24.04.2014р.-25.042014р

Ознайомився із дільністю тимчасової контрольної комісії ради

Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосували не менш однієї третини депутатів від загального складу (6 депутатів).

Засідання тимчасових комісій проводиться, як правило закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою. Засідання тимчасових комісій проводиться, як правило закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою. Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

28.04.2014р.

Ознайомився із дільністю депутатських груп та фракцій

Депутати можуть об'єднуватися в групи або фракції за належністю до тієї чи іншої громадської організації, політичної партії, за політичною орієнтацією, за інтересами. Депутат може бути членом тільки однієї групи чи фракції. Група чи фракція набуває відповідних прав після реєстрації, яка передбачає :

1) подання списку членів не менше 5 депутатів з особистими підписами і вказаними округами, затвердженого керівником групи чи фракції;

2) ознайомлення сесії з списком групи чи фракції;

3) передачі списку в мандатну комісію.

Момент ознайомлення з таким списком є часом і фактом реєстрації депутатської групи чи фракції.

Депутатська група чи фракція має право:

1) вносити для обговорення на сесії питання, що виходять за межі компетенції депутатської комісії, та у разі незгоди з думкою комісій. Внесення таких змін ставиться на обов'язкове голосування;

2) додатково виступити в обговорені питання, внесеного за її ініціативою, безпосередньо перед голосуванням;

3) користуватися всіма необхідними в роботі своїх засідань, а також для обговорення в засіданнях сесій матеріалами;

4) отримувати фактичні матеріали про діяльність структур ради, протоколи засідань виконкому;

5) визначити уповноважених осіб від фракцій для виступу, наданні консультацій тощо;

6) вносити на розгляд сесії проекти ухвал з питань, які обговорюються на сесії;

7) ставити на голосування питання про перерву (на 15 хвилин) в роботі засідань сесії для нарад і консультацій тільки один раз з кожного питання порядку денного;

8) один раз виступити в обговорені кожного питання порядку денного від фракцій;

9) на вимогу депутатської фракції може бути скликане позачергове засідання комісій сільської ради. На пленарному засіданні від імені групи чи фракції має право виcтyпу голова, заступник або за дорученням член групи чи фракції

29.04.2014р. Працював над індивідуальним завданням призначеного керівником практики від академії .

30.04.2014. Складав звіт проходження практики , закріплювала свої набуті практичні навички та вміння. Підбиття підсумків практики в Старосинявській селищні раді. Відбуття в академію.

Висновок

Отже, в період з 1 по 30 квітня я проходив практику в Старосинявській селещній раді Хмельницької області, в цей період я ознайомився із його діяльністю, структурою та функціями. Намагався застосовувати свої теоретичні знання на практиці. Під час проходження практики досягнуто поставлену мету та виконано завдання в тому числі індивідуальне, яке призначалось керівником практики від академії . Серед позитивних сторін даного завдання можна виділити такі :

- Ознайомився з роботою селищної ради.

- Відвідав сесійі засідання.

- Набув навичок самостійного виконання завдань.

- Навчився застосовувати теоретичні знання в галузі права на практиці.

Під час роботи не виникало ніяких труднощів і проблем , а для кращого опанування діяльності в галузі права можу порекомендувати надавати більше часу для проходження практики.

Індивідуальне завдання

Правове регулювання відпусток

Одним з видів часу відпочинку, передбаченим трудовим законодавством, є відпустки. Стаття 45 Конституції України передбачає право працюючих на відпочинок, яке забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки. Порядок надання відпусток регулюється КЗпП України, Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 p., а також іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відпустки за своїм характером та призначенням бувають досить різноманітними. Тому спроба дати визначення поняттю "відпустки" є досить непростою. Адже є відпустки, які дійсно встановлюються з метою сприяння працівнику найбільших можливостей для відпочинку і відновлення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робочого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку мають віддалене відношення (творчі відпустки або такі, що гарантуються матерям після народження ними дітей (соціальні відпустки).

Тому відпустки -- це такі календарні періоди працюючих громадян, протягом яких вони вільні від виконання основних трудових обов'язків і мають право використовувати їх на власний розсуд або за призначенням.

Закон України "Про відпустки" встановлює такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка;

додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

додаткова відпустка за особливий характер праці;

додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

творчі відпустки;

соціальні відпустки:

відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Наприклад, Закон України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає відпустки працівникам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення. Колективним договором можуть передбачатися додаткові відпустки за тривалий стаж роботи на підприємстві та ін.

Відпусткою є встановлений законом або на його основі календарний період, протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових обов'язків. Вона надається, як правило, за відпрацьований робочий рік і при цьому зберігається місце роботи, і у передбачених законом випадках -- заробітна плата. Робочий рік обчислюється з дня укладення трудового договору.

Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті, які працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства. Це право належить як особам, що працюють за сумісництвом, так і тим, які працюють на умовах неповного чи скороченого робочого часу. Якщо до 1 січня 1997 р. сезонні і тимчасові працівники не користувалися правом на відпустку, то відповідно до Закону України "Про відпустки" тепер їм таке право надане.

Не мають права на відпустку особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, а також особи, засуджені до позбавлення волі або до виправних робіт без позбавлення волі.

Вітчизняне законодавство вперше сформулювало правила надання відпустки працівнику у випадку його звільнення. Стаття З Закону України "Про відпустки" передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. При цьому датою звільнення вважається останній день відпустки. Щоправда, вказане право не поширюється на випадки звільнення працівника за порушення трудової дисципліни (пункти 3, 4, 7, 8 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП України).

Якщо закінчився строк трудового договору працівник також може отримати невикористану відпустку. Трудовий договір при цьому продовжується до закінчення відпустки і до нього не застосовується правило про переростання строкового трудового договору у безстроковий.

Право громадян України на відпустки забезпечується:

гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням при цьому місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених Законом України "Про відпустки";

забороною замінювати відпустку грошовою компенсацією, крім випадків виплати такої компенсації за всі невикористані дні відпустки при звільненні, а також у випадках виплати грошової компенсації за бажанням працівника.

На відміну від раніше чинного законодавства, яке передбачало обчислення тривалості відпустки у робочих днях, Закон України "Про відпустки" встановив, що тепер відпустки обчислюються у календарних днях, як це прийнято у більшості зарубіжних країн.

Святкові та неробочі дні, передбачені ст. 73 КЗпП України, при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, не враховуються.

Список використаної літератури

1) Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 - Нормативні Акти України - версія 7.2 для Windows - Інформтехнологія - К.: 1999

2)Європейська Хартія Місцевого Самоврядування від 15.10.85 - Нормативні Акти України - версія 7.2 для Windows - Інформтехнологія - К.: 1999

3)Конституція України від 28.06.96 - Нормативні Акти України - версія 7.2 для Windows - Інформтехнологія - К.: 1999

4) Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" Науково-практичний коментар HYPERLINK "\\\\Інститут" \\Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. -Ст.397.

5) Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"від 14.01.1998р. № 14\98-ВР.\\Відомості Верховної Ради 1998. №3-4.-Ст.15.

6) Закон України "Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів " від 04.02.1994р. № 3949-XII\\ Відомості Верховної Ради, 1994. № 24. -Ст.180.

7) Закон України "Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів " від 17.12.1996р. № 607\96-ВР HYPERLINK "\\\\Відомості" \\Відомості Верховної Ради, 1997. № 6. -Ст.49

8). Указ Президента України . "Про Координаційну раду з питань місцевого самоврядування" від 13 05 1997р. № 421/97 // Уряд. кур'єр. - 1997. - 20. 05.1997 - С. 10;Офіц. вісн. України. - 20.05.1997. - С. 14-18.

9) Р. Агранофф, А. Ткачук, Т. Браун. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід./ Посібник. -- К.: Заповіт, 1997.

10) Абдурахимов Ю.В. "Взаимодействие органов местного самоуправления и гос. власти в регионе "// Регион. - 1998. - № 1. - С. 148-153.

11) Ант А. "Чи буде самоврядування в Україні європейським?" // Віче. - 1998. - № 10. - С. 48-60.

12) Артеменко В. "Організаційно-інформаційне забезпечення міського самоврядування в Україні:принципи і напрямки" // Регіональна економіка. - 1997. - № 3. - С. 75-83.35.

13) Афонін А. "Закони слабкі без звичаїв: Недержавні неприбуткові організації в системі місцевого самоврядування"\\ Урядовий Кур"єр - 1998. - № 1-2. - С. 39-43.36.

14)Бабич П. "Контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування: за і проти" // Віче - 1997. - № 2. - С. 12-

15) Берд Р. "Українська модель місцевого самоврядування: тяжіємо до Скандинавії": [Бесіда зпроф. Торонтського ун-ТУ] // Юрид. вісн. України. - 1997. - 20-26 берез. - С. 3

16) Гошко А. "Демократизації місцевого самоврядування" // Вісник Укр. академії держуправління. - 1998. - № 3. - С. 218-224.

17) Корнієнко М. "Пошук варіантів місцевого самоврядування ще продовжується" // Місцеве тарегіональне самоврядування України. - К., 1994. - ВИП. 4 (9). - С.17-21. - [Бп 13986 - 4 (9)].

18) Панейко Ю. "Теоретичні основи самоврядування." \\ Українська вільна Академія Наук в Німеччині. - Мюнхен, 1963

Размещено на Allbest.ru