Упровадження Болонського процесу в систему вищої освіти МВС України

Размещено на http://allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Міністерство внутрішніх справ України

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. ДІДОРЕНКА

Кафедра філософії права, історії та культурології

Реферат

з курсу навчальної дисципліни: «Юридична деонтологія»

«Упровадження Болонського процесу в систему вищої освіти МВС України»

Курсант Каштан А.Р.

2 факультету 1 курсу 108 взводу

Науково-педагогічний працівник:

Карпунова Н.Г.

Луганськ 2013р.



Вступ

Актуальність теми освіта європейська болонський

Сьогодні перспектива входження України до Європейського Союзу передбачає прийняття активної участі у Болонському процесі, що вимагає внесення відповідних коректив до національного законодавства. Болонська декларація свідчить про потребу створити більш досконалу Європу, а її громадян зробити більш компетентними, які розуміють європейські цінності і відчувають належність до спільного культурного простору. Важливим для входження України у Болонський процес є втілення його вимог: „створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів”.

Відповідно до цього в Україні було прийнято рішення ввести кредитно-модульну систему організації навчального процесу на всіх перших курсах у всіх вищих навчальних закладів, в тому числі ВНЗ системи МВС. На нашу думку, ВНЗ системи МВС є специфічними порівняно з вищими навчальними закладами загальної спрямованості. Саме тому запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу та її адміністративно-правове регулювання у ВНЗ системи МВС викликає науковий інтерес та необхідність вивчення ситуації, подальшого вдосконалення механізму її адміністративно-правового регулювання.

Міністерство освіти і науки України на основі відповідних міжнародних документів розпочало гармонізацію національного законодавства із Європейським, провівши експеримент щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Створення та запровадження відповідної системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТS) вимагає певного наукового аналізу та дослідження теорії та практики запровадження і діяльності кредитно-модульної системи організації навчального процесу в ВНЗ системи МВС України, відповідного регулювання адміністративно-правових відносин у цій сфері. На нашу думку, буде цілком доцільно дослідити кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Україні як комплексне явище педагогічної і правової дійсності крізь призму організації навчального процесу в ВНЗ системи МВС.



1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави

Упродовж останнього десятиріччя Україна наполегливо наближається до європейських стандартів. На рівні держави напрацьовано універсальні принципи взаємодії з географічними сусідами та країнами-учасниками Європейського Союзу: взаємоповага, взаємодопомога, готовність до вирішення усіх проблем, не зважаючи на рівень їх складності.

Одним з найважливіших вихідних документів співпраці є „Угода про партнерство та співробітництво” (УПС) між Україною, з одного боку, та ЄС і його членами, з іншого, яка набула чинності у березні 1998 року та має термін дії 10 років. Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі, фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва.

Відповідно до укладеної Угоди, сторони проводять регулярний політичний діалог: відбуваються переговори на найвищому політичному рівні в рамках самітів; для спостереження за дією Угоди згідно з її положеннями створено Раду з питань співробітництва, засідання якої відбуваються на міністерському рівні щонайменше раз у рік. З Радою співпрацює Комітет з питань співробітництва, який веде політичний діалог на парламентському рівні.

11 грудня 1999 р. у м. Гельсінкі Європейська Рада схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення стратегічного партнерства з Україною.

Метою цієї стратегії є:

1. Фундаментальне зближення та поступова інтеграція України до ЄС. Основою цього процесу є принципові положення і цілі європейської інтеграції та проголошений Україною курс на інтеграцію до ЄС, який сприятиме проведенню реформ у країні.

2. Реалізація Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, що є важливим завданням на найближчі роки, базою та одним із дієвих інструментів поглиблення інтеграції України до ЄС. Якнайповніша імплементація УПС має створити передумови для подальшого розвитку торгівлі ЄС з Україною та суміжними країнами. ЄС спрямує зусилля на послідовне спільне з Україною виконання положень УПС у рамках чинних двосторонніх інституцій, фінансових інструментів та спільних робочих програм з імплементації УПС.

3. Підтримка реформ в Україні.

4. Успіхи України в реалізації Угоди про партнерство та співробітництво, здійснення реформ і продовження курсу на інтеграцію до ЄС дозволять Україні повною мірою долучитися до процесу розширення ЄС.

5. Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній і Східній Європі. Неоднакові темпи європейської інтеграції центральних і східноєвропейських країн породжують різноплановість стосунків між країнами регіону. Тому таким принциповим є вироблення спільної стратегії, яка б забезпечила збереження еволюційності та незворотності процесу розширення, а також координацію дій, пов'язаних з різними темпами інтеграції центрально-східноєвропейських країн до ЄС, поглиблення транскордонного та регіонального співробітництва, використання багатостороннього діалогу із залученням усіх країн регіону. Спільна стратегія має зміцнити регіональну безпеку шляхом покращення та подальшої гармонізації відносин між країнами, які мають на меті інтеграцію до ЄС.

6. Адаптація законодавства України до норм ЄС. Євросоюз посилить та активізує роботу, яка сприятиме процесу адаптації законодавства України до норм ЄС та враховуватиме наміри України набути у майбутньому повноправне членство в Європейському Союзі.

7. Поглиблення співробітництва у сфері зовнішньої політики, що є одним із визначальних факторів безпеки та стабільності в Європі.

8. Поглиблення співробітництва у сфері безпеки та оборони. ЄС визнає нерозривність та взаємозалежність безпеки Союзу та України.

9. Поглиблення співробітництва з Україною у галузі юстиції та внутрішніх справ. Виконання положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, використання можливостей поза межами цієї Угоди з урахуванням існуючих потреб та інтересів сторін у галузі юстиції і внутрішніх справ, залучення України до програм ЄС та тісне співробітництво у цій сфері є важливою передумовою створення в Європі простору безпеки та стабільності.

10. Поглиблення міжлюдських зв'язків, регіонального та культурного співробітництва між Україною та ЄС, що, разом з іншими заходами, дозволить уникнути появи будь-яких нових ліній поділу на континенті.

11. Посилення торгово-економічного співробітництва та співпраці у сфері транспорту, зв'язку, телекомунікацій.

12. Охорона довкілля.

Одним із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи є адаптація законодавства України до законодавства ЄС.

У 1998 році в Україні було створено Міжвідомчу координаційну раду щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС. У 1999 році створена єдина система планування, координації та контролю за підготовкою проектів законів та адаптації законодавства органами виконавчої влади. ЄС підтримує адаптацію законодавства України шляхом надання технічної допомоги через європейський консультативний центр з питань законодавства (UEPLAC). ЄС забезпечує створення належної інформаційної бази для практичної реалізації процесу адаптації українського законодавства до норм Євросоюзу.

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу - це тривалий процес поетапного прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства ЄС.

Метою співробітництва України з ЄС у сфері науки і техніки є заохочення цивільних наукових досліджень та технологічного розвитку, включаючи спільну науково-дослідницьку діяльність, навчання та переміщення науковців, а також інші форми співробітництва. Угода також передбачає, що сторони забезпечуватимуть належний доступ до своїх відповідних програм на основі ефективного захисту прав інтелектуальної, промислової та комерційної власності.

На сьогодні запропоновано декілька програм у сфері дослідництва та розвитку:

1. Інтеграція і зміцнення Європейського дослідницького простору. Зазначена програма встановлює наукові пріоритети, на яких Єврокомісія концентруватиме фінансові ресурси, а також нові ініціативи, спрямовані на удосконалення мереж національних дослідницьких програм країн-учасниць.

2. Зміцнення структури Європейського дослідницького простору. Ця програма спрямована на подолання структурної слабкості європейського дослідництва шляхом глибшої інтеграції дослідництва та інновацій, розвитку мобільності дослідників, скоординованого планування та доступу до дослідницької інфраструктури, а також реалізацію заходів, спрямованих проти відтоку вчених, та розвиток громадського усвідомлення щодо значення науки у розвитку суспільства.

3. Незалежні дослідження в ядерній сфері. Програма зосереджується на аспектах зберігання ядерних відходів та безпеці ядерних реакторів.

4. Європейські спільні дослідницькі центри. Проект програми представляє три нових інструменти:

- створення мережі майстерності. У рамках нової програми буде створено мережі дослідників, кожна з яких розвиватиме наукову базу в різних напрямках шляхом напрацювання та використання набутої майстерності;

- впровадження інтегрованих проектів. Використання зазначеного інструменту спрямовано на зміцнення європейської конкурентоспроможності та вирішення соціальних питань. Розмір інтегрованих проектів буде відрізнятися залежно від потреб для досягнення очікуваних результатів, їхній бюджет коливатиметься від кількох мільйонів євро до кількох десятків мільйонів. Кожен інтегрований проект повинен чітко визначати завдання, спрямовані на отримання науково-технологічних результатів;

- забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Цей інструмент націлений на те, щоби пріоритети більшості національних дослідницьких програм країн-учасників співпадали з інтересами і завданнями ЄС у зазначеній сфері. Крім цього, важливим є підвищення впливу національних дослідницьких програм задля реалізації дослідницьких завдань ЄС шляхом підготовки гармонізованих робочих програм, оголошення спільних конкурсів тощо.

Україна та ЄС реалізують окремі науково-технічні програми у сферах спільного інтересу. Співробітництво між Україною та ЄС у галузі науки та технологій розвивається в різних напрямках та умовах і базується на співробітництві та конкуренції.

Стосунки між Україною та ЄС у сфері дослідництва продовжують динамічно поглиблюватися.

На сучасному етапі актуальна проблема зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, забезпечення їх комп'ютерною технікою, новітнім обладнанням та приладами, створення належно оснащених регіональних та міжгалузевих центрів спільного користування.

Оскільки процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, базове значення у них повинна відігравати освіта.

Осередком освітніх та наукових процесів у контексті євроінтеграції є Науково-технологічний центр в Україні - міжурядова неприбуткова організація, діяльність якої спрямована на запобігання розповсюдженню зброї масового знищення.

26 червня 2003 р. Європейською Комісією були затверджені проекти, які отримали гранти за програмою ТЕМПУС. Серед пріоритетних напрямків, що реалізуються в рамках проектів - впровадження сучасних навчальних технологій, створення та застосування новітніх методів управління навчальним процесом, відновлення тісної співпраці між університетами та промисловістю, що передбачає пожвавлення інноваційної діяльності.

Українські вищі навчальні заклади братимуть участь у реалізації 14 проектів:

1. Створення мережі „об'єднаних пунктів” з метою поширення практики використання інформаційних технологій в управлінні діяльністю університетів (Херсонський державний педагогічний університет, Харківський національний університет, Запорізький державний університет).

2. Централізована електронна бібліотека для користування електронною літературою при відкритому та дистанційному навчанні. Мультимедійна комунікаційна мережа, що поєднує університети, промисловість та сферу управління. Поліпшення комунікаційного зв'язку між Україною та країнами ЄС (Національний університет „Києво-Могилянська Академія”, Національний університет „Острозька Академія”).

3. Вища освіта та ринок праці в галузі охорони довкілля (Харківська державна академія муніципального господарства).

4. Ефективне виробництво зернових культур у фермерських господарствах (Білоцерківський державний аграрний університет).

5. Застосування інформаційних технологій у діяльності університетських бібліотек (Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”).

6. Створення франкофонійного напрямку в архітектурі (Придніпровська Академія цивільного будівництва та архітектури).

7. Сприяння розвитку ефективного підприємництва в Україні (Харківська державна академія муніципального господарства).

8. Освіта і підготовка фахівців у галузі європейських наук (Донецький національний технічний університет, Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”).

9. Журналістика та навчання в галузі ЗМІ (Запорізький державний університет).

10. Електронне навчання. Віртуальна юридична бібліотека та юридичний консультаційний центр (Харківська Національна юридична академія України).

11. Нові навчальні програми в галузі міжнародного економічного права в Київському національному економічному університеті (Київський національний економічний університет).

12. Підготовка фахівців у галузі бізнесу, управління та інформаційних технологій (Житомирський державний технологічний університет, Донецька державна академія управління, Запорізький державний університет).

13. Розвиток мережі навчальних закладів для професійної перепідготовки в галузі управління прикордонними водними ресурсами (Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування).

14. Стратегічне планування менеджменту (Одеський державний економічний університет).

2. Системи вищої освіти у країнах Європи

Структура світової вищої освіти видається надзвичайно різноманітною, однак домінують дві тенденції:

1. Унітарна, або єдина, система, коли вища освіта забезпечується університетами чи відповідними до них закладами. Такі заклади пропонують як загальні академічні ступені, так і професійно орієнтовані програми різної тривалості і рівня. В унітарній системі вищої освіти до її складу входять лише університети. Такою є освіта в Італії, Іспанії, Австрії, Фінляндії, Швеції.

2. Бінарна, або подвійна, система з традиційним університетським сектором, що так чи інакше опирається на концепцію університету та на окремий не університетський сектор вищої освіти, що має чітко окреслену структуру. Така система освіти притаманна більшості розвинених країн світу, де поряд з університетським сектором існують численні спеціалізовані заклади, які приймають чималу частину молоді. З європейських країн бінарну систему вищої освіти мають Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Нідерланди, Норвегія, Німеччина, Франція, Швейцарія та ряд інших.

У не університетському секторі запроваджено велику кількість нових програм для здобуття ступеня бакалавра, розроблені після бакалаврські курси. Не університетські заклади освіти що не мають права на магістерські програми можуть співпрацювати із зарубіжними установами, які таке право мають. Заклади вищої освіти не університетського сектору не пропонують докторські ступені, але це не означає, що кандидати на докторські програми з не університетського сектору не можуть на них навчатись.

Стисло опишемо головні тенденції розвитку вищої освіти деяких країн Європи.

Вища освіта Великобританії

Майже століття система вищої освіти У Великобританії мала бінарну структуру, але у 1992 р., з наданням технічним інститутам статусу університетів, ці дві ланки вищої освіти об'єднались. Усі університети Великобританії мають високий рівень автономії у визначенні курсів, програм і методів навчання.

Зараховані до університету студенти спочатку намагаються здобути першу ступеневу кваліфікацію - бакалавр, яку можна отримати на гуманітарних, природничих чи педагогічних спеціальностях за 2-3 роки, архітектурних, інженерних спеціальностях та менеджменту - за 3-4 роки, ветеринарії та медицині - за 5-6 років. Отримавши кваліфікацію бакалавра, студент має право продовжити навчання для отримання магістерського ступеня. Для цього необхідно 2-3 роки викладання, навчання чи досліджень при достатньо глибокому вивченні однієї чи групи суміжних дисциплін. У країні немає єдиного зразка диплома про освіту. Тут захищеними є лише титули „бакалавр”, „магістр”, „доктор”.

Британські університети - це великі науково-навчальні комплекси, що включають коледжі, магістерські та докторські школи, дослідні інститути, наукові центри, обсерваторії та ін.

Середня освіта триває 13 років, два останніх з яких присвячуються поглибленому вивченню тих дисциплін, які учень планує обрати для студій до ВНЗ. Школи надають змогу обрати курси різного рівня складності, що призводить до нееквівалентних атестатів. Право вступу у ВНЗ без екзаменів надає атестат про загальну освіту підвищеного рівня.

Для зарахування абітурієнти подають свої заяви у службу прийому в університети і коледжі, вказуючи до п'яти бажаних закладів. Документи направляються у ВНЗ, які вирішують, чи вартує кандидат зарахування. Якщо кількість заяв перевищує квоту чи кількість вільних місць в аудиторіях, застосовується відбір, форми якого визначаються самими ВНЗ.

ВНЗ самі встановлюють методи контролю роботи і знань студентів: більшість практикують підсумкові екзамени, часто проводиться поточний контроль. Після закінчення програми першого циклу студент може отримати наступні оцінки: найвищу (Class 1), дуже добру (Class 2, Division 1) з правом продовжити навчання на другому циклі, непогану (Class 2, Division 2), найнижчу (Class 3).

Вища освіта Іспанії

Система вищої освіти Іспанії відзначається винятковою однорідністю, адже аж 98% студентів навчаються в університетах, поза якими готують лише фахівців з туризму, ремесел та деяких інших видів занять. З 52 університетів 7 - недержавні.

Університети мають досить складну структуру і пропонують курси, програми та кваліфікації різного рівня. Так, на факультетах передбачено програми тривалістю 4-5 років із присудженням повного диплома. Вищі технічні школи після 4-5 років навчання присуджують дипломи вищих інженерів. Університетські та інженерно-технічні школи надають дипломи після трьох років навчання.

До не університетської вищої освіти входять інститути, що видають два види дипломів: еквівалентний до університетських (А), і нижчий від університетських диплом простіших програм мистецьких фахів (В). Дипломи типу А надають Військова Академія, інститути туризму, цивільної авіації та теологічні заклади. Дипломи типу В надають інститути та професійні школи з легшими умовами вступу і простими програмами.

Професорсько-викладацький склад ВНЗ в Іспанії поділяється на чотири категорії: професори, виконувачі обов'язків професорів, викладачі-заступники, викладачі-асистенти.

Конкурсні вступні екзамени формуються у вигляді двох тестів, які запроваджуються екзаменаційною комісією одночасно на всій території Іспанії. Перший тест спрямований на перевірку загальних вмінь абітурієнта (культури, знання мов, здатності до аналізу й синтезу тощо), другий - засвоєння тих дисциплін, що поглиблено вивчалися на курсах орієнтації.

Трирічне навчання в університетських школах надає кваліфікацію інженера-техніка з правом продовження навчання у другому циклі цих же університетів чи переходу на ринок праці.

П'ятирічне навчання на факультетах університетів чи в їхніх вищих школах (і в частині інститутів) увінчується дипломом, що надає право на післядипломне навчання.

Успішне закінчення двох перших циклів університетів надає право продовжувати навчання для отримання диплома доктора. Воно триває два-три роки під наглядом наукового керівника, супроводжується самостійними пошуками, написанням і захистом дисертації.

Обов'язкова середня освіта в Іспанії триває 10 років з правом продовження освіти (2 роки) у середній школі вищого рівня та отримання права участі в конкурсних екзаменах в університетах.

Іспанська система оцінювання - 10-бальна. Прохідною оцінкою є 5ё6,9 балів.

Вища освіта Німеччини

На сьогодні систему німецької освіти можна схематично показати наступним чином: початкова школа (4 роки), середня школа (8-річне училище або 9-річна гімназія), вища школа (університети, педагогічні ВНЗ, вищі школи мистецтв, вищі технічні навчальні заклади).

Після об'єднання у 1992/93 навчальному році в Німеччині стало 318 закладів вищої освіти різного рівня: 91 звичайний та один загальноосвітній університети, 11 педагогічних, 19 теологічних, 43 мистецьких і 153 технічних та спеціалізованих ВНЗ. Зі згаданих до недержавного сектору входили 6 університетів, 17 теологічних закладів, 2 мистецьких коледжі, 35 вищих фахових шкіл.

Усі заклади вищої освіти поділяються на такі групи:

- університети (класичні, технічні, загальноосвітні та спеціалізовані заклади університетського рівня - вищі педагогічні, теологічні та медичні школи). Більшість університетів мають класичну структуру. У них готують і докторів наук;

- вищі фахові школи зі спеціалізованою фаховою підготовкою, готують спеціалістів з інженерії, бізнесу, менеджменту;

- вищі школи (коледжі) мистецтв і музики.

Основою системи вищої освіти є університети. Вони мають класичну структуру і завдання: несуть відповідальність за наукові дослідження, навчання, підготовку кадрів вищої кваліфікації, готують докторів наук, наділені правом присуджувати габілітацію (докторат-2) для заміщення посад завідувачів кафедрами. Навчання триває щонайменше чотири роки.

Педагогічні вищі школи готують учителів для нижчих рівнів освіти та спеціалізованих шкіл. Вищі фахові школи відіграють важливу роль, готуючи спеціалістів з інженерії, бізнесу, менеджменту тощо; наукові дослідження в них звужено і вони не претендують на фундаментальність.

Музичні і мистецькі виші школи готують фахівців з усіх видів мистецтв і музики, включаючи музикологію, історію мистецтв тощо.

Для вступу до закладів вищої освіти потрібно мати атестат про середню освіту, який буває трьох типів: „загальний” (дає право вступу до всіх ВНЗ); „фаховий” (дає право вступу на певні спеціальності); документ для вступу лише у вищі фахові школи чи на відповідний факультет загальноосвітнього університету. Перші два видаються після закінчення гімназії чи відповідного до неї професійного закладу з тривалістю навчання 13 років. Третій отримують після навчання тривалістю 12 років у профшколах.

Кожен предмет закінчується екзаменами. Після завершення програми виконуються письмові роботи, а також складаються письмові чи усні екзамени з головних дисциплін. Знання студентів оцінюється за 6-бальною системою: дуже добре (1 бал), добре (2 бали), задовільно (3 бали), достатньо (4 бали), незадовільно (6 балів).

Випускникам вищих навчальних закладів після складання державного іспиту присвоюють титул дипломованого спеціаліста, а в університетах - магістра, що дає право на державну службу, відповідну фахову діяльність та аспірантуру. Магістратура зорієнтована на викладацьку роботу. Вищою кваліфікацією в Німеччині є титул доктора. Це вимагає 3-5 років наукових досліджень, здачі державного екзамену та захисту дисертації.

Вища освіта України

Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу.

Вища освіта є складовою системи освіти України, що регулюється Законами України „Про освіту” та „Про вищу освіту2. Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку студентів.

Відповідно до рівня підготовки, матеріально-технічного забезпечення та наявності науково-педагогічних кадрів для визначення статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

- перший рівень - технікум, училище, інші, прирівняні до них, вищі навчальні заклади;

- другий рівень - коледж, інші, прирівняні до нього, вищі навчальні заклади;

- третій і четвертий рівні (залежно від результатів акредитації) - університет, інститут, академія, консерваторія.

В 90-х роках було запроваджено ступеневу структуру підготовки фахівців. Ступневість полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних ступенях вищої освіти. Перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст”, другий ступінь - „бакалавр” (базова вища освіта), третій ступінь - „спеціаліст”, „магістр” (повна вища освіта),

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

- молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

- бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

- спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Схематична структура ступеневості вищої освіти України наведена на рис. 2.1

Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів „молодший спеціаліст” і „бакалавр”, а також „спеціаліст” як післядипломна. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Прийом громадян до ВНЗ проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей та незалежно від форми власності навчального закладу. Для отримання права вступу до ВНЗ необхідно мати атестат за 11-річну загальноосвітню школу чи диплом середніх проф- і техшкіл. Більшість молоді складають конкурсні вступні екзамени, програми яких встановлює Міністерство освіти і науки України. Переможці предметних олімпіад високого рівня зараховуються до закладу без іспитів, медалісти складають один вступний екзамен.

Рис. 2.1 Структура ступневості вищої освіти України

Система оцінювання 5-бальна: найвища оцінка - 5 (відмінно), 4 (добре), 3 (задовільно), 2 (незадовільно). Здійснюється експеримент з рейтинговим оцінюванням і модульними навчальними планами.

Ступенева структура вищої освіти передбачає чотирирічну базову вищу освіту з отриманням проміжного сертифіката про базову вищу освіту, і наданням кваліфікації „бакалавр” та можливістю часткової зміни напряму навчання чи спеціальності на другому циклі тривалістю 1 рік, навчальний план якої містять переважно спеціальні дисципліни. У такому випадку присвоюється кваліфікація „спеціаліст”. Глибша фундаментальна та фахова підготовка протягом 1-2 років як на базі освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”, так і на базі освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст” дає право після успішного захисту магістерської роботи отримати диплом освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”. Продовжити навчання і стати магістрами можуть тільки кращі студенти, які відбираються для навчання на основі рейтингових показників на попередніх циклах навчання та з урахуванням їхніх досягнень у науково-дослідницькій роботі.

Заключний рівень підготовки фахівця-професіонала - це аспірантура та докторантура. До аспірантури зараховують на конкурсній основі, зазвичай, фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр” та в окремих випадках фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст” на 3-4 роки для виконання самостійних досліджень під наглядом наукового керівника, написання і захисту дисертаційної роботи визначеного рівня та обсягу. Успішний захист роботи у Спеціалізованій вченій раді (за спеціальностями), дає право на здобуття наукового ступеня „кандидат наук”. Підготовка дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук може здійснюватися і поза межами аспірантури на засадах „здобувача”, дослідження якого контролює науковий керівник та відповідна фахова кафедра вищого навчального закладу чи структурний підрозділ науково-дослідного закладу.

Особа, яка має науковий ступінь „кандидата наук”, за умови тривалішої наукової роботи та узагальнення її наслідків у тій самій або іншій (зазвичай, суміжній) галузі знань з більшою за обсягом дисертацією може захистити у Спеціалізованій вченій раді дисертацію на здобуття наукового ступеня „доктор наук”, який є найвищим рівнем наукової кваліфікації. Присудження спеціалізованими вченими радами наукових ступенів „кандидат наук” та „доктор наук” затверджується державним органом - Вищою атестаційною комісією (ВАК) України.

До складу навчального персоналу ВНЗ входять чотири категорії викладачів: професори, доценти, старші викладачі, асистенти. Визнання науково-педагогічного рівня кандидата чи доктора наук здійснюється шляхом присвоєння вчених звань. Вченими званнями є „доцент” та „професор” і їх присвоює Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України.

Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти

Упродовж п'яти років європейське освітнє співтовариство консолідується задля освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів функціонування. З 1998р. по 2003 р. у рамках Болонського процесу відбулося багато різнорівневих зустрічей, робочих нарад, конференцій, тощо, які дозволили сформулювати шість ключових позицій щодо створення єдиного Європейського освітнього і наукового простору:

1. Уведення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й цикл - до одержання першого академічного ступеня і 2-й цикл - після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)), зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції „навчання впродовж усього життя”.

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. Передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

Для ознайомлення з основними документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, наведена табл. 2.1.



Таблиця 2.1 Хронологія подій Болонського процесу

Реформування відомчої освіти МВС

Діяльність вищих навчальних закладів системи МВС відбувається в напружено-відповідальних та динамічних умовах реформування системи МВС, визначення пріоритетів і внесення коректив, обумовлених завданнями та вимогами, поставленими Президентом та Кабінетом Міністрів України.

У реформаційних відомчих процесах саме освіта та наука повинні взяти на себе роль лідера. У Юридичній академії МВС центр ваги здійснюваних реформ зміщено у бік підготовки правоохоронців нової формації, які не просто володіють знаннями, а й можуть впевнено застосувати їх на практиці під час охорони правопорядку та захисту прав людей.

Головним об'єктом, ключовою фігурою всіх процесів, що відбуваються в академії, є курсант, слухач, студент. Саме від того, наскільки всебічні та глибокі знання він отримає у стінах навчального закладу, залежить не тільки майбутнє правоохоронної системи, а й певною мірою майбуття нації.

Наголос на самостійній роботі

Досвід свідчить, що студенти європейських ВНЗ значно плідніше працюють у ході самостійної роботи порівняно з нашими студентами - мають більш наповнені індивідуальні завдання, які включають в себе підготовку рефератів, доповідей, есе тощо.

Після виконання ці роботи підлягають перевірці професором чи доцентом та захищаються під час індивідуально-консультативної роботи викладача зі студентом. Отже, самостійна робота має конкретний результат, вона підлягає перевірці, захисту й оцінюванню.

З огляду на досвід зарубіжних ВНЗ маємо переглянути існуючу в наших закладах практику організації самостійної роботи, наповнити реальним змістом індивідуальну роботу викладача зі студентом.

Набуття професійного досвіду

З метою входження України у європейський правовий простір, підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення, набуття громадянами України необхідного рівня правових знань, підвищення ефективності правоосвітньої діяльності в регіоні та Юридичній академії реалізується програма ''Європейські стандарти правоосвітньої діяльності'' як один з напрямів реалізації комплексної програми правової освіти населення на 2002--2010 роки.

На виконання означеної програми в академії вже декілька років діє центр правової допомоги „Істина'', участь студентів у роботі якого сприяє формуванню у майбутніх юристів навичок практичного використання знань; надає можливість найменш забезпеченим верствам населення отримувати безоплатну юридичну допомогу. Діяльність цієї юридичної консультації заснована на принципі добровільності.

Активною є участь студентів навчального закладу й у діяльності інформаційно-консультативних служб, які діють при приймальнях депутатів районної та міської рад. Означені служби виконують, принаймні, три основні завдання: сприяють набуттю студентами практичних навичок, надають безкоштовну допомогу населенню, займаються просвітницькою діяльністю. Студенти, які беруть участь у функціонуванні таких служб, готують матеріали -- довідники з правової тематики, оформляють їх у вигляді буклетів.

Науковий потенціал академії

Науковий потенціал академії має тенденцію до зростання. Якщо у 2001 р. була захищена одна дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, у 2002 -- 4, у 2003 -- 11, то у 2004 році було вже захищено 3 докторські та 9 кандидатських дисертацій.

У 2005 році відбулося 6 успішних захистів дисертаційних досліджень на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а загалом на 2005 рік заплановано захист близько 15 кандидатських та 2 докторських дисертацій. Всього в академії готують дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук 12 працівників академії, кандидата юридичних наук - 55 осіб.

Зв'язок з практичною діяльністю правоохоронних органів

Співпраця та вирішення практичних потреб правоохоронних органів передбачена Положенням про співробітництво та організацію взаємовідносин між Юридичною академією МВС та УМВС України в Дніпропетровській області, лінійним управлінням на Придніпровській залізниці Управління МВС України на транспорті. Відповідно до укладеної з цими підрозділами угоди про співробітництво ведеться робота з виконання науково-дослідних робіт з пріоритетних напрямів.

Один із них -- проблеми боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. За даною тематикою в навчальному закладі щорічно проводяться міжнародна науково-практична конференція та ряд семінарів і круглих столів на рівні кафедр; з 2004 року започатковано видання серії спеціальної літератури під назвою „Бібліотека працівника підрозділу БНОН'', у межах якої видаються друком навчальні посібники, методичні рекомендації, термінологічні словники та пам'ятки.

У 2005 році на громадських засадах на базі Управління БНОН УМВС України в Дніпропетровській області та науково-дослідної лабораторії протидії злочинності Юридичної академії МВС створено Науково-дослідний центр протидії незаконному обігу наркотичних засобів.

Наукові заходи

Значне місце серед проведених наукових заходів посідають конференції різних рівнів. Це всеукраїнські, міжвузівські, регіональні конференції та семінари науково-педагогічних працівників, молодих учених, курсантів, студентів, слухачів; науково-практичні конференції та наукові семінари, що проводилися в межах Юридичної академії МВС, тематика яких охопила всі актуальні проблеми юридичної та соціально-гуманітарних наук. За період поточного року було проведено понад 20 науково-практичних заходів, серед яких 3 міжнародного рівня.

Підготовка молодих вчених

Наявні в Юридичній академії МВС України резерви дозволяють вести підготовку науково-педагогічних кадрів на базі власної ад'юнктури. Сьогодні в структурі Академії функціонує ад'юнктура за чотирма юридичними спеціальностями, на базі якої проходять підготовку 60 ад'юнктів за денною та заочною формами навчання та 74 здобувачі.

В академії створено умови для розвитку „молодої науки''. Загальноакадемічне наукове товариство курсантів, студентів та слухачів, очолюване Радою наукового товариства, нараховує близько 420 молодих дослідників. Організовуються щорічні міжвузівські науково-практичні конференції курсантів та студентів з публікацією матеріалів; двічі на рік проводиться конкурс на кращу наукову роботу курсантів та студентів за окремими науковими спеціальностями.

Курсанти, студенти та слухачі протягом 2004--2005 pp. стали авторами понад 300 наукових статей, опублікованих у щорічному збірнику „Юридична наука та правоохоронна діяльність'', інших виданнях. З метою залучення та підготовки до вступу в академію талановитої, здатної до творчого підходу у вирішенні наукових проблем, молоді створено Науковий молодіжний центр, покликаний об'єднати науковий потенціал учнів профільних класів, які готуються до вступу у вищі навчальні заклади юридичного профілю. Центр ставить за мету активізацію досліджень молодих науковців та оприлюднення результатів цих досліджень.

Книга -- в центрі уваги

Як навчально-виховний процес, так і наукове життя навчального закладу важко уявити без бібліотеки, яка є серцем навчального закладу, адже всі шляхи до науки ідуть саме через неї. Бібліотека включає чотири читальні зали із фондом більше 120 000 примірників книг, систему каталогів та картотек на традиційних та електронних носіях.

Сьогодні академія стала не тільки провідним закладом у галузі вищої юридичної освіти, а й лідером видавництва навчальної та наукової літератури з юридичних наук у регіоні. Тільки за останні півтора року видано друком понад 90 наукових та науково-методичних видань, серед яких, зокрема, 15 монографій, 25 науково-практичних посібників, 15 методичних рекомендацій.

Вчені академії є членами міждержавного авторського колективу з написання 12-томної Міжнародної поліцейської енциклопедії, два томи якої вже вийшли друком, та Антології поліцейського права (у 2-х томах). Справжнім форумом вчених і здобувачів стало періодичне фахове видання -- Науковий вісник Юридичної академії МВС, який щороку, поряд з 4-ма випусками, також має ще й 2 тематичні. Окремими збірками видаються кафедральні та міжкафедральні матеріали конференцій, семінарів та круглих столів.

Міжнародне співробітництво

Однією з найважливіших ознак, притаманних Юридичній академії як вищому навчальному закладу IV рівня акредитації, є розвиток міжнародного співробітництва. Пріоритетним напрямом діяльності виступає налагодження двосторонніх зв'язків з навчальними закладами зарубіжжя з метою вивчення досвіду у справі підготовки поліцейських.

Сьогодні Юридичною академією МВС України вже встановлено контакти з 19 навчальними закладами 12 країн світу: Франції, Німеччини, США, Канади, Польщі, Угорщини, Чехії та інших. Тільки за 7 місяців поточного року прийнято 10 іноземних делегацій та здійснено 7 закордонних відряджень: з робочими візитами в академії перебувало 30 представників іноземних країн, а 11 наших викладачів та науковців ознайомилися з організацією роботи та підготовки поліцейських в США, Німеччині, Франції та Польщі.

Інтеграція України в європейський простір вимагає суттєвих зрушень у взаємодії правоохоронних систем різних країн, сприяє набуттю важливого досвіду у сфері боротьби зі злочинністю. У цьому контексті не можна обійтися без знань законодавства та права європейських країн. На виконання потреб часу та вимог Міністерства внутрішніх справ України на початку 2004 року Юридичною академією МВС укладено угоду про співпрацю з Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва щодо паралельного вивчення німецького права курсантами і студентами навчального закладу.

Знання німецького законодавства та права стануть в нагоді майбутнім правоохоронцям для розслідування та розкриття таких злочинів, як розповсюдження наркотиків, тероризм, торгівля людьми та інших небезпечних для життя особи злочинів. Юридичною академією МВС налагоджено тісні зв'язки з Францією. У грудні 2004 р. академією підписано угоду про співробітництво з Інститутом підготовки головної адміністрації (IPAG) - складовою університету Оверні (Франція).

Угодою передбачено стажування викладачів у Дніпропетровську та Оверні (терміном на кілька тижнів, півроку або рік), обмін курсантами та студентами, проведення спільних семінарів, колоквіумів, конференцій, участь у наукових дослідженнях. У вересні 2005 року 20 студентів академії за результатами тестування з французької мови будуть направлені до Інституту підготовки головної адміністрації, м. Клермон-Ферран, Франція.

Паралельно заплановано стажування викладача академії в університеті Оверні з обов'язковим читанням лекцій. А на початку листопада цього ж року 40 французьких студентів прибудуть до академії.

Розвиток міжнародних зв'язків академії вже досяг певного кількісного рівня і наступним кроком у цьому напрямі буде якісне зміцнення досягнутих позицій, що включатиме високоефективну мовну підготовку курсантів і студентів академії та практичних працівників, а також широке впровадження набутого досвіду, знань, новітніх методик у навчальний процес та практичну діяльність.

Авторитет сучасного вищого навчального закладу на ринку освітніх послуг безпосередньо залежить від якості підготовки фахівців нової формації, що значною мірою пов'язано зі злагодженою та наполегливою працею всього колективу академії.

Міністерство внутрішніх справ України

Наказ 14.02.2008 N 69

Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України

Відповідно до вимог Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про міліцію", нормативних актів Міністерства освіти і науки України, які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою, та з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України (додається).

2. Керівникам вищих навчальних закладів МВС України:

2.1. Забезпечити організацію навчального процесу відповідно до вимог Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України (далі - Положення).

2.2. Про проведену роботу щороку до 1 липня інформувати Департамент освіти та науки МВС України.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Вербенського М.Г.

4. Наказ надіслати за належністю.

Міністр ПОГОДЖЕНО: Міністерство освіти і науки України Ю.В.Луценко

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства внутрішніх справ України 14.02.2008 N 69



Висновок

Одним з об'єктивних обмежень інтеграції української системи вищої освіти у Європейський простір є невизначеність перспектив та принципів взаємовідносин України та ЄС. Незавершеність адаптації національного законодавства до стандартів європейського права, а також неготовність європейських країн та ЄС до ліквідації міграційних перешкод для громадян України суперечать принципу мобільності у Болонському процесі і не дозволяють повною мірою реалізувати його в Україні.

Гальмують Болонський процес в Україні також відсутність громадських структур у сфері освіти та їхньої співпраці з асоціаціями освіти та наукових досліджень Європи. Бракує інформаційного обміну та інформування громадськості про переваги ЄПВО, недостатньо відповідних самостійних наукових та соціологічних досліджень.

Отже, у прийнятті Болонської системи освіти в закладах системи МВС і взагалі у ВНЗ є негативні та позитивні сторони. На мою думку ця система дає більше свободи для руху, дій і діяльності у системі знань. Досить чітко йде перевірка знань за поточними темами, більше самостійної роботи, що дає змогу отримати достатню кількість баллів.



Список використаної літератури

1. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Лемківський К.М., Сухарніков Ю.В.. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес // Освіта. - 2004.

2. Батишев С.Я. Блочно-модульное обучение. - М.: Транс-сервис, 1997.

3. Мордашов С.В. „Применение модульно-рейтинговой технологи обучения в ВУЗах”// Военная мысль. - 2003.

4. Державна програма розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки: Постанова КМУ №1183 від 8 серпня 2004 року // Офіційний вісник України. - 24.09.04.

5. Інформація з наказів МВС України.

6. Про затвердження Правил відбору та прийому до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 319 від 10.05.2005 // Офіційний вісник України. - 17.06.05.

7. Запорожцева Г.Є., Запорожцев Є.Г. Проблеми професійного відбору в органи внутрішніх справ // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. -1997.

Размещено на Аllbest.ru