Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

07.00.06.- Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Українська історіографія та журнал "Основа" в контексті культурно-національного відродження України

Айтов Спартак Шалвович

Дніпропетровськ 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті

Міністерства освіти і науки України, кафедра історіографії та джерелознавства

Науковий керівник: Доктор історичних наук, професор Колесник Ірина Іванівна, професор кафедри історіографії та джерелознавства Дніпропетровського Національного університету

Офіційні опоненти: Доктор історичних наук, доцент Світленко Сергій Іванович, завідувач кафедрою історії України Дніпропетровського Національного університету

Кандидат історичних наук Абросимова Світлана Вікторівна, провідний науковий співробітник Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького

Провідна установа: Харківській Національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України Кафедра історіографії, джерелознавства та археології

Захист відбудеться “ 28 ” листопада 2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051 14 в Дніпропетровському

Національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна,72,ауд.307.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського Національного університету за адресою: 49050,м. Дніпропетровськ, вул. Казакова,8.

Автореферат розісланий “27” жовтня 2001р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, Кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

1. Загальна характеристика роботи

часопис національний історіографія українознавство

Актуальність дослідження. Досягнення Україною незалежності та подальші кроки у суспільно-політичному житті створили об'єктивні умови для звернення до досвіду та досягнень попередніх етапів вітчизняного ренесансу. Важливість вивчення “Основи” (1861-1862) цілком виправдовується тісним зв'язком часопису з культурно-національним відродженням України у ХІХ ст.2 У журналі обговорювалися проблеми важливі для розвитку національної свідомості українців проблема походження українського народу, самобутності українського історичного процесу,3 стосунки України з Польщею і Росією, та ін.

Велике значення для вивчення вітчизняних історіографії і україністики у ХІХ ст. має дослідження публікацій журналу з проблем української історії, етнографії, етнічної психології, фольклористики, мовознавства, літературознавства.4 Крім того, діяльність “Основи” виявилась піком досягнень українських вчених та письменників, засновників та авторів журналу: М.І.Костомарова, П.О. Куліша, В.М.Білозерського, та ін. Необхідним є і порівняння наукових розвідок “Основи” з сучасним часопису європейським контекстом. Важливою була також культурно-громадська діяльність часопису: сприяння демократизації суспільного життя та створенню засад громадянського суспільства, різнобічні культурницькі, суспільні, освітянські, заходи.

Об'єктом даного дослідження є взаємодія української періодики та історичної науки з процесом культурно-національного відродження в Україні.

Предмет дослідження складає сукупність джерел, які відбивають історію існування “Основи”, його функціонування та впливу на формування національної свідомості українського народу, і на історичну науку в Україні.

Мета дослідження полягає у вивченні історії “Основи”, напрямків діяльності часопису, його місця і ролі в національному ренесансі та історичній науці в Україні. Для досягнення даної мети слід вирішити такі дослідницькі завдання:

- охарактеризувати соціальні та культурні передумови виникнення “Основи”;

відтворити характерні елементи світобачення, соціальної поведінки та світогляду представників гуртку “Основи”;

визначити основні етапи діяльності журналу;

проаналізувати культурно-громадські заходи часопису;

з'ясувати роль “Основи” у розвитку вітчизняної історіографії;

розкрити значення наукових досліджень часопису для україністики;

вивчити діяльність “Основи” у інтелектуальному просторі Росії і Європи.

Методологічну базу дисертації складають принципи міждисциплінарності, системності, теорія численних лояльностей та взаємовиключних свідомостей6. Застосування принципу міждисциплінарності визначається різнобічним характером діяльності журналу. Суто наукова спадщина “Основи” містить статті з цілого ряду дисциплін: української історії, історичного краєвзнавства, географії, етнографії, етнопсихології, фольклористики, мовознавства, літературознавства, та ін. Міждисциплінарний принцип вивчення “Основи” полягає у поєднанні історико-антропологічних, культурологічних, філософських і наукознавчих аспектів аналізу часопису. Застосування цього підходу дає змогу досліджувати його у поєднанні з сучасними журналу соціокультурними та суто науковими контекстами. Відомий представник міждисциплінарних досліджень, американський історик науки Д.Холтон7, ефективно застосував теорію “тематичного аналізу науки”, сукупності надбань історичної психології, культурології, філософії науки для вивчення особливостей розвитку західноєвропейського та американського наукового пізнання8. У дисертаційному дослідженні був використаний підхід Д.Холтона в адаптації до більш складних, суспільно-науково-культурних феноменів9. Слід відзначити, що інтелектуальна традиція застосування принципу міждисциплінарності у історіографічних дослідженнях існує і у вітчизняній науці10.

Значне місце у роботі посідає принцип системності, використання якого, пов'язане з історико-культурними концепціями (та конкретними дослідницькими технологіями) Ю.М.Лотмана11. Зокрема, у досліджені важлива роль належить відтворенню світобачення та учасників гуртку “Основи”, аналізу сукупності наукових публікацій часопису з історіографії та україністики. Використання цих принципів природно пов'язане із застосуванням методів “нової інтелектуальної історії”, які передбачають акцентування уваги дослідника на вивченні феноменів суспільної, культурної, наукової, думки. 12

Важливим методологічним компонентом роботи є використання теорії численних лояльностей та взаємовиключних свідомостей, автор якої-українсько-канадський вчений П. Магочий. Погляди П. Магочия важливі у вивченні світогляду та культурно-громадської діяльності “основ'ян”. В дослідженні була також використана низка спеціально-наукових методів, зокрема: історико-хронологічний, історико-системний, проблемний, біографічний, принцип класифікації та періодизації, та ін. Взяті до уваги дослідження взаємодії історичної періодики та історії.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у аналізі культурно-громадської та організаційної діяльностї “Основи”, комплексів публікацій з вітчизняної історіографії та україністики. В дисертації “Основа” вивчається як цілісний соціокультурний феномен, який означає, що “Основа” знаходилася у центрі журналістського, культурно-громадського та наукового життя українства, виконувала роль ідеолога та організатора визвольного руху в Україні на початку 60-х років ХІХст. Для журналу була характерною концентрованість ідей, досліджень та культурно-громадськи заходів. В роботі автором проаналізовані проекти створення загально-українського часопису. У дисертації вперше реконструйовані світогляд та мотиви соціальної поведінки “основ'ян”, встановлена структура авторського складу журналу. На підставі різноманітного кола джерел та публікацій “Основи” визначені головні етапи діяльності часопису, охарактеризовані різні напрямки діяльності журналу, як-от: ідеологічний організаційний, суспільно-політичний, національний, освітянський, культурницький, науково-дослідницький.

Діяльність та наукова спадщина журналу вперше досліджувались в українському, російському, та європейському соціокультурному й науковому контекстах.

Практичне значення дослідження полягає у можливості його використання в курсах лекцій з цілого ряду навчальних дисциплін українознавчого циклу, зокрема: історії України, історії української літератури, вітчизняної історіографії, історії політичної думки, етнографії та літературознавства, історії південних та західних слов'ян, історії кросскультурних досліджень. Матеріали дисертації можуть також бути застосовані у наукових студіях з історії “Основи”, проблем культурно-національного відродження в Україні, історії літератури, літературознавства, етнографії й історії розвитку етнічної психології ХІХ ст.

Реалізація та використання наукових розробок: положення даної дисертації використані в науково-дослідницький роботі кафедри історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету за темою “Історія української культури та науки в контексті етнонаціональних процесів (ХVІ- початок ХХст.)”.

Апробація дослідження результати дисертації були апробовані у виступах і доповідях на міжнародних конференціях: симпозіумі “Історіографія в системі історичної науки” (Херсон, жовтень 1999), VI Міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, травень 2000), VII Міжнародній конференції “Франція та Україна…” (Дніпропетровськ, травень 2001); всеукраїнських і межрегіональних: ІХ Всеукраїнський історико-краєзнавчій конференції (Дніпропетровськ, вересень 1999), межрегіональній конференції “Питання аграрної історії України та Росії (XVIII-XXст.)” (ІІІ Пойдівські читання. Дніпропетровськ, листопад 1998), конференції “Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва” (Дніпропетровськ, жовтень 1999). Основні ідеї та положення дисертації знайшли відображення у 11 наукових публікаціях у фахових виданнях (загальна кількість -15).

Структура роботи обумовлена метою та розв'язанням дослідницьких завдань. Згідно з цим, дисертація складається із вступу, трьох розділів (поділених, в свою чергу, на підрозділи), висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг дисертації-180с., список джерел та літератури містить 422 найменування.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовані методологічні принципи, об'єкт і предмет дослідження, визначені мета роботи, її наукова новизна та практичне значення.

Перший розділ - “Журнал “Основа” та українське культурно-національне відродження: проблеми історіографії та джерелознавства” присвячений огляду та аналізу історіографічної традиції з проблеми та дослідженню джерельної бази роботи. Він містить два підрозділи. У першому, “Історіографія проблеми”, проаналізована історіографічна література по даній темі. Вивчення діяльності “Основи”, майже за 140 років доцільно розділити на окремі періоди, з метою аналізу рецепції українськими і російськими науковцями творчої спадщини часопису. Першим періодом осмислення українськими дослідниками діяльності “Основи” можна вважати 1860-ті-1910-ті рр. Стаття М.І.Костомарова “Украинский сепаратизм” була однією з ключових для вивчення ідеології “Основи”16. У статті “Малорусская литература” (1871)17, він більш докладно розповів про освітянську й публікаторську діяльність часопису. Певну увагу діяльності “Основи” у соціальному та науковому аспектах приділив М.П.Драгоманов. Аналіз ним ролі “Основи” в українських культурі та суспільстві відображений у роботах “Шевченко, українофіли і соціалізм” (1879) та “Автобиографическая заметка” (1873)19. У статті “Література російська, великоруська, українська і галицька” (1873)20, М.П.Драгоманов розглянув, й високо оцінив ряд “основ'янських” праць М.І.Костомарова, зокрема, “Две русские народности” та “Правда полякам о Руси”. Російські дослідники, у першому періоді вивчення наукової спадщини “Основи”, були репрезентовані змістовним епізодом капітальної наукової праці О.М.Пипіна “История русской этнографии”, том 3 (1891)21.

Підсумовуючи особливості першого періоду, можна відзначити, публіцистичний характер досліджень, що пояснюється близькістю критиків до сучасної їм “основ'янської” полеміки з російською пресою та до антиукраїнських маніфестацій останньої у 1860-х рр. Характерним було якісне зростання вивчень над творчою, а не ідеологічною спадщиною “Основи”, головним чином її літературної та етнографічної складових.

Другий період історіографічних вивчень “Основи” припадає на 1890-ті початок 1930-х рр. Початок визначила праця І.Я. Франка під умовною назвою “План викладів історії літератури руської. Спеціальні курси. Мотиви”, в якій стисло проаналізовано діяльність ряду творчих особистостей та попередніх українофільких видань. Треба зазначити, що в в цих роботах вже відокремлені різні напрямки досліджень часопису. Це, зокрема, персоналістика (стаття І.Я. Франка про О.С. Афанасьєва-Чужбинського); праці у яких висвітлюються окремі віхи діяльності “Основи” (статті М. Шугурова та І.Я. Франка у яких аналізуються причини закриття журналу); та узагальнюючи роботи. Розвиток вивчень визвольного руху в український історіографії у 1920-ті рр. обумовив справжній ренесанс у “основ'янських” студіях, їх розголуження та конкретизацію. Дослідження цього часу розділяються за трьома напрямами: персоналістичним (В. Петров та В. Данилов) які досліджували співробітництво в “Основі” П.О.Куліша, В.М.Білозерського, М.О.Максимовича), проблемним (М.С.Грушевський29 ) вивчавший питання суспільної і наукової діяльності журналу, узагальнюючим (Д.І.Дорошенко30). Більш того, до них можна додати і ще один напрям, який сформувався саме у цей час, вивчення соціального контексту діяльності “

Основи” (сюжети із студій І. Житецького31 і М.Гніпа32 ).майже зникли з наукового обрію. Загальна інформація про існування та діяльність “Основи” містилась у таких роботах, як: “Історія української культури” І.Крип'якевича (1937) 33, розвідка М.Д.Бернштейна “Основа” і літературний процес 60-х рр. ХІХв.” (1947) (прообраз майбутньої монографії 1959р.)34, праця В.Порського (В.Міяковського) “З історії “Основи” (1948)35. Деякі факти з історії “Основи”, наведені у роботі О.К.Дорошкевича “Українська культура в двох столицях” (1950)36. Зріст кількості та якості студій над та творчою спадщиною “Основи” збігається з добою “відлиги”. В гуманітарних науках цей соціально-політичний феномен проявився, крім інших пізнавальних рис, у відродженні досліджень національних культур, зокрема української.

Очевидно, що дослідження “Основи” у цей час повільно еволюціонували у бік укрупнення студій, які прийняли форму розділів монографій37 або монографій 38. Монографія М.Д.Бернштейна була важливою віхою у вивченні часопису. Це перше велике дослідження, цілком присвячене “Основі”. М.Д.Бернштейн вивчав такі проблеми, як-от: історія діяльності часопису, авторський склад, суспільно-політичну програму журналу і, головним чином, (з позицій літературознавця), літературну спадщину “Основи”.

У 1970-ті і до кінця 1980-х рр. нових “якісних” проривів у вивченні “Основи” не відбувалося. Особливо цікавою є спроба діаспорних дослідників намітити напрямки аналізу історичних, етнографічних та етнопсихологічних (вперше) студій часопису. Втім, можна відзначити подальше розширення фронту досліджень часопису, як феномену української журналістики та, найголовніше, ознаки поглиблення, особливо діаспорними вченими, зокрема М. Антоновичем.

“Новий старт” для вивчення “Основи” був “даний” у сучасному, періоді “основ'янських” студій, коли у 1989 р. у двотомному зібранні творів П.О.Куліша був надрукований цілий ряд його “основ'янських” робіт. Тематично дослідження “Основи” значно поширилися. Про видатних вчених та громадських діячів які працювали в “Основі”, про деталі їх співробітництва з часописом, йдеться у працях Ю.А. Пінчука (М.І. Костомаров 1992), Ю.А. Левенця (В.М. Білозерський, 1994), В. Терлецького (К. Ушинський, 1996) В. Ульяновського (В.Б. Антонович, 1999)46, Н. Пазяк (М. Номис,1999). Вивчалися також окремі важливі статті “Основи”, наприклад: “Мысли о федеративном начале в Древней Руси” М.І.Костомарова. Передмовою її є коротка розвідка Ю.А.Пінчука48. Загальна характеристика “Основи”, для культурно-національного відродження України у ХІХ столітті, міститься, у роботах В. Жмиря49, В.Г. Сарбея (1994) та М. Поповича (1999). Низка проблем, пов'язаних з діяльністю часопису, розглядалася у розвідках київського вченого В.І.Дудка. Серед них: проблеми хронології журналу, цензурнасторія кількох статей, заборонених до друку у 1862р., сприйняття гуртком полтавських українофілів статей, надрукованих в “Основі”, співробітцтво письменника М. Олельковича (М. Александровича) в журналі. Національна проблематика “Основи” була досліджена у статті О.І. Міллера (1997).

Останній період можна відзначити як якісно нову фазу “основ'янських” студій, що характеризується різноманітністю проблематики та співпрацею вітчизняних і західних дослідників у вивченні культурно-громадської та наукової спадщини “Основи”, її місці і ролі у культурно-національному відродженні України.

Другий підрозділ, “Аналіз джерельной бази дослідження”, розкриває специфіку джерельної бази роботи. Сукупність використаних джерел можна розділити на три комплекси: предтекст, текст, контекст.

Перший комплекс, предтекст, об'єднує джерела, які відображують передумови створення часопису. За походженням, внутрішньою будовою, формою, джерела цього комплексу класифікуються відповідно до різних типів, родів, видів підвідів. Важливе місце у класифікації займають пам'ятки письмового типу які, в свою чергу, розділяються на документальний і наративний роди. Серед документальних видів виокремлюють пам'ятки судового діловодства. До них, зокрема, можна віднести листування поліцейських служб Російської імперії з приводу аналізу благонадійності особи П.О. Куліша як ініціатора видання “Хати” та “Основи”. Наративні джерела можна також розділити на архівні та друковані. До архівних належить створений П.О. Кулішем проект журналу “Хата”.

Серед друкованих джерел можна відзначити публікації майбутніх авторів “Основи” в інших виданнях, їх листування періоду 1855-1860-х рр.

Джерела, даного комплексу, дозволяють дослідити історію існування часопису у “латентному” стані (П.О. Куліш), чинники його генези. Другий комплекс, текст, містить літературні твори та статті “Основи” і “Черниговский листок”. За формою “основ'янські” публікації розділяються на: статті, рецензії, критику, некрологи, бібліографію. В свою чергу, ці джерела комплексу розгалужуються на архівні і друковані. За змістом ці публікації можна розділити на: 1)програмні великодержавницьким та революційно-демократичним таборами; 3) наукові (статті часопису, розділені за тематикою: історії, етнографії, етнічної психології, мовознавства, фольклористики, літературознавства - М.О. Максимович, А. Свидницький, М.І. Костомаров).

Вивчення джерел третього комплексу “контексту”, дозволяє дослідити соціокультурне тло діяльності “Основи”. До цього комплексу відносяться три групи джерел: 1) публікації російської преси як опонента “Основі” (статті Г.О. Соковенка, Г. Говорського); автобіографії та щоденники “основ'ян” (М.І. Костомаров, В.Б. Антонович) і їх сучасників (Л.Ф. Пантелєєв), іноді й із ворожого журналу табору (П. Валуєв); 3) листи авторів (А. Свидницький, Л.І. Глібов) та прихильників (Д. Пильчиков) часопису.

Другий розділ - “Роль “Основи” у формуванні української національної свідомості” присвячений аналізу внеску часопису у розвиток національної свідомості українців у середині ХІХ ст. Він складається із трьох підрозділів. У першому, “Виникнення “Основи”: витоки та ідейна платформа”, проаналізовані причини створення журналу. Генеза “Основи” обумовлена розвитком української суспільної думки, суспільного руху та історико-гуманітарного знання. Джерелом української суспільно-політичної думки є відповідні уявлення і ідеї Кирило-Мефодіївського товариства, члени якого, Т.Г. Шевченко, П.О. Куліш, М.І. Костомаров, В.М. Бєлозерський, стали ініціаторами створення “Основи”. Вплив визвольного руху виявився у розповсюдженні діяльності Громад, члени яких брали участь у роботі часопису. Крім того, для громадівського руху необхідним був координаційний центр, функцією якого мав виконувати українофільський журнал, який гуртував би найкращі інтелектуальні сили активного українства.

Певний вплив на формування історичної ідеології “Основи” мали попередні журналу роботи М.О. Максимовича, М.І. Костомарова, П.О. Куліша, а також альманаху “Записки о Южной Руси” (1856, 1857) і “Хата” (1860). Низка об'єктивних чинників розвитку українського національного руху збіглася із сприятливими соціально-політичними умовами в Російській імперії на початку 1860-х рр. Суб'єктивні чинники виникнення “Основи” характеризуються наявністю генерації талановитих вчених і письменників (М.І. Костомаров, М.О. Максимович, П.О. Куліш, А. Свідницький, П.І. Глібов), пік діяльності яких співпадає з часом існування журналу.

Другий підрозділ, “Світогляд “основ'ян” та етапи діяльності часопису”, присвячений дослідженню історії “Основи”. Діяльність журналу налічує 4 періоди. Перший період - становлення журналу (січень 1861- липень 1861 рр.), внутрішнім змістом якого є постійне зростання творчого рівня “основ'янських” публікацій і авторитету журналу в “українофільському” середовищі. Другий період, піднесення (серпень 1861- січень 1862 рр.), співпадає з виходом “Черниговского листка”, важливої статті В.Б.Антоновича “Моя сповідь” та безпосередньою експансією “основ'янських ” ідей та творів в Україну. На цей час припадає заснування найбільшої кількості нових розділів в часописів після сформування постійної структури журналу. Третій період датується лютим - квітнем 1862р. Це період внутрішньої інерції часопису. Деякі важливі праці в “Основі” ще друкувалися (“Полякам об украинцах” П.О. Куліша та ін.). Нові розділи вже не з'являлися. Почала набирати силу протидія російської преси. Одночасно накопичувались недоліки роботи редакції з авторами. Зростання негативних ознак у роботі “Основи” логічно призвело до четвертого періоду у діяльності журналу - періоду занепаду. Його хронологічні межі: травень-жовтень 1862р. Ознаками кризи виявились: відхід П.О.Куліша від часопису і написання їм статті “Украинофилам”, подальше посилення критики “Основи” в російській періодиці і залучення до активних противників журналу М.Н. Каткова, деякий емоційний спад “основ'янської” публіцистики М.І. Костомарова. Негативна динаміка зовнішніх і внутрішніх обставин діяльності “Основи” призвела часопис до закриття. Втім, незначний час існування “Основи” зовсім не збігається з її значенням для розвитку українського культурно-національного відродження у середині XIXст. Навпаки, надзвичайно плідні культурно-громадська та наукова діяльність позначилися на подальшому розвитку вітчизняних науки та культури, суспільного руху.

У третьому підрозділі, “Напрями культурно-громадської діяльності “Основи”, проаналізовані культурницькі та суспільно-політичні статті і заходи “основ'ян”. Авторський склад часопису являв собою самобутню суспільно-культурну групу. Ознаками її як окремої течії у загальному потоці вітчизняного культурно-національного відродження можна вважати єдність часу, географічного і культурного простору, схожість суспільно-політичних ідей і світогляду, зміст заходів, які ініціювали “основ'яне”, або в яких вони брали участь. Культурно-громадську діяльність “Основи” утворювали наступні елементи: ідеологічний - формування і пропаганда стратегічних принципів українського культурно-національного руху; освітянський - аналіз стану просвіти в Україні, пропаганду ідеалу народної освіти, втілення його в життя; культурницький - створення в Україні бібліотек, театральних гуртків, організація театральних вистав для народу; суспільно-політичний -дискутування соціальних проблем України і спроби знайти вихід із них; національний - аналіз національних проблем українського життя і відстоювання українських інтересів у сферах науки та культури; організаційний - діяльність по координації розвитку суспільного та культурного руху в Україні; науковий-дослідницький - роботи “основ'ян” щодо вивченню історії, етнографії, культури України.

Третій розділ, “Журнал “Основа” і розвиток української історіографії” присвячений вивченню історичних та українознавчих досліджень часопису. У першому підрозділі, “Теоретичні та конкретні проблеми української історичної науки на сторінках “Основи”, розглядаються методологічні та фактографічні студії авторів часопису, історико-проблемні, історико-конкректні дослідження, археографічні публікації та роботи з історичного краєзнавства. Серед теоретичних проблем “основ'янські” дослідники вивчали ідею народності, ідею самобутності етнопсихологічних рис українського народу (порівняно з росіянами і поляками), теорію федеративного розвитку давньоруської держави (відповідна стаття М.І.Костомарова була надрукована у №1 “Основи” у 1861р.), ідею тяглості вітчизняного історичного процесу, від доби Київської Русі до доби козаччини, причини соціального розшарування в українському суспільстві останньої треті XVІІ - XVІІІ ст. (П.О.Куліш).

Серед історико-конкретних досліджень авторів часопису можна відзначити сюжетів з історії Київської Русі, Козацької доби, Гетьманщини. Причина наукового інтересу “основ'ян” до подій вітчизняної історії була обумовлена їх прагненням зрозуміти причини невдач побудови незалежної української держави. До історико-конкретних належать також розвідки авторів журналу з історико-юридичної тематики (вивчення народних основ юридичних уявлень та інститутів у XVІІ - першій половині ХІХ ст., їх еволюції у сучасному “основ'янам” суспільстві. Ці сюжети знайшли відображення у роботах М.І. Костомарова і О. Кістяківського. До розвідок “історико-конкретного кола” можна віднести і біографічні студії авторів журналу, у яких йшлося про видатних українських митців Т.Г.Шевченка, І.П. Котляревського, Г.С. Сковороду (М. Чалий, М. Костомаров).

У масиві історичних досліджень “основ'ян” важливе місце посідає археографічна діяльність, публікації документів з української історії XVІІ-XVІІІ ст. (М. Стахович “Грамота на Рошицы”). Автори “Основи” приділяли увагу і вивченню окремих проблем історичного краєзнавства, особливо з історії Київщини, Полтавщини та інших регіонів України.

Аналіз історичних досліджень авторів журналу свідчить про перехід від доби романтизму до народницької доби в українській історіографії. “Основ'янські” історичні вивчення були початком створення схеми оригінального українського історичного процесу. Історичні студії авторів часопису сприяли розповсюдженню формуванню національної свідомості та історичної ідеології.

У другому підрозділі, “Українознавча проблематика у висвітленні часопису “Основа”, містить аналіз україністичних робіт з етнографії, етнопсихології, фольклористики, літературознавства, історичної географії та ін. Етнографічні роботи (Я. Кухаренко, М. Левченко) присвячені, головним чином, вивченню побуту та повсякденного життя українців; праці етнопсихологічнї (О. Серов, П. Ревякін ) висвітлювали риси національного характеру українського народу; статті з проблем літературознавства (П.О.Куліш) з одного боку сприяли розповсюдженню ідеалів народолюбства і народознавства в український літературі, з іншого, вивчали її на тлі історичних, етнографічних та етнопсихологічних реалій. В історико-географічних студіях (Н.Волокітін) вивчалося природне середовище національного життя українців. Праці “основ'ян” з українознавства створювали умови для зміцнення фундаменту культурно-національного відродження України, формування національної свідомості, затвердження етнічної та культурної організації українського народу.

У третьому підрозділі, “Ідейний доробок “Основи” у європейському інтелектуальному контексті”, культурно-громадська діяльність і наукова діяльність часопису вивчаються на тлі сучасних йому європейських суспільних рухів та наукових досягнень. Діячі “Основи” знаходилися під впливом ідей німецьких філософів і істориків кінця XVІІІ- першої половини XІX ст. Гердера, Гегеля і істориків К.Єйхгорна та Г.Лудена. Українське культурно-національне відродження, складовою якого є “Основа” було синхронізоване з відродженськими рухами народів Центрально-Східної Європи у галузях освітянської діяльності, піднесення статусу рідної мови, обґрунтування етнічної і історичної самобутності східноєвропейських народів. Важливим засобом інтеграції діячів українського руху “основ'ян” у європейський культурний простір був їх активний діалог з російською історіографією, відображений у працях В.Соловйова та І. Прижовим. Складовою цього діалогу представників української і російської науки були деякі паралелі ідей М.І. Костомарова, П.О. Куліша, П. Рев'якіна з теорією М.Я. Данилевського (спільність федеративного ідеалу, вивчення національних психологій, етнокультурний плюралізм). Цікаво, що наукові дослідження “Основи” дещо збігаються з ідеями культурно-наукових рухів Центрально-Східної Європи та Росія.

Висновки

У підсумку можна відзначити, що діяльність “Основи” була складовою українського культурно-національного відродження і мала певний вплив на подальші етапи його розвитку. Ідеї, задекларовані “Основою”, були в подальшому розвинуті і частково втілені В.Б. Антоновичем на наступних етапах визвольного руху України. Виникнення журналу було зумовлено розвитком суспільної думки, визвольного руху, культури і науки в Україні.

В роботі розкрито соціально-психологічні риси світогляду авторів часопису, як: психологічна конфронтація з вищими верствами суспільства, демократизм, козакофільство.

У дисертації запропонована оригінальна схема періодизації діяльності журналу, яка складається із періодів: становлення (січень - липень 1861 р.), піднесення (серпень 1861 - січень 1862 р.), внутрішньої інерції (лютий -квітень 1862 р.), занепаду (травень - жовтень 1862р.).

Різноманітна діяльність журналу знайшла істотне відображення у сферах культурно - громадській та науковій.

Культурно-громадська діяльність “основ'ян” проходила у галузях ідеологічній, освітянській, культурницькій, суспільно-політичній, національній, організаційній та науково-дослідній.

В роботі особлива увага присвячена вивченню наукової діяльності авторів “Основи”. Загал наукових досліджень “основ'ян” складався із вивчень у галузях вітчизняної історіографії та українознавства. Масив історичних досліджень “Основи” поєднував історико-проблемні та історико-конкретні студії авторів журналу, археографічні публікації та розвідки з історичного краєзнавства. Українознавчі дослідження складалися із праць “основ'ян” з етнографії, етнічної психології, літературознавства та історичної географії.

Таким чином, “Основа” це важливий чинник розвитку національного самопізнання українського народу та історичної науки в Україні.

Зміст дисертації викладено у наступних публікаціях автора

1. Вивчення українознавчої діяльності часопису “Основа” (1861-1862): історико-науковий підхід//Грані.-2000.-№3 (11).-травень-червень.с.24-25.-0,2 авт.арк.

2. Гурток журналу “Основа” крізь призму соціальної психології і побутової поведінки.//Бористен.-2000.-№7.-с.10-11.-0,47.авт.арк.

3. Журнал “Основа” і історико-антропологічно орієнтовані підходи в українознавстві другої половини ХІХ-початку ХХ ст. //Бористен.-2001.-№2.-с.4-5. - 0,56.авт.арк.

4. Журнал “Основа” (1861-1862) і культурно-національне відродження України у контексті східноєвропейських національних ренесансів середини ХІХ ст.//Грані.-2000.-№2(10).-с.21-25.-0,56 авт.арк.

5. Історичне краєзнавство в журналі “Основа”.//Бористен.-1999.-№11.-с.2.-0,22 авт.арк.

6. Історія українського народу та часопис “Основа”: полемічний аспект.//Збірник наукових праць молодих вчених. Історія.-Вип.1.-Дніпропетровськ, ДДУ.- 1999.-с.32-38.-0,4 арт.арк.

7. Немецкая философская и историческая мысль конца ХVIII-первой половины ХIХ вв. и украиноведческие исследования журнала “Основа” (1861-1862): аспект изучения национального характера //Вопросы германской истории. -Днепропетровск. -ДНУ, 2001.-с.5-15.-0,68 авт.арк.

8. Українознавчі дослідження авторів журналу “Основа” і теорія культурно-історичних типів М.Я.Данілевського.// Бористен.-2000.-№5.-с.13-15.-0,54 авт.арк.

9. Українська історіографія та журнал “Основа” як культурна система.//Збірник наукових праць “Південний архів”. (історичні науки).-Випуск ІІ-Херсон.- ХДПУ,1999.-с.166-174.-054 авт.арк.

10. Часопис “Основа” і зміна стереотипів мислення про Україну на початку 1860-х рр..// Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України. Образи науки.- Дніпропетровськ.-ДНУ,2000.-с.105-114.-0,54авт. арк.

11. Часопис “Основа” як культурна система і розвиток українознавства у ХІХ ст.//ВісникДніпропетровського університету.Серія: історія і філософія науки і техніки.-Дніпропетровськ.-ДДУ,1999.-с.63-68.-0,47 авт.арк.

Анотація

Айтов С.Ш. “Українська історіографія та журнал “Основа” в контексті культурно-національного відродження України”. -Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступня кандідата історичних наук за спеціальністю 0700.06-історіографія, джерелознавство, та спеціальні історичні дисципліни. Дніпропетровський національний університет.

Дисертація присвячена дослідженню впливу часопису “Основа” (1861-1862) на розвій української національної свідомості та наукового доробку журналу у галузях вітчизняної історіографії та українознавства. На грунті широкого кола джерел відтворюються: витоки створення “Основи”, моделі авторського складу, його світобачення, світогляду та суспільної поведінки, культурно-громадських поглядів та заходів “основ'ян”, досліджень “Основи” у царині українських історичної та українознавчих дисциплін. Визначене місце українського часопису у загальноєвропейському інтелектуальному контексті.

Ключові слова: журнал “Основа”, культурно-національне відродження, культурно-громадська діяльність, науковий доробок, українська історіографія.

Аннотация

Айтов С.Ш. “Украинская историография и журнал “Основа” в контексте культурно-национального возрождения Украины”.-Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06.-историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины.-Днепропетровский национальный университет.

Диссертация посвящена изучению влияния журнала “Основа” (1861-1862) на развитие украинского национального сознания и научных исследований данного издания в сферах украинской историографии и украиноведения. Базируясь на широком круге источников воссозданы: факторы возникновения “Основы”, модели авторского состава, его “видения мира” и мировоззрения, социального поведения, общественно-культурных взглядов и акций “основьян”, исследований “Основы” в области украинских исторической и украиноведческих дисциплин. Определено место украинского журнала в общеевропейском интеллектуальном контексте.

Ключевые слова: журнал “Основа”, культурно-национальное возрождение, общественно-культурная деятельность, научные достижения, украинская историография.

Abstract

Aytov S.Sh. “Ukrainian historiography and journal “Osnova” in the context of Ukrainian cultural-national renaissance”.- Manuscript.

Dissertation is presented for candidate's degree of historical sciences in the speciality 07.00.06.- historiography, source study and special historical sciences.- Dnepropetrovsk National University, Dniepropetrovsk, 2001.

This thesis are devoted to the investigation of journal “Osnova” (1861-1862) influence on development of Ukrainian national consciousness, and researches in Ukrainian historiography humanities. Methological base of investigation includes polydisciplinary and historical scientific approaches as a main theoretical constructions of this work. Methods of reconstruction, plural loyalties, historical-systematic, historical-chronological, classification and division into periods were used also.

Source base of the thesis consists from three complexes: pretext, text, context. First complex was formed with sources, whose analyses gave foundations for “Osnova” genesis reconstruction. Second- includes massif of “Osnova” articles. Third complex consists from articles of Russian periodical press and documents of “Osnova” contemporaries, which help to reconstruct the journal activity social-cultural context.

Osnova activity was concidered with historical antropology, culturology and history of science points of view. Creative heritage of this journal have explorated in aspects of social history, social-political thought of history, “history of mentality”, daily life history, cultural dialogue. Author group structure, it “vision of world” and outlook, division into periods activity were reconstructed.

Author studied “Osnova” cultural-social work, it publicistic and scientific articles in Ukrainian historiography and Ukrainistics.

Practically “Osnova” activity was the first conscious attempt of Ukrainian people self-knowledge on systematic level, first great project finding him cultural-national selfidentification. Cultural and social articles and actions of “Osnova” authors were with the significant contribution in the Ukrainian national consciousness development. It created cultural prototype of future Ukrainian state.

“Osnova” works in Ukrainian historiography and humanities (for example, in Ukrainian ethnography, national psychology, literary criticism) grounded scientific and social-political conceptions of original basis of Ukrainian history, culture, literature.

“Osnova” achievments give foundations for it concideration as the core and peak of Ukrainian cultural-national renaissance in the middle of XIX c. The number of significant intellectual parallels with cultural and scientific achievments of Western, Central and Eastern Europe creats basis for it recognition with all-Europe social-cultural and scientific phenomenon.

Key words: journal “Osnova”, social-cultural renaissance achievments cultural-social activity, scientific achievments, Ukrainian historiography.

Размещено на Allbest.ru