Роль Державного казначейства у здійсненні бюджетного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. Державне казначейство у здійсненні бюджетного процесу

1.1 Бюджетний процес і його учасники

1.2 Бюджетні повноваження та правовий статус діяльності Державного казначейства України

РОЗДІЛ 2. Аналіз кошторису видатків у Державному казначействі України

2.1 Основні засади складання фінансової звітності

2.2 Порядок відображення в бухгалтерському обліку по виконанню державного бюджету операцій з обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності контролю Державного казначейства за рухом бюджетних ресурсів

3.1 Вирішення проблем щодо підвищення ефективності контролю Державного казначейства

3.2 Пропозиції щодо розширення повноважень Державного казначейства

Висновок

Список використаних джерел

Актуальність курсової роботи. З моменту створення органів Держказначейства України у 1995 р. їх діяльність розглядають як суто технічну - ведення бухгалтерського обліку, складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, управління ресурсами. При цьому поза увагою залишається одна з головних казначейських функцій - контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і здійсненні витрат, який передбачає здійснення певних контрольних дій з боку органів Держказначейства.

Метою курсової роботи є дослідження бюджетного процесу органами Державного казначейства України та визначення можливих шляхів вдосконалення механізму бюджетного процесу, який здійснюється Держказначейством України на основі теоретичного та практичного аналізу.

Завданнями даної курсової роботи є:

- дослідити форми державного процесу, які проводяться органами Держказначейства;

- вивчити етапи проведення контрольних заходів під час зарахування надходжень та здійсненні витрат;

- проаналізувати практику функціонування Державного казначейства України у системі державного процесу, вивчити проблемні аспекти, визначити перспективи розвитку та шляхи вдосконалення.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних питань, пов'язаних із здійсненням бюджетного процесу Державним казначейством України.

Інформаційно-методологічною базою курсової роботи є законодавчі та нормативно-прикладні праці вчених та фахівців, в яких розкриваються аспекти даної теми.

Методи дослідження. У роботі використаний діалектичний метод дослідження, аналіз, узагальнення, порівняльні зіставлення, синтез і моделювання.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є складовою грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу України.

Доповнений план рахунків розглядається як підґрунтування для створення інформаційної бази, необхідної казначейству для управління та контролю за виконанням бюджету, а також для формування відповідної інформації про стан виконання бюджету Міністерством фінансів України.

Якщо доповнений план рахунків буде впроваджено у повному обсязі, він доповнить децентралізовану інформацію бухгалтерського обліку в бюджетних установах, наприклад, за платежами, нарахуваннями та виплатами заробітної плати, оплатою комунальних послуг.

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО У ЗДІЙСНЕННІ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

Бюджетний кодекс України визначає бюджет як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування впродовж бюджетного періоду [1].

а)складання проектів бюджетів;

б)розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

в)виконання бюджету , в тому числі в разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

г)підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і ухвалення рішення щодо нього.

Бюджет складається терміном на 1 рік. Цей термін має назву бюджетний період і збігається в Україні з календарним роком. Проте повний бюджетний цикл набагато триваліший. Від початку розробки проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання проходить більш як 2 роки [1].

За своїм змістом бюджетний процес містить:

? визначення фінансової та бюджетної політики;

? розробку управлінських стратегій;

? оцінку потреби, пріоритетів і можливостей бюджету;

? розробку проекту бюджету, який узгоджується з визначеними підходами;

? оцінку ефективності проекту;

? затвердження бюджетів;

? їх виконання;

? контроль за їх виконанням.

Такі характеристики виводять бюджетний процес за межі традиційного постатейного планування видатків і надають учасникам бюджетного процесу, наділеним бюджетними повноваженнями, певну гнучкість і можливість удосконалювати свою діяльність. (Додаток А) У бюджетному процесі на всіх його стадіях задіяні учасники бюджетного процесу, якими визнаються органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями.

За матеріальним змістом бюджет становить централізований грошовий фонд держави, який перебуває у постійному русі: щоденно до нього зараховують надходження і здійснюють операції з витрат. У зв'язку з цим необхідна чітка, налагоджена система управління бюджетним процесом, щоб забезпечити своєчасне й повне надходження коштів за доходами і раціональне та ефективне їх використання. При цьому державні кошти - головна ланка фінансової системи держави, яка охоплює майже 80% усіх фінансових відносин і містить різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і виконує свої функції та завдання.

Принцип повноти передбачає включення до бюджетів усіх надходжень і витрат, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Згідно із цим принципом, усі надходження мають акумулюватися на рахунках відповідних бюджетів [2].

Принцип цільового використання бюджетних коштів означає, що кошти з бюджету спрямовуються у відповідному напрямі та витрачаються розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів на чітко визначені цілі відповідно до бюджетних призначень. Такий підхід дає змогу встановити відповідальних за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу за нецільове й неефективне використання коштів.

Принцип справедливості й неупередженості. Бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Можливість здобуття освіти або доступу до соціальних програм не повинні залежати від місця проживання громадянина. Цей принцип забезпечує рівний доступ громадян країни до основних бюджетних послуг та соціальних гарантій і реалізується через норми, встановлені Бюджетним кодексом у частині визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та дотацій вирівнювання. Такий підхід дає змогу надавати соціальні послуги в кожній адміністративно-територіальній одиниці на порівняно однаковому рівні за наявності єдиних ставок оподаткування та справляння податків.

Принцип публічності та прозорості. Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, рішення щодо звіту про їх виконання ухвалюються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу полягає в тому, що кожен учасник бюджетного процесу відповідальний за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

У ході реалізації засад державної бюджетної політики всі принципи бюджетної системи діють і застосовуються в бюджетному процесі в єдності та взаємозв'язку і лежать в основі діяльності всіх учасників бюджетного процесу.

Президент України підписує Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік і закони України «Про внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет України», а також інші закони, які стосуються бюджетного законодавства, звертається зі щорічним і позачерговими посланнями до Верховної Ради України. До бюджетних повноважень Президента України належить також застосування права вето щодо прийнятого Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, законів «Про внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет України», інших законів, які стосуються бюджетного законодавства із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України із зауваженнями та пропозиціями. та розпорядження з питань, не врегульованих бюджетним законодавством.

1.2 Бюджетні повноваження та правовий статус діяльності Державного казначейства України

? операцій з коштами державного бюджету;

? розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

? ведення бухгалтерського обліку;

? складання звітності про виконання державного бюджету.

Перехід від банківської до казначейської системи виконання бюджету зумовлений передусім таким:

а)банківські установи переслідували комерційні цілі, а відтак не були зацікавлені у контролі за своєчасним проходженням бюджетних ресурсів і не забезпечували належного і дієвого контролю за використанням коштів;

б)розпорошеність бюджетних коштів у численних банківських установах не могла дати позитивних результатів в управлінні державними фінансовими ресурсами;

в)відсутність оперативної інформації про надходження і витрати бюджету, зобов'язання розпорядників бюджетних коштів.

У пункті 5 «Положення про Державне казначейство» зазначено, що Державне казначейство України як система органів державної виконавчої влади відповідно до завдань, покладених на Державне казначейство:

1)організовує та здійснює виконання державного бюджету, виходячи з принципу роботи єдиного казначейського рахунку;

2)здійснює керівництво територіальними органами Державного казначейства;

3)веде зведені реєстри розпорядників коштів Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів, позабюджетних коштів і рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків;

4)здійснює управління доходами і видатками державного бюджету, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті, в межах розпису доходів і видатків державного бюджету;

5)здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;

6)організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків;

7)доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з держбюджету;

8)організовує розподіл між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань;

9)організовує та здійснює взаємні розрахунки між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

10)веде зведений бухгалтерський облік руху коштів держбюджету на рахунках Державного казначейства [3].

1)вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усунення виявлених порушень установленого порядку виконання держбюджету;

2)припиняти фінансування з державного бюджету підприємств, установ та організацій у разі виявлення фактів порушень з повідомленням про це керівників відповідних міністерств і відомств;

3)зупиняти проведення операцій за реєстраційними рахунками установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, у разі порушення ними встановленого порядку використання бюджетних і позабюджетних коштів, а також неподання кошторисів і звітності про надходження і використання зазначених коштів.

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України (Указ Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року за № 1573). Держказначейство України керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України.

1)Зосередження фінансових ресурсів в єдиній структурі для успішної реалізації бюджетної політики держави. Саме через державний бюджет держава організовує перерозподіл фінансових ресурсів між виробничою та невиробничою сферами діяльності, між адміністративно-територіальними одиницями, галузями тощо.

2)Посилення контрольних функцій держави за своєчасним і повним надходженням до бюджету фінансових ресурсів та їх ефективним використанням. Наслідком цього процесу є розвиток управлінських функцій, оскільки контроль є функцією управління.

Викладені перспективні напрями передбачають, по суті, реформування й удосконалення управління бюджетними коштами та казначейської системи [4].

РОЗДІЛ 2. Аналіз кошторису видатків в Державному казначействі України

2.1 Основні засади складання фінансової звітності

Відповідно до статті 56 Бюджетного кодексу України бухгалтерський облік усіх операцій з виконання Державного бюджету України здійснюють органи Державного казначейства. Розпорядники бюджетних коштів усіх рівнів ведуть бухгалтерський облік виконання кошторисів відповідно до правил, встановлених Держказначейством. Бухгалтерському обліку підлягають усі доходи і видатки бюджету, джерела фінансування дефіциту бюджету, а також інші операції, які здійснюються в процесі виконання бюджету. Усі надходження до бюджету та витрати заносяться на рахунки в хронологічному порядку, відповідно до встановленої законодавством процедури, а всі бухгалтерські записи підтверджуються документально.

1)Законність - звітність про виконання бюджетів повинна відповідати правилам і процедурам, передбаченим законодавчими та нормативними актами.

2)Достовірність - правдиве відображення у бухгалтерській (фінансовій) звітності операцій з дотриманням вимог відповідних нормативних актів.

3)Повнота бухгалтерського обліку - всі операції з виконання державного та місцевих бюджетів підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків.

4)Дата операції - операції з виконання бюджетів реєструються в бухгалтерському обліку на момент їх проведення, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку.

5)Прийнятність вхідного балансу - залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам станом на кінець попереднього звітного періоду.

6)Превалювання суті над формою - операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їхньої суті та економічного змісту, а не за їхньою юридичною формою.

7)Суттєвість - у звітах має відображатися вся суттєва інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності.

8)Доречність - корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень.

Бюджетним кодексом встановлюються відповідно до періодичності подання місячна, квартальна та річна звітність про виконання державного бюджету.

Місячна звітність про виконання держбюджету надається Державним казначейством України Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Інформація про виконання захищених статей державного бюджету, використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України надається не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним (стаття 59 Бюджетного кодексу).

Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України надається Державним казначейством України Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів не пізніше ніж через 35 днів після закінчення звітного кварталу (стаття 60 Бюджетного кодексу).

Особливості та процедуру розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України встановлено статтею 62 Бюджетного кодексу. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів Верховній Раді не пізніше 1 травня року, наступного за звітним, та повинен містити такі частини:

1)Звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України.

2)Звіт про виконання Державного бюджету України.

3)Звіт про рух грошових коштів.

4)Інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету України.

5)Звіт про бюджетну заборгованість.

6)Звіт про використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України.

7)Інформацію про стан державного боргу.

8)Звіт про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань.

9)Зведені показники звітів про виконання бюджетів.

10)Інформацію про виконання місцевих бюджетів.

11)Іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.

Інформація про виконання бюджетів характеризує економіку держави і використовується для оцінки минулих і майбутніх результатів виконання місцевих бюджетів (зовнішні користувачі - Міністерство фінансів України та його органи, інші органи законодавчої і виконавчої влади) та з метою планування, оцінки й контролю за щоденними операціями органів Державного казначейства (внутрішні користувачі - органи Державного казначейства та їхні структурні підрозділи).

(Додаток Б). З цього аналізу слід відзначити, що найбільший процент відхилення тобто недофінансування склався по оплаті комунальних послуг. Згідно з розписом Державного бюджету України з урахуванням змін за 2011 рік передбачалось виділення асигнувань на видатки загального фонду Державного бюджету України в сумі 112412635 грн. , у тому разі розпорядникам бюджетних коштів 18195274 грн. Фактично за 2011 рік отримано асигнувань із загального фонду Державного бюджету на суму 112322237 грн., у тому разі розпорядникам бюджетних коштів - 18147365грн. , тобто план асигнувань виконано на 99,9%, у тому разі на 99,7% по розпорядникам бюджетних коштів.

Проаналізуємо бюджетну дебіторську заборгованість у 2011 році.

(Додоток В). На протязі 2011 року спостерігалось зростання дебіторської заборгованості як в цілому по ВДК так і по Міністерству освіти і науки України. Виникнення дебіторської заборгованості - по оплаті енергоносіїв, зменшення - по придбанню предметів та матеріалів, а також по придбанню обладнання. В цілому по розпорядникам бюджетних коштів в 2011 році дебіторська заборгованість зросла на 183%,або на 35681грн.

2.2 Порядок відображення в бухгалтерському обліку по виконанню державного бюджету операцій з обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України

У бухгалтерському обліку по виконанню державного бюджету операції з обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів відображаються наступними бухгалтерськими проведеннями.

Операції з обліку зобов'язань за загальним фондом державного бюджету

1. На суму зобов'язання, взятого розпорядником бюджетних коштів за коштами загального фонду державного бюджету (підстава - реєстр зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання): Дебет 9921 - Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку; Кредит 9411 Зобов'язання розпорядників бюджетних коштів за коштами загального фонду державного бюджету.

2. На суму фінансового зобов'язання, взятого розпорядником бюджетних коштів за коштами загального фонду державного бюджету (підстава - платіжні доручення на погашення фінансових зобов'язань та оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття фінансового зобов'язання): Дебет 9921 - Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку; Кредит 9413 - Фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів за коштами загального фонду державного бюджету.

3. На суму касових видатків, проведених на виконання фінансового зобов'язання, наслідком виконання якого не виникатиме дебіторська заборгованість у розпорядника бюджетних коштів (підстава - платіжне доручення розпорядника бюджетних коштів): Дебет 3521 Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами загального фонду державного бюджету; Кредит 1711 Субрахунки єдиного казначейського рахунку.

4. На суму підтверджених фінансових зобов'язань, наслідком виконання яких була дебіторська заборгованість розпорядника бюджетних коштів (підстава - оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують фінансове зобов'язання): Дебет 9415* - Дебіторська заборгованість розпорядників коштів державного бюджету за загальним фондом кошторису; Кредит 9921- Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку.

Операції з обліку зобов'язань за спеціальним фондом державного бюджету

Органи Державного казначейства здійснюють облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів за спеціальним фондом державного бюджету у розрізі складових спеціального фонду. Тобто, рахунки для обліку зобов'язань відкриваються на рахунках позабалансового обліку, окремо для кожної складової спеціального фонду, відповідно до зведення показників спеціального фонду [6]. державний процес казначейство контроль

1. На суму зобов'язання, взятого розпорядником бюджетних коштів за коштами спеціального фонду державного бюджету (підстава - реєстр зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання): Дебет 9921 - Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку; Кредит 9412 - Зобов'язання розпорядників бюджетних коштів за коштами спеціального фонду державного бюджету.

2. На суму фінансового зобов'язання, взятого розпорядником бюджетних коштів за коштами спеціального фонду державного бюджету (підстава - платіжні доручення на погашення фінансових зобов'язань та оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття фінансового зобов'язання) : Дебет 9921 - Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку; Кредит 9414 - Фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів за коштами спеціального фонду державного бюджету.

З метою посилення контролю за надходженням коштів до державного бюджету в попередні роки особлива увага приділялась масовому проведенню перевірок:

-установ комерційних банків з питань повноти та своєчасності зарахувань податків, зборів та обов'язкових платежів, правильності нарахування та сплати відсотків за користування тимчасово вільними залишками коштів;

-органів, що уповноважені справляти платежі, належні державному бюджету, щодо повноти та своєчасності їх перерахування до бюджету.

Такий контроль на той час відігравав неабияку роль, оскільки, з однієї сторони, в процесі перевірок виявлялися факти недозарахування платежів до державного бюджету і вживалися заходи щодо негайного виправлення становища; а з другого боку, упереджувалися аналогічні порушення надалі .

Існування казначейської системи дозволяє на підставі чітко визначених обсягів реальних потреб найбільш раціонально, селективно проводити оптимізацію бюджетних потоків, знизити ймовірність серйозних перебоїв у фінансуванні, зробити процес виконання бюджету ефективнішим. Участь казначейства, з одного боку, орієнтована на те, аби максимально точно визначити обсяг ресурсної бази державного бюджету як в цілому, так і з окремих видів податків та територій, а також сфери відповідальності фіскальних органів. З іншого боку, це необхідно для того, щоб, виходячи з прогнозованої ресурсної бази, фінансувати пріоритетні зараз напрями державного бюджету . Проходження коштів заплутаними каналами через значну мережу комерційних банків призводило до того, що мільйони гривень, призначених для виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, вчасно не надходили до своїх адресатів. На поточних бюджетних рахунках зберігалися значні залишки коштів і спостерігалася тенденція до зростання їх [25].

Після набуття органами казначейства статусу учасника СЕП НБУ, на балансі управління відкриті доходні рахунки державного та місцевих бюджетів. Зазначений крок у розвитку казначейського обслуговування як державного, так і місцевих бюджетів став свого роду революційним. Органи місцевого самоврядування, виконавчої влади, місцеві фінансові органи схвально сприйняли такі нововведення, адже це ще один крок до наведення порядку в державних фінансах.

Потрібно покращити рівень методичної та роз'яснювальної роботи з територіальними органами податкової адміністрації, установами банків та безпосередніми платниками податків, щоб усунути таке негативне явище як утворення в органах Державного казначейства великої картотеки. А також на рівні управління Державного казначейства України впроваджується механізм, відповідно до якого вдається значно скоротити кількість невиконаних висновків (очікується скорочення в 2 - 3 рази) [12].

З прийняттям Бюджетного кодексу України в 2002 році повністю відмовились від перевірок і зосередили зусилля на попередньому контролі за цільовим використанням бюджетних коштів. Але на практиці виявилося, що вести достовірний облік зобов'язань - досить складна проблема, оскільки Цивільний кодекс не передбачає участі і не надає повноважень органам Державного казначейства відслідковувати та контролювати взяття зобов'язань розпорядниками коштів на стадії укладання угод з постачальниками товарів, робіт, послуг. Внаслідок неузгодженості нормативних актів, органи Державного казначейства реєструють тільки ті зобов'язання, які надають їм розпорядники бюджетних коштів для здійснення оплати в межах асигнувань.

З метою вирішення даної проблеми доцільно в законодавчому порядку передбачити, що розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання (підписують угоди чи договори) тільки після попередньої реєстрації проектів цих угод у відповідних органах казначейства.

Ще однією важливою проблемою, що стоїть сьогодні при виконанні державного бюджету за видатками, є не завжди якісне оформлення розпорядниками коштів підтверджуючих документів, а саме, дотримання всіх вимог чинного законодавства щодо їх раціонального та ефективного використання.

І ще одне проблемне питання, яке існує на сьогодні, - це безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету. Виконання рішень про стягнення коштів з бюджетних установ практично здійснюють органи Державного казначейства, тому підтримуємо розроблений проект Закону України ”Про внесення змін до статі 9 Закону України ”Про виконавче провадження”, відповідно до якого виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету покладається на органи Державного казначейства, що призведе також до економії бюджетних коштів, оскільки відпаде необхідність стягнення виконавчого збору з бюджетних установ.

Доцільним кроком на шляху ефективного управління бюджетними коштами було б не направляти кошти кожного дня до ”центру”, а потім отримувати їх назад, а направляти на першочергові витрати та при необхідності одержувати підкріплення за рахунок ресурсів Державного казначейства України [14].

Сьогодні зрозуміло, що без впровадження новітніх технологій обробки інформації, використання сучасних засобів телекомунікаційного зв'язку будь-яке підприємство, установа не мають майбутнього.

Концентрація готівкових коштів органів управління посилює контроль казначейства над рухом готівки. При цьому в казначейств з'являється можливість планувати оптимальну величину використання грошових ресурсів через їх розподіл за термінами операцій позик та зведення до мінімуму невикористаних залишків грошових ресурсів. Не важко уявити, що якщо ресурси розподілені на великій кількості банківських рахунків у різних банках, то на деяких таких рахунках можуть накопичуватися невикористані залишки коштів, тоді як на інших рахунках відчуватиметься їхній брак, що потребує нових позичань коштів казначейством. Затримки з переводом надходжень через банківський сектор вигідні банкам та невигідні органам управління. Тому розміщення коштів на банківські рахунки бюджетних одиниць задовго до моменту, коли вони дійсно потрібні, приносить вигоду банку за рахунок органів управління.

Таким чином, найважливішою передумовою для здійснення ефективного контролю над грошовими коштами є концентрація цих коштів на одному банківському рахунку - єдиному казначейському рахунку. Без цього важливого кроку ефективне управління бюджетними коштами ускладнюється, якщо не стає неможливим. За наявності єдиного казначейського рахунку контроль за бюджетними коштами органів управління можна здійснювати кожного дня, а за необхідності - кілька разів на день. Така практика контролю використовується фінансовими менеджерами в багатьох країнах світу. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку у банку, але й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів та відслідковувався причин значних відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання грошових коштів органів управління.

Аби повною мірою уявити дію та переваги єдиного казначейського рахунку необхідно чітко зрозуміти сферу діяльності єдиного казначейського рахунку та межі охоплення єдиним казначейським рахунком фінансових ресурсів. Тобто постає питання про доцільність створення і використання єдиного казначейського рахунку для кожного рівня управління (державного, регіонального, місцевого тощо) або ж утворення єдиного казначейського рахунку спільного користування.

Не існує поширеної моделі, яка могла б служити орієнтиром під час визначення сфери діяльності єдиного казначейського рахунку та пов'язаних з ним казначейських операцій. Казначейські системи у всіх країнах з ринковою економікою склалися історично і дуже відрізняються у підході до охоплення регіональних та місцевих фінансових операцій та, зокрема, до питання щодо консолідації грошових ресурсів на єдиний казначейський рахунок, які сумісно використовуються іншими рівнями органів державного управління. В будь-якому разі, питання про консолідацію грошових ресурсів зводиться до реалізації одного з двох рішень:

- створення установи загального казначейства для органів управління низки рівнів із загальним єдиним казначейським рахунком сумісного використання;

- введення для єдиного казначейського рахунку кожного рівня управління в країні з метою не обмеження самостійності регіональних місцевих органів влади в галузі управління фінансами [16].

У сучасних умовах формування ринкової економіки, обмеженості фінансових ресурсів важливим є пошук нових альтернативних методів мобілізації й перерозподілу фінансових ресурсів. Стратегічним напрямом діяльності Державного казначейства має стати розміщення тимчасово вільних залишків коштів на міжбанківському кредитному ринку. Це повинні бути банки з великим ступенем фінансової стійкості й надійності, що мають достатньо активів, зокрема в державних цінних паперах. Зарубіжний досвід переконує, що перспективною є діяльність щодо випуску казначейством власних цінних паперів -- казначейських зобов'язань із пропонованим терміном погашення до 3--5 років. Для цього у структурі Державного казначейства має бути створений інвестиційно-фондовий відділ, який займатиметься випуском, розміщенням і управлінням фондовим портфелем казначейства, формуватиме попит і пропозицію на власні цінні папери. Фінансові менеджери казначейства визначатимуть допустиму частку фінансових ресурсів у бюджетних залишках, яку можна випустити на ринок цінних паперів для підтримки ліквідності ринку за рахунок можливого постійного чи періодичного викупу казначейських зобов'язань. Займаючись розміщенням казначейських зобов'язань, казначейство зможе забезпечити надходження коштів, які будуть значно дешевшими, ніж іноземні запозичення чи банківські кредити. Вилучені кошти казначейство зможе використати не лише на покриття тимчасових касових розривів, а й на вкладення у перспективні інвестиційні державні проекти й високотехнологічні підприємства. Відплив бюджетних коштів у виробничу сферу приведе до здешевлення кредитних ресурсів, дасть імпульс для розвитку економіки й збільшення податкових надходжень до бюджету.

Розміщуючи тимчасово вільні залишки бюджетних коштів на фінансовому ринку, казначейство матиме можливість реалізувати й інші державні програми. Зокрема казначейство може надавати гарантійні зобов'язання за розпорядників бюджетних коштів, які здійснюють закупівлі для технічного переоснащення або будівництва нових об'єктів. Гарантійним фондом, із якого оплачуватиметься гарантія, мають бути кошти, зосереджені у залишках на єдиному казначейському рахунку і доступні для надання гарантій у будь-який час. Така фінансова підтримка вітчизняного експортера сприятиме розвитку експорту, зміцненню позицій українського виробника на світових ринках, що, у свою чергу, поліпшить платіжний баланс і активізує надходження іноземної валюти до держави. Забезпечити ефективну діяльність Державного казначейства на фінансовому ринку можна тільки шляхом внесення певних змін і поправок до Бюджетного кодексу й нормативно-правових документів, що регламентують діяльність фінансового ринку і бюджетної сфери. З огляду на пріоритетне місце й роль Державного казначейства у системі фінансових органів держави потребує подальшого удосконалення нормативно-законодавча база для його ефективного функціонування. Це пов'язано також із тим, що нормативно-правове регулювання організації й функціонування органів казначейства значно відстає від темпів, якими нині розвивається ця структура, і не враховує змін, пов'язаних із розширенням функціональних повноважень органів казначейства і соціально-економічних реалій [17].

-удосконалення механізмів мобілізації й використання Державних фінансових ресурсів, ведення обліку й здійснення контролю за їхнім цільовим спрямуванням;

-поліпшення організаційного, матеріального й технічного забезпечення органів казначейства;

-забезпечення ефективного функціонування інформаційної і телекомунікаційної системи органів казначейства з використанням надійних систем захисту інформації;

-забезпечення більшої інтегрованості та ефективнішого виконання програм державних витрат через поліпшення координації дій між усіма учасниками бюджетного процесу.

Подальший розвиток Державного казначейства як провідного фінансового інституту має відбуватися у контексті загальної концепції розвитку державних фінансів в Україні. У рамках "Інституціональної, законодавчої й адміністративної реформи", фінансованої Європейським Союзом у межах програми ТАСІ5, із кінця 2004 року Державне казначейство України разом із міжнародним консорціумом на чолі з фірмою АДЕТЕФ (Франція) впровадило проект "Ефективне управління державним бюджетом". Цей проект є окремою складовою Плану дій Україна -- ЄС у 2005 році за компонентою "Фінансовий контроль. Система обліку казначейства". Реалізація проекту спрямована на підвищення прозорості управління державними фінансами з урахуванням розроблення і втілення (щодо дотримання міжнародних правових норм) модернізації системи обліку казначейства. У рамках співробітництва Державного казначейства зі Світовим банком Уряд України наприкінці 2004 року схвалив концепцію спільного "Проекту системи казначейства-2", яким передбачається підтримка діяльності у сфері управління державними фінансами. Подальшим перспективним завданням Державного казначейства під час реалізації "Проекту-2" є запровадження єдиного плану рахунків із виконання кошторисів бюджетних установ і виконання бюджетів, національних стандартів бухгалтерської звітності, що відповідають міжнародним стандартам. Це дасть можливість формувати облікову інформацію про виконання бюджетів, яка необхідна для здійснення ефективного аналізу, планування, прогнозування і прийняття важливих управлінських рішень у бюджетній сфері [20].