Місцеве самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства: конституційно-правовий аспект

За сучасних умов важливим завданням є залучення широкого кола громадських організацій до протидії тінізації, створення на їх базі громадської мережі контролю за рівнем транспарентності роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також сприяння утвердженню в суспільстві верховенства права, поваги до закону, дотримання принципу гласності, відкритості, чесності й конкурентності процедур. Місцеве самоврядування, професійні та інші спеціальні організації становлять різні форми громадської самодіяльності, які посідають окремі щаблі у громадянському суспільстві, мають різний правовий статус, функції й завдання. Разом із тим їх взаємодія на принципах діалогу, соціального партнерства і взаємної відповідальності сприяє зростанню довіри між владою й населенням, стабілізації суспільно-політичної ситуації в країні.

У підрозділі 3.4. «Релігійні організації як елемент громадянського суспільства та їх взаємовідносини з органами місцевого самоврядування» зазначається, що місцеве самоврядування й релігійні організації (церква) за своїм генезисом і сутністю мають різне соціальне призначення, власні нормативні системи, здатність інтегрувати маси людей і управляти ними. Водночас спорідненість низки їх інтересів і функцій визначає й детермінує їх конкуренцію за вплив на громаду, територіальну спільноту, а за певних умов і боротьбу за лідерство, Тому необхідна юридична упорядкованість відносин між цими суб'єктами, чітка регламентація їх правового статусу, розмежування сфер їх впливу.

Церква й релігійні організації в Україні відокремлені від держави, однак щодо місцевого самоврядування такої норми не встановлено. Оскільки органи місцевого самоврядування є складником публічної влади, а виконавчі органи місцевих рад здійснюють значну частину повноважень органів виконавчої влади, що надані їм законом, вважаємо, що положення щодо відокремленості місцевого самоврядування й релігійних організацій (церкви) повинно бути закріплене на конституційному рівні, оскільки це є однією з гарантій забезпечення права людини на свободу світогляду й віросповідання.

У підрозділі 3.5. «Засоби масової інформації як важливий структурний елемент громадянського суспільства та їх вплив на місцеве самоврядування» стверджується, що суспільство сьогодні й у майбутньому є насамперед інформаційним. Дедалі активніше і результативніше ЗМІ впливають на поведінку виборців, ефективно привертають їх увагу до певних проблем, можуть організувати їх всебічне обговорення, а також є основним комунікаційним каналом між владою й суспільством. Тільки вільна циркуляція інформації в соціальних зв'язках дозволяє громадянинові уникнути жорсткої залежності від органів публічної влади і створює більш повні гарантії в задоволенні його інтересів.

Оскільки ЗМІ можуть негативно впливати на свідомість людини, громаді належить захищати свій інформаційний простір, обмежуючи діяльність тих, хто поширює небезпечну для морального і психологічного стану населення інформацію (порнографічного, профашистського, антисемітського напряму). Основними недоліками інформаційної роботи органів місцевого самоврядування є: а) спонтанний характер інформаційної діяльності; б) відсутність довготривалої стратегії; в) неадекватний стиль подання матеріалів (шаблонність і пафосність їх викладення); г) заангажованість інформації, коли подається переважно позитивний, непроблемний матеріал; д) недостатня оперативність у поширенні інформації; е) небажання співпрацювати з незалежними (“незручними”) ЗМІ.

Неухильне забезпечення принципів свободи слова, безперешкодного доступу громадян до інформації, політичного плюралізму, недопущення будь-яких рецидивів політичної цензури й перешкоджання професійній діяльності журналістів має бути пріоритетним напрямком інформаційної політики органів місцевого самоврядування.

У підрозділі 3.6. «Суб'єкти підприємництва як елемент громадянського суспільства та їх взаємовідносини з органами місцевого самоврядування» підкреслюється, що в програмах соціально-економічного й культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та інших цільових програмах місцеві ради мають чітко визначити комплекс заходів, спрямованих на формування ринкової інфраструктури, модернізацію комунального господарства, транспортної системи, розвиток промислового комплексу, інженерної інфраструктури тощо.

Суб'єкти підприємницької діяльності мають обов'язки перед відповідною територіальною громадою, що полягають у сплаті податків, збереженні довкілля, наданні достовірної інформації про товари й послуги, забезпеченні відповідних умов праці та її оплаті). Ігнорування підприємцями її інтересів зазвичай призводить до соціальних конфліктів. У перспективі підприємці, які орієнтуються на цінності соціальної відповідальності, збільшують потенціал свого економічного успіху, отримують високий рівень довіри з боку не тільки партнерів по бізнесу, а й територіальної громади, в інституційному середовищі якої вони функціонують.

У підрозділі 3.7. «Місцеве самоврядування і сім'я як структури громадянського суспільства» підкреслюється, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства, вона займає в ньому ключову позицію, служачи взірцем горизонтальної солідарності, колективної ідентичності й рівного доступу до участі в її житті всіх її автономних членів. Низка ознак є загальними і для сім'ї, і для місцевого самоврядування (свобода, солідарність, ініціативність, динамізм і спонтанна активність, взаємне визнання й рівність суб'єктів та ін.). Пріоритетність розвитку економіки в Україні відтісняє на другий план інші проблеми, у тому числі розвитку сім'ї. Однак, як свідчить практика, примат економіки в суспільстві, ліберальний індивідуалізм послаблюють сімейні взаємовідносини, а звідси - й соціальні зв'язки в територіальній громаді. Міцні сімейні й соціальні зв'язки є фундаментом територіальної громади й суспільства в цілому.

Розвиток і підтримка сім'ї мають бути одним з пріоритетних напрямів діяльності органів місцевого самоврядування. Для цього слід затверджувати відповідні регіональні й місцеві програми, розроблювати комплекс заходів з урахуванням історичних, національно-культурних та соціально-економічних чинників. Сім'я, як інститут громадянського суспільства, повинна бути включена в усі процеси суспільного розвитку, залучена до опрацювання й підготовки органами влади економічних, соціальних та інших рішень.

У підрозділі 3.8. «Місцеве самоврядування і нація та національно-етнічні меншини» доводиться, що особливе значення у формуванні національної самосвідомості, в подоланні негативних стереотипів і комплексу неповноцінності, утвердженні нових ідеалів і передачі національних традицій, мовних, етичних та інших цінностей відіграє місцеве самоврядування. Саме на рівні територіальних громад з використанням потенціалу системи публічних органів є можливим забезпечення реалізації принципу національно-культурної автономії.

Місцеве самоврядування є одним із інституційних елементів механізму реалізації прав української нації й національних меншин. Національна самоідентифікація індивіда є більш потужною порівняно з його самоідентифікацією як члена територіальної громади, тому вони не повинні протиставлятися одна одній, а взаємодоповнюватися.

Багатонаціональність громад вимагає зваженої політики, адже підтримка виключно лише певної національної більшості порушує права етнічних меншин. Ось чому в територіальній громаді, спираючись на культуру усіх націй та етнічних меншин, має формуватися правова культура, яка згідно з конституційними принципами сприяла б забезпеченню рівного захисту й розвитку кожної людини незалежно від її національності.

Розділ 4. «Основні напрямки розвитку місцевого самоврядування в аспекті становлення конституціоналізму в Україні» складається із семи підрозділів, у яких досліджуються владні відносини в системі місцевого самоврядування, значення цього інституту для забезпечення стабільності конституційного ладу і становлення конституціоналізму в Україні, конфлікти між інститутами місцевого самоврядування та шляхи їх вирішення, правове регулювання контрольної та наглядової діяльності в системі місцевого самоврядування, відповідальність його суб'єктів, правова політика у сфері місцевого самоврядування, сутність і критерії його ефективності

У підрозділі 4.1. «Владні відносини в системі місцевого самоврядування» розмежовуються за функціональною спрямованістю (регулятивні, охоронні), рівнем індивідуалізації суб'єктів (відносні, абсолютні), галузями (конституційні, адміністративні, цивільні, кримінально-процесуальні та ін.), кількістю суб'єктів (прості, складні), розподілом між ними прав і обов'язків (односторонні, двосторонні, багатосторонні), волевиявленням сторін (договірні, управлінські). Як самоврядні, відносини характеризуються передовсім з огляду на їх матеріальний зміст, оскільки в них виявляються цінності муніципальної демократії. Свобода населення й окремих членів територіальної громади виступає основним об'єктом самоврядних відносин і одночасно головним складником їх матеріального змісту. Орган місцевого самоврядування в одних випадках виступає об'єктом влади, в інших - її суб'єктом, згідно з існуючим поділом влади між представницькими й виконавчими органами, ієрархією (у взаємовідносинах виконавчого комітету й відділів, управлінь) і можливостями взаємовпливу (сільського, селищного, міського голови й відповідної ради).

Для підвищення дієвості місцевого самоврядування повинні бути налагоджені і відпрацьовані чіткі схеми взаємодії структур, що забезпечують ефективне прогнозування, дозволяють вчасно виявляти негативні тенденції й оперативно реагувати на них. Нова управлінська система на місцевому рівні повинна не лише реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, а й попереджати їх. Система місцевого самоврядування має становити собою орієнтовану на людину взаємозалежну сукупність органів, забезпечувати права і свободи індивіда, задовольняти його інтереси як споживача управлінських послуг. Така організація місцевого самоврядування дозволить забезпечити гнучкість і можливість швидкого реагування на зміни в суспільстві завдяки створенню нової системи комунікацій та інформації.

У підрозділі 4.2. «Місцеве самоврядування як чинник забезпечення стабільності конституційного ладу і становлення конституціоналізму в Україні» акцентується увага на тому, що всі процеси в суспільстві взаємопов'язані і взаємозумовлені. Ось чому гармонійний розвиток інститутів громадянського суспільства є запорукою стабільності конституційного ладу, розвитку конституціоналізму й ефективної реалізації принципу народовладдя. Роль і місце органів місцевого самоврядування в механізмі забезпечення конституційного ладу й розвитку конституційності визначається їх сутністю і здатністю вирішувати конкретні завдання на місцевому рівні в різних сферах життєдіяльності. Саме вони можуть відігравати роль сигнальної системи (а) про виникнення джерел небезпеки та посилення загроз, (б) своєчасного виявлення й попередження виникнення кризових ситуацій, конфліктів і протиріч, (в) громадського контролю за діяльністю й виконанням рішень органів державної влади, (г) залучення широкого загалу громадян до практичної діяльності по забезпеченню національної безпеки, стабілізації обстановки, досягненню громадянського миру та злагоди, (д) формування громадської думки, розвитку правосвідомості та правової культури населення. Процес розвитку місцевого самоврядування нерозривно пов'язаний з формуванням сучасних уявлень про демократію, права та свободи людини і громадянина, що становлять собою конституційну основу розвитку громадянського суспільства.

У підрозділі 4.3. «Конфлікти між інститутами місцевого самоврядування та шляхи їх вирішення» розкриваються причини конфліктів у сфері публічного управління. Конфлікти у сфері місцевого самоврядування - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, загострення суперечностей, що викликають ускладнення або гостру боротьбу між суб'єктами його системи. Аналіз діяльності суб'єктів місцевого самоврядування свідчить, що найбільш поширеними в цій царині є конфлікти ресурсні, статусно-функціональні, а також ідей, норм, принципів та інтересів. Об'єктом конфліктів завжди виступає певний дефіцитний ресурс (матеріальна або духовна цінність), яким прагнуть володіти або користуватися конфліктуючі сторони. У системі місцевого самоврядування існують дві основні групи способів розв'язання конфліктів - правові (судом, вищестоящим органом публічної влади в адміністративному порядку) й організаційні (переговори, інформування).

Громадянське суспільство сприяє формуванню структур і процедур компромісу, створює підґрунтя для ефективного регулювання конфліктів між групами й індивідами, об'єднання інтересів і пошуків можливостей досягнення консенсусу. Механізми регулювання конфліктів і об'єднання інтересів можуть бути дієвими, лише якщо вони більш-менш відкрито виявлені в суспільстві. Плюралізм інтересів і поглядів різних суб'єктів громадянського суспільства і політичного процесу зумовлює потребу в узгодженні їх волі й намірів для досягнення загальнонаціональних цілей.

У підрозділі 4.4. «Теоретико-правові аспекти регулювання контрольної й наглядової діяльності в системі місцевого самоврядування» підкреслюється, що становлення дієвого місцевого самоврядування як форми народовладдя, інституту громадянського суспільства значною мірою залежить від ефективності системи нагляду й контролю. Для впровадження ефективного громадського контролю важливим є забезпечення відкритості й прозорості діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Недосконалість нормативно-правового регулювання взаємовідносин суб'єктів місцевого самоврядування і державних органів, що здійснюють контрольні і наглядові функції, негативно впливає на забезпечення конституційного права територіальних громад і їх органів самостійно вирішувати питання місцевого значення. У законодавстві чітко не вказано, в яких випадках здійснюється контроль, а в яких адміністративний нагляд, не виписані процедури їх реалізації. Закріпити зазначене в нормативних актах пропонуємо наступним чином: а) адміністративний нагляд - це комплекс заходів органів державної влади, спрямованих на перевірку законності дій і рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування і визнання їх незаконними в судовому порядку; б) контроль - це система заздалегідь спланованих чи позапланових дій органів виконавчої влади, що здійснюються з метою перевірки стану реалізації повноважень органів виконавчої влади на відповідній території. При цьому контролюючим органам слід надати право (а) вимагати приведення рішень у відповідність із законом, (б) зупиняти дію актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у зв'язку зі здійсненням повноважень органів виконавчої влади, (в) виконувати безпосередньо функції органу управління на певній території в разі бездіяльності органу місцевого самоврядування.

У підрозділі 4.5. «Зміст, характеристика і специфіка відповідальності суб'єктів місцевого самоврядування» наголошується, що специфічність юридичної відповідальності органів місцевого самоврядування дозволяє її виокремити як вид публічно-правової відповідальності. Її виділення зумовлено необхідністю систематизації відповідальності, що існує (застосовується) у сфері місцевого самоврядування. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, виступаючи важливою гарантією його ефективності, в той же час спрямована на виконання низки завдань, як-то: а) забезпечення реалізації функцій місцевого самоврядування й належне виконання ними своїх повноважень; б) максимальне врахування й захист законних прав та інтересів територіальних громад при вирішенні питань місцевого значення; в) стимулювання виконання органами й посадовими особами місцевого самоврядування прийнятих на себе майнових та інших зобов'язань перед юридичними і фізичними особами; г) суворе дотримання законності в діяльності цих суб'єктів; д) тісна взаємодія членів відповідної територіальної громади з її органами й посадовцями. Така відповідальність сприяє забезпеченню функціонування місцевого самоврядування в інтересах населення й суспільства в цілому. В умовах розбудови правової державності і становлення громадянського суспільства вона має суттєве значення, оскільки є дійовим засобом забезпечення законності в діяльності владних органів, у створенні умов, які виключали б будь-які порушення прав місцевого самоврядування з боку інших суб'єктів суспільних відносин, у належній реалізації Конституції України й чинного законодавства.

У підрозділі 4.6. «Правова політика у сфері місцевого самоврядування» вказується, що така правова політика складається з розробки і впровадження юридичних ідей концептуального характеру, прийняття, вдосконалення й реалізації відповідних правових норм Конституції й законів України. Вона легітимізує систему пріоритетів місцевого самоврядування, орієнтує його органи на захист прав і свобод людини, оптимізацію правового регулювання процесів самоорганізації й самоуправління територіальних громад.

Місцеве самоврядування потребує комплексного, системного регулювання на трьох рівнях: а) конституційний, на якому встановлюються базові принципи й концептуальні засади; б) законодавчий - конкретизація конституційних положення та закріплення основ місцевого самоврядування; в) локальний, на якому відповідно до Конституції та законів України, з урахуванням історичних і національно-культурних традицій, соціально-економічних і географічних особливостей місцевого життя має регулюватися переважна більшість суспільних відносин місцевого самоврядування.

На сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування треба поступово обмежувати рівень імперативного регулювання державою відносин у цій сфері, ширше застосовувати диспозитивні й рекомендаційні норми. За визначеною Конституцією концепцією місцевого самоврядування необхідно провести реформування організаційних, територіальних, матеріально-фінансових та інших основ, що має сприяти його розвитку як основоположного інститут громадянського суспільства

У підрозділі 4.7. «Сутність і критерії ефективності місцевого самоврядування» окреслюються напрямки підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування, серед яких основними є: а) удосконалення правового регулювання структури й функцій органів і посадових осіб місцевого самоврядування; б) забезпечення участі громадян в управлінні місцевими справами не лише через вибори й місцевий референдум, а й через постійно діючі конкуруючі групи з особливими інтересами, які спроможні відстоювати інтереси своїх членів і нести витрати; в) наявність ефективного судового захисту інтересів окремих громадян, територіальної громади в цілому; г) скорочення можливості органів місцевого самоврядування надавати пільги окремим суб'єктам господарювання; д) створення інституційного середовища, орієнтованого на зростання продуктивності, в якому бізнес із чинника, сприяючого корупції, трансформується у силу, яка не допускатиме подібної поведінки службовців і вимагатиме розробки й реалізації політики, спрямованої на створення суспільних благ у вигляді умов для ефективної підприємницької діяльності.

В оцінці ефективності роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування пріоритетними повинні бути соціальні показники (довголіття, освіта, рівень доходу тощо), інфраструктурні ж мають відігравати другорядну, допоміжну роль. Правові й організаційні інновації повинні бути комплексними і спрямованими на вдосконалення функціонування місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства й підсистеми публічної влади.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства. Його результатом стало вироблення й обґрунтування основних положень теорії конституційно-правового забезпечення демократичного розвитку місцевого самоврядування в процесі становлення громадянського суспільства в Україні як інституту, що забезпечує реалізацію прав та свобод людини і громадянина через самоврядне або публічне регулювання суспільних відносин на місцевому рівні та вирішення в інтересах територіальних громад питань місцевого значення. В роботі сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на опрацювання нових підходів до визначення статусу місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства, оновлених уявлень про напрямки його реформування, розроблення концептуальних засад організації, функціонування і правового забезпечення інституту місцевого самоврядування. Основні з них такі:

1. Категорія «громадянське суспільство» є якісною характеристикою розвитку певного соціуму, в якому досягнуто високого рівня утвердження й забезпечення прав і свобод людини. Для такого суспільства характерні наступні основні риси: а) визнання прав, свобод і законних інтересів людини, обов'язковість їх забезпечення державою та іншими інститутами громадянського суспільства; б) високий рівень правової культури громадян; в) невтручання органів публічної влади у приватне життя індивідів; г) неухильне дотримання конституційних принципів в організації публічної влади; д) загальна постійна поінформованість людини у справах суспільства й держави; е) самоврядування й самоорганізація; є) виборність органів публічної влади на певний строк та їх підзвітність; ж) приватна власність як матеріальна основа особистої свободи індивіда; з) розвиток господарсько-економічних відносин, що базуються на конкуренції й вільному ринку; и) високий рівень значущості громадської думки; і) розвиненість та ефективність правової системи; й) справедливе правосуддя; к) становлення й розвиток різноманітних видів об'єднань: політичних, економічних, культурних, релігійних, професійних та ін. Для України характерна асиметричність у розвитку інститутів громадянського суспільства. Для досягнення оптимальної рівноваги необхідно убезпечити інститути громадянського суспільства від надмірних обмежень і позаправового впливу. Жоден із його інститутів не повинен бути домінуючим, а їх взаємодія має утворювати єдину цілісну систему для досягнення синергетичного ефекту.

3. Сформульована в Конституції України парадигма розвитку громадянського суспільства є основою гармонізації інтересів усіх його інститутів. Місцеве самоврядування має важливе значення в системі громадянського суспільства, постає як фактор збудження, активізації політичної та громадської активності населення, що дає можливість територіальним громадам ефективно вирішувати питання місцевого значення. Будучи багатогранним політико-правовим явищем, місцеве самоврядування виступає як (а) фундаментальний принцип конституційного ладу, (б) форма народовладдя, (в) системна організація, (г) форма реалізації публічної влади, а його органи і посадові особи - як її підсистема, (д) форма залучення громадян до участі у вирішенні питань місцевого значення, (е) право територіальної громади, (є) різновид суспільного управління.

4. Механізм реалізації місцевого самоврядування - це сукупність органів та інших інституцій, які, керуючись нормами права, за допомогою певних методів, прийомів і способів громадського і владного впливу забезпечують втілення волі територіальної громади в суспільні відносини на місцевому рівні. Сукупність правових норм, що регулюють організаційну структуру, статус і діяльність суб'єктів місцевого самоврядування, взаємовідносини його органів і посадових осіб між собою в процесі здійснення владної діяльності, становить конституційно-правовий інститут місцевого самоврядування.

5. У громадянському суспільстві місцеве самоврядування - це (а) специфічний (публічний) інститут громадянського суспільства, (б) право територіальних громад регламентувати значну частину справ громадянського суспільства, діючи в межах закону під свою відповідальність і у власних інтересах, (в) форма самоорганізації локальних співтовариств, (г) право й реальна спроможність органів, сформованих територіальними громадами, регулювати суспільні відносини з метою вирішення питань місцевого значення, (д) правова форма реалізації народного суверенітету.

6. Суб'єкти місцевого самоврядування відіграють важливу роль у конституційному механізмі політичної інституціоналізації громадянського суспільства, зміцненні конституційного ладу, реальному забезпеченні й гарантуванні прав та свобод людини і громадянина. Процеси становлення й розвитку місцевого самоврядування і громадянського суспільства в Україні взаємопов'язані і взаємозумовлені. Потребує суттєвого удосконалення регламентація форм участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування. На законодавчому рівні необхідно врегулювати порядок підготовки і проведення місцевих референдумів, загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої демократії, визначити підходи до встановлення питань, які можуть розглядатися на місцевому рівні, створити дієвий механізм реалізації прийнятих рішень.

7. Діяльність органів місцевого самоврядування й органів державної влади має бути функціонально і структурно розмежована, взаємодія між ними повинна базуватися на чіткій методологічній основі та втілюватися в різноманітних організаційно-правових формах, як-то: а) інституційних (створення спільних координаційних, консультативних, дорадчих органів); б) правових (участь у розробці правових актів); в) організаційних (проведення спільних заходів - розширених колегій, засідань, семінарів, конференцій, звітів перед громадами, перевірок тощо, участь посадових осіб місцевих держадміністрацій у засіданнях органів місцевого самоврядування, а депутатів і муніципальних службовців у роботі держадміністрацій); г) інформаційних (обмін інформацією з питань місцевого значення - листування, телефонні переговори, надсилання проектів рішень і прийнятих актів); д) матеріально-фінансових (спільне фінансування проектів місцевого й регіонального значення, створення спільних підприємств та організацій).

8. Головні завдання політичних партій у сфері місцевого самоврядування: а) узгодження й узагальнення інтересів і потреб різноманітних груп, верств населення та індивідів, що потім формулюються в програмних документах, гаслах, поточних заявах, проектах нормативних актів, програмах соціально-економічного й культурного розвитку відповідних територій; б) представництво інтересів; в) забезпечення взаємозв'язку, взаємодії певних соціальних груп та органів місцевого самоврядування; г) організація політичного діалогу, конкуренція, співробітництво, створення коаліцій, блоків; д) пропаганда певних соціальних цінностей, стереотипів політичної поведінки; е) забезпечення політичної спадковості в культурі політичних відносин - передача певного політичного досвіду, традицій, культури представникам наступних поколінь; є) формування політичної еліти, відбір кращих кандидатів на керівні посади в органи місцевого самоврядування.

9. Важливою умовою подальшого зростання активності громадських організацій, як у захисті прав та інтересів своїх членів, так у взаємодії з органами місцевого самоврядування є постійне вдосконалення правового регулювання відносин у цій сфері з дотриманням вимог партнерства, оскільки цілком очевидно, що громадські організації й надалі залишатимуться впливовим чинником формування громадянського суспільства в Україні. Одними з основних напрямків роботи цих організацій є забезпечення громадського контролю стосовно діяльності органів місцевого самоврядування, дотримання принципу гласності, відкритості, чесності й конкурентності процедур.

10. Однією з умов сталого розвитку територіальних громад є юридична впорядкованість відносин між суб'єктами місцевого самоврядування й релігійними організаціями, чітке визначення їх правового статусу, розмежування їх сфер впливу. На законодавчому рівні потрібно закріпити за органами й посадовими особами місцевого самоврядування обов'язок сприяти встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями, заборонити матеріально й фінансово підтримувати релігійні організації та втручатися в їх законну діяльність.

11. Територіальні громади заінтересовані у сталому розвитку підприємництва як найважливішої сфери життєдіяльності суспільства. З урахуванням того, що одних тільки ринкових механізмів недостатньо для вирівнювання можливих дисбалансів між різними галузями підприємницької діяльності, запобігання протистоянню монополізації окремих галузей виробництва й послуг повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування у цій сфері потребують розширення.

12. Сім'я, як первинний, основний осередок суспільства, займає ключову позицію в розвитку місцевого самоврядування, служачи взірцем, так би мовити, горизонтальної солідарності, колективної ідентичності й рівного доступу до участі в сімейному житті всіх її членів. Розбудова і підтримка інституту сім'ї мають бути пріоритетними напрямками діяльності органів місцевого самоврядування. Для цього необхідно опрацьовувати й затверджувати відповідні регіональні й місцеві програми з урахуванням історичних, національно-культурних, демографічних, соціально-економічних та інших чинників.

13. Багатонаціональність громад вимагає зваженої політики, адже підтримка (за рахунок місцевого бюджету чи комунального майна) виключно населення певної національності порушує права інших етнічних меншин. Важливим є формування такої правової культури, яка враховувала б культуру всіх націй та етнічних меншин і відповідно до конституційних принципів забезпечувала рівний захист і розвиток кожної людини незалежно від її національності. Участь у вирішенні питань місцевого значення сприятиме взаєморозумінню між представниками всіх національних та етнічних груп, поглибленню взаємоповаги, інтеграції їх зі збереженням кожною з них своєї самобутності в єдину політичну націю - Український народ.

14 Місцеве самоврядування відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності конституційного ладу в країні, що зумовлено його автономністю щодо системи органів державної влади, відсутністю ієрархічної підпорядкованості, специфічним порядком формування. Органи місцевого самоврядування, будучи відповідальними перед територіальними громадами, повинні відстоювати місцеві інтереси, діючи в межах Конституції й законів України.

Становлення громадянського суспільства, формування конституціоналізму вимагають функціонування органів публічної влади на концептуально нових засадах, насамперед на пріоритетності прав та свобод людини і громадянина. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, об'єктивно вимагають суттєвої зміни підходів до розуміння місцевого самоврядування не лише як системи органів публічної влади, а в принципово новому сприйнятті - як інституту громадянського суспільства.

15. Система місцевого самоврядування має складатися з органів, орієнтованих на споживача управлінських послуг, які при збереженні загального керівництва повинні мати свою повноцінну систему управління, можливість приймати самостійні рішення з питань взаємодії з зовнішнім середовищем і з іншими органами. Така організація забезпечить гнучкість і можливість швидкого реагування на зміни в суспільстві завдяки створенню нової системи комунікацій, коли більша частина інформації передаватиметься горизонтальними каналами зв'язку, що сприятиме підвищенню ефективності місцевого самоврядування в Україні.

16. Будь-якій ієрархічно організованій системі притаманні конфлікти, під впливом яких у суспільстві самоконструюються різноманітні моделі взаємовідносин. Органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам належить постійно займатися профілактикою деструктивних конфліктів. Особливу роль у цьому відіграють посадові особи, відділи, служби, що відповідають за формування систем та організаційних структур управління, розробляють політику мотивацій і методи організації праці. Попередженню таких конфліктів сприятиме: а) чітке визначення функцій і повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування; б) налагодження різноманітних видів зв'язку: внутрішнього в системі органів місцевого самоврядування і зовнішнього - з населенням, об'єднаннями громадян, різними соціальними групами; в) дотримання балансу повноважень і відповідальності, для чого в органу, посадової особи, відповідальної за виконання певного завдання, мають бути всі необхідні для цього повноваження; г) використання різноманітних форм заохочення.

17. Низький рівень розвитку місцевого самоврядування як головного інституту громадянського суспільства значною мірою зумовлюється безвідповідальністю його органів і посадових осіб. У зв'язку із цим особливо актуальними є питання організації і здійснення контролю за діяльністю (бездіяльністю) органів і посадових осіб на місцевому рівні. Послаблення контролю за органами місцевого самоврядування з боку держави повинно компенсуватися контролем з боку населення. Для впровадження ефективного громадського контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування необхідно прийняти закон «Про громадський контроль», реформувати законодавство про інформацію (визначити види публічної інформації й порядок її обов'язкового оприлюднення), вдосконалити правове регулювання форм безпосередньої демократії та механізму реалізації рішень прийнятих територіальною громадою або її певною частиною.

18. Місцеве самоврядування потребує створення логічної, взаємоузгодженої системи нормативно-правових актів, такої, що відображала б усі найважливіші аспекти і враховувала всі особливості об'єкта правового регулювання. Брак єдиної стратегії його розвитку негативно відбивається на формуванні правової політики в цій сфері. Відповідно до визначеної Конституцією України концепції місцевого самоврядування потрібно провести реформування організаційних, територіальних, матеріально-фінансових та інших основ організації публічної влади, прийняти в новій редакції Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», закони «Про місцеві референдуми», «Про територіальний устрій України», «Про комунальну власність», інтенсифікувати роботу щодо підготовки кодифікованого правового акта, який комплексно регламентував би суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування. Новелізація правового регулювання місцевого самоврядування повинна здійснюватися з урахуванням світових процесів універсалізації права й конвергенції правових систем.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Любченко П.М. Конституційно-правові основи розвитку місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства: Монографія. - Харків: Одіссей, 2006. - 352с.

2. Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави: Монографія / За ред. Ю.М. Тодики і В.А. Шумілкіна. - Харків: Одіссей, 2004. - 392 с. (у співавторстві).

3. Любченко П.М. Компетенція суб'єктів місцевого самоврядування. - Харків: Модель всесвіту, 2001 - 224 с.

4. Любченко П.М. Коментар до ст. 7 // Конституція України: Науково-практичний коментар/ Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М.Грошевой та ін. - Харків: Право; К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. - С. 38-43.

5. Любченко П.М. Порівняльний аналіз конституційного регулювання місцевого самоврядування в Україні та інших країнах // Місцеве самоврядування в умовах демократичної держави / За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2005. - С. 64-82.

6. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні Підручник / За ред. С.Г.Серьогіної. - Х.: Право, 2005 - С. 213-219.

7. Любченко П.М. Висування і реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови // Законодавство про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Наук.-практ. посіб. / Кол. авт.: Панов М.І., Серьогіна С.Г., Любченко П.М. та ін. - Х.: Харків юридичний, 2006. - С. 133-166.

8. Любченко П.М. Конституційні гарантії місцевого самоврядування // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. ст.. / Голова редкол. В.Я.Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. - С. 229-239.

9. Любченко П.М. Підсистеми публічної влади: правове регулювання їх взаємодії // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 1999. - Вип. 40. - С. 38-44.

10. Любченко П.М. Принципи місцевого самоврядування // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2001. - Вип. 50. - С. 41-49.

11. Любченко П.М. Територіальна громада: проблеми регулювання правового статусу // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. - Х.: Право, 2002. - Вип. 2. - С. 50-60.

12. Любченко П.М. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2002. - Вип. 62. - С. 11-21.

13. Любченко П.М. Громадянське суспільство: концептуальні особливості інтерпретації // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. - Х.: Право, 2003. - Вип. 6. - С. 3-15.

14. Любченко П.М. Функції місцевого самоврядування: проблеми теоретичного й нормативного визначення // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 64. - С. 12-22.

15. Любченко П.М. Громадянська активність - основа розвитку місцевого самоврядування в Україні // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2004. - Вип. 65. - С. 53-62.

16. Любченко П.М. Конституційно-правові проблеми визначення структури громадянського суспільства // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2004. - № 3(38). - С. 43-53.

17. Любченко П.М. Адміністративний нагляд і контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування: проблеми правового регулювання // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 11. - С. 56-62.

18. Любченко П.М. Історичний розвиток концепцій громадянського суспільства // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. - Х.: Право, 2004. - Вип. 8. - С. 3-15.

19. Любченко П.М. Конституційне регулювання статусу громад: порівняльний аналіз // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2005. - № 2(41). - С. 83-91.

20. Любченко П.М. Параметрична оцінка ефективності діяльності органів місцевого самоврядування // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. - Вип. 71. - С. 22-31.

21. Любченко П.М. Політична активність громадян - один із основних факторів розвитку місцевого самоврядування // Правничий часопис Донецьк. ун-ту. - 2005. - № 1(13). - С. 18-23.

22. Любченко П.М. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи при формуванні місцевих рад // Право України. - 2005. - № 8. - С. 11-15.

23. Любченко П.М. Проблеми правового регулювання місцевого самоврядування: аналіз змін до Конституції України // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. - Х.: Право, 2005. - Вип. 9. - С. 89-98.

24. Любченко П.М. Суперечності в регулюванні правового статусу юридичних осіб комунальної форми власності // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. - Х.: Право, 2005. - Вип. 10. - С. 42-52.

25. Любченко П.М. Форми взаємодії органів і посадових осіб у системі місцевого самоврядування // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2005. - Вип. 73. - С. 64-75.

26. Любченко П.М. Співвідношення місцевого самоврядування й держави: конституційно-правовий аспект // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2005. - Вип. 76. - С. 29-38.

27. Любченко П.М. Конституційний принцип “людина - найвища соціальна цінність” як передумова формування й розвитку громадянського суспільства // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2006. - Вип. 79. - С. 30-39.

28. Любченко П.М. Реформа територіального устрою як чинник розвитку місцевого самоврядування в Україні // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2005. - № 4(43). - С. 187-197.

29. Любченко П.М. Громадянське суспільство: окремі аспекти нової парадигми // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2006. - Вип. 78 - С. 38-47.

30. Любченко П.М. Розвиток місцевого самоврядування як інститут громадянського суспільства // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2006. - Вип. 80. - С. 38-46.

31. Любченко П.М. Місцеве самоврядування як конституційний засіб обмеження державної влади // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2006. - Вип. 81. - С. 42-50

32. Любченко П.М., Остапенко О.Г. Сутність компетенції органів самоорганізації населення // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - № 1(27). - С. 343-353.

33. Любченко П.М. Місцевий референдум як пріоритетна форма волевиявлення громадян у сфері місцевого самоврядування // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2006. - Вип. 84. - С. 40-47.

34. Любченко П.М. Конфлікти у сфері місцевого самоврядування і шляхи їх вирішення // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2006. - Вип. 83. - С. 86-96.

35. Любченко П.М. Конституційні засади становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні // Правове регулювання економіки: Зб. наук. пр. - К.: Київ. нац. екон. ун-т, 2006. - № 6. - С. 31-42.

36. Любченко П.М. Проблеми правового регулювання взаємовідносин суб'єктів підприємництва й органів місцевого самоврядування // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2007. - Вип. 89. - С. 39-49.

37. Любченко П.М. Місцеве самоврядування і громадські організації: правове регулювання взаємовідносин // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид .акад. України, 2007. - Вип. 90. - С. 19-28.

38. Любченко П.М. Сфера місцевого самоврядування // Вісн. Харків. ун-ту № 456: Серія: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова»: У 2-х ч. - Харків, 2000. - С. 29-32.

39. Любченко П.М. Підходи до визначення питань, які вирішуються територіальною громадою та її органами // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повідом. Всеук. наук.- практ. конф. молодих учених. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 21-24.

40. Любченко П.М. Проблеми правового регулювання комунальної власності // Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту: Тези доп. та наук. повідом. семінару молодих учених (м. Харків, 14-15 вер. 2001р.) / За ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. - С. 54-57

41. Любченко П.М. Громадські послуги: наближення їх до споживачів // Правові проблеми реформування реґіональної влади: Матер. наук.-практ. конф. (м. Харків, 12 квітня 2002р.) / За ред. Ю.П. Битяка. - Х: НДІ держ. буд-ва та місцевого самоврядування АПрН України, 2002. - С. 23-26.

42. Любченко П.М. Проблеми правового регулювання компетенції органів місцевого самоврядування // Проблеми правового регулювання місцевого самоврядування: Матер. наук.-практ. конф. (м. Харків, 4-5 груд. 2001р.) /За ред. М.І.Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 154-157.

43. Любченко П.М. Регулювання діяльності органів самоорганізації населення // Теорія та практика державного управління. - Вип. 2: Державне управління та місцеве самоврядування: Тези III Міжнар. наук. конгресу (26 лютого 2003р.) - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003 - С. 44-46.

44. Любченко П.М. Проблеми новелізації статусу місцевого самоврядування // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матер. Міжнар. наук-практ. конф. (м. Харків, 25 трав. 2004р.) / За ред. Ю.П. Битяка. - Х: Ін-т держ. буд-ва та місц. самоврядування АПрН України, 2004. - С. 15-21.

45. Любченко П.М. Шляхи підвищення ефективності діяльності місцевих рад в сфері управління комунальною власністю // Проблеми правового за безпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матер. наук.- практ. конф. (м. Харків, 24-25 трав. 2005р.) - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. - С. 242-246.

46. Любченко П.М. Аналіз окремих аспектів змін конституційного регулювання місцевого самоврядування // Науковий потенціал України: Матер. першої всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (1-5 березня 2005 р.) / К.: ТОВ “ТК “МЕГАНОМ”, 2005. - С. 64-66.

47. Любченко П.М. Правове регулювання місцевого самоврядування: проблеми, перспективи // Правова система суспільства: проблеми, перспективи: Матер. першої міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 13-14 трав. 2005 р.) - Кіровоград: КФ УРЛ “Україна”, 2005. - С. 39-42.

48. Любченко П.М. Громадянське суспільство та держава: співвідношення та механізми взаємного впливу // Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства: Зб. наук. тез (за матер. XVI Харків. політолог. чит.). - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. - С. 68-70.

49. Любченко П.М. Конституційно-правова відповідальність суб'єктів виборчого процесу: теорія і практика // Відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства: Матер. наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 листопада 2005 р.) - К.: ПЦ «Фоліант», 2005. - С. 106 - 111.

50. Любченко П.М. Основні напрямки удосконалення конституційного регулювання статусу органів та посадових осіб місцевого самоврядування // Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення: Матер. «круглого столу», орг. і провед. НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування АПрН України з нагоди 10-ї річниці прийняття Конституції України. (м. Харків, 21 черв. 2006 р.) / Ред. кол.: Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала. - Х.: Право, 2006. - С. 11,12.

51. Любченко П.М. Проблеми визначення соціальної основи місцевого самоврядування на обласному та районному рівні // Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи: Матер. наук.-практ. конф. з нагоди 10-річчя прийняття Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ратифікації Європейської хартії місцевого самоврядування, (м. Харків, 26 черв. 2007 р.) / Ред. кол.: Ю.П. Битяк, М.І. Тітов, С.Г. Серьогіна та ін. - Х.: Стиль-Издат, 2007. - С. 47-52

Анотація

Любченко П.М. Місцеве самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства: конституційно-правовий аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків, 2007.

Роботу присвячено дослідженню конституційно-правового статусу місцевого самоврядування як основоположного інституту громадянського суспільства. Комплексно розглянуто поняття і структуру громадянського суспільства, конституційні засади функціонування його інститутів. Проаналізовано основні теорії самоврядування, запропоновано авторське визначення місцевого самоврядування як однієї з основних форм народовладдя, конституційного засобу обмеження державної влади. Доведено залежність розвитку місцевого самоврядування від громадянської й політичної активності населення. Проведено детальне дослідження взаємовідносин місцевого самоврядування з державою, об'єднаннями громадян, ЗМІ та іншими інститутами громадянського суспільства, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення їх правового статусу.

Дисертаційна робота містить низку конкретних пропозицій щодо вирішення проблем формування органів місцевого самоврядування, правової регламентації контрольної та наглядової діяльності в сфері місцевого самоврядування, розв'язання конфліктів між суб'єктами місцевого самоврядування, удосконалення правового регулювання їх відповідальності.

Розроблено сучасну теорію місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства, визначено його роль у забезпеченні стабільності конституційного ладу і розвитку конституціоналізму в Україні. Сформульовані концептуальні засади й напрямки реформування місцевого самоврядування і вдосконалення його правової основи.

Ключові слова: місцеве самоврядування, народовладдя, громадянське суспільство, територіальна громада, органи місцевого самоврядування, держава, інститути громадянського суспільства, юридична відповідальність, правове регулювання.