Види слідів та їх використання при розслідуванні незаконного перетинання державного кордону

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ВИДИ СЛІДІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ НЕЗАКОННОГО ПЕРЕТИНАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

Спеціальність: Кримінальний процес, криміналістика та судова експертиза

ОНИСЬКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

Київ, 2003 рік



1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Побудова в незалежній і суверенній Україні демократичної і правової держави відбувається в складній ситуації, яка обумовлена впливом різноманітних об'єктивних і суб'єктивних чинників, в тому числі й зростанням злочинності у всіх її сьогоденних проявах. В такій складній ситуації на сучасному етапі розбудови нашої держави важливого значення набуває вдосконалення діяльності правоохоронних органів, подальше підвищення ефективності і результативності їх роботи і передусім, у сфері розслідування злочинів. Успішність вирішення правоохоронними органами України завдань повного, всебічного і об'єктивного розслідування злочинів в значній мірі залежить від розвитку криміналістики, головною функцією якої є наукове забезпечення працівників органів дізнання, слідчих, експертів-криміналістів та суддів спеціально розробленими та перевіреними практикою технічними засобами, тактичними прийомами та методами розкриття, розслідування і попередження злочинів.

У забезпеченні національного суверенітету важливі функції покладаються на Збройні Сили, Службу безпеки України, Прикордонні війська та інші збройні формування держави. Прикордонні війська входять до складу основних суб'єктів системи забезпечення національної безпеки держави і їх завдання полягає у здійсненні політичних правових, організаційних, економічних, екологічних, санітарно-карантинних, військових, оперативних, технічних та інших заходів, що проводяться з метою забезпечення недоторканості державного кордону України, захисту її державних інтересів на кордоні.

У відповідності до Концепції (основи державної політики) національної безпеки України, схваленої Верховної Радою України 16 січня 1997 року і звернення Президента України „Поступ у ХХ століття”, існування, самозбереження і прогресивний розвиток України як суверенної держави залежить від здійснення цілеспрямованої політики щодо захисту її національних інтересів. Виходячи з вимог основних положень Конституції України, Концепції охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, Державний комітет у справах охорони державного кордону України основні зусилля спрямовує на забезпечення недоторканності державного кордону України, виключної (морської) економічної зони та вдосконалення структури оперативно-службової діяльності Прикордонних військ України.

Статистичні дані показують, що в 2002 році прикордонниками України було затримано 10930 порушників державного кордону, прикордонного режиму - 1197,5 тис. незаконних мігрантів, виявлено і вилучено 14 тонн 199 кілограмів наркотиків, на 35 млн. грн. вантажів, а також локалізована діяльність 628 організаторів, посібників і переправників мігрантів через кордон. Органи дізнання ПВУ за 1991-2002 роки порушили і направили за підсудністю 1235 кримінальних справ стосовно 2116 осіб, у тому числі 571 кримінальних справ відносно 715 осіб - за ст. 331 КК України.

Розповсюдження злочинів, а також зростання порушників режиму державного кордону України потребує з одного боку, поєднання конкретних законодавчих і організаційних заходів уповноважених органів держави, а з іншого - цілеспрямованих наукових розробок, проблемних питань оптимізації діяльності правоохоронних органів, у тому числі Прикордонних військ України на основі новітніх наукових досягнень і передового досвіду криміналістики і інших прикладних галузей знань практичного досвіду боротьби з різними видами злочинної діяльності.

Проблемам розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону, вагомий внесок зробили дослідження: В.І. Акімов, М.І. Барков, В.А. Кухарев, Л.Д. Самигін, Є.Ф. Хом'яков, П.І. Цвєтков, Н.Ф. Чистяков, С.О. Чергінець, Ф.С. Арасланов.

Проте більшість із опублікованих праць, що стосується даної проблеми, були виконані в 1970-1980 роках і в цей час не відповідають потребам практичної діяльності Прикордонних військ України. Крім того, з часів публікації вказаних праць відбулися значні зміни в розвитку науки криміналістики, з'явились в структурі криміналістичної техніки такі нові розділи, як криміналістична діагностика, мікрологія, одорологія, котрі розширяють криміналістичні знання про різновиди слідів-відображень, що виникають при вчиненні різних злочинів, в тому числі незаконного перетинання державного кордону, методи і технічні засоби їх виявлення, фіксації і дослідження.

Вказані обставини обумовлюють актуальність розробки на основі використання процесуальних та криміналістичних знань теорії доказів у кримінальному процесі, а також інших природничих і технічних наук основ вчення про сліди людини, зокрема сліди ніг і супутні їм сліди, формування рекомендацій органам Прикордонних військ України щодо використання криміналістично значущої інформації, що міститься в таких слідах, з метою встановлення різних фактів і обставин при розслідуванні злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” (затверджена Указом Президента України №1376/2000 від 25 грудня 2000 р.), метою якої є забезпечення активної протидії злочинності на основі чіткого визначення пріоритетів, поступового нарощення зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів і методів запобігання розкриття злочинів, перспективними планами, наукових досліджень робіт Державного комітету у справах охорони державного кордону і Академії Прикордонних військ України у рамках НДР №299-1604 // “Практика застосування методів і способів криміналістичної техніки в діяльності ПВУ” і плану наукових досліджень кафедри криміналістики юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є сліди людини і супутні їм сліди, механізм їх утворення і способи фіксації при незаконному перетинанні державного кордону, а також діяльність органів дізнання ПВУ по їх виявленню і дослідженню. Предметом дослідження є закономірності механізму утворення слідів людини і супутніх їм слідів, закономірності утворення криміналістично значимої інформації з слідів, її видів і способи її отримання для встановлення різних фактів і обставин при незаконному перетинанні державного кордону.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження, полягає в аналізі вчення про різні види слідів, зокрема, слідів людини та супутніх їм слідів, що відображаються в місцях перетинання порушниками державного кордону поза встановленими пунктами пропуску, через нього, в узагальненні практики їх виявлення і використання при розслідуванні злочинів про незаконне перетинання державного кордону України (ст. 331 КК України), а також у розробці, на основі криміналістичного вчення про сліди людини та супутні їм сліди, їх значення у розкритті злочинів, практичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію використання методів і технічних засобів трасології в діяльності органів Прикордонних військ України при розслідуванні фактів незаконного перетинання державного кордону.

Реалізація цієї мети конкретизується вирішенням таких основних завдань наукового дослідження:

- аналітичний огляд становлення і розвитку основ вчення про сліди в криміналістиці та їх криміналістичне значення в діяльності Прикордонних військ України при розслідуванні злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону;

- критичне осмислення співвідношення криміналістичного поняття слідів у широкому та вузькому їх визначеннях у спеціальній літературі, а також їх класифікації за ознаками механізму відображення на різних взаємодіючих об'єктах та обґрунтування їхнього наукового та практичного значення;

- визначення особливостей різних слідів людини, зокрема, слідів її ніг (взуття) та супутніх їм слідів, виділення їх ідентифікаційних ознак і факторів, що впливають на їх виникнення і зміни на слідосприймаючих поверхнях об'єктів прикордонної охорони в місцях незаконного перетинання державного кордону;

- розкриття поняття „криміналістично значуща інформація”, її видів і способів отримання з різних слідів, зокрема, слідів ніг людини і супутніх їм слідів;

- характеристика переліку обставин, які можуть бути встановлені при огляді місця незаконного перетинання державного кордону за допомогою криміналістичних прийомів дослідження різновидів слідів ніг (взуття) людини (повних, неповних, доріжки слідів), а також супутніх їм слідів (рук, тварин, транспорту, запаху, мікрослідів);

- аналіз практики застосування методів і засобів криміналістичної техніки в діяльності Прикордонних військ України при виявленні і дослідженні слідів людини та інших слідів в місцях незаконного перетинання державного кордону;

- формулювання і обґрунтування пропозицій та методичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення проведення огляду місця події при незаконному перетинанні державного кордону та інших процесуальних дій і оперативно-розшукових заходів з використанням інформації, одержаної криміналістичними методами виявлення і дослідження різних слідів.

Правовою основою дослідження є: Конституція України, Кримінальний, Кримінально-процесуальний кодекси України, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, положення, концепції, накази, інструкції та відомчі акти, які регулюють діяльність органів прикордонних військ України.

Емпіричну базу дослідження складають статистичні звіти по кримінальних справах та злочинах Держкомкордону за 1998-2002 роки, дані аналізу 156 кримінальних справ про незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску, 184 акти і 415 протоколів про порушення державного кордону, 129 матеріалів фільтраційних перевірок затриманих порушників кордону та інформаційно-аналітичні огляди органів дізнання Чернівецького, Львівського, Сумського прикордонних загонів за 1999-2001 роки. При виконанні роботи дисертант керувався загальним діалектичним методом пізнання і використовував наступні наукові методи: історико-правовий, порівняльний, формально-логічний, системно-структурний, статистичний та соціологічний методи. Зокрема, при: аналізі вітчизняного кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого законодавства, тлумачення змісту окремих правових положень вітчизняними криміналістами і їх порівняння з зарубіжними, узагальненні і аналізі злочинів, пов'язаних х незаконних перетинанням державного кордону, аналізі архівних кримінальних справ та справ що знаходяться у провадженні у Чернівецькому та Львівському Прикордонних загонах, анкетування працівників слідчих органів Управлінь СБУ в Чернівецькій та Сумській областях, щодо використання наукових досліджень щодо використання наукових положень та практичних рекомендацій дисертаційного дослідження при розслідуванні злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону України та при огляді місця події при порушенні державного кордону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона є першим монографічним дослідженням, в якому розглянуті теоретичні і практичні питання основ криміналістичного вчення про види слідів людини і супутні їм сліди (тварин, транспортних засобів, мікрослідів, запаху, звуку), методів їхнього вилучення і використання в діяльності Прикордонних військ України при розслідуванні кримінальних злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону. Проведене дослідження дозволило сформулювати положення і рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики. До найбільш суттєвих з них слід віднести такі, що виносяться на захист:

- аналіз опублікованих у криміналістичній літературі визначень і класифікацій різних видів слідів за механізмом їх утворення на різних за структурою слідосприймаючих поверхнях, а також систематизація ознак, які мають пізнавальне значення при ідентифікації особи під час незаконного перетинання державного кордону;

- аналітичні характеристика криміналістично значущої інформації, її видів та способів виявлення із слідів людини і супутніх їм слідів;

- визначення і обґрунтування переліку обставин, які можуть бути встановлені дізнавачем та слідчим при огляді місця незаконного перетинання державного кордону за допомогою криміналістичних прийомів дослідження різновидів окремих слідів людини та супутніх їм слідів;

- описання на підставі узагальнення практики хитрощів і маскування злочинців, які застосовуються ними при незаконному перетинанні державного кордону з метою приховання своїх слідів;

- формулювання висновків і пропозицій з питань удосконалення використання спеціальних криміналістичних знань, методів і технічних засобів для отримання криміналістично значимої інформації з різних слідів людини і супутніх їм слідів;

- обґрунтування організаційних і методичних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності органів дізнання Прикордонних військ України шляхом використання досягнень криміналістики при розслідуванні незаконного перетинання державного кордону;

- сформульована пропозиція про надання підрозділам прикордонної охорони, які перші виявляють сліди на місці події права оформляти їх процесуально для зацікавленості в цій роботі, а отже, її якісного виконання.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження.

Висновки і пропозиції, сформульовані у дисертації, можуть бути використані для подальшого вдосконалення теоретичних положень криміналістичної техніки і криміналістичної методики розслідування злочинів при незаконному перетинанні державного кордону. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що пропозиції і рекомендації, зазначені в дисертації, доцільно використати:

- в процесі розкриття та розслідування злочинів при незаконному перетинанні державного кордону;

- для покращення організації роботи органів дізнання оперативно-розшукової служби при здійсненні злочинів на державному кордоні;

- у навчальному процесі - при викладанні курсу криміналістики та кримінального процесу.

Розробки, підготовлені за матеріалами дисертаційного дослідження, впроваджені та використовуються в навчальному процесі кафедрою кримінального процесу та криміналістики Національної Академії Прикордонних військ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, що самостійно виконане автором. Особистим внеском здобувача є конкретні результати, викладені в дисертації, які він отримав на підставі дослідження теоретичного та емпіричного матеріалу, а також чинного законодавства.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на засіданні кафедри кримінального процесу та криміналістики Національної Академії ПВУ (вересень 2002 р.), кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (листопад 2002 р.), міжвузівському науково-практичному семінарі „Криміналістичне забезпечення прикордонної служби України” (21 лютого 2001 року), на наукових конференціях (Харків, 2002, Тернопіль, 2003).

Публікації. Автором за темою дисертації опубліковано п'ять статей у фахових виданням (три - одноособові), в тому числі: одна - у збірнику наукових праць „Вісник Київського Університету імені Тараса Шевченка (Юридичні науки), чотири - у збірниках наукових праць Національної Академії Прикордонних військ України, підготовлено методичний посібник “Криміналістичне значення слідів при проведенні дізнання органами прикордонної служби під час порушення державного кордону” (для слухачів, аспірантів і викладачів Національної Академії Прикордонних військ та інших юридичних навчальних закладів).

Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження і складається із вступу, двох розділів, що об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, в тому числі список використаних джерел (206 найменувань) на 15 сторінках, додатки на 10 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, формулюються його мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, визначається методологічна і емпірична база даної наукової роботи, її наукова новизна, теоретична і практична значущість отриманих результатів наведено дані про їх апробацію та публікації автора за темою дисертаційного дослідження.

У першому підрозділі „Розвиток і становлення вчення про сліди в криміналістиці і в діяльності прикордонних військ України” показано, що наукові основи цього найбільш структурно складного розділу криміналістичної техніки закладено в працях багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених. На основі аналізу літературних джерел його розвиток автор умовно поділяє на два основних періоди:

а) емпіричний, який в літературі пов'язується із застосуванням при розслідуванні злочинів побутових спостережень, а також умінь і навичок слідопитів-мисливців розпізнавати різні сліди, визначати їх походження і інші властивості;

б) науково-дослідний, започаткований в 30-х роках експериментальним і теоретичним вивченням процесів взаємодії різних матеріальних об'єктів, закономірності їх контактного відображення, систематизацією ознак механізму слідоутворення та розробленими на цій основі прийомами та методами виявлення слідів-відображень на різних поверхнях, їх фіксації, дослідження і використання при розслідуванні злочинів.

Результатом цих досліджень було розмежування поняття слідів в широкому і вузькому криміналістичному їх значенні і розробка основ трасології як предмета самостійного вчення про сліди-відображення контактної взаємодії матеріальних об'єктів та напрямки їх використання при провадженні в кримінальних справах.

У підрозділі показано, що вивченню слідів злочину і проблемам їх використання у розслідуванні кримінальних справ важливу увагу приділяли в кінці ХІХ і на початку ХХ століття як зарубіжні вчені (Г. Гросс, Р. Рейсс, Е. Локар і ін.), так і вітчизняні (І.М. Снігірев, С.М. Трегубов, С. М. Потапов, М.П. Макаренко, П.С. Семеновський, І.М. Якимов і ін.).

Наукові основи трасології як вчення про сліди-відображення контактної взаємодії об'єктів розробив Б.І. Шевченко у праці “Научные основы современной трасологии” (1947 р.). В подальшому розвитку наукових положень трасології, розробці класифікації слідів-відображень і методів їх виявлення, фіксації і дослідження важливу роль відіграли праці таких вчених-криміналістів як М.О. Селиванов, О.В. Василевський, П.С. Данісявичюс, Г.Л. Грановський, Л.К. Літвиненко, М.В. Салтєвський, Д.А. Турчин, М.Я. Сегай, В.М. Прищепа, В.Е. Бергер, Н.С. Романов, В.Г. Гончаренко, Г.А. Матусовський, В.М. Герасімов, В.П. Колмаков, Д.О. Турчин, В.Ф. Берзін, П.Д. Біленчук, А.О. Фокіна, А.О. Кириченко, Н.І. Клименко. З питань слідоведення і застосування даних трасології при розслідуванні злочинів при незаконному перетинанні державного кордону вагоме практичне значення мають опубліковані праці Ф.С. Арасланова, В.І. Акімова, Л.І. Баркова, М.І. Ваннічева, П.І. Цвєткова, М.Ф. Чистякові і інш. До 1991 р. більшість криміналістичних розробок, пов'язаних з розслідуванням державних злочинів, в тому числі про порушення державного кордону мали сугубо відомче призначення, були розраховані на вузьке коло користувачів, у відкритих виданнях не публікувались. Цим пояснюється їх певна відірваність від загального рівня криміналістичного вчення про сліди, що фактично призвело до відокремлення їх від нових і відкритих робіт з криміналістики.

У розвитку трасології, як і інших розділів криміналістичної техніки, значну роль відіграло створення у 50-60 рр. спеціальних криміналістичних і судово-експертних установ в структурах правоохоронних відомств, а також кафедр криміналістики в юридичних вузах, наукові колективи яких і сьогодні згідно до потреб діяльності правоохоронних органів розробляють теоретико-методичні і практико-правові проблеми застосування криміналістичного вчення про різновиди слідів злочинів в цілях їх розслідування і профілактики.

Дисертантом розглядається результати сучасних досліджень слідів, питання поняття негативних обставин з метою визначення можливостей використання у діяльності Прикордонних військ України при розслідуванні злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону.

У другому підрозділі „Криміналістичне поняття слідів, їх класифікація, закономірності їх утворення” присвячений дослідженню вказаних у назві питань. Перш за все показано, що в криміналістичній літературі по-різному визначається поняття „сліди”. Одні автори термін „сліди” застосовують у широкому розумінні, як всякі матеріальні зміни в обстановці місця події та різні за походженням наслідки певних явищ чи дій, пов'язаних з вчиненням злочину. Наприклад, слід ноги, волочіння чогось, плями крові і т. п.

Інші автори визначають сліди у вузькому розумінні, як матеріально-фіксоване відображення взаємодії людей і предметів, з яких один є слідоутворюючим, а другий слідосприймаючим об'єктом. Враховуючи змістовну нерівнозначність поняття „слідів” у широкому і вузькому (трасологічному) визначенні і те, що в основі утворення слідів-відображень лежать закономірності механічної і контактної взаємодії об'єктів, чим вони відрізняються від усіх інших слідів, охоплюємих поняттям „сліди” у широкому смислі, автор обґрунтовує положення про те, що в криміналістичній техніці вчення про сліди злочину повинно складатись з двох розділів:

1) слідоведення - як вчення про види слідів у широкому їх визначенні і їх класифікації за походженням, характером слідоутворення, значенням у розслідуванні злочинів і інш.;

2) трасологія - як самостійне вчення про сліди-відображення контактної взаємодії матеріальних об'єктів, їх ідентифікація і діагностичне значення та методи і технічні засоби їх виявлення, фіксації, дослідження при провадженні в кримінальних справах.

В літературі така точка зору останнім часом набула визнання серед криміналістів і практичних працівників правоохоронних органів.

Із запропонованих в літературі класифікацій слідів у підрозділі аналізуються основні:

а) за механізмом і характером взаємодії об'єктів (Б.І. Шевченко, О.В. Василевський, Л.К. Литвиненко);

б) за ознаками походження слідів, їх форми і характеру об'єктів (П.Д. Данісявічюс, М.В. Василевський);

в) за чотирма ознаками поділу (гомоскопічні, механоскопічні, механогомічні і ознаки тварин (Г.Л. Грановський);

г) за родом слідоутворюючих об'єктів і механізмом утворення слідів (З.Г. Самошина, В.М. Герасимов);

д) класифікація слідів взуття і ніг за видом слідоутворюючого об'єкта, повного відображення його на контактних поверхнях, механізмом слідоутворення, характером відображення рельєфу слідоутворюючого об'єкта, взаємозв'язком слідів на місці події (Е.І. Зуєв).

З приводу цих класифікацій формулюється висновок, що вони різняться за підставами поділу об'єктів і будовою, не є універсальними, але в пізнавальному плані в трасології кожна з них має значення, оскільки розкриває відмінні особливості різновидів слідів, які важливо врахувати у теоретичних і практико-прикладних дослідженнях слідів-відображень та визначення їх ролі у вирішенні ідентифікаційних або діагностичних питань, що виникають при розслідуванні злочинів. При цьому автор поділяє думку Р.С. Бєлкіна, І.Ф. Крилова і інших про те, що при існуючому класифікаційному різнобої у вченні про сліди-відображення найбільш прийнятною для слідчої і експертної практики є класифікація за механізмом і характером контактної взаємодії об'єктів, оскільки саме закономірності відображення їх ознак найбільш повно характеризують суть процесів слідоутворення. В підрозділі обґрунтовано положення про необхідність, поряд з трасологією, в криміналістичній техніці більш глибокої розробки проблем криміналістичного слідоведення, зокрема класифікації слідів злочину у широкому їх визначенні, оскільки різні за походженням всі інші види матеріальних слідів (волокна, одягу, плями виділень організму людини, мікрооб'єкти і ін.) при розслідуванні злочинів мають не менше значення, ніж сліди-відображення, які вивчаються трасологією. Автор завершує підрозділ загальними вказівками про те, щодо слідів, які зустрічаються у практиці Прикордонних військ України, найбільш придатні і практично значущі наступні класифікації:

1) за видом слідоутворюючого об'єкта (сліди людини, предметів, тварин, транспорту, мікрооб'єктів);

2) за механізмом утворення.

Дисертантом фрагментарно, на основі особистих досліджень, описуються окремі види цих слідів і ділянок державного кордону (суші, береги річок і озер, схили гір і інші), на яких вони утворюються при незаконному перетинанні державного кордону.

У підрозділі третьому „Види слідів ніг людини і механізм їх утворення” зазначається, що багаторічна практика використання слідів ніг при розслідуванні злочинів і пристосування для їх виявлення і дослідження даних природничих і технічних наук, сьогодні забезпечують вирішення ряду питань, котрі стосуються механізму їх утворення і особи (взуття), яким вони залишені на різних поверхнях. Посилаючись на точку зору О.Н. Басалаєва про те, що особливості слідоутворення залежать від об'єкта, умов і механізму його взаємодії зі слідосприймаючою поверхнею та запронований ним поділ слідів ніг на сліди взуття, сліди ніг у панчохах (шкарпетках) і сліди босих ніг, описуються їх ознаки, особливості і механізм їх утворення на різних поверхнях прикордонної служби (м'який ґрунт, глина, пісок, сніг і інш.). Вказуються фактори, які впливають на термін їх зберігання за певних погодних умов, а також питання, що можуть бути з'ясовані при їх дослідженні. Дисертант дає критичний аналіз наведеним в літературі різним точкам зору (Г.Л. Грановський, В.І. Попов, М.О. Селіванов, Д.П. Расейкін, М.В. Салтевський і інш.), які по-різному визначають елементи доріжки слідів, а також та інформація, яка може бути встановлені при їх дослідженні. Він звертає увагу на практичні питання, пов'язані з вилученням доріжки слідів ніг людини, які нерідко зустрічаються при розслідуванні незаконного перетинання державного кордону. Посилаючись на точку зору М.В. Салтевського про локомоцій ний рух і складність механізму ходьби, автор показує 6 фаз роботи стоп ніг при пересуванні людини, навикову психо-фізіологічну природу рухливих навичок людини, їх класифікацію і властивості, які впливають на ходьбу і утворення слідів ніг.

В узагальнених висновках до підрозділу фрагментарно викладені основні положення про трасологічну класифікацію слідів ніг за різновидами слідоутворюючого об'єкта, механізм слідоутворення, розрізняємі в літературі шість фаз, що впливають на утворення слідів при ходьбі і бігу та 60 видів ходи, які спостерігаються візуально або відображаються у доріжці слідів.

В четвертому підрозділі „Поняття і види супутніх слідів і механізм їх утворення” автор розкриває поняття супутніх слідів і показує можливості отримання криміналістично значимої інформації про особу, що залишила слід ноги із супутніх йому слідів (рук, тварин, транспорту, мікрослідів), які знаходяться зі слідами ніг в прямому предметному зв'язку (контактна ділянка відображення) або просторово-тимчасовому (загальна теорія слідоутворення). Сформульовано положення про те, що за наявності на місці події слідів ніг та супутніх їм слідів при огляді вивчення необхідно починати, в першу чергу, з виявлення і фіксації супутніх слідів, особливо мікрооб'єктів, запаху, так як вони можуть бути знищені в процесі фіксації слідів ніг і взуття.

Другий розділ „Поняття криміналістично-значимої інформації і способи її отримання із слідів людини і супутніх їм слідів з метою встановлення окремих фактів і обставин при незаконному перетинанні державного кордону” - присвячений поняттю криміналістично-значимої інформації, її видам, можливостям та способам її отримання з різних видів слідів людини, а також супутніх їм слідів. Зазначені також мета і можливості використання цієї інформації в діяльності Прикордонних військ України при розслідуванні злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону. Розділ складається із п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 „Поняття криміналістично-значимої інформації, види, способи її отримання із слідів” аналізується визначення поняття інформації і його співвідношення з застосуванням в кримінально-процесуальному праві і криміналістиці термінів “відомості”, “факти”, “фактичні дані”. Розглядається слідоутворення як інформативний процес, а його наслідки - як відповідна йому доказова інформація. Автор формулює висновки, що поняття інформації, яка отримується при вивченні об'єкта (сліду), є єдиним і поділ її на види лише умовний. Видова її належність визначається метою і специфікою її використання. Інформація завжди існує не взагалі, а для когось і в цьому розумінні набуває значення тільки з появою її споживача. Тому слід говорити не про юридичну, судову, кримінологічну, криміналістичну та іншу інформацію, а про юридично значиму, судово значиму, кримінологічно значиму і криміналістично значиму інформацію тощо.

В теорії криміналістики існує дві концепції визначення поняття інформації: атрибутивна і функціональна. Згідно першої концепції кожне явище (предмет) само про себе інформує, містить інформацію (В.Я. Колдін, М.С. Полевий, І.М. Лузгін), тоді як за функціональною концепцією до неї є тільки передумова (які-небудь структури, неоднорідності), але не сама інформація. Тільки одержувач (адресат, приймач), зовнішніх сигналів перетворює їх в конкретно значущу інформацію, тобто відомості про що-небудь (Р.Г. Домбровський).

На думку дисертанта, більш вірною є перша концепція поняття інформації, оскільки за її змістом матеріальні сліди і психічні відображення не що інше, як кодовані відомості, сигнали інформації, які використовуються для розслідування злочинів. На основі аналізу визначень інформації у філософській і юридичній літературі автор формулює висновки про те, що під криміналістично-значимою інформацією слід розуміти будь-які відомості, що встановлюються при розслідуванні злочинів слідчим, органами дізнання шляхом проведенням процесуальних дій, а також оперативно-розшукових заходів згідно з рекомендаціями, розробленими криміналістикою, що набувають доказового або тактичного значення.

Отримання криміналістично-значимої інформації слідів залежить від різних факторів, зокрема суб'єктивних - особливостей особи, що отримує її, об'єктивних - обставин місця, часу, наявності технічних засобів тощо.

Вивчення та узагальнення практики показує, що з слідів людини і супутніх їм слідам можна отримувати різну криміналістично-значиму інформацію, яка свідчить про факти та обставини, необхідні для розкриття злочинів та викриття злочинців.

Для того, щоб ефективно використовувати таку інформацію з слідів, слідчий, дізнавач і спеціаліст, що приймають участь у слідчих діях, повинні мати знання про ідентифікаційні ознаки слідоутворюючих об'єктів, зокрема взуття, шкарпеток, панчіх, ніг людини, її рук, транспорту, тварин тощо.

У підрозділі 2.2 “Можливості отримання криміналістично-значущої інформації із слідів ніг (одиничних повних слідів ніг)” автор зазначає, що значний обсяг інформації про особу порушника кордону міститься в повних слідах ніг. З повних одиночних слідів ніг з врахуванням різних факторів можна отримати достатню криміналістично значущу інформацію про особу, що їх залишила, на основі якої можливо визначити:

- напрям та інші умови руху (йшла людина чи бігла);

- з слідів в шкарпетках або в панчохах: вид тканини, з якої вони виготовлені, спосіб виготовлення, наявність або відсутність окремих особливостей (дірок, латок);

- з слідів взутих ніг: фабрику виготовлення, державу постачальника, вид, фасон, розмір, колір та інші особливості взуття;

- з слідів босих ніг і ніг в шкарпетках (панчохах) - розміри сліду (довжину і ширину п'яти, плюсни, іншої частини ступні, висоту зводу ступні);

- з слідів ніг в шкарпетках (панчохах), босих і взутих ніг: зріст людини, її стать, часові чинники (початок і закінчення взаємодії особи з матеріальною обстановкою);

- з усіх видів слідів, при умові вдалого відображення, особу, взуття, шкарпетки (панчохи), тварини, транспорт.

Автор пропонує найбільш раціональні способи визначення за такими слідами: зріст, стать, особливості будови рухового апарату і стопи.

Таку криміналістично значущу інформацію отримують різними способами, прийомами, технічними засобами: за допомогою вивчення ознак, що відобразились в сліді, вимірювання елементів сліду, використання спеціальних розрахунків із отриманих обмірів за спеціальними формулами, порівняння їх і послідуючої оцінки, застосування методів моделювання і ототожнення, застосування сучасних методів та методик виявлення, фіксації та кримінального дослідження слідів ніг (взуття) за допомогою різноманітних приладів, розроблених НДІ спецтехніки Росії (портативний дактилоскопічний планшет “Круг”, “Вулкан -3 і інші), які успішно можна використовувати для виявлення слідів при порушенні ділянок державного кордону. Внесені пропозиції більш точного визначення ознак плоскостопості за слідами взутих та босих ніг.

Зупиняючись на можливостях виявлення слідів взуття автор, з врахуванням аналізу практики вітчизняних та зарубіжних вчених, з врахуванням зібраної колекції взуття, що випускається вітчизняними підприємствами взуттєвої промисловості, пропонує методи визначення виду взуття, його цільового призначення, фасону, виявлення особливостей ходи, встановлені співвідношення номеру взуття довжині ступні.

З метою підвищення ефективності оперативно-розшукових заходів та покращення експертних досліджень в централізованому порядку автор вважає доцільним в експертних закладах створити обліки, колекції, альбоми різних видів вітчизняного та іноземного взуття (їх підошв) людини, найбільш поширені види слідів транспорту, тварин.

На основі порівняння точок зору різних авторів та аналізу даних практики прикордонних загонів незаконного перетинання державного кордону автором зроблені такі висновки про час зберігання слідів ніг: сліди ніг зберігаються на траві до 5 годин, на вологому і сипкому ґрунті в залежності від температури повітря і вітру від 2 до 48 годин, на сухому чорноземі до 36 год., на вологому піску від 4 до 36 год., в місцях, відкритих для вітру і сонця від 2 до 4 год., на рідкій і в'язкій грязюці від 20-30 хв. до 8-10 год., на снігу в залежності від вологості, глибини покрова, вітру, температури від 1 до 24 год., під час незначного снігопаду від 1 до 2-3 год.

У підрозділі 2.3 “Способи отримання криміналістично-значимої інформації з одиничних неповних слідів ніг і доріжки слідів” розглядаються можливості і способи отримання інформації з неповних слідів ніг. Практика свідчить, що на місці події незаконного перетинання державного кордону в силу багатьох причин об'єктивного та суб'єктивного характеру, найчастіше залишаються неповні сліди ніг, які недостатньо використовуються для встановлення різних фактів і обставин події злочину. На основі аналізу криміналістичної літератури, узагальнення даних, проведених експериментальних досліджень автор в даному підрозділі показує, що навіть із неповних одиночних слідів ніг можна отримати різну криміналістично-значиму інформацію. В окремих випадках в таких слідах ніг вдається знайти характерні ознаки, за якими можлива ідентифікація (ототожнення) особи, що їх залишила. Для проведення таких досліджень слід також використовувати виміри і вивчення окремих елементів і частин сліду, порівнювати окремі дані про довжину стопи і ширину п'ятки, ширину плюсневої частини стопи і ширину п'ятки, в залежності від довжини сліду взутої ноги і росту людини (для цього складені спеціальні довідкові таблиці) тощо.

Далі автор відзначає, що найбільшу криміналістично-значущу інформацію отримують з доріжки слідів ніг. Така інформація може бути використана в оперативно-розшукових цілях, а також в процесуальних цілях для встановлення ознак і особливостей людини, що її залишила.

Доріжка слідів ніг являє собою кількість послідовно залишених слідів ніг однією людиною (не менше чотирьох), що утворена послідовно правою і лівою ногою під час ходіння чи бігу.

На підставі аналізу доріжки слідів і методів її дослідження (вимірювання, співвідношення, обчислювання і ін.) виділяються такі її основні елементи: лінія напряму руху, лінія ходіння, довжина кроку, ширина кроку, кут постановки (розвороту) правої і лівої стоп. Кожен з вказаних елементів дає певну криміналістичне значущу інформацію про особу, що йшла (бігла). Аналіз елементів доріжки слідів дозволяє зробити висновки про фізичні особливості людини: стать, ріст, спосіб і швидкість пересування, фах людини, її вік (частіше дається вірогідний висновок). У випадках неспівпадання розміру кута постановки стопи лівої і правої ніг, а також при значних відхиленнях цієї величини від середніх показників робиться висновок про хворобливі зміни рухівного апарату людини.

Ознаки ходьби, що відображаються в доріжці слідів, можуть свідчити лише про загальні особливості людського організму, потенційні обставини не зменшують їх значення для встановлення даних про особу - порушника кордону.

Науково обґрунтовані висновки з доріжки слідів можливі лише на основі ретельних вимірювань, вивчення і моделювання сукупності відбитків всіх її елементів і виявлення закономірностей ходіння людини.

На основі вивчення та аналізу існуючих в криміналістичній практиці методів фіксації окремих елементів доріжки слідів, автор пропонує додаткові методи фіксації окремих елементів доріжки слідів, які раніше не застосовувалися. Зокрема, при встановленні за довжиною кроку чи біг порушник чи ні, недостатньо знати тільки абсолютну довжину кроку в лінійних одиницях, потрібно встановити ще відносну довжину кроку (кількість стоп, що містяться на цьому відрізку шляху).

Запропонований метод заснований на тісному взаємозв'язку довжини кроку, довжини стопи, довжини окремих частин рухомого апарату відповідно величини зросту. Конкретні величини цього взаємозв'язку наводяться в дисертації.

Викладена методика визначення за елементами доріжки слідів статі, зросту, особливостей рухового апарату і існуючих патологій в ходьбі людини. Автор вважає, що комплексна оцінка елементів доріжки слідів ніг людини дає змогу встановити названі обставини з більшою точністю, ніж це можливо зробити при вивченні повних або неповних відбитків слідів ніг.

У підрозділі 2.4 „Способи отримання криміналістично значимої інформації із супутніх слідів” (рук, людини, транспорту, запаху, тварин, мікрослідів) автор показує, що не менш важливу криміналістично значиму інформацію можна отримати із супутніх слідів, що розташовані поряд із слідами ніг людини: слідів рук, слідів тварин та транспорту, мікрослідів, які супроводжують сліди ніг людини.

Так, за слідами рук людини можна визначити стать, приблизний зріст, вік, іноді професію. За допомогою виявлених мікрооб'єктів (мікрочасток, мікрослідів, мікрослідів-відображень) можна отримати інформацію про різні факти і обставини: місце вчинення злочину, факт перебування на ньому злочинця, проміжок часу, коли вчинено злочин, знаряддя, за допомогою якого було вчинено злочин. За слідами запаху можна знайти злочинця і вирішити цілий ряд діагностичних завдань: використані предмети туалету, район проживання, характер захворювання тощо. В роботі детально описані різновиди супутніх слідів, розглянуті сучасні методи їх виявлення, фіксації і дослідження.

У підрозділі 2.5 “Можливості використання криміналістично значимої інформації із слідів органами дізнання Прикордонних військ України” розглядаються завдання, які стоять перед органами охорони державного кордону України, правове регулювання їх діяльності і взаємодія з іншими правоохоронними органами при розслідуванні злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону.

Завданням підрозділів прикордонної охорони є збір і фіксація адміністративно-службовими заходами даних порушення кордону для наступного встановлення незаконного перетинання державного кордону. Вони не мають права оформляти їх процесуально, а тому, звичайно, не відповідають за якісне з'ясування обставин, не зацікавлені у якісному виконанні даної роботи. Дізнавач та слідчий, що пізніше підключаються до розслідування, змушені виправляти допущені помилки прикордонного наряду, що позначаються на якості розслідування. Враховуючи це, автор вважає необхідним вирішити питання про проведення невідкладних слідчих дій дізнання тими підрозділами прикордонної служби, які виявляють ознаки порушення, знаходять і фіксують сліди людини і супутні їм сліди.

Визначальним для збору криміналістично значимої інформації із слідів при незаконному перетинанні державного кордону є огляд місця події. У підрозділі розглянуті основні види слідів, що найбільш часто вилучаються при огляді місця події, розкрита їх інформаційна сутність та показані можливості використання таких слідів для розкриття та розслідування злочинів органами прикордонної охорони. У роботі докладно розглянуті особливості слідоутворення та можливості отримання криміналістично значимої інформації з слідів для розшуку, встановлення та викриття порушників кордону. Вказуються місця та об'єкти, де можуть бути виявлені сліди, що свідчить про підготовку та здійснення незаконного перетинання державного кордону. Наводиться характеристика ознак, які дають можливість на підставі вивчення слідів визначати спосіб порушення кордону, маскування, напрям руху, кількість порушників, що пройшли і т. п.

Розглянута природа інсценувань, характерних для дій порушників кордону. Дисертантом систематизовані відомості про застосування порушниками кордону прийомів імітації і фальшування слідів при перетинанні прикордонної смуги, наведені приклади із практики виявлення і дослідження окремих із них.

Наведені основні елементи криміналістичної характеристики незаконного перетинання державного кордону, зокрема слідова картина, розглянуті їх особливості в порівнянні з іншими ділянками кордону, зазначена необхідність їх корегування з метою використання у практичній діяльності. Особливе місце присвячено завданням огляду місця події для встановлення особливостей картини стосовно таких специфічних умов дій злочинців, як державний кордон. До них, зокрема, відносяться: особливості території, що оглядається, тісний взаємозв'язок з діяльністю різних служб до його проведення, специфіка об'єктів огляду, необхідність присутності при огляді осіб, які брали участь в службовому огляді для уточнення первинного характеру обстановки та внесених змін та інше. Аналіз матеріалів практики свідчить, що основні недоліки в розслідуванні незаконного перетинання державного кордону пов'язані, у першу чергу, з помилками та неякісною роботою при огляді місця події. У зв'язку з цим в дисертації аналізуються організаційні складності проведення цієї слідчої дії, зокрема, відмічається недостатність юридичної підготовки, криміналістичних знань та навичок для роботи на місці події працівників підрозділів ПВУ, обмежена забезпеченість органів дізнання науково-технічними засобами. Описуються види слідів, що вилучаються при огляді місця події, науково-технічні засоби та методи, які при цьому використовуються. Наводяться дані анкетування практичних працівників про причини низької ефективності застосування науково-технічних засобів та методів. Аналіз матеріалів кримінальних справ свідчить, що за закінченими розслідуванням кримінальних справ інтенсивність застосування технічних засобів вища, ніж за призупиненими. Вкрай низький відсоток участі спеціалістів в огляді місця події. До особливостей огляду місця події відносять й те, що в значній кількості випадків (до 68%) обстановка місця події суттєво змінювалась під впливом різних суб'єктивних та об'єктивних факторів.

Автор приходить до висновку, що отримувати значний обсяг криміналістично значимої інформації з слідів можна шляхом застосування різних форм спеціальних знань:

а) огляд і особисте дослідження слідчих (дізнавачів) (Ст.101 КПК);

б) застосування спеціалістів-криміналістів (Ст. 1281 КПК);

в) призначенням судових експертиз (ст. 75 КК).

Така інформація може мати доказове або оперативно-тактичне значення.

Відмічається необхідність подальшого вдосконалення організаційних форм та методів проведення огляду місця події з залученням спеціаліста-криміналіста, що є основою розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону.



Висновки

У висновках викладено основні узагальнені положення, які характеризують стан і проблеми криміналістичного вчення про сліди та його значення в діяльності Прикордонних військ України при розслідуванні порушень при незаконному перетинанні державного кордону:

- визначені основні напрямки вдосконалення роботи дізнання органів Прикордонних військ України з слідами, сформульовані конкретні пропозиції;

- зроблено аналітичний огляд становленні і розвитку основ криміналістичного вчення про сліди та показані їх значення для діяльності дізнання органів Прикордонних військ України;

- визначені різні сліди людини, зокрема сліди її ніг і супутні їм сліди, що зустрічаються в роботі дізнання органів Прикордонних військ України, виділені їх ідентифікаційні ознаки і фактори, що впливають на їх виникнення і зберігання на різних слідосприймаючих поверхнях об'єктів прикордонної охорони, в місцях незаконного перетинання державного кордону;

- визначені поняття криміналістично значимої інформації, можливості і способи її отримання з різних слідів людини і супутніх їм слідів, та сформульовані рекомендації по використанню цієї інформації для встановлення фактів і обставин подій злочину, пов'язаних з незаконним перетинанням державного кордону;

- викладені основні напрямки застосування даних криміналістичного слідознавства у діяльності Прикордонних військ України при проведенні дізнання і оперативно-розшукових заходів у справах про незаконне перетинання державного кордону;

- дана характеристика дізнання органів Прикордонних військ України, визначені їх правові основи та завдання їх діяльності;

- сформульовані пропозиції і рекомендації з питань вилучення і розпізнання різних маскувань слідів людини, хитрощів порушників кордону і усунення недоліків в діяльності підрозділів Прикордонних військ, які проводять невідкладні дії при виявленні ознак незаконного перетинання кордону та органів дізнання при подальшому їх розслідуванні;

- сформульовані рекомендації по вдосконаленню організації і методів проведення оглядів місця події з застосуванням необхідних науково-технічних засобів, залученням необхідних спеціалістів з метою реалізації можливостей, що містяться в слідовій картині;

- проведено аналіз недоліків в роботі дізнання органів Прикордонних військ України зі слідами на місці події та внесені пропозиції до їх усунення;

- наведені основні елементи криміналістичної характеристики незаконного перетинання державного кордону, зокрема, її слідової картини, показані її особливості в порівнянні з іншими ділянками кордону, зазначена необхідність її корегування з метою використання у практичній діяльності при незаконному перетинанні державного кордону;

- сформульована пропозиція про надання підрозділам прикордонної охорони, які першими виявляють сліди на місці події, права оформляти їх процесуально для зацікавленості в цій роботі, а отже, її якісного виконання.



Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора

злочин криміналістичний дізнання

1. Онисько О.І. Людина як суб'єкт злочину, її криміналістичне відображення і отримання криміналістичної інформації // Збірник наукових праць, №5. Ч. ІІІ. - Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1997. - С. 245-247.

2. Онисько О.І., Сич В.О. Завдання легалізації оперативно-розшукових даних органами дізнання ПВУ // Збірник наукових праць, №5. Ч. ІІІ. - Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1997. - С. 248-250.

3. Онисько О.І. Криміналістичне значення слідів ніг людини в діяльності органів ПВУ // Збірник наукових праць, №6. Ч. ІІ. - Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1997. - С. 176-181.

4. Онисько О.І. Використання слідів порушення державного кордону в оперативно-розшукових цілях // Криміналістичне забезпечення діяльності Прикордонних військ України. - Хмельницький: Видавництво Національної Академії ПВУ, 2001. - С. 38-41.

Размещено на Allbest.ru