Соціально-етичний потенціал державної служби (теоретико-історичний аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ (ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ)

Колтун В.С.

25.00.01 - теорія та історія державного управління

Київ - 2002

Анотація

Колтун В.С. Соціально-етичний потенціал державної служби (теоретико-історичний аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Українська Академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2002.

У дисертації вдосконалено методологічну модель, що дозволяє екстраполювати на площину етики явища, які не завжди відкрито виявляють свою етичну природу й пропонувати етичні шляхи вирішення соціальних, економічних та інших проблем.

У дослідженні проаналізовано вплив соціально-етичного потенціалу державної служби на процеси розбудови державності. Продемонстровано роль морального самовдосконалення державних службовців як носіїв державної служби у процесах державотворення.

Обґрунтовано значення моральних параметрів державної служби України в підвищенні ефективності її функціонування.

Доведено безпосередню залежність рівня розвитку державності від рівня моральності носіїв її виконавчої влади.

Ключові слова: етика, державна служба, соціально-етичний потенціал, ефективність, моральне вдосконалення, міра, помірність, домірність, доцільність, адекватність, толерантність.

Аннотация

Колтун В.С. Социально-этический потенциал государственной службы (теоретико-исторический анализ)”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.01 - Теория и история государственного управления. - Украинская Академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2002.

В диссертации разработана методологическая модель, позволяющая экстраполировать на область этики явления, которые не всегда открыто проявляют свою этическую природу. Ее основной идеей является принцип эволюции. Комплекс состоит из предложенной в диссертации “системы эволюционных мер” (мера; соразмерность, умеренность; целесообразность, адекватность, толерантность); некоторых концепций синергетики (бифуркация, неопределенность, неуравновешенность, выбор) и основных положений, касающихся морального субъекта.

Впервые охарактеризован социально-этический потенциал государственной службы через источники (общественно-исторический профессиональный опыт, профессиональная подготовка, использование достижений национальной культуры, вовлеченность в процессы развития общественной морали); возможности, формально зафиксированные в нормативно-правовой базе, содержательная сторона которых проявляется в этической сфере как авторитетность и социальная значимость; средства, являющиеся конкретизацией воздействий в которых наиболее четко проявляется степень соответствия нравственным нормам.

Проанализировано влияние этических параметров функционирования государственной службы на государственное строительство. Так, доказана ключевая роль нравственного самосовершенствования государственных служащих как носителей социально-этического потенциала государственной службы в процессах построения и стабильного функционирования государства. Доказано, что этические параметры государственной службы являются сквозными по отношению ко всем остальным. Повышение нравственного уровня социального института, каковым является государственная служба, будет содействовать не только более полному использованию его потенциала, но и дальнейшей стабилизации общественной жизни Украины. Отмечается, что от активности духовного, культурно-образовательного и нравственного самосовершенствования государственных служащих зависит эффективность функционирования государственной службы как социального института в целом.

Названы основные факторы повышения эффективности функционирования государственной службы. К ним относятся нравственность и профессионализм государственных служащих, формирование стратегии поведения государственных служащих, предотвращение стрессогенных ситуаций. Кроме того, к ним относятся соразмерность ритмам поступательного движения общества; целесообразность функционирования государственной службы с точки зрения обеспечения реализации эволюционных задач общества; уровень нравственного саморазвития государственного служащего как носителя государственной службы; умеренность как признак деятельности государственных служащих; толерантность как способ мировосприятия и нейтрализации стрессогенных ситуаций; выполнение правил этикета в деловом общении с субъектами общественного производства.

Обоснована роль этических аспектов деятельности института государственной службы в повышении эффективности его функционирования. С этой целью предложено проведение этической экспертизы потенциально стрессогенных ситуаций, возникающих в процессе функционирования государственной службы.

Продемонстрировано значение этических аспектов влияния государственной службы на экономику Украины. Установлено, что проблемы реализации “Программы поддержки малого предпринимательства” коренятся не только в экономической, но и в этической плоскости результатов функционирования государственной службы, а следовательно должны преодолеваться методами этики - обеспечения соблюдения в регулирующих воздействиях носителей государственной службы на субъекты малого предпринимательства принципов соразмерности, умеренности, целесообразности, адекватности, толерантности.

На ряде исторических примеров (Киевская Русь периода Владимира - Крестителя - Ярослава Мудрого; полисная система классической эпохи Древней Греции; древнекитайская империя Хань) доказана прямая зависимость расцвета государственности от уровня нравственности чиновников и наличия теоретических фундаментальных и прикладных разработок по самосовершенствованию носителей исполнительной власти, закрепленных в правовых нормах.

Ключевые слова: этика, государственная служба, социально-этический потенциал, эффективность, нравственное самосовершенствование, мера, умеренность, соразмерность, целесообразность, адекватность, толерантность, эволюция.

Summary

V.S. Koltun. Social and ethical potential of public service (theoretical and historical analysis). - Manuscript.

The Dissertation on reception of scientific candidate's degree on public management by speciality 25.00.01 - theory and history of the public management. Ukrainian Academy of the public management at the President of Ukraine. - Kyiv, 2002.

The methodological complex, which allows to extrapolate ethic and neutral phenomena on plane of ethics and to offer ethical ways of decision of social, economic and other problems have been proposed in the dissertation.

The influence of social and ethical potential of public service on development of statehood has been analysed in the dissertation. The role of moral self-improvement of civil servants as carriers of public service in creation of the state has been shown.

The value of ethical parameters of public service of Ukraine in increase of efficiency of its functioning has been proved in the dissertation.

The direct dependence of level of development of statehood on level of morals of carriers of its executive authority has been proved on several historical examples.

Key words: ethics, public service, social and ethical potential, efficiency, moral improvement, measure, abstention, harmony, expediency, adequacy, tolerance.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Подальший розвиток України як суверенної демократичної держави неможливий без поглиблення соціально-економічних перетворень і формування громадянського суспільства. В управлінні цими процесами ключову роль відіграє державна служба, як їх основний суб'єкт. У процесі своєї діяльності державні службовці здійснюють налагодження й підтримування постійних відносин між державою та її громадянами, а також представниками інших держав. У зв'язку із цим усе більшого значення набирає відповідність діяльності державних службовців нормам етики. Враховуючи, що за результатами соціологічних досліджень рівень авторитету державних службовців у населення не завжди достатній, подальша стабілізація багатьох сфер суспільного життя України полягає саме в етичній площині.

У сучасних трансформаційних процесах, що відбуваються в українському суспільстві, дедалі зростаючого значення набуває інститут державної служби. Саме тому різноманітні аспекти її функціонування детально аналізують у своїх працях визначні вітчизняні фахівці В.П. Андрущенко, В.Ю. Барков, М.І. Горлач, С.Д. Дубенко, М.Ю. Зелінський, В.М. Князєв, С.В. Коновченко, Б.І. Кухта, К.Ф. Луганський, В.І. Луговий, Я.В. Любивий, В.В. Лях, В.А. Малахов, Ю.М. Мальчин, І.Ф. Надольний, Н.Р. Нижник, П.Т. Павленчик, В.С. Пазенок, Т.С. Пархоменко, М.І. Пірен, О.В. Петришин Л.О. Попов, В.О. Селіванов, В.А. Скуратівський, О.М. Соболь, О.І. Соскін, А.В. Толстоухов, В.П. Тронь, М.І. Хілько, В.В. Цвєтков, Н.Н. Шувалова, М.О. Шульга, О.О. Якуба.

Деякі аспекти впливу етичних факторів на процеси менеджменту в установах розглянуті в працях вітчизняних дослідників Ю.В. Водерацького, А.А. Герасимчука, Ю.І. Палехи, З.І. Тимошенко, С.В. Шейка та інших. Водночас слід підкреслити, що етичні параметри здійснення владних повноважень державною службою України в зазначених роботах майже не аналізуються.

Серед закордонних учених, які займаються розробкою досліджуваних проблем, найбільш відомими є російські дослідники Г.В. Атаманчук, І.А. Василенко, В.С. Голубєв, М.О. Кузнєцов, М.Є. Копосов, П.А. Рачков; північно-американські вчені Д. Бойтім, Ф. Досс, К. Кларк, К. Льюіс, І. Пригожин, Д.Ч. Розенблюм, Дж.А. Рор, Ф. Хайек, Р. Холтона, Р. Хіггінсон; європейські фахівці В. Вічев, Р. Слокер, Г. Хакен, С. Хантінгтон та індійський дослідник О.П. Двіведі.

Історичні аспекти функціонування апарату виконавчої влади в різних типах держав проаналізовані в роботах М.С. Грушевського, М.В. Довнар-Запольского, Л.Л. Залізняка, В.Г. Іванова, Ю.Д. Колпинського, М.І. Костомарова, В.О. Ключевського, І.А. Линниченка, Д.С. Ліхачева, А.Є. Лукьянова, С.Я. Лурьє, В.В. Малявина, В.С. Нерсесянца, А.В. Оболонського, В.Т. Пашуто, Б.А. Рибакова, М.Г. Тараненка, М.Л. Титаренка, П.П. Толочка, Є.А. Торчинова, С.П. Фицджеральда, І.Я. Фроянова, В.П. Шевчука, Л.Є. Шкляра, О.М. Чанишева.

Проблеми, пов'язані з етичними параметрами функціонування державної служби, активно розробляються як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками. З нашого погляду, у цих наукових пошуках ще не доведено безпосередній характер залежності рівня ефективності функціонування державної служби від ступеня моральності державних службовців; не повністю виявлено вплив етичних аспектів діяльності державної служби на поступальний розвиток економічного й соціального зростання держави, що сьогодні так важливо у зв'язку із входженням нашої країни у світове співтовариство. Дещо звужено проаналізовано специфічну потужність впливу гармонійного комплексу світоглядних орієнтирів на формування високої моральності апарату виконавчої влади.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконувалось в Українській Академії державного управління при Президентові України за комплексним науковим планом “Основні напрями вдосконалення територіальної організації влади та управління в контексті проведення Адміністративної реформи в Україні” (0101U003347) в межах наукового проекту Академії "Державне управління та місцеве самоврядування" (РК 0199 U002827).

Мета й завдання дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є визначення впливу соціально-етичного потенціалу державної служби на сучасні процеси державотворення в умовах трансформації українського суспільства.

Для реалізації цієї мети було сформульовано й виконано такі завдання:

розкрити роль і важливість морального самовдосконалення державних службовців (що виявляє себе як актуалізація соціально-етичного потенціалу державної служби) у процесах державотворення;

проаналізувати соціально-етичні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби;

виявити етичні засади здійснення державною службою України функції формування національної еліти;

удосконалити визначення впливу етичних аспектів функціонування державної служби України на розвиток стабільної економіки держави на прикладі підтримки малого підприємництва;

здійснити історичний аналіз впливів соціально-етичного потенціалу "чиновництва" на процеси державотворення;

запропонувати методологічну модель, що дозволяє найбільш адекватно аналізувати потенціал державної служби як соціально-етичного феномена й етичні аспекти її впливу на процеси державотворення.

Об'єктом дослідження є державна служба як соціально-етичний феномен.

Предметом дослідження є соціально-етичний потенціал державної служби та вплив його актуалізації на процеси державотворення.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на твердженні, що соціально-етичний потенціал державної служби є суттєвим фактором розбудови державності; розкриття й реалізація його етичних параметрів виявляє себе як етизація державної служби, що проявляється як моральне самовдосконалення державних службовців, як її носіїв.

Методи дисертаційного дослідження складають концепції визначних учених у галузі теорії та історії державного управління і світової філософії та цілісний комплекс загальнонаукових і соціально-філософських принципів і методів, що є усталеними в сучасній науці. Так, за допомогою комплексно-системного підходу проаналізовано значення соціально-етичного потенціалу державної служби в сучасному українському суспільстві (розд. 1). Визначення суспільства як процесу було використано при розробці методологічної моделі в п. 1.1. “Теоретико-методологічний аналіз соціально-етичного потенціалу державної служби”. Структурно-функціональний метод було застосовано при визначенні етичних факторів підвищення ефективності функціонування державної служби (розд. 2. "Етичні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби в Україні".). Такий принцип соціальної філософії, як визнання важливості ролі економічної сфери життя суспільства, було використано при побудові розділу 3 - “Вплив етичних аспектів державної служби на стабільний розвиток економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва”. У роботі застосовується також комплекс методів загальнонаукового пізнання: сходження від абстрактного до конкретного; єдності аналізу й синтезу, історичного й логічного; спостереження; порівняння тощо. Крім того, застосовуються такі парадигми синергетики, як біфуркація, невизначеність, нестабільність (розд. 1 “Етичні виміри сучасної державної служби України (аналіз стану досліджуваної проблеми)” і запропонований метод екстраполяції нейтральних соціальних явищ на площину етики за допомогою “системи еволюційних мір”(розд. 2 “Етичні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби в Україні” та розд. 3 “Вплив етичних аспектів державної служби на стабільний розвиток економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва)”.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше у вітчизняній науці здійснено теоретико-історичний аналіз соціально-етичного потенціалу державної служби з урахуванням зростаючого впливу її інституту на процес державотворення й визначено основні напрями дослідження:

удосконалено методологічну модель етичних парадигм функціонування державної служби, що складається з таких компонентів: "системи еволюційних мір" (до якої входять міра; домірність, помірність; доцільність, адекватність, толерантність); основних положень синергетики (неврівноваженість, біфуркація, вибір) у якій значна роль належить моральному суб'єкту;

дістало подальшого розвитку визначення державної служби як соціально-етичного феномену, що зумовлюється суспільно-історичними процесами, виконує функції державного управління, здійснює визначальний вплив на моральність громадян країни й виконує функції національної еліти за умови наявності морального авторитету;

визначено соціально-етичний потенціал державної служби як такий, що характеризується через джерела, можливості й засоби. До джерел належать: суспільно-історичний професійний досвід, професійна підготовка, використання надбань національної культури, включеність у процеси розвитку суспільної моралі. Формальний бік можливостей зафіксований у нормативно-правовій базі, а їх змістовність виявляється в етичній площині як авторитетність і соціальна значущість. Через "можливості" описується спектр вірогідних впливів соціально-етичного потенціалу державної служби на суспільство. Засоби, в яких найбільш яскраво виявляється ступінь відповідності актуалізації соціально-етичного потенціалу державної служби нормам моралі є конкретизацією цих впливів;

обгрунтовано значення етичних параметрів державної служби України в підвищенні ефективності її функціонування, серед яких уперше названо домірність ритмам поступального розвитку суспільства; доцільність функціонування державної служби з погляду забезпечення реалізації еволюційних завдань суспільства, рівень морального саморозвитку державного службовця як суб'єкта державної служби; професіоналізм, формування стратегії поведінки державних службовців; помірність як ознаку діяльності державних службовців; толерантність і як спосіб світосприйняття, і як засіб зняття стресогенних ситуацій і адекватність як спосіб запобігання їм; дотримання правил етикету як вторинної структури стосовно норм етики;

встановлено, що проблеми стабільного розвитку економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва) знаходяться, крім економічної, в етичній площині і відповідно мають розв'язуватись також засобами етичної кореляції суб'єктів малого підприємництва;

розкрито підходи до подолання негативного впливу і ролі корупції як складного соціального явища, що має виражену моральну забарвленість, шляхом утвердження як правових норм і методів, так і соціально-етичних норм, принципів, методів;

доведено на історичних прикладах безпосередню залежність рівня розвитку державності від рівня етизації інституту професійних управлінців.

Практичне й теоретичне значення одержаних результатів визначається тим, що висновки й рекомендації, а також матеріали дисертаційного дослідження використані: в “Кодексі етики посадової особи виконавчого органу місцевої Ради” і “Кодексі етики виборної особи місцевої Ради”, розроблених особисто автором для Інституту місцевої демократії (Довідка № 11-Р від 05.02.02); при розробці автором навчального модуля “Урбанізація як культурно-історичний феномен”, включеного до навчальної програми Української Академії державного управління при Президентові України (Довідка № 101 від 27.02.02); Головним управлінням промислової політики Київської міської державної Адміністрації при розробці Положення про зазначене управління (Довідка № 045-8 від 14.01.02); Державним комунальним підприємством “Науково-дослідний інститут соціально-економічних проблем міста” Київської міської державної Адміністрації при розробці проекту “Регіональної Програми розвитку малого підприємництва в м. Києві на 2001 - 2002 роки” (реєстраційний № 0101U002106) і враховуються при здійсненні моніторингу виконання зазначеної програми (Довідка № 11/219-32 від 14.01.02).

Практичне значення полягає також у тому, що в дисертації обґрунтовується необхідність створення робочих експертних груп, до складу яких мають увійти професійні фахівці з етики, з метою здійснення науково обґрунтованої етичної експертизи законодавчих актів, що прийматимуться стосовно державної служби України.

Запропоновано включити до повноважень координаційних рад з питань розвитку підприємництва, створених при органах місцевої влади, етичну експертизу взаємодії носіїв виконавчої влади й суб'єктів малого підприємництва

Крім того, основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні курсу “Етика державного службовця”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на п'яти міжнародних або з міжнародною участю науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: на Міжнародній науково-практичній конференції "Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи і світовий досвід" (13-14 березня 2000 року, Київ); на Міжнародній конференції "Ethics in Public Administration - New Challenges for Local Government" (м. Вігри (Польща) 4-7 травня 2000 року);Міжнародному семінарі "Ethical Standards in Polish, German and Ukrainian Public Administration" (м. Бялисток (Польща) 8-13 травня 2000 року); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (30 травня 2000 р., м. Київ); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Суспільні реформи і становлення громадянського суспільства в Україні” (30 травня 2001 р., м. Київ). Результати дослідження обговорювались на методологічних семінарах Української Академії державного управління при Президентові України й засіданнях кафедри філософії і методології державного управління.

2. Основний зміст дисертації

У Вступі подано загальну характеристику дисертації, визначено актуальність і рівень наукової розробленості даної теми, її зв'язок із науковими програмами, визначено об'єкт, предмет, методологію дослідження, його мету й основні завдання, підкреслено наукову й практичну новизну, рівень реалізації наукових розробок, подано інформацію про апробацію результатів дослідження, зазначено особистий внесок дисертанта в наукове розроблення теми.

У першому розділі - “Етичні виміри сучасної державної служби України (аналіз стану досліджуваної проблеми)” - аналізується сучасний стан розробленості проблеми соціально-етичного потенціалу державної служби. Підкреслюється, що дослідження принципово нового соціально-етичного феномену, а тим більше державотворчого впливу соціально-етичного потенціалу державної служби вимагає наявності відповідної методології. Для аналізу етичних парадигм функціонування державної служби запропоновано комплексний методологічний підхід, що базується на принципі еволюції, центральною ідеєю якого є поєднання розробленої в дисертації "системи еволюційних мір", деяких парадигм синергетики, а особлива увага приділяється моральному суб'єкту.

“Система еволюційних мір” складається з “міри”, “помірності”, “домірності”, “доцільності”, “адекватності” і “толерантності”. "Міра" є "стислою характеристикою" стану суспільства, у даному разі - етичних параметрів державної служби. Для аналізу етичних парадигм функціонування державної служби доцільно застосовувати поняття, що є субкатегоріальними відносно "міри" - домірність і помірність. "Домірність" є відповідністю явища певному еволюційному етапу. Вона характеризує зовнішній аспект зв'язків явища як результату активності суб'єкта. Друга, внутрішня сторона явища в системі еволюційних мір характеризується через поняття "помірності". Помірність характеризує врівноваженість явища навколо його власної етичної максими, яка є можливою на даному етапі й тому виступає як його етична міра. Для конкретного аналізу діяльності державних службовців доцільно застосовувати третій рівень запропонованої системи еволюційних мір. Ідеться про доцільність, адекватність і толерантність. Зазначені поняття є характеристикою повсякденної діяльності державних службовців, мають своїм змістовним стрижнем "міру" й висвітлюють етичні виміри державного управління. Доцільність характеризує вірність вибору конкретного кроку для досягнення певної мети. Позитивної етичної забарвленості "доцільності" надає те, наскільки дія, яку вона характеризує, відповідає меті, що стоїть на шляху еволюційного розвитку людської сутності. Суттєвим показником етичності діяльності державних службовців є її адекватність етичній мірі ситуації. Для запобігання конфліктним ситуаціям обов'язковою характеристикою діяльності державних службовців має бути їх толерантність.

Для побудови комплексної методології із синергетики залучено поняття біфуркації, невизначеності, неврівноваженості й нестабільності. Їх інтерпретовано в межах етики державної служби наступним чином: біфуркація характеризує таку точку еволюції, від якої з рівною долею вірогідності може продовжуватись розвиток за різними сценаріями. Обрання певного шляху в ситуації невизначеності й нерегламентованості характеризує етичну міру прийнятого управлінського рішення. Ситуації неврівноваженості й нестабільності, притаманні самоорганізованим системам у безперервному процесі розвитку, характеризуються необхідністю здійснення вибору, насамперед - морального. Запропоновано також погляд на моральний суб'єкт, згідно з яким існує необхідність переорієнтації із сприйняття людини як покладеного об'єкта на домірний часу, суспільству й творчості суб'єкт.

Завданням розвитку українського суспільства на сучасному етапі є побудова громадянського суспільства. Тому всі сторони або характеристики соціально-етичного потенціалу державної служби мають відповідати існуючій меті. У поданій характеристиці фактично зафіксовані основні аспекти суспільного потенціалу, від актуалізації яких залежить швидкість і якість розбудови громадянського суспільства в Україні. “Джерела” характеризують “ресурсний” аспект потенціалу, фіксуючи вже набуту ним на попередніх етапах розвитку потужність. До джерел соціально-етичного потенціалу державної служби можна віднести суспільно-історичний професійний досвід, професійну підготовку, використання надбань національної культури, включеність у процеси розвитку суспільної моралі. Близьким до джерел елементом характеристики потенціалу є “можливості”, через які описується спектр вірогідних впливів потенціалу на суспільство. Формалізовано можливості, зафіксовані в нормативно-правовій базі, а їх змістовність виявляється в етичній площині як авторитетність і соціальна значущість. “Засоби” є конкретизацією впливів соціально-етичного потенціалу державної служби і в них найбільш яскраво виявляється ступінь відповідності нормам моралі.

Розглядувана в такому ракурсі державна служба розкриває свій соціально-етичний потенціал наступним чином. В аспекті джерел - як такий елемент соціуму, що знаходиться в постійному розвитку, який здійснюється на основі накопиченого досвіду і є одночасно ресурсом для здійснення коригуючих впливів для подальшого розвитку суспільства. Що стосується “можливостей” як характеристик соціального потенціалу державної служби, то йдеться про вірогідність спектра впливів на суспільство, що здійснюються в межах чинного законодавства і є характеристикою її функціонування. Витлумачений з погляду “засобів” суспільний потенціал державної служби характеризується легітимними впливами на суспільство і є уточнюючим параметром у відношенні до “можливостей”.

У розділі доведено, що принцип дуальності й доповнення був характерним для всього державно-політичного устрою Київської Русі епохи Володимира І - Ярослава Мудрого. Це стосується взаємовпливів князя, дружини, боярства, старійшин і віча в повній варіативності їх взаємовпливів. Київське віче мало право запрошувати князів на престол, фіксуючи угоду з ними в так званому "ряді". У ньому йшлося про те, "як князь буде волость тримати й рядити". Зазначена якість врядування стосувалась переважно етичних параметрів. Це свідчить про розвинуту моральну свідомість тогочасного суспільства, рівень розвитку якої зумовив необхідність юридичного оформлення етичних вимог віча до князя.

В умовах розбудови вітчизняної демократії особливий інтерес становить досвід Давньої Греції, де реальну участь у державному управлінні брав кожен громадянин, і тому свідомо виховувався як така особа, від державницьких рішень якої може залежати доля полісу. Крім того, особливої уваги заслуговують вимоги щодо професійної підготовки потенційних майбутніх управлінців.

Досвід давньокитайської імперії Хань може бути цікавим з погляду забезпечення національної безпеки. Ідеться про беззаперечні історичні свідчення щодо неможливості нападу на державу, виконавчий апарат якої відрізняється високою моральністю, а структура державності і схема здійснення управлінських рішень відповідають принципам помірності, домірності, доцільності й адекватності. Крім того, корисними можуть бути підходи давньокитайських державців щодо забезпечення довіри народу до носіїв влади і її високого авторитету.

Проведений у розділі аналіз дозволяє стверджувати, що для розглянутих держав (Київська Русь епохи Володимира - Красне Сонечко та Ярослава Мудрого; полісна система класичної доби Давньої Греції; давньокитайська імперія Хань) є типовими такі принципи:

рівень розвитку державності безпосередньо залежить від ступеня розвиненості етичного потенціалу "чиновництва";

у теоретичних розробках, у моральних нормах, етичних кодексах зафіксована необхідність морального самовдосконалення "чиновництва" як фактора державотворення;

існував взаємовплив теоретичної етики й етичної практики "чиновництва", які у взаємодії створюють необхідну потужність для розвитку державності;

на рівні теоретичної свідомості були сформовані моральні ідеали носіїв влади і сформульовані вимоги щодо етичних аспектів здійснення державотворчих функцій;

теоретичні погляди на етичні аспекти функціонування інституту "чиновництва" й вимоги щодо етики здійснення ним владних повноважень формувались у суспільствах, світоглядні ситуації яких характеризувались поліфонізмом світобачення й гармонійним поєднанням кількох філософських напрямів, що у своїй єдності створювали потужний потенціал;

запорукою як вдалого процесу державотворення, так і забезпечення стабільності держави вважалось знаходження при владі її високоморально розвинутих носіїв;

принципи "міри", "мірності", "помірності", "домірності" певного явища процесу державного управління трактувались як "благо", моральне добро.

У другому розділі - “Етичні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби в Україні” - проаналізовано теоретичні засади морального самовдосконалення державних службовців. Запропоновано визначення "вдосконалення" - як наближення, збільшення адекватності, зростання домірності до дечого, чим людина не є, до того, що стане її новою якістю. Ідеться не тільки про екстенсивний розвиток, так би мовити “вшир”, а й про інтенсивний варіант розвитку, коли самовдосконалення виявляється у процесі самообмеження.

У результаті дослідження доведено, що переважна більшість (9 з 11) наведених американськими вченими М.Вудкоком і Д.Френсісом якостей, необхідних для державного службовця, набуваються шляхом особистого самовдосконалення. Інші дві риси, необхідні професійному управлінцю, передбачають його наявність як необхідну компоненту.

Визначено, що унікальний у структурі держави статус системи державної служби дозволяє їй, вирішуючи внутрішньоорганізаційні аспекти проблеми морального вдосконалення, впливати на аналогічні процеси в державі в цілому. Такі дії сприяли б підвищенню її авторитету серед громадськості. Крім того, статус державної еліти забезпечує вплив системи державної служби на цінності, що домінують у суспільстві, і загальна для інституту державної служби орієнтація на цінності, пов'язані з моральним самовдосконаленням, викликала б відповідні зміни в ціннісних орієнтаціях суспільства. Особливо це стосується етапу законотворчої діяльності, коли у правових нормах відображається існуюча морально-правова свідомість і закладається правове підґрунтя її ж подальшого розвитку, становлення майбутніх принципів як на рівні теоретичної думки, так і повсякденного буття народу.

Розглянуто феномен авторитетності державної служби. Він виникає при співпаданні очікуваних якостей із фактом їх прояву. Сам характер очікуваних якостей об'єктивно зумовлюється станом розвитку суспільства й тими домінуючими на конкретний період моральними цінностями, які сфокусовано концентрують у собі найближчі цілі розвитку суспільства. Специфіка феномену авторитетності в державній службі полягає в необхідності співпадання позитивних домінант, передбачених законодавством, насамперед Конституцією України, особистих моральних установок державного службовця, ціннісних очікувань його оточення.

У розділі проаналізовано основні принципи підвищення ефективності функціонування державної служби України. До них належать моральність, професіоналізм, формування стратегії поведінки державних службовців, запобігання стресогенних ситуацій; домірність ритмам поступального розвитку суспільства; доцільність функціонування державної служби з погляду забезпечення реалізації еволюційних завдань суспільства; рівень морального саморозвитку державного службовця як носія державної служби; помірність як ознака діяльності державних службовців; толерантність і як спосіб світосприйняття, і як засіб зняття стресогенних ситуацій; адекватність як спосіб запобігання стресогенним ситуаціям; дотримання правил етикету як похідного відносно норм етики. Усі зазначені фактори підвищення ефективності функціонування державної служби випливають з її соціально-етичної природи й розкриті в даному дослідженні за допомогою запропонованої системи еволюційних мір. Ключовим є положення, згідно з яким найбільш ефективною буде діяльність носіїв державної служби, що відповідає (є домірною) ритмам поступального розвитку суспільства. Така домірність соціально-етичній ситуації забезпечується завдяки механізмам суспільної моралі. Специфіка їх функціонування зумовлює безпосередню залежність рівня (міри) ефективності діяльності особистості від рівня (міри) її морального розвитку. Така закономірність існує як на рівні індивідуальності, так і на рівні колективу, де спрацьовує один із законів синергетики, коли результат спільної активності індивідів перевищує суму окремих зусиль. Таким чином, можна стверджувати, що від активності морального самовдосконалення державних службовців як носіїв державної служби залежить ефективність функціонування державної служби в цілому.

Ряд факторів, що спричиняють зниження ефективності функціонування державної служби України, зумовлені немобільністю свідомості її носіїв і виявляються як інертність у всіх видах їх діяльності. Можливість подолання цих антиеволюційних виявів знаходиться в етичній площині й також залежить від морального самовдосконалення державних службовців.

Важливим чинником підвищення ефективності функціонування державної служби є запобігання стресогенних ситуацій, що належить до сфери етики й вимагає професійної етичної експертизи тих потенційно стресогенних ситуацій, що виникають у процесі функціонування державної служби. У дисертаційному дослідженні окреслюються можливі шляхи нейтралізації потенційно стресогенних ситуацій, що виникають у системі державної служби.

Таким чином, у розділі обгрунтовується значення й аналізується специфіка впливів етичних факторів на підвищення ефективності функціонування соціально-етичного феномена державної служби.

У третьому розділі - “Вплив етичних аспектів державної служби на стабільний розвиток економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва)” - державна служба розглядається як складний соціально-етичний феномен, що віддзеркалює всі сторони життя суспільства - політичну, економічну, духовну тощо, відбиваючи їх у своїй структурі. Це дозволяє їй мати адекватні засоби для здійснення регулюючих впливів. Важливим аспектом суспільного буття є економічна сфера активності, що створює необхідну базу для розвитку інших сторін. Як випливає із світового досвіду, для забезпечення становлення й розвитку ринкової економіки, і саме у її “гуманітарному”, соціально орієнтованому аспекті, необхідно забезпечити ефективну підтримку малого підприємництва. Це особливо актуально для України, де безробіття набуває прогресуючого характеру, оскільки розвиток малого підприємництва сприяє створенню нових робочих місць. Результати дослідження свідчать про низький рівень розвитку малого підприємництва в Україні.

Аналіз стану розвитку малого підприємництва в Україні виявив, що існує кілька основних причин, які негативно впливають на його становлення. Серед них не останнє місце займає недостатній рівень професійної толерантності у державних службовців. До найсуттєвіших перепон для розвитку малого підприємництва належать також нерозвиненість ринкової інфраструктури, що вказує на відсутність доцільної дії; наявність значної кількості податків, обов'язкових платежів і відрахувань, часто в необґрунтованих обсягах (недомірність дій державних службовців). Серед причин гальмування розвитку малого підприємництва в Україні, слід назвати недомірність і недоцільність дій державних службовців. Однією з найбільш суттєвих перепон на шляху розвитку малого підприємництва є також надмірна адміністративна зарегульованість діяльності малих підприємств.

Підкреслюється, що саме адміністративні бар'єри насамперед підлягають руйнуванню, оскільки найчастіше вони викликані необ'єктивними причинами. З нашого погляду, доцільно говорити не про “руйнування”, а про реорганізацію, результативність якої залежатиме від того, під яким “кутом зору” вона буде здійснена.

Стверджується думка, що вектором реорганізації має бути “етичність”, витлумачена відповідно до кожного рівня як певний еволюційний крок у напрямі гуманізації. Тобто, найбільшої підтримки й уваги потребують соціальні явища, що забезпечують розкриття й реалізацію тих сторін людської природи, які відповідають вимогам еволюційного етапу і є відповіддю на “виклик часу”.

Розглядається негативний вплив і роль корупції як складного соціального явища, яке має яскраво виражену моральну забарвленість і може долатись утвердженням як правових норм і методів, так і соціально-етичних норм, принципів, методів.

держслужба економіка моральний

Висновки

Удосконалено методологічну модель етичних парадигм функціонування державної служби, що складається із "системи еволюційних мір" (міра, домірність, помірність, доцільність, адекватність, толерантність); деяких положень синергетики (неврівноваженість, біфуркація, вибір), в яких значну роль визначено за моральним суб'єктом.

Проаналізовано соціально-етичний потенціал державної служби. Визначено, що його основними характеристиками є джерела, можливості й засоби. “Джерела” характеризують “ресурсний” аспект потенціалу, фіксуючи вже набуту ним на попередніх етапах розвитку потужність.

До джерел соціально-етичного потенціалу державної служби віднесено суспільно-історичний професійний досвід; професійну підготовку; використання надбань національної культури; включеність у процеси розвитку суспільної моралі. Близьким до джерел елементом характеристики потенціалу є “можливості”, через які описується спектр вірогідних впливів потенціалу на суспільство. Формалізовано можливості зафіксовані в нормативно-правовій базі, а їх змістовність виявляється в етичній площині як авторитетність і соціальна значущість. “Засоби” є конкретизацією впливів соціально-етичного потенціалу державної служби і в них найбільш яскраво виявляється ступінь відповідності нормам моралі.

Розглядувана в аспекті джерел державна служба розкриває свій суспільний потенціал як елемент соціуму, що знаходиться в постійному розвитку, який здійснюється на основі накопиченого і є одночасно ресурсом для здійснення коригуючих впливів для подальшого розвитку суспільства. Що стосується “можливостей” як характеристик соціального потенціалу державної служби, то йдеться про вірогідність спектра впливів на суспільство, що здійснюються в межах чинного законодавства і є характеристикою її функціонування. Витлумачений з погляду “засобів” суспільний потенціал державної служби характеризується легітимними впливами на суспільство і є уточнюючим параметром у відношенні до “можливостей”.

На історичних прикладах доведено, що:

стабільною є зовнішня і внутрішня безпека держави, виконавчий апарат якої відрізняється високою моральністю, а структура державності і схема здійснення управлінських рішень відповідають принципам помірності, домірності, доцільності й адекватності. У теоретичних розробках, моральних нормах, етичних кодексах розглянутих держав зафіксована необхідність морального самовдосконалення "чиновництва" як фактора державотворення.

теоретичні погляди на етичні аспекти функціонування інституту "чиновництва" й вимоги щодо етики здійснення ним владних повноважень формувались у суспільствах, світоглядні ситуації яких характеризувалась поліфонізмом світобачення й гармонійним поєднанням кількох філософських напрямів, які у своїй єдності створювали потужний потенціал.

безпосередньою є залежність рівня розвитку державності від рівня етизації інституту професійних управлінців.

Вдосконалено визначення державної служби як соціально-етичного феномену, що зумовлюється суспільно-історичними процесами, виконує функції державного управління, здійснює визначальний вплив на моральність громадян країни й виконує функції національної еліти за умови наявності морального авторитету.

Продемонстровано визначальну роль морального самовдосконалення державних службовців, що виступає актуалізацією соціально-етичного потенціалу державної служби в процесах державотворення. Доведено, що самовдосконалення є необхідним елементом моральнісної структури особистості державного службовця, а основні риси, необхідні професійному управлінцю, передбачають постійне моральне самовдосконалення як необхідну компоненту.

Визначено, що авторитетність державної служби є важливим чинником підвищення ефективності її впливів на суспільство і має досягатись головним чином через процес морального самовдосконалювання державних службовців. Специфіка феномену авторитетності у державній службі полягає у необхідності співпадіння позитивних домінант, передбачених законодавством, в першу чергу Конституцією України; особистих моральних установок державного службовця і ціннісних очікувань його оточення. Феномен авторитетності виявляє себе через явище соціальної еліти. Визначено, що здійсненню державною службою функції еліти українського суспільства сприятиме моральне самовдосконалювання державних службовців як її носіїв.

Сформульовано основні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби, до яких належать моральність, професіоналізм, формування стратегії поведінки державних службовців, запобігання стресогенних ситуацій, а також домірність ритмам поступального розвитку суспільства; доцільність функціонування державної служби з погляду забезпечення реалізації еволюційних завдань суспільства; рівень морального саморозвитку державного службовця як носія державної служби; помірність як ознаку діяльності державних службовців; толерантність як спосіб світосприйняття, і засіб зняття стресогенних ситуацій; адекватність як спосіб запобігання стресогенним ситуаціям; дотримання правил етикету як похідного відносно норм етики.

Виявлено, що проблеми реалізації "Програми підтримки малого підприємництва" криються, крім економічної, в етичній площині, а відтак, мають долатися засобами етики - забезпечення дотримання в регулюючих впливах носіїв державної служби на суб'єкти малого підприємництва принципів помірності, домірності, доцільності, адекватності, толерантності.

Здійснений у дисертаційному дослідженні аналіз соціально-етичного потенціалу державної служби дозволяє висловити ряд практичних рекомендацій, урахування яких сприятиме більш інтенсивній розбудові української державності на сучасному етапі, зокрема по:

створенню робочих експертних груп, що складатимуться із професійних фахівців з етики, з метою здійснення науково обґрунтованої етичної експертизи законодавчих актів з питань державної служби України;

запобіганню стресогенних ситуацій шляхом здійснення постійної етичної експертизи з метою підвищення ефективності функціонування державної служби;

включенню до повноважень координаційних рад з питань розвитку підприємництва, створених при органах місцевої влади, етичної експертизи взаємодії носіїв виконавчої влади й суб'єктів малого підприємництва;

розширенню обсягу викладання курсу “Етика державного службовця” в навчальних закладах, що готують фахівців з державного управління.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

Колтун В.С. Етичні виміри державної служби: Методол. аналіз // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 3. - С. 310-315.

Колтун В.С. Етика і економіка. Взаємозв'язок на регіональному рівні // Зб. наук. пр. УАДУ / За ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - Вип. 2. - Ч. ІІ. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - С. 119-125.

Колтун В.С. Етика і ефективність у державній службі // Зб. наук. пр. УАДУ / За ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Вип. 1. - С. 180-192.

Колтун В.С. Удосконалення державної служби як соціально-етичного феномену // Командор: Вісн. держ. службовця України. - 2001. - №1. - С. 5-9.

Колтун В.С. Етичні чинники формування управлінської регіональної еліти України // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. Київ, 30 трав. 2001 р. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - С. 204-206.

Колтун В.С. Кодекс етики виборної особи територіальної громади // В.П. Рубцов. Етика політиків і службовців (підходи до кодифікації). - К.: Ін-т місцевої демократії, 2001. - С. 31-33.

Колтун В.С. Кодекс етики посадової особи виконавчого органу місцевої ради // В.П. Рубцов. Етика політиків і службовців (підходи до кодифікації). - К.: Ін-т місцевої демократії, 2001. - С. 48-52.

Размещено на Allbest.ru