Злочинність та її види

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Ознаки злочинності

1.1 Поняття та ознаки злочинності

1.2 Взаємозв'язок понять «злочинність» та «злочин»

1.3 Види злочинності

1.4 Поняття латентної злочинності

2. Сучасні концепції причин та умов злочинності в Україні

3. Злочинність в Україні

Висновок

Література

Вступ

З 1990 року почалося зростання злочинності. Так, злочинність неповнолітніх збільшилась майже втричі, а молодіжна - в 2,5 рази. Таке становище характерне й для жіночої злочинності. За останні 10 років її питома вага в загальній масі злочинності зросла з 12 до 17%. У посадових і економічних злочинах частка жінок становить 35-40%. Кількість виявлених злочинів у сфері економіки за останні 10 років зросла на 39%. Значно збільшилась питома вага крадіжок, 75% з них складають розкрадання індивідуального майна громадян, причому майже третина припадає на квартирні крадіжки. Триває зростання злочинів вчинених з необережності, пов'язаних з використанням технічних засобів, а також злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин.

У найближчому майбутньому серйозною проблемою буде організована і професійна злочинність, яка перебудовує свої ряди. Цей висновок ґрунтується на тому, що нині злочинці сконцентрували в своїх руках великі капітали, мають всі необхідні технічні засоби, контролюють не лише нелегальний бізнес, але й фактично всю злочинність, намагаються проникнути в парламент, державний апарат і правоохоронні органи. Намагаються заволодівати прибутковими підприємствами через компаньйонство (вкладають гроші в їх розвиток), нав'язують співробітництво в інших формах, займаються вимагательством, готові до скоєння будь-яких злочинів.

Невтішні характеристики злочинності неповнолітніх. У кримінологічній літературі зазначається, що більш тривожної проблеми, ніж злочинність неповнолітніх, на сьогоднішній день нема. Деякі аргументи для таких висновків викладені вище. До них можна додати й такі:а) понад 40 тисяч неповнолітніх ніде не навчаються і не працюють;б) близько 70 тисяч підлітків стоять на обліку правоохоронних органів;в) 95% підлітків ніде подітися у вільний час;г) близько 20 тисяч дітей залишаються без батьківської опіки в результаті сімейного неблагополуччя - пияцтва, алкоголізму, наркоманії;д) щорічно 49% сімей розривають шлюб. Серед засуджених підлітків 40% - з неповних сімей. Серйозну загрозу становить бродяжництво і жебрацтво. Йдеться про соціальне середовище, яке формується з осіб, що розшукуються правоохоронними органами за скоєння злочинів, а також раніше судимих, які не виправилися під час відбування покарання. На рахунку цієї категорії злочинців кожне сьоме вбивство і зґвалтування, третій - розбійний напад, п'яте - пограбування, десяте - хуліганство.

У XXI століття ми вступили не тільки з багатьма невирішеними економічними й соціальними проблемами, але й із значним рівнем злочинності. Він завжди чутливо відображає стан суспільного організму. В останні роки наша країна опинилася в умовах економічної кризи, загострення багатьох соціальних протиріч. Це, звісно, викликає наростання соціальної напруги, девальвацію традиційних моральних цінностей, дестабілізацію громадського порядку, і, як наслідок, зростання злочинності.

В абсолютних числах та відносних показниках за категоріями зареєстрованих, особливо тяжких, розкритих та не розкритих злочинів, їхньої питомої ваги у 2011 та 2012 роках. Найбільш криміногенні регіони у 2012 році були м. Севастополь, АР Крим з показниками по 16.9, Запорізька область - 14.1, найменш криміногенними Івано-Франківська - 3.6 та Тернопільська - 4 області з розрахунку на 1000 населення. В 2011 році показник в АР Крим був ще більшим становлячи 17.9 зареєстрованих злочинів на 1 особу. Щодо особливо тяжких злочинів та найбільша їхня частка зафіксована у тій же АР Крим - 6.8, найменше традиційно на Івано-Франківщині - 1.3 на 1000 осіб.

Інша вагома характеристика - розкриття злочинів відтворює картину, яка склалася з лідерством у їхньому здійсненні, тут найвищі рівні розкриття злочинності в Івано-Франківській та Чернівецькій областях, 80,6% та 79,9% відповідно, а найнижчі в АР Крим - 40,5%, м. Київ - 40,2% та м. Севастополь - 40,1%. Показники питомої ваги розкритих тяжких злочинів до зареєстрованих знову свідчить про Івано-Франківської області у розкритті - 98,9% та найнижчий рівень розкриття у АР Крим з показником 39,3%.

З розглянутих показників випливає висновок, що у південних та індустріальних регіонах найвищий рівень злочинності, найнижчий у західних областях країни, а рівень розкриття - навпаки, найвищий на Заході, а найнижчий на півдні та столиці.

1. Ознаки злочинності

1.1 Поняття та ознаки злочинності

Злочинність - соціальне зумовлене, історично мінливе, порівняно масове та кримінологічне явище, що проявляє себе в системі кримінально-карних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили.

Беручи визначення злочинності за основу, необхідно розглянути ознаки злочинності з метою більш детального розкриття змісту поняття «злочинність».

1. Злочинність - явище негативне, що завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема.

2. Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер. Злочинність - це дзеркальне відбиття тих негативних суперечностей, що існують в нашому суспільстві. Вона соціальна тому, що складається з дій, скоєних людьми в суспільстві проти інтересів всього суспільства чи певної його частини.

Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає, що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства та разом із суспільними відносинами змінювались поняття злочинного та незлочинного.

Злочинність є перехідним явищем. Необхідно пам'ятати, що злочинність - це система, яка має свою внутрішню логіку розвитку, а тому революційна зміна одного суспільного ладу на інший не знищує її. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.

Злочинність має кримінально-правову характеристику. Поняття злочину - базового елемента поняття «злочинність» - дає кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає кримінальне законодавство. Тож декриміналізація чи криміналізація тих або тих діянь впливає на всі її показники.

Злочинність - не статистична сукупність злочинів, а власне явище.

Злочинність - це не механічна сукупність, а цілісна сукупність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами.

Злочинності притаманна ознака самодетермінувального явища, тобто самовідтворення, що характерне для злочинності неповнолітніх, рецидивістів та ін.

Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених на певній території у відповідний період часу.

Злочинності притаманна іррегулярність. Іррегулярність стосовно злочинів проявляється в тому, що індивідуальні акти поведінки (крім співучасті), належні до масової сукупності, здійснюються незалежно один від одного. Неможливо сказати заздалегідь, ким безпосередньо, коли та як буде вчинено злочин.

Злочинність має масовий характер. Стосовно злочинності це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукупності дій.

Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість злочинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік). Такі порівняно масові явища не можуть змінюватися дуже швидко. Різкі коливання деяких показників швидше свідчать про недоліки обліку, ніж про реальні зміни в стані певного явища.

1.2 Взаємозв'язок понять «злочинність» та «злочин»

Стан злочинності формується зі вчинення протягом визначеного часу злочинів. Тож постає питання характеру зв'язку між злочинністю та злочином.

Пояснення взаємозв'язку ґрунтується на філософських категоріях «одиничного», «окремого» та «загального». Відношення між ними мають діалектичний характер. Зміни в кількості, структурі, особливостях злочинів призводять до змін у характеристиці злочинності.

У злочинності відображаються найбільш суттєві ознаки окремих злочинів, а випадкові, притаманні лише деяким з них, відсіюються. Так вимальовуються закономірності, пізнання яких є основою як організації боротьби зі злочинністю, так і її прогнозування на майбутнє.

Злочинності, на відміну від окремого злочину, притаманна ознака самодетермінації, тобто самовідтворення.

Спільною рисою злочинності та злочину вважається їхня негативна суспільна й правова оцінка. Тож суспільство та держава вживають заходів щодо обмеження сфери їхнього прояву.

1.3 Види злочинності

Злочинність загалом поділяється на два види: первинну (сукупність злочинів, скоєних уперше) та рецидивну (сукупність повторних злочинів). Кожний з цих видів розмежовується на: злочинність чоловіків і злочинність жінок. При подальшій класифікації злочинність і чоловіків, і жінок ділиться, у свою чергу, на злочинність дорослих та неповнолітніх осіб. Додатково можна назвати міську й сільську злочинність, злочинність у сфері сімейно-побутових відносин, злочинність регіонів. На сьогоднішній день дуже актуальною для нашого суспільства стала організована та професійна злочинність.

Такий видовий розподіл допомагає, по-перше, конкретизувати вивчення багатьох проблем, а по-друге, це важливо для вирішення практичних завдань щодо запобігання цьому явищу в суспільстві.

Злочинність як соціальне явище містить низку рис і ознак, яких немає в окремій антисуспільній поведінці, зокрема й у злочині як індивідуальному акті поведінки та формі прояву злочинності.

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв, основними з яких є:

рівень злочинності;

коефіцієнти злочинності;

динаміка злочинності;

географія злочинності;

структура злочинності;

характер злочинності;

«ціна» злочинності;

стан злочинності.

Рівень злочинності - це її кількісна характеристика, що вимірюється в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу на визначеній території.

Динаміка злочинності - показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.).

На динаміку злочинності як соціально-правове явище впливають дві групи факторів. Перша - це причини та умови злочинності, демографічна структура населення й інші соціальні процеси та явища, що впливають на злочинність. Друга - зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинних діянь.

Структура злочинності - це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в загальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і «напрямок головного удару» в боротьбі з нею. Структура виразно показує, що таке злочинність у безпосередніх конкретних умовах, яка визначаюча якість цього явища.

Характер злочинності зумовлюється кількістю найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності, а також тим, якою є характеристика осіб, які їх скоїли.

Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.

Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерівномірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється:

конкретними соціальними умовами певного регіону;

економічною його характеристикою;

національним складом і структурою населення;

послабленням соціального контролю за поведінкою людей;

рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвіллята побуту населення;

рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.

1.4 Поняття латентної злочинності

Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки та судом.

Суспільна небезпека латентної злочинності полягає в тому, що:

питання боротьби з латентною злочинністю не беруться до уваги і не плануються, а тому не можуть бути ефективними;

вона зменшує ступінь достовірності прогнозів злочинності, утруднює визначення напрямків боротьби з нею;

якщо при розкритих злочинах спричинення матеріальних збитків частково відновлюється, то в разі прихованих - вони не тільки не відновлюються, але немає навіть процесуальних шляхів для цього;

почуття безкарності заохочує осіб, які скоїли тяжкі злочини, продовжувати свою злочинну діяльність, тобто сприяє зростанню злочинності, зокрема, рецидивної;

латентна злочинність, оскільки вона все ж "помічається" довколишніми, руйнує їхні моральні та право заборонні бар'єри;

під її впливом деякі члени суспільства стають на злочинний шлях;

складає хибне враження про фактичні обсяги злочинності, її рівень, структуру, динаміку, про величину й характер шкоди, завданої злочинністю;

заважає реалізації принципу невідворотності відповідальності за вчинені злочини;

підриває авторитет правоохоронних органів держави;

знижує активність громадян у боротьбі зі злочинністю;

* сприяє зростанню соціальної напруги в суспільстві;

* сприяє процесам самодетермінації злочинності.

У науковій юридичній літературі розрізняють латентність трьох видів: природну, штучну та пограничну.

Природна латентність - це сукупність тих випадків, коли факт злочину був, але він не став відомим правоохоронним органам. Наприклад, неповідомлення потерпілих про злочин.

Штучна латентність - факт злочину відомий, але з різних причин правоохоронні органи не ставлять його на облік, щоби створити враження успішності боротьби зі злочинністю.

Погранична латентність - факт злочину стався, але потерпілий не усвідомлює цього (приміром, пожежі, кишенькові крадіжки).

2. Сучасні концепції причин та умов злочинності в Україні

Вітчизняна злочинність є особливим різновидом злочинності - це злочинність кризового типу. Що це означає? З одного боку, вона породжена соціальною кризою в Україні, а з другого, будучи її породженням, вона створює благодатний грунт для поглиблення кризи. Вивести нашу країну із соціальної кризи можна лише розірвавши це зачароване коло. Якщо його не розірвати, то будь-які реформи в Україні - політичні, економічні, правові, моральні тощо - приречені на невдачу, що ми наразі й маємо. Злочинність кризового типу має властивість зводити нанівець будь-які добрі наміри реформаторів. У цьому її небезпека й особливий злоякісний характер. Тому кількісна характеристика вітчизняної злочинності має другорядне значення, а першорядного набуває у сучасних умовах її якісна характеристика. Є достатньо підстав вважати, що протидія злочинності в Україні наразі має ненауковий, а інколи й антинауковий характер. Через відсутність належного наукового забезпечення боротьба із злочинністю в Україні нагадує поведінку «вершника без голови».

Проблема причин злочинності - одна з центральних у кримінології. Вона існує протягом тисячоліть, тобто виникла значно раніше самої науки кримінології.

Коли розглядається понять причин злочинності через спектр філософського вчення про причинність, то поряд із поняттям причини, яка викликає певний наслідок, неодмінно стоїть поняття умови, яка сама цього наслідку не викликає, але сприяє причині «виконати свою справу».

На сьогодні надзвичайно актуальним злочином для нашої держави є проблема боротьби з торгівлею людьми (особливо жінками).

Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, вже має досить тривалий сумний досвід втрати значної кількості жінок і дівчат, вивезених з її території за кордон, де вони стають жертвами різноманітних методів та форм експлуатації, найпоширенішою з яких є примушення до заняття проституцією.

Серед причин поширення торгівлі людьми також спостерігається певна динаміка. Так, традиційно виділяються безробіття, низький рівень життя, правова неграмотність населення, поверхові уявлення про легкість життя у західних країнах, відсутність реальної інформації про проблему, сексуалізація життя, реклама сексу, інтернаціоналізація економіки, активна міжнародна трудова міграція, поява можливості для українських громадян виїзду за кордон тощо. На першому місці серед внутрішніх факторів залишається скрутне економічне становище. Фемінізація бідності сприяє пошуку будь-яких заробітків, навіть без врахування можливих негативних наслідків. Дослідники з різних країн помітили, що в цій ситуації жінки швидше погоджуються на роботу, що не відповідає їх рівню освіти і кваліфікації, у той час, як чоловіки в подібній ситуації вагаються. Зростає кількість родин, де жінки є головними годувальницями, на чиї плечі лягає відповідальність за всю родину. Але якщо 5-8 років тому головним чинником бідності було безробіття, то сьогодні і жінки, і експерти наголошують не стільки на безробітті як причині бідності, скільки на дуже низьких заробітках, які не дотягують до межі бідності навіть за висококваліфіковану працю (лікарі, медичні працівники, вчителі, серед яких абсолютна більшість - жінки), наслідком чого стає бідність і безвихідь. Спостерігається унікальне явище обвального зниження рівня життя тієї частини населення, що за світовими стандартами відноситься до «середнього класу». Все це штовхає громадян на пошук роботи за межами України. Тим часом найбільш доступною для українських жінок сферою заробітку за кордоном є сексуальна індустрія, причому в нелегальному її варіанті. Безпосереднє спілкування з жінками, які бажають їхати працювати за кордон, і з тими, хто повернувся відтіля, свідчить, що негативну роль у поширенні торгівлі людьми в Україні, як і раніше, відіграє недостатня поінформованість українських громадян щодо можливостей працевлаштування за кордоном, а також про наслідки нелегального перебування там.

За 4 місяці 2008 року безпосередньо працівники Департаменту боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, викрили 163 злочини, передбачених ст. 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» Кримінального кодексу України, та встановили 108 осіб, які вчинили такі злочини. 177 громадян України - стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, з них 128 жінок та 19 неповнолітніх.

Дослідники створили свого роду «енциклопедію» проблеми торгівлі людьми в Україні. І дійшли висновку про існування прогалин у боротьбі з новітнім рабством. Інформаційна кампанія, твердять вони, не досягає маленьких містечок і сіл, і з освітніх програм вилучені чоловіки, а також жінки старшого віку, які раніше традиційно не вважалися групами ризику. Жертви торгівлі людьми не визнають себе такими або не знають, що мають право на отримання допомоги та компенсацію завданих збитків. Закон щодо захисту свідків хоч існує, але не застосовується, а вироки, винесені торговцям людьми, занадто м`які - до трьох років покарання умовно.

Неефективність політичних та економічних перетворень в державі, корумпованість чиновників, декларативність соціальної політики, зростання прірви між верхами та абсолютною більшістю населення, нездійсненність романтичних мрій перших років незалежності призвели до появи ще одного фактору - невіри в позитивні зміни в країні. Складність ситуації полягає в тому, що молоді люди не бачать перспектив для життя та реалізації в українському суспільстві. Батьки не бачать перспектив для своїх дітей. Вища освіта не стає запорукою нормального забезпеченого життя. Виїзд за кордон розглядається як умова не тільки вирішення тимчасових фінансових проблем родини, але і як стратегія життєвого шляху для молодого покоління.

Зрозуміло, що інформаційні кампанії в цьому випадку не можуть розглядатися у якості методу протидії, необхідні суттєві зміни в управлінні соціальними та політичними процесами в суспільстві.

Актуальною ознакою сучасності є поширення робіт з дослідження взаємодії економіки злочинності, оскільки наразі економіка України перебуває у стані стрімкого зростання економічної злочинності. Економічні злочини являють собою суттєву небезпеку для суспільства не лише через значну поширеність та різноманітність проявів злочинної економічної діяльності, але й через соціально небезпечний характер цих діянь.

Компанія Pricewater house Coopers оприлюднила щорічний всесвітній огляд динаміки економічної злочинності за 2009 рік. Наявність значної кількості респондентів в Україні вперше дозволила підготувати окремий звіт по країні. Українські підприємства забезпечили 65 із більше 3 000 відповідей всесвітнього огляду, 70% з них були надані вищим керівництвом українських компаній. Всесвітній огляд підтверджує негативний вплив економічної кризи на рівень економічної злочинності. Результати українського опитування збігаються з висновками всесвітнього звіту та підтверджують зростання ризиків, пов'язаних з економічною злочинністю. Тому виявлення неправомірних дій та запобігання економічному шахрайству є критично важливим для українського бізнесу в умовах економічної кризи.

З точки зору українських топ-менеджерів основними факторами, що впливають на зростання шахрайства, є:

- Корупція (26%)

- Загроза звільнення (23%)

Однак лише 13% респондентів глобального опитування визначили корупцію як основний фактор підвищення рівня шахрайства. Менш важливими для України (19% респондентів) є фінансові показники діяльності, яких важко досягти. Проте вони визнані найбільш впливовим фактором у всесвітньому звіті (47% опитаних).

Причини економічних злочинів 72% опитаних українських підприємств вважають зовнішнє шахрайство головною загрозою для компанії. Такий показник суттєво відрізняється від результатів всесвітнього опитування, в якому 53% респондентів виділяють внутрішні загрози як основне джерело ризиків. Основними джерелами зовнішнього шахрайства в Україні були визнані:

- Клієнти (33%)

- Агенти і посередники (19%)

- Постачальники (14%)

Основним джерелом внутрішніх ризиків українські респонденти вважають дії менеджменту середньої ланки (88% респондентів). У глобальному опитуванні лише 42% усіх внутрішніх ризиків пов'язані зі середньою ланкою керівництва, і стільки ж - з молодшим штатом.

Також криза нанесла удар своїм обов'язковим безробіттям, які неминуче ведуть до різкого сплеску майнових злочинів.

За даними держстатистики з початку року вдвічі виросло число замовлених убивств, проявів бандитизму - в 2,6 рази, викрадань людей - на 60%, розбійних нападів - на 13%, шахрайств - на 18,5%. Злочинність різко стала «урбанізованою», тобто епіцентр масових злочинів перемістився в міста. Найбільше дісталося Києву. За вісім місяців на столичних вулицях кількість зареєстрованих злочинів збільшилася більше ніж на чверть. А в цілому по країні число злочинів з використанням вогнепальної зброї і вибухівки зросло в 2009 році на 32.7%.

Також можна вважати, що судимість є однієї з основних причин злочинності. Саме алкоголізм і схильність раніше судимих громадян до здійснення правопорушень - це головні причини тяжких злочинів у країні.

«Кожні 30% всіх тяжких злочинів стосуються раніше судимими... алкоголь і раніше судимі громадяни - це головна причина масових злочинів у нашій країні». Більше 2/3 всіх вбивств здійснюються на ґрунті спільного вживання спиртного.

Також неправильно, коли в умовах економічної кризи ціни практично на всі товари постійно ростуть, а вартість горілки майже не зростає. «Це якраз неправильно (не підвищувати ціну на горілку)». Крім того, народні депутати не допустять підвищення ціни на алкоголь.

Нагадаємо, МВС занепокоєне зростанням злочинності у зв'язку з економічною кризою.

Також посилюється явище злочинів в Інтернеті. З усіх статистичних даних випливає, що таке зростання існує. Безсумнівно можна ствердити, що в деяких галузях кіберзлочинності, особливо тих, про які широко повідомляється у мас-медіа, це збільшення справді є помітним.

Мова йде про несанкціоноване копіювання інформаційних файлів чи програм для користувачів, несанкціонований доступ до інформаційних масивів і баз даних в АС. Дійсно, зловмисник, здійснивши несанкціоноване копіювання інформації з жорсткого диску ЕОМ на гнучкий диск, тобто здійснивши, по суті справи, крадіжку інформації, практично не залишає слідів. Звичайно, не в загально-прийнятому значенні, а в значенні фіксації своїх дій у комп'ютері. Це відбувається з тієї причини, що перша операція копіювання інформації з диску на диск розроблялася як функціонально-необхідна в ЕОМ, і тому ніяких заходів по її авторизації здійснено не було.

В якості спеціальних заходів, що перешкоджають реалізації злочинних намірів, використовують системи розмежування доступу (СРД) до ресурсів автоматизованих систем (програмні, програмно-апаратні і апаратні), які містять найрізноманітніші механізми захисту інформації в АС. Саме застосування подібних систем дозволяє, як мінімум, фіксувати факт скоєння несанкціонованих дій. Хоча, якщо бути коректним, в цьому випадку ми говоримо про достатньо ідеальну модель СРД, яка містить всі можливі механізми захисту. Останнє зауваження означає, що ряд реальних СРД можуть обминатися зловмисниками, причому сам факт «злому» системи захисту може фіксуватися, а може бути нею і не «поміченим».

Практика показує, що на сьогодні, в умовах застосування недостатньо стійких (надійних) СРД, факт здійснення комп'ютерного злочину у переважній більшості випадків виявляється за вторинними наслідками, тобто за крадіжкою грошових засобів, інтелектуальної власності, здійсненням аварій тощо. І навіть у цих випадках не всі потерпілі йдуть на те, щоб оприлюднити факт злочинних посягань на їхні комп'ютерні системи. Мотиви при цьому найрізноманітніші: від найлегковажніших, з посиланням на випадок, до побоювання втрати престижу фірми з метою запобігання відтоку клієнтів.

Найбільш поширені правопорушення це такі злочини, як шахрайства на інтернетних аукціонах, шахрайства в інтернетних трансакціях продажу, купівлі та викрадення тотожності, тобто даних про осіб. У нас це явище найчастіше стосується фішингу, тобто здобування даних з платіжних карток - а точніше з магнітної смужки банківських платіжних карток.

Банківська система держави, яка пов'язана з накопиченням, розподілом і використанням державних і приватних коштів, є однією з найбільш притягальних для окремих злочинців. Значна кількість різного роду фінансових афер здійснюються сьогодні при виконанні різних банківських операцій.

Наведений матеріал свідчить про те, що з кожним роком способи вчинення злочинів змінюються. Дане явище зумовлене як складністю самих засобів комп'ютерної техніки, так і різноманітністю та постійним нарощуванням інформаційних операцій, багато з яких відображають рух фінансових і грошових коштів, науково-технічних розробок тощо.

Також проблема злочинності неповнолітніх за всіх часів і зараз є високо-актуальною для будь-якого суспільства. Не є тут винятком і сучасне українське суспільство. Адже мова йде про ту його частину, яку воно має підтримувати та всіляко забезпечувати її фізичне, психічне та моральне здоров'я, виховання, підготовку до виконання своєї суспільної ролі за природним законом зміни поколінь. Зрозуміло, що виконання цієї суспільної функції багато в чому залежить від нормального соціального розвитку суспільства в цілому.

Громадянська незрілість, моральні та протиправні збочення неповнолітніх, тим паче вчинення ними суспільно небезпечних діянь, якими є злочини, мають викликати (знову-таки за нормальних соціальних умов) виняткову занепокоєність суспільства, держави, вимагають глибокого аналізу та вжиття всіх необхідних заходів для недопущення таких проявів, пріоритетного запобігання їх вчиненню, найбільш раціонального реагування на вчинені злочини, включаючи покарання та альтернативи останньому.

Детермінанти злочинів неповнолітніх загалом тотожні тим, які обумовлюють злочинність дорослих. Це ті самі кризові явища і процеси, що існують у нашому суспільстві на макро- і мікрорівні. Але у зв'язку з неповноліттям правопорушників вони мають свою специфіку. Чинниками, які обумовлюють злочини неповнолітніх, традиційно вважаються: негативний вплив у сім'ї; недоліки у шкільному вихованні; незайнятість суспільно корисною працею; негативний вплив мікросередовища; вади у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів неповнолітніх.

Однак, з розвитком інформаційного забезпечення суспільства перелік детермінант злочинності неповнолітніх розширюється. Засоби масової інформації (ЗМІ), і особливо телебачення, стали невід'ємною частиною культури сучасного суспільства. Саме ЗМІ створюють своєрідний інформаційний фон, на основі якого людина і зокрема молода, формує певний світогляд щодо способу, і стилю життя, моделей поведінки. В цьому розумінні засоби масової інформації мають в своєму розпорядженні невичерпні можливості позитивного впливу на свідомість людей, формування у них, особливо у неповнолітніх і молоді, високих моральних якостей, громадської активності, зразків правомірної поведінки, нетерпимості до порушень закону тощо.

Незважаючи на вимоги чинного законодавства і зокрема ст. 41 Закону України «Про телебачення й радіомовлення» в якій вказується, що передачі (фільми) які можуть завдати шкоди фізичному, психічному, моральному розвитку неповнолітніх забороняються, на телебаченні все більше пропагуються стандарти поведінки телегероїв, які несумісні з цінностними орієнтаціями суспільства і пов'язані з демонстрацією культу сили та жорстокості. Наявність значного відсотку фільмів з проявами агресії та насильства негативно впливають на психіку неповнолітніх, деформують шкалу загальнолюдських цінностей, створюючи тим самим умови для їх злочинної поведінки.

Підсумовуючи можна зазначити, що злочинність неповнолітніх в останні роки проявляє деяке зменшення, але продовжує залишатись виключно небезпечним явищем. До детермінант, які сприяють злочинності неповнолітніх відносяться недоліки сімейного та шкільного виховання, негативний вплив з боку мікро- та макросередовища тощо. При цьому одним із чинників, що сприяє злочинності неповнолітніх є також негативний вплив засобів масової інформації і зокрема, телебачення.

Складовою частиною негативного впливу ЗМІ на протиправну поведінку неповнолітніх є значний відсоток трансляції інформаційної продукції з елементами насильства та агресії, безконтрольність доступу неповнолітніх до такої інформаційної продукції, недостатня увага до цієї проблеми з боку батьків, педагогів, працівників органів і служб у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ, органів досудового слідства й судів тощо.

Разом з тим, залучення ЗМІ до запобігання злочинності серед неповнолітніх є одним з найбільш перспективних напрямків, враховуючи специфічність та масштаби їх впливу на неповнолітніх. При цьому запобіжні дії повинні охоплювати всі аспекти проблеми, а саме залучення ЗМІ до пропаганди здорового способу життя, поваги загальнолюдських цінностей, а також підвищення рівня правової культури (започаткування циклу теле- та радіопередач з цієї проблеми, розширення інформаційного висвітлення її у пресі, розробка відповідних методичних рекомендацій); переорієнтація ЗМІ, і в першу чергу телебачення, з акцентування на продукції, що містить елементи агресії та насильства на пропагування кращих зразків національно-культурного і мистецького здобутку.

3. Злочинність в Україні

Згідно з даними Міністерства внутрішніх справ України станом на 20 листопада 2012 року зареєстровано 443,7 тис. злочинів, що на 6,6% менше порівняно з аналогічним періодом 2011 року. Зокрема, спостерігалося незначне зменшення кількості зареєстрованих злочинів середньої тяжкості - 231,2 тис., що на 4,8% менше ніж минулого року, тяжких злочинів - 145,7 тис., що на 7,1% менше ніж минулого року. Збільшилась питома вага злочинів середньої тяжкості (52,1% [51,1%] від загальної кількості зареєстрованих злочинів), питома вага тяжких злочинів зменшилась (32,8% [33%]). Істотно зменшилась (на 11,3%) кількість зареєстрованих особливо тяжких злочинів - 9,3 тис., злочинів невеликої тяжкості - 57,4 тис. (на 11,5%).

Незначне зменшення рівня злочинності відбулося за рахунок зменшення кількості злочинів проти власності. Так, станом на 20 листопада 2012 року зареєстровано 241,1 тис. крадіжок майна, що на 3,9% менше ніж у аналогічному періоді 2011 року, зокрема: у Тернопільській області - на 29,4% менше; Волинській - на 20,6%; Донецькій - на 16,8%; Чернівецькій - на 16,6%; Полтавській - на 15,7%; Миколаївській - на 14,9%; Вінницькій - на 14,8%; Хмельницькій - на 14,2%; Закарпатській - на 14,1%; Рівненській - на 11,2%. На 27% збільшилася кількість крадіжок майна в Одеській області.

Слід також зазначити, що на 2,1% зменшилася кількість крадіжок із квартир громадян - 21,4 тис. [21,9 тис.] (або 4,8% [4,6%] від загальної кількості зареєстрованих злочинів).

Зареєстровано 23,3 тис. випадків шахрайства, що на 5,1 % більше ніж за аналогічний період минулого року. Питома вага шахрайств збільшилася порівняно із 2011 роком і становила 5,3% [4,7%] у структурі зареєстрованих злочинів.

На 7,4% зменшилася кількість умисних убивств та замахів - 2,1 тис. Зменшення кількості умисних вбивств відбулось у 14 областях, місті Києві та Автономній Республіці Крим, а саме: у Волинській - на 56,8%; Херсонській - на 30,5%; Чернігівській - на 25%; Житомирській - на 24,2%; Луганській - на 23,2%; Сумській - на 19%; Хмельницькій - на 17,8%; Донецькій - на 15,6%; Харківській - на 11,5%; Полтавській - на 10,5%; Кіровоградській - 10,1%; Івано-Франківській - 8,7%; Закарпатській - на 6,7%; Дніпропетровській - 1,2%; у місті Києві - 12,6% та в Автономній Республіці Крим - на 10,2%. Найбільше збільшилась кількість умисних вбивств у Рівненській області - на 55% або 1,5% від загальної кількості умисних вбивств та Черкаській області - на 50%, або 3%. Зареєстровано 101 [102] випадок одночасного вбивства двох або більше людей, вчинено 8 [15] умисних вбивств на замовлення. Поменшало випадків умисних вбивств із використанням вогнепальної зброї (зареєстровано 80 [84] таких випадків, що на 4,8% менше ніж у минулому році).

Станом на 20 листопада 2012 року зареєстровано 3,1 тис. умисних тяжких тілесних ушкоджень, що на 3,3% менше ніж у аналогічному періоді минулого року. Водночас кількість таких посягань збільшилася у 9 областях, місті Севастополі та Автономній Республіці Крим, зокрема: у Волинській - на 30,8%; Сумській - на 30%; Житомирській - на 21,4%; Харківській - на 14,6%; Херсонській - на 13,9%; Полтавській - на 8,1%; Кіровоградській - на 5%; Київській - на 3,5%; Вінницькій - на 2,9%; місті Севастополі - на 50% та Автономній Республіці Крим - на 10,1%. Було заподіяно 724 умисних тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками, що на 6,8% менше ніж у аналогічному періоді 2011 року.

Упродовж зазначеного вище періоду виявлено 221 фактів незаконного позбавлення волі або викрадення людини, що на 0,5% менше ніж у 2011 році.

Правоохоронними органами зареєстровано 155 фактів торгівлі людьми або інших незаконних угод стосовно людини, що на 16,2% менше ніж у аналогічному періоді минулого року. Кількість таких злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями, зменшилася на 12,2%, усього - 36 [41].

До 20 листопада 2012 року правоохоронними органами виявлено майже 9,7 тис. злочинів у сфері службової діяльності, що на 40,5% менше ніж у аналогічному періоді минулого року, питома вага цих злочинів зменшилась і становила 2,2% [3,4%] від загальної кількості зареєстрованих злочинів. Із них кількість випадків зловживання владою або службовим становищем становила 1,8 тис., що на 57,5% менше ніж у минулому році. Виявлено майже 2 тис. фактів одержання, давання та провокацій хабарів, що на 32,3 % менше порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Зареєстровано 45,3 тис. злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення, що на 11,2% менше ніж у 2011 році. Питома вага таких злочинів у загальній структурі всіх зареєстрованих злочинів зменшилась і становила 10,2% [10,7%].

На території України протягом майже 11 місяців 2012 року виявлено 258 організованих груп та злочинних організацій, учасники яких вчинили 2,1 тис. злочинів, що на 29% менше ніж протягом аналогічного періоду минулого року.

Неповнолітніми (або за їх участю) вчинено 14,2 тис. злочинів, що на 14,4% менше ніж у 2011 році; майже 7 тис. (або 49%) від цієї кількості - тяжкі та особливо тяжкі. Питома вага тяжких та особливо тяжких злочинів за розслідуваними справами становила 7,3 % [8%]. Неповнолітні вчинили 52 умисних убивств, заподіяли 104 умисних тяжких тілесних ушкоджень, вчинили 41 зґвалтування, 1,1 тис. грабежів, 245 розбійних нападів. Крім того, зареєстровано 327 фактів незаконного заволодіння автомобілем неповнолітніми особами, вчинено 9,5 тис. крадіжок чужого майна (питома вага таких злочинів від кількості розкритих становила 8,4% [9,8%]), у тому числі із квартир - 656 [850] або 5,6 % [6,9%].

Кількість аварій і наїздів на людей, що спричинили їхню смерть або заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, збільшилася на 16,7%, усього зареєстровано 2,2 тис. [1,9 тис.] таких злочинів.

Від насильницьких злочинів потерпіло 302,6 тис. осіб, із них 118,6 тис. (майже кожна третя) жінки. Серед потерпілих 7,6 тис. осіб - неповнолітні і 32,5 тис. - пенсіонери. Від злочинів загинуло 5,7 тис. осіб.

За даними Генеральної прокуратури України протягом дії КПК, який набрав чинності 20 листопада 2012 року, до органів досудового розслідування подано 343,4 тис. заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, із них 224,8 тис. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 50,6 тис. кримінальних проваджень закрито.

Про застосування заходів забезпечення провадження у виді тимчасового доступу до речей і документів та арешту майна до суду подано 6,9 тис. клопотань, із них задоволено судами 5,8 тис.

Загальна кількість клопотань про застосування запобіжного заходу, які були подані до судів, - 2,3 тис., із них найбільша кількість про особисте зобов'язання (ст. 179 КПК) - 1,3 тис. (задоволено судами - 1,2 тис.), про тримання під вартою (ст. 183 КПК) - 869 (задоволено судами - 745).

Кількість клопотань про проведення негласних слідчих дій становило 1,9 тис., із них найбільша кількість про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК) - 641 (задоволено судами - 477), про спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК) - 360 (задоволено судами - 303).

Про проведення обшуків до суду подано майже 1,7 тис. клопотань, із них задоволено судами 1,4 тис.

Про проведення допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК до суду подано 44 клопотання, із них задоволено судами 37.

Протягом зазначеного періоду на розгляд до суду було надіслано 4,9 тис. кримінальних проваджень, із них з обвинувальним актом 4,8 тис., з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності - 46.

Слід зазначити, що з 20 листопада 2012 року до суду було надіслано 258 кримінальних проваджень для розгляду питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості та угоди про примирення. Із них 164 угоди про визнання винуватості (задоволено судами 22), 94 угоди про примирення (задоволено судами 9).

За даними Державної судової адміністрації України за 2012 рік засуджено (за Кримінальними кодексами України 1960, 2001 років) 164,9 тис. [154,4 тис.] осіб, що на 6,9% більше порівняно з 2011 роком. Зокрема, за злочинами середньої тяжкості - 92,7 тис. осіб (що на 24,3% більше ніж за минулий рік); за тяжкими злочинами - 51,5 тис. осіб (що на 2,4% менше); за особливо тяжкими злочинами - 4,3 тис. осіб (що на 2,8% менше); за злочинами невеликої тяжкості - 23,7 тис. осіб (що на 3,7% більше). Слід зазначити, що питома вага за злочинами середньої тяжкості збільшилася (56,2% [48,3%] від загальної кількості засуджених осіб), за тяжкими злочинами зменшилася (31,2% [34,2%]), за особливо тяжкими злочинами зменшилась (2,6% [2,8%]), за злочинами невеликої тяжкості також зменшилась (14,4% [14,8%]).

Серед загальної кількості засуджених осіб, вироки (постанови) стосовно яких набрали законної сили, найбільшу частку становили засуджені за злочини проти власності - 85,4 тис. осіб, що на 8,3 % більше порівняно з 2011 роком або 51,8% [51,1%] від загальної кількості засуджених осіб; у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів - 27,4 тис. осіб, що на 6,6 % більше або стабільно 16,6% [16,6%]; проти життя та здоров'я особи (крім справ, що порушуються не інакше як за скаргою потерпілого) - 10,8 тис. осіб, що на 4,2% більше або 6,6% [6,7%].

Висновок

злочинність кримінальний право

В Конституції України взагалі найвищою соціальною цінністю визнаються людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека (ст.3). Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Злочинність завжди займала одне із перших місць серед найбільш гострих проблем, що турбували громадську думку.

З проблем злочинності, як правило, висловлюються всі, вважаючи, їх досить очевидними. Більшість політиків, які бажають влади, перш за все, обіцяють побороти саме це явище. Причому виступи останніх, громадських діячів, матеріали засобів масової інформації завжди сприймаються з живою цікавістю. І це зрозуміло, адже порушуються питання, що є найбільш життєво важливими для кожної людини. При цьому, як правило, висвітлюється досить очевидне в проблемі злочинності, те, що видно багатьом, нерідко висловлюються погляди, які досить поширені у суспільній думці, поряд з цим пропонуються певні рішення. На перший погляд, такі підходи здаються досить радикальними та такими, що можуть реалізовуватись у короткий термін.

Але досвід показує, що такого роду «прості» рішення лише на нетривалий час змінюють стан справ, а потім злочинність знову починає зростати: видозмінюються або форми кримінальної поведінки, або місця вчинення злочинів.

Багато людей вважають, що побороти злочинність можливо, керуючись лише здоровим глуздом - буденною свідомістю, не вивчаючи та не враховуючи весь накопичений у цій сфері людського досвіду, заперечуючи наукові рекомендації та ігноруючи навіть вимоги закону. У той же час, на зміну затриманим та заарештованим злочинцям приходять нові особи, які знаходяться і діють у тих же соціальних умовах, що і люди, які раніше вчиняли злочини.

Соціальна та економічна кризи спровокували зростання злочинності. Остання стала ледве не повсякденним фоном життя і навряд будь-кого можуть здивувати повідомлення про малолітніх вбивць, наркоманів чи алкоголіків.

Нині кожний п'ятий учень 5-го класу, кожний четвертий восьмикласник і кожний другий учень 11 класу схильні до вживання алкоголю. Поширення набула дитяча проституція.

В Україні щорічно близько 11 тис. дітей скоюють суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

Вони «опановують» нові види злочинів, які колись вважались «дорослими» - вимагательство, шахрайство. Деякі вчинки таких злочинців відзначаються особливою жорстокістю і цинізмом.

Розбудова правової держави, економічні зміни і реформування національного законодавства України не можливі без урахування сьогоднішніх реалій. Якщо взяти до уваги тільки сферу боротьби зі злочинністю, то статистика свідчить: в 1987 р. в Україні зареєстровано 237821 злочин, в 1992 р. - 480478, а в 2004 р. - майже 600 тис. Крім того, значною залишається так звана латентна або прихована злочинність.

Злочинність як явище завжди цікавила спеціалістів різних напрямків. Людство живе в страху перед злочинністю і стільки скільки воно існує, шукає методи і засоби боротьби з ній. Для того, щоб вести боротьбу зі злочинністю, необхідно її пізнати.

Нині в зв'язку з гострими соціальними і міжнаціональними конфліктами, економічним розвалом, політичною боротьбою за владу багато проблем злочинності загострилися.

Успішна боротьба зі злочинністю передбачає глибоке вивчення злочинів різних категорій з розкриттям їх рівня, структури, динаміки, причин і умов їх вчинення, а також розробку на цій основі системи ефективних заходів профілактики.

Організована злочинність становить значну небезпеку для суспільства, особливо коли воно знаходиться у стані реформування та розбудови державно-правової системи. Саме така, сприятлива для організованої злочинності, ситуація містить у собі загрозу її проникнення практично у всі сфери суспільних відносин, галузі господарювання та управління.

Боротьба з організованою злочинністю в Україні не отримує широкої підтримки населення. В уявленні пересічного громадянина головне призначення служб по охороні правопорядку полягає у забезпеченні поваги до особистості та його майна. Ось чому, на відміну від загально-кримінальної, організована злочинність мало турбує широку публіку: цей вид протиправної діяльності схований від її очей і, крім того, надає особам товари і послуги, протизаконний характер яких або не турбує споживачів, або сприймається деякими з них бажаною (наприклад наркотики). Більш того, незважаючи на те, що рівень організованої злочинності зростає, багато пересічних громадян просто не вірять в її існування.

Значні матеріальні засоби, що знаходяться в розпорядженні організованої злочинності, уможливлюють забезпечення висококваліфікованої юридичної допомоги тим членам кримінальних угруповань, по відношенню до яких розпочато кримінальне переслідування.

Структура кримінальних організацій відповідає їх конспіративному характеру, а тому передбачає, зокрема, суворий поділ обов'язків і відсутність контакту між особами, що діють на різних рівнях системи. Тому, коли правоохоронні органи затримують, наприклад, виконавця якогось злочину, найчастіше нитка на ньому й обривається.

Середні й вищі ешелони організованої злочинності зазвичай маскують свою протиправну діяльність легальним бізнесом, що надає їм респектабельності та погіршує викриття.

Злочинні організації виділяють спеціальні «фонди» для підкупу посадових осіб. Тому корупція зв'язує, з одного боку, організованих злочинців, з іншого боку, - державні установи, відомства, службовців, а також співробітників контролюючих органів. Періодично у пресі з'являються повідомлення про факти вимагательства й одержання хабарів управлінськими структурами і деякими співробітниками правоохоронних органів. Виплати, які організована злочинність здійснює для «захисту» від можливих зазіхань з боку закону, фактично призводять до того, що корумпований службовець сам стає членом кримінального угруповання. У той же час підкуп представників дрібних державних установ та службовців охоплює лише нижчий рівень сходів піраміди державної влади.

Потрібно також усвідомлювати сьогодні, що функціонуванню організованої злочинності сприяє недосконалість чинного законодавства.

Злочинні організації мають великі міжнародні зв'язки, що істотно ускладнює роботу національних органів по боротьбі з цим негативним явищем.

Тому боротьба з організованою злочинністю багато в чому залежатиме, по-перше, від альтернативи, яка може бути запропонована більшості рядових учасників організованих злочинних об'єднань з точки зору їх легальної зайнятості, отримання легальних доходів; по-друге, від успішної конкуренції легальних послуг, які можуть бути запропоновані населенню замість «тіньових»; по-третє, від успішної протидії проникненню організованої злочинності в державні структури, тобто реальної і ґрунтовної боротьби з корупцією. Проаналізовані аспекти є характерними не лише для України.

Магістральний шлях боротьби зі злочинністю - у створенні такої «траєкторії розвитку» при якій виключається саме «зіткнення» зі злочинністю. Але змінювати закономірності розвитку суспільства, - завдання досить складне. Впливати ж на динаміку і структуру злочинності можливо. Особливо актуалізується це завдання у перехідний, період у якому знаходиться сьогодні Україна.

Література

1. Аналітична довідка про стан злочинності в Україні за 1999 рік. - К., 2004.

2. Василевич В.В. Боротьба з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування / Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. - К., 1998.

3. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. - К.: Генеза, 1998.

4. Зелінський А.Ф. Кримінальна психологія. - К., 1999.

5. Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник / За ред. І.М. Даньшина. - Х.: Право, 1999

6. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

7. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. - Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. -- К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.

8. Курс криминалистики: В 3 т. / Под ред. О.Н. Коршуновой и А.А. Степанова. - СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004.

9. Руководство по расследованию преступлений: Учеб. пособие / Рук. авт. кол. А.В. Гриненко. - М.: Норма, 2002.

10. Руководство по расследованию преступлений: Науч. - практ. пособие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и др. - X.: Консум, 2001.

11. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. - К.: Концерн "Вид. Дім "Ін Юре", 2003.

12. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)

Размещено на Allbest.ru