Організаційно-господарські зобов’язання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут фінансово-економічної безпеки і права

Кафедра: «Господарського права та процесу»

Навчальна дисципліна: «Господарське право України»

Реферат на тему:

«Організаційно-господарські зобов'язання»

Виконав :

студент 3 групи 4 курсу

Муталлімов М. І.

Перевірив:

викладач кафедри

Нікуліна Н.А.

Одеса 2012

План

Вступ

1. Поняття і ознаки організаційно-господарських зобов'язань

2. Підстави виникнення організаційно-господарські зобов'язання

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Господарським кодексом України вперше у теорію і практику правового регулювання господарської діяльності легально введене поняття організаційно-господарських зобов'язань. У ст. 173 Кодексу такі зобов'язання разом з майново-господарськими названі основними видами господарських зобов'язань.

З прийняттям Господарського кодексу України істотно змінюється законодавча база, на якій ґрунтується правове регулювання відносин в економіці, якісних змін зазнають правові засади здійснення господарської діяльності. Актуальною проблемою юридичної науки у цих умовах виступає теоретичне осмислення положень Господарського кодексу України, розроблення і впровадження рекомендацій щодо їхньої практичної реалізації з метою підвищення ефективності економіки та утвердження суспільного господарського порядку. Глибокого і системного теоретичного опрацювання потребують законодавчо започатковані Кодексом поняття і категорії, до яких, зокрема, належить категорія «організаційно-господарське зобов'язання».

У зв'язку із зазначеним актуальним дослідження таких зобов'язань у цьому плані виступає як важливе науково-теоретичне і практичне завдання.

Мета даної роботи - дати правовий аналіз основним нормам господарського законодавства, які регулюють організаційно-господарські зобов'язання.

Об'єктом дослідження в цій роботі виступає господарські відносини стосовно господарських зобов'язань, що характеризується власними ознаками, підставами та видами.

Предметом дослідження виступають суспільні відносини, що пов'язані із порядком застосування господарського законодавства при виникненні, змінюваності, припиненні організаційно-господарських зобов'язань.

Основні завдання, які ставляться в роботі, пов'язані із:

- розкриттям суті організаційно-господарського зобов'язання

- формулюванням підстав виникнення, зміни та припинення цих зобов'язань.

1. Поняття і ознаки організаційно-господарських зобов'язань

Господарські зобов'язання є органічною складовою частиною системи господарських правовідносин, разом з іншими типами останніх вони індивідуалізують вимоги норм господарського права щодо взаєморозташування та взаємодії учасників господарських відносин, наділяють цих учасників взаємними правами та обов'язками, і таким чином виступають однією із передумов здійснення господарської діяльності. Мамутова В. К. Хозяйственное право: Учебник. - К.: Юринком Интер, 2002. - С. 71 - 72.

Отже, Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На думку О. Віхрова організаційно-господарські зобов'язання характеризуються трьома групами ознак. По-перше, загальними ознаками , притаманними всім правовідносинам зобов'язального характеру. Ці ознаки найбільш розроблені і використовуються цивільно-правовою теорією. По-друге, ознаками, характерними для господарських зобов'язань в цілому, запропонованими теорією господарського права і прийнятими господарським кодексом України та іншими актами господарського законодавства. По-третє, специфічними ознаками конкретного виду господарських зобов'язань - організаційно-господарських, які також тією чи іншою мірою відображені в теорії і законодавстві. О. Віхров. .До питань щодо ознак організаційно-господарських зобов'язань. Підприємництво господарювання права. №7.- 2004р. - С.48 - 49.

До першої групи ознак можна віднести: відносний характер зобов'язальних правовідносин полягає в тому, що вони передбачають юридичний зв'язок певних осіб - учасників зобов'язання, і це відрізняє їх від правовідносин абсолютного характеру, де право суб'єкта протистоїть обов'язку усіх і кожного утримуватись від дій, що порушують це право (право власності, право господарського відання). Сторонами організаційно-господарських зобов'язань також є два або більше конкретно визначених суб'єктів, юридичний зв'язок між якими полягає в тому, що один із них - зобов'язана сторона - повинен здійснити на користь іншої - управленої сторони - певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматись від такої дії. Таким чином, «відносність» як ознака господарського зобов'язання відображає його суб'єктивний склад за цією ознакою господарські зобов'язання у тому числі організаційно-господарські, відрізняються від господарських правовідносин абсолютного характеру.

Для другої категорії ознак є характерними наявність таких властивостей. Перш за все, це їх спрямованість на досягнення економічного результату як господарюючим суб'єктом так і суб'єктом управління (наприклад виконання програм з державного замовлення). По-друге, такі зобов'язання повинні мати систематичний або продовжуваний характер. По-третє, спори, що виникають з господарських зобов'язань в тому числі організаційно-господарських вирішуються в порядку господарського судочинства. Щербина B.C. Господарське право: Навчальний посібник. -- К.: Атіка, 1999. - С. 296 - 297.

Специфічні ознаки організаційно-господарських зобов'язань тобто притаманні лише цим зобов'язанням, випливають із їх визначення, закріпленого у ст.176 господарського кодексу України.

По-перше , для організаційно-господарських зобов'язань є специфічним те, що вони виникають у процесі управління господарською діяльністю. На думу, В.В. Лаптєва виходячи з господарської концепції від дійшов висновку, що зобов'язально правові форми об'єднуються в три великі групи відповідно до трьох груп господарських відносин - горизонтальним, вертикальним і внутрішньогосподарським. Мамутова В.К. Господарське право. Юрінком-Інтер, К.,- 2002р. - С.565 - 566. Вони утворюють три великі підсистеми зобов'язань - господарсько-оперативних, господарсько-управлінських і внутрішньогосподарських.

Господарсько-оперативними, на його думку є зобов'язання, форма яких охоплює виконання суб'єктами господарювання господарсько-оперативних функцій, тобто безпосередньої господарської діяльності організацій. Господарсько-управлінські - це зобов'язання , форма яких охоплює виконання органами господарського керівництва планово-організаційних функцій. Внутрішньогосподарські - це відносини форма яких охоплює господарсько-оперативних і господарсько-управлінських функцій в межах одного господарського органу. Звідси можна вивести ще одну специфічну властивість, а саме їх вертикальну структуру. О. Віхров. До питань щодо ознак організаційно-господарських зобов'язань. Підприємництво господарювання права. №7. - 2004р. - С.50 - 51. Таку категорію зобов'язань можна охарактеризувати як підзаконну владну діяльність з організації господарських зв'язків, що здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування наділеними господарською компетенцією, що є однією з ознак спеціальної правосуб'єктності, а також громадськими та іншими організаціями, яки виступаю засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

По-друге, одним із суб'єктів у цих зобов'язаннях завжди виступає суб'єкт організаційно-господарських повноважень. Суб'єктами таких повноважень згідно із ст. 2 Господарського кодексу України саме є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. законодавство господарське зобов'язання

По-третє, дії (або утримання від певних дій) мають управлінсько-господарський - організаційний характер. Тобто це дії (утримання від дій), спрямовані на організацію господарської діяльності і управління нею.

По-четверте, на мою думку об'єктом таких зобов'язань є дії управлінського (публічно-правового) характеру, а змістом права та обов'язки суб'єктів цього зобов'язання, що випливають з управлінського рішення і спрямовані на його безпосереднє виконання.

По-п'яте, підставами виникнення організаційно-господарських зобов'язань може бути закон, управлінське рішення органу наділеного компетенцією у сфері управління економікою, рішення власника або органу управління юридичною особою чи договір (контракт). Допускається поєднання кількох підстав наприклад постанова КМУ «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням» , Закон України «Про поставку продукції для державних потреб» передбачають можливість формування відповідних програм закупівлі продукції і укладення відповідних угод з постачальниками на цій основі. О. Віхров. Роль і місце організаційно-господарських зобов'язань. Право України. №4. - 2004р. - . С.54 - 55.

2. Підстави виникнення організаційно-господарські зобов'язання

Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати:

- між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;

- між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;

- між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;

- в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання. Господарський кодекс України: закон України від 16 січня 2003 р. № 436 - ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 176.

Організаційно-господарські зобов'язання не можна звужувати до рівня «засновницьких» і тісно пов'язаних з ними повноважень. Організаційно-господарські зобов'язання можуть мати місце між органами управління (у широкому розумінні) та суб'єктом господарювання з приводу організації останнім господарської діяльності. Наприклад, подача суб'єктом господарювання заяви на отримання ліцензії породжує організаційні зобов'язання між даним суб'єктом та органом, уповноваженим здійснювати видачу відповідної ліцензії.

Організаційно-господарські зобов'язання можуть набувати форми договору. Так, суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. При цьому види діяльності можуть бути найрізноманітніші, головне -- щоб ці види діяльності не були заборонені чинним законодавством. Учасники спільної діяльності укладають договір про спільну діяльність без створення юридичної особи, в якому передбачаються умови об'єднання майна і коштів для здійснення спільної діяльності, а також умови розподілу прибутку між учасниками спільної діяльності. Крім того, у договорі необхідно передбачити, що один з учасників повинен вести податковий та бухгалтерський облік спільної діяльності. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладений обов'язок ведення загальних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками. Лаптева В.В. Хозяйственное право: Учебник.-- М.: Юридическая литература, 1983. - С. 348 - 349.

Висновок

У сучасній юридичній науці проблема організаційно-господарських зобов'язань тільки започатковується і набуває актуальності у зв'язку із закріпленням цієї категорії у Господарському кодексі України. Найбільш актуальною складовою частиною цієї проблеми виступає нині сама її постановка та окреслення відповідно до новітнього господарського законодавства, визначення підходів до її розгляду. Аналізу проблеми організаційно-господарських зобов'язань як важливого наукового і практичного завдання присвячена дана робота.

Звісно, дана проблема у достатньому обсязі не може бути розглянута в рамках цієї роботи. Мета останньої обмежується постановкою проблеми в цілому у її новому баченні відповідно до положень прийнятого Господарського кодексу України, з'ясуванням ролі і місця організаційно-господарських зобов'язань у сучасній економіці. У досягненні поставлених цілей даного дослідження важливе значення має кваліфікація організаційно-господарських зобов'язань за ознаками, визначеними Господарським кодексом. Вона дає можливість кваліфікувати певні господарські правовідносини як організаційно-господарські зобов'язання, з'ясувати межі поширення цих зобов'язань та їхнє практичне значення у сучасних умовах господарювання.

Насамперед слід зауважити, що юридична форма організаційно-господарських зобов'язань використовується в усіх сферах і галузях економіки. Адже згідно зі ст. 176 Господарського кодексу України такі зобов'язання можуть виникати між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта. Вони можуть виникати між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України: закон України від 16 січня 2003 р. № 436 - ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

2. Лаптева В.В. Хозяйственное право: Учебник.-- М.: Юридическая литература, 1983. - 560 с.

3. Мамутова В. К. Хозяйственное право: Учебник. - К.: Юринком Интер, 2002. - 380 с.

4. Мамутова В.К. Господарське право. Юрінком-Інтер, К.,- 2002р. - 730 с.

5. О. Віхров. До питань щодо ознак організаційно-господарських зобов'язань. Підприємництво господарювання права. №7.- 2004р. - С.48 - 49.

6. О. Віхров. Роль і місце організаційно-господарських зобов'язань. Право України. №4. - 2004р. - . С.54 - 55.

7. Щербина B.C. Господарське право: Навчальний посібник. -- К.: Атіка, 1999. - 468 с.

Размещено на Allbest.ru