Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами

В дисертації показана роль інституційних механізмів, встановлених в угодах ЄС в процесі забезпечення права Євросоюзу у внутрішніх правопорядках третіх країн, розглянуто правові наслідки діяльності цих механізмів. Більшість угод ЄС має рамковий характер, і тому для реалізації їх положень характерним є створення органів співробітництва, наділених повноваженнями щодо ухвалення постанов. На прикладах аналізу окремих постанов показано, що найбільшими повноваженнями наділені органи асоціації. Їхні постанови є обов'язковими для виконання сторонами угоди про створення асоціації. Вплив права Євросоюзу на внутрішні правопорядки третіх країн, що здійснюється через постанови органів асоціації, забезпечується двома способами: з одного боку, норми первинного та вторинного права Євросоюзу повністю або частково включаються в положення постанов органів асоціації, а з другого - в приписах постанов вміщуються посилання на нормативні акти Євросоюзу у формі регламентів, директив, рішень тощо. Приписи постанов органів асоціації можуть мати пряму дію у правопорядках Євросоюзу та країн-учасниць асоціації.

У п'ятому розділі дисертації "Особливості екстратериторіальної дії норм права Європейського Союзу у внутрішніх правопорядках третіх країн" висвітлюються проблемні питання, пов'язані з спробами ЄС своїми актами регулювати поведінку фізичних та юридичних осіб третіх країн за межами території держав-членів Євросоюзу. Важливим тут є питання про екстратериторіальну дію права Євросоюзу у внутрішніх правопорядках третіх країн. Підкреслюється, що використання цього терміну пов'язане, передусім, з таким явищем як застосування положень внутрішнього права за межами державної території. На таку можливість вказує й рішення Постійної палати міжнародного правосуддя у справі Лотус (1927 р.).

В практиці Євросоюзу заходи екстратериторіальної дії являють собою акти інститутів ЄС, які стосуються переважно його виключної компетенції. Правовою основою для застосування заходів екстратериторіальної дії є положення установчих договорів про створення європейських інтеграційних організацій та їх правових актів. Основними сферами застосування таких правових заходів є торгівля, антимонопольна діяльність і фінанси. В дисертації зазначається, що хоча саме явище екстратериторіальної дії правових норм є відомим, проте воно ще не достатньо вивчено. Основними інструментами екстратериторіальної дії норм права Євросоюзу є акти інститутів європейських інтеграційних організацій.

Досліджено особливості позатериторіального застосування актів європейських інтеграційних організацій у різних сферах діяльності. У зв'язку з цим аналізуються правові механізми позатериторального застосування актів європейських інтеграційних організацій у сферах, які стосуються правил конкуренції на спільному ринку, фінансових та економічних санкцій з боку Євросоюзу, транспорту. У сфері конкуренції приводом для ухвалення з боку Комісії ЄС та Суду ЄС постанов, які мають своїми адресатами суб'єктів внутрішньодержавного права третіх країн, може бути така діяльність компаній, дочірних фірм або експортерів до країн-членів Євросоюзу, яка впливає на торгівлю між ними і може мати своїм наслідком загрозу конкуренції на просторі спільного ринку. Застосування фінансових та економічних санкцій передбачає заборону підприємцям та їхнім компаніям, пов'язаним з компаніями країн-членів Євросоюзу, підтримувати торговельні, фінансові та інші економічні відносини з підприємцями, компаніями, фінансовими установами країни, проти якої застосовуються санкції. Виходячи з цього, в дисертації дано аналіз доктринальних засад позатериторіального застосування положень права Євросоюзу, до яких належать "доктрина впливу" і "доктрина національності", а також практика Суду ЄС.

Спеціальна увага приділена висвітленню проблем, які стосуються позатериторіального застосування інститутами європейських інтеграційних організацій права Євросоюзу. Наслідком екстратериторіальної дії права Євросоюзу може стати негативний вплив на функціонування міжнародних економічних відносин як на території третіх країн, так і у стосунках між Євросоюзом і останніми. У зв'язку з цим в роботі аналізуються спроби з боку міжнародних економічних організацій (таких, як ОЕСР та СОТ) нівелювати негативні наслідки для міжнародного співробітництва екстратериторіального застосування актів інститутів Євросоюзу. Серед механізмів врегулювання суперечок, пов'язаних з екстратериторіальними діями інститутів Євросоюзу, запропонованих ОЕСР, розглядаються діяльність Ради, Комітету з міжнародного інвестування та багатонаціональних корпорацій і Комітету з обмежувальної комерційної практики. Зазначається, що, на відміну від ОЕСР, яка є радше форумом для дебатів та співробітництва, СОТ може скасовувати на урядовому рівні практику, яка заважає торгівлі. Подоланню конфліктів юрисдикцій у зв'язку з позатериторіальним застосуванням актів європейських інтеграційних організацій сприяє також укладання міжнародних угод та проведення консультацій між ЄС та третіми країнами. Аналогічна практика розв'язання конфліктів юрисдикцій використовується й у випадках застосування санкцій.

В дисертації зроблено висновок, що використання з боку Євросоюзу заходів екстратериторіальної дії може створити небезпеку ерозії міжнародного права, оскільки ЄС намагається нав'язати іншим суб'єктам міжнародного права такий режим співробітництва, який може позбавити їх засобів ефективного захисту своїх інтересів. З метою врегулювання конфліктів юрисдикцій, пов'язаних з екстратериторіальним застосуванням інститутами європейських інтеграційних організацій, що виникають в процесі ухвалення ними актів, ЄС і треті країни змушені використовувати міжнародно-правові засоби вирішення спорів на двосторонньому або багатосторонньому рівнях.

У шостому розділі роботи "Гармонізація внутрішнього права третіх країн із правом Європейського Союзу" аналізуються сфери, способи та форми гармонізації внутрішнього законодавства країн-нечленів з правом європейських інтеграційних організацій.

Основною метою здійснення гармонізації законодавства у Європейському Союзі є ліквідація перешкод для нормального функціонування внутрішнього ринку ЄС. На противагу уніфікації, гармонізація законодавства полягає у приведенні норм внутрішнього права країн-членів європейських інтеграційних організацій у відповідність до вимог права Євросоюзу. Правовими актами гармонізації виступають, насамперед, директиви ЄС, які залишають національним органам країн-членів свободу вибору форм і методів їх імплементації у внутрішні правопорядки. Необхідність гармонізації законодавства країн-членів з правом Євросоюзу, визначення галузей, які вона повинна охоплювати, а також механізмів її здійснення, передбачені положеннями установчих договорів про Євросоюз та європейські співтовариства. У Договорі про Євросоюз гармонізацію передбачено у сфері кримінального права, а основними правовими формами її реалізації є рамкові рішення та конвенції. В дисертації зазначається, що, на відміну від Євросоюзу, в рамках ЄС для визначення процесу приведення норм внутрішнього права у відповідність до вимог права ЄС використовуються терміни "зближення" та "гармонізація". Практика реалізації норм права Євросоюзу свідчить про те, що обидва терміни є синоніми, хоча частіше вживається термін "гармонізація", який більш точно віддзеркалює сутність процесу створення гомогенного правового середовища у межах Євросоюзу відповідно до моделей, запропонованих інститутами ЄС. В межах Європейського співтовариства гармонізація охоплює переважну більшість сфер співпраці країн-членів. В дисертації аналізуються також такі підходи до гармонізації, як "повна" та "мінімальна" гармонізація. Основними способами гармонізації визначені взаємне визнання країнами-членами чинних національних стандартів, імплементація у внутрішньому праві приписів директив, застосування в країнах-членах Євросоюзу загальноєвропейських стандартів.

Особливе значення для третіх країн має зближення внутрішнього права асоційованих країн з правом Євросоюзу. Досліджуються питання гармонізації внутрішнього законодавства асоційованих країн з правом Євросоюзу у процесі їх підготовки до інтеграції у спільний ринок. Зазначається, що гармонізацію внутрішнього права асоційованих країн з правом Євросоюзу можна розглядати як етап в процесі поступової уніфікації правових норм європейських інтеграційних організацій та країн-нечленів. Завдяки гармонізації внутрішнє право третіх країн доповнюється приписами права Євросоюзу, що створює правові засади для залучення цих країн до європейської інтеграції. Як свідчить аналіз положень угод про асоціацію, використання різних типів асоціації країн не членів з європейськими співтовариствами впливає на інтенсивність процесів гармонізації у взаємовідносинах сторін, а також на підходи щодо визначення способів гармонізації. В рамках асоціації з країнами Європейського економічного простору (ЄЕП) гармонізацією охоплені всі важливі сфери співробітництва, визначені Угодою про створення ЄЕП. Основними способами гармонізації тут є посилання на директиви ЄС або включення їх у додатки до Угоди про ЄЕП, дотримання сторонами спільних вимог і технічних стандартів, паралельне ухвалення ідентичних або подібних за своїм змістом законів, імплементація рішень Спільного комітету ЄЕП.

Європейські угоди про асоціацію країн Центральної та Східної Європи з ЄС виходять з того, що гармонізація є головною передумовою економічної інтеграції у Співтовариство. Проте, у них йдеться лише про гармонізацію майбутнього законодавства асоційованих країн з правом Євросоюзу. В процесі підготовки цих країн до вступу у Євросоюз були переглянуті вимоги з гармонізації законодавства. Від асоційованих країн вже вимагалося привести своє законодавство у відповідність до "спільного доробку" Співтовариства, визначеного у додатку до "Білої книги". В дисертації показано, що в рамках асоціації країн Центральної та Східної Європи з ЄС способами гармонізації виступають: приєднання до міжнародних угод, сторонами яких є країни-члени Євросоюзу; приведення національного законодавства асоційованих країн у відповідність з правом Євросоюзу; укладання сторонами угод щодо взаємного визнання чинних стандартів. Відповідно завершується процес укладання угод про утворення асоціації між ЄС та країнами Середземномор'я. Метою гармонізації законодавства країн Середземномор'я з правом Євросоюзу є створення правового середовища для економічного розвитку цих країн та поступового утворення зони вільної торгівлі між ЄС і країнами регіону. Головними способами гармонізації тут є приведення національних норм і стандартів у відповідність до тих, що діють у Співтоваристві. Слід підкреслити, що всі угоди про асоціацію з ЄС містять положення щодо гармонізації законодавства асоційованих країн з правом Євросоюзу, яка здійснюється як на міжнародному рівні, так і на рівні Співтовариства.

Щодо гармонізації внутрішнього права неасоційованих країн з правом Євросоюзу, то головний наголос в дисертації зроблений на виявленні специфіки у підходах до гармонізації внутрішнього права третіх каїн, які не співпрацюють з ЄС в рамках асоціації, з правом Євросоюзу. Правова гармонізація передбачена тільки у певних видах міжнародних угод, укладених ЄС і третіми країнами, які не мають на меті створення асоціації. До них відносяться, насамперед, угоди про торгівлю і комерційне та економічне співробітництво (УТКЕС) та Угоди про партнерство та співробітництво (УПС). Серед сфер гармонізації можна виділити захист прав на інтелектуальну власність, який став складовою частиною переважної більшості міжнародних угод про економічне та комерційне співробітництво або партнерство після того, як норми щодо захисту прав на інтелектуальну власність було включено до ГАТТ/СОТ. Окрім цього, положення про гармонізацію охоплюють інші сфери співпраці. А в УПС масштаби гармонізації мало чим відрізняються від тих, що містяться в угодах про асоціацію третіх країн з ЄС. УПС визначають такі способи гармонізації: укладання міжнародних угод або приєднання до них; ухвалення національних законів, положення яких відповідають нормам права Євросоюзу; взаємне визнання сторонами правил другої сторони у певній галузі. В роботі відзначається, що сприяння Співтовариства процесові гармонізації неасоційованих країн є обмеженими порівняно з тим, яке надається в рамках асоціації.

У сьомому розділі дисертації "Право Європейського Союзу і правова система України" аналізуються правові засади співробітництва між Євросоюзом та Україною та висловлюються пропозиції щодо їх поглиблення. Досліджується право Євросоюзу як основа для розширення співпраці між Україною і європейськими інтеграційними організаціями, а також політико-правові фактори, що визначають рівень співпраці між Євросоюзом та Україною. Правова основа співпраці між Євросоюзом не обмежується лише Угодою про партнерство та співробітництво, а включає також низку документів, ухвалених вже після набуття чинності УПС. До них відносяться: укладені на засадах, визначених в УПС, міжнародні угоди з ЄОВС та Євратомом; Спільна стратегія Євросоюзу щодо України 1999 р.; акти Євросоюзу з реалізації Спільної стратегії тощо. УПС містить порівняно небагато чітких зобов'язань для наступної імплементації. Рамковий характер угоди передбачає імплементацію її положень за допомогою укладання сторонами інших міжнародних угод. Оскільки УПС відноситься до змішаних угод, міжнародні договори щодо реалізації УПС можуть укладати й країни-члени Євросоюзу. Проте, найбільш вагому роль країни-члени відіграють у системі політичного співробітництва, умови для якого створює УПС. Аналіз положень УПС, інших міжнародних угод між ЄС та Україною, Спільної стратегії Євросоюзу щодо України та актів її реалізації свідчить, що серцевиною партнерства між Україною і ЄС залишаються торговельні відносини. Хоча УПС не надає Україні якихось преференцій у цій галузі, вона забезпечує схвалення основ ГАТТ/СОТ. Тому реалізація положень УПС зможе значно прискорити вступ України до СОТ і створити передумови для початку переговорів з ЄС про створення зони вільної торгівлі.

Досліджено організаційно-правові засади дії положень права Євросоюзу у правопорядку України і у зв'язку з цим створення національно-правових передумов для застосування положень права Євросоюзу в Україні. Певні правові передумови для застосування положень права Євросоюзу у правопорядку України в цілому створює Конституція України, а також інші законодавчі акти. Однак, проведений аналіз законодавства України свідчить про те, що воно не дає чіткої відповіді на питання щодо статусу положень міжнародних угод у внутрішньому правопорядку України. Це безпосередньо стосується, зокрема, УПС. Окрім того, ані в Конституції України, ані в інших законодавчих актах не згадуються акти міжнародних організацій, хоча значення останніх у правовому регулюванні міжнародного економічного співробітництва постійно зростає. В Україні також не розвинута практика застосування норм міжнародного права національними судовими установами, оскільки відсутній відповідний механізм. Створення правових передумов для інтеграції України у Євросоюз вимагає також вирішення на національному рівні й проблеми вибору способів реалізації Україною своїх міжнародних зобов'язань.

В дисертації аналізуються різні підходи до розв'язання цих проблем, запропоновані українськими вченими. Спеціальна увага в роботі приділена дослідженню механізмів інституційного та організаційного забезпечення інтеграції України у Євросоюз. Підсумовуючи аналіз організаційно-правових засад імплементації положень права Євросоюзу в Україні, дисертантом запропоновані напрямки реформування українського законодавства з метою створення належних правових передумов для забезпечення реалізації положень права Євросоюзу у внутрішньому правопорядку країни.

Розглядаючи особливості впливу права Євросоюзу на правопорядок України, досліджуються питання взаємодії права Євросоюзу і права України. Підкреслено, що вплив положень права Євросоюзу на правопорядок України в цілому підпорядковується загальним закономірностям, характерним для відносин європейських інтеграційних організацій з країнами-нечленами. Процес правової інтеграції України у Євросоюз поки що має однобічну спрямованість, оскільки в УПС та інших документах, які регулюють співробітництво європейських інтеграційних організацій з Україною, йдеться про засвоєння в праві України норм права Євросоюзу. Тобто, мова має йти не лише про пристосування правової системи України до правової системи Євросоюзу та систем права країн-членів, а й про зустрічні кроки шляхом визнання правових стандартів, що діють в Україні.

Дисертант вважає, що дія положень права Євросоюзу у правопорядку України має специфіку, зумовлену насамперед рівнем розвитку двосторонніх відносин сторін. Вона полягає у тому, що приписи первинного права Євросоюзу в правопорядку України забезпечуються, передусім, шляхом включення приписів права європейських інтеграційних організацій до УПС та через гармонізацію законодавства України з вторинним правом Євросоюзу. У цьому контексті в роботі аналізуються підходи українських фахівців до гармонізації законодавства та способів її здійснення. Стосовно безпосередньої дії права Євросоюзу у правопорядку України в роботі зазначено, що інститути європейських інтеграційних організацій ще не ухвалювали правових актів, спрямованих на регулювання поведінки суб'єктів внутрішнього права України, хоча це не може виключатися в процесі поглиблення відносин між сторонами.

Висновки

Розвиток інтеграційних процесів призвів до виникнення загальноконтинентальної європейської організації у формі Європейського Союзу, яка у найближчі роки налічуватиме більш ніж 25 країн-членів. На сучасному етапі свого розвитку Європейський Союз являє собою міждержавне об'єднання, яке поєднує риси міжнародної міжурядової організації з рисами державо-подібного утворення.

Особливості юридичної природи Європейського Союзу знайшли своє віддзеркалення в особливостях його правової системи. Вона включає об'єднані в інститути та галузі правові норми, закріплені в установчих договорах та міжнародних угодах Співтовариства, а також норми, створені органами європейських інтеграційних організацій. В структурному відношенні правова система Європейського Союзу складається з первинного та вторинного права, між якими існує ієрархічна залежність. Право Євросоюзу має пріоритет по відношенню до внутрішнього права країн-членів, а окремі його норми мають пряму дію у внутрішніх правопорядках цих країн. Система правового регулювання, що виникла в рамках європейських інтеграційних організацій, є спробою покласти початок новому правопорядку, відмінному від, з одного боку, існуючого на базі сучасного міжнародного права, а з іншого - національного правопорядку.

З розширенням участі європейських інтеграційних організацій у міжнародних відносинах зростає вплив міжнародного права на право Євросоюзу. Міжнародне право та право Євросоюзу тісно взаємодіють між собою. Основні принципи міжнародного права, закріплені в Статуті ООН, а норми багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод Співтовариства є складовою частиною права Євросоюзу. Розгляд практики Суду ЄС стосовно взаємовідносин між правом Євросоюзу та міжнародними правом дозволяє зробити висновок про те, що Суд ЄС намагається тлумачити положення установчих договорів про створення європейських інтеграційних організацій та нормативно-правових актів, які ухвалюють їх інститути, таким чином, щоб забезпечити їх відповідність нормам міжнародного права.

Одним з проявів динамічного характеру європейської інтеграції, яка здійснюється в межах Євросоюзу, є поширення впливу права європейських інтеграційних організацій на внутрішні правопорядки третіх країн. Основу правових норм, за допомогою яких забезпечується такий влив права Євросоюзу, складає "спільний доробок" Співтовариства. Засобами впливу виступають конвенційні акти, заходи екстратериторіальної дії, гармонізація законодавства третіх країн з правом європейських інтеграційних організацій. Використання цих засобів впливу права Євросоюзу на правопорядки третіх країн сприяє їх залученню до процесів європейської інтеграції насамперед шляхом поширення правових засад функціонування спільного ринку на ці країни.

При укладанні міжнародних угод з третіми країнами ЄС широко використовує практику включення до цих угод положень, аналогічних за своїм змістом тим, що закріплені в актах первинного або вторинного права європейських інтеграційних організацій, або таких, які відсилають до актів Євросоюзу. Тим самим створюються засади для засвоєння закріплених в міжнародних угодах положень права Євросоюзу внутрішніми правопорядками третіх країн. Міжнародні угоди Співтовариства можуть передбачати пряму дію положень права європейських інтеграційних організацій як у правопорядку Євросоюзу, так і у внутрішньому праві третіх країн. Критерії прямої дії положень міжнародних угод Співтовариства розроблені Судом ЄС, проте вони стосуються лише положень права європейських інтеграційних організацій у правопорядку Євросоюзу.

Окремі положення права Євросоюзу можуть мати екстатериторіальну дію. Проблема екстатериторіальної дії права Євросоюзу не є якимось унікальним явищем сучасної правової дійсності. Екстатериторіальна дія правових норм є відомим, проте мало вивченим феноменом. Особливості Євросоюзу, який поєднує риси міжнародної міжурядової організації з рисами державо-подібного утворення і функціонує в межах автономного правопорядку, створюють передумови для екстатериторіальної дії його норм. Основними інструментами екстатериторіальної дії норм права Євросоюзу є акти інститутів європейських інтеграційних організацій. Сфери застосування актів, які мають екстратериторіальну дію, визначають положення установчих договорів про створення європейських інтеграційних організацій та постанови інститутів Євросоюзу. До них належать насамперед сфери конкуренції, фінансів, авіатранспорту. Значний вплив на визначення сфер, в яких застосовуються екстратериторіальні правові заходи, має судова практика Євросоюзу .

Міжнародні угоди Співтовариства можуть передбачати гармонізацію законодавства третіх країн з правом Євросоюзу. Усі угоди про асоціацію третіх країн з ЄС включають положення щодо гармонізації законодавства асоційованих країн з правом Євросоюзу. Гармонізація в рамках асоціації здійснюється на міжнародному рівні та на рівні Співтовариства. Основними способами гармонізації виступають ухвалення третіми країнами нормативних актів, які у тій чи іншій мірі враховують положення права Євросоюзу, інкорпорація у внутрішнє право третіх країн актів інститутів ЄС, визнання стонами угоди про асоціацію діючих в країнах-учасницях стандартів, приєднання до міжнародних угод, сторонами яких є країни-члени європейських інтеграційних організацій.

Процес поглиблення партнерських стосунків між Україною та європейськими інтеграційними організаціями призвів до розширення правової основи співробітництва сторін, яка зараз вийшла за межі УПС і поширюється разом з економічними питаннями також на сфери, визначені в Договорі про Євросоюз. Серцевиною партнерства між Україною та ЄС залишаються торгівельні відносини. Однак УПС не надає будь-яких преференцій Україні у цій сфері. У той же час виконання положень УПС може надати Україні можливість увійти до світової економіки та поглибити процес співробітництва з європейськими інтеграційними організаціями. Включення до УПС положень ГАТТ про торгівлю, орієнтація при створенні режиму захисту прав на інтелектуальну власність на ТРІПС, а при регулюванні надання послуг - на ГАТС, сприяє поступовому схваленню основ ГАТТ/СОТ. Це зможе прискорити вступ України до СОТ і створити передумови для початку переговорів з ЄС про зону вільної торгівлі. В Україні тільки-но започатковано процес створення організаційно-правових засад для реалізації стратегічної мети щодо входження у Євросоюз. Поглиблення інтеграційних зв'язків з Євросоюзом вимагатиме від України цілеспрямованої роботи з надання конституційного значення примату міжнародного права у внутрішньому правопорядку країни, створення адміністративних та судових установ, здатних працювати з правом європейських інтеграційних організацій. При цьому Україна повинна враховувати вимоги Євросоюзу до третіх країн, які бажають вступити до європейських інтеграційних організацій, а також відповідний досвід країн Центральної та Східної Європи.

Складову зближення України з європейськими інтеграційними організаціями становить поглиблення впливу права Євросоюзу на її внутрішній правопорядок. Основними засобами такого впливу є міжнародні економічні угоди про співпрацю між Україною та європейськими інтеграційними організаціями та гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу. Серед конвенційних засобів впливу особлива роль належить УПС. Вона не тільки закріплює положення первинного та вторинного права Євросоюзу і створює правові засади для укладання міжнародних економічних угод з метою її імплементації, але й визначає сфери гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Муравьев В.И. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). - К.: Академ-Прес, 2002. - 426 с.

Рецензії

2. Довгерт А.С. Україна - Євросоюз // Підприємництво, господарство і право. - К., 2003. - №4. - С. 127.

3. Муравйов В.І. Правові аспекти співробітництва України з європейськими економічними структурами // Денисов В.Н., Євінтов В.І., Акуленко В.І., Висоцький О.Ф. Ісакович С.В. Суверенітет України і міжнародне право. - К., 1995. - С. 150-175.

Статті у наукових виданнях

4. Муравьев В.И. Договорный механизм европейских сообществ и его характерные черты // Вестник КГУ. Междунар. oтношения и междунар. право. - К., 1981. - Вып. 13. - С. 105-110.

5. Муравьев В.И. Международно-правовые аспекты взаимотношений между СЭВ и ЕЭС // Вестник КГУ. Междунар. отношения и междунар. право.- К., 1985.- Вып. 16. - С. 72-76.

6. Муравйов В. І. Международно-правовой механизм Экономического сообщества Западной Африки // Вестник КГУ. Междунар. отношения и междунар. право. - К., 1985. - Вып. 20. - С. 48-52.

7. Муравьев В.И., Пирогов А.В. К вопросу о системе коллективной экономичекой безопасности государств // Вестник КГУ. Междунар. отношения и междунар. право. - К., 1986. - Вып. 23. - С. 25-29.

8. Муравьев В.И., Кпаде Менсон Ш. Основные направления и формы экономического сотрудничества государств Западной Африки // Вестник КГУ. Междунар. отношения и междунар. право. - К., 1988.- Вып. 26. - С. 107-108.

9. Муравьев В.И. Некоторые особенности правового регулирования интеграционных процессов в рамках европейских сообществ (нормы прямого действия) // Вестник КГУ. Междунар. отношения и междунар. право. - К., 1989. - Вып. 28. - С. 57-63.

10. Муравйов В. І. Про юридичну природу Європейських співтовариств // Вісник КДУ. Серія суспільно-політичні науки. - К., 1991. - Вип.4. - С. 105-110.

11. Muravyev V. The Formation of Legal Ties Between the European Community and Ukraine // The Ukrainian Law Review. - L., 1993. - Vol. XL, #2. - P. 18-27. (Муравйов В.І. Становлення правових зв'язків між Європейським співтовариством та Україною // Український часопис. - Лондон, 1993. - Т. XL, №2. - С. 18-27.)

12. Mouraviov V. On Foreign Investments in Ukraine // The Ukrainian Law Review. - L., 1993. - Vol. XL, #4. - P. 11-21. (Муравйов В. І. Про іноземні інвестиції в Україні // Український часопис. - Лондон, 1993. - Т. XL, №4. - С. 11-21.)

13. Муравйов В.І. Положення Угоди про партнерство та співробітництво, які регулюють сферу підприємництва та інвестицій (питання імплементації) // Український правовий часопис. - К., 1999. - Вип. 2. - С. 31-34.

14. Муравьев В.І. Вопросы защиты интелектуальной собственности в Соглашении о партнерстве и сотрудничестве 1994 года // Український часопис міжнародного права. - К., 2001. - №1. - С. 64-67.

15. Муравйов В.І. Національно-правові засади імплементації положень права Євросоюзу у правопорядку України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К., 2001.- Вип. 27. - С. 83-95.

16. Муравйов В.І. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України як основа для нового механізму партнерства // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К., 2001. - Вип. 28. Ч. І. - С. 78-87.

17. Муравйов В.І. Договірний механізм економічного співробітництва між Україною та європейськими співтовариствами // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К., 2001. - Вип. 30. Ч. І. - С. 143-152.

18. Муравйов В.І. Екстратериторіальна дія права Євросоюзу і законодавство України // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип. 7. Зовнішня політика та дипломатія: теорія, історія, практика / за заг. ред. Гуменюка Б.І., Тупчієнка Л.С., Ціватова В.Г. - Київ, 2002. - С. 309-328.

19. Муравйов В.І. Національно-правові засади імплементації положень права Євросоюзу у правопорядок України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К., 2001.- Вип. 27. Ч. ІІ. - С. 83-95.

20. Муравйов В.І. Правові засади гармонізації законодавства в Європейському Союзі // Право України. - К., 2002. - №7. - С. 114-119.

21. Муравйов В.І. Засоби впливу права Євросоюзу на внутрішні правопорядки третіх країн // Підприємництво, господарство і право. - К., 2002. - №6. - С. 74-76.

22. Муравйов В.І. Особливий характер правової системи Європейського Союзу // Підприємництво, господарство і право. - К., 2002. - №8. С. 86-89.

23. Муравйов В.І. Питання гармонізації внутрішнього права неасоційованих країн з правом Європейського Союзу // Підприємництво, господарство і право. - К., 2003. - №4. - С. 91-94.

24. Муравйов В.І. Правова природа Європейського Союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К., 2002.- Вип. 32. Ч. ІІ. - С. 119-125.

25. Муравйов В.І. Класифікація норм права Євросоюзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Збірник наукових праць. - К., 2002. - Вип. 33. Ч. І. - С. 82-92.

26. Муравйов В.І. Місце Євросоюзу у системі економічних об'єднань сучасності // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К., 2002. - Вип. 34. Ч. І. - С. 100-107.

27. Муравйов В.І. Економічні та політико-правові передумови виникнення Європейського Союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Збірник наукових праць. - К., 2002. - Вип. 36. Ч. ІІ. - С. 111-118.

28. Муравйов В.І. Особливості гармонізації законодавства України з правом Євросоюзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К., 2002. - Вип. 31. Ч. І. - С. 116-124.

29. Муравйов В.І. Право Європейського Союзу та його система // Вісник Київського університету. Серія: Міжнародні відносини. - К., 2003. - Вип. 25. - С. 34-38.

30. Муравйов В.І. Гармонізація внутрішнього права асоційованих країн з правом Європейського Союзу // Вісник Київського університету. Серія: Міжнародні відносини. - К., 2003. - Вип. 28. - С. 272-277.

31. Муравйов В.І. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції // Український правовий часопис. - К., 2003. - Вип. 2(7). - С. 3-23.

Матеріали наукових конференцій

32. Муравьев В.И. Организационно-правовые предпосылки урегулирования конфликтов между правом Европейского Союза и правом Украины // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 23-24 жовтня 1995 р.) - К., 1996. - С. 104-106.

33. Муравйов В.И. Способи зближення законодавства України та права Європейського Союзу // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (жовтень 1998 р.) - К., 1998. - С. 138-140.

Аннотация

Муравьев В.И. Правовые основы регулирования экономических отношений Европейского Союза с третьими странами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2003. Диссертация посвящена исследованию процессов правового регулирования экономических отношений Европейского Союза с третьими странами.

В работе дается всесторонний анализ юридической природы Европейского Союзу, рассматривается организационно-правовой механизм функционирования европейских интеграционных организаций. Раскрывается понятие права Европейского Союза, определяются особенности его системы, тенденции его развития, исследуется проблема взаимодействия права Евросоюза с международным правом и внутренним правом государств-членов, анализируются способы влияния права Евросоюза на внутренние правопорядки третьих стран и последствия этого процесса. Дается классификация международных экономических договоров, которые заключает Европейское сообщество со странами-нечленами и рассматривается правовая основа для их заключения. Отдельное внимание уделено проблемам гармонизации внутреннего права третьих стран с правом Евросоюза. Анализируется механизм сотрудничества между Евросоюзом и Украиной, формулируются выводы и делаются рекомендации по его усовершенствованию.

Ключевые слова: Европейский Союз, Европейское сообщество, право Европейского Союза, международное право, национальное право, международные экономические договора, экстратерриториальность, гармонизация.

Анотація

Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню процесів правового регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами.

В роботі дається всебічний аналіз юридичної природи Європейського Союзу, розглядається організаційно-правовий механізм функціонування європейських інтеграційних організацій. Розкривається поняття права Європейського Союзу, визначаються особливості його системи, тенденції її розвитку, досліджується проблема взаємодії права Євросоюзу з міжнародним правом та внутрішнім правом держав-членів, аналізуються способи впливу права Євросоюзу на внутрішні правопорядки третіх країн та наслідки цього процесу. Дається класифікація міжнародних економічних угод, які укладає Європейське співтовариство з країнами не членами та розглядається правова основа для їх укладання. Спеціальна увага приділена проблемам гармонізації внутрішнього права третіх країн з правом Євросоюзу. Аналізується механізм співпраці між Євросоюзом та Україною, формулюються висновки та робляться рекомендації щодо його вдосконалення.

Ключові слова: Європейський Союз, Європейське співтовариство, право Європейського Союзу, міжнародне право, національне право, міжнародні економічні угоди, екстратериторіальність, гармонізація.

Annotation

Mouraviev V.I. The Legal Bases for Regulation of Economic Relations between the European Union and Third Countries. - Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree of Doctor of Sciences (Law) in the specialisation 12.00.11 - international law. - Institute of International Relations of Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2003.

The thesis is devoted to the investigation of the legal grounds of regulation of economic relations between the European Union and third countries. Special attention is given to the growing role of the EU law involving third countries into the process in integration in the Union. The main tool of such inviting involvement is the acquis communautaire having internal and external dimensions. It constitutes not only a consolidating legal axis of the European integration. In the process of cooperation between the EU and third counties the provisions of the acquis communautaire are usually stipulated in legal acts regulating such relations. Thus, the EU law is becoming an integral part of legal orders in the third countries broadening the legal framework for greater integration in Europe.

The development of the legal mechanism of European integration brought to life two different models of the legal regulation of European integration depending on the role of member states in governing the integration processes which are positioned at the interstate and supranational levels. As an international entity the EU has attributed from the member states a set of legal instruments whereby it is able to oversee and supervise the process of European integration. The combinatory use of both models within the EU framework has resulted in a certain symbiosis giving to the European Union the attributes of an entity sui generis. The organizational and legal mechanism of the EU is largely different from the legal mechanisms of any other international organization.

The EU legal system consists of coherent groups of norms forming branches (including trade and commercial law, competition law, customs law, foreign relations law etc). Particular features of the EU law are its supremacy over the national law of the member states and its direct effect in the internal legal order of the latter.

The development of economic relations between the EU and the third countries demonstrates that the EU has large effect on the legal orders of the third countries that signed economic agreements with the EC. Such process is unidirectional i.e. while the law of the third countries is open to the EU law, the openness of the latter is considerably restricted. There are three major channels of such influence, which are international agreements, acts of extraterritorial effect and harmonization of national legislation with the EU law.

Possible ways of penetration of the EC legal rules in the internal legal orders of the non-member states by means of concluding international agreements between the EC and the third countries include: a) incorporation of provisions of primary and secondary EU law in the texts of such agreements, or the texts of the acts adopted by cooperation bodies established on the basis of such agreements, and b) reference to the provisions of the EC law in the agreements or acts of cooperation bodies. This conclusion is arrived at after the analysis of the contents of various EC agreements on trade, association, partnership and cooperation.

The investigation of extraterritorial application of the EU law shows that the EU legal measures having extraterritorial effect are acts of the EU institutions addressed to the subjects of national laws of the third countries. There is a number of EU doctrines that justify the extraterritorial application of the EU legal acts. These are the doctrine of effect and the doctrine of nationality originating from decisions of the Court of Justice. The legal consequences of the extraterritorial effect of the EC legal acts and the mediatory role played by the OECD and WTO in conflict resolutions between the EU and the third countries are being revealed.

The aim of the harmonization of national legislation to the EU law within the framework of the European Union is to provide legal tools for establishing internal markets. The main legal instruments of harmonization dealt with by the organizations responsible for European integration are framework decisions (EU), conventions (EU) and directives (EC). Various modes of harmonization include the adoption of EC directives establishing detailed behavioural rules; mutual recognition of national rules by member states; development of minimal safety standards on the EC level etc.

The examination of harmonization of internal legislation of third countries to the EU legal rules shows that the most far-reaching harmonization is provided for under the association agreement creating the European Economic Area. It includes the incorporation of EC directives into the national legal order of associated states, parallel adoption by theses states of laws which are identical to those that are in force in the EU, bringing their national standards in conformity with that of the EC, mutual recognition of national rules by the EC and associated states.

Harmonization within the framework of Europe Agreements is aimed at creating proper conditions for associated countries economic integration in the EU.

In the framework of partnership and cooperation agreements the mission of harmonization is restricted to providing conditions for close cooperation between the partners. However, the harmonization is achieved via using the similar modes applied in Europe Agreements, which include the accession to the international agreements in the area of intellectual property protection and bringing the national legislation in the specified areas in conformity with the EC rules.

A legal basis for promoting cooperation between the EU and Ukraine is constituted by the PCA and EU Common Strategy towards Ukraine. Both documents regulate their own areas of relations. As the PCA specifies the areas and legal instruments of partnership and cooperation, the Common Strategy underpins the political partnership with Ukraine using work plans as legal instruments for such cooperation.

The PCA only superficially tackles the issue of the effect of the EU law on the internal legal order of Ukraine. The Agreement incorporates some provisions of the EU primary law, refers to the GATT rules which are the part of the EU legal order, and defines the areas of harmonization of the Ukrainian legislation with the EC legal rules. given to the measures adopted by Ukraine to implement the EU law. The conclusions are given in the end of the thesis.

Key words: European Union, European community, European Union law, international law, national law, international economic agreements, extrateritoriality, harmonization.

Размещено на Allbest.ru