Англосаксонське та романо-германське право

Размещено на http://www.allbest.ru/

Англосаксонське та романо-германське право

Найбільш древньої формою права є правовий звичай. Нині вона обіймає досить незначне місце у романо-германської і англосаксонської системах права. Хочеться наголосити, що ступінь застосування звичаїв а романо-германському праві змінюється залежно від країни, галузі права, від приналежність до приватному чи публічному праву.

Так було в романо-германської сім'ї присутність правового звичаю зумовлено, з одного боку, необхідністю об'єктивного визначення те, що в даної нації вважається справедливим, з другого - потреби у поясненні понять, використовуваних законодавцем. Він може діяти у доповнення до Закону, а й крім закону. Те, що це система надає кодифікації виключно важливого значення, істотно обмежує сферу дії звичаю як самостійного джерела права, крім закону, і «зводить вагу звичаю, який міг би діяти проти закону. Звичай застосовується буде лише тоді, коли закон прямо відсилає щодо нього».

У англосаксонської системі звичай сьогодні проявляється в основному в казуальному праві. Наприклад, значення технічних термінів в договорах визначаються звичаєм. Знання комерційного звичаю часто-густо допомагає судді, яке дозволяє справи, пов'язані із зобов'язаннями, що випливають із торгових угод. З іншого боку, враховуються також місцеві звичаї, які у різних регіонах Англії до 1189 р. діють там понині (хоча коло таких звичаїв поступово звужується). Наприклад, деякі справи вимагають за її вирішенні обов'язкової участі присяжних, як повелося ще від часів Генріха 1. Однак у англосаксонській системі звичай тільки тоді ми вважається джерелом права, коли він одержав санкцію судді, тобто було підтверджено суддею хоча в одному його вирішенні у конкретній.

Наприклад, звичаями в конституційному праві Великобританії є формування з членів партії парламентської більшості, призначення лідера цієї партії Прем'єр-міністром, обов'язкове санкціонування монархом закону, прийнятого обома палатами парламенту тощо.

У міру розширення державного регулювання видавалося дедалі більше законів, які стосувалися публічного права (державне, кримінальне, адміністративне, процесуальне). «Але не можна сказати, що у всіх сферах публічного права романо-германської системи звичай поступався місце закону однаково швидко».

Значення цього виду джерело очевидна у зв'язку з англосаксонської правової системи. Діяльність англійських суддів вже з 15 століття виходить з незалежності й незмінності.

Дослідники традиційно проголошують англосаксонську правову сім'ю сім'єю суддівського, а точніше - прецедентного права, у якій історично головна роль належить такому джерелу права, як судова практика чи прецедент. Судовий прецедент - загальна офіційне правило, яке встановлюється суддею під час вирішення конкретного справи (з тексту судового вирішення з конкретної справи), у разі, що він виявляє,що із усіх діючих правових норм жодна їх не наближається до даному випадку. Це загальне правило стає обов'язковим, частиною чинного права, що підлягає застосуванню судами, рівними статусом даному суду.

У англосаксонської і романо-германської системах судові системи організовані у різний спосіб і відзначається різна ступінь їх централізації. Судова система Англії (ієрархія) більш централізована проти судовою системою Франції, де децентралізована судова система перешкоджала розвитку доктрини прецеденту.

Джерела романо-германського права постають як суворої системи, що включає у собі елементи: закони, підзаконні акти, судову практику і звичаї. Провідну роль закону у континентальному праві можна пояснити багатьма причинами:

- Історично європейські нації мали старі правові традиції, виробляли своє розуміння його правничий та правопорядку. Особлива значимість у своїй законів пояснюється їх стабільністю, послідовністю, чіткою соціальною спрямованістю;

- Досить сильний вплив держави щодо суспільних відносин, що потребує суворої регламентації;

- У основу змісту романо-германського права традиційно «закладалися загальні і вічні принципи розуму і справедливості».

У системі англосаксонського права закон також розглядають як із основні джерела права, але по історичної традиції відводилося другорядне місце. З допомогою законів періодично вносилися зміни чи доповнення в чинне право, створене судом, хоча формально ухвалений статут може змінитися чи скасувати рішення арбітражного суду.

Раніше існували асизи, провізії. Нині положення закону, наприклад, в Англії сильно змінилося. Закон і підзаконні акти грають ті ж самі роль, «як аналогічні джерела на європейському континенті». Поняттям закону охоплюють: власне закони (статути), акти Корони, різноманітні і чималі підзаконні акти. Чимало дослідників зазначають певну боротьбу між законом і прецедентом за верховенство у системі джерел права англосаксонської правової сім'ї.

У 21 столітті серед джерел права Англії й інших країнах загального права різко зростає роль делегованого законодавства, особливо у сфері освіти, медичного обслуговування, соціального страхування. Делеговане законодавство - особливий вид статуту. Вища форма такого законодавства - «Наказ у Раді» (урядовий акт, друкований від імені корони і таємного ради). Багато акти делегованого законодавства видаються міністерствами. Їх розвиток зумовлено внутрішніми потребами країн, зовнішніми причинами (міжнародні й економічні співробітництва).

Отже, романо-германську правову систему характеризують такі ознаки: єдина ієрархічно побудована система джерел писаного права, головне останнє місце посідають нормативні акти (законодавство), провідна роль формуванні права відводиться законодавцеві, що створює загальні юридичні правил поведінки (суддя, адміністративні органи влади й т. п.) покликаний лише точно застосовувати загальні норми у конкретних правозастосовних актах, створення писаної конституції, які має вищу юридичну чинність, кодифікація нормативних актів, розподіл системи права на публічне і приватне, і навіть на галузі. Сім'я англосаксонського права наділена такими ознаками: є основним джерелом права названо судового прецеденту, головна роль формуванні права відводиться суду, який посідає особливе місце у системі державні органи, панують не обов'язки, а прав людини і громадянина, які захищаються насамперед у в судовому порядку, важливе значення має насамперед процесуальне право, що визначала право матеріальне, відсутні кодифіковані галузі права, немає класичного розподілу права на публічне і приватне.

Джерела романо-германського права постають як сувора система, що включає у собі закони, підзаконні акти, судову практику і звичаї. У цьому відзначається провідна роль закону у континентальному праві. У той самий час автор зазначає протидію між законом і прецедентом за верховенство у системі джерел права англосаксонської правової сім'ї. Аналіз проведеного дослідження показує, що відбувається підвищення значимості ухвалених законів, у країнах даної правової сім'ї.

Англосаксонська правова сім'я є сім'єю суддівського, а точніше - прецедентного права, у якій історично головна роль належить такому джерелу права, як судова практика чи прецедент. У романо-германської правової сім'ї судова практика завжди визнається повноцінним джерелом права. Ознаки правової системи англо-американського типу:

- наявність судового прецеденту - основного джерела права (поділяється на прецедент загального права - об'єктивує нові норми сформульовані суддями, інтерпретаційний прецедент - що тлумачить діюче право);

- обов'язковість нормативно-правових актів, які можуть корегуватися судами;

- відсутність поділу на публічне та приватне право, натомість існує доктринальний, методологічний поділ системи права на загальне право і право справедливості;

- казуїстичний характер (case Law), гнучкість системи;

- особлива роль процесуального права (переважають норми процесуального права, хоча існує і велика кількість норм матеріального права);

- переважаюча роль консолідованих актів (наявність незначної частини кодифікованих актів);

- відсутність чіткої галузевої класифікації (переважає поділ системи права за інститутами, а не галузями);

- наявність підтипів англійського та американського права.

Особливості англійського права:

Наявність формалізованого прецеденту:

а) рішення Палати Лордів є обов'язковими для всіх суддів;

б) рішення Апеляційного суду є обов'язковим для нижчих судів і для самого Апеляційного Суду;

в) рішення Високого Суду є обов'язковим для нижчих судів. Рішення інших судів прецеденту не створюють;

Система англійського права поділяється на загальне право (основні норми та принципи, які створені судовими органами, уповноваженими на правотворення) та право справедливості (норми, які доповнюють та корегують загальне право). Поряд з загальним правом та правом справедливості існує і статутне (писане) право парламентського походження.

Особливості американського права:

- наявність Конституції (високий авторитет якої визначається, перш за все, тлумаченням її положень Верховним Судом США);

- дворівневий характер правової системи: паралельне існування та взаємодія правової системи федерації та штатів (це пов'язано з федеральним устроєм, зокрема);

- високий рівень структурованості та систематизованості правової системи; право державний законодавство

- існування у кожному штаті відмінної системи законодавства та прецедентного права (відмінні способи врегулювання відносин);

- наявність значної кількості консолідованих та кодифікованих актів;

- поєднання переважаючої ролі судової практики зі стрімким розвитком галузевого законодавства;

- менш формалізований прецедент (ВС США та ВС штатів не зв'язані своїми прецедентами, можуть вносити зміни, створювати нові прецеденти);

- здійснення функцій конституційного контролю загальними судами (ВС США, ВС штатів).

Размещено на Allbest.ru