Правове регулювання господарської діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 346.12

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОНАХ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

БУТКЕВИЧ Ольга Василівна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ауковий керівник:

доктор юридичних наук, професор

ПРОНСЬКА Граціелла Василівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри господарського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

БОБКОВА Антоніна Григорівна,

Донецький національний університет МОН України,

завідувач кафедри господарського права?

кандидат юридичних наук

КАШИНЦЕВА Оксана Юріївна,

Академія адвокатури України (м. Київ), доцент кафедри цивільного, господарського та процесуального права.

Провідна установа: Інститут економіко-правових досліджень Національної академії наук України, м. Донецьк.

Захист відбудеться “13” жовтня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58). Автореферат розісланий “01” вересня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук, доцент Т.В. Боднар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

вільний економічний зона правовий

Актуальність теми дослідження обумовлена великим значенням для функціонування економіки країни спеціальних (вільних) економічних зон (далі - ВЕЗ), недосконалістю правового регулювання в Україні відносин, пов'язаних зі створенням, функціонуванням, ліквідацією ВЕЗ, особливостями здійснення господарської діяльності у ВЕЗ та управління в них.

Одним із пріоритетних напрямків розвитку законодавства в Україні є вдосконалення законодавства про ВЕЗ, яке має більш повно відповідати завданням, змісту та умовам створення і функціонування ВЕЗ у країні. Основи законодавства про ВЕЗ в Україні було закладено у 1992 році з прийняттям Верховною Радою України Закону “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, який спирався на чужий досвід та умоглядні уявлення, оскільки на той час відносини щодо створення, функціонування та ліквідації ВЕЗ в Україні ще не існували. З початком створення на практиці перших ВЕЗ, їх функціонуванням, стали визначатися певні недоліки Закону України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, які усувалися шляхом встановлення правових норм в спеціальних законах про створення конкретної ВЕЗ, що призвело до значного дублювання загальних для всіх ВЕЗ норм у спеціальних актах, а закон, що встановлює загальні засади функціонування ВЕЗ, перестав відповідати меті, з якою він був прийнятий, і певною мірою перестав виконувати роль загального для всіх ВЕЗ закону. Господарський кодекс Україні від 16 січня 2003 року, в якому одну з глав присвячено ВЕЗ, не вирішив кодифікаційного завдання щодо ВЕЗ.

Хоча українське законодавство про ВЕЗ формувалося не тільки спираючись на досвід інших країн, а також з урахуванням географічного положення та особливостей природних умов України, цілей, які ставляться перед ВЕЗ державою, але воно не позбавлено недоліків і внутрішніх протиріч, які негативно відображаються на правозастосовчій діяльності. Вказане зумовлює потребу в проведенні наукового дослідження у цьому напрямку.

Вибір теми дослідження визначається також тим, що в українській юридичній літературі недостатньо досліджуються питання правового регулювання господарської діяльності у ВЕЗ. Не приділено належної уваги специфіці договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ. Залишився поза увагою вчених порядок створення та ліквідації ВЕЗ, що має важливе значення, оскільки з ними пов'язаний строк, протягом якого застосовується спеціальний правовий режим господарювання до суб'єктів ВЕЗ. Недостатньо досліджено категорію “суб'єкти ВЕЗ”, не отримали достатнього наукового опрацювання повноваження органів управління ВЕЗ.

Ця робота є спробою здійснення цілісного підходу до з'ясування правовідносин, що виникають при створенні, функціонуванні, ліквідації ВЕЗ, особливостей правового механізму здійснення господарської діяльності у ВЕЗ та управління в них. Крім того, наявність у чинному законодавстві України певних прогалин у регулюванні даних відносин зумовлює потребу в дослідженні теоретичних питань правового регулювання господарської діяльності у ВЕЗ та розробленні відповідних науково обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку і удосконалення українського законодавства в цій сфері.

Перерахованими вище обставинами і зумовлені вибір дисертаційного дослідження, його актуальність та науково-практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з держбюджетною науково-дослідною темою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка: “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” (номер теми: 01-БФ-042-01; номер державної реєстрації 019 U007725 - 2001-2003 роки).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення й аналіз основних особливостей правового регулювання господарської діяльності в ВЕЗ та розроблення конкретних пропозицій з удосконалення чинного законодавства України щодо ВЕЗ. Дисертантка не ставить за мету розгляд всіх правовідносин, які зачіпають господарську діяльність у ВЕЗ, а обмежується лише аналізом найбільш суттєвих і важливих.

У зв'язку з цим дисертанткою поставлені наступні основні завдання:

визначити і дослідити соціально-економічне призначення ВЕЗ;

окреслити законодавство, що регулює господарські відносини у ВЕЗ, його систему і структуру;

дослідити ВЕЗ як специфічне явище в господарській системі України і на основі аналізу чинного законодавства та існуючих наукових поглядів визначити поняття ВЕЗ;

дослідити основні типи ВЕЗ в Україні;

розкрити зміст спеціального правового режиму господарювання у ВЕЗ;

дослідити правове становище суб'єктів ВЕЗ та порядок набуття суб'єктом господарювання статусу суб'єкта ВЕЗ;

дослідити роль, місце і функції органів управління ВЕЗ;

розкрити зміст порядку створення та ліквідації ВЕЗ;

з'ясувати зміст договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ;

виявити особливі риси і правову природу договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступають відносини щодо створення, функціонування, ліквідації ВЕЗ, особливості здійснення господарської діяльності у ВЕЗ та управління в них і правове регулювання цих відносин.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти законодавства України, що регулюють відносини щодо створення, функціонування, ліквідації ВЕЗ, порядок здійснення господарської діяльності у ВЕЗ і управління в них, практика їх застосування, а також теоретичні та практичні питання правового регулювання господарської діяльності у ВЕЗ.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження побудовано на застосуванні діалектичного методу пізнання та системного підходу. У роботі також застосовано історичний, логічний, порівняльно-правовий методи дослідження та метод аналізу.

Так, діалектичний та історичний методи використано в роботі для дослідження розвитку становлення законодавства щодо ВЕЗ в Україні. За допомогою системного підходу досліджено безпосередньо процес створення та ліквідації ВЕЗ. Через призму порівняльно-правового методу аналізуються наукові позиції та погляди українських і зарубіжних вчених щодо правового регулювання відносин, пов'язаних із створенням, функціонуванням, ліквідацією ВЕЗ та управлінням у них. Шляхом застосування методу аналізу досліджено сучасний стан законодавства щодо ВЕЗ і відповідно внесено пропозиції з його удосконалення.

Теоретичну основу дисертації складають праці вчених, зокрема С.С. Алексєєва, О.А. Беляневич, О.М. Вінник, Д.В. Задихайла, О.Р. Зельдіної, А.В. Каркачевої, О.Р. Кібенко, Л.В. Крупи, В.В. Лаптєва, А.В. Малька, В.К. Мамутова, О.М. Олійник, Г.В. Пронської, О.Е. Сімсон, В.В. Хахуліна, Н.Г. Швидак, Р.Б. Шишки, В.С. Щербини, О.В. Цуканова та ін.

Використовувалися у процесі дослідження також роботи українських та зарубіжних економістів: В.Н. Василенко, В.І. Пили, О.С. Чмир, Ю.В. Макогона, І.Ю.Сіваченко, Н.О. Кухарської, М.А.Левицького.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає у комплексному дослідженні правовідносин щодо створення, функціонування, ліквідації ВЕЗ, особливостей здійснення господарської діяльності у ВЕЗ і управління в них.

Аналіз чинного законодавства України, спеціальної літератури з питань створення і функціонування ВЕЗ надав можливість сформулювати положення, які містять наукову новизну, та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, а саме:

з'ясовано з урахуванням чинного законодавства та наукових поглядів фахівців соціально-економічне призначення ВЕЗ, яке полягає у створенні особливо сприятливих умов для залучення інвестицій на порівняно обмеженій території країни, накопичення і застосування передового зарубіжного досвіду господарювання й управління, підвищення конкурентоспроможності власного виробництва, та спрямованих на вирішення економічних, соціальних, науково-технічних завдань;

виявлено і систематизовано законодавство України щодо правового регулювання відносин по створенню і функціонуванню ВЕЗ, на підставі дослідження та аналізу нормативно-правових актів вперше дано визначення законодавства про ВЕЗ і окреслено його структуру;

на основі аналізу чинного законодавства та з урахуванням наукових поглядів наведено власне визначення ВЕЗ, а саме: ВЕЗ - це законодавчо визначена частина державної території, на якій з метою залучення інвестицій для досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-технічних завдань спеціальним законом на певний строк для певних суб'єктів встановлюється спеціальний пільговий правовий режим господарської діяльності і створюються спеціальні органи управління;

вперше обґрунтовано висновок про те, що території пріоритетного розвитку мають всі ознаки, властиві вільним економічним зонам, які створюються в Україні, тому території пріоритетного розвитку слід розглядати як один з типів ВЕЗ;

вперше зроблено висновок, що технологічні парки, митні склади та зони прикордонної торгівлі не мають всіх ознак ВЕЗ, а тому не можуть розглядатись як типи ВЕЗ України;

додатково досліджено категорію спеціального режиму господарської діяльності у ВЕЗ;

з нових правових позицій розглянуто правове становище суб'єктів ВЕЗ: крізь призму спеціального порядку легітимації як суб'єкта ВЕЗ і особливої господарської правосуб'єктності визначено поняття суб'єкта ВЕЗ;

обґрунтовано, що повноваження, якими наділяються місцеві ради та місцеві державні адміністрації як органи управління ВЕЗ законом України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, є виключною компетенцією цих органів і не можуть бути делеговані органу господарського розвитку і управління ВЕЗ;

на підставі аналізу чинного законодавства та з урахуванням наукових поглядів зроблено висновок про недоцільність створення у ВЕЗ такого органу управління ВЕЗ як Рада з питань ВЕЗ;

вперше досліджено порядок створення ВЕЗ і запропоновано під створенням ВЕЗ розглядати процес послідовних дій компетентних суб'єктів, спрямованих на підготовку ВЕЗ до функціонування, що складається з двох етапів. На першому етапі створення конкретної ВЕЗ (етап юридичного створення ВЕЗ) один із суб'єктів, наділений відповідними повноваженнями, виявляє ініціативу створення певної ВЕЗ, така ініціатива схвалюється іншими компетентними суб'єктами і Верховною Радою України приймається закон про створення конкретної ВЕЗ. Другий етап створення ВЕЗ починається з моменту набрання чинності законом про створення певної ВЕЗ і представляє собою ряд практичних дій: створення органу господарського розвитку ВЕЗ, відповідне облаштування цим органом території ВЕЗ і затвердження акту прийому-передачі в експлуатацію об'єктів митної інфраструктури (якщо у ВЕЗ запроваджується спеціальний митний режим);

автор вперше звертає увагу на те, що ВЕЗ припиняє своє функціонування не тільки шляхом ліквідації, а й перетворенням, під яким розуміється створення ВЕЗ іншого типу на базі складових ВЕЗ, що припиняє своє функціонування;

обґрунтовано і визначено предмет договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту в ВЕЗ, яким є спільні дії сторін щодо забезпечення реалізації інвестиційного проекту: суб'єкт господарювання (Інвестор) бере на себе зобов'язання на власний ризик і за власні, запозичені або залучені кошти реалізувати інвестиційний проект - вкласти інвестиції у формі та виді, не заборонених законом, та обсягах, визначених законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони, і забезпечити їх реалізацію відповідно до затвердженого інвестиційного проекту; орган господарського розвитку і управління спеціальною (вільною) економічно зоною (Орган управління) зобов'язаний забезпечити необхідні умови для реалізації інвестиційного проекту;

зроблено висновок, що договір на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ укладається в сфері господарювання між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, спрямований на встановлення і забезпечення виконання господарських зобов'язань і регулюється нормами господарського права, а тому він є господарським договором.

На підставі цих висновків до законодавства України, що регулює відносини створення, функціонування, ліквідації та управління у ВЕЗ, пропонуються відповідні зміни. Аргументація щодо необхідності запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій наводяться в дисертаційній роботі.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість дисертаційного дослідження полягає в тому, що теоретичні положення, сформульовані на підставі дослідження, та практичні рекомендації можуть сприяти удосконаленню українського законодавства щодо створення і функціонування ВЕЗ. Крім того, сформульовані у роботі висновки і пропозиції можуть бути використані як рекомендації органам управління ВЕЗ, суб'єктам господарювання, що здійснюють господарську діяльність у ВЕЗ.

Конкретні наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення законодавства можуть також використовуватися у навчальному процесі при підготовці спеціалістів у галузі господарського права. Положення дисертації можуть бути використані у науково-дослідній роботі та у навчальному процесі при читанні лекцій з курсу “Господарське право”, спецкурсу “Господарські договори”. Окремі положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, носять дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблем правового регулювання господарської діяльності у ВЕЗ.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Автор формулює теоретичні положення, а також дає конкретні рекомендації з удосконалення чинного законодавства України щодо функціонування ВЕЗ.

Автором визначено систему чинного законодавства України щодо створення та функціонування ВЕЗ, виявлено колізії та прогалини цього законодавства і запропоновано реальні способи їх подолання.

Деякі питання, що висвітлюються у роботі, порушуються вперше, інші розглянуто з нових правових позицій, вирішення окремих спірних питань отримало у роботі додаткове обґрунтування.

Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження було зроблено доповіді на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету (19 лютого 2003 р., 21 січня 2004 р.). Окремі положення дослідження доповідалися на Науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (11-12 квітня 2002 р., Київський національний університет ім. Т.Шевченка, м.Київ), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (29-30 квітня 2002 р., Хмельницький інститут регіонального управління та права, м.Хмельницький), Міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” (17 травня 2002 р., Академія праці та соціальних відносин, м.Київ), Х Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (5-6 лютого 2004 р., Львівський національний університет ім. І.Франка, м.Львів).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у чотирьох наукових статтях, у тезах, включених до матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження обумовлена об'єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, які охоплюють дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 200 найменувань та одного додатку. Загальний обсяг дисертації складають 236 сторінок, з них 20 сторінок займає список використаних джерел і 16 сторінок займає додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки проблеми дослідження; визначаються предмет, об'єкт, основна мета та завдання дослідження, його методологічна та теоретична основа; обґрунтовується теоретичне та практичне значення роботи; формулюється наукова новизна та особистий внесок дисертантки.

Розділ перший “Загальна характеристика інституту ВЕЗ”, який складається з чотирьох підрозділів, присвячений детальному дослідженню соціально-економічного призначення ВЕЗ, правового регулювання створення і функціонування вільних економічних зон в Україні, а також визначенню поняття ВЕЗ і типів ВЕЗ.

У першому підрозділі “Соціально-економічне призначення ВЕЗ” досліджується питання з якою метою ВЕЗ створюються і що очікується від їх функціонування. Автором аналізується спеціальна юридична та економічна література з цього питання і визначаються дві тенденції визначення вченими цілей створення ВЕЗ: одні вчені, узагальнюючи всі цілі створення вільних економічних зон, визначають одну головну мету (Д.В. Задихайло, Н. Швидак та ін.); інші - цілі створення ВЕЗ в Україні поділяють на групи (Р.Б. Шишка, Д.В. Макогон та В.В. Хахулін, І.Ю.Сіваченко, Н.О. Кухарська, М.А.Левицький).

Мета створення вільних економічних зон визначається Законом України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 р., Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. “Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні”. Крім того Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1999 р. “Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності” затверджено програму розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року, в якій детально розкриваються цілі створення ВЕЗ в Україні через визначення основних завдань програми. До того ж, для окремих конкретних ВЕЗ законодавчими актами встановлено спеціальні цілі з урахуванням їх типу, географічних, виробничих та інших умов.

Підсумовується що, виходячи із сучасного законодавства, соціально-економічне призначення ВЕЗ полягає у створенні особливо сприятливих умов для залучення інвестицій на порівняно обмеженій території країни, накопичення і застосування передового зарубіжного досвіду господарювання і управління, підвищення конкурентоспроможності власного виробництва, і спрямованих на вирішення економічних, соціальних, науково-технічних завдань.

У другому підрозділі “Законодавство щодо вільних економічних зон України” висвітлюється становлення законодавства, яке регулює питання створення і функціонування ВЕЗ в Україні. Звертається увага на те, що після прийняття Закону України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, Постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. “Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні” та низки нормативно-правових актів щодо створення і функціонування ВЕЗ “Сиваш”, нормативно-правове регулювання щодо ВЕЗ здійснюється за двома напрямами: 1) приймаються загальні нормативно-правові акти, які регулюють окремі питання господарської діяльності в усіх зонах Україні; 2) видаються нормативно-правові акти щодо створення і функціонування певної економічної зони, а також регулювання господарської діяльності в ній.

Стверджується, що система законодавства України щодо правового регулювання відносин по створенню і функціонуванню ВЕЗ складається з 1) господарського законодавства, до системи якого входять нормативно-правові акти загальної сфери дії, що регулюють господарську діяльність і функціонування суб'єктів господарювання; 2) законодавства про ВЕЗ - це система нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо створення, функціонування, ліквідації ВЕЗ та щодо особливостей здійснення господарської діяльності у ВЕЗ і управління в них. Законодавство про ВЕЗ поділяється на загальне (складають акти, які встановлюють правові норми, що стосуються всіх вільних економічних зон в Україні) та спеціальне (складають акти, які приймаються стосовно окремої економічної зони і регулюють питання по її створенню, функціонуванню, ліквідації та управлінню в ній).

Проведений аналіз законодавства про ВЕЗ дозволив дисертантці прийти до висновку про необхідність проведення повної кодифікації загального законодавства про ВЕЗ у відповідній главі Господарського кодексу України. А до того є необхідним прийняття Закону України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” в новій редакції з закріпленням в ньому загальних положень щодо всіх ВЕЗ, які на сьогоднішній день багаторазово дублюючись, переходять з одного спеціального акта в інший. Спеціальні закони про кожну ВЕЗ мають містити лише спеціальні норми, які відображають особливості здійснення господарської діяльності лише в цій ВЕЗ.

У третьому підрозділі “Поняття ВЕЗ” досліджується чинне законодавство щодо ВЕЗ і наукові визначення ВЕЗ, аналізуються характерні ознаки ВЕЗ України і дається визначення поняття ВЕЗ.

На підставі нормативно-правових актів України, в яких фіксується визначення ВЕЗ, і з урахуванням висловлених у літературі поглядів стосовно поняття ВЕЗ, автор виділяє наступні ознаки ВЕЗ: 1) законодавчо визначена частина державної території; 2) спеціальний пільговий правовий режим господарської діяльності запроваджується в межах цієї території; 3) режим запроваджується спеціальним законом; 4) на певний строк; 5) для певних суб'єктів господарювання; 6) створюються спеціальні органи управління для забезпечення функціонування суб'єктів ВЕЗ у спеціальному правовому режимі; 7) метою є залучення інвестицій для досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-технічних завдань. У відповідності з цим автор формулює наступне поняття ВЕЗ - законодавчо визначена частина державної території, на якій з метою залучення інвестицій для досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-технічних завдань спеціальним законом на певний строк для певних суб'єктів встановлюється спеціальний пільговий правовий режим господарської діяльності і створюються спеціальні органи управління.

Аналізуючи норми чинного законодавства та наукові джерела стосовно територій пріоритетного розвитку автор приходить до висновку, що вони мають всі ознаки, характерні ВЕЗ України і тому їх слід розглядати як один із типів вільних економічних зон. Дисертантка вказує на те, що ВЕЗ слід відмежовувати від виключної (морської) економічної зони, населених пунктів зі статусом гірських та від спеціальних правових режимів господарювання, які запроваджуються в окремих галузях народного господарства.

Підрозділ четвертий “Типи ВЕЗ” присвячений дослідженню типів вільних економічних зон. Автор розглядає основні типи ВЕЗ, які класифікуються за ознаками відкритості, за місцем розташування і залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності.

Аналізуючи типи ВЕЗ залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності, автор робить висновок про те, що митні склади, технологічні парки та зони прикордонної торгівлі не мають всіх ознак ВЕЗ і тому не можуть розглядатися як типи ВЕЗ України.

Обґрунтовується, що комплексні виробничі зони та торговельно-виробничі зони це один тип ВЕЗ, який називається по-різному в різних нормативно-правових актах щодо ВЕЗ. Звертається увага на необхідність усунення подвійної термінології і залишення одного терміну “комплексні виробничі зони”, в зв'язку з чим пропонується внесення змін в чинне законодавство України.

На підставі аналізу норм чинного законодавства та з урахуванням наукових поглядів фахівців з ВЕЗ дисертантка робить висновок про необхідність внесення змін в чинне законодавство і викладення ст.403 Господарського кодексу України в такій редакції: “На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: зовнішньоторговельні зони, комплексні виробничі зони, науково-технічні зони, туристсько-рекреаційні зони, банківсько-страхові (офшорні) зони тощо. Окремі економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у цій статті”.

Другий розділ “Правова організація ВЕЗ”, що складається з чотирьох підрозділів, присвячений розгляду трьох основних складових ВЕЗ, а також дослідженню порядку створення та ліквідації ВЕЗ.

У першому підрозділі “Спеціальний правовий режим господарювання” висвітлюється стан сучасних наукових досліджень стосовно вказаної категорії, визначається юридична природа та місце в системі правових режимів, досліджуються зміст та сутність спеціального правового режиму господарювання в ВЕЗ.

Наголошується, що спеціальному правовому режиму господарювання у ВЕЗ притаманні такі ознаки: 1) встановлюється законом; 2) запроваджується з конкретною метою; 3) створює відповідний ступінь сприятливості для задоволення інтересів певної групи суб'єктів шляхом встановлення для них митних, податкових та інших пільг; 4) створюються спеціальні органи - органи управління ВЕЗ, за допомогою яких здійснюється вказаний режим; 5) становить собою певний порядок правового регулювання, що складається з юридичних засобів (норми права, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації права) та характеризується певним їх поєднанням.

Дисертанткою досліджуються пільги, гарантії, обмеження, заборони, підстави господарсько-правової відповідальності та санкції, які встановлюються для суб'єктів ВЕЗ, оскільки саме вони відображають специфіку спеціального правового режиму господарювання у ВЕЗ і спрямовані на встановлення сприятливого (пільгового) ступеню діяльності суб'єкта ВЕЗ, що реалізує інвестиційний проект на території економічної зони. Наголошується, що спеціальний правовий режим господарювання у ВЕЗ запроваджується до всіх учасників ВЕЗ, але тільки для суб'єктів ВЕЗ він створює ступінь сприятливості для задоволення їх інтересів шляхом встановлення для них пільг та гарантій.

Робиться висновок, що спеціальний правовий режим господарської діяльності у ВЕЗ - це встановлений законом України на певний строк порядок регулювання господарських відносин на території економічної зони для залучення інвестицій і досягнення економічних, соціальних, науково-технічних завдань, для яких створюється зона, який виражений у комплексі притаманних тільки йому правових засобів, і відрізняється від загального режиму пільговою спрямованістю для суб'єктів ВЕЗ.

У другому підрозділі “Правове становище суб'єктів ВЕЗ” аналізується чинне законодавство з питання визначення суб'єкта ВЕЗ і досліджуються особливості правового становища суб'єктів ВЕЗ.

На підставі аналізу чинного законодавства та з урахуванням висловлених у науковій літературі зауважень, робиться висновок, що суб'єкти ВЕЗ - це суб'єкти господарювання, які розташовані і здійснюють підприємницьку діяльність на території економічної зони, пройшли спеціальний порядок легітимації як суб'єкта ВЕЗ і володіють особливою господарською правосуб'єктністю, що формується за допомогою спеціального правового режиму господарської діяльності.

Термін “спеціальний порядок легітимації” вводиться автором для позначення специфіки, яка має місце у ВЕЗ, стосовного того, що у ВЕЗ державна реєстрація суб'єкта господарювання доповнюється ще й реєстрацією його як суб'єкта ВЕЗ. Наголошується, що спеціальний порядок легітимації складається з трьох етапів: 1) затвердження інвестиційного проекту, 2) укладання договору на реалізацію інвестиційного проекту і 3) власне, сама реєстрація як суб'єкта певної економічної зони. Стверджується, що в цілому такий порядок аналогічний для всіх ВЕЗ з невеликими особливостями в деяких з них і тому доцільно зафіксувати в Законі України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” єдиний порядок реєстрації суб'єктів ВЕЗ, а деякі особливості, які може мати та чи інша ВЕЗ, зазначити в спеціальному законі про неї.

Термін “особлива господарська правосуб'єктність” застосовується в роботі для відображення специфіки тієї правосуб'єктності, що виникає у суб'єкта господарювання з набуттям статусу суб'єкта ВЕЗ. Особлива господарська правосуб'єктність передбачає наявність у суб'єкта крім основних (встановлених законодавством для всіх суб'єктів господарювання певного виду) ще й особливих прав та обов'язків, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проекту на території ВЕЗ, особливих форм відповідальності за їх неналежне виконання.

Вказується, що структурний підрозділ може бути суб'єктом ВЕЗ в тих економічних зонах, в яких така можливість встановлена спеціальним законом. Обґрунтовується висновок, що в цьому випадку структурний підрозділ повинен укладати договір (контракт) від свого імені і права й обов'язки, встановлені у договорі, повинні виникати саме для нього, а не для господарської організації. Пропонується внесення змін до чинного законодавства щодо зазначеного.

У третьому підрозділі “Органи управління ВЕЗ” на підставі аналізу чинного законодавства визначається, що органами управління ВЕЗ є місцеві ради та місцеві державні адміністрації, орган господарського розвитку і управління ВЕЗ, рада з питань вільної економічної зони (в окремих ВЕЗ).

Стверджується, що повноваження, якими наділяються місцеві ради та місцеві державні адміністрації як органи управління ВЕЗ Законом України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, є виключною компетенцією цих органів і не можуть бути делеговані органу господарського розвитку і управління ВЕЗ. Основні положення по створенню і функціонуванню органу господарського розвитку і управління ВЕЗ визначаються Законом України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, а всі особливості його статусу передбачаються спеціальними законами по створенню певної ВЕЗ.

Звертається увага на те, що в деяких ВЕЗ існує ще один орган управління - Рада з питань вільної економічної зони (далі - Рада). Підсумовуючи і враховуючи, що: Рада створюється тільки у деяких ВЕЗ; вона, в основному виконує повноваження, які в інших економічних зонах виконують місцеві ради та місцеві державні адміністрації, а також органи управління ВЕЗ; єдина функція (розгляд у досудовому порядку спорів між суб'єктами ВЕЗ та органом господарського розвитку ВЕЗ, органами місцевого самоврядування), що покладається тільки на Раду, не відповідає чинному законодавству; на законодавчому рівні не вирішено питання фінансування Ради; - дисертантка робить висновок про недоцільність створення такого спеціального органу управління у ВЕЗ України. При цьому зауважується, що висновок про недоцільність створення такого органу як Рада стосується тільки “класичних” ВЕЗ, оскільки у територіях пріоритетного розвитку він виконує функції органу господарського розвитку і управління ВЕЗ, який у територіях пріоритетного розвитку не створюється.

У четвертому підрозділі “Створення та припинення функціонування ВЕЗ” вказується, що порядок створення ВЕЗ в Україні визначається нормами Закону України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, який передбачає, що процес створення ВЕЗ закінчується прийняттям закону про створення конкретної ВЕЗ. Нормативно-правові акти зі створення конкретних ВЕЗ не конкретизують порядок створення ВЕЗ і, як правило, не визначається момент створення ВЕЗ.

Автор вважає, що під терміном „створення ВЕЗ” слід розглядати процес підготовки і прийняття компетентним органом рішення про створення конкретної ВЕЗ і виконання ряду дій щодо підготовки ВЕЗ до функціонування. Зазначений процес складається з двох етапів. На першому етапі один з суб'єктів, наділений відповідними повноваженнями, виявляє ініціативу створення певної ВЕЗ, така ініціатива схвалюється іншими компетентними суб'єктами, і Верховною Радою України приймається закон про створення конкретної ВЕЗ. Другий етап починається з моменту набрання чинності законом про створення певної ВЕЗ і становить собою ряд практичних дій: створення органу господарського розвитку і управління ВЕЗ, відповідне облаштування цим органом території ВЕЗ і затвердження акту прийому-передачі в експлуатацію об'єктів митної інфраструктури (якщо в ВЕЗ запроваджується спеціальний митний режим). Цей етап закінчується датою затвердження Державною Митною службою акту прийому-передачі в експлуатацію об'єктів митної інфраструктури ВЕЗ, яка і вважається датою створення (початку функціонування) ВЕЗ. Якщо на території ВЕЗ не передбачається відповідними нормативно-правовими актами запровадження режиму спеціальної митної зони (спеціального митного режиму), вона вважається створеною з дня державної реєстрації органу господарського розвитку і управління ВЕЗ або з дня наділення функціями цього органу одного з суб'єктів господарювання ВЕЗ. В зв'язку з зазначеним пропонується внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Шляхом аналізу законодавства України та Росії, з урахуванням досвіду припинення функціонування ВЕЗ “Сиваш” (єдина ВЕЗ яка припинила своє функціонування на сьогоднішній день), дисертанткою робиться висновок, що ВЕЗ припиняє своє функціонування шляхом ліквідації або перетворення. Під перетворенням у даному випадку автор розуміє створення ВЕЗ іншого типу на базі складових ВЕЗ, яка припиняє своє функціонування.

У третьому розділі “Договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ як правова форма здійснення господарської діяльності суб'єктами ВЕЗ”, що складається з чотирьох підрозділів, досліджується договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ, аналізується зміст договору, відповідальність сторін, визначається правова природа договору.

У першому підрозділі “Загальні засади договірних відносин щодо реалізації інвестиційного проекту у ВЕЗ” досліджуються нормативно-правові акти з питання визначення правової форми діяльності суб'єктів господарювання у ВЕЗ і стверджується, що суб'єкти підприємницької діяльності, що мають намір реалізувати інвестиційний проект у ВЕЗ, вступають у договірні відносини з відповідним органом управління ВЕЗ і укладають договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ (далі - договір (контракт). Такий договір укладається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1999р. Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні (далі - Типовий договір).

На підставі аналізу чинного законодавства, відзначається, що у різних ВЕЗ однією із сторін у договорі (контракті) виступають різні органи управління ВЕЗ. При цьому, в ряді випадків має місце невиправданий розподіл функцій між ними з надання земельних ділянок. Вказуються негативні наслідки зазначеної неузгодженості, відзначаються можливі виходи з неї та висловлюється пропозиція щодо поєднання вказаних функцій в руках органу господарського розвитку і управління ВЕЗ, у зв'язку з чим автором вносяться відповідні пропозиції законодавцю.

На підставі аналізу українського законодавства і з урахуванням висловлених у літературі наукових поглядів, робиться висновок, що предметом договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ є дії сторін щодо забезпечення реалізації інвестиційного проекту: Інвестор зобов'язується на власний ризик і за власні, запозичені або залучені кошти реалізувати інвестиційний проект - вкласти інвестиції у формах та виді, не заборонених законом, та обсягах, визначених законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони, і забезпечити їх реалізацію відповідно до затвердженого інвестиційного проекту; Орган управління зобов'язується забезпечити передбачені чинним законодавством умови для реалізації інвестиційного проекту. Крім того, аргументується, що надання пільг не є умовою даного договору.

У другому підрозділі “Зміст договору (контракту)” досліджуються обов'язки сторін за договором (контрактом) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ. Звертається увага на те, що на Інвестора, відповідно до Типового договору, покладається велике коло обов'язків, що можуть бути зведені до двох груп: 1) - обов'язки, що стосуються безпосередньої реалізації інвестиційного проекту; 2) - обов'язки, пов'язані з необхідністю додержання Інвестором прав та законних інтересів громадян України, працівників ВЕЗ, а також норм природоохоронного, земельного та іншого чинного законодавства. При цьому робиться висновок, що окремі обов'язки, що покладаються на Інвестора, не встановлюють особливостей діяльності Інвестора і не стосуються предмету договору (контракту), а дублюють вимоги чинного законодавства до всіх суб'єктів господарювання і тому пропонується виключити їх з Типового договору.

Наголошується, що на Орган управління Типовим договором покладається виконання декількох обов'язків: щодо надання у користування земельної ділянки, необхідної для реалізації інвестиційного проекту; видання необхідних документів на підключення до інженерних мереж, систем енергопостачання, мереж телекомунікацій тощо.

На підставі аналізу чинного законодавства, робиться висновок, що умова договору (контракту) щодо передання прав за договором третій стороні не зможе застосовуватися на практиці, поки в закони, які визначають сторін за цим договором (контрактом), не будуть внесені зміни і встановлена така можливість з вказівкою, кому саме і за якою процедурою сторони можуть передавати свої права за цим договором.

У третьому підрозділі “Відповідальність сторін за договором (контрактом)” досліджуються підстави та обсяги відповідальності сторін. Зазначається, що відповідальність сторін за цим договором встановлюється законами про створення певної ВЕЗ, Типовим договором і може також встановлюватися сторонами. Типовий договір передбачає можливість Органу управління в односторонньому порядку розірвати договір у випадках, передбачених законодавством (у тому числі у разі невиконання або неналежного виконання Інвестором своїх зобов'язань) з поданням органу, який схвалив (затвердив) інвестиційний проект, пропозиції щодо скасування рішення про його схвалення (затвердження).

У роботі звертається увага на те, що ані законами, ані Типовим договором не встановлюється відповідальність Органу управління за неналежне виконання та невиконання умов договору (контракту). Вносяться пропозиції до чинного законодавства щодо встановлення відповідальності за договором Органа управління, що, на думку автора, буде сприяти зміцненню договірних відносин між сторонами, стимулювати їх своєчасно і належним чином виконувати свої обов'язки, а також гарантувати взаємну відповідальність за невиконання своїх зобов'язань.

У четвертому підрозділі „Юридична природа договору (контракту)” досліджується правова природа договору. Автор звертає увагу на те, що договірним відносинам, які складаються у ВЕЗ щодо реалізації інвестиційного проекту між суб'єктом підприємництва та органом управління ВЕЗ, притаманно чітке державне регулювання. Сторони договору визначаються нормативно-правовими актами про створення певної ВЕЗ, а обов'язки сторін за даним договором визначаються Типовим договором. Даний договір має тісний зв'язок з плановим процесом, який визначається як на державному рівні, так і на рівні суб'єкта господарювання. Має місце обмеження свободи договору щодо вільного укладання договору, вільного вибору контрагента, вільного визначення сторонами умов договору. Сторони, які укладають договір, не є юридично рівними, але при укладенні договору вони знаходяться в рівних умовах, оскільки в Типовому договорі вже зазначено їх права та обов'язки, які в односторонньому порядку не може змінювати жодна із сторін.

Стверджується, що договір на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ укладається в сфері господарювання між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, спрямований на встановлення та забезпечення виконання господарських зобов'язань і регулюється нормами господарського права, а тому він є господарським договором. В ньому опосередковуються організаційно-господарські відносини зі значним майновим елементом. Зазначений договір є довгостроковим, вертикальним, запланованим, складним за структурою господарським договором та відноситься до інвестиційних договорів (у широкому розумінні).

ВИСНОВКИ

У висновках за результатами дослідження викладені найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції з вдосконалення чинного законодавства щодо особливостей здійснення господарської діяльності в ВЕЗ.

1. Соціально-економічне призначення ВЕЗ полягає у створенні особливо сприятливих умов для залучення інвестицій на порівняно обмеженій території країни, накопичення і застосування передового зарубіжного досвіду господарювання і управління, підвищення конкурентоспроможності власного виробництва; і спрямованих на вирішення економічних, соціальних та науково-технічних завдань.

2. Законодавство про ВЕЗ - це система нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо створення, функціонування, ліквідації ВЕЗ та щодо особливостей здійснення господарської діяльності у ВЕЗ і управління в них. Законодавство про ВЕЗ поділяється на загальне (складають акти, які встановлюють правові норми, що стосуються всіх вільних економічних зон в Україні) і спеціальне (складають акти, які приймаються стосовно окремої економічної зони і регулюють питання по її створенню, функціонуванню, ліквідації та управлінню в ній).

3. ВЕЗ - це законодавчо визначена частина державної території, на якій з метою залучення інвестицій для досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-технічних завдань спеціальним законом на певний строк для певних суб'єктів встановлюється спеціальний пільговий правовий режим господарської діяльності і створюються спеціальні органи управління.

4. Спеціальний правовий режим господарської діяльності у ВЕЗ - це встановлений законом України на певний строк порядок регулювання господарських відносин на території вільної економічної зони для залучення інвестицій і досягнення економічних, соціальних, науково-технічних завдань, поставлених перед зоною, який виражений у комплексі правових засобів, притаманних тільки йому і відрізняється від загального режиму пільговою спрямованістю для суб'єктів ВЕЗ.

5. Суб'єкти ВЕЗ - це суб'єкти господарювання, які розташовані і здійснюють підприємницьку діяльність на території економічної зони, пройшли спеціальний порядок легітимації як суб'єкта ВЕЗ і володіють особливою господарською правосуб'єктністю, що формується за допомогою спеціального правового режиму господарської діяльності.

6. ВЕЗ вважається створеною з моменту запровадження на її території режиму спеціальної митної зони (спеціального митного режиму), а саме з дня затвердження Державною Митною Службою України акта здавання-приймання в експлуатацію об'єктів митної інфраструктури ВЕЗ. Якщо на території ВЕЗ не передбачається відповідними нормативно-правовими актами запровадження режиму спеціальної митної зони (спеціального митного режиму); вона вважається створеною з дня державної реєстрації органу господарського розвитку і управління ВЕЗ або з дня наділення функціями цього органу одного з суб'єктів господарювання ВЕЗ.

7. ВЕЗ припиняє своє функціонування шляхом ліквідації або перетворення. Під перетворенням у даному випадку розуміється створення ВЕЗ іншого типу на базі складових ВЕЗ, яка припиняє своє функціонування.

8. Предметом договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту в ВЕЗ є дії сторін щодо забезпечення реалізації інвестиційного проекту: Інвестор зобов'язується на власний ризик і за власні, запозичені або залучені кошти реалізувати інвестиційний проект - вкласти інвестиції у формах та виді, не заборонених законом, в обсягах, визначених законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони, і забезпечити їх реалізацію відповідно до затвердженого інвестиційного проекту; Орган управління зобов'язується забезпечити передбачені чинним законодавством умови для реалізації інвестиційного проекту.

9. Договір на реалізацію інвестиційного проекту в ВЕЗ є довгостроковим, вертикальним, запланованим, складним господарським договором. В ньому опосередковуються організаційно-господарські відносини зі значним майновим елементом.

У додатку міститься проект нової редакції Закону України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Лісова О.В. Правові основи створення ВЕЗ // Підприємництво, господарство і право. -2002. - №6. - С.12-14.

Буткевич О.В. Органи управління вільних економічних зон України // Вісник господарського судочинства. - 2003. - №2. - С.170-177.

Буткевич О.В. Сторони в договорі (контракті) на реалізацію інвестиційного проекту у вільній економічній зоні // Бюлетень Міністерства Юстиції України. - 2003. - №10. - С.70-77.

Буткевич О.В. Комплексні виробничі зони в Україні як один з типів ВЕЗ // Підприємництво, господарство і право. -2004. - №2. - С.50-51.

Лісова О.В. Законодавча база вільних економічних зон України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. - 2002. - №1. - С.133-134.

Лісова О.В. Поняття та види вільних економічних зон за законодавством України // Вісник Академія праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2002. - №2. - С.137-140.

АНОТАЦІЇ

Буткевич О.В. Правове регулювання господарської діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04. - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, що присвячена дослідженню відносин щодо створення, функціонування, ліквідації ВЕЗ, особливостей здійснення господарської діяльності у ВЕЗ та управління в них. У роботі досліджується соціально-економічне призначення ВЕЗ, визначаються ознаки вільних економічних зон України та їх поняття, досліджуються різні типи ВЕЗ.

Особлива увага приділяється аналізу спеціального правового режиму господарювання у ВЕЗ, визначенню правового становища суб'єктів ВЕЗ та дослідженню повноважень органів управління ВЕЗ, порядку створення і ліквідації ВЕЗ.

Велика увага приділена дослідженню договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ, визначений його предмет, сторони, проаналізовані обов'язки сторін за цим договором і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, а також визначена правова природа договору.

Значна увага в дисертації приділяється розробці пропозицій щодо удосконалення правового регулювання господарської діяльності у ВЕЗ. Результатом дослідження стало внесення пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України у формі нової редакції Закону України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.

Ключові слова: вільна економічна зона, типи ВЕЗ, спеціальний правовий режим господарювання у ВЕЗ, суб'єкти ВЕЗ, органи управління ВЕЗ, порядок створення ВЕЗ, порядок ліквідації ВЕЗ, дата створення ВЕЗ, перетворення ВЕЗ, договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ.

Буткевич О.В. Правовое регулирование хозяйственной деятельности в специальных (свободных) экономических зонах Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

Диссертация является самостоятельной завершенной научной работой, посвященной исследованию отношений по созданию, функционированию и ликвидации СЭЗ, особенностей осуществления хозяйственной деятельности в СЭЗ и управления в них. В работе рассмотрены и проанализированы на основе нормативно-правовых актов Украины и научных взглядов специалистов социально-экономическое назначение СЭЗ и типы СЭЗ. Выявлено и систематизировано законодательство Украины относительно правового регулирования отношений по созданию и функционированию СЭЗ, на основании исследования и анализа нормативно-правовых актов впервые дано определение законодательства о СЭЗ и представлена его структура. В работе выделены и проанализированы признаки свободных экономических зон Украины и предложено под СЭЗ понимать законодательно определенную часть государственной территории, на которой с целью привлечения инвестиций для достижения поставленных экономических, социальных и научно-технических задач, специальным законом на определенный срок для определенных субъектов устанавливается специальный льготный правовой режим хозяйствования и создаются специальные органы управления. Автором доказывается, что территории приоритетного развития имеют все признаки, которые характерны СЭЗ, которые создаются в Украине, и поэтому их необходимо рассматривать как один из типов СЭЗ. Детально исследован специальный правовой режим хозяйствования в СЭЗ, рассмотрено правовое положение субъектов СЭЗ сквозь призму специального порядка легитимации как субъекта СЭЗ и особенной хозяйственной правосубъектности.