Управління фінансами малого підприємництва

Проблеми державного управління розвитком малого підприємництва, як і підприємництва в цілому, в колишньому СРСР практично не досліджувалися, увага до них виникла лише з початком ринкових трансформацій у країнах СНД. Виконані дослідження присвячені питанням становлення та розвитку малого підприємництва в умовах формування ринкової економіки в Україні, особливостям розвитку малих форм підприємництва в окремих галузях економіки та в системі регіонального ринку.

Однак, проблема формування регіонального фінансово-кредитного механізму розвитком малого підприємництва у вітчизняній літературі залишається недостатньо розробленою. Немає праць, у яких би комплексно розглядалось мале підприємництво як об'єкт державного управління, недостатньо обґрунтовано необхідність, сутність та форми фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва, зверхньо досліджується вплив регіональних та галузевих особливостей малого підприємництва на розробку політики державного управління. Отже, об'єктивно висока роль фінансово-кредитного механізму управління розвитком малого підприємництва на регіональному рівні, його недостатнє науково-теоретичне обґрунтування та відсутність вітчизняного досвіду обумовили вибір теми, мету та задачі дисертаційної роботи.

Предметом дослідження є принципи, методи і практичні аспекти щодо формування регіонального фінансово-кредитного механізму управління розвитком малого підприємництва.

наукове уявлення про мале підприємництво як важливіший структуроутворюючий елемент ринкової економіки та системний об'єкт державного управління: сформульовано поняття „територіального” та „галузевого” розвитку малого підприємництва як об'єктів державного управління, висунуто гіпотезу про територіальні та галузеві закономірності розвитку малого підприємництва в умовах формування ринкової економіки України;

функції державного управління розвитком малого підприємництва, що реалізують принципи і змістовно спрямовані на пом'якшення його „основного протиріччя” - між високою соціально-економічною роллю та нестійкістю; відображено взаємозв'язки органів місцевого самоврядування та малого підприємництва в принципах державного управління,

систематизовано та доповнено:

форми та методи взаємодії органів місцевого самоврядування та малого підприємництва в фінансово-кредитній сфері;

удосконалено:

податкові важелі та стимули розвитку малого підприємництва: побудовано економіко-математичну модель, яка дозволяє встановити розмір ставки єдиного податку в залежності від рівня середньої рентабельності суб'єктів малого підприємництва регіону, розвинуто механізм стягнення єдиного податку для умов розширення податкових повноважень органів місцевого самоврядування;

методику оцінки фінансового стану позичальника, яку засновано на інтеграції методу фінансових коефіцієнтів та експертного методу в залежності від розміру суб'єкта малого підприємництва, що дозволяє знизити кредитний ризик під час надання позик під гарантію чи за рахунок фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що науково-методичні рекомендації щодо формування регіонального фінансово-кредитного механізму управління розвитком малого підприємництва доведено до рівня конкретних пропозицій та впроваджено у Донецькій обл. Вони можуть бути використані також в інших регіонах України. Застосування цих рекомендацій на практиці сприятиме підвищенню ефективності суспільного господарства, досягненню суттєвих економічних та соціальних ефектів.

Результати дослідження знайшли практичну реалізацію при розробці та впровадженні заходів програми „Донецька область-2010”, „Програми науково-технічного розвитку Донецької області до 2020р.”, Стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку Донецької області до 2020р. „Донбас у XXI столітті. Уроки реформ. Стратегія розвитку”, Комплексної програми державної підтримки малого підприємництва Донецької області на 2003-2004рр. (довідка №7-9-872 від 15.11.2002р.).

Розробки автора щодо організаційно-економічного механізму функціонування Регіонального фонду підтримки малого підприємництва буде впроваджено в Донецькій області в 2003р. (довідка №1-7/477 від 19.11.2002р.).

Запропоновані підходи до визначення ставок та стягування єдиного податку доведено до конкретних рекомендацій (довідка №19592/10/31-1-113 від 19.11.2002р.). Розробки автора щодо обґрунтування мінімальної обов'язкової суми інвестицій, що надають право на податкові пільги, знайшли своє застосування у функціонуванні спеціальної економічної зони „Донецьк” (довідка №967 від 18.11.2002р.).

Методику взаємодії Регіонального фонду підтримки малого підприємництва з комерційними банками схвалено та рекомендовано до впровадження в Донецькому обласному управлінні АК Промінвестбанку (довідка № 15-35/2 від 10.12.2002р.).

Окремі положення і розробки дисертації використовуються в учбовому процесі Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України при викладанні курсів „Муніципальний менеджмент”, „Муніципальні фінанси” (довідка № 01-12/644 від 29.12.2002р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційну роботу виконано автором самостійно. Результати проведених здобувачем досліджень знайшли своє відображення в наукових роботах, опублікованих без співавторів. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано в списку публікацій.

Дисертант є ініціатором, керівником і безпосереднім учасником практичного впровадження отриманих наукових і прикладних результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації докладались на V Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта - 2002” (м. Дніпропетровськ), на міжнародній конференції студентів та молодих вчених (м. Донецьк, 2001р.), на міжрегіональній науково-практичній конференції, присвяченій 6-річчю створення Державної податкової адміністрації в Донецькій обл. (м. Донецьк, 2002р.), на конференціях за підсумками роботи за 2001р. професорсько-викладацького складу Донецького державного університету економіки та торгівлі ім. М. Туган - Барановського, Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових робіт. У їх числі: 3 статті у фахових наукових виданнях з проблем державного управління (у тому числі 1 - у співавторстві), 2 статті - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій (1 з них - у співавторстві). Загальний обсяг публікацій 4,1 д.а., із яких 3 д.а. особисто належить здобувачу.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 232 сторінки, у тому числі 28 рисунків (10 сторінок), 25 таблиць (16 сторінок), список використаних джерел із 200 найменувань (19 сторінок), 14 додатків (49 сторінок).

2.Основний зміст дисертації

Розділ 1. Теоретичні основи управління розвитком малого підприємництва. На основі вивчення літератури, закордонної та вітчизняної практики розвитку малого підприємництва виявлено дві групи чинників, що обумовлюють необхідність зростання політико-економічного впливу держави. Перша група чинників пов'язана із високою соціально-економічною роллю малого підприємництва, друга - із більш несприятливими порівняно із великим бізнесом умовами внутрішнього та зовнішнього середовища.

В дисертації показано, що одним із найбільш важливих критеріїв ефективності системи державного управління розвитком малого підприємництва є врахування його „основного протиріччя”. Формами розв'язання “основного протиріччя” є державна та інтеграційна підтримка малого підприємництва, самоорганізація малих підприємств та міжнародна фінансова допомога. Проведений аналіз дозволив зробити висновок про незадовільний стан державної підтримки малого підприємництва в Україні, зокрема, фінансово-кредитної. Це призводить до загострення “основного протиріччя” малого підприємництва в сучасний момент.

Виділено функції державного управління розвитком малого підприємництва, що реалізують принципи і змістовно спрямовані на зм'якшення його „основного протиріччя”, а саме: створення рівних умов господарювання для суб'єктів підприємництва різного розміру та виду діяльності, використання спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку для пожвавлення ділової активності суб'єктів малого підприємництва, орієнтація на зростання кількості робочих місць, проведення кредитної політики компенсаційного типу, пом'якшення бюджетно-податкової політики, стимулювання розвитку кредитного кооперативного руху, створення кредитно-гарантійних установ, розміщення державних замовлень у суб'єктів малого підприємництва, адресне стимулювання малих підприємств, діяльність яких має пріоритетне значення для регіону та галузі.

В роботі виконано характеристику малого підприємництва як системного об'єкту державного управління. На підставі аналізу закордонного та вітчизняного досвіду розроблено класифікацію підприємництва за розміром: мікропідприємства, малі, середні та великі підприємства. Вона дає можливість виявити і проаналізувати сильні та слабкі сторони кожної групи (категорії) підприємств, визначити оптимальні варіанти їхнього співвідношення та взаємодії, основні напрями відповідної державної підтримки.

Для обґрунтування сутності регіонального фінансово-кредитного механізму управління розвитком малого підприємництва було досліджено досвід здійснення фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва в Україні та за кордоном. Встановлено, що сприяння та підтримка малого підприємництва є самостійною складовою державної економічної політики в багатьох країнах, де існують спеціальні органи управління (координації) та підтримки малого бізнесу, а саме: національні адміністрації малого бізнесу, державні корпорації по фінансуванню та страхуванню кредиту, асоціації кредитної гарантії, підприємства спільного фінансування, товариства взаємного гарантування, спеціалізовані фонди. Основними напрямами фінансово-кредитної підтримки є безповоротна фінансова допомога, цільове субсидіювання, позики на пільгових умовах, надання гарантій повернення кредиту, страхування кредитів, створення спеціальних фірм за допомогою банків та страхових компаній, що беруть участь у капіталі малих та середніх підприємств.

В результаті узагальнення української практики фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва виділено наступні її основні джерела: фінансова допомога міжнародних фінансових організацій та фондів, фінансування з українських фондів підтримки підприємництва та з місцевих бюджетів, позики комерційних банків та кредитних спілок, лізинг, надання кредитів та гарантій з боку Кредитно-гарантійної установи підтримки малого та середнього підприємництва.

В дисертації показано, що кількісні та якісні показники розвитку малого підприємництва істотно різняться за регіонами України. Визначено, що Донецька область має добрі абсолютні показники розвитку малого підприємництва, але відносні показники значно гірші, ніж в інших регіонах України. Це потребує формування фінансово-кредитного механізму управління розвитком малого підприємництва в Донецькій області.

Регіональний фінансово-кредитний механізм управління розвитком малого підприємництва пропонується визначати як сукупність форм і методів прямого та опосередкованого впливу органів місцевого самоврядування на якісний та кількісний стан фінансових та інвестиційних ресурсів малого підприємництва.

Розділ 2. Дослідження практики регіонального управління розвитком малого підприємництва (на прикладі Донецької обл.).

На основі статистичних даних, систематизованих в аналітичних рядах динаміки, було досліджено процеси розвитку малого підприємництва, що відбувалися на рівні України, у масштабі галузі та регіону, на щаблі окремого підприємства.

Визначено, що у період 1991-1994рр. мала місце стала тенденція до росту кількості малих підприємств в Україні та Донецькій обл., зокрема. Збільшення державою податкового тиску у 1994р. призвело до зниження темпів росту кількості малих підприємств. Деяке пожвавлення почалося у 1996р. у зв'язку з прийняттям програми регіональної підтримки розвитку малого підприємництва. На 2000р. припадає найбільший сплеск ділової активності малих підприємств та починається стабілізація їх чисельності.

Аналіз динаміки розвитку малого підприємництва свідчить, що за десятирічний період з 1991 по 2001рр. відбулися істотні зміни у галузевій структурі малого бізнесу як України, так і Донецької області, зокрема. В перші роки реформ більшість малих підприємств працювала в сфері промисловості та будівництва. Починаючи з 1996р., малий бізнес орієнтується переважно на торгово-посередницьку діяльність. Визначено причини таких змін у спеціалізації малих підприємств: підприємства, що працюють в сфері промислового виробництва мають більш високий податковий тиск, потребують більш високих капітальних вкладень в основний капітал, мають більш високу тривалість операційного та фінансового циклу.

Загальносвітові тенденції розвитку малого підприємництва пов'язані з орієнтацією малого бізнесу розвинутих країн переважно на інноваційну діяльність, внутрішнє йому притаманну. Тому в нашій країні малий бізнес, що набув найбільшого поширення у традиційних галузях економіки (торгівля, громадське харчування, будівництво), що не зв'язані безпосередньо з процесами виникнення і реалізації нововведень, знаходиться на початковому етапі свого розвитку. Опрацьовування української практики та закордонного досвіду дозволило встановити, що пріоритетними напрямками фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва повинна стати інноваційна діяльність та діяльність в сфері матеріального виробництва.

В результаті дослідження територіальних особливостей розвитку малого підприємництва в Україні визначено його бурхливий розвиток у великих містах на початковому етапі реформ. Розвиток малого бізнесу Донецької області також має чітку регіональну диференціацію. Більшість малих підприємств зосереджено у великих промислових містах області, однак, намітилася тенденція до зниження темпів росту малих підприємств у містах і збільшенню в районах. Така переорієнтація пов'язана, насамперед, з реформуванням структури й умов роботи сільськогосподарського виробництва, а також з появою в зв'язку з цим малих підприємств по переробці сільгосппродукції.

В роботі встановлено, що малі підприємства за сучасних умов мають дефіцит внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування їх діяльності. В роботі обґрунтовано причини дефіциту внутрішніх (низька питома вага амортизації в структурі собівартості, незадовільні фінансові результати діяльності) та зовнішніх джерел фінансування малих підприємств (великі процентні ставки та вимоги до забезпечення кредитів, що надаються малим підприємствам комерційними банками; недостатній обсяг позичкового фонду кредитних спілок та фондів підтримки малого підприємництва).

В дисертації доведено, що найбільший вплив на розвиток малого підприємництва, його кількісний та якісний склад, мають податкові важелі. Впровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва сприяло певному пожвавленню їх ділової активності, але рівень податкового тягарю залишається занадто високим.

Розділ 3. Розробка пропозицій щодо формування регіонального фінансово-кредитного механізму управління розвитком малого підприємництва.

В дисертації обґрунтовано, що розмір ставки єдиного податку повинен ґрунтуватися на середній рентабельності малих підприємств. В результаті побудови економіко-математичної моделі було встановлено, що точкою безумовного переходу малого підприємства на сплату єдиного податку є рівень рентабельності, вищий за 20%. Для визначення розміру податку було отримано наступну модель

Х < 0,3 * Р,(1)

де Х - ставка єдиного податку у випадку сплати малим підприємством податку на додану вартість, Р - середня рентабельність малих підприємств, %.

В роботі обґрунтовано необхідність зниження ставок єдиного податку та їх розмір. Запропоновано зміни до організаційного механізму встановлення та сплати єдиного податку. Законодавство повинно визначати лише його граничні ставки, а встановлення індивідуально еквівалентних ставок має бути прерогативою місцевих органів влади в залежності від галузевої приналежності, економічної та соціальної значущості діяльності малого підприємства.

В роботі досліджено особливості оподаткування підприємств в умовах спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. Встановлено, що суб'єкт малого підприємництва не спроможний задовольнити існуючим вимогам, які дають право на пільговий режим інвестиційної діяльності. Доведено, що зниження обов'язкової ставки інвестицій до 100 тис. грн. сприятиме притоку приватного капіталу у сільське господарство, промисловість, будівництво, транспорт та зв'язок на території із спеціальними режимами інвестування.

В дисертації запропоновано засади функціонування регіонального фонду підтримки підприємництва (РФП) та його взаємодії з органами місцевого самоврядування, малим бізнесом та фінансово-кредитними установами.

Організаційну схему функціонування РФП наведено на рис.1.

Регіональним Фондом підтримки малого підприємництва пропонується вважати некомерційну організацію, що створюється з метою фінансування програм, проектів і заходів, спрямованих на підтримку і розвиток малого підприємництва, шляхом акумулювання бюджетних коштів, надходжень від приватизації державного і комунального майна, доходів від власної діяльності, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, доходів від випуску і розміщення цінних паперів, а також доходів, що одержано по відсотках від пільгових кредитів, виділених на конкурсній основі суб'єктам малого підприємництва.

У контексті підвищення якості інформаційного та аналітичного забезпечення державного управління на підставі систематизації та критичного вивчення методик аналізу фінансового стану та кредитоспроможності підприємства розроблено галузеві нормативи фінансових коефіцієнтів для малих підприємств регіону (табл.1).

Порівняльний аналіз методу фінансових коефіцієнтів, що застосовуються українськими банками під час надання власних кредитів та кредитів за лініями міжнародних фінансово-кредитних установ, дозволив зробити наступні висновки: методика оцінки кредитоспроможності, розроблена НБУ, та методики українських банків, що поклали її в основу, передбачають більшу кількість оціночних показників, ніж закордонні; вимоги до критичних значень фінансових коефіцієнтів в методиках оцінки кредитоспроможності позичальника українських банків є більш жорсткими. Внаслідок критичного фінансового стану українські малі підприємства не завжди можуть задовольняти вимоги комерційних банків та одержати кредит.

Рис. 1. Організаційна схема функціонування Регіонального фонду підтримки малого підприємництва в Донецькій області

Розроблено принципи та методи визначення рейтингу малого підприємства, який розглядається як елемент конкуренції в отриманні ним зовнішнього фінансування. Узагальнення підходів до визначення рейтингу дозволили виділити такі методи: фінансових коефіцієнтів, статистичний, експертний. Надано принципову характеристику цих методів та сфер їх застосування. Запропоновано методику визначення рейтингу, що виключає застосування „систем відсічень” малорентабельних підприємств малого бізнесу, які в найбільшій мірі потребують фінансово-кредитної підтримки.

В дисертації розроблено критерії якості кредитів малим підприємствам, виходячи із таких методологічних посилок: діяльність малого підприємства, з одного боку, тісно пов'язана з його господарською спрямованістю, а з другого -- з особистістю керівника (власника) підприємства. Критеріями оцінки якості кредитів малим підприємствам пропонується вважати інтеграцію критеріїв оцінки кредитів юридичним та фізичним особам: чим менший обсяг господарської діяльності, тим важливіша роль критеріїв для оцінки кредитів фізичним особам.

Таблиця 1. Галузеві нормативи фінансових коефіцієнтів малих підприємств