Адміністративно-правове регулювання та практика проведення масових заходів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

«Адміністративно-правове регулювання та практика проведення масових заходів»

Поліщук Віктор Григорович

Харків -- 1999

Вступ

Актуальність теми дослідження. Конституція України, прийнята 28 липня 1996 року окреслила основні принципи та ідеї розбудови демократичної, соціальної, правової держави, закріпивши, зокрема, право громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи, і демонстрації. За цих умов значно зросла соціально-політична активність населення, яка проявляється в різних сферах суспільного життя і, зокрема, участі громадян в діяльності політичних партій, проведенні передвиборних кампаній, мітингів, демонстрацій, агітаційних зборів тощо.

Наслідком цього стало зростання числа масових заходів. Однією з найважливіших умов їх успішного проведення є забезпечення належного громадського порядку, тобто комплексу взаємопов'язаних заходів правоохоронної діяльності, в здійсненні яких беруть участь різні державні органи, основним з яких є міліція.

Якщо протягом 1988-1989 років на території України відбулося відповідно 32 та 946 масових заходів, то тільки за 9 місяців 1999 року їх кількість склала вже 11173, а число учасників досягло майже 16 мільйонів чоловік. Це обумовило значне зростання чисельності працівників міліції залучених до забезпечення громадського порядку під час їх проведення. Лише за 9місяців 1999 року вона склала вже близько 310 тисяч чоловік, без урахування взаємодіючих з ними правоохоронних формувань.

Гострота суспільних проблем, пов'язаних з реалізацією громадянами України права на мирні збори, мітинги, походи, демонстрації та інші масові заходи, підвищена соціальна небезпека злочинів, адміністративних проступків і екстремальних ситуацій, які нерідко виникають під час їх проведення, обумовлюють необхідність чіткого і всебічного правового регулювання відносин, що складаються в процесі їх проведення, у тому числі адміністративно-правовими нормами. Цей процес на сьогоднішній день потребує не просто удосконалення, а якісно нового оформлення. Тому зростає значення адміністративно-правового регулювання, необхідність наукового узагальнення практики здійснення, а також розвитку на даній основі відповідних приписів адміністративно-правових норм, які повинні будуватися на міцній правовій основі. У зв'язку з цим набула особливої гостроти необхідність прийняття Закону, який би регламентував порядок організації та проведення масових заходів на Україні і визначив механізм реалізації цього права громадянами.

Результати узагальнення практики діяльності органів внутрішніх справ в умовах проведення масових заходів дозволяють зробити теоретичні висновки про те, що забезпечення правопорядку в цих умовах можливо тільки шляхом комплексного використання науково-обґрунтованих правових, організаційних і тактичних принципів, форм і методів, які мають єдину цільову спрямованість.

Необхідність підвищення ефективності управлінської діяльності органів внутрішніх справ при проведенні масових заходів обумовлює актуальність і важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних з діяльністю різноманітних державних органів і громадських організацій в цій сфері, що дозволить успішно вирішувати поставлені перед ними завдання з охорони громадського порядку та безпеки при проведенні масових заходів.

В адміністративно-правовій літературі загальним проблемам державного управління та вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку присвячено чимало наукових праць. Серед них, в першу чергу, слід відзначити роботи О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.К. Безсмертного, Ю.П. Бітяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, C.В. Ківалова, О.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, В.К. Шкарупи; питанням забезпечення конституційних гарантій прав громадян у цій сфері -- роботи В.В. Копєйчикова, П.М. Рабіновича, Н.І. Роздималіної.

Власне проблемам охорони громадського порядку при проведенні масових заходів присвячені роботи О.М. Алояна, В.Т. Болотнікова, Б.М. Ємельянова, В.І. Егліта, М.В. Караханова, В.М. Кравцова, В.Є. Помаскина. Проте, по-перше, всі вони ґрунтувалися на законодавстві колишнього Союзу РСР, а, по-друге, в цих роботах автори розглядали коло питань, пов'язаних переважно з внутрішньо-організаційною діяльністю міліції. Дослідження проблем адміністративно-правового регулювання та практики проведення масових заходів в умовах незалежної України не проводилися.

Все вищезазначене в комплексі зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження будується на планах наукових досліджень Запорізького юридичного інституту “Правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ” (п. 3.2.). Цей напрямок дослідження відповідає також Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996р. №837/96.

Об'єкт дослідження-- суспільні відносини, що складаються в процесі діяльності органів внутрішніх справ при охороні громадського порядку в умовах проведення масових заходів.

Предмет дослідження складає організація та практика проведення масових заходів по створенню умов для реалізації громадянами своїх прав та свобод.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні стану правового регулювання порядку організації і проведення масових заходів в Україні, забезпечення конституційних гарантій прав громадян на їх проведення та розробка науково-обґрунтованих положень і рекомендацій щодо удосконалення нормативної бази і організаційної основи управління у цій сфері.

Виходячи із поставленої мети, в дисертації вирішуються такі завдання:

провести науковий аналіз системи законодавства, яка регламентує забезпечення масових заходів в Україні;

сформулювати на основі аналізу чинного законодавства пропозиції щодо вдосконалення системи правового регулювання порядку організації і проведення масових заходів;

розкрити зміст системи гарантій реалізації прав і свобод громадян при проведенні масових заходів;

охарактеризувати деякі види заходів адміністративного примусу і дати аналіз практики їх застосування щодо порушників порядку організації і проведення масових заходів;

узагальнити існуючі пропозиції щодо удосконалення управлінської діяльності органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку при проведенні масових заходів;

проаналізувати ефективність і дати характеристику формам взаємодії міліції з громадськими формуваннями та іншими правоохоронними органами.

Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано як загальнонаукові методи (діалектичний, системного аналізу, структурно-функціональний, історичний тощо), так і спеціальні (порівняльно-правовий, статистичний, документального аналізу, експертних оцінок та ін.). Нормативну базу дисертації складають Конституція України, закони та інші законодавчі акти України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міністерств та відомств України.

В процесі виконання дисертації використано наукові праці ряду вчених у галузі теорії держави і права, конституційного, адміністративного, кримінального права, публікації в друкованих засобах масової інформації.

Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали МВС України про кількість масових заходів по Україні та в містах Києві, Запоріжжі з 1996 по перше півріччя 1999 року, соціологічне анкетування 118 громадян, 76 експертів, опитування та інтерв'ювання 82 учасників масових заходів, 55 працівників міліції, інших компетентних органів та організацій. Обсяг вивчених і узагальнених теоретичних і практичних матеріалів дозволяє зробити висновок про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає насамперед у тому, що воно є першою в Україні системною науковою роботою з проблем адміністративно-правового регулювання порядку організації і проведення масових заходів, а також аналізу механізму реалізації прав і свобод громадян у сфері охорони громадського порядку при проведенні масових заходів. В дисертації вперше запропоновано визначення поняття масових заходів, обґрунтовано необхідність теоретичної розробки основних положень нового законодавства, яке регламентує забезпечення масових заходів в Україні, сформульовані рекомендації та конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи правового регулювання порядку їх організації і проведення, визначені шляхи вдосконалення управлінської діяльності органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку при проведенні масових заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження розширює та поглиблює існуючі уявлення про стан адміністративно-правового регулювання порядку організації і проведення масових заходів та практику діяльності органів внутрішніх справ щодо його застосування з урахуванням Конституції України та інших нормативних актів.

За результатами дослідження дисертантом підготовлені пропозиції до проекту “Тимчасового положення про порядок організації та проведення масових заходів на території України”, які направлялись від Національної академії внутрішніх справ до Міністерства внутрішніх справ України, а також до закону, який би регламентував порядок організації та проведення масових заходів на Україні, в прийнятті якого існує нагальна потреба. Підготовлена доповідна записка “Про стан правового забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки при проведенні масових заходів в Україні”.

Окремі положення та пропозиції дисертації можуть використовуватися при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні лекцій та інших занять у системі навчальних закладів юридичного профілю.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теорії управління, адміністративного права, новітніх нормативних актів України. Всі сформульовані в дисертації положення та висновки обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, пропозиції, рекомендації та висновки результатів дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України, доповідалися на науковій конференції ад'юнктів та докторантів Національної академії внутрішніх справ України “Правоохоронна діяльність в умовах утворення української державності” (23 квітня 1996 р., м. Київ); ІІ науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті професора Федорова К.Г. (12-13травня 1997 р., м. Запоріжжя), на науково-практичній конференції Запорізького юридичного інституту “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (28-29 травня 1998р.).

Результати досліджень використовувалися дисертантом у навчальній та науково-дослідницькій роботі курсантів та слухачів Запорізького юридичного інституту МВС України.

1. Адміністративно-правове забезпечення проведення масових заходів

1.1 Поняття та класифікація масових заходів

Історичний огляд становлення та розвитку масових заходів на території України, розкривається їх сутність та зміст в різні історичні періоди.

Невизначеність законодавством конкретних ознак, які відрізняють збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації та інші масові заходи один від одного, значною мірою, ускладнює їх правову регламентацію, ефективність якої залежить від чіткого визначення юридичного змісту кожної з політичних свобод. Дисертантом, виходячи із характерних ознак, аналізу існуючих у деяких законодавчих та нормативних актах України визначень і з урахуванням практики їх застосування, використовуючи порівняльно-правовий метод, дається визначення понять “масові заходи”, “збори”, “мітинг”, “демонстрація”, “вуличні походи”, “страйк”, “пікетування”. За те, щоб в законодавчому порядку містилися формулювання зазначених дефініцій висловились 13,5% опитаних громадян і 22,4% експертів. У зв'язку з цим дисертантом вносяться пропозиції щодо законодавчого їх визначення, що дозволить правильно застосовувати законодавство про порядок організації і проведення масових заходів. На думку автора, масові заходи -- це організована, санкціонована, або несанкціонована форма активних дій великих груп людей в громадських місцях з метою виявлення їх волі, захисту своїх прав та свобод, законних інтересів, задоволення потреб в економічній, політичній, соціально-культурній, інших матеріальних і духовних сферах.

Дисертант, з урахуванням існуючих визначень поняття “масових заходів” і з метою розмежування його з іншими явищами, виділяє основні його ознаки: а)наявність великої кількості людей; б)організованість дій; в)наявність цілі.

Різноманітність видів масових заходів дозволила дисертанту класифікувати їх за видами на шість основних груп: 1) громадсько-політичні; 2) спортивні; 3) культурно-масові; 4) релігійні; 5) спеціальні; 6)змішані. Значну увагу приділено характеристиці цих видів. Така класифікація, на думку дисертанта, дозволить глибоко та всебічно дослідити сутність, поняття та зміст масових заходів, а також перебудувати роботу служб та підрозділів органів внутрішніх справ.

З урахуванням ряду параметрів масових заходів як санкціонованих, так і несанкціонованих дисертант класифікує їх також за такими ознаками: за змістом, значущістю, періодичністю проведення, за місцем проведення, за способом виникнення, можливістю участі, а також диференціює масові заходи за ознаками статики та динаміки. В роботі дається характеристика цих ознак, яка дозволить визначити ступінь участі органів влади в їх регулюванні.

1.2 Адміністративно-правове регулювання порядку організації і проведення масових заходів

Необхідність вдосконалення, наукового узагальнення практики здійснення правового регулювання порядку організації і проведення масових заходів в Україні, у тому числі адміністративно-правовими нормами. Першочергове значення в цьому має здійснення в Україні адміністративної реформи, одним з основних завдань якої є удосконалення законодавчої бази адміністративних правовідносин, впровадження дійових науково-зважених процедур, для чого необхідні підготовка та прийняття нового адміністративного законодавства.

Дисертант, виходячи із загальних положень сутності правового регулювання, враховуючи особливості та характер відносин у досліджуваній сфері, формулює поняття правового регулювання порядку організації і проведення масових заходів як цілеспрямований вплив на суспільні відносини і поведінку учасників масових заходів за допомогою певних правових засобів з метою охорони конституційних прав та свобод їх учасників. У роботі розкривається зміст основних його елементів (право забезпечення та правозастосування), визначається предмет правового регулювання та його ознаки. Автором зазначається, що ефективне регулювання можливе лише за умов суворої відповідності предмета та методу регулювання. З урахуванням існуючої класифікації методів правового регулювання за типами (загально-дозволений та дозвільний), дисертант значну увагу приділив аналізу діючого законодавства, в основі якого лежить дозвільний порядок на проведення масових заходів, коли їх учасники мали в адміністративно-правовій сфері тільки ті права, які прямо формулювались у конкретному нормативному акті.

В дисертації значне місце відведено аналізу законодавчих та нормативних актів, які на сьогоднішній день регламентують питання організації і проведення масових заходів в Україні. Зазначається, що складність та багатогранність масових заходів, підвищена суспільна небезпека злочинів, адміністративних проступків і екстремальних ситуацій, які нерідко виникають під час їх проведення, а також відсутність діючого законодавчого механізму, який би був гарантом політичних свобод громадян обумовлюють необхідність чіткого і всебічного правового регулювання суспільних відносин, що складаються в процесі їх проведення.

На підставі зазначеного аналізу дисертантом формулюються певні вимоги щодо організаторів масових заходів з урахуванням вимог ст. 39 Конституції України щодо забезпечення їх мирного характеру, а також передбачені випадки обмеження цього права, яке може встановлюватися судом на підставі закону і лише в інтересах національної або громадської безпеки з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Значне місце в дисертації приділено досвіду розвинутих західних країн, в яких питання організації і проведення масових заходів врегульовані, як правило, на рівні загальнодержавного законодавства. Досягнення законодавств цих держав, а також запровадження цього досвіду стане передумовою прийняття істинно демократичного закону, який би закріпив механізм реалізації політичних, економічних, соціальних та культурних свобод громадян України.

1.3 Правове забезпечення прав та свобод громадян при проведенні масових заходів

Історичні етапи формування уявлень і понять про права людини. Значну увагу автором приділено проблемі охорони прав і свобод громадян при охороні громадського порядку в умовах проведення масових заходів. Автор підкреслює значимість адміністративно-правового статусу громадян і відповідної компетенції органів виконавчої влади, без належного визначення яких не можуть бути ефективно реалізовані права та свободи людини і громадянина збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.

Дисертантом проаналізовані законодавчі та нормативні акти, які визначають права громадян та їх об'єднань на проведення зборів, мітингів, демонстрацій, вуличних походів, пікетів і страйків.

Звертається увага автора на особливості гарантій забезпечення права особистості в сфері охорони громадського порядку при проведенні масових заходів. Ці особливості обумовлені специфікою самого адміністративно-правового засобу охорони громадського порядку і повинні бути надійним захистом від можливих незаконних дій з боку працівників міліції, а також забезпечувати певну свободу дій посадових осіб у межах встановлених законом повноважень.

Піддана аналізу система міжнародних і вітчизняних законодавчих актів щодо відповідності їх Конституції України стосовно права громадян України на проведення мирних зборів, походів, демонстрацій. Зокрема зазначається, що в контексті гарантування громадянам права збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації розмежовуються терміни “людина” та “громадянин”. Тобто якщо більшість статей розділу другого Конституції гарантує права та свободи кожній людині, то ст. 39-- виключно громадянам України.

В роботі дисертантом підкреслюється, що вдосконалення всіх механізмів та процедур захисту прав людини є необхідною умовою формування України як правової держави.

2. Адміністративно-правовий вплив на протиправну поведінку учасників масових заходів

2.1 Адміністративно-попереджувальні заходи, які застосовуються міліцією під час охорони громадського порядку в умовах проведення масових заходів

Правоохоронна діяльність міліції на сучасному етапі розбудови правової держави, характеризує суспільні відносини, які є об'єктом їх охорони. Звертається увага на те, що поряд з роз'яснювальною роботою, як основним методом переконання громадян у необхідності свідомого й добровільного виконання правових вимог, припинення антигромадської поведінки в умовах проведення масових заходів застосовуються заходи адміністративно-примусового характеру. В роботі аналізуються окремі види адміністративно-попереджувальних заходів, що застосовуються саме при проведенні масових заходів: це -- перевірка документів, заборона чи обмеження руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг, особистий огляд і огляд речей.

При реалізації громадянами своїх прав на проведення будь-яких масових заходів можуть бути обмежені їх права під час застосування адміністративно-попереджувальних заходів. Дисертант дає визначення адміністративно-попереджувальним заходам порядку організації і проведення масових заходів, зазначаючи, що підставою для їх застосування є можливість настання небажаних чи шкідливих наслідків, таких як масові безпорядки, групові порушення громадського порядку, загибель людей тощо, на відміну від заходів адміністративного покарання, які застосовуються тільки при вчиненні правопорушення, і заходів припинення, що можуть бути застосовані як при наявності, так і при відсутності правопорушень.

2.2 Заходи адміністративного припинення, які застосовуються міліцією під час охорони громадського порядку в умовах проведення масових заходів

Сутність, функції, мета застосування та дається загальна і порівняльна характеристики цих заходів. Займаючи самостійне місце в системі заходів державного примусу, заходи адміністративного припинення служать гарантією недоторканості суспільних відносин у боротьбі з правопорушеннями в різноманітних ситуаціях що можуть виникнути під час охорони громадського порядку в умовах проведення масових заходів.

У роботі підкреслюється, що найбільш численні повноваження по застосуванню заходів адміністративного припинення (поряд з іншими органами та їх посадовими особами) належать міліції, яка виконує головну роль у забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів.

Слід констатувати, що на сьогоднішній день відсутня регламентація по застосуванню заходів адміністративного припинення, що розглядається автором як прогалина діючого адміністративного законодавства. Враховуючи, що заходи адміністративного припинення приймаються тільки на законодавчому рівні, пропонується прийняти єдине Положення про порядок застосування всього комплексу заходів адміністративного припинення, який би значно полегшив зусилля працівників міліції у боротьбі з усуненням протиправних ситуацій в умовах проведення масових заходів, створив додаткові гарантії суворого додержання законності в процесі застосування заходів адміністративного припинення.

Дисертантом розглянута система заходів адміністративного припинення загального і спеціального призначення, яка застосовується міліцією при охороні громадського порядку в умовах проведення масових заходів. Перші застосовуються до усіх осіб, які не виконують юридичні обов'язки або порушують встановлені нормою заборони. Другі використовуються лише в екстраординарних ситуаціях і тільки спеціально уповноваженими суб'єктами, які здійснюють охорону громадського порядку, забезпечують громадську безпеку. До першої групи відноситься: особисте адміністративне затримання та адміністративне доставляння, вимога припинити протиправну поведінку, реєстрація та офіційне застереження про неприпустимість антигромадської поведінки. До другої -- застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та інші подібні заходи виключного характеру. Дається загальна характеристика цим видам заходів адміністративного припинення, а також приділяється відповідна увага особливостям їх застосування міліцією.

2.3 Адміністративна відповідальність, яка застосовується до порушників порядку організації і проведення масових заходів

Загальні питання адміністративної відповідальності за правопорушення, які вчиняються в умовах проведення масових заходів.

Характеризуючи підстави адміністративної відповідальності, дисертант визначає їх як, перш за все, результат взаємодії нормативних і фактичних підстав -- її нормативної основи, складу правопорушення і актів про її застосування.

Дисертант розглядає адміністративну відповідальність у двох аспектах: перспективному та ретроспективному Перспективна відповідальність для учасників та організаторів проведення масових заходів пов'язана з певними правилами поведінки, встановленими правовими нормами та існує незалежно від факту вчинення правопорушення. Ретроспективна відповідальність реально наступає щодо правопорушника у вигляді адміністративного стягнення. В дисертації обґрунтовується необхідність підвищення ролі ретроспективної відповідальності шляхом прийняття відповідних нормативних актів стосовно осіб, які порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Автором детально проаналізовані адміністративні стягнення, які накладаються на правопорушників при проведенні масових заходів, та внесені пропозиції щодо змін у деякі норми Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, дисертант пропонує доповнити перелік обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, з огляду на те, що адміністративні проступки, скоєні в умовах масового скупчення людей, нерідко стають приводом для виникнення групових порушень громадського порядку, заважають нормальному проведенню заходів і значно ускладнюють охорону громадського порядку та безпеки.

В роботі приділена певна увага питанню притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені під час проведення масових заходів, обґрунтовується доцільність встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб спортивних та видовищних заходів, організацій та споруд за грубі порушення порядку інформування органів внутрішніх справ про строки проведення масових заходів, за порушення правил експлуатації споруд, продаж вхідних квитків без вказівки місць або у кількості, яка перевищує їх число, а також адміністративну відповідальність спортсменів за вчинення хуліганських дій, що викликають нездорову реакцію глядачів, дестабілізують обстановку, ускладнюють охорону громадського порядку.

Дисертантом висловлено своє ставлення до вирішення дискусійного питання щодо суб'єктів адміністративної відповідальності, зокрема він обґрунтовує, що таким суб'єктом може бути тільки фізична особа, а відповідальність юридичних осіб доцільно врегулювати окремим нормативним актом. Якщо ж ініціатором масових заходів виступає об'єднання громадян, то воно письмово визначає уповноважених осіб -- організаторів цих заходів, які особисто несуть відповідальність за їх організацію і проведення.

3. Діяльність міліції щодо охорони громадського порядку при проведенні масових заходів

3.1 Організація і тактика охорони громадського порядку при проведенні масових заходів

Дослідження змісту організації, тактичних основ адміністративно-правової охорони громадського порядку при проведенні масових заходів, деяких аспектів управлінської діяльності органів внутрішніх справ у цих умовах. Виходячи з того, що головний зміст діяльності органів внутрішніх справ під час проведення масових заходів складається із створення найбільш сприятливих умов їх проведення, дисертант визначає громадський порядок, з точки зору об'єкта адміністративно-правової охорони в умовах проведення масових заходів, як соціально-правову категорію, що розкриває її значення для забезпечення умов реалізації громадянами конституційних прав і свобод, обстановки спокою, сприятливих зовнішніх умов для гармонійного поєднання громадських, особистих інтересів, нормального спілкування в публічних місцях і поза ними.

Ці завдання вирішуються комплексно, на основі узгоджених дій усіх служб органів внутрішніх справ з урахуванням форм і методів їх роботи, розмежування компетенції і відповідальності. Виходячи з того, що однією з найважливіших умов успішного проведення масових заходів є забезпечення належного громадського порядку і громадської безпеки органами внутрішніх справ та іншими державними органами, в дисертації підлягає детальному розгляду проблема співвідношення цих категорій.

Дисертант, розглядаючи громадську безпеку при проведенні масових заходів як систему суспільних відносин, спрямовану на запобігання небезпечних наслідків для життя, здоров'я, прав і законних інтересів громадян, спокою населення, поваги до громадської моральності, честі та гідності людини, вважає, що таке розмежування дозволить встановити межі відносин, які охороняються відповідними органами державного управління, а також більш чітко визначити їх компетенцію у суміжних областях суспільного життя.

Аналіз чинного законодавства і практики його застосування дозволив дисертанту систематизувати нормативно-правові акти, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку при проведенні масових заходів, і дати їм характеристику.

В роботі розглядаються проблемні питання тактики -- відпрацьованих і перевірених практикою форм та методів, способів і прийомів діяльності органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку в умовах проведення масових заходів. Зазначається необхідність вироблення основних можливих форм і шляхів маневрування прийомами в складних ситуаціях, які виникають у ході проведення масових заходів, у межах, які допускають правові норми.

Дисертант висловлює своє бачення проблеми підвищення ефективності управлінської діяльності органів внутрішніх справ і вносить конкретні пропозиції, які дозволять керівникам органів внутрішніх справ успішно вирішувати поставлені перед ними завдання з охорони громадського порядку та безпеки при проведенні масових заходів. Зокрема, автором вносяться пропозиції щодо необхідності видання спеціальних відомчих нормативних актів і методичних рекомендацій, які б чітко врегулювали управління органами внутрішніх справ при проведенні масових заходів, необхідності вдосконалення професійної підготовки співробітників, особливо служби охорони громадського порядку, як безпосередньо в органах внутрішніх справ, так і в навчальних закладах МВС України.

3.2 Взаємодія міліції з громадськими формуваннями та іншими правоохоронними органами

Значення взаємодії міліції з громадськими формуваннями та іншими правоохоронними органами в умовах проведення масових заходів. Дисертант підкреслює, що залучення громадськості до охорони громадського порядку при проведенні цих заходів має меншу можливість переростання їх до найбільш серйозних правопорушень, таких як групові порушення громадського порядку, масові безпорядки тощо. Зазначається актуальність встановлення тісних зв'язків міліції з населенням, взаємодії з громадськими формуваннями, Службою безпеки, Прикордонними військами, Національною гвардією та іншими. Автором аналізуються різноманітні форми взаємодії, перш за все це обопільний обмін інформацією, узгодження планів охорони громадського порядку при проведенні масових заходів, аналіз динаміки вчинення правопорушень під час їх проведення тощо.

В роботі значна увага приділена історії створення і діяльності добровільних народних дружин, висвітлені існуючі проблеми по створенню і функціонуванню цих формувань і намічені шляхи їх вирішення. З цього приводу автор вважає за необхідне термінове прийняття закону України, який би закріпив правовий статус громадських формувань.

Значна увага в роботі приділена аналізу діяльності громадських формувань на сучасному етапі та ефективність їх праці в деяких регіонах України. Звертається увага на деякі проблеми, які пов'язані із застосуванням членами громадських формувань заходів адміністративного примусу, зокрема адміністративного затримання, особистого огляду, вилучення речей і документів, спеціальних засобів. У зв'язку з цим дисертант висловлює думку про необхідність прийняття нормативного акта, який би встановив обмеження щодо оснащення недержавних структур спеціальними засобами, та внесення відповідних доповнень до адміністративного законодавства про покарання за їх порушення.

Обґрунтовується доцільність використання членів громадських формувань у виконанні функції спостереження за поведінкою учасників масових заходів. Вносяться пропозиції щодо підвищення якості роботи добровільних громадських формувань, перш за все шляхом розробки науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню цієї роботи в Україні.

Висновки

Результатом дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць, є сформульовані автором висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання та практики проведення масових заходів. Основні з них такі:

1. Комплексний аналіз правового регулювання порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій дозволив зробити висновок про необхідність розробки та прийняття закону України, який би визначив юридичний зміст кожної з політичних свобод, адміністративно-правовий статус громадян і механізм реалізації цих прав та свобод.

2. З метою вдосконалення відомчого правового регулювання, перебудови роботи служб та підрозділів органів внутрішніх справ необхідно розробити єдину настанову та методичні рекомендації щодо діяльності органів внутрішніх справ в умовах проведення масових заходів.

3. Потребує вивчення, узагальнення та запровадження позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду забезпечення громадського порядку та безпеки при проведенні масових заходів.

4. Відсутність регламентації по застосуванню заходів адміністративного припинення потребує прийняття єдиного Положення про порядок застосування всього комплексу заходів адміністративного припинення, який би значно полегшив зусилля працівників міліції у боротьбі з усуненням протиправних ситуацій в умовах проведення масових заходів.

5. Доцільно встановити адміністративну відповідальність посадових осіб спортивних та видовищних заходів, організацій та споруд за грубі порушення порядку інформування органів внутрішніх справ про строки проведення масових заходів, за порушення правил експлуатації споруд, продаж вхідних квитків без вказівки місць або у кількості, яка перевищує їх число, а також адміністративну відповідальність спортсменів за вчинення хуліганських дій, що викликають нездорову реакцію глядачів, дестабілізують обстановку, ускладнюють охорону громадського порядку.

6. Назріла необхідність видання спеціальних відомчих нормативних актів і методичних рекомендацій, які б чітко врегулювали управління органами внутрішніх справ при проведенні масових заходів, необхідності вдосконалення професійної підготовки співробітників, особливо служби охорони громадського порядку, як безпосередньо в органах внутрішніх справ, так і в навчальних закладах МВС України.

7. Враховуючи відсутність окремого державного законодавчого акту, який би закріплював правовий статус громадських формувань з охорони громадського порядку, назріла необхідність термінового його прийняття у вигляді Закону України.

8. Необхідно на законодавчому рівні закріпити право застосування членами громадських формувань спеціальних засобів по охороні громадського порядку при проведенні масових заходів.

9. Існує потреба розробки спеціальних інструкцій (методичних матеріалів) про порядок взаємодії і координації зусиль державних органів при підготовці та проведенні масових заходів.

масовий правовий громадський

Література

1. Поліщук В.Г. Деякі проблеми застосування адміністративно-правових засобів охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства про порядок організації і проведення масових заходів // Вісник Запорізького юридичного інституту. -- 1997. -- №1. -- с. 64-68.

2. Поліщук В.Г. Роль громадських формувань в охороні правопорядку при проведенні масових заходів // Вісник Запорізького юридичного інституту. -- 1998. -- №2.-- с. 79-85.

3. Поліщук В.Г. Правове забезпечення прав та свобод громадян при проведенні масових заходів // Вісник Запорізького юридичного інституту. -- 1999. -- №1. -- с. 130-139.

4. Поліщук В.Г., Пєтков В.П., Масові заходи: аспекти реформування законодавства та діяльність щодо охорони громадського порядку// ІІ науково-практична конференція, присвячена пам'яті проф. Федорова К.Г. (12-13 травня 1997 року). -- Запоріжжя, 1997. -- с. 146-150.

5. Поліщук В.Г., Фролов О.С. Процедура подання процесуальних документів про застосування заходів адміністративного припинення спеціального призначення // ІІ міжрегіональна науково-практична конференція “Концепція формування законодавства України” (листопад 1997 р.). -- Запоріжжя., 1997.-- с. 38-40.

Размещено на Allbest.ru