Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.0(09)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ОБІГУ СПИРТНИХ НАПОЇВ У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ)

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ГОНЧАРУК ВОЛОДИМИР ЯКОВИЧ

Харків - 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, м. Харків

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Ярмиш Олександр Назарович, Національний університет внутрішніх справ МВС України, перший проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор Румянцев В'ячеслав Олексійович, Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого, професор кафедри історії держави і права;

кандидат юридичних наук, доцент Горбачов Василь Павлович, Донецький інститут внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального процесу

Провідна установа - Одеська національна юридична академія, кафедра історії держави і права, Міністерство освіти і науки України (м. Одеса)

Захист відбудеться “16” червня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 при Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м.Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “ 15” травня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Є.Кириченко



АНОТАЦІЇ

Гончарук В.Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. (на матеріалах українських губерній). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України. - Харків,2001.

У дисертації вперше в українській історико-правовій літературі спеціально досліджується правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв на українських землях в складі Російської імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. В роботі проаналізовано алкогольну політику самодержавства в цей період, її реалізацію в нормах права та правозастосувальній діяльності уповноважених державних органів. У дисертації розкривається механізм правового регулювання виробництва і обігу алкоголю в Російській імперії. Окрема увага приділена дослідженню проблеми юридичної відповідальності за порушення норм права щодо виробництва і обігу спиртних напоїв. В дисертації також розглядається компетенція органів, на які була покладена функція участі в державному регулюванні ринку алкоголю, досліджується ступінь громадського впливу на регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв. У висновках викладено рекомендації щодо удосконалення правового регулювання виробництва і обігу алкоголю в Україні на сучасному етапі.

Ключові слова: спиртні напої, акциз, державна монополія, пропінаційне право.



Гончарук В.Я. Правовое регулирование производства и оборота спиртных напитков в Российской империи во второй половине ХІХ - в начале ХХ вв. (на материалах украинских губерний). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Национальный университет внутренних дел Министерства внутренних дел Украины. - Харьков,2001.

В диссертации впервые в украинской историко-правовой литературе специально исследуется правовое регулирование производства и оборота спиртных напитков на украинских землях в составе Российской империи в второй половине ХІХ - в начале ХХ ст. Значительное внимание уделено рассмотрению вопроса об освещении проблемы в дореволюционной, советской и современной научной литературе. В работе проанализирована алкогольная политика самодержавия в этот период, ее реализация в нормах права и правоприменительной деятельности уполномоченных государственных органов.

В диссертации раскрывается механизм правового регулирования производства и оборота алкоголя в Российской империи. Указывается, что при формировании соответствующей нормативно-правовой базы законодатель руководствовался прежде всего фискальными интересами, отрицательному социальному влиянию повышения уровня потребления алкоголя длительное время должное внимание не уделялось. Подчеркивается излишне детальная регламентация в нормах законов и подзаконных актов всех стадий производственного процесса и оборота, прежде всего оптовой и розничной торговли спиртными напитками. Важным шагом в усилении контроля государства за производством и оборотом спиртных напитков имело введение в 90-х гг. ХІХ в. монополии. В годы Первой мировой войны продажа алкогольных напитков населению была запрещена.

Отдельное внимание уделено автором исследованию проблемы юридической ответственности за нарушение норм права относительно производства и оборота спиртных напитков. Правонарушители привлекались как к административной, так и к уголовной ответственности. При этом законодатель нередко запаздывал с принятием необходимых норм, вызванных потребностями реальных социальных процессов. Запрет торговли спиртными напитками в годы Первой мировой войны вынудил законодателя усилить соответствующие санкции, а акцизные органы и общую полицию - активизировать правоприменительную деятельность.

В работе также рассматривается компетенция разнообразных органов, на которые была возложена функция участия в государственном регулировании рынка алкоголя. Акцизный надзор осуществлял как фискальные, так и контрольно-надзорные, правоохранительные функции. Общая полиция уделяла особое внимание надзору за законностью деятельности по торговле спиртными напитками. В диссертации исследуется степень общественного влияния на регулирование производства и оборота спиртных напитков, в частности анализируется динамика изменений в полномочиях органов местного самоуправления. Отмечено, что их компетенция в области участия в регулировании рынка алкоголя была недостаточной. Недоверие самодержавия к органам местного самоуправления (как земского, так и городского) не позволило использовать потенциал последнего и в данной отрасли. Такое же отношение проявлялось и к общественным организациям. Созданные после введения монополии попечительства о народной трезвости были сформированы по формально-бюрократическому признаку, не имели достаточного финансирования, вследствие чего их деятельность оказалась неэффективной.

Автором последовательно прослежены особенности правоприменительной практики относительно производства и оборота спиртных напитков на украинских землях во второй половине ХІХ - начале ХХ в. В выводах диссертации подведены итоги исследования, изложены рекомендации относительно усовершенствования правового регулирования производства и оборота алкоголю в Украине на современном этапе.

Ключевые слова: спиртные напитки, акциз, государственная монополия, пропинационное право.



Goncharuck V.Y. Legal regulation of manufacture and turnover of hard drinks in Russian Empire in the second half of XIX - beginning of XX century (based on the materials of Ukrainian provinces). - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.01 - theory and history of the state and law; history of political and legal studies. - National University of Internal Affairs of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Kharkiv, 2001.

Legal regulation of manufacture and turnover of hard drinks on the territory of Ukraine, when it has been a part of Russian Empire in the second half of XIX - beginning of XX century is studied in this thesis for the first time in the historical and legal literature. Alcohol politics of autocracy during this period, its realization in the norms of law and practical law of authorized state bodies is analyzed in this work. Mechanism of legal regulation of manufacture and turnover of hard drinks in Russian Empire is proposed in this thesis. The competence of the bodies, dealing with the participation in the state regulation of hard drinks market is examined in this thesis. The level of citizen's influence on the regulation of manufacture and turnover of hard drinks is also examined in the thesis. Recommendations of legal regulation of manufacture and turnover of hard drinks improvement in the nowadays Ukraine are stated in the conclusion of this work.

Key words: hard drinks, tax for hard drinks, state monopoly, exclusive law.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв є одним з важливих напрямів економічної й соціальної політики держави, котрий, разом з тим, в силу психологічних та соціально-побутових причин, певною мірою перебуває в затінку інших політико-правових і економіко-правових проблем. У той же час саме тут стикаються різнобічні інтереси й підходи. Україна як незалежна держава мусить мати власну, зважену й науково обґрунтовану (в юридичному, економічному, соціальному сенсі) алкогольну політику, виражену у відповідних нормах права. В цьому плані становище у вітчизняному законодавств і сьогодні є не тільки сумним, а й тривожним. Потребує радикального переопрацювання (вірніше заміни) Закон України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”. Указ Президента України Л.Д.Кучми від 28 червня 1999 р. “Про державну монополію на виробництво та обіг алкоголю і тютюнової продукції” так і не отримав законодавчого закріплення - адже достатньо ґрунтовно підготовлені протягом останнього часу два проекти Закону України “Про державну монополію на виробництво та обіг алкоголю і тютюнової продукції” не були прийняті Верховною Радою України. 17 центральних органів державного управління в тій чи іншій мірі беруть участь у регулюванні виробництва та обігу алкоголю й тютюну в Україні. Таке розпорошення сил не тільки недоцільне, а й неприпустиме, зважаючи, що в кінці 90-х рр. кількість жертв неякісних спиртних напоїв (тільки тих, що втратили життя) доходила до трьох тисяч осіб щорічно.

Практична потреба упорядкування і посилення засобів державного регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв, створення відповідної нормативної бази змушує прискіпливо аналізувати вітчизняний історичний досвід. Саме друга половина ХІХ - початок ХХ ст. відзначалися найбільш виразними моментами розвитку правових основ, що регламентували виробництво і обіг спиртних напоїв на українських землях в складі Російської імперії, а також характерними проявами правозастосувальної практики, свідченням того, до яких саме соціальних наслідків призводить та чи інша політика законодавця, виражена у його нормотворчій діяльності.

В сучасних умовах применшення значення державного регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв, розробки його доцільних і ефективних правових основ, недооцінка цього комплексу юридичних норм є не тільки помилковою, а й шкідливою для інтересів незалежної України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з виробництвом та обігом специфічного продукту - алкоголю, зокрема напоїв, що його містять. Під обігом розуміються оптова та роздрібна торгівля спиртними напоями, діяльність щодо їх зберігання, транспортування, передачі.

Предмет дослідження - здійснюване державою (Російською імперією) упорядкування вказаних суспільних відносин правовими засобами, їх юридичне закріплення і охорона протягом досліджуваного періоду; специфіка правового регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв в українських губерніях. При цьому предмет дослідження був свідомо обмежений спеціальним законодавством та вибудованою на його основі підзаконною нормативно-правовою базою. Адміністративно-правове регулювання торгівлі та промисловості взагалі, а також регулювання виробництва та обігу спиртних напоїв у Російській імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. цивільно-правовими засобами в даній роботі не розглядаються.

Хронологічні рамки дисертації - друга половина ХІХ - початок ХХ ст. Нижньою межею є 50-і рр. ХІХ ст., коли зазнала глибокої кризи відкупна система в Російській імперії, при чому і в тому специфічному вигляді, в якому вона існувала в Україні. Верхня межа традиційна - Лютнева революція 1917 р. юридичний алкогольний правозастосувальний відповідальність

Територіальні рамки дослідження обмежуються 9 губерніями Наддніпрянської України, що входили до складу Російської імперії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Цільовою комплексною програмою НАН України “Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення”, а також п.1 - “Історія держави, права і правоохоронних органів України” “Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996-2000 рр.”

Мета дослідження - проведення комплексного спеціального дослідження правового регулювання виробництва та обігу спиртних напоїв у Російській імперії на матеріалах України протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Мета дослідження визначила його завдання:

простежити загальну динаміку зміни підходів до питань регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв, їх взаємозв'язок з економічною та соціальною політикою самодержавства;

розкрити механізм правового регулювання виробництва і обігу алкоголю в Російській імперії;

вичленувати особливості нормативно-правової бази виробництва і обігу спиртних напоїв в Російській імперії щодо України в історичному контексті, а також специфіку правових засобів її втілення в соціальну практику;

дослідити охоронне законодавство, підзаконні нормативно-правові акти, застосування норм права щодо забезпечення дотримання правових приписів, спрямованих на регулювання виробничих та інших суспільних відносин, пов'язаних з таким специфічним продуктом, як алкоголь; юридичну відповідальність за їх невиконання;

з'ясувати ступінь громадського впливу на реальні процеси регулювання державою виробництва та обігу спиртних напоїв;

здійснити порівняльний аналіз різних способів правового регулювання виробництва та обігу алкогольних напоїв.

Методологічну базу роботи склали загальні та спеціальні наукові методи. Загальні методи об'єднані підходами матеріалістичної діалектики до розуміння суспільних явищ, це: логічний метод сходження від абстрактного до конкретного, від простого до складного; метод єдності логічного та історичного; системно-структурний метод. При цьому автор прагнув максимально співвіднести своє дослідження з такими наріжними принципами, як принципи історизму та об'єктивності. Більш конкретно сформулювати, як саме прислужилися загальнонаукові методи в даному дослідженні, досить складно - адже воно власне і побудоване на них. У той же час, велике значення мало застосування формально-юридичного спеціального наукового методу - без нього було б неможливим дати лад заплутаному і винятково громіздкому “питному” законодавству Російської імперії; порівняльно-правовий аналіз дозволив з'ясувати, як саме закріплювався в нормах права особливий статус виробництва і обігу алкоголю в Росії; історико-генетичний метод дав можливість простежити, в чому коренилися особливості регулювання “питної справи” на українських землях; відповідність норм права перебігові подій реального життя досліджувалась завдяки соціологічному методові.

Джерельна база дослідження складається з:

законодавчих актів Російської імперії, що визначали порядок виробництва і обігу спиртних напоїв; вони входять до т.5 “Свода законов Российской империи”, різних томів “Полного собрания законов Российской империи”, номерів “Собрания узаконений и распоряжений правительства, изданных при Правительствующем Сенате”; велике значення мають узагальнені й впорядковані окремими авторами законодавчі та підзаконні нормативно-правові матеріали, видані в кількох ґрунтовних збірках, у тому числі коментованих;

великого масиву інструкцій, правил, циркулярів, які були видані Міністерством фінансів Російської імперії та його Департаментом неокладних зборів і вміщені в офіційному часописі міністерства “Указатель правительственных распоряжений по Министерству финансов” (згодом “Вестник финансов, промышленности и торговли”), збірках відомчих нормативних матеріалів та ін.;

діловодної документації центральних та місцевих органів державного управління, що відображає процеси, пов'язані з удосконаленням нормативно-правової основи регулювання виробництва та обігу спиртних напоїв та правозастосувальною діяльністю в цьому напрямі - листування, циркуляри, вказівки, протоколи, які відбивають діяльність акцизних установ, органів загальної адміністрації та поліції, місцевого самоврядування. Опрацьовано матеріали чотирьох місцевих архівів: Державного архіву Дніпропетровської області (4 фонди), Державного архіву Запорізької області (3 фонди); Державного архіву Київської області (2 фонди), Державного архіву Харківської області (1 фонд);

матеріалів періодичного друку, зокрема спеціалізованих видань (“Вестник винокурения” та ”Вестник виноделия”), а також спогадів С.Ю.Вітте та Є.І.Ламанського.

Не тільки переважна більшість архівних документів, а й значна частка опублікованих джерел вводяться до сучасного наукового обігу автором вперше. Джерельна база є цілком достатньою і репрезентативною для дослідження теми.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

уперше у вітчизняній історико-правовій науці здійснено спробу спеціального дослідження проблем правового регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії (на матеріалах українських губерній) у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. (при цьому розглядаються як спирт, міцні, так і слабоалкогольні напої);

проаналізовано особливості нормативно-правових засад діяльності держави щодо регулювання ринку алкоголю з точки зору соціальної специфіки спиртних напоїв як продукту споживання, взаємодію і взаємовплив економічних (фіскальних) і соціальних чинників;

доведено, що розповсюдженням на українські губернії у 60-х рр. ХІХ ст. загальноімперського “питного” законодавства уряд робив спробу, з одного боку ліквідувати специфіку правової основи виробництва та обігу спиртних напоїв, що зберігала риси часів козацької державності в Україні, а з іншого - введенням “вільного продажу” спиртних напоїв у етнічних російських губерніях розповсюдити “український досвід” (як і білоруський та прибалтійський) на всю імперію;

уперше показано, що економічна доцільність обох реформ регулювання виробництва та обігу спиртних напоїв у другій половині ХІХ ст. полягала не тільки у фіскальному інтересі держави, а і у інвестуванні значних капіталів у розвиток промисловості, наголошено на взаємозв'язаності цих перетворень;

всебічно проаналізовано досвід введення державної монополії на обіг спирту та спиртних напоїв у кінці ХІХ ст.;

окремо розглянуті питання юридичної відповідальності за порушення законодавства щодо виробництва і продажу спиртних напоїв (як адміністративної, так і кримінальної);

досліджено не тільки питання державного нагляду, а й спроби громадського контролю і впливу на регулювання виробництва, обігу, а також споживання спиртних напоїв.

Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. Основні положення, узагальнення, висновки та рекомендації роботи доцільно використовувати при подальших наукових дослідженнях як з історії права Російської імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., зокрема історії права України цього періоду, так і з історії органів місцевого державного управління та самоврядування. При цьому наукові результати дисертації можуть слугувати і навчальному процесові, підготовці загальних та спеціальних курсів з історії України, історії держави і права України. Їх доцільно було б використовувати і для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, які за родом праці здійснюють заходи щодо регулювання на грунті чинного законодавства виробництва і обігу спиртних напоїв. Практичне призначення дослідження - дати також емпіричний матеріал, підгрунтя для узагальнень щодо формування єдиної алкогольної політики незалежної Української держави на сучасному етапі, вдосконалення нормативно-правових форм її реалізації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на кафедрі теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, на V науковій конференції Міжнародної асоціації істориків права “Актуальні проблеми історіографії історії права” (Сімферополь, Алушта, 3-5 жовтня 2000 р.).

Структура дисертації побудована згідно з метою та завданнями дослідження у відповідності з проблемно-хронологічним принципом. Матеріал розділу V викладено за хронологічним принципом. В окремих моментах провести чітку грань між розділами було досить важко. Так, в розділі ІІ автор торкається і моментів, пов'язаних не тільки з виробництвом, а й з обігом спиртних напоїв (регулювання поставки виробленого спирту в казну за доби державної монополії, зберігання алкогольних напоїв на підприємствах та ін.). Робота складається з вступу, п'яти розділів та восьми підрозділів (по два у розділах 2-5), висновків, списку джерел та літератури (365 назв), додатків. Загальний обсяг дисертації складає 194 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі показано актуальність наукової проблеми, визначено хронологічні та територіальні рамки, об'єкт та предмет дослідження, мету, завдання, методологічну та джерельну базу дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі “Правове регулювання виробництва і продажу спиртних напоїв у Російській імперії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: історіографія проблеми” проаналізовано досить значний масив загальної та спеціальної літератури, переважна більшість якої була створена в дореволюційний період. Окремі з робіт мали не стільки історіографічне, скільки джерелознавче значення. Першими спеціальними працями (хоч і з істотним вкрапленням публіцистики) стали дослідження І.Г.Прижова. Основний акцент в них робився на історичній ретроспективі роздрібного та “розпивочного” продажу, яскраво змальовано відкупну систему з її органічними вадами. Декілька розділів монографії спеціально присвячені аналізу, зокрема історико-правовому, організації й здіснення “питної” торгівлі на етнічних українських землях в різні періоди.

Роботи, створені у 70-х - 80-х рр. ХІХ ст., відзначаються поєднанням правознавчого та економічного підходів. Тут варто назвати праці О.Шипова, О.Аксакова, Д.Миропольського, А.Хоткевича, Е.Нольде, інших авторів. На цьому тлі виділяється монографія М.Терського, в якій зібрано значний фактичний, перш за все статистичний матеріал, здійснено належний формально-юридичний аналіз законодавства. При цьому вказана робота відзначається помітною апологетикою акцизної системи, має досить вузьку джерельну базу.

Питання введення монополії держави на обіг алкоголю викликали до життя великий масив спеціальної літератури як наукового, так і науково-популярного, публіцистичного характеру. Це роботи А.Гур'єва С.Іловайського, М.Гредінгера, В.Лебедєва, М.Осипова, П.Шванебаха, В.Норова та інші. В них наводяться різні точки зору стосовно причин введення монополії, виказуються підходи стосовно вдосконалення правового регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв, неоднаковими є й оцінки змін законодавства в цій галузі. Слід зауважити, що названі, як й інші праці, характеризувались певною нерівномірністю викладення матеріалу, перевага віддавалась чи то юридичним, чи економічним або соціальним аспектам. Питанням регулювання виробництва і обігу виноградного вина, слабоалкогольних напоїв присвячено менше робіт. Тут можна виділити монографії М.Балласа та А.Шахназарова.

Найбільш успішним дореволюційним юридичним дослідженням теоретичних та практичних проблем державної монополії на обіг алкоголю є, на думку автора, двотомна монографія М.Фрідмана. Головним достоїнством цієї книги є досить вдала спроба провести синтетичне дослідження - те, що сьогодні називається “на стику наук”. Заслугою М.Фрідмана є те, що він, завдяки аналізу великого нормативного та статистичного матеріалу, довів, що монополія стала кроком вперед порівняно з акцизною системою, виявилась в умовах Російської імперії позитивним явищем.

Радянські історики та історики права спеціально проблему правового регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у дореволюційній Росії не досліджували, однак час від часу торкались її в контексті вивчення соціально-економічної історії. В цей період накопичено великий позитивний фактологічний матеріал, що дає змогу з'ясувати ефективність правозастосувальної діяльності, відповідність юридичних норм реаліям і потребам життя. Значення “питних реформ” для перерозподілу приватних капіталів, інвестування їх в економіку, її виробничий сектор, підкреслювали Є.Козловський та П.Риндзюнський.

В кінці 70-х рр. була створена, а в 90-х вийшла друком монографія В.Похльобкіна, яке є взірцем для істориків права, що звертаються до вивчення віддалених періодів, належним чином не забезпечених документальними джерелами. Комплексно поєднавши формально-юридичний, соціологічний, історико-економічний, історико-технічний, історико-лінгвістичний методи, дослідник не тільки довів приблизний термін початку масового виробництва горілки (остання третина XV ст.), а й показав вплив цього процесу на господарський, соціальній і навіть політичний розвиток Великого князівства Московського. У той же час не можна погодитись з висновками автора щодо більшої розповсюдженості пияцтва в українських губерніях порівняно з російськими, факти свідчать про інше.

За рубежем серед науковців, що торкалися проблеми регулювання виробництва та обігу спиртних напоїв у Російській імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., особливе значення має доробок австралійського вченого Д.Крісчна. Низка його монографій та розвідок є суттєвим внеском в дослідження проблеми, а спеціальні роботи виконані на високому науковому рівні.

Наведені роботи створюють підґрунтя, у тому числі й методологічне, для більш конкретного і детального дослідження проблеми саме з позицій історії права, переконують, що спеціальне дослідження правового регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії в другій половині ХІХ -на початку ХХ ст. на матеріалах українських губерній здійснюється вперше у вітчизняній історії права.

У другому розділі “Правові основи виробництва спиртних напоїв” перший підрозділ присвячено висвітленню правових основ виробництва алкогольних напоїв в Україні та Росії у 50-х - на початку 90-х рр. ХІХ ст. Подано характеристику їх розвитку до акцизної реформи початку 60-х рр., проаналізовано причини її проведення, показано відмінність підходів до регулювання “питної справи” в історії України та Росії. Аналізуються норми основного акта реформи 1860-63 рр. “Положення про питний збір” 4 липня 1861 р. Ним, зокрема, суттєво звужувалось коло суб'єктів винокуріння в українських губерніях, остаточно втрачали залишки привілеїв козаки й військові обивателі. На Правобережжі було збережено пропінаційне право (виключне право поміщиків курити та продавати горілку).

Правове регулювання виробництва спирту та алкогольних напоїв у Російській імперії було підпорядковано фіскальним інтересам - адже саме оподаткування алкоголю залишалось основною статтею надходжень до державного бюджету. В зв'язку з тим, що продукція реалізовувалась за механізмом вільного ринку, акциз стягався при надходженні спирту та горілки від виробника до продавця. Була розроблена досить детальна процедура відкриття нових та відновлення виробничого циклу на старих ґуральнях, коли суб'єкти винокуріння сплачували відповідний патентний збір і перебували під постійним наглядом службовців акцизних установ. Виробничий процес був регламентований до дріб'язку. Менша увага приділялась виробництву слабоалкогольних напоїв (пиво, мед). Виноробство не мало належної нормативної бази, що негативно відбивалось і на ньому, і на якості виноградних вин місцевого виготовлення. Реакційний характер мали низка спроб законодавця, спрямованих на юридичну підтримку т. зв. сільськогосподарського (тобто поміщицького) винокуріння. Так, 4 червня 1890 р. побачив світ відповідний спеціальний закон, який стримував розвиток ґуральництва на ринкових засадах, ставив поміщиків-винокурів у особливо сприятливі умови.

В другому підрозділі аналізуються правові основи виробництва спиртних напоїв за часів державної монополії (тобто починаючи з середини 90-х рр. ХІХ ст.). “Положення про казенний продаж напоїв” 6 червня 1894 р. стало основним нормативним документом державної монополії на обіг спирту і міцних напоїв у Російській імперії. Новий порядок суттєво вплинув і на виробничий сектор. Протягом перших років ХХ ст. держава намагалась визначити найліпший порядок поставки спирту приватними заводчиками в казну і скалькувати оптимальну ціну закупівлі, однак зробити цього так і не вдалось, незважаючи на дуже складну систему підрахунків. Непростою операцією став і викуп пропінаційного права у поміщиків Правобережжя. Виникли нові стимули для підвищення очистки спирту та якості горілчаних виробів, що безумовно мало позитивне соціальне значення. Починаючи з 1902 р. майже весь викурюваний спирт надходив на ректифікацію для потреб “казенної винної операції”. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. стали часом підвищеної нормотворчої активності Міністерства фінансів щодо регламентування виробництва міцних напоїв. Те, що держава взяла до своїх рук ректифікацію (очистку) виготовленого на приватних підприємствах спирту, виготовлення горілки (щоправда, в цій сфері зберігався досить суттєвий приватний сектор, особливо щодо виробництва коньяку, настоянок та наливок, однак, вони також постачались в казну) різко підвищило якість спиртних напоїв.

На виробництво виноградного вина, слабоалкогольних напоїв введення монополії вплинуло значно менше. Підтримка пивоварінню була надана законом 22 квітня 1906 р., коли була ослаблена детальна регламентація виробничого процесу, і, головне, спрощена реалізація готової продукції. Спеціальний закон “Про виноградне вино” побачив світ тільки 24 квітня 1914 р. В цілому, протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. законодавство, що регулювало виробництво спиртних напоїв у Російській імперії, динамічно розвивалось. Втім, його орієнтованість на задоволення в першу чергу фіскальних інтересів призводила до надмірної нормативної регламентації всіх виробничих процесів.

Перша світова війна викликала суттєві зміни в регулюванні виробництва спиртних напоїв. Уряд спершу зробив спробу збільшити надходження до бюджету за рахунок чергового підвищення розміру акцизу, однак дуже швидко змінив позицію. Фактично настав “сухий закон” - заборона продажу міцних напоїв населенню. Виробники опинились у досить скрутному становищі - адже єдиним напрямом збуту спирту стала діюча армія (шпиталі та ін.), а також виготовлення сировини для технічних потреб.

В третьому розділі “Правові приписи щодо обігу спиртних напоїв” основна увага приділена дослідженню нормативно-правової бази оптової та роздрібної торгівлі. Перший підрозділ присвячено періодові з середини ХІХ ст. до введення державної монополії. Скасувавши архаїчну, пов'язану з розгулом корупції та інших зловживань відкупну систему (що мала в Україні форми акцизного та “чарочного” відкупів), уряд ввів у дію ринкові механізми. “Положення” 4 липня 1861 р. закріплювало вільний продаж спиртних напоїв, котрий здійснювався під пильним контролем з боку акцизних установ. Для України це стало фактичним поверненням до вільної горілчаної торгівлі часів Війська Запорізького.

Право продавати спиртне надавалось акцизними управліннями видачею спеціального патенту при сплаті відповідного збору. Прагнучи встановити якомога жорсткіший контроль за ринком алкоголю, законодавець детально регламентував як оптову, так і роздрібну торгівлю, а також переміщення і зберігання алкоголю. 14 травня 1885 р. були введені в дію нові “Правила про роздрібний продаж напоїв”, якими змінювались форми нагляду за торгівлею спиртним (запроваджувались губернські та повітові питні присутствія), а сама вона обставлялась великою кількістю формальних умов.

Певні заходи вживались в Російській імперії й щодо законодавчого стимулювання експорту спирту шляхом встановлення значних податкових пільг. До суттєвих результатів це призвести не могло внаслідок низького технічного рівня виробництва і якості продукції, а також заповнення європейського ринку спиртом місцевого виробництва. У той же час, прагнучи отримувати в бюджет не тільки акцизний та патентні збори, а й прибуток від оптової та роздрібної торгівлі міцними напоями, уряд почав введення в середині 90-х рр. державної монополії на алкоголь.

У другому підрозділі розглядаються правові основи обігу спиртних напоїв саме доби монополії, котра, згідно з “Положенням” 6 червня 1894 р. охоплювала і оптовий, і роздрібний продаж напоїв (за винятком слабоалкогольних та виноградного вина). Ціни (їх нижня та верхня межа) визначались законодавчим порядком. Українські губернії виявились серед перших, де було введено монополію, - в складі губерній другої та третьої черги, відповідно до законів 2 травня 1895 р. та 19 лютого 1896 р. Визначались і нормативні засади торгівлі коньяком місцевого виробництва - її мали право здійснювати, окрім держави, тільки приватні виробники та власники оптових складів виноградних вин.

Заходи щодо зменшення рівня споживання горілки за рахунок слабоалкогольних напоїв почали вживатись тільки на початку ХХ ст., причому внаслідок непослідовності до очікуваних результатів вони не призвели. Підвищення якості спиртних напоїв (стандарт її був визначений законодавчо), механізм стимулювання експортерів дозволили збільшити й обсяги вивезення алкоголю за кордон.

Незважаючи на постійні заяви урядовців про боротьбу з пияцтвом, вища бюрократія Російської імперії зробила першу реальну спробу поступитись фіскальними інтересами заради збереження соціального здоров'я і продуктивних сил найширших верств населення тільки напередодні Першої світової війни, коли Микола ІІ видав рескрипт на ім'я міністра фінансів П.Л.Барка. У цьому документі проголошувався курс на “отверезіння” народу, який цілеспрямовано споювався з часів Івана Грозного. На цьому тлі тимчасові заборони горілчаної торгівлі в період мобілізації, що видавались з початком світової війни, стали набувати постійного характеру - до завершення воєнних дій. В ліберальних колах це рішення було зустрінуте з великим піднесенням. У той же час дійсність показала відсутність об'єктивних передумов для повного припинення торгівлі спиртними напоями (окрім слабоалкогольних), що вилилось в соціальне напруження, протиправні дії, і врешті-решт завдало тяжкого удару по державному бюджету.

В четвертому розділі “Відповідальність за порушення юридичних норм щодо виробництва і обігу спиртних напоїв” перший підрозділ присвячено нормам охоронного характеру в законодавстві Російської імперії щодо виробництва алкогольних напоїв та його застосуванню. За “Статутом про питний збір і акциз” редакції 1857 р. питання відповідальності за правопорушення в цій галузі щодо регіонів з вільним продажем спиртних напоїв (українські та інші “привілейовані” губернії) регулювались у спеціальній главі. При цьому основна увага приділялась недопущенню винокуріння особами, які не мали на це права (для російських губерній наголос робився на охорону приписів щодо відкупної системи). Акцизна реформа 1860-63 рр. ліквідувала цей поділ і різницю в правовому становищі суб'єктів винокуріння в Україні та Росії. В 1862 р. були затверджені “Правила про стягнення за порушення постанов про питний збір і про судочинство”, значна частина яких у 1866 р. увійшли в якості окремої глави в “Уложення про покарання кримінальні та виправні”. Основним злочином, якому приділялась найбільш значна увага і визначались найжорсткіші покарання, було корчемні (незаконні й неоподатковані) виробництво, зберігання та продаж спиртних напоїв. Винні в порушенні норм “питного” законодавства несли як кримінальну, так і адміністративну відповідальність. Законодавець нерідко запізнювався з прийняттям необхідних норм - так, з кінця 60-х рр. ХІХ ст. на устаткуванні винокурень акцизні управління почали встановлювати вимірювальні прилади, а відповідальність за їх навмисне псування була встановлена тільки законом 14 травня 1885 р. Характерним було те, що покарання за виготовлення неякісних напоїв перебували “в затінку” санкцій за правопорушення у фіскальній сфері - так, відповідальність за фальсифікацію виноградного вина була закріплена нормами закону тільки в квітні 1914 р. В роки Першої світової війни заборона продажу спиртних напоїв актуалізувала норму щодо відповідальності за переробку денатурованого спирту з метою надання йому питних якостей.

Питанням відповідальності за порушення юридичних норм щодо обігу спиртних напоїв присвячено другий підрозділ. Ці питання регулювались значною кількістю норм “Статуту про питний збір” та “Уложення про покарання”. Законодавець відходив тут від окремих основних принципів кримінального права. Не проводилось розділу між виною у формі умислу та необережності, а для притягнення до кримінальної відповідальності могло бути достатньо міркувань доцільності - тобто вона могла настати і без порушення позитивної норми закону. Окрім детально розписаних матеріально-правових норм, що визначали покарання за порушення законодавства при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі спиртними напоями, законодавець визначав відповідальність за їх незаконне зберігання та переміщення і особливо - за контрабанду. Про це говорилось у спеціальному законі 1885 р. Була встановлена відповідальність і за правопорушення при торгівлі слабоалкогольними напоями.

Після введення державної монополії на продаж спиртних напоїв було внесено і відповідні зміни до охоронної частини “питного” законодавства. Зокрема, встановлювалась відповідальність осіб, призначених безпосередньо здійснювати“казенний питний продаж”. Заборона торгівлі спиртними напоями в роки Першої світової війни змусила законодавця посилити відповідні санкції, а акцизні органи та загальну поліцію - активізувати правозастосувальну діяльність.

П'ятий розділ “Державний нагляд та громадський контроль за виробництвом і обігом спиртних напоїв” поділяється на два підрозділи за хронологічною ознакою - до введення монополії й після. Скасування відкупів призвело до ліквідації прошарку т. зв. “служителів відкупу” - осіб, найнятих відкупниками. Створення на початку 60-х рр. ХІХ ст. системи акцизних установ на чолі з Департаментом неокладних зборів Міністерства фінансів стало виходом на якісно новий рівень державного управління економічними процесами. Акцизні органи виконували як фіскальні, так і контрольно-наглядові, правоохоронні функції. Істотні повноваження зберігала й загальна поліція. Особливу увагу вона мала приділяти наглядові за роздрібною торгівлею спиртними напоями, а також сприяти працівникам акцизного нагляду у виконанні покладених на них функцій, зокрема щодо припинення правопорушень.

Реальною силою, яка б могла впливати і на виробництво, і на продаж спиртних напоїв з урахуванням місцевих інтересів, стало пореформене земське і міське самоврядування. Однак, політика уряду щодо розширення їх компетенції в напрямі регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв була непослідовною й відображала недовіру самодержавства до органів місцевого самоврядування, прагнення обмежити їх самостійність. При цьому міські думи мали більш суттєві повноваження, ніж земські управи - так, за законом 14 травня 1885 р. у містах від дум залежав дозвіл на відкриття закладів з роздрібної торгівлі спиртним. У повітах земства таких функцій не мали, були створені губернські та повітові з питних справ присутствія з представників різних відомств та органів місцевого самоврядування. Сільські громади отримали право клопотатись перед адміністрацією про заборону торгувати спиртними напоями на їх території.

З введенням монополії перед акцизними органами постали серйозні господарські завдання щодо організації “казенної горілчаної операції”, а також визначення розкладкових цін на спирт при його поставці приватними винокурами державі. Посилилась увага до питань ринку алкоголю й з боку загальної адміністрації. Присутствія з питних справ припинили існування, органи міського та сільського самоврядування втратили суттєві кошти, збирані за дозволи на продаж спиртних напоїв на своїй території. Для залучення громадськості до справи боротьби з пияцтвом, контролю за споживанням спиртних напоїв у 1894 р. були створені попечительства про народну тверезість. Бюрократизованість складу (за посадою сюди входили перші особи місцевих органів різних відомств відповідно рівня губернії та повіту), недостатність бюджетних асигнувань призвели до того, що попечительства не виконали покладені на них завдання. Існуючий же в середовищі інтелігенції рух за тверезість не знайшов державної підтримки. У той же час заборона продажу спиртних напоїв у роки Першої світової війни була активно підтримана діячами земського та міського самоврядування. Виносились відповідні ухвали, велась пропагандистська кампанія в засобах масової інформації.

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження та викладаються загальні рекомендації щодо використання його результатів у сучасних умовах.

Дореволюційна література з права, економіки, історії, присвячена державному регулюванню ринку алкоголю в Російській імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. є своєрідним свідченням розвитку тогочасної правової думки. В ряді моментів вчені подолали обмеженість панівного формально-юридичного метода. Радянська історіографія втратила інтерес до проблеми, який почав відроджуватися тільки в останні роки.

Правове регулювання виробництва й обігу спиртних напоїв є серйозним чинником впливу держави на приватне життя людини, а його засоби залежали від ступеня централізації влади, особливостей державного устрою, рівня культури та добробуту населення.

До початку 60-х рр. ХІХ ст. українські землі відзначались ширшим колом суб'єктів виготовлення спиртних напоїв, тут діяли принципи вільної торгівлі. Акцизна реформа розповсюдила їх по всій імперії, однак при цьому стала чинником ліквідації ознак національної осібності широких верств населення України у господарсько-побутовій сфері.

Скасування питних відкупів було тісно пов'язане з відміною кріпосного права, воно дало можливості інвестувати капітали відкупників у продуктивні галузі економіки, простежити дію конкурентного механізму на прикладі однієї з галузей господарства.

Існуюче в літературі протиставлення акцизної реформи та введення монополії є в значній мірі штучним. Обидві реформи були послідовними - завдяки першій вдалось створити й зміцнити спеціальний апарат (акцизні установи), який спромігся здійснити другу і справитись з масштабністю її завдань.

Основними вадами правового регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії були: превалювання фіскального інтересу держави, недостатня увага соціально-негативним сторонам споживання алкоголю; пріоритетне звернення до регламентації випуску й обігу спирту та міцних напоїв на шкоду слабоалкогольним; нехтування можливостями місцевого самоврядування та громадськості щодо їх позитивного впливу на ринок алкоголю; збереження феодальних підходів, зокрема в питаннях юридичної відповідальності за правопорушення, а також постійній підтримці поміщицького дрібного винокуріння; схильність до крайнощів - введення заборони на продаж спиртних напоїв у 1914 р.

Державна монополія на обіг алкоголю виявилась найбільш ефективною формою регулювання, хоча вона має історичний характер і може бути скасована тільки в умовах розвиненого громадянського суспільства з його механізмами контролю, піднесення культури і добробуту населення, зниження стресовості, конфліктності, криміналізованості суспільства. До цього введення ринкового механізму (вільного продажу) є згубним і у фінансовому, і у соціальному відношенні.

Рекомендаціями, сформульованими на підставі результатів дослідження і застосовними для сьогодення, є:

Монополія на цей час і на перспективу є оптимальним способом державного регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв. Існуюча монополія на виробництво і постачання спирту етилового має бути обов'язково збережена, а з часом (після зміцнення вітчизняного виробника) розповсюджена і на коньячний спирт. Необхідним є і введення монополії держави на оптовий продаж горілки, коньяку, інших міцних напоїв вітчизняного виробництва. Це різко підвищить можливості державного контролю за ринком алкогольних напоїв, їх якістю, забезпечить стягнення акцизу до надходження напоїв у роздрібний продаж, дозволить запобігти встановленню мінімальних цін (яке негативно сприймається європейським співтовариством). У той же час історичний досвід переконує, що монополія роздрібної торгівлі спиртними напоями не є ефективною і доцільною.

Реалізація алкогольної політики держави вимагає розвинутого спеціального законодавства. Нагальним є прийняття детального Закону України “Про державну монополію на виробництво та обіг алкоголю і тютюнової продукції”, норми якого захистили б і державу, і виробника, і споживача; Закону України “Про захист вина від фальсифікації”.

Алкогольна і податкова політика держави мають бути гармонізовані, що вимагає на сучасному етапі більш стабільного і зваженого акцизного законодавства.

Специфіка об'єкта регулювання вимагає зосередження відповідних владних повноважень єдиним органом державної виконавчої влади з достатньо широкою компетенцією, який здійснював би розробку і реалізацію алкогольної політики держави, ліцензування, збір податків (акцизу), контроль за дотриманням вимог законів, інших нормативно-правових актів, державних стандартів, боротьбу з незаконним виробництвом та обігом спиртних напоїв. Необхідність збереження централізації податкової справи, подібність завдань, наявність спеціалізованої правоохоронної структури (податкової міліції) приводять до думки про доцільність створення виконавчої вертикалі, покликаної регулювати ринок алкоголю, у вигляді самостійної служби ДПА України.

Розповсюдженість та суспільна небезпечність правопорушень, скоюваних в галузі виробництва та обігу алкогольних напоїв, вимагають чіткого закріплення на законодавчому рівні відповідних охоронних норм як матеріального, так і процесуального права.

Алкогольна політика держави мусить розроблятися за активної участі громадськості і здійснюватись за її дієвої підтримки. По мірі формування громадянського суспільства роль цього чинника буде зростати.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Гончарук В.Я. Правове регулювання виробництва алкогольних напоїв в Україні у другій половині ХІХ ст. //Вісник Ун-ту внутр. справ. - 2000. - №10. - С.165-171.

Гончарук В. Питна справа: Як усе починалося… //Алкоголь і тютюн України. - 2000. - Березень-квітень. - С.4-10; Травень-червень. - С.4-10; Серпень-вересень. - С.4-8; Жовтень-листопад. - С.9-15.

Гончарук В.Я. Дореволюційна юридична думка про регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв в Російській імперії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. //Вісник Ун-ту внутр. справ. - 2000. - №12. Ч.1 - С.188-194.

Гончарук В.Я. Введення державної монополії на обіг спиртних напоїв в Україні (кінець ХІХ ст.) // Вісник Ун-ту внутр. справ. - 2000. - №13. - С.153-158.

Гончарук В.Я. Відповідальність за порушення юридичних норм щодо обігу спиртних напоїв у Російській імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. //Вісник Запорізького юрид. ін-ту. - 2001. - № 1. - С. 127-137.

Размещено на Allbest.ru