Організація праці в органах прокуратури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді i спорту україни

Східноукраїнський національний університет

Імені володимира даля

Інститут юриспуденції та міжнародного права

Кафедра «Правознавства»

Контрольна робота

з дисципліни «Організація праці в органах прокуратури та ОВС»

Варіант №5

Виконав : ст. групи ЮІЗ-192

Гаєнко В.М..

Перевірив: доц. Котова Л.В.

Луганськ 2013

Зміст

1. Теоретичне завдання

1.1 Акти прокурорського нагляду

1.2 Завдання і напрямки діяльності міліції

2. Практичне завдання

2.1 Характеристика Закону України «Про судоустрій та статус суддів України від 07.07.2010р.»

2.2 Скласти проект Постанови координаційної наради керівників правоохоронних органів міста Луганська

Використана література

1. Теоретичне завдання

прокуратура судоустрій правоохоронний законодавчий

1.1 Акти прокурорського нагляду

Нормальне функціонування державного механізму і забезпечення прав і свобод людини і громадянина неможливе без інститутів контрольної влади. Історично склалось так, що контрольну владу в Україні грали органи прокуратури.

Відповідно до Конституції України і закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладенні наступні функції (повноваження):

підтримка державного звинувачення в суді;

представництво інтересів громадян або держави у суді;

нагляд за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

нагляд за дотриманням прав і свобод людини і громадянина.[1, ст.121].

Так, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право:

безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військових частин, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без особливих перепусток, де такі запроваджено;

2) витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

5) отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.[ 2, ст. 20]

Так, згідно з положеннями іншою статті Закону «Про прокуратуру» перевірки органами прокуратури проводяться:

за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб;

за власною ініціативою прокурора. [2, ст. 21]

При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов'язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.

Для здійснення перевірки прокурор повинен прийняти постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону.

Постанова прокурора може бути оскаржена відповідними посадовими особами підприємства, установи, організації чи фізичною особою - підприємцем до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови.

За результатами розгляду скарги прокурор вищого рівня приймає рішення про задоволення скарги та скасування постанови або про відмову у задоволенні скарги. Оскарження постанови до прокурора вищого рівня не позбавляє особу права на її оскарження до суду, яке може бути здійснене нею протягом десяти днів з дня одержання рішення прокурора вищого рівня про результати розгляду скарги.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:

вносити подання;

у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;

звертатися до суду в передбачених законом випадках.

При цьому на відміну від порядку, який діяв до 1 грудня 2012 року, внесення подання не тягне за собою зупинення дії нормативно-правових актів та відповідних рішень посадових осіб. У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора у визначений ним строк (який не може бути меншим 10 днів) про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор має право звернутися з позовом до суду у 15-денний строк. [2, ст.23].

Таким чином, акти прокурорського нагляду можуть виступати у формі: постанови, подання та заяв.

Основними умовами внесення цих актів є: своєчасність, точність та достовірність фактів, що вказуються в них. Юридична обґрунтованість та вичерпне мотивування, правильність вибору адресату. Для кожного з актів прокурорського нагляду існують специфічні умови його застосування.

Так, подання - акт прокурорського нагляду на виявленні порушення закону з вимогою або вимогами щодо:

Усунення порушень закону, причин та умов що їм сприяли;

Притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності ;

Відшкодування шкоди;

Скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідальність із законом.

Цей акт може бути внесено: Прем'єр Міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Прокурор вправі особисто взяти участь у засіданні національного органу, якому було внесено подання.

Подання повинно містити: найменування органу, якому воно адресується (П. І. П. керівника); Дату внесення подання; найменування акту; вказівка на джерела, з яких одержані факти - підстава для внесення подання; аналіз суті виявлених прокурором порушень законів (ким і яке положення закону порушено, у чому воно полягає, які збитки завдані внаслідок цього; аналіз причин порушень законів та умов, що їм сприяють); вимогу прокурора про усунення порушень закону, вжиття заходів до ліквідації причин та умов, що їм сприяють, про притягнення винних до дисциплінарної, матеріальної відповідальності; вказівку на невідкладний розгляд, не пізніше як у місячний строк вжиття відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють; повідомлення прокурора про день засідання колегіального органу та про наслідки розгляду подання; посада прокурора, його класний чин.

Постанова прокурора є одним із поширених актів прокурорського нагляду, її застосовують у разі виявлення в діянні посадової особи або громадянина ознак адміністративного правопорушення.

Постанова прокурора - в Україні акт прокурорського нагляду на порушення закону посадовою особою або громадянином. Правовий статус постанови прокурора регулюється Законом України «Про прокуратуру». Залежно від характеру порушення закону прокурор, його заступник виносять мотивовану постанову про дисциплінарне чи адміністративне провадження, порушення кримінальної справи. В постанові зазначаються зміст правопорушення, ким і яке положення закону порушено тощо. Постанова про дисциплінарне чи адміністративне провадження направляється для виконання органу або посадовій особі, яким надано право накладати відповідно дисциплінарні чи адміністративне стягнення. Про наслідки розгляду постанови має бути повідомлено прокурора, що видав цю постанову. Постанова про порушення кримінальної справи виноситься у порядку, передбаченому КПК України.

Право подання позовної заяви (подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), міжрайонним прокурорам, прокурорам міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх першим заступникам і заступникам. Право подання позовної заяви у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь.

1.2 Завдання і напрямки діяльності міліції

Протистояння суспільства і злочинності нараховує не одне тисячоріччя. За цей досить тривалий період у людства в боротьбі із соціальним злом були і успіхи і невдачі. В окремі історичні періоди в деяких регіонах удавалося знизити рівень порушень соціальних норм до такого мінімуму, що люди переставали сприймати правопорушення як необхідну закономірність: вільно переміщалися по країні без страху піддатися нападу, не користалися дверними замками, слово честі було більш надійною гарантією, чим судова репресія. Суспільству відомі феномени свободи від злочинності -- в окремих країнах виникали такі зони (в основному це релігійні центри), етнографами описані древні соціуми, культура яких виключала злочинність. Однак цілком позбутися від криміналу не удалося жодній державі, ні одній суспільній системі. Більш того, успіх у протидії злочинності іноді здавався настільки важко досяжним, що кримінальний феномен починали розглядати як неминучого супутника соціального розвитку: чим далі йшло суспільство по шляху так називаного прогресу, тим глибше занурювалося воно в безодню соціальних катаклізмів, екологічних катастроф і тим більше розцвітала на цьому благодатному ґрунті злочинність.

Захищати життя, здоров'я, права, свободи громадян України, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань і покликана міліція України. Завдання попередження правопорушень і їх припинення, охорони та забезпечення громадського порядку, виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, забезпечення безпеки дорожнього руху також покладені державою на міліцію.

Завдання і обов'язки, покладені державою на міліцію, виконують різні апарати загальної (територіальної), транспортної та спеціальної міліції, які в організаційному відношенні належать до складу центральних і місцевих органів внутрішніх справ або є самостійними підрозділами.

Законом України «Про міліцію» розкриває поняття «міліція України», як «державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань».[3, ст.1]

Діяльність міліції будується на принципах законності, гласності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням. Вона інформує органи влади і управління, населення, засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За узгодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, які мають політичну мету. При виконанні службових обов'язків співробітники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних громадських об'єднань. Державні органи, громадські об'єднання, посадові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, відповідно до закону. Ніякі виключні обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку співробітники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

У навчальному підручнику «Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі» автори виділяють різноманітні за своїм характером і змістом обов'язки, які виконує міліція, відповідно до поставлених завдань. До них відносять:

1) охорона громадського порядку;

2) боротьба із злочинністю;

3) охорона власності і фізичних осіб;

4) попередження правопорушень. [4, с. 11-12]

Основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням і їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку;

виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань;

виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень;

участь у наданні соціальної, правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків. ».[3, ст.2].

Співробітник міліції повинен поважати гідність особи і гуманно до неї ставитися, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого становища, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами він повинен виявляти високу культуру і такт, не розголошувати відомостей, що стосуються особистого життя, принижують честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, у межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатися інші співробітники органів внутрішніх справ (курсанти, слухачі, ад'юнкти, викладацький склад навчальних закладів МВС України), військовослужбовці внутрішніх військ. На них, а також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують ці завдання або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань, поширюються права та обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і є складовою частиною апарату державного управління. Разом з тим міліція - надзвичайний орган управління. Вона не тільки організує, а й безпосередньо практично здійснює охорону громадського порядку і боротьбу зі злочинністю.

Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і є складовою частиною апарату державного управління. Разом з тим міліція -- надзвичайний орган управління. Вона не тільки організує, але й безпосередньо практично здійснює охорону громадського порядку і боротьбу із злочинністю. Правове положення міліції , форми і методи практичного здійснення завдань щодо охорони правопорядку зумовлені її призначенням: її апарати, служби і підрозділи здійснюють заходи з попередження і припинення протиправних діянь, розкриття злочинів, розшуку і затриманню злочинців; її співробітники згідно з законом можуть застосовувати спеціальні засоби фізичного впливу і вогнепальну зброю; дисципліна в міліції і проходження служби встановлені стосовно до військової: особи рядового і начальницького складу міліції приймають Присягу на вірність державі, віддану і бездоганну службу своєму народу [4, с. 9-10].

Правове становище міліції, форми і методи практичного здійснення завдань щодо охорони правопорядку зумовлені її призначенням: її апарати, служби і підрозділи вживають заходів із запобігання і припинення протиправних діянь, розкриття злочинів, розшуку і затриманню злочинців; її співробітники згідно з законом можуть застосовувати спеціальні засоби фізичного впливу та вогнепальну зброю; дисципліна в міліції та проходження служби встановлені відповідно до військової: особи рядового і начальницького складу міліції складають Присягу на вірність державі, віддану і бездоганну службу своєму народові.

Запобігання правопорушенням (профілактична діяльність) - важливий напрям роботи міліції, пов'язаної з запобіганням злочинам та іншим правопорушенням, виявленням причин і умов, що сприяють їх вчиненню. На цій основі вживаються заходи профілактичного характеру щодо осіб, які займаються пияцтвом, хворіють на алкоголізм і наркоманію та ведуть антигромадський спосіб життя, безпритульних підлітків та неповнолітніх правопорушників.

Для виконання покладених на міліцію обов'язків їй надані необхідні державно-владні повноваження, згідно з якими працівники міліції мають право вимагати від громадян і посадових осіб припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, вживати заходів щодо припинення порушень у разі невиконання цих вимог, складати у передбачених законодавством випадках протоколи про адміністративні правопорушення; застосовувати в межах своєї компетенції заходи адміністративного примусу (адміністративно-попереджувальні заходи, заходи припинення і стягнення); перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень особисті та інші документи; затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання; взятих під варту осіб, осіб, що вчинили правопорушення, за які передбачене стягнення у вигляді адміністративного арешту; неповнолітніх, які залишилися без опікування або вчинили суспільне небезпечні діяння; осіб, які перебували в громадських місцях у нетверезому вигляді; осіб, які підозрюються у занятті бродяжництвом; осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії; осіб з вираженим психічним розладом; військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення [5, с. 53-55].

Міліція проводить серед населення правову пропаганду, використовуючи засоби масової інформації (радіо, телебачення, пресу, кіно). Багато в чому успіх, профілактичної роботи міліцейських служб залежить від зв'язку з громадськістю, взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами, глибокого аналізу причин правопорушень, цілеспрямованої роботи і правильного використання сил і засобів. Значна частка у загальному змісті виконуваних міліцією обов'язків належить патрульно-постовій службі, наряди якої запобігають і припиняють злочини та інші правопорушення, охороняють державне майно й особисту власність. Важливу роль в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю відіграють спеціальні установи міліції (спеціальні приймальники для заарештованих в адміністративному порядку, приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, ізолятори тимчасового утримання затриманих і взятих під варту осіб).

Для забезпечення виконавчої функції міліція зобов'язана виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення, а також прийняті в установленому законом порядку рішення прокурора, слідчого, суду.

Забезпечуючи кримінально-процесуальні функції, міліція зобов'язана здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання, а також слідство у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях.

Розглянуті напрями роботи міліції становлять окремі сторони єдиної діяльності міліції щодо охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю, охорони власності, профілактики правопорушень, які тісно взаємозв'язані.

2. Практична частина

2.1 Характеристика Закону України «Про судоустрій та статус суддів України від 07.07.2010р.»

Законодавство - це унікальне соціально-правове явище, що регулює всі сфери суспільного життя. Законодавство постійно знаходиться в русі, в силу динамізму соціальних зв'язків, виникнення нових сфер суспільного життя, які потребують правового врегулювання.

Так, 7 липня 2010 року Верховною Радою України було прийнято нову редакцію Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI. Зокрема, у статті 12 зазначеного Закону більш детально регламентовано питання мови судочинства і діловодства в судах.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» є базовим нормативно-правовим актом в сфері правосуддя, який визначає правові засади організації судової влади в Україні та здійснення правосуддя її суб'єктами - судами.

Цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Так, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» має 13 розділів, з яких 11 мають 154 ст.

2.2 Скласти проект Постанови координаційної наради керівників правоохоронних органів міста Луганська

Практикою вироблена певна тематика основних заходів при плануванні роботи правоохоронних органів міста (району), які можна розділити на окремі тематичні напрямки. При складанні плану роботи, ці заходи конкретизуються, враховуючи особливості кожного міста (району). Так серед загальних питань організації роботи, важливе місце займають координаційні наради працівників правоохоронних органів міста. Для закріплення отриманої інформації використовується організаційно-управлінський акт - протокол (постанова) координаційної наради.

Обов'язкові елементи протоколу: «Присутні» (учасники координаційної наради); «Слухали» (наприклад, про стан боротьби зі злочинністю); «Доповідає» (наприклад, заступник прокурора міста); «Виступили» (наприклад, начальник УМВС України в місті та коротко текст виступу); підбиття підсумків обговорення порядку денного.

В кінці протоколу зазначається: «З урахуванням висловлених на нараді пропозицій проект постанови від кореговано і вона схвалена всіма учасниками координаційної наради. Постанова додається до протоколу».

Постанова має такі елементи: дата, місто, результати координаційної наради: «Обговоривши стан боротьби зі злочинністю у місті в 2008 р., координаційна рада відмічає, що проведена організаційна робота правоохоронних органів в 2008 р. по боротьбі зі злочинністю позитивно вплинула на криміногенний стан у місті». Далі, як правило, відмічаються позитивні тенденції, а також положення, які були прийняті на координаційній нараді та затверджуються даною постановою. Постанова координаційної ради надсилається керівникам правоохоронних органів міста. Контроль за виконанням постанови координаційної ради, як правило, здійснюється по відомствам.

Постанова координаційної наради керівників правоохоронних органів міста луганська

Обговоривши стан боротьби з хабарництвом і корупцією за перше півріччя 2013 року, координаційна нарада відзначає, що правоохоронними, іншими державними органами у взаємодії з органами влади і місцевого самоврядування протягом вказаного періоду вжито заходів до протидії цим негативним явищам, однак проведена робота є ще недостатньою і потребує удосконалення.

Поточного року правоохоронними органами області виявлено 195 злочинів, пов'язаних з хабарництвом. Прокуратурою порушено 74 кримінальні справи, з яких до суду направлено 65 стосовно 67 осіб. З числа направлених до суду, 56 - це справи за фактами вимагання і одержання хабара, 9 - за фактами дачі хабарів.

Порушено 75 кримінальних справ про злочини з ознаками корупції. За результатами розслідування до суду направлено 56 справ стосовно 61 особи.

До адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь притягнуто 212 осіб, з яких 60 за протоколами, складеними органами прокуратури, 88 - органами внутрішніх справ, 57 - органами СБУ, та 7 - органами податкової міліції.

Водночас, вкрай низькою залишається ефективність оперативно-розшукової діяльності, спрямованої на викриття фактів хабарництва і корупції. Нерідко оперативно-розшукові справи працівниками ОВС заводяться за надуманими мотивами. За результатами їх провадження дві третини ОРС (лише у поточному році 67 %) закривається у зв'язку з спростуванням у встановленому порядку матеріалів про злочинну діяльність особи або не встановлення даних, що вказують на ознаки злочину в її діях.

Особливе занепокоєння викликає те, що закриваються ОРС , як правило, стосовно високо посадовців, а до суду доводяться справи стосовно нижчих рангів і за незначними розмірами хабарів. Корумповані зв'язки хабарників не виявляються, спрямовані на це оперативно-розшукові заходи не проводяться.

Спецпідрозділами ОВС та СБУ ще недостатньо здійснюється робота з викриття хабарників у складі організованих груп. В поточному році не виявлено жодного такого злочину і це при тому, що звичайних хабарів зареєстровано більше 190, а загальна їх сума досягає 1 мільйона гривень.

Не здійснюється обмін оперативною інформацією з метою її використання при виявленні корумпованих зв'язків хабарників та їх організованих груп, що значно знижує ефективність роботи. Аналіз оперативної обстановки, соціально-економічні та інші фактори, що впливають на її ускладнення, тенденції та рівень розвитку корупції і організованої злочинності здійснюється не належним чином, обмін аналітичними даними між правоохоронними відомствами не налагоджено.

Не сприяє протидії таким злочинам поширеність порушень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» з боку самих правоохоронців, що свідчить про низький рівень організації відомчого контролю.

Мають місце факти неузгодженості дій спецпідрозділів правоохоронних органів під час проведення оперативно-розшукових заходів відносно персоналу прикордонної та митної служб в пунктах пропуску через кордон, що негативно впливає на їх роботу.

Низькою залишається ефективність роботи правоохоронних органів щодо викриття адміністративних корупційних правопорушень серед державних службовців, що фактично є найбільш дієвим засобом профілактики хабарництва.

Зокрема, цього року направлено до суду лише 53 протоколи про корупційні діяння стосовно держслужбовців 3-7 рангів, з яких органами прокуратури - 4, СБУ - 13, ОВС - 36. У зв'язку з малозначністю правопорушень судами закрито 4 адмінпровадження стосовно 4 осіб.

Поза увагою усіх правоохоронних органів залишається подальше перебування на посаді державних службовців, які повторно притягувалися до адміністративної відповідальності. Незважаючи на те, що це негативно впливає на стан протидії корупції, питання про застосування наданих Управлінню державної служби в області повноважень не ініціюється.

Викликає занепокоєння якість дослідчих перевірок та стан досудового слідства у кримінальних справах зазначеної категорії, підтримання державного обвинувачення в судах. Слідчими неналежно з'ясовуються причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, характеристики осіб обвинувачених та обставини їх життя. В ході слідства вони обмежуються зафіксованим злочином, не перевіряючи корумповані зв'язки підозрюваного чи обвинуваченого у справі та подальший рух коштів та майна, одержаних як незаконну винагороду. Як правило, до кримінальних справ долучаються лише протоколи про відсутність майна і коштів, що підлягають арешту.

За наявними даними упродовж двох останніх років до реального покарання у вигляді позбавлення волі не було засуджено жодного хабарника. В багатьох випадках навіть не призначалося додаткове покарання у вигляді заборони на займання відповідних посад, що фактично знецінює профілактичне та виховне значення кримінального переслідування хабарників, а також негативно впливає на ставлення пересічних громадян до боротьби з хабарництвом і корупцією.

З урахуванням викладеного, з метою активізації боротьби з хабарництвом і корупцією, підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів та прокурорського нагляду, усунення недоліків в профілактиці цих правопорушень, координаційна нарада, -

Органам прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державних митної, прикордонної та податкової служб та Управлінню ДДУПВП в області вжити спільних додаткових заходів до підвищення ефективності профілактичної роботи, оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства у кримінальних справах за фактами хабарництва та з ознаками корупції. Посилити відомчий контроль за діяльністю підпорядкованих служб, спрямувавши зусилля на усунення наявних недоліків та досягнення реальних результатів у роботі.

З цією метою:

1. Вивчити причини низької ефективності оперативно-розшукової діяльності, спрямованої на боротьбу з хабарництвом і корупцією, а також недостатнього відомчого контролю за обґрунтованістю заведення оперативно-розшукових справ і проведення у них оперативно-розшукових заходів з метою забезпечення більш ефективного попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів цієї категорії та здійснення профілактики таких правопорушень.

2. Узгодити порядок обміну оперативною інформацією з метою її використання при виявленні корумпованих зв'язків хабарників та їх організованих груп, розробивши конкретний перелік питань, по яких повинна бути надана така інформація. Підготувати спільну вказівку з цього питання.

3.Оператвино-розшукові заходи та процесуальні дії в пунктах пропуску через держаний кордон України здійснювати у взаємодії з відповідними службами прикордонного загону та митного органу.

4. Аналізувати оперативну обстановку та фактори, що впливають на її ускладнення, тенденції і рівень розвитку корупції, організованої злочинності та визначати пріоритетні напрямки оперативно-розшукової діяльності. За узгодженням з керівниками оперативних служб передавати до провадження спецпідрозділів матеріали та інформацію ОВС із ОРС стосовно осіб, причетних до діяльності ОЗУ та корупції.

5. Проаналізувати стан виконання Закону України «Про боротьбу з корупцією», причини закриття судами адміністративних справ про вчинення корупційних діянь та направити до Управління державної служби в області інформацію про державних службовців, які повторно притягувалися до адміністративної відповідальності.

6. З метою виявлення та припинення проявів корупції і службових зловживань з боку посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері єдиної державної регуляторної політики, реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, подальшого розвитку підприємств усіх форм власності, здійснити перевірки відповідних підрозділів органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, органів державної реєстрації.

7. Вивчити стан досудового слідства у кримінальних справах, порушених за фактом злочинів з ознаками корупційних діянь із вжиттям відповідних заходів до активізації їх розслідування. За наслідками відповідно реагувати. У разі необхідності обговорити стан розслідування та розкриття цих злочинів на оперативних нарадах.

Контроль за виконанням постанови покласти на керівників відповідних відомств.

Використана література

«Конституція України» від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верх. Ради України. - 1996. - № ЗО. - 141 с.;

Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. №1789-XII// Відом. Верх. Ради України. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/anot/1789-12;

Законом України «Про міліцію»//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/565-12;

Мельник М.І., Хавронюк М.І. «Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник»-- К.: Атіка, 2000. -- 512 с.

Бандурка О.М. «Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення». -- Х.: Консум, 1996. -- 358 с.;

Каркач П.М. «Організація роботи прокуратури, міста, району. Методичний посібник з організації роботи в міських, районних прокуратурах». -- Х.: Право, 2008. - 352с.

Размещено на Allbest.ru