Як я бачу своє працевлаштування?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Харківський національний університет будівництва та архітектури (ХнУБА)

Будівельний факультет

Кафедра організації будівельного виробництва

Реферат

на тему: "Як я бачу своє працевлаштування"

по курсу: "Фактори успішного працевлаштування"

Виконав: ст. гр. П-53

Щебликін М.Ю.

Перевірив: Обухова С.М.

Харків - 2013

Зміст

Вступ

1. Трудове законодавство про працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ) в Україні

2. Аналіз ринку праці для випускників ВНЗ

3. Моє бачення працевлаштування

Література

Вступ

Поняття працевлаштування розрізнюється в широкому і вузькому значеннях. Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення. У широкому значенні працевлаштування об'єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать законодавству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, в тому числі індивідуальну трудову діяльність, підприємництво, фермерство тощо. У вузькому значенні під працевлаштуванням розуміють такі форми трудової діяльності, які встановлюються при сприянні органів держави або недержавних організацій на основі ліцензування. Необхідно врахувати, що поняття працевлаштування більш вузьке, ніж поняття зайнятості, а саме працевлаштування передує зайнятості і є його найважливішою гарантією.

Актуальність теми обумовлена тим, що молодь - головна рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальних, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства, держави та світового співтовариства. Одним з перспективних напрямків залучення молоді в суспільні процеси країни є забезпечення молоді робочими місцями.

Ринок праці - складова всього ринкового механізму. Суб'єктами його є роботодавці й наймані робітники. Роботодавці - це ті, хто володіє засобами виробництва, в тому числі й таким, зокрема, головним засобом сільського господарства, як земля. Роботодавцями можуть бути: окрема особа, колектив різної чисельності, держава. Роботодавець наймає робітників на певних умовах (наприклад у вигляді контракту - договору) з метою одержання додаткової вартості. Робітник в умовах ринкових вільно йде у найми і продає свою робочу силу з метою отримання доходу у грошовій або іншій формі з тим, щоб задовольнити свої власні потреби. Таким чином, ринок праці являє собою взаємовідносини між роботодавцями та найманими працівниками на підставі договору або контракту щодо купівлі - продажу специфічного товару - "робочої сили".

Ринок праці - основний регулятор зайнятості населення, ефективність якої забезпечується як раз через ринок праці. Необхідні передумови цієї ефективності в Україні закладені в трудовому законодавстві держави. Зокрема, Закон України "Про зайнятість населення" гарантує усім громадянам рівні права на вільний вибір місця роботи, виду діяльності, забороняє будь-які примусові заходи залучення до праці. Тому реалізація громадянами свого права на вільну працю створює своєрідне змагання працівників на ринку праці на кращі умови зайнятості, а отже, і вкладати свою працю там, де більш вигідно для кожної окремої особи. Таким чином, сучасна концепція зайнятості громадян відповідає вимогам ринкової економіки в цілому, і, зокрема, стимулює розвиток ринку праці.

Ринку праці властива конкуренція подвійного характеру - в одних випадках, на користь найманих працівників, а в інших - на користь роботодавців. Якщо, наприклад, зменшується кількість безробітних, то загострюється конкуренція між роботодавцями щодо купівлі робочої сили з метою використання її у виробництві матеріальних чи духовних благ і одержання додаткової вартості. Така конкуренція на користь найманих працівників. Адже вони мають нагоду підвищити свої вимоги щодо умов зайнятості (рівень оплати праці та життя).

Якщо ситуація змінюється і підвищується рівень безробіття, то розгортається конкуренція між безробітними за одержання робочого місця. Це вже на користь роботодавців. В таких умовах наймані працівники змушені постійно підвищувати свою професійну майстерність, набувати потрібних знань з тим, щоб не втратити роботи, а разом з нею і засобів до існування. Отже, безробіття - це водночас могутній фактор, який спонукає громадян до пошуків власних резервів підвищення продуктивності праці.

Кожен вид ринку має притаманну йому ринкову інфраструктуру. Наприклад, ринок праці неможливий без такої інфраструктури, як біржа праці. Функції біржі праці в Україні виконує Державна служба зайнятості або її осередки, які діють в кожному районі і місті. (називають їх ще центрами зайнятості). законодавство працевлаштування випускник внз

Біржа праці - (Державна служба зайнятості) - виконує посередницькі функції між безробітними і роботодавцями, забезпечує взаємозв'язок пропозиції і попиту на такий специфічний товар, як робоча сила. Специфіка цього товару пояснюється загальновідомим економічним твердженням: у процесі виробництва матеріальних благ тільки робоча сила спроможна створювати додаткову або нову вартість. Всі інші виробничі ресурси (основні і оборотні фонди) лише приєднують свою вартість до виготовленої продукції. Тому ринкові закони спрямовують на пошук найбільш кваліфікованої високопродуктивної робочої сили, найбільш дієздатної за віком і одночасно найдешевшої на співставний обсяг виробництва продукції.

Визначаючи об'єкт ринку праці, слід враховувати, що людський капітал включає сукупність як виробничих, так і загальнолюдських навиків, знань, спроможностей, "якими володіє людина, які їй належать та невіддільні від неї, тобто злиті з живою людською особистістю і практично використовуються нею у повсякденному житті". Якщо навики та знання примножуються - "капіталізуються" в процесі їх використання, то такий елемент людського капіталу як, наприклад, здоров'я людини, поступово втрачається. І постає питання охорони здоров'я та безпеки життєдіяльності. Крім того, на ринку праці реалізуються не всі активи людського капіталу, а лише ті, що використовуються у виробничому процесі. Такі активи, як моральні цінності, знання, що використовуються у повсякденному житті, але не приносять доходу, не виносяться. Отже, на ринку праці реалізується та частина людського капіталу, що використовується у процесі виробництва та приносить додаткову вартість, тобто, "трудовий капітал". Трудовий капітал є реалізованим трудовим потенціалом, тобто сукупності використовуваних факторів праці, підприємницького хисту, використовуваної інформації у формі отриманих знань, досвіду, поточної інформації, що приносять індивіду додаткову вартість у вигляді заробітної плати, відсотків та прибутку. Чому додаткову вартість? Тому що отримання знань, підтримка життєдіяльності людини, використання підприємницького хисту потребує капіталовкладень. І тільки тоді є сенс витрачати кошти на формування трудового капіталу, коли дохід від його реалізації буде вищим понесених витрат. Тобто, ринок праці можна визначити як систему соціально-економічних відносин формування та реалізації трудового капіталу. Принциповим у такому визначенні є те, що трудовий капітал включає два фактори виробництва: працю і підприємницький хист, а також інформацію. Адже наймані працівники все частіше використовують свій підприємницький хист, ринкову інформацію, стають власниками засобів виробництва, грошових вкладів і тому зацікавлені в зростанні виробництва і на цій основі заробітної плати та привласненні частини прибутку через механізм володіння акціями.

Попит на ринку праці - платоспроможна потреба суспільства в робочій силі. За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Він активно впливає на відтворювальні зв'язки економічно системи, формуючи властиву для не організацію зайнятості на ринку праці. Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон'юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами, визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення. При цьому розрізняють ефективний попит який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит що включає також зайняті працівниками, але неефективні місця.

Пропозиція на ринку праці - це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робоча сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці.

Кон'юнктура ринку праці-це співвідношення попиту та пропозиції всіх складових структури ринку праці, що залежить від: стану економіки (піднесення чи спад); галузевої структури господарства; рівня розвитку технічної бази, добробуту (рівень доходів населення, в тому числі подушний); розвитку ринку товарів, послуг, житла, цінних паперів; стану соціальної і виробничої інфраструктури; ступеня розвитку багатоукладності економіки; розвитку інтеграційних зв'язків (галузевих і територіальних); демографічних, етнічних, соціальних, політичних, екологічних та інших факторів.

Склад суб'єктів ринку праці: наймані працівники та представники їх інтересів - профспілки; безробітні та представники їх інтересів - державна служба зайнятості, комерційні бюро працевлаштування; роботодавці та представники їх інтересів-спілки та об'єднання підприємців; держава, що виконує такі основні функції: виступає в якості роботодавця; встановлює "правила гри" на ринку праці, регулює його за допомогою законодавчих та нормативних актів; являється посередником між роботодавцями і найманими робітниками та безробітними в якості інфраструктури ринку праці (Міністерство праці та соціальної політики, Державна служба зайнятості, науково-дослідні інститути з питань праці, фонди, профорієнтаційні центри, профпідготовці заклади тощо).

Функціонування ринку праці підпорядковуються законам товарного виробництва: закону попиту і пропозиції, закону вартості, закону конкуренції, що виражається у виконанні ним певних функцій, а саме:

* суспільного поділу праці-він розмежовує роботодавців і найманих працівників за професіями, спеціальностями та між галузями й регіонами;

* інформаційної функції-ринок дає учасникам процесу купівлі продажу товару "робоча сила" інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, якості робочої сили;

* посередницької - встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками для задоволення взаємних інтересів та потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару "робоча сила";

* ціноутворюючої - встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили, на ринку діє закон вартості і відбувається загальне визнання витрат праці на відтворення товару "робоча сила" та його суспільної корисності;

* стимулюючої - ринок вимагає якісної робочої сили, стимулюючи найманих працівників поліпшувати свій рівень професійних знань та вмінь, щоб бути конкурентоспроможними на ринку праці;

* регулюючої - виливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів та господарств в інші;

* оздоровчої - в умовах дії закону конкуренції одержують перевагу працівники з більш високими характеристиками якості робочої сили, ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників утримувати свої робочі місця, а отже, і доход в умовах гострої конкуренції, а з іншого - матеріально зацікавлює, стимулює їхню ініціативність, компетентність, кваліфікованість;

* соціальної - сприяє підбору складнішої, вище оплачуваної, престижної роботи залежно від розвитку особистих здібностей і ділових якостей, професійної майстерності кадрів.

Регулювання ринку праці здійснюється за двома напрямами: пасивним, коли об'єктом уваги є робоча сила, яка активно шукає роботу, тобто розроблені заходи спрямовані в основному на безробітних та їх працевлаштування або перепідготовку; активним - спрямованим на попередження безробіття, тобто за ходи мають попереджувальний характер.

Регулююча функція держави здійснюється через: законодавство, норми державного, трудового та адміністративного права; встановлення рівних можливостей прийняття на роботу, відбору кадрів, їх оцінки; соціальний захист незахищених верств населення та звільнених працівників; контроль за рівнем безробіття; організацію системи підготовки та перепідготовки населення; державну програму зайнятості; встановлення мінімальної зарплати; регулювання тривалості робочого часу; забезпечення безпеки здоров'я людей; інтеграцію в міжнародний ринок праці і міграційну політику.

1. Трудове законодавство про працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ) в Україні

Саме після завершення навчання в вищій школі та отримання "направлення на роботу" ти офіційно вважаєшся згідно законодавства молодим спеціалістом і на тебе поширюються деякі особливості працевлаштування, про які йдеться далі. Зокрема, в Україні є Закон "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю" від 4 листопада 2004 року № 2150-IV, але його було зупинено в дії протягом 2006-2007 рр., а чинним зараз являється закон від 27 серпня 2010 р. N 784.

А щодо особливостей працевлаштування студентів-"бюджетників", то ця процедура регламентується Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992. Важливо, що процедура такого "розподілення" для студентів-"контрактників" не визначена. Тому, якщо ти закінчив вуз після "контракту", тебе процедура "розподілення" жодним чином не стосується.

Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів ("молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст", "магістр") і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником (час навчання в інтернатурі до цього терміну не включається).

Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням (студентів-"бюджетників") укладають з ними угоду за встановленою формою. За рік до закінчення навчання обласна державна адміністрація укладає контракти з виконавцями державного замовлення відповідно до кількості замовлених місць, і подають міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують державне замовлення, перелік місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускнику (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Замовники несуть відповідальність за достовірність поданої інформації про потребу у фахівцях. Тобто, за рік до завершення твого навчання вуз уже має знати куди тебе "розподілятимуть", а також які умови майбутньої роботи.

Згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою.

Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Але є деякі особливості цієї норми, про які буде далі Розірвання випускником угоди допускається з таких поважних причин:

· встановлення інвалідності 1 або 2 групи, внаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням;

· встановлення інвалідності 1 або 2 групи у дружини (чоловіка) випускника, одного з батьків (або осіб, які їх замінюють) випускника;

· якщо випускник - вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років, або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

· проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах, Внутрішніх військах МВС, Державній прикордонній службі, Службі безпеки, а також інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника;

· вступу до вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

Розірвання угоди за ініціативою замовника допускається у разі:

· неможливості надання випускникові роботи за спеціальністю згідно з медичним висновком (якщо медичний огляд для прийняття на роботу відповідно до законодавства є обов'язковим) або висновком медико-соціальної (експертної) комісії;

· банкрутства замовника.

Якщо випускник без поважних причин не захистив дипломний проект, замовник може надати йому роботу з урахуванням одержаної спеціальності та кваліфікації.

Випускник, призваний на строкову військову службу до Збройних Сил, після її закінчення зобов'язаний прибути на роботу за призначенням. Перебування у Збройних Силах зараховується в передбачений угодою термін роботи за призначенням. Це стосується також випускників, які проходять альтернативну (невійськову) службу. Час перебування жінки у відпустці після закінчення вищого навчального закладу у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за призначенням. Якщо умови угод, укладених до шлюбу чоловіком і дружиною, не передбачають направлення їх до одного й того ж населеного пункту, місце їх роботи визначається за домовленістю між ними й замовниками, а у разі коли вони не дійшли згоди, один з подружжя має право розірвати договір в односторонньому порядку.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Але процедури (встановленого порядку) повернення коштів за навчання до бюджету наразі немає, як і компенсації замовникові.

Випускникові, якому відмовлено в прийнятті на роботу після прибуття до місця призначення, замовник компенсує витрати, пов'язані з переїздом випускника і членів його сім'ї як до місця призначення, так із поверненням до постійного місця проживання (якщо він був направлений до іншої місцевості) згідно з визначеними в угоді умовами. У разі відмови у прийнятті на роботу за призначенням і звернення молодих фахівців до центрів зайнятості замовники відшкодовують державній службі зайнятості всі витрати, пов'язані з працевлаштуванням, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги в розмірі стипендії під час проходження професійної підготовки та перепідготовки. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини Державного фонду сприяння зайнятості населення.

Спори, що виникають у разі порушень угоди, розглядаються в судовому порядку.

Керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує тобі посаду відповідно до укладеної угоди. При цьому вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника в двох примірниках на кожну особу. Перший примірник зберігається у вищому навчальному закладі, другий - надсилається замовникові. Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним переліку місць працевлаштування випускників.

Вручення тобі диплома про закінчення вищого навчального закладу, направлення на роботу та видача належних йому коштів, які перераховані до вищого навчального закладу замовником, здійснюється протягом семи днів після закінчення ним вищого навчального закладу. Оформлене замовником або вищим навчальним закладом (за домовленістю із замовником) направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником. Молодий фахівець повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу.

Якщо замовник відмовив у прийнятті на роботу молодого фахівця, останній звертається до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. При цьому пред'являється направлення на роботу і скріплена печаткою замовника довідка про відмову у працевлаштуванні. Реєстрація молодих фахівців у державній службі зайнятості здійснюється за місцем постійного проживання.

Молодим фахівцям, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю 30 календарних днів. За час відпустки молодим фахівцям виплачується допомога у розмірі академічної або соціальної стипендії, що вони отримували в останній місяць навчання у вищому навчальному закладі (крім додаткової соціальної стипендії, що виплачується особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи) за рахунок замовника. Після укладення трудового договору на молодих фахівців поширюються усі види соціального захисту, передбачені колективним договором працівників підприємства, установи, організації.

Молодим фахівцям, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості і зареєстровані як такі, що шукають роботу, протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації підшукується підходяща робота з урахуванням спеціальності. Якщо підходящої роботи не запропоновано, їм надається статус безробітних з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання про працевлаштування згідно із законодавством про зайнятість населення. В цей період молоді фахівці мають право на безоплатну професійну орієнтацію, а також на участь в оплачуваних громадських роботах. На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. У разі неможливості надати підходящу роботу державна служба зайнятості за бажанням молодих фахівців направляє їх на перепідготовку з метою подальшого працевлаштування за набутою новою спеціальністю чи професією.

Якщо випускник за його згодою переводиться на роботу до іншого підприємства, установи, організації, йому видається цим підприємством, установою, організацією нове направлення на роботу. За випускником у цьому разі зберігаються усі права і обов'язки молодого фахівця. Випускникам, які закінчили вищі навчальні заклади з відзнакою, за рішенням замовника може встановлюватися вища заробітна плата в межах схеми посадових окладів. Випускники, які одержали направлення на роботу до іншої місцевості, а також члени їхніх сімей забезпечуються житлом згідно із законодавством. Випускники, яких не було забезпечено житлом згідно з угодою і які продовжують працювати за призначенням після визначеного терміну, мають право на позачергове одержання житла незалежно від терміну роботи за цим призначенням. У разі ліквідації підприємства, установи, організації право на позачергове одержання житла забезпечується згідно із законодавством.

І на завершення, Конституцією України заборонена примусова праця, тому якщо з тобою не укладено відповідного контракту, ніхто не має жодного права вимагати від тебе ані відпрацювання, ані будь-яких компенсацій.

2. Аналіз ринку праці для випускників ВНЗ

Стабільною залишається ситуація на ринку праці, спостерігається тенденція збереження чисельності працюючих за наймом на підприємствах, в установах та організаціях в галузях економіки та збільшення кількості робочих місць, створених фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

За І квартал 2011 року до центру зайнятості з приводу пошуку роботи звернулось 1,6 тис. осіб. На обліку станом на 01.07.2012 року перебувало 1,0 тис. осіб. Працевлаштовані 308 осіб, що на 0,6 % менше аналогічного періоду минулого року. З початку року створено нових 210 робочих місць, що у 4,8 рази більше ніж І кварталі 2011.

Статус безробітного станом на 1 вересня 2012 року мали 27298 чоловік.

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості на 1.09. 2012 складало 28661 осіб; потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад складало 8409 осіб; навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) 3 чоловіка.

Таблиця. Основні показники ринку праці міста Нікополь

Найбільшу потребу в кадрах, традиційно має промисловий сектор економіки країни.

За підсумками 2010 року доля підприємств промисловості у загальній потребі у кадрах становила 26,92 %. Значне число вакансій надходить зі сфери торгівлі та державного управління - 13,15 %.Загальний аналіз попиту на робочу силу показав, що найбільший попит спостерігається у м. Київ - 20,9 тис. осіб, або 32,7 % від загального попиту по Україні в цілому, при цьому у даному регіоні найменше навантаження на одну вільну вакансію - 0,3 особи. Найменший попит на робочу силу на кінець 2010 р. спостерігався у Івано-Франківській області - 0,2 тис. осіб (0,313 %), у Харківській області він склав 3,3 тис. осіб, або 5,164 %. Найбільше навантаження на одне вільне робоче місце на цей же час спостерігалося у Черкаській області - 89 осіб при середньому по Україні - 9 осіб. У Харківській області цей показник дорівнює 10 осіб.

За даними регіональних служб зайнятості, сучасний ринок праці перенасичений фахівцями економічних, юридичних спеціальностей, вихователями дитячих садків і навчально-виховних закладів, філологами.

Згідно з даними Державного комітету статистики України, у 2010 р. з ВНЗ було випущено 94,132 тис. магістрів. Найпоширенішими виявилися спеціальності: "Економіка і підприємництво" - 29,98 % від загальної кількості; "Менеджмент" - 8,78 %; "Право" - 8,42 %; "Педагогічна освіта" - 6,83 %. Разом вони складають більше половини усіх випускників-магістрів 2010 року.

Якщо розглянути безробітне населення країни за причинами незайнятості то стає зрозумілим, що неможливість знайти роботу для випускників ВНЗ І-IV рівня акредитації є третьою за поширеністю причиною безробіття. У 2010 р. кількість таких непрацевлаштованих громадян зросла на 14,89 % у порівнянні з 2009 р.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що одним з найважливіших напрямів модернізації освіти є вдосконалення відносин між системою професійної освіти і ринком праці. Відсутність об'єктивної інформації про потреби ринку праці сприяє виникненню протиріч між професійними орієнтаціями молоді і потребами.

3. Моє бачення працевлаштування

Молодь - це основа майбутнього трудового потенціалу країни. Жодна подія в житті суспільства не відбувається без участі молоді. Молодь впливає на суспільні процеси, визначаючи майбутнє держави, використовуючи свою мобільність, гнучкість та інтелектуальний потенціал. Залучення молоді у суспільні процеси країни є одним з перспективних напрямків забезпечення повної зайнятості. Початок ХХІ ст. ознаменований різким загостренням соціальних проблем молоді у різних країнах світу в тому числі і в Україні. Однією з найважливіших проблем стало молодіжне безробіття. Безробіття є важливий соціальний, психологічний та моральний феномен, що безпосередньо пов'язаний з політикою держави, а в умовах глобалізації - з політикою міжнародних організацій. Явище безробіття постійно турбує суспільство і вимагає глибокого вивчення причин, що його породжують, потребує ґрунтовного аналізу економічної науки та постійної уваги з боку урядових структур.

Поняття працевлаштування розрізнюється в широкому і вузькому значеннях. Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення. У широкому значенні працевлаштування об'єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать законодавству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, в тому числі індивідуальну трудову діяльність, підприємництво, фермерство тощо. У вузькому значенні під працевлаштуванням розуміють такі форми трудової діяльності, які встановлюються при сприянні органів держави або недержавних організацій на основі ліцензування. Необхідно врахувати, що поняття працевлаштування більш вузьке, ніж поняття зайнятості, а саме працевлаштування передує зайнятості і є його найважливішою гарантією.

Кожний студент, який обирає ту чи іншу спеціальність для навчання має певне бачення своєї майбутньої професії. Я обрав професію інженера будівельника. Чому я хочу стати інженером, ну перш за все я не хочу бути економістом і при цьому хочу мати серйозну професію. Що я знаю про свою майбутню професію, так це те, що мені потрібний досвід роботи в галузі та знання що найменше 1 іноземної мови за для успішної кар'єри.

Література

1. Вища освіта України - європейський вимір: стан, проблеми, перспективи // Інформ.-аналіт. матеріали підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України 21 березня 2008 року. - 103 с.

2. Економічна активність населення України 2010: стат. зб. / Держ. служба статистики України. - К.: Август Трейд, 2011. - 208 с.

3. Короденко М. Що чекає вищу освіту? // Сучасна освіта. - 2009. - № 6(59). - С. 12-14.

4. Мониторинг студентов и выпускников вуза как инструмент системы управления востребованностью молодых специалистов на рынке труда / Под ред. М.А. Боровской. - Таганрог: Изд-во ТТИ ЮФУ, 2008. - 336 с.

5. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2010/11 навчального року. Статистичний бюлетень. - К., 2011. - 213 с.

6. Праця України у 2010 році: стат. зб. / Держ. служба статистики України. - К.: Август Трейд, 2011. - 326 с.

Размещено на Allbest.ru