Адміністративно-територіальні перетворення Заславщини в складі Російської імперії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-територіальні перетворення Заславщини в складі Російської імперії

Кукуріка Я.О

Одним із важливих питань у дослідженні історії певного регіону є з'ясування його адміністративно-територіального підпорядкування та діяльності владних структур. Стосовно Заславщини, то найбільш значущими і такими, що визначили подальшу долю регіону були адміністративні перетворення, які відбувалися від кінця XVIII і на початку XX ст. Важливим моментом при дослідженні устрою Заславського краю є його розташування в прикордонній зоні між Російською та Австрійською імперіями і стратегічному положенні на перетинах шляхів сполучення. Вивчення питання адміністративно-територіальних перетворень допоможе у з'ясуванні різних аспектів діяльності російських владних структур на землях Заславщини, які до того ж були заселені не лише українцями, а й поляками та євреями і знаходились під значним впливом панівної верхівки польського походження. Слабка розробка у науковій літературі питань пов'язаних з історією Ізяславського краю підсилює актуальність дослідження.

Щодо історіографії проблеми, то варто зазначити, що основні історичні віхи міста Ізяслава маємо у публікаціях місцевого краєзнавця LI. Мінькова «Ізяслав - місто старовинне» [1]. Проте автор висвітлює події лише XX ст. Велика кількість сучасних матеріалів, переважно невеликих статей знаходимо у різних краєзнавчих збірниках, але їх автори торкаються окремих питань життя краю чи сусідніх територій, уникають серйозних висновків. У них розкриваються особливості становлення місцевого самоврядування та процеси адміністративного поділу Волині. Це статті Тхора В.І. «Міське самоврядування на Волині у другій половині XVII-XVIII ст.»[2], Кудя В.О. «Повітові міста Волині, як адміністративні центри(кінець ХІХ-поч. XX ст.)»[3], Прищепи О.П. « 3 історії діяльності міського самоврядування Рівного кінця XVIII-початку XX ст.»[4]. Під час пошуку матеріалів у Державному архіві Житомирської області було виявлено статистичні дані по повітах Волинської губернії в «Памятной книжке Волынской губернии на 1886 год.» [5]. заславський адміністративний російський територіальний

Така різноманітність використання джерел дає можливість розкрити повну і об'єктивну картину процесів адміністративно-територіальних перетворень в Заславському краї.

В другій половині XVII-XVIII ст. у Речі Посполитій містами на Волині здійснювалося на основі державних законів і правових актів, що базувалися на звичаєвому і магдебурзькому праві. Правом на самоврядування користувалися лише великі, королівські чи державні міста. Органами міського самоврядування виступали магістрати, до функцій яких входив розгляд судових справ мешканців міст, розкладка і збір податків, проведення рекрутських наборів, розподіл ремісників по цехах, ведення міського господарства тощо[6,с.141]. Більшість міст і містечок Заславщини - Заслав, Славута та ін. перебували у приватній власності і управлялись законодавчими актами власників. Власники приватних міст не дотримувались переписів магдебурзького права, самостійно вирішували питання пов'язані з міським управлінням. Міські урядники, голова судової влади - війт - призначалися власником і фактично виражали його інтереси[2 ,с. 32-33].

Наприкінці XVIII століття у результаті трьох поділів Речі Посполитої Волинь повністю увійшла до складу Російської імперії. Це означало зміну територіально- адміністративного устрою Заславщини.

Влада Речі Посполитої на Волині тривала до 8 грудня 1792 p. В цей день імператриця Катерина II іменним указом, даним на ім'я командувача російськими військами у польських землях генерал-аншефа Кречеткова, звеліла йому < <вступить в распоряжение занятыми областями». Приблизно через чотири місяці, 27 березня 1793 р. Кречетніков оголосив у стані російських військ при м. Полонному імператорський маніфест про приєднання зайнятих ним польських областей до Росії[7,с.46]. Як засвідчує єпархіальна хроніка, 8 квітня 1793 року у м. Лабунь місцеве духовенство і шляхта присягнули на вірність Катерині ІІ[8,с.22].

У відповідності з указом Сенату від 23 квітня 1793 р. утворено Заславське та Брацлавське намісництва і Кам'янецьку область. До складу Заславського намісництва(генерал-губераторство) ввійшли новостворені: Брацлавська, Ізяславська і Мінська губернії. Заслав призначається губернським містом. Першим генерал-губернатором був призначений генерал-аншеф граф Михайло Микитович Кречетников, а після його смерті(9 травня 1793 р.) - генерал-поручик Тимофій Іванович Тутолмін. Губернатором Ізяславської губернії в 1793 р. призначається генерал-майор Василь Сергійович Шереметьєв[5,с.31].

До складу губернії входило 12 міст. Зокрема, Житомир, Луцьк, Овруч, Ковель, Крем'янець, Володимир і Звя'гель - були казенні; Ізяслав - князю Сангушко, Дубно, Рівне належали князю Любомирському, Старокостянтинів - графу Ржевуцькому.

Губернія тимчасово управлялася польськими законами, поступово готуючись до перетворень на взірець найвищих настанов про губернію. Аж 25 червня 1840 р. вийшов указ про припинення дії Литовського Статуту, а також усіх, що діяли на його основі сеймових конституцій[7,с.48]. Попервах управління Тутолміна намісництвом було неспокійним. Затівалося повстання Костюшка, до якого пристала частина волинського дворянства. Усі ці смути затримали внутрішнє облаштування Ізяславської губернії[9,с.247-248].

В 1795 р. відбувся третій поділ Польщі, згідно з яким до Росії приєднано останню західну частину Волині. Адміністративна структура краю удосконалювалась і 1 травня 1795 р. указом сенату на території, що входила в Заславську та Брацлавську губернії і Кам'янецьку область, утворено Волинську, Подільську і Брацлавську губернії. У Волинському намісництві було сформовано Володимирську, Домбровецьку, Житомирську, Заславську, Ковельську, Лабуньську, Луцьку, Новоград-Волинську. Овруцьку, Острозьку, Радомишльську, Рівненську і Чуднівську округи(повіти). На той час там нараховувалось 538279 душ чоловічої статі[7,с.47].

Внаслідок цього Заславська губернія змінила свої кордони, а згодом навіть найменування. Губернським містом було запропоновано зробити Новоград-Волинський «который начали тога устраивать при местечке Звягеле». Але у зв'язку з тим, що у Новоград-Волинському не було приміщень для губернських установ, то їх тимчасово розмістили в Житомирі.

На протязі 1797-1803 pp. проведено реформування адміністративних меж Волинської губернії і указом від 12 травня 1797 р. повітовими містами призначені Новоград-Волинський, Заслав, Острог, Рівне, Овруч. Житомир, Луцьк, Володимир, Ковель, Дубно, Кременець і Старокостянтинів. По статистичних даних за 1884 р, опублікованих в «Памятной книге Волынской губернии на 1886 год», Волинська губернія ділиться на 12 повітів. Населених місць, крім 12 міст, числиться 5426 населених пунктів, в тому числі: містечок - 136, сіл - 1430, присілків - 97, «деревень» - 1814, слобід-214, колоній - 634 і хуторів, урочищ, фільварків - 1101 [5,с.8].

Згідно указу від 22 січня 1796 р. деяким містам Волинської губернії було присвоєно герби, вміщені у XXIII томі Повного зібрання законів. Удостоєні власних гербів були: Новоградволинськ(як губернське місто) і такі повітові міста як Лабунь, Заслав, Острог, Рівне, Овруч, Житомир, Чуднів та ін.[7,с.47]. 24 червня 1804 р. відбулися нові зміни: імператорським указом Житомир було затверджено губернським містом з усіма пільгами та привілеями.

З початку XIX ст. до перших років радянської влади(1920 р.) кількість повітів і їх межі на Волині залишалися незмінними. У повітах сільський устрій складався з громад, які обирали старосту. Декілька громад сіл становили одну волость, в адміністративному центрі якої діяла волосна управа. У першій половині XIX ст. волості створювалися лише в тих районах губернії, які були населені державними селянами. Поділ всієї території губернії на волості введений у ході здійснення селянської реформи 1861 p., що дозволило повсюдно з 1866 р. встановити чотириступеневу систему управління(центр-губернія-повіт-волость)[ 10, с.48--49].

Понад століття(127 років) Заслав був центром однойменного повіту Волинської губернії. Територія повіту становила 3055,2 квадратних верств. Населення повіту нараховувало 146274 чоловіки станом на 1884 рік[5,с.9,11].

В Заславі знаходилися державні і громадські установи, діяльність яких поширювалась на територію повіту, але були і суто міські установи. На той час приватновласницькі міста Волині(Рівне, Острог, Старокостянтинів, Заслав) не маючи власних магістратів, у першій половині XIX століття підпорядковувалися городовому магістрату Новограда-Волинського, а після створення міської думи у цьому повітовому центрі підпорядковувалися їй у розв'язанні питань міського життя господарського характеру. Це означало, що жителі Заслава у питаннях міського благоустрою, розвитку народної освіти, благодійницькій діяльності або ж узгодження оподаткування мали вирішуватися у міській думі Новограда-Волинського, куди надсилали частину своїх бюджетних коштів[6,с. 143].

Міська реформа, яка впроваджувалась в Російській імперії у 70-х роках XIX століття передбачала створення спрощеного міського управління у приватновласницьких містах і містечках Заславщини. Діяло це спрощене громадське управління в складі міського старости і його помічника, якого могли обирати лише купці та міщани. Становий характер суспільства проявлявся в тому, що поряд з міською управою існували міщанські управи, як громадські установи певної категорії населення[3,с. 142].

Заславська міська управа підпорядковувалась безпосередньо губернатору, в той час як міські думи решти міст діяли самостійно в рамках законодавства. Такий стан справ влаштовував уряд і власників міст. Більш за все державних мужів хвилювало чи зможуть міста зі спрощеним міським управлінням виконувати обов'язкові державні витрати(утримання поліції, розквартирування військ тощо). У більшості цих міст і в Заславі в цей час виникла заборгованість перед державою.

Вибори міського старости в Заславі пройшли на початку 1882 року. У містечках Заславського повіту почали утворюватися міщанські громади(не менше 10 дворів) і управи(50 дворів) на чолі з виборним старостою[6,с. 145-146].

Проведення реформ затягувалось і від цього страждали в першу чергу міські жителі, які пов 'язували з нею надії на поліпшення економічного процвітання міст та власного добробуту. Так 20 листопада 1880 року від жителів Заслава було надіслане прохання міністру внутрішніх справ прискорити «їх відокремлення від Новоград-Волинської думи, оскільки вони у зв'язку з відсутністю міського управління терплять непоборні перешкоди і утиски стосовно контролю над зібраними коштами на різні державні і громадські потреби, а також на виконання ними натуральних повинностей». Жителі Заслава для вирішення часом найпростіших питань змушені були долати бездоріжжям 110 верств до Новоград-Волинського [6,с. 147].

Як відомо, міські реформи тісно пов'язані із земськими реформами, які стосувалися організації місцевого самоврядування в губерніях і повітах. Положення про земства розповсюдилось на територію Волинської губернії лише 1911 році(височайший указ від 16 березня 1911 року). Відтоді Ізяславль, як повітовий центр отримав повітові органи влади - повітове земське зібрання(як розпорядчий орган) і повітову у праву (виконавчий орган). Повітове земське зібрання очолює голова, в особі повітового предводителя дворянства. В основу виборчої системи були покладені виборчі, майнові і станові начала. Земські зібрання проводили кожні три роки вибори земських управ і контролювали їхроботу[4,с.47].

Державні установи Заславщини виконували переважно судово-поліцейські функції. Це насамперед повітове поліцейське управління на чолі з повітовим справником і розпорядчий комітет, який також очолював справник. Важлива роль належала з'їзду мирових суддів, який знаходився в м. Острог. Територія повіту поділялась на судово- мирові дільниці(с. Плужне, м. Славута, м. Гриців, м. Заслав), слідчі дільницям. Заслав, м. Шепетівка) працювали два мирових посередники(м. Заслав, м. Славута) [5,с.16,19]. Крім цих установ в Заславському повіті працювали і діяли: маршал дворянства, дворянська опіка, жандармське управління, повітовий військовий уряд, поштово-телеграфічна кантора, в'язниця, інспекгорат народних шкіл та ін.[ 11 ,с.446].

Заславський повіт мав 16 волостей: волосні центри - містечко Антоніни, міс- течкко Білогородка, село Бутівці, містечко Гриців, село Жуків, місто Заслав, містечко Лабунь (нині - Новолабунь Полонського району), село Михнів, село Нове Село, містечко Славута, містечко Судилків, село Сульжин, село Тернавка, село Хоровець, село Хролин, містечко Шепетівка. Волості поділені на 4 поліцейських стани. Перший стан мав квартиру (помешкання) станового пристава в містечку Білогородка і обіймав волості: Білогородську, Ізяславську, Михнівську і Тернавську. Пристав другого стану розміщувався в містечку Антоніни і контролював Антонінську, Бутовецьку, Грицівську, Новосільську і Сульжинську волості. В містечку Лабунь проживав пристав третього стану, який працював у Лабуньській, Хролинській і Судилківській волостях. Пристав четвертого стану розміщувався в містечку Славута і мав у своєму віданні чотири волості: Славутську, Хоровецьку, Шепетівську і Жуківську[1,с.81].

На початку XX століття ряд населених пунктів Заславського повіту змінили свою назву. Так, с. Великі Щурівці стали просто Щурівці, Малі Щурівці - Щурівчики та ін. За поданням Міністерства внутрішніх справ ЗО січня 1910 року імператор Микола

II «...Высочайше соизволил на возобновление наименования «Йзяславль» уездного города «Заславля» Волынской губернии, с соответственнымь переименованием уезда и существующих в оном учреждений и властей»[12,арк.1].

В кінці XVIII століття пройшли бурхливі події, які змінили політичну карту Європи і українських земель, що увійшли до складу Російської імперії. За адміністративним поділом Заславщина була включена до Волинської губернії, а Заслав отримав статус повітового міста. Адміністративний статус міста сприяв піднесенню його економічного і культурного значення в першій половині XIX століття. З часом темпи розвитку сповільнилися і поступово Заслав почав перетворюватись на типове провінційне містечко. Заслав і більшість містечок Заславщини перебували у приватній власності, що було негативним фактором реформування місцевого самоврядування. Зміна влади та державні принесли позитивні результати для жителів Заславщини в сфері управління почали з'являтись виборні посади і що саме головне їх могли займати українці.

Список використаних джерел

1. Міньков LI. Ізяслав - місто старовинне. Історико-краєзнавчий документальний нарис. - Шепетівка, 2000. - 92 с.

2. Txop В.І. Міське самоврядування на Волині у другій половині XVII-XVIII ст. /Актуальні проблеми розвитку міст і міського самоврядування(історія і сучасність). - Рівне, 1993. -С.31-34.

3. Кудь В.О. Повітові міста Волині, як адміністративні центри(кінець ХІХ-початок XX ст.). / Актуальні проблеми розвитку міст і міського самоврядування (історія і сучасність). - Рівне, 1993.-С. 142-143.

4. Прищепа О.П. З історії діяльності міського самоврядування Рівного кінця XVIII-початку XX ст. /Актуальні проблеми розвитку міст і міського самоврядування(історія і сучасність). - Рівне. 1993.'-С.45-47.

5. Памятная книжка Волынской губернии на 1886 год. - Житомир: Издание Волынского Губернского Статистического комитета, 1885. - 78 с.

6. Прищепа О.П. Міста Волині у другій половині ХІХ-на початку XX ст. - Рівне, 2010.-287 с.

7. Шалагінова О.І. Статистичний опис Волинської губернії у 1878-1879 роках /Житомиру - 1125. Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 1125-річчю заснування міста Житомир/ред. М.Костриця. - Науковий збірник «Велика Волинь»,- Житомир, 2009.-С.44-51.

8. Костриця М. Ю. Новоград-Волинський: Історико-краєзнавчий нарис: - Житомир, 2007. - 92 с.

9. Батюшков П.М. Волинь. Історичні долі південно-західного краю. - Дніпропетровськ, 2004. - 424 с.

10. Єсюнін С. Адміністративно-територіяльний устрій Заславщини наприкінці XVIII-початку XXI століття /Метафора спільного дому. Заславщина багатьох культур. Матеріали наукової конференції. - Остріг, 2006,- С.48-53.

11. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся(краєзнавчий словник - від найдавніших часів до 1914 року): В 2т./Вінніпег, 1984.-Tl,- 600с.

12. Державний архів Житомирської області. - Фонд 178 Луцько-Житомирська римо-като- лицька духовна консисторія м. Житомир Волинської губернії. - Опис 1. - Спр. 775. По отношению Волынского губернского правления о переименование г. Заславля в Изяславль.

Размещено на Allbest.ru