Договір лізингу:поняття та юридичні властивості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ІМЕНІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

Реферат з господарського права

на тему:

«Договір лізингу:поняття та юридичні властивості»

виконала:

студентка 346 навчальної групи

Василишина О.Р.

перевірила:

викладач кафедри цивільного права,працівник ДПСУ

Тимошенко Л.В.

Хмельницький 2014

Зміст

Вступ

1. Сутність договору лізингу

1.1 Поняття договору лізингу

1.2 Істотні умови договору лізингу

2. Юридичні властивості договору лізингу

2.1 Види лізингових правочинів

2.2 Предмет та юридичні ознаки договору лізингу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Перша історична згадка про лізингову операцію відноситься до 1066 року, коли Вільгельм Завойовник орендував у нормандських судновласників кораблі для вторгнення на Британські острови. Цей досвід не був забутий, і всього через два століття, в 1248 році, була зареєстрована перша офіційна лізингова операція - хрестоносці, готуючись до чергового походу, отримали таким чином амуніцію (військове спорядження).

Введення в цивільну лексику терміну "лізинг" (від англ. "to lease"), що означає "орендувати" або "брати в оренду", пов'язують з операціями телефонної компанії "Белл", керівництво якої в 1877 році ухвалило рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду.

Проте перше суспільство, для якого лізингові операції стали основою його діяльності, було створено тільки в 1952 році в Сан-Франциско американською компанією "Юнайтед стейтс лізинг корпорейшн", і, таким чином, США стали батьківщиною нового бізнесу.

Досвід лізингової діяльності США і Англії в СРСР не використовувався. Тільки під час II-й Світової війни радянські громадяни познайомилися з поняттям лізингу (lend-lease). США поставляло своїм союзникам по блоку зброю, продовольство, автомобільну техніку, медикаменти і т. д. Проте відразу після війни слово "лізинг" зникло з української лексики більш ніж на чотири десятиріччя.

Лише на початку 90-х років український уряд звернув увагу на лізинг, використовуючи його для стимулювання інвестиційної діяльності.

В наступних розділах реферату ми детальніше розглянемо сутність договору лізингу.

1. Сутність договору лізингу

1.1 Поняття договору лізингу

Регулювання відносин, що складаються в процесі укладення та виконання договору лізингу, здійснюється за допомогою відповідних положень ГК України (ст. 292 “Лізинг у сфері господарювання”), ЦК України (статті 806-809), Закону України від 16 грудня 1997 р. (в редакції Закону від 11.12.2003) “Про фінансовий лізинг”, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відомчих нормативно-правових актів, зокрема: Примірного договору фінансового лізингу та Примірного інноваційного договору, який передбачає застосування фінансового лізингу

Відповідно до ст.292 Господарського Кодексу України:

1. Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

2. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

3. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Як ми бачимо з точки зору господарського кодексу, лізинг - це господарська діяльність, але проте ця діяльність заключається в наданні у користування певного майна, коштів і т.д.

Договір лізингу є видом договору оренди (власне і сама назва договору в перекладі з англійської (Іеаsе) означає оренду), і до нього застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених відповідними статтями ЦК України та законом.

Основні відмінності, за якими відмежовують договір лізингу від інших видів орендних договорів є можлива наявність третьої сторони договору - постачальника майна, що надається в лізинг, та специфічному характері предмета договору, яким можуть бути лише основні фонди виробничого призначення.

Згідно зі ст.806 ЦК України договір лізингу - це договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена законодавством до основних фондів.

При цьому земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом, не можуть бути предметом договору лізингу. Зокрема, такими речами є об'єкти оренди державного майна, визначені в ст. 4 Закону України «Про оренду державного майна», крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств. Майно, що перебуває в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, який здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

У ЦК України зазначено, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. З огляду на важливість відносин, що регулюються договором лізингу, було прийнято спеціальний Закон України «Про фінансовий лізинг» , який детально регулює правовідносини лізингу.

Так, відповідно до цього Закону лізингом є підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

1.2 Істотні умови договору лізингу

Договір лізингу повинен бути укладеним у письмовій формі, але її недодержання не впливає на дійсність правочину. У разі, якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір лізингу передбачає залучення державних коштів для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, договір лізингу підлягає обов'язковій державній реєстрації в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 р. Такий договір вважається чинним з моменту його державної реєстрації. Договори, які не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними (нікчемним).

Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Зворотний лізинг - це договір лізингу, що передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг.

Пайовий лізинг - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Суттєва увага приділена законом і власне договору. Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу може укладатись у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та відповідати вимогам законодавства України.

Істотними умовами договору лізингу закон визнає досить широке коло умов. Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» ,істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

(та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має
бути досягнуто згоди)

До інших умов можуть відноситись:

- найменування сторін;

- об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його
поставки;

- розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

- умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно із законодавством України;

- умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;

- умови страхування об'єкта лізингу;

- умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;

- умови реєстрації об'єкта лізингу;

- умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;

- умови дострокового розірвання договору лізингу;

- умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача;

- відповідальність сторін;

- дата і місце укладення договору.

Варто звернути увагу на відносини власності, що існують при здійсненні лізингових операцій, які відповідають загальним нормам щодо орендних договорів. Об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника.

У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

При цьому право користування об'єктом лізингу належить лізингоодержувачу тільки на умовах, визначених договором лізингу.

У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд. Порядок відшкодування збитків, завданих у зв'язку з банкрутством лізингоодержувача, визначається згідно з умовами договору лізингу та законодавством України.

Права та обовґязки сторін за договором лізингу.

Лізингодавець зобовґязаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоровґя, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобовґязання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та (або) договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобовґязань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобовґязань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингоодержувач зобовґязаний:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

2) якщо інше не встановлено договором, оплатити витрати на страхування предмету лізингу та (або) повґязаних із виконанням лізингового договору ризиків, у разі, коли їх обовґязковість встановлена законом або договором;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобовґязання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;

4) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

5) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

6) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

7) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведения поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

8) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та (або) умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу;

5) поліпшити річ, що є предметом договору лізингу, але тільки за згодою лізингодавця. У такому випадку лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів. Якщо поліпшення предмета лізингу здійснене без дозволу лізингодавця, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення за умови, що такі поліпшення можуть бути відділені від предмета лізингу без шкоди для нього;

6) укладати договір сублізингу, однак лише за письмовою згодою лізингодавця. Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.

7) вимагати усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу, у тому числі і від лізингодавця. Коло перерахованих прав та обовґязків сторін договору лізингу не є вичерпним - лізингоодержувач та лізингодавець можуть мати й інші права та обовґязки відповідно до умов договору та нормативно-правових актів.

2. Юридичні властивості договору лізингу

2.1 Види лізингових правочинів

Суб'єктами лізингу відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансовий лізинг є:

- лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

- продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи комунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Світова практика протягом понад століття напрацювала численні види лізингових правочинів. Критерії їх класифікації різні:

1) за обґєктами:

- лізинг рухомого майна, що було і не було у вжитку;

- лізинг нерухомого майна;

- лізинг виробничих комплексів тощо;

2) за субґєктами, які беруть участь у лізингу:

- прямий;

- непрямий;

- зворотний;

- пайовий;

- роздільний;

3) за сектором ринку, в якому здійснюється лізинг:

- внутрішній;

- міжнародний;

4) за способом передачі обґєкта лізингу у власність лізингоодержувача:

- строковий;

- безстроковий щодо викупу;

- умовний;

5) за умовами використання обґєкта лізингу:

- цільовий;

- безумовний;

6) за умовами надання послуг лізингоодержувачу:

- лізинг з повним набором послуг;

- лізинг з неповним набором послуг;

- лізинг із спеціальними послугами;

- компенсаційний;

- чистий;

7) за характером лізингових платежів:

- лізинг з грошовим платежем;

- лізинг з компенсаційним платежем;

- лізинг зі змішаним платежем.

ЦК України виділяє два види лізингу: прямий і непрямий.

Прямий лізинг є двостороннім правочином між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Він передбачає, що у лізинг передається обґєкт, який є власністю лізингодавця і набутий без попередньої домовленості з лізингоодержувачем. лізинг юридичний правочин

Особливістю непрямого лізингу є те, що в лізинг передається майно, спеціально придбане лізингодавцем для цього у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Він може укладатися у формі багатостороннього правочину або у формі цілої низки правочинів. Непрямий лізинг є класичним видом лізингових відносин і досить часто застосовується у світовій практиці.

Про види договору лізингу згадується і в інших нормативно-правових актах. Так, у Господарському кодексі України (далі - ГК України) зазначено, що лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний, однак не вказано, в чому саме полягає відмінність між ними.

Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 р. обмежується регулюванням відносин тільки одного виду договору лізингу - договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобовґязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

2.2 Предмет та юридичні ознаки договору лізингу

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний, відплатний.

Договір лізингу може бути укладено як у формі багатосторонньої угоди за участі лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу, так і у формі двосторонньої угоди між лизингодавцем і лізингоодержувачем.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Так, предметом договору лізингу можуть виступати неспоживні речі, визначені індивідуальними ознаками, віднесені відповідно до законодавства до основних фондів.

Вимоги до предмета договору лізингу можна визначити наступним чином: предметом договору можуть виступати тільки речі. Згідно зі ст. 179 ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки; речі повинні мати характеристику неспоживності.

Стаття 185 ЦК закріплює, що неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу; неспоживна річ має бути визначеною індивідуальними ознаками, тобто вона повинна бути наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (ст. 184 ЦК); річ, яка є предметом договору лізингу, має бути віднесена до основних фондів відповідно до законодавства.

Поняття «основні фонди» знаходиться поза межами цивільного права, а свого визначення зазнало в податковому законодавстві, де з'явилося на світ. Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, призначені платником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію цих матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зношенням.

Таким чином, предметом договору лізингу можуть виступати предмети матеріального світу, призначені для використання протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, та наділені тільки їм властивими ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших однорідних речей.

Об'єкт лізингу повинен бути не забороненим до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Предметом договору лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також об'єкти оренди державного майна, визначені у ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р., крім окремого індивідуально-визначеного майна державних підприємств.

Майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу (предметом договору лізингу) тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідні органи визначені, зокрема, Законом України «Про управління об'єктами державної власності».

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Хоча лізингоодержувач може не знаходитися у договірних відносинах із продавцем (постачальником) майна, що є предметом договору лізингу, однак він має стосовно нього низку прав і обов'язків, обсяг яких залежить від того чи був вибір продавця (постачальника) предмету договору лізингу здійснений лізингоодержувачем.

При цьому особливістю договору лізингу є право лізингоодержувача пред'являти свої вимоги щодо якості і комплектності речей, що є його предметом, строків їх поставки, а також інші вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки), укладеного між продавцем і лізингодавцем, безпосередньо продав цю (постачальнику) майна. Тому, у разі неналежного виконання умов договору купівлі-продажу (поставки) лізингодавець має такі ж, права й обов'язки, якби він був покупцем у договорі купівлі-продажу (поставки) відповідного майна.

Якщо вибір продавця (постачальника) предмета лізинга був здійснений лізингодавцем, він поряд із продавцем (постачальником) стає зобов'язаним перед лізингоодержувачем, у разі порушення умов договору купівлі-продажу (поставки) щодо якості, комплектності, строків передачі речей і т.д.

При цьому продавець (постачальник) предмета лізину та лізингодавець стають солідарніми боржниками, що дає лізингоодержувачу змогу звернутися з відповідною вимогою до будь-кого з них за власним вибором.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

В ЦК міститься диспозитивне загальне правило, згідно з яким ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач. Таке положення є винятком, оскільки згідно зі ст. 323 ЦК ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна повинен нести його власник (у нашому випадку -- лізингодавець), якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, дію норми ст. 809 ЦК може бути змінено як за домовленістю сторін (у договорі лізингу), так і законом.

Звернімо увагу, що правила, викладені у ЦК та Законі України «Про фінансовий лізинг», носять диспозитивний характер, тому сторони у договорі лізингу можуть передбачити покладення тягаря випадкового знищення (пошкодження) предмета договору лізингу на будь-яку зі сторін (а може, й на третю особу).

Також якщо продавець або лізингодавець прострочили строк передачі об'єкта лізингу або лізингоодержувач прострочив його повернення лізингодавцю, ризик випадкового знищення або пошкодження цього об'єкта у період прострочення несе сторона, що допустила прострочення.

Висновок

Правове регулювання договору лізингу здійснюється за допомогою Господарського Кодексу України, Цивільного Кодексу України, Закону України «Про фінансовий лізинг» та інших нормативно-правових актів.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний, відплатний.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи комунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

Суб'єктами лізингу відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансовий лізинг є:

- лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

- продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Договір лізингу може бути укладено як у формі багатосторонньої угоди за участі лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу, так і у формі двосторонньої угоди між лизингодавцем і лізингоодержувачем.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Україна, 1996.

2. Господарський кодекс України : чинне законодавство із змінами і доповненнями на 24 жовтня 2013 року - С.:ТОВ «ВВП НОТІС», - 340с.

3. Цивільний кодекс України : чинне законодавство із змінами і доповненнями на 20 листопада 2011 року - С.:ТОВ «ВВП НОТІС», - 340с.

4. ЗУ «Про фінансовий лізинг»// Відомості Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року. - №15.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо
наповнення державного лізингового фонду у 2001 році» від 06 травня 2001 року № 155

6. Господарське право України: Навчальний посібник / Вінник О. М. - К.: Правова єдність, 2009. - 766 с.

7. Цивільне право України: Підручник: у двох книгах/ Д.В.Боброва, О.В.Дзера, А.С.Довгерт та ін.; за ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864с.

8. Цивільне право України : Підручник /. Є.О.Харитонов, Н.О. Саніахметова.-К.: Істина, 2003.- 776с.

9. Цивільне право, Р.О. Стефанчука. Цивільне право: навчальний посібник / За заг. ред. Р.О. Стефанчука. - К.: Наукова думка, 2004р.

10. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. -- К. Істина, 2005. -- 480 с.

11. Панченко М.І. - Цивільне право України: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2005. -- 583 с.

12. Мазур О.С. - Цивільне право України: Навч. посіб. для дистанц. навчан- ня. -- К.: Ун-т "Україна", 2005. -- 287 с.

Размещено на Allbest.ru