Злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Теоретична частина

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних або білетів державної лотереї

1.1 Предмет злочину

1.2 Об'єктивна сторона злочину

1.3 Суб'єктивна сторона злочину

1.4 Кваліфікуючі ознаки

1.5 Кримінальна відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Задача 1

Задача 2

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Фальшування грошей та інші незаконні операції з підробленими грошима посягають на кредитно-фінансову та економічну систему України, на добробут народу.

Одним з найнебезпечніших посягань у даній сфері є вчинення суспільно-небезпечних діянь, які прийнято іменувати збірним поняттям „фальшивомонетництво". В результаті таких протиправних діянь порушується економічний баланс між платіжними засобами та їх товарним забезпеченням, що в свою чергу призводить до низки негативних соціально-економічних наслідків як для держави в цілому, так і для життєво важливих інтересів її громадян, зокрема, ігнорування питання належного захисту власної кредитно-фінансової системи від обігу „підробок" може обернутися для держави та її громадян катастрофічними економічними наслідками. Не даремно такі протиправні діяння свого часу використовувались навіть окремими державами як спосіб економічної боротьби з політичними ворогами.

Створення в Україні остаточно сформованої грошової системи з постійною національною валютою вимагає застосування всіх необхідних заходів її захисту.

Для забезпечення належного захисту національної валюти від підробок в Україні у березні 1994 р. був введений у дію банкнотно-монетний двір, який використовує найсучасніші технології, системи комп'ютерної графіки, виготовлення оригінальних і друкарських форм та захищених фарб. Це -- друкарські лінії, що включають офсетні машини «Супер Сімултан-312» і машини інтагліо друку «Супер Орлов Інтагліо», контроль якості продукції на машині «Нота-Чек»; це -- лінії автоматичної обробки банкнот «Кутпак-2» та близько 250 одиниць технологічного устаткування, виготовленого провідними фірмами Німеччини, Австрії, Італії.

Банкнотно-монетний двір виконує замовлення на виготовлення банкнот, різних видів цінних паперів і документів суворого обліку. Це облігації внутрішньої державної ощадної позики, розрахункові та грошові чеки Національного банку України, приватизаційні сертифікати, марки акцизного збору на тютюнові вироби та алкогольні напої, сувенірні поштові марки.

Незважаючи на такі ретельні засоби захисту, практика знає чимало спроб підробки грошей та цінних паперів.

Отже, обрана тема для написання курсової роботи є доволі актуальною.

Предметом дослідження в курсовій роботі виступають злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів. Об'єктом дослідження є злочин, передбачений ст. 199 КК України -- виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

В роботі використовувалися наступні методи дослідження: порівняльний, метод спостереження, хронологічний тощо.

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних або білетів державної лотереї

1.1 Предмет злочину

Предметом злочину є:

1) національна валюта України у виді банкнот чи металевої монети;

2) іноземна валюта;

3) державні цінні папери;

4) білети державних лотерей.

Для кваліфікації за ст. 199 КК необхідно, щоб ці предмети були підробленими.

Грошовою одиницею України є гривня (ч. 1 ст. 99 Конституції України), що дорівнює 100 копійкам, виключне право на введення якої та розмінної монети в обіг (емісію), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України. Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків -- банкнот (паперових) і монет (металевих), які є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами. Готівка перебуває в обігу у вигляді грошових знаків -- паперових банкнот номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 грн. та металевих монет номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок і 1 грн. Гривня є єдиним законним платіжним засобом на території України (ст.ст. 32, 34, 35 Закону “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р.).

Іноземна валюта -- це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів і монет.

Предметом злочину, передбаченого ст. 199, може визнаватись лише “власне валюта” за термінологією Декрету КМ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1995 р., тобто банкноти Національного банку та розмінна металева монета, які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а також іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг (п. 2 постанови ПВСУ від 12 квітня 1996 р. №6 “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів”.

Грошові знаки, що виконують функції засобу платежу, існують або у вигляді банківських білетів (банкнот), емітентом яких є центральний (національний) банк країни, або у вигляді скарбничих (казначейських) білетів, емітентом яких є міністерство фінансів чи його скарбниця (казначейство). В Україні емітентом грошових знаків є лише НБ, який має виключне право на введення їх в обіг (емісію), організацію обігу та вилучення з обігу. Паперові банкноти грошового знаку України -- гривні -- є білетами НБ. Державне казначейство України не наділено правом здійснювати емісію грошових знаків як засобу платежу, а, отже, державних казначейських білетів як виду грошових знаків в Україні не існує.

Предметом злочину можуть бути будь-які монети, що випускаються Банкнотно-монетним двором НБ, в тому числі монети пам'ятні та ювілейні.

Грошові знаки (валюта України та іноземна валюта), які вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, і мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст. 199, а тому їх підробка чи виготовлення підроблених таких предметів, за наявності підстав, може кваліфікуватися як шахрайство (абз. 1 п. 3 згаданої постанови).

Державні цінні папери -- це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Державні цінні папери можуть випускатись у формі облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик; казначейських зобов'язань республіки, в тому числі казначейських векселів; приватизаційних паперів.

Не відносяться до державних цінних паперів облігації місцевих позик, облігації державних підприємств та цінні папери НБ, зокрема, його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов'язань за цими цінними паперами.

Державними цінними паперами на пред'явника є також облігації внутрішньої державної ощадної позики 1998 р. номінальною вартістю 50 гривень. Облігації виготовляються у вигляді бланків спеціального зразка із відповідним ступенем захисту Банкнотно-монетним двором НБ і мають три купони (перший купонний період -- один рік, другий та третій -- по шість місяців), розмір доходу за першим із них становить 17 гривень, за другим і третім -- по 8 гривень 50 копійок.

Облігації зовнішніх державних позик України -- це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Державними цінними паперами є векселі Державного казначейства, випуск яких передбачено постановою КМ “Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства” від 27 червня 1996 р. №689.

Також предметом передбаченого ст. 199 злочину слід вважати білети лотерей, які іменуються державними і випускаються агентами з проведення державних лотерей, які одержали ліцензії на здійснення лотерейної діяльності.

1.2 Об'єктивна сторона злочину

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 199 КК, виражається у вчиненні будь-якої із перерахованих у її диспозиції дій:

1) виготовлення;

2) зберігання;

3) придбання;

4) перевезення;

5) пересилання, ввезення в Україну;

6) збут підроблених предметів, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 199.

З моменту вчинення будь-якої із зазначених дій злочин вважається закінченим. При цьому достатньо, щоб предметом зазначених дій був хоча б один із вказаних у ст. 199 предметів.

Під виготовленням підроблених предметів, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199, слід розуміти їх створення будь-яким способом (повна підробка), а також спотворення тим чи іншим способом реквізитів справжніх предметів: склад злочину утворює, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 5 постанови ПВСУ від 12 квітня 1996 р. №5, як повна імітація грошового знака, білета державної лотереї чи державного цінного папера, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом справжніх грошових знаків, білетів державних цінних паперів, яка передбачає таке їх художнє оформлення (певний ступінь завершеності зображення, а саме: відповідність орнаменту і наявність основних реквізитів (портрет, барельєф, пам'ятник) та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака, білета державної лотереї чи державного цінного папера) та якість відтворення (ступінь графічної та кольорової точності зображення), що робить можливим досягнення мети їх збуту і, за задумом винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки, тобто дає підстави вважати можливим їх перебування у обігу.

Враховуючи наведені роз'яснення ПВСУ, фактично виготовлення підроблених національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їх створення будь-яким способом, тобто лише шляхом “повної” підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їх фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал: при підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їх узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення підробленого державного казначейського білета, білета НБ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.

Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу (абз. 1 п. 12 згаданої постанови).

Під виготовленням підроблених державних цінних паперів треба розуміти їх створення будь-яким способом. Цінні папери в документарній формі виготовляються шляхом заповнення необхідних реквізитів на бланках цих цінних паперів, порядок виготовлення яких та вимоги щодо їх форми та змісту реквізитів визначається законодавством, зокрема Правилами виготовлення і використання вексельних бланків, затвердженими постановою КМ і НБ від 10 вересня 1992 р. №528. Виготовлення підробленого векселя може виражатись як у внесенні до його реквізитів неправдивої інформації, так і у видачі (використанні) векселя, оформленого зовнішньо з дотриманням вимог до його реквізитів, не для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, а з іншою метою, наприклад, видача векселя формально для оплати виконаних робіт за фіктивним контрактом з метою безоплатної передачі коштів, їх розкрадання чи конвертації у готівкові кошти або іноземну валюту, незаконного його продажу тощо. Спосіб виготовлення підроблених державних цінних паперів залежить від їх виду та форми існування (документарна чи бездокументарна).

Виготовлення з метою збуту підроблених бездокументарних державних цінних паперів, їх підробка чи використання підроблених бездокументарних державних цінних паперів, які існують у формі відкритого зберігачем рахунку, здійснюється шляхом внесення неправдивих даних до рахунку в цінних паперах у зберігача на електронних носіях інформації, тобто є одночасно втручанням у роботу автоматизованої системи, якою є така система реєстру. Такі дії одночасно утворюють і склад злочину, передбачений ст. 361, і мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 чи ч. 3 ст. 199 та відповідною частиною ст. 361, оскільки внесення змін в рахунок є спотворенням чи знищенням інформації.

Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 предметів -- це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами, незалежно від місця їх знаходження: тримання при собі (в одязі, валізі, тощо), поміщення їх у сховище, будь-яке приміщення чи будь-яке інше вибране і відоме особі місце.

Придбання зазначених предметів -- це набуття права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, одержання як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, одержання в позику, привласнення знайдених таких предметів тощо.

Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей -- це їх переміщення транспортними засобами з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу, наприклад, пасажиром, здійснюється таке перевезення безпосередньо особою чи іншим способом. Спосіб транспортування зазначених предметів, відстань, на яку їх перевезено, не має значення. Не є перевезенням зазначених предметів їх перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.

Пересилання згаданих предметів -- це їх переміщення у просторі шляхом відправлення поштою, посильним з одного місця в інше. При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, багажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Ввезення в Україну таких предметів -- це їх переміщення через державний кордон України на її територію будь-якими транспортними засобами. Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як їх ввезення в України.

Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їх умисне відчуження: використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передачу в борг і в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо (абз. 2 п. 10 згаданої постанови).

1.3 Суб'єктивна сторона злочину

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу -- прямий. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну предметів злочину є мета їх збуту. Мотиви вчинення зазначених дій можуть бути різними і на їх кваліфікацію не впливають.

Кримінально-правова оцінка виготовлення підроблених національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї без мети збуту залежить від конкретної мети їх виготовлення:

1) якщо такі предмети виготовлені з метою вчинити обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, то дії винного мають кваліфікуватися як готування до шахрайства, а при фактичному їх використанні для обману окремих громадян і заволодінні їх майном -- за ст. 190 КК України як закінчений злочин;

2) якщо такі предмети виготовлені без мети наступного збуту чи використання для обману окремих осіб чи шахрайського заволодіння чужим майном, то дії особи не містять складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України. Наприклад, виготовлення національної чи іноземної валюти з метою показати своє вміння художника.

Суб'єктом злочину є фізична особа, що досягла 16-річного віку.

1.4 Кваліфікуючі ознаки

Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 199 КК України) є вчинення передбачених ч. 1 ст. 199 дій:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) у великому розмірі.

Особливо кваліфікованими видами злочину (ч. 3 ст. 199 КК України) є вчинення передбачених ч. 1 ст. 199 дій:

1) організованою групою;

2) в особливо великих розмірах.

Повторним вважається вчинення будь-якої із передбачених ч. 1 ст. 199 КК України дій особою, яка раніше вчинила такі ж дії, в тому числі і за наявності обтяжуючих обставин, передбачених ч.ч. 2 чи 3 цієї статті.

Вчиненими за попередньою змовою групою осіб дії, передбачені ч. 1 ст. 199 КК України, вважаються у разі їх спільного вчинення як співвиконавцями принаймні двома особами, які заздалегідь, до початку їх вчинення, домовились про це. При цьому не обов'язково, щоб всі особи такої групи вчинювали одні й ті ж дії. Вчиненим з цією ознакою злочин буде і у разі, коли одна особа вчинювала виготовлення підроблених предметів, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 199 КК України, а інша їх перевозила чи збувала тощо.

Згідно з приміткою до ст. 199 КК України, вчиненими у великому розмірі дії, передбачені ст. 199, вважаються за умови, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у особливо великому розмірі -- якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1.5 Кримінальна відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту, незалежно від того, чи вдалося збути підроблені предмети.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на певний час не є засобом платежу (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо) та тих, що мають лише колекційну цінність, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 КК України. Якщо ж за допомогою таких підроблених грошових знаків (підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, то такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 КК України

Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їхнього виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети -- збувати фальшиві купюри чи папери. Грубе, невдале фальшування, розраховане на неосвічених осіб чи осіб з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину -- шахрайства (ст. 190 КК України).

Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей -- це їхнє переміщення винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром), здійснюється таке перевезення безпосередньо особою або іншим способом. Не має значення спосіб транспортування зазначених предметів, відстань та на яку їх перевезено. Не вважається перевезенням зазначених предметів їхнє перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.

Пересилання згаданих предметів -- це їхня передача чи спроба передати іншій особі, тобто переміщення у просторі без участі відправника, відправлення поштою, посильним з одного місця в інше (з використанням засобів поштового зв'язку (в листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, вантажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Ввезення в Україну таких предметів -- це їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію будь-якими транспортними засобами (переміщення винною особою з-за кордону на територію України). Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як ввезення предметів в Україн.

Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їхнє умисне відчуження (платне чи безоплатне), випуск в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією, яка їх не підробляла (незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей): використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг чи в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо (абз.2 п. 10 згаданої Постанови).

Таким чином, як виготовлення зазначених предметів, так і інші форми здійснення цього злочину вважаються закінченими з моменту вчинення одиничних діянь.

гроші злочин кримінальний

Задача 1

Самойленко, раніше засуджений за крадіжки індивідуального майна громадян (судимості не зняті і не погашені), прийшов до гуртожитку, де мешкала його знайома Петрашевська. Однак останньої в кімнаті не було. Сподіваючись, що вона зайшла до когось із дівчат, Самойленко став відчиняти двері інших кімнат, але там нікого не було. Виходячи з однієї із кімнат, Самойленко побачив на тумбочці норкову шапку вартістю 300 гривень, яку він викрав і пішов з гуртожитку.

Кваліфікуйте дії Самойленка.

Розв'язання

Дії Самойленка можна кваліфікувати за п. 2 ст. 185 КК України як крадіжку, вчинену повторно.

Пояснимо, чому ці дії кваліфікуються як повторні та не кваліфікуються за такою обтяжуючою обставиною, як проникнення до житла. Примітка 1 до ст. 185 КК України говорить, що повторним визнається крадіжка, вчинена особою, яка раніше вчинила крадіжку. Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 23 Постанови ПВСУ від 25 грудня 1992 р. №12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» повторності не буде, якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за раніше вчинений злочин; судимість за раніше вчинений злочин знята з винного в порядку амністії чи помилування, погашена чи знята згідно зі статті 88-91; винна особа, хоча раніше й вчинила діяння, що містять ознаки злочинів, передбачених у п. 1 примітки до ст. 185, була звільнена від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Для визнання крадіжки повторною не має значення, чи був перший злочин закінченим, вчинювався він винною особою як виконавцем чи як іншим співучасником, був винний засуджений за його вчинення чи притягується до кримінальної відповідальності одночасно за перший і новий злочини. Як бачимо з умов задачі, судимості Самойленка не зняті і не погашені, отже має місце повторність.

Як можна побачити з п. 30 Постанови ПВСУ від 25 грудня 1992 р. №12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої обтяжуючої обставини, як проникнення до житла, слід з'ясувати, з якою метою особа опинилася у житлі, іншому приміщенні чи сховищі і коли у неї виник умисел на заволодіння майном. Така обставина має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. Не можна кваліфікувати як вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без наміру вчинити викрадення, а потім заволоділа чужим майном. Як бачимо, Самойленко потрапив до житла без наміру вчинити викрадення, а лише потім заволодів чужим майном, отже проникнення до житла не було.

Задача 2

Заставенко І., працюючи бухгалтером малого приватного підприємства “Легіон”, за вказівкою директора підприємства Заїки В. протягом 2000 року шляхом перекручення бухгалтерського обліку та звітності, знижував розмір отриманого прибутку. Внаслідок цього не був сплачений податок на загальну суму 200 000 грн.

Кваліфікуйте дії Заставенка І. та Заїки В.

Розв'язання

Зменшення бази оподаткування, тобто невідображення у звітних документах, поданих до податкових органів, у повному обсязі об'єктів оподаткування, умисне неправильне обчислення оподатковуваної бази, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі, які повинні бути сплачені платником податку, сплачуються ним не в повному обсязі -- це заниження об'єктів оподаткування. Заниження прибутку може виражатись у частковому чи повному невключенні в суму оподатковуваного прибутку коштів, отриманих від виконання робіт, надання послуг тощо. До того ж ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах (1000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Подібні дії носять характер способу ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів, за що передбачена кримінальна відповідальність у ст. 212 КК України.

Ухилення від сплати обов'язкових платежів може кваліфікуватися як вчинене за попередньою змовою групою осіб лише у разі, коли в ньому брали участь як співвиконавці дві чи більше особи, які попередньо, до вчинення діяння, досягли домовленості не виконувати покладений на них обов'язок сплатити обов'язкові платежі до бюджетів чи державних цільових фондів, або ж сплатити їх не в повному обсязі. Як бачимо з умов задачі, попередньої домовленості не виконувати покладений на них обов'язок сплатити обов'язкові платежі між Заставенком І. та Заїкою В. не було.

Однак, як роз'яснює Верховний Суд України в абз. 2, 3 п. 7 Постанови ПВСУ від 26 березня 1999 р. №5, дії керівників підприємств, установ, організацій, які дали підлеглим службовим особам розпорядження підписати чи подати до податкових органів недостовірні (фальсифіковані) звіти, баланси, декларації, розрахунки або не сплачувати взагалі чи сплатити не в повному обсязі податки, збори, інші обов'язкові платежі, а також дії службових осіб, які виконали такі незаконні розпорядження, мають кваліфікуватися за ст. 212 -- як виконавців цього злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Дії працівників підприємств, установ, організацій, які за наказами, вказівками, розпорядженнями службових осіб, відповідальних за правильність обчислення і своєчасність сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вносять завідомо неправдиві відомості в документи первинного обліку чи звіти, баланси, декларації, розрахунки, повинні кваліфікуватись як пособництво умисному ухиленню під сплати цих платежів за ч. 5 ст. 27 і відповідною частиною ст. 212, за якою кваліфіковано дії службової особи, що віддала незаконний наказ (розпорядження, вказівку).

Тобто дії Заставенка І. та Заїки В. слід кваліфікувати за п. 2 ст. 212 КК України.

Висновки

На підставі вище викладеного матеріалу та проведеного аналізу можна зробити наступні висновки. Об'єкт виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї -- встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави. Предмет злочину -- гроші; державні цінні папери; білети державної лотереї; грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.

Об'єктивна сторона злочину полягає у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту або збуті підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї. Виготовлення -- створення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї будь-яким способом. Зберігання -- володіння і зберігання в будь-якому місці зазначених підроблених фінансових документів. Придбання -- це отримання підроблених грошей або інших цінностей будь-яким способом. Перевезення -- це переміщення перелічених предметів будь-яким транспортом. Пересилання -- переміщення тих же предметів у вигляді поштових або багажних відправлень. Збут -- це їх випуск в обіг. Склад злочину -- формальний.

Суб'єкт злочину -- загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом за наявності мети збуту вказаних предметів.

Кваліфікованими складами злочину (чч. 2, 3 ст. 199 КК) є вчинення його повторно; за попередньою змовою групою осіб; у великих розмірах; організованою групою; в особливо великих розмірах.

Список використаної літератури

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- №30. -- Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №25-26. -- Ст. 131.

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження державного контролю за здійсненням лотерейної діяльності: Закон України // Офіційний Вісник України. -- 2000. -- №49. -- Ст. 2139.

4. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. --1999. -- №29. -- Ст. 238.

5. Про приватизаційні папери: Закон України від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- №24. -- Ст. 352.

6. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- №31. -- Ст. 252.

7. Про затвердження Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо: Постанова Правління Національного Банку України від 29 травня 2001 р. №204 // Офіційний Вісник України. -- 2001. -- №25. -- Ст. 1118.

8. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску і проведення державних грошових лотерей в Україні: Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №577 // Офіційний Вісник України. -- 1998. -- №17. -- Ст. 634.

9. Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків: Постанова Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 10 вересня 1992 р. №528 // Українська Інвестиційна Газета. -- 1999. -- 9 березня.

10. Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. №6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. -- Том 2. -- С. 89.

11. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- №17. -- Ст.184; 1999. -- №37. -- Ст. 334.

12. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. -- К.: Атіка, 2001. -- 544 с.

13. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. -- К.: Юридична думка, 2004.

14. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський. -- К.: Істина, 2005. -- 380 с.

15. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій: Навчальний посібник для вузів. -- К.: Знання, 2000. -- 770 с.

16. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. -- К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. -- 656 с.

17. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С. Яценко. -- К.: А. С. К., 2002. -- 936 с.

18. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -- К.: Каннон, А.С.К., 2003. -- 1104 с.

Размещено на Allbest.ru