Процесуальні форми адміністративно-юрисдикційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: Процесуальні форми адміністративно-юрисдикційної діяльності

Зміст

Вступ

1. Провадження у справах про адміністративні правопорушення

2. Провадження за скаргами громадян

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Адміністративно-юрисдикційна діяльність компетентних суб'єктів здійснюється в регламентованих законом процесуальних формах і порядку. Так, деякі адміністративний залежно від характеру індивідуальних адміністративних справ виокремлюють у рамках єдиного інституту адміністративно-юрисдикційної діяльності певні її види - адміністративні провадження, кожен з яких відрізняється своєрідністю, конкретним призначенням, організаційно-правовими формами, суб'єктами тощо. Вважаючи сукупність адміністративних проваджень базовою характеристикою адміністративної юрисдикції, учені виділяють такі їх види: провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження, провадження за скаргами, узгоджене провадження.

В юридичній літературі зустрічаються й інші класифікації адміністративно-юрисдикційних проваджень. Так, В. К. Колпаков до адміністративних проваджень відносить: а) провадження щодо застосування заходів примусу в державному управлінні; б) дисциплінарне провадження; в) провадження у справах про адміністративні правопорушення; г) провадження щодо застосування заходів матеріального впливу.

В. Г. Розенфельд і В. В. Серьогіна виокремлюють: 1) провадження, пов'язані з розглядом індивідуальних адміністративних спорів (розгляд за участю представників органів виконавчої влади, профспілок, трудових колективів колективних трудових конфліктів, розгляд представниками виконавчої влади, місцевими адміністраціями скарг громадян, а також розгляд судами (суддями) скарг на незаконне порушення прав, свобод та інтересів громадян, правові акти і дії органів влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і громадських організацій); 2) провадження щодо застосування заходів державного примусу (застосування таких заходів, як примусова госпіталізація інфекційних та венерично хворих осіб, примусове лікування, адміністративний нагляд та ін.); 3) провадження у справах про адміністративні правопорушення; 4) провадження у справах про порушення митних правил. адміністративний юрисдикційний процесуальний

О. М. Бандурка і М. М. Тищенко до юрисдикційних відносять три види адміністративних проваджень: провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження і провадження за скаргами громадян.

1. Провадження у справах про адміністративні правопорушення

Провадження у справах про адміністративні правопорушення є найбільш регламентованим і дослідженим видом адміністративного провадження. Його можна визначити як сукупність здійснюваних на підставі закону компетентними суб'єктами процесуальних дій щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення. Провадження у справах про адміністративні правопорушення є способом і формою здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ. Тільки в рамках такого провадження і з його допомогою компетентні посадові особи органів внутрішніх справ можуть реалізовувати свої юрисдикційні повноваження, застосовувати до правопорушників заходи адміністративного примусу, особливо адміністративні стягнення.

Основні вичерпні положення і принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення закріплено у відповідних статтях розділів IV і V КУпАП. Застосування під час провадження у справах про адміністративні правопорушення заходів державного примусу обумовлює високий ступінь формалізації процесу. Тут чітко визначено завдання провадження (ст. 245 КУпАП); обставини, що виключають провадження (ст. 247); види доказів (ст. 251); вимоги до процесуальних документів, зокрема до протоколу (статті 254-257), постанови за справою (статті 283-286) тощо; заходи забезпечення провадження (ст. 260); права учасників провадження (статті 268-275); строки і порядок розгляду справ (статті 277-279); оскарження і опротестування постанов за справою (статті 287-297); виконання постанови (глави 25-33, статті 298-330).

Провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою сукупність послідовних, взаємопов'язаних, поетапно здійснюваних процесуальних дій, які йменуються стадіями провадження. У чинному законодавстві такі стадії спеціально не виокремлюються, але більшість науковців визначає такі стадії провадження:

1) порушення справи про адміністративне правопорушення;

2) розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення за справою постанови;

3) оскарження (або опротестування) постанови за справою про адміністративне правопорушення (факультативна стадія);

4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Аналіз законодавства України дозволяє виокремити два види провадження у справах про адміністративні правопорушення - звичайне та спрощене. Звичайне провадження здійснюється у більшості справ і детально регламентується чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу; визначає зміст, види запобіжних заходів і порядок їх застосування, права й обов'язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами, тощо. Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст. 258 КУпАП. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, одночасно ухвалює і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження). У разі стягнення штрафу порушнику видається квитанція про його сплату. Оформлення попередження здійснюється шляхом вручення офіційного письмового попередження або іншим установленим законом шляхом (наприклад, відмітка у талоні попереджень). Зазначимо, що в органах внутрішніх справ застосовуються як звичайне, так і спрощене провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Більшість працівників за порушення правил дисципліни несе відповідальність згідно з приписами трудового законодавства, і лише дисциплінарна відповідальність службовців, що реалізують свої повноваження поза рамками трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку, регулюється, крім КЗпП України, іншими правовими актами (законами, указами Президента України, відомчими нормативно-правовими актами). Зокрема, працівники органів внутрішніх справ несуть дисциплінарну відповідальність за Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України. Крім того, вони підлягають дисциплінарній відповідальності не тільки за дисциплінарні проступки, а й за скоєння адміністративних правопорушень відповідно до ст. 15 КУпАП.

2. Провадження за скаргами громадян

Звернення громадян до органів внутрішніх справ з питань забезпечення законності є їх конституційним правом. Воно закріплюється положеннями ст. 40 Конституції України, яка проголошує, що всі мають право надавати індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У розвиток конституційних положень діє ціла низка нормативно-правових актів, які регламентують ці питання, і передусім це Закон України "Про звернення громадян" від. 2 жовтня 1996 р.

Скарги посідають особливе місце серед звернень громадян, оскільки вони мають юрисдикцій ні ознаки, тобто має місце спір про право. Реалізація конституційного принципу законності передбачає неухильне дотримання прав і законних інтересів громадян, дозволяє ефективно захищати їх від будь-яких порушень. Право на подачу скарги - один із дієвих способів усунення можливих порушень законності, важливий гарант відновлення порушених суб'єктивних прав. Як і будь-якому іншому адміністративному провадженню, провадженню за скаргами громадян притаманні певні стадії: 1) порушення провадження за скаргою; 2) власне розгляд скарги і ухвалення за нею рішення; 3) оскарження чи опротестування рішення за скаргою; 4) виконання рішення за скаргою.

Під час перевірки скарг посадові особи органів внутрішніх справ зобов'язані:

1) об'єктивно, всебічно і вчасно їх перевіряти;

2) на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає скаргу;

3) скасовувати або змінювати у передбачених законодавством України випадках оскаржувані рішення у разі, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам; невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомірних дій; виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

4) забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання ухвалених у зв'язку зі скаргою рішень;

5) письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть ухваленого рішення;

6) вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести ухвалене рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

7) у разі визнання скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження ухваленого за нею рішення;

8) не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

9) особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, уживати заходів щодо усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Посадові особи органів внутрішніх справ при розгляді скарг громадян зобов'язані уважно заглиблюватися в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у скарзі обставин, вживати інших заходів для об'єктивного вирішення порушених автором скарги питань, з'ясування й усунення причин та умов, які спонукають авторів скаржитися. До перевірки скарг можуть залучатися позаштатні працівники органів внутрішніх справ і представники громадськості. За результатами перевірки скарг складається мотивований висновок, який має містити в собі об'єктивний аналіз зібраних матеріалів. Якщо під час перевірки виявлено порушення прав громадян, недоліки в діяльності органів внутрішніх справ, зловживання посадових осіб владою або службовим становищем, то у висновку має бути зазначено, яких конкретно заходів вжито до усунення цих порушень і покарання винних. Висновок підписується особою, яка проводила перевірку, і затверджується керівником органу, підрозділу внутрішніх справ. Рішення, які ухвалюються за скаргами, мають бути обґрунтованими. Посадова особа, визнавши скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання ухваленого рішення.

Висновок

Якщо в якості критеріїв класифікації видів юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ обрати характер, особливості і ступінь складності фактичної сторони адміністративних правопорушень та пов'язану з цим складність юрисдикційної процедури (маються на увазі її обсяг і межі), то можна навести таку класифікацію адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ:

а) провадження в органі адміністративної юрисдикції першої інстанції (це згадані вище загальні (повні) адміністративні провадження);

б) прискорене провадження (це спрощене провадження, про яке теж згадувалося вище);

в) спеціальне провадження із застосування адміністративних стягнень за скоєння злочинів, що не становлять великої суспільної небезпеки;

г) провадження в органі адміністративної юрисдикції другої інстанції (наприклад, посадовою особою вищого рангу (посади) порівняно з працівником, який первинно розглядав матеріали адміністративної справи. Як уже зазначалося, усі з розглянутих вище адміністративних проваджень мають факультативну стадію - оскарження (опротестування) ухваленого органом адміністративної юрисдикції першої інстанції рішення).

Список використаної літератури

1. Адміністративна діяльність. Частина особлива [Текст]: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. - X.: Ун-т внутр. справ, 1998. - 305 с

2. Адміністративне право. Загальна частина [Текст]: навч. посіб / С. М. Алфьоров, С. В. Ващенко, М. М. Долгополова, А. П. Куши. - К. Центр учб. л-ри, 2011. - 216 с.

3. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая [Текст]: учебник; под ред. А. П. Коренева. - Изд. 3-е. - М.: Моск. акад. МВД России: Щит-М, 2000.- 304 с.

4. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Особенная : учебник; под ред. А. П. Коренева. - Изд. 3-е, неправ, и доп. -М.: "Щит-М", 2001. - 360 с.

5. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ (Загальна частина) [Текст]: підручник ; авт. кол. Ю. І. Римаренко, Є. М. Моісеєв, В. І. Олефір - керівники. - К.: КНТ, 2008. -816 с.

6. Адміністративна діяльність міліції [Текст]: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. - X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2004. - 448 с.

7- Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина [Текст]: підруч. для слухачів та курсантів вузів МВС України / за ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьева. - К.: КМУЦА, 1999. -178 с.

8. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина [Текст] : підручник ; кол. авт.; кер. С. М. Алфьоров. - К.: УАВС, 1995.- 177 с.

9. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Особлива частина [Текст]: підручник / кол. авт.; кер. С. М. Алфьоров. - К. : МВС України, 2011.-280 с.

10. Адміністративна діяльність. Частина особлива [Текст]: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. - X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ : Еспада, 2000. - 368 с.

9. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 06.10.2010 № 21 -рн/2010 [Текст] // Вісн. Конституц. Суду України. - 2010. - № 6. - С. 7.

10. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" (справа про строки адміністративного затримання) від 11.10.2011 № 10-рп/2011 [Текст]// Офіц. вісн. України. - 2011. - 7 листоп. (6 84). -С. 117.

Размещено на Allbest.ru