Перелік є досить чітко відпрацьованим нормативно-правовим актом і тому міг би застосовуватися як акт прямої дії безпосередньо до трудових правовідносин. Однак п. 9 Порядку встановлює, що право працівника на скорочений робочий тиждень виникає тільки при віднесенні його робочого місця до категорії робіт із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Скорочена тривалість робочого тижня з урахуванням рс г, п татів атестації встановлюється колективним договором.

Атестація робочих місць провадиться в терміни, встановлені І лективним договором, але не рідше одного разу в п'ять років (п І Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці. Однак працівник не позбавлений права вимагати проведення атестації його робочого місця на предмет наявності шкідливих умов, праці, які дають право на скорочений робочий тиждень відповіли, до Переліку. Цю вимогу працівник вправі пред'явити в орган по розгляду трудових спорів . За працівником слід визнати і право оспорити результати атестації. Встановлення за результатами атестації факту наявності шкідливих умов праці, що дають право на скорочений робочий тиждень відповідно до Переліку, означає, що працівник одержав із дня належного оформлення результатів атестації право на скорочений робочий тиждень, хоча відповідна робота і не включена до колективного договору як така, що дає право на скорочений робочий тиждень.

Протилежне твердження (тобто твердження про те, що працівник одержує таке право з дня включення відповідної роботи до колективного договору) хоч і відповідало б п. 9 Порядку, але суперечило б нормативно-правовим актам більшої юридичної сили -- Переліку і ст. 51 КЗпП.

Водночас, надання будь-яких компенсацій за минулий час (до оформлення результатів атестації, що підтверджують право на скорочений робочий тиждень) у зв'язку з тим, що працівникові не був скорочений робочий час, неможливо. Лише з дня оформлення результатів атестації, якщо фактично робочий тиждень не був скорочений, працівник може зажадати оплати праці з урахуванням переробітку.

При вирішенні питання про встановлення скороченого робочого часу не має значення відомча підпорядкованість, форма власності і галузева належність підприємства відповідно до класифікатора видів економічної діяльності.

Для визначення права працівників на скорочений робочий час важливо правильно встановити професію, до якої відноситься відповідне робоче місце з урахуванням фактично виконуваних працівником обов'язків і переліку робіт, які відносяться до цієї професії (спеціальності) відповідно до кваліфікаційного довідника. Найменування професії (посади) повинне відповідати Класифікатору професій.

Необхідно також враховувати, що у відповідних розділах і підрозділах використовуються також узагальнені назви професій (наприклад, робітники, керівники та спеціалісти).

Скорочений робочий час встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий у шкідливих умовах не менше половини робочого часу, встановленого для відповідного виробництва, цеху, професії, посади із шкідливими умовами праці, Однак в окремих випадках у Переліку встановлюється, що право на скорочений робочий час працівник одержує за умови, що він "постійно зайнятий "постійно працює" у шкідливих умовах.

Якщо працівники не користуються правом на скорочений робочий час, однак в окремі періоди виконують роботи на виробництвах, у цехах, за професіями та посадами, які надають право на скорочений робочий час; скорочений робочий чає для них встановлюється в ці періоди, в які звичайно виконують роботи в цих виробництвах, цехах, за цими професіями та посадами.

Розділ 39 "Загальні професії" передбачає професії і посади, робота в яких надає право на скорочений робочий час незалежно від виробництва або цеху, в яких виконується робота. Однак ці професії і посади іноді спеціально передбачені в розділах і підрозділах Переліку, присвячених окремим виробництвам і цехам. Тоді працівникам повинні встановлюватися скорочений робочий час іншої тривалості, що передбачена відповідними спеціальними розділами і підрозділами (це може впливати на тривалість скороченого робочого часу, а в інших випадках дає змогу правильно атестувати робочі місця.

Окремі виробництва і цехи приводяться в Переліку без зазначення на професії (зазначаються лише "працівники" або "працівники; безпосередньо зайняті" у відповідному виробництві). У таких випадках право на скорочений робочий час надається всім працівникам цього виробництва, цеху (або всім працівникам відповідного І виробництва, цеху, безпосередньо зайнятим на зазначених роботах).

У заголовках деяких розділів і підрозділів Переліку зазначаються види робіт. У цьому випадку робітники відповідних професій мають право на скорочений робочий час незалежно від виробництва або цеху, в яких ця робота виконується.

Бригадирам, помічникам і підручним робітникам, зайнятим у шкідливих умовах праці, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється тієї ж тривалості, що й робітникам відповідних професій, зазначеним у Переліку

Правовою підставою встановлення скороченого робочого часу для медичних працівників ст. 7 Основ законодавства України про охорону здоров'я а також постанова РНКСРСР "Про тривалість робочого дня медичних працівників", яка зберегла чинність в Україні в частині, в якій відповідні відносини не урегульовані розділом 32 Переліку.

Такі категорії медичних працівників мають право на скорочений робочий день тривалістю шість з половиною годин:

1) лікарі і середній медичний персонал лікарень, родильним будинків, клінік та інших стаціонарних лікувальних закладів, спеціалізованих санаторіїв, профілакторіїв, станцій санітарної авіації та пунктів-переливання крові, (за винятком тих, на які поширюється дія Підрозділу "Станції та відділення переливання крові" розділу 32 Переліку), амбулаторно-поліклінічних закладів (за винятком лікарів, зайнятих прийманням хворих) оздоров пунктів і медичних пунктів першої допомоги, станцій і пунктів невідкладної медичної допомоги (за винятком тих, на які поширюється чинність підрозділу "Станції (відділення) швидкої та невідкладної допомоги та відділення виїзної екстреної та консультаційної допомоги обласних лікарень, республіканських лікарень Автономної Республіки Крим, лікарень міст Києва і Севастополя" розділу 32 Переліку, санітарно-епідеміологічних закладів (санітарно-епідеміологічних станцій, малярійних станцій, сані тарно-бактеріологічних лабораторій, санітарних пропускників, дезинфекційних станцій і пунктів, будинків і пунктів санітарної освіти тощо); лікарських, фельдшерських і сестринських загальних і спеціалізованих кабінетів, пунктів і загонів, жіночих і дитячих консультацій, будинків дитини, дитячих будинків, дитячих кімнат, кімнат матері і дитини; закладів судово-медичної експертизи (за винятком тих, на які поширюється чинність підрозділу "Бюро судово-медичної експертизи" п. 32 Переліку науково-дослідних інститутів і лабораторій;

2) лікарі-епідеміологи, санітарні лікарі, санітарні інспектори та санітарні фельдшери;

3) лікарі ясел і молочних кухонь;

4) диспетчери і евакуатори станцій швидкої медичної допомоги (крім тих, що підпадають під дію розділу 32 Переліку).

Скорочений робочий день тривалістю п'ять з половиною годин встановлюється для таких категорій медичних працівників:

1) лікарів амбулаторно-поліклінічних закладів (поліклінік, амбулаторій , диспансерів, медичних пунктів, станцій, відділень і кабінетів), зайнятих винятково амбулаторним прийманням хворих;

2) лікарів лікарсько-трудових експертних комісій (відповідно до ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я замість поняття "лікарсько-трудові експертні комісії" у законодавстві України використовується поняття "медико-соціальні експертні комісії" МСЕК).

На молодших спеціалістів з медичною освітою і молодших медичних сестер МСЕК для туберкульозних і психічних хворих поширюється дія підрозділу "Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) і штатні військово-медичні комісії" розділу 32 Переліку.

Скорочена тривалість робочого часу (36 годин на тиждень) встановлена для медичних сестер, зайнятих вихованням дітей віком до 3 років, і вихователів ясельних груп дитячих дошкільних закладів і будинків дитини (постанова Ради Міністрів СРСР "Про подальше поліпшення суспільного дошкільного виховання і підготовку дітей до навчання в школі" .

Хоча частина третя коментованої статті прямо передбачає встановлення законодавством скороченої тривалості робочого часу тільки для вчителів, така пільга надається всім педагогічним працівникам.

Лише на майстрів виробничого навчання, у тому числі зайнятих навчанням керуванню транспортними засобами, а також на вихователів професійно-технічних навчальних закладів поширюється нормальна тривалість робочого часу.

Іншим працівникам, змістом трудової функції яких є безпосереднє ведення навчального процесу, встановлюється скорочений робочий час. Регулювання робочого часу педагогічних працівників має істотну специфіку. Для працівників освіти, на яких поширюється дія інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти встановлена скорочена тривалість робочого часу, за якою провадиться оплата праці в розмірі посадового окладу. Навчальне навантаження між педагогічними працівниками розподіляється керівником закладу освіти за погодженням з виборним органом профспілкової організації з урахуванням конкретних обставин. Обсяг навчальної та іншої роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується (п. 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти).

Однак це твердження є правильним лише остільки, оскільки мова йде про збільшення обсягу педагогічного навантаження понад обсяг, який відповідає посадовому окладу, за погодженням з працівником. Якщо працівник не згоден на збільшення обсягу педагогічного навантаження понад зазначений обсяг, таке збільшення неможливе.

Скорочений робочий час тривалістю 18 навчальних годин протягом навчального тижня встановлено для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкованості, типу і форми власності (ст. 25 Закону "Про загальну середню освіту" і керівників гуртків, секцій, студій, клубів, творчих об'єднань позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типу і форми власності (п. 1 ст. 22 Закону "Про позашкільну освіту" ).

Для вихователів загальноосвітніх навчальних закладів тривалість робочого часу (обсяг педагогічного навантаження) встановлена 30 годин, а для вихователів спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) - 25 годин на тиждень. При цьому спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) визначається як загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (чи) розумового розвитку (п. 1 ст. 9 Закону "Про загальну середню освіту").

Скорочений робочий час (педагогічне навантаження) для педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів встановлений тривалістю від 20 до 36 годин на тиждень (ч. 3 ст. 30 Закону "Про дошкільну освіту".

Відповідно до ст. 25 Закону "Про загальну середню освіту" розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів встановлюються Кабінетом Міністрів. У контексті цієї статті під "розмірами тарифних ставок" слід розуміти не лише власне тарифні ставки, але й відповідний обсяг педагогічного навантаження.

До прийняття Кабінетом Міністрів постанови з цього приводу, зберігають силу акти Міністерства освіти з цих питань. Зберігають також силу нормативно-правові акти цього Міністерства, ям встановлюють скорочений робочий час (обсяг педагогічного навантаження) для педагогічних працівників інших закладів освіти це -- насамперед інструкція про порядок обчислення заробітної плати праці будинків освіти.

Скорочений робочий час тривалістю 4 години педагогічної (викладацької) роботи на день (24 години на тиждень) встановлено для викладачів 1-11 класів шкіл естетичного виховання (загальної музичної, художньої, хореографічної освіти) з п'ятирічним строком навчання; викладачів 1-4класів шкіл естетичного виховання (дитячих музичних, художніх, шкіл мистецтв) із семирічним строком навчання; музичних керівників, концертмейстерів, акомпаніаторів.

Скорочений робочий чає тривалістю 4 години педагогічної (викладацької) роботи на день (1016 годин нарік) встановлено для викладачів постійно діючих курсів вивчення мов, стенографії, машинопису із строком навчання менше одного року.

Скорочений робочий час тривалістю 5 годин виховної роботи на добу (30 годин на тиждень) встановлено для вихователів, старших вихователів закладів охорони здоров'я, приймачів-розподільників для неповнолітніх, виховно-трудових колоній, спеціальних профтехучилищ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, кімнат школярів при клубах, палацах культури, житлово-експлуатаційних організаціях, училищ фізичної культури; інструкторів слухових кабінетів.

Скорочений робочий час тривалістю 6 годин педагогічної роботи на день (36 годин на тиждень) встановлено для вихователів, вихователів-методистів дитячих дошкільних закладів, будинків дитини, дитячих майданчиків, дитячих парків.

Скорочена тривалість робочого часу, встановлена для педагогічних працівників, не включає час на перевірку зошитів, на класне керівництво і виконання деяких інших обов'язків. Виконання цих робіт підлягає (понад встановлений посадовий оклад) окремій оплаті,

Однак виконання цих робіт для працівника є обов'язковим, хоча і виходить за межі скороченого робочого часу. Ст. 25 Закону "Про загальну середню освіту" передбачає доплату вчителям за класне керівництво в розмірі 20-25 відсотків тарифної ставки; за перевірку зошитів -- 10-20 відсотків; за завідування майстернями -- 15-20 відсотків; за завідування учбово-дослідницькими ділянками, навчальними кабінетами -- 10-15 відсотків.

Скорочений робочий час максимальною тривалістю до 720 годин на навчальний рік встановлено для педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації (ч. 2 ст. 43 Закону "Про вищу освіту". Такі вищі навчальні заклади визначаються в ст. 24 того ж Закону, а посади педагогічних працівників -- ч, 2 ст. 48 того ж Закону.

Скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень) встановлено для інвалідів І і II груп, які працюють на підприємствах, у. цехах і на дільницях, що призначені для використання праці цих осіб, якщо вони не користуються правом на одержання більш високих пільг (постанова Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого удосконалення використання праці пенсіонерів та Інвалідів у народному господарстві і пов'язані з цим додаткові пільги).

Стаття 21 Закону "Про пестициди і агрохімікати" надає право на скорочений робочий день працівникам, зайнятим «а роботах з пестицидами і агрохімікатами Перелік таких робіт не затверджувався, тому названі працівники мають таку пільгу за умови включення роботи до підрозділу "Хімічний захист рослин від шкідників і хвороб" розділу 27 "Сільське господарство"

2.2 Неповний робочий час

Як випливає з даної статті, неповний робочий час має меншу, ніж це встановлено нормативними актами, тривалість. Нормальна і скорочена тривалість робочого часу встановлюється нормативними актами, у тому числі локальними. Неповний робочий час встановлюється за погодженням сторін трудового договору.

Навіть тоді, коли законодавство встановлює обов'язкове застосування неповного робочого часу, воно не визначає жорстко його тривалість, а лише передбачає верхню межу його тривалості. Так. щодо учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, Кодекс законів про працю (ст. 51) встановив обов'язкове застосування неповного робочого часу тривалістю не більше половини скороченого робочого часу, встановленого для неповнолітніх відповідного віку.

Обов'язкове застосування неповного робочого часу тривалістю не більше чотирьох годин у день і половини норми робочого часу на місяць встановлено для сумісників працівники державних підприємств, установ і організацій (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" .

Неповний робочий час відрізняється від скороченого робочого часу розміром оплати праці. За відпрацьований повний нормальний чи скорочений робочий час працівникові при почасовій заробітній платі виплачується повна, встановлена у відповідному порядку, тарифна ставка (посадовий оклад). При неповному робочому часі, якщо встановлена почасова форма оплати праці, працівникові виплачується відповідна частина тарифної ставки (посадового окладу). Тому на практиці частіше говорять не про прийняття на роботу на умовах неповного робочого часу, а про прийняття на "пів ставки", "чверть ставки", хоча вірніше було б говорити про прийняття на роботу на умовах роботи протягом половини або чверті встановленої для даної категорії працівників тривалості робочого часу.

Немає законодавчих перешкод для прийняття на роботу з умовою про роботу неповний робочий час будь-якої іншої тривалості (якщо тільки не порушуються встановлені в окремих випадках верхні межі). Неповний робочий час може дорівнювати одній, п'яти, шести, десяти чи іншій кількості годин у тиждень. Він може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня або одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів протягом тижня.

У зв'язку з викладеним належить визнати таким, що втратило силу в частині, яка суперечить законодавству України, Положення про порядок і умови застосування праці жінок, які мають дітей і працюють неповний робочий час, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС. Названою постановою передбачено, що тривалість робочого часу, як правило, не повинна бути менше 4 годин на день і 20-24 годин на тиждень. Ст. 56 Кодексу законів про працю України не обмежує права сторін трудового договору на визначення тривалості неповного робочого часу як взагалі, так і щодо жінок, які мають дітей, зокрема.

Як виняток із загального правила частини першої ст. 56 КЗпП, яка передбачає встановлення неповного робочого часу за погодженням сторін трудового договору, деяким категоріям працівників надане суб'єктивне право на встановлення неповного робочого часу. це -- вагітні жінки, жінки, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда (в тому числі таку, що перебувають під опікою жінки), а також жінки, які здійснюють догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.

Власник зобов'язаний на прохання таких працівників встановлювати неповний робочий час (ст. 56 КЗпП). Ст. 186^і КЗпП поширює цю пільгу на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).

Власник зобов'язаний на прохання працівника, який має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. За бажанням працівника йому повинен бути встановлений або неповний робочий день, або неповний робочий тиждень, або неповний робочий день при неповному робочому тижні.

У свою чергу і власник має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника. Правда, при цьому повинна додержуватися процедура зміни істотних умов праці, як вона передбачена частиною третьою ст. 32 КЗпП. Слід, однак, нагадати, що Змінювати істотні умови праці власник вправі тільки при наявності змін в організації виробництва і праці.

Щодо таких випадків як зміни В організації виробництва і праці варто кваліфікувати прийняття власником рішення про переведення всього підприємства, окремих його структурних підрозділів і категорій працівників на неповний робочий час, якщо це обумовлено кон'юнктурою ринку або іншими обставинами, які не дозволяють використовувати працю працівників протягом повного робочого часу.

Неповний робочий час може (а при наявності у працівника суб'єктивного права на неповний робочий час повинен) встановлюватися при прийнятті працівника на роботу або згодом (при цьому до трудового договору повинні вноситися зміни шляхом подачі працівником відповідної заяви та видання наказу про встановлення неповного робочого часу).

Однак працівникові, який має суб'єктивне право на неповний робочий час, при прийнятті на роботу буде часом складно реалізувати це право, оскільки йому просто може бути відмовлено в прийнятті на роботу. Оспорювати ж відмову в прийнятті на роботу і взагалі непросто, а в даному випадку не виключено, що і взагалі неможливо (суд може визнати, що за наявності у власника необхідності в прийнятті на роботу на повний робочий час відмова в прийнятті на названу вакантну посаду (робоче місце) на неповний робочий час є обґрунтованою).

Неповний робочий час може встановлюватися на певний період (на певний строк) або без обмеження строком.

В останньому випадку власник не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний за умови, що на підприємстві, в установі, організації проводяться зміни в організації виробництва і праці, і з дотриманням процедури, передбаченої частиною третьою ст. 32 Кодексу законів про працю. Це стосується і працівників, які мали суб'єктивне право на неповний робочий день у момент його встановлення, однак втратили це право на момент заміни неповного робочого часу повним.

Частиною третьою ст. 56 КЗпП закріплюється правило про те, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав цих працівників, наприклад, скорочення тривалості їх щорічної основної відпустки (зокрема, у п. 2 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам прямо передбачено, що особам, які працюють на умовах неповного робочого дня, надається щорічна основна відпустка повної тривалості) або встановлення додаткових підстав для розірвання трудового договору з цими працівниками, як це передбачено у відповідних актах про сумісництво. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 року зі змінами та доповненнями від 18 листопада 2004року. Ст..56.

Рекомендації про порядок наданні працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер пращ передбачають, що такий робочий день не застосовується до працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, однак може застосовуватися до працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня.

2.3 Початок і закінчення роботи

Відповідно до коментованої статті визначення часу початку і закінчення щоденної роботи (зміни) відноситься до компетенції трудового колективу, який затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку (ст. 142 КЗпП), сторін колективного договору (абзац сьомий частини другої ст. 7 Закону "Про колективні договори і угоди" , власника і профспілкового органу (п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій --далі для стислості типові правила внутрішнього трудового розпорядку).

Час початку і закінчення роботи (зміни) визначається на підприємствах, в установах, організаціях у відповідності до законодавства. Законодавство визначає насамперед правила встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій. Режим роботи підприємств, установ, організацій визначає режим робочого часу працівників.

Законодавство визначає такий порядок встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій:

1) повноваження встановлювати зручний для населення режим роботи розміщених на відповідній території підприємств, установ, організацій сфери обслуговування населення, незалежно від форми власності, належить виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, які мають право вирішувати відповідні питання за погодженням із власником (підпункт 4 п. "6" ст. 30 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні");

2) повноваження встановлювати зручний для населення режим роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що є в комунальній власності відповідних територіальних громад, належить виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (підпункт 9 п "а" ст. 30Закону "Про місцеве самоврядування в Україні");

3) у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, виконкомах обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій) робота починається з 9 годин за київським часом, тобто за другим міжнародним годинним поясом (ст. 3 Указу Президента України "Про запровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня").

В інших випадках власники самостійно визначають час початку і закінчення роботи підприємств та інші питання режиму їх роботи.

Очевидно, тільки встановлений для органів виконавчої влади Час початку роботи цих органів є одночасно і часом початку роботи більшості працівників цих органів. В інших випадках розбіжності між режимом роботи підприємства і режимом роботи працівників можуть бути. Вони можуть бути несуттєвими, а можуть досягати максимуму. Є безперервно діючі виробництва, які працюють цілодобово і без вихідних днів. Працівники в такому режимі працювати, природно, не можуть.

Якщо режим роботи працівників є стабільним, він може встановлюватися безпосередньо в правилах внутрішнього трудового розпорядку. Використання для цього схеми, яка дається в п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, є не цілком зручним, оскільки ця схема передбачає диференціацію часу початку і кінця роботи, часу перерв лише за змінами.

Цілком очевидно, що режим роботи слід диференціювати за категоріями працівників: керівник підприємства не повинен починати роботу одночасно з працівником, який прибирає його кабінет.

Встановлення часу початку і закінчення роботи безпосередньо в колективному договорі не цілком би відповідало ст. 57 КЗпП. Однак можливо, щоб сторони колективного договору взяли на себе обов'язок підготувати зміни і належним чином удосконалили правила внутрішнього трудового розпорядку (у частині, яка стосується часу початку і закінчення роботи).

Графіки змінності затверджуються при роботі змінами протягом дня (доби).3 п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку належить зробити висновок про те, що графіки змінності затверджуються саме в таких випадках. Графіки змінності доводяться до відома працівників, як правило, не пізніш як за 1 місяць до їх введення в дію.

В інших випадках, коли робота не проводиться змінами, але час початку і закінчення роботи не с постійним або вихідні дні надаються "за змінним графіком", передбачене затвердження графіків роботи. Вони складаються на певний проміжок часу, на певний обліковий період, у межах якого повинна бути дотримана встановлена тривалість робочого тижня.

У будь-якому разі повинне забезпечуватися дотримання річного балансу робочого часу. Такі графіки доводяться до відома працівників також не пізніш як за місяць до введення їх у дію (п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку). п. 1 роз'яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС "Про деякі питання, пов'язані з переведенням робітників та службовців підприємств, установ і організацій на п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями" встановлює, що графіки доводяться до відома працівників не пізніш як за два тижні до введення їх у дію. Суперечність між названими нормативними актами повинна вирішуватися на користь акта, прийнятого пізніше, тобто в даному випадку керуватися слід п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку.

До початку роботи кожен працівник зобов'язаний відмітити свій прихід на роботу, а після закінчення робочого дня (зміни) припинення роботи в порядку, встановленому на підприємстві безперервно діючих виробництвах працівникам забороняється припинення роботи до явки змінника (п, 16 типових правил внутрішнього трудового розпорядку).

2.4 Облік робочого часу

Особливим різновидом режиму робочого часу є режим, при якому ведеться підсумований облік робочого часу. Режим підсумованого обліку робочого часу може запроваджуватися на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (праці) не може додержуватися встановлена законодавством для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу.

Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок застосування підсумованого обліку робочого часу, немає. Генеральною угодою на 1999-2000 роки лише передбачалося підготовка і затвердження такого акта, але це зобов'язання не було виконане.

До цього часу в Україні продовжує діяти велика кількість нормативних актів СРСР, якими дозволяється використання режиму підсумованого обліку робочого часу і визначені умови такого використання. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 року зі змінами та доповненнями від 18 листопада 2004 року. Ст..61.

Назвемо деякі з таких актів:

1) Положення про робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспорту і метрополітенів передбачає можливість

встановлення режиму підсумованого обліку робочого часу із застосуванням місячного облікового періоду. Передбачається також застосування потужного обліку робочого часу (при цьому обліковим періодом (турою) вважається час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи);

2) Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів передбачає можливість встановлення режиму підсумованого обліку робочого часу із застосуванням місячного облікового періоду. В окремих випадках і в особливому порядку допускається продовження облікового періоду до 6 місяців;

3) Положення про робочий час і час відпочинку плаваючого складу суден річкового флоту допускає можливість запровадження режиму підсумованого обліку робочого часу із застосуванням місячного облікового періоду тільки в окремих випадках;

4) Положення про робочий час і час відпочинку працівників вагони-ресторанів і працівників суднових ресторанів-морського і річкового транспорту, працівників вагонів-крамниць та інших аналогічних підприємств торгівлі і громадського харчування допускає можливість встановлення режиму підсумованого обліку робочого часу, спеціально передбачаючи використання потужного обліку, а також застосування як облікового періоду часу навігації;

5) Положення про робочий часі час відпочинку працівників експлуатаційних підприємств і організацій Міністерства зв'язку СРСР ї міністерств зв'язку союзних республік передбачає можливість запровадження для окремих категорій працівників цих підприємств ї організацій режиму підсумованого обліку робочого часу із застосуванням облікового періоду тривалістю від одного до трьох місяців;

6) постановою Ради Міністрів СРСР "Про режим робочого часу працівників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства" передбачена можливість встановлення режиму підсумованого обліку робочого часу для працівників, зайнятих у рослинництві. Обліковим періодом відповідно до цієї постанови є календарний рік. Збільшення тривалості роботи цієї категорії працівників до 10 годин на день у період напружених польових робіт компенсується зменшенням тривалості роботи в інші періоди;

7) Положення про режим робочого часу і часу відпочинку робітників та службовців, зайнятих на роботах у лісовій промисловості та лісовому господарстві , і порядок оплати праці при подовжених і скорочених робочих змінах передбачає встановлення режиму підсумованого обліку робочого часу з застосуванням облікового періоду, який не повинен перевищувати 3 місяців. Тривалість робочої зміни може збільшуватися до 10 годин, а в інші дні облікового періоду робочий час повинен скорочуватися або повинні надаватися додаткові дні відпочинку з розрахунку один день відпочинку за 7 годин виробітку (з відповідним перерахунком, якщо тривалість робочого дня (зміни) складає більше чи менше 7 годин).

Можливість встановлення підсумованого обліку робочого часу передбачено і деякими іншими нормативними актами Союзу СРСР, що зберігають свою чинність в Україні. З'являються і вітчизняні нормативні акти, які передбачають можливість застосування Підсумованого обліку робочого часу (Правила визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації У країни; п. 15 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт).

Однак слід враховувати, що за наявності підстав, зазначених у ст. 61 КЗпП, власник за погодженням із профспілковим комітетом вправі вводити режим підсумованого обліку робочого часу і при відсутності прямого зазначення на допустимість цього в законах чи підзаконних актах, оскільки ст.., 61 КЗпП не передбачає встановлення законодавством випадків, коли застосовується режим підсумованого обліку робочого часу.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку 40-го-динного робочого тижня з урахуванням скорочення робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів. Розрахована в такий спосіб норма робочого часу повинна бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком. При цьому підзаконними актами колишнього Союзу РСР встановлювалася гранична тривалість роботи протягом дня (10-12 годин). Якщо підзаконними актами гранична тривалість роботи протягом дня не урегульована, вона може визначатися за погодженням між власником і профспілковим комітетом.

Не буде суперечити закону вирішення питання про тривалість роботи протягом дня в колективному договорі. Якщо тривалість роботи протягом дня при підсумованому обліку робочого часу визначена нормативними актами колишнього Союзу РСР, належить керуватися такими актами. Викладене стосується і порядку чергування робочих днів і днів відпочинку.

Висновок

Робочий час є однією з істотних умов трудового договору і торкається інтересів як працівників, так і роботодавця. Його раціональне поєднання з часом відпочинку дає змогу ефективно використовувати здатність людини до продуктивної праці, відтворювати фізичні та психологічні характеристики працівника, а також комплексно застосовувати виробничі потужності та інше майно роботодавця.

Слід підкреслити, що у західних країнах значно поширений підсумований облік робочого часу. При цьому має місце гнучкий розподіл робочого часу протягом облікового періоду ( місяця, кварталу, року ), тобто мобільний режим праці.

До недавнього часу нові рижими робочого часу не передбачались законодавством, а іноді були закріпленні спочатку в правилах внутрішньо трудовому розпорядку, а пізніше - в колективному договорі. Сьогодні мобільні графіки режиму робочого часу передбаченні законодавством Франції, ФРН, Бельгії.

Це важлива риса сучасного виробництва, саме вона буде відзначати застосування робочої сили в ХХІ ст., а коли будуть враховуватися вік, сімейний стан, психіка, особисті схильності тощо та залежно від цього визначатиметься трудові навантаження кожного працівника .

Згідно ст..45 Конституції України працівникові гарантується встановлена законом тривалість робочого часу.

Тоді названий робочий день може передбачатися на підприємствах, в установах, організаціях лише тим особам , чиї посади внесенні у список, затверджений вищим органом в залежності від інтенсивності, напруження, відповідальності їх праці, а також можливостей переробітку понад нормальну тривалість робочого часу , що не вважається надурочною роботою.

Отже, робочим часом є час, протягом якого робітник або службовець відповідно до правил внутрішньо трудового розпорядку повинен перебувати на місці виконання робіт і виконувати свою трудову функцію або іншу доручену йому роботу.

Саме це відповідає інтересам працюючих та дасть змогу підвищити продуктивність праці - За цим майбутнє.

Список використаних джерел

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року(чинна із змінами і доповненнями згідно із Законом України від 01 лютого 2011 року № 2952-VI).

2. Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар. 2013 року.

3. Трудове право України у запитаннях та відповідях: Навчально-методичний посібник / За ред. В.В. Жернакова. - X.: «Одіссей», 2010. - 280 с. Прокопенко 4. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю /. Стичинський Б.С, Зуб І.В., Ротань В.Г. // Вид. 8-ме, доп. та перероб. -К.:Вид-воА.С.К.,2007.

4. Трудове право України Навч. Посібник для студ. юрид. спеціальностей Вищих навчальних закладів / Пилипенко П.Д., Буряк В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред.. П.Д.Пилипенко . - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. - 535 с.

5. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. - 2-ге вид., переробл. і доп. - Харків: Видавництво «ФІНН», 2009. - 728 с.

6. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підруч. / Вид. 4-те, стер. - К.: Вікар, 2006. - 725 с.

7. Пилипенко П.Д., Правове регулювання робочого часу,Трудове право України. Академічний курс: підрч., для студ. юрид. спец. вищ.навч.закл.-К.Концерн «Видавничий Дім» «Ін Юре», 2004р.-с.269-284.

8. Трудове право підручник / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та ін. за ред. В. В. Жернакова. - Х. Право, 2012.

9. Податки та бухгалтерський облік . № 50, 23 червня 2005. - 48 с.

10. Податки та бухгалтерський облік. № 79, 3 жовтня 2005. - 63 с.

11. Все про бухгалтерський облік . № 111, 25 листопада 2004. - 31 с.

12. Все про бухгалтерський облік . № 18, 21 лютого 2003. - 47 с.

Додаток

Міністерство праці та соціальної політики України

Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю

Лист від 06.11.2002 р. N 010-1135

Про норму тривалості робочого часу на 2003 рік

Норма тривалості робочого часу на 2003 р. розрахована за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю і залежно від тривалості робочого тижня становить:

- при 40-годинному робочому тижні - 2002 години;

- при 39-годинному робочому тижні - 1957,8 годин;

- при 38,5-годинному робочому тижні - 1932,7 годин;

- при 36-годинному робочому тижні - 1807,2 годин;

- при 33-годинному робочому тижні - 1656,6 годин;

- при 30-годинному робочому тижні - 1506,0 годин;

- при 24-годинному робочому тижні - 1204,8 годин;

- при 18-годинному робочому тижні - 903,6 годин.

У розрахунках, які додаються, враховано вимоги, передбачені Кодексом законів про працю України:

- нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50);

- для деяких категорій працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу (ст. 51);

- працівникам, яким установлено 40-годинний робочий тиждень, тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73) скорочується на одну годину;

- робота не проводиться на підприємствах, в установах, організаціях також у такі святкові і неробочі дні:

- 1 січня - Новий рік;

- 7 січня - Різдво Христове;

- 8 березня - Міжнародний жіночий день;

- 27 квітня - Пасха (Великдень);

- 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

- 9 травня - День Перемоги;.

- 15 червня - Трійця;

- 28 червня - День Конституції України;

- 24 серпня - День незалежності України;

- якщо святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (частина 3 ст. 67).

На підприємствах, в установах і організаціях, де встановлено шестиденний робочий тиждень, а норма тривалості робочого часу не збігається із зазначеною, відповідне рішення приймається самостійно згідно з п. 1 ст. 27 Закону України "Про підприємства в Україні" за умови дотримання вимог ст. 50 - 53, 67 і 73 Кодексу законів про працю України.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено законодавством (частина друга ст. 50 КЗпП).

Директор Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю - Головний державний інспектор праці України В. Тьоткін. Додаток до листа выд 6 листопада 2002 р. № 010-1135.

N з/п	Показники	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	2003 рік
1	Кількість календарних днів	31	28	31	30	31	30	31	31	30	31	30	31	365
2	Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято)	2		1	1	3	2		1					10
		1, 7		8	27	1, 2, 9	15, 28		24
3	Кількість вихідних днів	8	8	10	8	9	9	8	10	8	8	10	8	104
4	Кількість днів, робота в які не проводиться	10	8	11	9	12	11	8	11	8	8	10	8	114
5	Кількість робочих днів	21	20	20	21	19	19	23	20	22	23	20	23	251
6	Кількість передсвяткових днів, у які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному тижні зменшується на одну годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня)	1		1	1	1	1						1	6
		(6)		(7)	(30)	(8)	(27)						(31)
Норма тривалості робочого часу в годинах
7	при 40-годинному робочому тижні	167	160	159	167	151	151	184	160	176	184	160	183	2002
8	39-годинному робочому тижні	163,8	156,0	156,0	163,8	148,2	148,2	179,4	156,0	171,6	179,4	156,0	179,4	1957,8
9	38,5-годинному робочому тижні	161,7	154,0	154,0	161,7	146,3	146,3	177,1	154,0	169,4	177,1	154,0	177,1	1932,7
10	36-годинному робочому тижні	151,2	144,0	144,0	151,2	136,8	136,8	165,6	144,0	158,4	165,6	144,0	165,6	1807,2
11	33-годинному робочому тижні	138,6	132,0	132,0	138,6	125,4	125,4	151,8	132,0	145,2	151,8	132,0	151,8	1656,6
12	30-годинному робочому тижні	126,0	120,0	120,0	126,0	114,0	114,0	138,0	120,0	132,0	138,0	120,0	138,0	1506,0
13	24-годинному робочому тижні	100,8	96,0	96,0	108,0	91,2	91,2	110,4	96,0	105,6	110,4	96,0	110,4	1204,8
14	18-годинному робочому тижні	75,6	72,0	72,0	75,6	68,4	68,4	82,8	72,0	79,2	82,8	72,0	82,8	903,6

Размещено на Allbest.ru