Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

МВС України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Науково-навчальний інститут права та масових комунікацій

Реферат

З навчальної дисципліни: «Адміністративне право»

Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність

Виконав:

Студент групи: ПЗдср-12-1

Гуранський П.А.

Перевірив:

Панов І.О.

м. Харків 2013



План

адміністративний правопорушення відповідальність

Вступ

1. Адміністративне правопорушення, його ознаки та юридичний склад

2. Юридичний склад адміністративного правопорушення

3. Поняття, суть та основні риси адміністративної відповідальності

4. Види адміністративних стягнень

Висновки

Література



Вступ

Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність - невід'ємні складові сучасного життя будь-якої країни, адже кожне правило має своїх порушників, а кожен порушник має понести своє покарання. Але перед тим, як застосовувати карні заходи, треба розібратися, чи дійсно порушник є винною особою та, якщо це так, наскільки винним він є.

Я вважаю цю тему актуальною, тому що, як кажуть, «незнання законів не звільняє від відповідальності», тобто, щоб гармонійно співіснувати з суспільством, треба знати його закони та санкції, які накладаються за наявності порушень цих законів.

Головною метою даної роботи є розгляд понять адміністративне правопорушення та адміністративна відповідальність для поглиблення знань та детальнішого розуміння теми.

Основними задачами даної роботи є:

Розглянути поняття адміністративне правопорушення та адміністративна відповідальність;

Розглянути види адміністративних правопорушень;

Розглянути види адміністративної відповідальності;

Розглянути види адміністративні стягнень та умови їх накладання;

Поглиблення знань з теми для їх подальшого застосування у суспільному житті.



1. Адміністративне правопорушення, його ознаки та юридичний склад

Адміністративне правопорушення - це порушення норм адміністративного права.

Кожне правопорушення як явище реальної дійсності чиниться конкретною особою, або групою осіб, у певному місці та часі, суперечить діючій правовій нормі, характеризується точно визначеними ознаками. Водночас, всі правопорушення мають певні загальні риси.

Законодавче визначення поняття адміністративного правопорушення викладено у статті 9 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення».

Чинне адміністративне законодавство України, визначаючи поняття "адміністративне правопорушення", розкриває його матеріальний зміст та юридичну природу, соціальну суть і таким чином визначає об'єктивні та суб'єктивні ознаки проступку.

Об'єктивними ознаками адміністративного правопорушення є суспільна небезпека (суспільна шкідливість), протиправність, караність;суб'єктивними - винність, осудність.



На сьогодні серед юристів майже не існує суперечок про природу та матеріальні властивості адміністративного правопорушення, але аспект його суспільної небезпеки і шкідливості є найбільш дискусійним.

Деякі автори виключають суспільну небезпеку з числа ознак адміністративного проступку (Петров Г.І., Якуба О.М., Строгович М.С), інші - вважають її поширення однаковим як на злочин, так і на проступки (Луньов О.Є., Шишков О.Ф., Серьогін А.В.). Голосніченко І.П. вважає поняття суспільної небезпеки адміністративних проступків як таке, що завдає шкоди суспільним відносинам, оскільки у лінгвістичному значенні "небезпечний" - це шкідливий, здатний завдати шкоду.

У Кодексі України "Про адміністративні правопорушення" ці проступки не названі "суспільно-небезпечними", але наявні такі визначення, як "настання шкідливих наслідків", "діяння, що посягає на...", "завдана шкода" тощо. Це дає можливість характеризувати адміністративне правопорушення як суспільно небезпечне.

Шкода є невід'ємною ознакою кожного правопорушення.

Характер шкоди можна розрізняти за об'єктом, розміром та іншими ознаками, але правопорушення завжди завдає соціальну шкоду.

Шкода, завдана правопорушенням, знаходить свою оцінку у санкції правової норми. Про високу її міру свідчать санкції типу: адміністративний арешт, виправні роботи, позбавлення спеціального права, високі суми штрафів з твердою нижньою межею. Про незначну міру завданої правопорушенням шкоди свідчать такі адміністративні стягнення, як попередження, штрафи незначних розмірів.

Проступки, що безпосередньо завдають шкоди, проявляються в реальному, матеріальному підсумку, їх називають правопорушеннями з матеріальним складом. Такими, наприклад, є пошкодження газопроводів при виконанні робіт (ст. 103/2 КУпАП), самоуправство (ст. 186), пошкодження або самовільна вирубування озеленювальних насаджень у містах (ст. 153) та ін.

Проступки, які містять у собі лише небезпеку чи можливість спричинення шкоди і посягають на правову форму, є формальними. Такими є порушення (невиконання) загальнообов'язкових правил, що окреслюють певні обов'язки, права,наприклад, порушення вимог законодавства про працю і правил охорони праці (ст. 41 КпАП), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КпАП), порушення правил, норм та інструкцій по безпечному веденню робіт у галузях промисловості (ст. 93 КУпАП) та ін.

Формальні та матеріальні склади можуть об'єднуватись і в одній статі Кодексу про адміністративні правопорушення. Наприклад, ч. 1 ст. 77 КУпАП передбачає відповідальність лише за порушення вимог пожежної безпеки, частина друга цієї статті - за знищення або пошкодження лісу внаслідок порушення цих правил або підпалу.

На міру суспільної небезпеки правопорушення впливає також характер діяння (повторність, грубе порушення) і відповідно обумовлює посилення адміністративної відповідальності.

Юридичною формою виразу суспільної шкідливості адміністративного проступку є протиправність.

Протиправність - це юридичний вираз суспільної небезпеки правопорушення. Вона виявляється в тому, що певне суспільно небезпечне діяння визнається порушенням митних правил тільки тоді, коли воно передбачене чинним законодавством.

Поняття "протиправність" охоплює як вчинки шкідливі, тобто такі, що спричиняють шкоду охоронюваним правом відносинам, правам та законним інтересам особи, так і посягання, що мають лише потенційну небезпеку, можливу загрозу спричинення шкоди.

Винність як ознака адміністративного правопорушення передбачає наявність у особи відповідного психічного ставлення до вчиненого діяння та його наслідків. Адміністративне правопорушення є не тільки суспільно-небезпечне, протиправне, а й винне діяння, тобто таке, що є результатом прояву волі і розуму правопорушника. Людина, вчиняючи той чи інший проступок усвідомлює його результати, передбачає і враховує його наслідки.

При вчиненні адміністративного проступку вина може проявлятися як у формі умислу, так і в формі необережності, (ст.ст. 10,11 КУпАП). Діючи умисно, правопорушник усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає і бажає (прямий умисел) або свідомо допускає (непрямий умисел) настання шкідливих наслідків.

Адміністративне правопорушення може бути вчинене і з необережності. Необережність проявляється у вигляді самовпевненості або недбалості. Самовпевненість полягає в тому, що особа передбачає настання протиправного, шкідливого наслідку, але легковажно розраховує на його відвернення. Недбалість полягає в тому, що особа не передбачає можливості настання протиправних наслідків, хоча за цих обставин повинна була і могла їх передбачити.

Таким чином, наявність вини правопорушника в тій чи іншій формі є важливою і необхідною ознакою адміністративного правопорушення, що сприяє полегшенню та уточненню кваліфікації, зумовлює об'єктивність підходу при визначенні міри та виду обтяження, що покладається на винного.

Важливою ознакою адміністративного правопорушення є його караність. Конкретне діяння (дія чи бездіяльність) може бути визнане адміністративним правопорушенням тільки в тому випадку, якщо за його вчинення законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративне покарання (стягнення) може бути застосоване лише у зв'язку з діяннями, які характеризуються умисною або необережною виною. Що ж стосується дій випадкових, то, оскільки вони виключають будь-яку вину (умисну чи необережну), взагалі не тягнуть за собою адміністративної відповідальності (так звані "казуси").

2. Юридичний склад адміністративного правопорушення

Склад адміністративного правопорушення характеризують чотири елементи:об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.

Об'єкт протиправного посягання - це основний елемент складу адміністративного правопорушення. Ним є суспільні відносини, що регулюються нормами права різних галузей і охороняються заходами адміністративної відповідальності. Об'єктом посягання адміністративного проступку може бути і сама людина як живий організм, особа, її здоров'я, честь і гідність.

Як адміністративний проступок розглядається й посягання на власні інтереси та блага винного суб'єкта. Так, незаконне передавання заборонених предметів (наркотиків, спиртних напоїв) особам, які утримуються у виправно-трудових установах, ухилення від обстеження та профілактичного лікування осіб, що хворіють на венеричні хвороби, вживання неповнолітніми наркотиків без призначення лікарів є адміністративними проступками.

За мірою узагальнення відносин, що охороняються адміністративною відповідальністю, розподіляють такі види об'єктів складу правопорушення: загальний, родовий і безпосередній.

Загальний об'єкт - це виключна сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері державного управління і врегульовані нормами адміністративного та інших галузей права й охороняються нормами, що містяться в Особливій частині II розділу Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Родовий об'єкт характеризує загальні ознаки певної групи правопорушень, що посягають на однорідні суспільні відносини. Родовий об'єкт, зазвичай, розкривається в назві окремого розділу Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наприклад, охорона праці і здоров'я населення (рл. 5), встановлений порядок управління (рл. 15); громадський порядок і громадська безпека (рл. 14).

Безпосередній або конкретний об'єкт пов'язаний з реальним та об'єктивно-існуючим правопорушенням (дрібне хуліганство, браконьєрство). Безпосередні об'єкти адміністративних правопорушень різноманітні. Це, наприклад, правила і врегульовані ними відносини у сфері гарантування безпеки руху транспортних засобів; придбання, зберігання та використання зброї, вибухових речовин та інших об'єктів дозвільної системи; обігу валюти та ін.

Об'єктивні ознаки, що характеризують зовнішню сторону правопорушення, загалом складають поняття об'єктивної сторони проступку. Об'єктивна сторона складу правопорушення характеризує правопорушення як антигромадський акт поведінки порушника норми адміністративного права і проявляється в дії або бездіяльності, її наслідках і причинному зв'язку між вчиненим діянням і протиправним результатом, що настав.

До обов'язкових ознак об'єктивної сторони належать: діяння (дія або бездіяльність); наслідки його вчинення; причиновий зв'язок між діянням та наслідками; факультативні ознаки: час, місце, спосіб, знаряддя вчинення правопорушення, засіб, обстановка вчинення правопорушення.

Центральне значення має така ознака об'єктивної сторони правопорушення, як діяння. Вона проявляється у "антиправовій" дії чи бездіяльності.



Ознака діяння, на думку Д.Н. Бахраха, - це основна ознака об'єктивної сторони, навколо якої групуються інші ознаки. Проявляються такі діяння в недотриманні або неналежному виконанні правил і норм. Під діянням розуміють дію або бездіяльність.

Дія - це сукупність усвідомлених, вольових рухів тіла з метою спричинення шкоди суспільним відносинам, що охороняються нормами права та передбачають адміністративну відповідальність (хуліганство, крадіжка та ін.).

Бездіяльність - пасивна поведінка особи, свідоме утримання від дій, які особа зобов'язана була або могла вчинити, внаслідок чого сталось спричинення (або загроза заподіяння) шкоди суспільним відносинам, що охороняються нормами адміністративної відповідальності (нетримання будь-яких загальнообов'язкових правил).

Діяння може бути простим та складним. Просте діяння - це єдина дія або короткочасна бездіяльність. Складне діяння - кілька самостійних дій, вчинених однією особою, або дія, вчинена групою осіб. Складні діяння можуть проявлятися в альтернативних діяннях (приховане від огляду передавання або спроба передавання речей, придбання або продаж вогнепальної зброї без відповідного дозволу) або як триваючі, продовжувані правопорушення.

Продовжувані проступки - це ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими самим суб'єктами, способами дії і які складають єдине правопорушення (наприклад, дрібна крадіжка).

Триваючі проступки пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (порушення правил пожежної безпеки, охорони природи, самовільна забудова та ін.), й припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної особи до відповідальності.

Кваліфікуюче та оцінююче значення інших елементів об'єктивної сторони правопорушення: місця вчинення проступку ("громадське", "невстановлене", "заборонене"), способів його вчинення ("торгівля з рук", "приховане передавання") - зазначені у диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо юридичних осіб, то законодавство до останнього часу дотримувалось традиційної концепції, згідно з якою такі визнаються безвідповідальними в адміністративному (кримінальному) аспекті, але на них поширюється цивільна відповідальність за спричинену шкоду і збитки, а також заходи адміністративного припинення.



Суб'єкти адміністративної відповідальності(фізичні особи) мають певні індивідуальні характеристики, які можна поділити на: загальні, тобто властиві всім суб'єктам (вік, осудність); спеціальні, що визначають індивідуальну характеристику суб'єкта, особливості його спеціального, фізичного, професійного, службового, статевого статусу, родинні зв'язки, відношення до власності, до військової служби, колишню протиправну поведінку і т.п. Ці та інші ознаки на кваліфікацію правопорушення не впливають, але можуть бути обставинами, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності з передаванням матеріалів на розгляд товариського суду чи трудового колективу (ст. 21 КУпАП).

За спеціальними ознаками суб'єктів адміністративної відповідальності можна поділити на кілька видів:

громадяни України;

іноземці та особи без громадянства;

посадові особи;

народні депутати;

військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

Відповідальність громадян України, іноземців та інших суб'єктів - фізичних осіб може наставати лише з досягненням 16-ти річного віку на момент вчинення правопорушення. Причому у віці від 16 до 18 років особа є неповнолітньою і справи розглядає тільки суд із застосуванням специфічних заходів впливу, передбачених ст. 24/1 КУпАП. Крім того, особа може притягатись до відповідальності, тільки якщо при вчиненні правопорушення і на час притягнення її до адміністративної відповідальності вона перебувала у стані осудності, тобто могла усвідомлювати і керувати своїми діями.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені іноземці, які не мають дипломатичного імунітету. Це іноземці, які перебувають в Україні за приватними візами, у комерційних справах, співвласники спільних підприємств, студенти, туристи та ін.

За окремі проступки іноземці і особи без громадянства не можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності. Це порушення правил користування суспільними фондами, нехтування загальним військовим обов'язком та ін.

Посадові особи є суб'єктами адміністративно-службових проступків, оскільки службовим обов'язком може бути виконання (дотримання) певних загальнообов'язкових правил (санітарних, протипожежних, паспортних), що забезпечується нормами адміністративної відповідальності.

Особи, які виконують службові обов'язки на громадських засадах з наданням їм законом владних повноважень, також можуть бути суб'єктами адміністративно-службових проступків.

Має свої особливості адміністративна відповідальність службовців, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів за вчинення адміністративних проступків. Так, військовослужбовці, атестовані працівники органів внутрішніх справ, Служби безпеки несуть відповідальність за адміністративні проступки за дисциплінарними статутами. Інші відповідають у дисциплінарному порядку за адміністративні правопорушення, якщо це прямо передбачено у дисциплінарних статутах або положеннях про дисципліну, у решті випадків застосовується адміністративна відповідальність на загальних підставах.

Щодо народних депутатів України, то законодавством передбачений депутатський імунітет від адміністративної відповідальності. Він не поширюється на депутатів місцевих Рад. Не допускається також затримання, привід чи застосування адміністративних стягнень щодо судді при виконанні ним обов'язків у суді

Що стосується відповідальності військовослужбовців, працівників ОВС, то є певні правопорушення, за які вони несуть відповідальність на загальних підставах. Такими правопорушеннями, згідно зі ст. 15 КУпАП, є порушення правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства, митних правил, вчинення корупційних діянь, ухилення від виконання законних вимог прокурора та ін. Крім того, до цих осіб не можуть застосовуватись такі види адміністративних стягнень, як виправні роботи та адміністративний арешт.

Суб'єктивна сторона адміністративного проступку проявляється у вині - внутрішньому психічному ставленні осудного дієздатного суб'єкта до вчиненого ним правопорушення та його шкідливих наслідків.

Вина створює, так званий, внутрішній, психологічний чинник проступку, є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності; підлягає цій відповідальності особа, визнана винною. Адміністративна відповідальність без встановлення вини (так зване об'єктивне осудження) не є властивою сучасному адміністративному (і кримінальному) праву.

Встановленням наявності вини ми констатуємо, що проступок - це не тільки фізична дія людини, а й продукт її внутрішнього світу, волі, свідомості.

Якщо проступок є об'єктивною підставою адміністративної відповідальності, то вина правопорушника є суб'єктивною підставою для цього.

Форма, міра вини може впливати на обсяг відповідальності, та не на невідворотність самої відповідальності.

Відсутність умислу й необережності свідчать про випадок - такий збіг обставин, при якому особа не усвідомлювала і не могла усвідомити суть скоєного або не передбачала і не могла передбачити його шкідливих наслідків. Випадковими можуть бути і дія, і бездіяльність. За наявності випадку вина повністю відсутня.

Відсутня вина і в суб'єктів неосудних, а також за наявності обставин, що виключають протиправність діяння (необхідна оборона) або вину (стан крайньої необхідності).



3. Поняття, суть та основні риси адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність - це визначення повноваженими державними органами через застосування адміністративно-примусових заходів обмежень майнових, а також особистих благ і інтересів за здійснення адміністративних правопорушень. О.М. Якуба дає визначення цьому поняттю як відповідальності громадян та посадових осіб перед органами виконавчої влади, а у випадках, визначених законом, перед судом, а також перед громадськими організаціями за винне порушення адміністративно-правових норм, що проявляється у застосуванні до порушників адміністративних санкцій.

Адміністративна відповідальність і адміністративна санкція - це різні правові категорії, хоча і тісно взаємопов'язані. Реалізація санкцій - є характерною ознакою адміністративної відповідальності, яка завдає винній особі морального або матеріального збитку.

Адміністративна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлюється державою шляхом видання правових норм, які визначають підстави відповідальності, заходи, що можуть бути застосовані до порушників, порядок розгляду справ про правопорушення і виконання зазначених заходів. Вона потребує оформлення відповідними процесуальними документами і здійснюється державою через уповноважені органи шляхом покарання особи відповідно до чинного законодавства.

В адміністративному праві функції покарання правопорушників і, відповідно, заходів покарання виконують адміністративні стягнення.

Таким чином, адміністративна відповідальність - це реалізація адміністративно-правових санкцій, застосування адміністративних стягнень.

Суть адміністративної відповідальності полягає у впливі, що чинять уповноважені органи або посадові особи на громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення і тягне за собою негативні для правопорушника наслідки морального (попередження), матеріального (штраф) або особистого характеру (адміністративний арешт).

Метою цього впливу є виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, в дусі дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як власне правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративна відповідальність характеризується рядом ознак:

1. Адміністративна відповідальність має публічний державно-обов'язковий характер.

2. Наявність юридичних повноважень у органів, наділених правом адміністративного покарання.

3. Адміністративна відповідальність має репресивний характер.

4. В адміністративній відповідальності знаходять відображення обидва аспекти правової відповідальності: позитивна (абсолютна) та ретроспективна. Перша, яка є безособовою, регламентується адміністративно-правовими нормами взагалі як обов'язок (правовий, соціальний) виконувати норми права, їх приписи, нести відповідальність за порушення таких, підлягати (добровільно чи примусово) дії адміністративних санкцій. Це ініціативне спрямування відповідальності виховує почуття права, морального обов'язку, внутрішньої потреби виконувати правові приписи, заборони. Ретроспективна відповідальність є відповідальністю за адміністративний проступок, тобто за вже вчинене діяння.

5. Норми, що встановлюють адміністративну відповідальність мають допоміжне значення щодо багатьох інших галузей.

6. Значна кількість норм КУпАП містять дискреційні повноваження органам, уповноваженим розглядом справи про конкретні правопорушення. Це є особливою ознакою адміністративно-правової відповідальності. Вона означає, що уповноваженні державні органи (посадові особи) мають право діяти на власний розсуд при встановленні адміністративних заборон або виду покарання, при застосуванні альтернативних стягнень, при визнанні обставин скоєння проступків такими, що пом'якшують відповідальність, при обранні місця розгляду адміністративної справи, форми оскарження, скасування, зміни постанови по адміністративній справі. Лише за розсудом суду, визначають такі оціночні поняття, як "істотна шкода", "значні збитки", "тяжкі наслідки", "значні розміри" тощо. Саме право діяти на власний розсуд (звичайно, у межах юридичних приписів) є гарантією стабільності адміністративно-правових норм і водночас гнучкості у застосуванні заходів адміністративної відповідальності.

7. Адміністративна відповідальність допускає заміну видів відповідальності, а також заміну суб'єктів відповідальності.

8. Ознаки, що характеризують адміністративну відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності:

- власний об'єкт правоохоронні

- власний метод правоохорони (адміністративний та адміністративно-судовий);

- юридична цілісність галузі, що проявляється у наявності як матеріальних, так і процесуальних норм;

- здатність до саморозвитку, систематизації нормативного фонду галузі.

Законодавчу основу для прийняття актів, що регулюють питання встановлення адміністративної відповідальності складає Конституція України. У статтях, які зобов'язують громадян виконувати конституційні норми, приписи законодавчих і підзаконних актів щодо захисту Батьківщини, охорони громадського порядку, природи, власності и т.п., містяться вимоги та обов'язки, які реалізуються шляхом встановлення та застосування юридичної, зокрема адміністративної відповідальності.

Основним джерелом правоохоронних норм є Кодекс України про адміністративні правопорушення (прийнятий 07.12.1984 р). Паралельно з цим Кодексом діють норми, що встановлюють адміністративну відповідальність, але містяться у законодавчих міжгалузевих актах (Митний кодекс, Повітряний кодекс, закони України "Про охорону державного кордону", "Про надзвичайний стан" та ін.), які з різних причин не внести до зазначеного Кодексу.

Вчинення адміністративного проступку і момент притягнення до відповідальності розходяться в часі. Водночас, законодавство про адміністративну відповідальність може зазнати змін. Ось чому законодавець передбачив, що правопорушник притягається до відповідальності на підставі законодавства, яке діє на час і за місцем скоєння проступку. При цьому акти, що пом'якшують чи відміняють відповідальність, мають зворотню силу, а ті акти, що встановлюють чи посилюють відповідальність, - зворотної сили не мають.

Щодо процедури розгляду адміністративних справ, то вона здійснюється на підставі процесуальних норм, які діють на час і за місцем розгляду справи.

Адміністративна відповідальність є ефективним засобом боротьби з правопорушеннями. Водночас, законодавство України передбачає можливість звільнення осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, від того чи іншого виду відповідальності. Тут слід розрізняти обставини, що виключають адміністративну відповідальність, а такими згідно зі ст. 17 КпАП, є крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності і підстави звільнення від адміністративної відповідальності осіб, що вчинили правопорушення. Такими обставинами є малозначність правопорушення (ст. 22 КУпАП) і передавання матеріалів про правопорушення на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу за місцем праці, навчання порушника.

Крайня необхідність має місце, коли дія, передбачена нормою КУпАП, або іншим нормативним актом, містить ознаки правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку,власності, правам та свободам громадян, встановленому порядку управління, якщо ця небезпека не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Така дія не є адміністративним правопорушенням.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка має ознаки правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час чинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки.

Підставами звільнення від адміністративної відповідальності осіб, що вчинили адміністративне правопорушення, є:

1. Згідно зі ст. 21.КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передаванням матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

2. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому очевидно, що усні зауваження, зроблені правопорушнику, не тягнуть ніяких юридичних наслідків (ст. 22 КУпАП).

Тривалий час в адміністративному праві не було загальних норм, які б вміщали характеристику обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Нині перелік таких обставин вміщено в ст. ст. 34-35 КУпАП.

Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення:

- щире розкаяння винного;

- відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

- вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

- вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Перелік обставин, що пом'якшують вину може бути розширений органом (посадовою особою), що розглядає конкретну справу.

Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення:

- продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

- повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

- втягнення неповнолітнього в правопорушення;

- вчинення правопорушення групою осіб;

- вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

- вчинення правопорушення в стані сп'яніння.

4. Види адміністративних стягнень

Адміністративне стягнення можна визначити як необхідний наслідок порушення (невиконання) адміністративних заборон (приписів), що полягає в осуді поведінки порушника і обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів.

У ст. 24 КУпАП дається перелік адміністративних стягнень, які можуть застосовуватись за вчинення адміністративних правопорушень:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, отриманих внаслідок скоєння адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого певному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

У статтях 25-32 КУпАП дається характеристика кожного з видів адміністративних стягнень.

Усі стягнення, які пов'язані між собою, утворюють єдину систему. Системотворчим чинником є мета, яка передбачається стягненням. Цю мету складають:

покарання правопорушника;

припинення протиправного вчинку;

відновлення правовідносин, порушених проступком;

виправлення, виховання порушника;

попередження можливих нових проступків;

відшкодування завданих правопорушенням збитків.

Для системи стягнень характерними є: послідовність розміщення їх за тяжкістю кари, захисний характер: вони передбачають не помсту за вину або спокутування її, а є вимушеними правозахисними засобами.

Адміністративні стягнення можна поділити на основні і додаткові.

Більшість стягнень належить до основних, які безпосередньо і в повному обсязі застосовуються до правопорушників (штраф, виправні роботи, адміністративний арешт).

Оплатне вилучення і конфіскація предметів можуть застосовуватися як додаткові стягнення, тобто разом з основними, але можуть застосовуватися і як основні стягнення.

Суб'єктом права покарання за адміністративні правопорушення є держава в особі уповноважених органів, які об'єднуються поняттям "органи адміністративної юрисдикції".

Розрізняють три групи таких органів:

1) адміністративно-юрисдикційні органи: адміністративні комісії, суди;

2) органи, що поряд з іншими здійснюють і юрисдикційні повноваження: міліція, військкомати, виконкоми місцевих рад;

3) громадські формування, яким передані адміністративно-юрисдикційні повноваження: товариські суди, комісії по боротьбі з пияцтвом. У третьому розділі КУпАП (ст. 213-244-8) перераховуються органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення та наводиться їх компетенція щодо розгляду конкретних правопорушень і прийняття відповідних рішень.

У ст. 222 КУпАП визначається, розгляд яких адміністративних правопорушень належить до компетенції органів внутрішніх справ та повноваження конкретних посадових осіб ОВС щодо розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення і застосування адміністративних стягнень.



Висновки

Адміністративне правопорушення - це порушення норм адміністративного права.

Адміністративна відповідальність - це визначення повноваженими державними органами через застосування адміністративно-примусових заходів обмежень майнових, а також особистих благ і інтересів за здійснення адміністративних правопорушень.

Адміністративне правопорушення має об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Об'єктивними ознаками адміністративного правопорушення є суспільна небезпека (суспільна шкідливість), протиправність, караність;суб'єктивними - винність, осудність.

Склад адміністративного правопорушення характеризують чотири елементи:об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.

Об'єкт протиправного посягання - це основний елемент складу адміністративного правопорушення (право).

Об'єктивна сторона - зовнішній прояв суспільно-політичного посягання на об'єкт.

Суб'єктами адміністративної відповідальності є фізичні особи.

Суб'єктивна сторона проявляється у вині та внутрішньому психічному ставленню осудного дієздатного суб'єкта до вчиненого їм правопорушення та його наслідків.

Адміністративне стягнення - необхідний наслідок порушення (невиконання) адміністративних заборон (приписів), що полягає в осуді поведінки порушника і обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів.

Адміністративні стягнення можна поділити на основні і додаткові.

Усі положення щодо адміністративного правопорушення та адміністративної відповідальності зумовлено Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суб'єктом права покарання за адміністративні правопорушення є держава в особі уповноважених органів, які об'єднуються поняттям "органи адміністративної юрисдикції".



Література

1. Конституція України // Відом. Верх. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відом. Верх. Ради УРСР. 1984. Додаток до № 52. Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).

3. Про місцеві державні адміністрації: Закон України // Відом. Верх. Ради України. 1999. № 20-21. Ст. 190.

4. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.П. Битяка. X., 2000.

5. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Консп. лекцій. X., 1994.

6. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. К., 1999.

Размещено на Allbest.ru