифікації та делімітації морських просторів, значна кількість з яких і на сьогодні залишаються невирішеними чи вирішеними неповністю. Проведено аналіз положень національних актів, що визначають правовий режим морських просторів, зокрема внутрішніх вод, територіального моря, прилеглої зони, континентального шельфу та виключної економічної зони.

Аналіз відповідності національних норм положенням Конвенції ООН з морського права 1982 року дозволяє стверджувати, що існує потреба у більш чіткому дотриманні Конвенції ООН з морського права 1982 року причорноморськими державами, особливо тими, законодавство яких перебуває на стадії формування. Ефективність правового режиму Чорного моря в цілому залежить від того, наскільки якісним буде національно-правове управління тим чи іншим видом морських просторів кожною причорноморською державою.

У підпункті 2.1.1 „Внутрішні води” приділяється увага одному з найактуальніших сьогодні питань - контролю в портах, який здійснює держава, а саме його правомірності та межам, оскільки тут вбачається загальна тенденція переходу окремих функцій держави до міжнародних органів. Гостроту цього питання підтверджує і створення міжнародної неурядової некомерційної організації - Асоціації портів і гаваней Чорного й Азовського морів. У підпункті 2.1.2 "Територіальне море" зазначається, що чорноморські держави по-різному визначають порядок відмірювання свого територіального моря, передбачають різні методи делімітації цього виду морського простору, проте ці процедури однаково визнаються міжнародним морським правом. Поняття мирного проходу в багатьох законодавчих актах прибережних до Чорного моря держав сформульовано не досить чітко, що призводить до довільного тлумачення норм міжнародного права. У підпункті 2.1.3 "Прилегла зона" розглядаються положення законодавчих актів Румунії, Болгарії, Росії та Грузії про режим у прилеглих зонах, які повністю відповідають конвенційним нормам, проголошеним у статті 33 Конвенції 1982 року, тоді як в законодавстві Туреччини та України таких положень немає. Правовий режим континентального шельфу Чорного моря розглядається у підпункті 2.1.4 В українському, румунському, грузинському та турецькому законодавстві не існує спеціалізованих законодавчих актів про континентальний шельф. Тому є всі підстави для регламентації на регіональній основі цього питання, що в свою чергу прискорить закріплення правового режиму на національному рівні.

У підпункті 2.1.5 „Виключна економічна зона” розглядається перспектива вирішення проблеми правової регламентації риболовства, оскільки в силу обмеженості просторових меж Чорного моря та його відносно невеликої акваторії, воно, по суті, буде повністю розділено на виключні економічні зони причорноморських держав. Розглянуто проект Конвенції щодо риболовства та збереження живих ресурсів Чорного моря, підготовлений Міжнародною комісією з захисту Чорного моря.

Досліджуючи фактичний стан розмежування морських просторів Чорного моря (підпункт 2.1.6), автор особливу увагу приділяє проблемі розмежування морських просторів між Україною та Румунією у Чорному морі, справа щодо якого розглядається Міжнародним Судом ООН, і дає оцінку конвенційним та доктринальним положенням щодо можливості віднесення острова Зміїного до категорії „острів” відповідно до статті 121 Конвенції ООН з морського права 1982 року.

У підрозділі 2.2 „Сучасний правовий режим Чорноморських проток” зазначається, що специфіка правового режиму Чорного моря полягає в особливому порядку проходу в Чорне море і виходу з нього через Чорноморські протоки. Правовий режим Чорноморських проток випливає з положень Конвенції про Чорноморські протоки 1936 року та національних актів Туреччини. У роботі зазначається, що цей режим зазнає модифікації внаслідок політичних, економічних, геополітичних та екологічних змін, що спричиняють негативні наслідки як економічного, так і значного екологічного характеру. Найважливіший елемент Конвенції про Чорноморські протоки 1936 року - поєднання повної свободи міжнародного торгового судноплавства з певними перевагами у правах для чорноморських держав у сфері військового - і досі є актуальним. Аналіз причин та наслідків введення у дію внутрішніх актів Туреччини стосовно судноплавства у Чорноморських протоках дає можливість визначити в цьому аспекті тенденцію розвитку правового режиму Чорного моря.

У підрозділі 2.3 „Міжнародно-правовий механізм охорони морських просторів Чорного моря” розглядається питання захисту морських просторів Чорного моря як проблема, що має вагоме значення для майбутнього широкопланового їх використання. Саме тому для вирішення цієї проблеми було задіяно договірно-правовий механізм, втілений в норми міжнародного права, що регулюють питання охорони морського середовища цього басейну. Аналіз положень Бухарестської конвенції 1994 року, декларацій причорноморських держав 1993 та 2002 років дозволяє зробити висновок про їхню недостатню ефективність у вирішенні проблеми захисту морського середовища. Стратегічний план дій з реабілітації і захисту Чорного моря від 1996 року не дістав належного втілення в життя причорноморськими державами. Разом з тим, на даному етапі спостерігається розширення кола зацікавлених держав, зокрема держав Дунайського басейну, які є членами ЄС. Приділяється увага надзвичайно актуальному для Чорного моря питанню, що полягає у попередженні чи мінімізації перенесення шкідливих водних організмів і патогенів з водяним баластом суден, та крокам, зробленим на міжнародному рівні для розв'язання цієї проблеми.

Залучення до організаційно-правового механізму в основному причорноморських держав, тоді як коло користувачів морськими просторами Чорного моря досить широке, робить його діяльність малоефективною. Створені в рамках ЧЕС робоча група з охорони навколишнього середовища, Чорноморсько-Дунайська робоча група, виконання операцій БЛЕКСІФОР для захисту навколишнього середовища, ДАБЛАС, Чорноморська мережа неурядових організацій - ці утворення не можуть ефективно вирішувати величезний комплекс проблем, пов'язаних із захистом морського середовища Чорноморсько-Азовського басейну.

З огляду на тісну взаємодію та залежність Чорного моря з рікою Дунай, що є складовою Чорноморсько-Азовського басейну (з точки зору географічного та екологічного аспектів) розглянуто правові аспекти відновлення Україною судноплавного каналу Дунай - Чорне море. Основним питанням розгляду є правовий режим території, на якій здійснюються роботи щодо відновлення каналу та його експлуатації На міжнародному рівні українська частина дельти Дунаю є частиною „Міжнародного транскордонного румуно-українського біосферного резервату” і на неї поширюється режим резервату, а з точки зору національного законодавства - це біосферний заповідник. Відмінність полягає у тому, що резервати поєднують функції екологічного та соціально-економічного розвитку, а заповідники мають лише природоохоронну роль. Запровадження поняття „резерват” призначене для заміни традиційного поняття „заповідник”. Для вирішення зазначеної проблеми необхідно уніфікувати термінологію та здійснити відповідне зонування з дотриманням необхідних природоохоронних вимог.

У третьому розділі „Міжнародно-правовий статус та правовий режим Азовського моря”, який складається з трьох підрозділів, досліджуються міжнародно-правовий статус та режим Азовського моря і Керченської протоки. У підрозділі 3.1 „Становлення статусу та правового режиму Азовського моря” обґрунтовується віднесення Азовського моря до категорії „замкнених та напівзамкнених морів”, що зобов'язує Україну та Росію співробітничати у реалізації своїх прав та обов'язків згідно з Конвенцією ООН з морського права 1982 року.

Провівши аналіз можливих варіантів статусу Азовського моря, автор вважає, що закріплення за цим морем статусу внутрішніх вод України та Росії та їх обов'язкове розмежування державним кордоном є найбільш прийнятним варіантом розв'язання цієї проблеми. Чітке розмежування національних юрисдикцій в Азовському морі сприятиме зміцненню регіональної безпеки і розвиткові співробітництва між державами. До речі, певних заходів було вжито ще у 1993 році шляхом підписання Угоди між Держкомриболовством РФ і Державним комітетом України з рибного господарства і рибної промисловості з питань рибальства в Азовському морі.

У підрозділі 3.2 „Правовий режим Керченської протоки” йдеться про те, що в першу чергу необхідно вирішити питання стосовно лінії проходження кордону між Україною та Росією у Керченській протоці, а вже потім закріпити договірним шляхом принципові положення щодо торгівельного судноплавства та військового мореплавства. Запропоновано положення, які доцільно включити у договір щодо режиму Керченської протоки. Також розглядаються правові аспекти ситуації, що виникла навколо Коси Тузла, сторонами якої були Україна та Росія.

У підрозділі 3.3 „Співробітництво у сфері охорони просторів Азовського моря” зазначається, що стрімке погіршення екологічного стану просторів в Азовському, і в Чорному морі вимагає оперативного вирішення шляхом створення на двосторонньому рівні механізму захисту морського середовища. Ситуація з будівництвом дамби у Керченській протоці мала негативні екологічні наслідки. На думку автора, ці чинники зумовили доцільність застосування концепції ресурсів, що розділяються, для вод Азовського моря, що стане ефективним кроком у вирішенні питання охорони морського середовища Азовського моря. Наявні двосторонні угоди України та Росії створюють сприятливі умови для використання цієї концепції.

У висновках викладено основні підсумки дослідження, які коротко можна звести до такого:

1. Однозначності в розумінні та використанні в науці міжнародного морського права категорії „правовий режим” не існує, відбувається її підміна такими категоріями, як „правовий статус”, „правова природа”, що мають своє власне значення та змістовне навантаження. Автором запропоновано використовувати категорію „правовий режим” як встановлений та регламентований в міжнародному морському праві порядок здійснення державами прав та обов'язків по відношенню та у зв'язку з певною частиною Світового океану, а категорію „правовий статус” як правове положення, що визначає приналежність певної частини Світового океану до певного виду морського простору.

2. При віднесенні моря до категорії замкнених та напівзамкнених морів у прибережних держав виникають права та обов'язки, які сприяють вдосконаленню правового режиму цього морського простору. В наукових дослідженнях і далі має місце включення замкнених та напівзамкнених морів до класифікаційного ряду морських просторів (поряд з такими категоріями морських просторів як територіальне море, виключна економічна зона та ін.), що є помилковим, оскільки віднесення морського простору до категорії замкнених та напівзамкнених морів зобов'язує прибережні держави лише співробітничати у конкретно визначених напрямах, тоді коли при віднесенні морського простору, наприклад, до категорії територіального моря, вона набуває конкретного статусу, що має свій правовий режим використання.

3. Концепція „закритого моря” та концепція „замкнених та напівзамкнених морів” мають схожість лише у підході держав до розв'язання специфічних регіональних проблем, тоді коли з правової точки зори не мають нічого спільного, оскільки концепція „замкнених та напівзамкнених морів” виникла в результаті регіоналізації міжнародних морських відносин, а концепція „закритого моря” використовувалася колишнім Радянським Союзом як один із шляхів підтримання безпеки його кордонів. Дана концепція втратила свою актуальність, тому автор пропонує відмовитися від її вживання для уникнення подальшого ототожнювання цих двох концепцій.

4. Незважаючи на прийняття причорноморськими державами значної кількості національних нормативних актів, все ж залишаються питання, що не були ними остаточно врегульовані. Слід зазначити, що положення нормативних актів причорноморських держав не завжди відповідають положенням Конвенції з морського права 1982 року. Зволікання делімітаційного процесу та недостатня повнота національної законодавчої бази перешкоджають ефективному використанню морських просторів Чорного моря. Проблема делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони між Україною та Румунією у Чорному морі полягає у визначенні статусу острова Зміїний. Для розв'язання цієї проблеми Румунія звернулася до Міжнародного Суду ООН з проханням визначити лінію державного кордону між Україною та Румунією у Чорному морі.

5. Правовий режим Чорноморських проток, що випливає з положень Конвенції, не відповідає сучасним потребам держав-користувачів. Підвищений рівень завантаженості та забрудненості Чорноморських проток змусив Туреччину, як державу, що володіє берегами цих проток, задля вирішення питань її власної безпеки прийняти національні законодавчі акти. Ці акти суперечать положенням Конвенції про Чорноморські протоки 1936 року, вони по новому регламентують судноплавство у протоках, при цьому суттєво обмежуючи його.

6. Закріплення правового статусу Азовського моря як внутрішніх вод України і Росії та їх розмежування державним кордоном є найбільш прийнятним варіантом розв'язання цієї проблеми та подальшого ефективного використання цих морських просторів. Віднесення Азовського моря до категорії „замкнених та напівзамкнених морів” зобов'язує Україну та Росію співробітничати у здійсненні своїх прав та виконанні своїх обов'язків за Конвенцією з морського права 1982 року. Договірне закріплення правового режиму Керченської протоки залежить передусім від вирішення питання проходження лінії кордону між Україною та Росією.

7. Правовий режим морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну перебуває у стані постійного вдосконалення. Вивчаючи напрями і завдання правового регулювання в різні періоди співробітництва держав Чорноморського басейну, автор пропонує означити три періоди, що відрізняються за пріоритетністю вирішення завдань правового регулювання. Перший період завершився підписанням Конвенції про Чорноморські протоки 1936 року, що свідчило про розв'язання проблеми безпеки причорноморських держав. Другий період було присвячено розв'язанню економічних проблем -- Конвенція про риболовство у Чорному морі 1951 року, підготовка і прийняття універсальної Конвенції з морського права 1982 року, якою було встановлено виключні економічні зони і континентальний шельф та порядок їх використання. Третій період розпочався прийняттям Бухарестської конвенції про захист Чорного моря 1994 року, йому властива підвищена увага до екологічних проблем, оскільки повномірне економічне використання морських просторів Чорноморського басейну вже не можливе.

8. Екологічне становище морських просторів в Азовському і в Чорному морі різко погіршується. Для розв'язання екологічних проблем Чорного моря задіяно міжнародно-правовий механізм і вже простежується тенденція зацікавленості європейських інституцій цією проблемою на базі співробітництва структур, що займаються захистом середовища Чорного моря та ріки Дунай. Для Азовського моря застосування концепції ресурсів, що розділяються, буде ефективним заходом для вирішення питання охорони морського середовища Азовського моря, оскільки використання цієї концепції спонукатиме Україну та Росію до більш тісної співпраці.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Романюк О.В. Чорноморське економічне співробітництво - приклад регіонального співробітництва // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - Вип. 21. - С. 85-98.

2. Романюк О.В. Чорноморські протоки - визначники правового режиму Чорного моря // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2002. - Вип. 31. - С. 140-146.

3. Романюк О.В. Участь України в регіональній економічній організації - Чорноморському економічному Співробітництві (ЧЕС) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2002. - Вип. 32. - С. 164-168.

4. Богдан О.В. Становлення статусу та правового режиму Азовського моря // Український часопис міжнародного права. - 2004. - № 1. - С. 46-49.

5. Богдан О.В. Баластні води: актуальні проблеми захисту від забруднення морського середовища // Морское право: актуальные вопросы теории и практики. - 2005. - Вып. 2. - С. 85-90.

Размещено на Allbest.ru