Інсценування злочину

Однак існують чітко обумовлені ознаки отруєння, на які необхідно звертати увагу, як при допитах свідків, так і при проведенні судово-медичної та судово-хімічної експертиз. До таких ознак належать:

а) різко виражена блідість обличчя;

б) вступання холодного поту і судоми;

в) розлад шлунка;

г) гострі болі в животі;

д) звужені зіниці;

е) різкий запах отруйної речовини з рота потерпілого.

Крім названого, виявлення слідів отруйних речовин в залишках їжі, блювотних масах, напоях, що залишилися в пляшках і склянках, відбувається при виробництві судово-хімічної експертизи. Виявлення отруйних речовин стає прямим доказом причетності підозрюваних до події злочину.

У процесі подальшого розслідування це може підтвердитися заявами свідків, до числа яких відносяться лікуючий терапевт та лікар, який видав свідоцтво про смерть.

Версія про природну смерть потерпілого в деяких випадках може бути перевірена в процесі огляду місця події за наявності ушкоджень на тілі жертви та висунена нова версія про вбивство з інсценуванням. Проілюструємо це на прикладі з практики. Так, Ш. втягнув у пияцтво неповнолітнього З. і вони вчинили вбивство з особливою жорстокістю при таких обставинах. Увечері 26 грудня 1997 р., Ш. і З. прийшли у квартиру, де проживав частково паралізований інвалід М. Вони тривалий час розпивали спиртні напої, періодично відносячи випити хазяїну. На ґрунті особистих неприязних стосунків виник конфлікт. Ш. став душити М. руками, разом із З. скинули його на підлогу.

Після цього Ш. декілька разів ударив М. ногами в грудну клітину, зламавши йому вісім ребер. Потім Ш. і З. взяли шматок електричного проводу й затягли петлю на шиї М. Протягом двох хвилин вони тягли за кінці проводу в різні боки і припинили свої дії за вимогою брата Ш., який у цей час увійшов у квартиру. Переконавшись, що М. ще живий, і усвідомлюючи особливу жорстокість своїх дій, Ш. за допомогою медичного шприца ввів у вену потерпілого повітря, а З. зробив декілька уколів тим самим шприцом, але вже з самогоном в ділянку серця й руки.

Далі Ш. поклав ціпок для інвалідів на шию потерпілого, наступив на його кінці ногами, заподіявши тим самим подовжні переломи щитовидного хряща й тіла під'язичної кістки. Унаслідок механічної асфіксії, зумовленої комбінованим здавлюванням шиї петлею і тупим твердим предметом (ціпком), М. помер. З метою приховування вчиненого злочину брати Ш. вирішили вдатися до інсценування.

Вони спробували змити сліди крові з тіла загиблого та підлоги, потім поклали труп на ліжко й накрили його ковдрою, створюючи тим самим видимість природної смерті.

На підтвердження своєї непричетності вони стали розпускати чутки про те, що потерпілий був дуже хворий і, мабуть, помер уві сні природною смертю.

У цьому випадку досвідчений слідчий уже під час огляду місця події спростував версію про природну смерть і висунув нову - про вбивство, що пізніше підтвердила й судово-медична експертиза.

3. Окремі випадки інсценувань

Серед окремих видів інсценувань звертає на себе увагу інсценування умисного вбивства з метою необхідної оборони. Схема такої інсценізації складається з декількох дій:

а) імітація нападу - з цією метою до скоєння вбивства, а частіше після скоєння, злочинець завдає собі поранення, які не представляють серйозної небезпеки. Це, як правило, порізи на руках або інших частинах тіла, переважно м'яких тканин, нанесення подряпин на обличчя і т. п.;

б) видимість безладу в обстановці будинку після вбивства - розбиті вази, стільці, що впали та інше, що створює враження боротьби. Нерідко при імітації боротьби злочинець переграє, тобто створює безлад значно більший, ніж той, який міг бути викликаний нападом або сутичкою з нападаючим, таке залишення слідів, як правило, мало виправдано і викликає сумнів своєї неприродністю;

в) підготовка знарядь убивства (ніж, пістолет, важкі металеві предмети), які нібито використовувалися нападникам і обов'язково злочинцем в цілях самооборони;

г) поширення відомостей, що нібито існував конфлікт убитого і висловлювались наміри і погрози на адресу злочинця серед сусідів, друзів, товаришів по службі і т. п.

Ретельний аналіз обставин і доказів, виявлених в результаті огляду місця події та трупа, дозволяє встановити ряд невідповідностей, що порушують начебто добре продуману логіку неправдивої заяви про необхідну оборону, що мала місце при нападі, наслідком чого і було вбивство.

До таких ознак, що свідчать про інсценування необхідної оборони, відносяться:

а) невідповідність локалізації, напрямків заподіяння ушкоджень показаннями, які надає про напад заявник;

б) незначність ушкоджень (недостатня їх глибина, поверхневий характер пошкоджень);

в) невідповідність знаряддя, яким дійсно заподіяно ушкодження тому, про яке розповідав заявник;

г) розбіжність слідів крові на знарядді, яким наносилися ушкодження, часу, вказаною заявником;

д) невідповідність знаряддя, яким заподіяно ушкодження характеру нанесених поранень (відмінності по ширині полотна ріжучої зброї);

е) невідповідність ушкоджень із зіпсованим одягом або відсутність на одязі заявника ушкоджень, які повинні бути при нанесенні поранень.

Одні з перерахованих ознак інсценування встановлюються в процесі огляду місця події, інші - можуть бути встановлені в процесі проведення судово-медичної експертизи. злочин інсценування кримінальний

Певне значення у встановленні факту інсценування мають і показання свідків, які суперечать показанням підозрюваного про те, що потерпілий відрізнявся конфліктністю, неодноразово йому погрожував або виявляв ознаки психопатичних настроїв.

Різкі суперечності в показаннях одних свідків (підготовлених підозрюваним) та інших, які дають показання про потерпілого як людину витриману, що не допускає будь-яких провокацій, грубощів, насильства, також дають підстави для висунення версії проте, що мало місце інсценування необхідної оборони.

Свідченням неправдивої заяви про необхідну оборону є і явна невідповідність фізичних даних убитого і заявника, при яких нібито нападник був слабкою людиною, а уявний потерпілий, який захищав при нападі, опинявся набагато сильнішим.

Размещено на Allbest.ru