Авторське право

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичне питання: Способи і порядок захисту патентних прав

Закон захищає права та інтереси авторів об'єктів інтелектуальної власності, передбачивши заходи щодо їх визнання і відновлення, припинення пов'язаних з ними порушень, застосування до порушників санкцій та використання різних дій у сфері правових стосунків. Автори винаходів і раціоналізаторських пропозицій мають майнові права, зокрема такі: право на винагороду; право на безкоштовне одержання свідоцтва про раціоналізаторську пропозицію і патенту, якщо автор передав право Держпатенту. У всіх інших випадках автор сплачує державне мито; право на повернення витрат, пов'язаних з розробкою технічної документації або моделі; право з прибуткового податку; право на пільги в судових справах, компенсацію витрат, пов'язаних із винахідництвом. Захист прав і законних інтересів авторів, власників патентів та інших осіб, що є власниками прав на запатентовані винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, здійснюється шляхом використання передбачених законом форм, засобів і способів захисту прав.

Захист патентних прав здійснюється в юрисдикційній формі, яка передбачає два напрями дій -- судовий та адміністративний захист авторських прав. Більш поширений судовий порядок захисту авторських прав, адміністративний застосовують тільки у випадках, передбачених законом. Слід зазначити, що патентні спори розглядаються господарськими і третейськими судами за клопотанням авторів. У судовому порядку вирішуються такі питання: визнання патенту недійсним; право авторства на винахід, корисну модель чи промисловий зразок і авторство на раціоналізаторську пропозицію; встановлення власника патенту, автора раціоналізаторської пропозиції; порушення прав на використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків і раціоналізаторських пропозицій; укладання та виконання ліцензійних договорів; надання примусової ліцензії; право попереднього користувача; виплату автору винагороди роботодавцем; виплату компенсацій за використання об'єктів інтелектуальної власності. Розгляд патентних спорів у місцевих та господарських судах здійснюється за загальними правилами судової процедури, які передбачено в Цивільному процесуальному кодексі України та Господарсько-процесуальному кодексі України.

Спори, передані за рішенням сторін до третейського суду, вирішуються відповідно до регламенту даного третейського суду. Автор, який не згоден з рішенням про відмову визнати пропозицію раціоналізаторською або прийняття її до використання, може в місячний строк з дня одержання рішення оскаржити його керівнику підприємства, яке прийняло це рішення. Керівник разом з автором і представником відповідної ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України повинні розглянути скаргу в місячний строк.

Суперечка за першість на раціоналізаторську пропозицію розглядається керівником підприємства спільно з представником відповідної ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України в місячний строк з дня надходження скарги, причому сторони повинні бути запрошені до участі в розгляді спори. Скарги авторів винаходів і раціоналізаторських пропозицій з питань достовірності підрахунку прибутку (доходу), розміру, порядку нарахування і своєчасності виплати винагороди за їх пропозиції, а також встановлення факту їх використання розглядаються керівником підприємства в місячний строк за участі автора і представника відповідної ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України. Автор, який прийняте рішення вважає неправильним або не одержав відповіді в установлений строк, може звернутися з позовом до суду. Відповідно до цивільного законодавства України в судовому порядку розглядаються: спори про авторство (співавторство) на раціоналізаторську пропозицію; спори про розмір, порядок нарахування і строки виплати винагороди за раціоналізаторські пропозиції і факти її використання, якщо вони не вирішені в порядку, установленому чинним законодавством; спори між співавторами про розподіл винагороди за винахід або раціоналізаторську пропозицію; спори про першість на раціоналізаторську пропозицію, якщо вони не вирішені в установленому згідно з чинним законодавством порядку. Спори про авторство (співавторство) на винахід або раціоналізаторську пропозицію можуть бути порушені в суді після винесення рішення про визнання пропозиції винаходом або раціоналізаторською пропозицією і прийняття їх до використання. На основі набуття чинності рішенням суду по справі про авторство на раціоналізаторську пропозицію керівник підприємства виправляє запис у заяві на раціоналізаторську пропозицію, скасовує старе і видає нове свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію. Позови, що виникають з приводу раціоналізаторських пропозицій, можуть пред'являтися за бажанням позивача за місцем його проживання або за місцем знаходження органу управління юридичної особи. Позивачі за позовами, що випливають з прав на раціоналізаторську пропозицію, звільняються від сплати судових витрат.

Відповідно до Цивільного кодексу України у справах про стягнення винагороди діє трирічний строк давності. Строк давності відраховується з дня письмового повідомлення автора про початок використання його винаходу чи раціоналізаторської пропозиції. Суперечки, які виникають з питань участі автора в підготовці до використання раціоналізаторської пропозиції, розглядаються в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів. Підприємство, яке використовує винаходи, раціоналізаторські пропозиції, сплачує особам, у т. ч. і тим, які не працюють на даному підприємстві, однак сприяли створенню, одержанню правової охорони і використанню пропозицій, винагороду, розмір якої не повинен перевищувати розміру винагороди, сплаченої авторам зазначених винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Це положення є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб незалежно від форм власності й господарювання і береться до уваги при розробці галузевих положень про раціоналізаторські пропозиції. Потрібно пам'ятати, що суд не вирішує питання про визнання заявленого технічного рішення винаходом, промисловим зразком або раціоналізаторською пропозицією. Зазначимо, що застосування цивільно-правових санкцій за порушення патентних прав можливе впродовж загального терміну задоволення позову, тобто протягом трьох років від дати, коли власник патенту довідався або мав довідатися про порушення своїх прав. Найбільш поширеним способом захисту прав відповідача є зустрічний позов про визнання патенту недійсним, або правомочність використання об'єктів інтелектуальної власності внаслідок вилучення їх зі сфери монополії. У випадках встановлення патентних порушень їх винуватці можуть нести кримінальну відповідальність за порушення патентних прав. Зазначимо, що українське законодавство передбачає кримінально-правову відповідальність за деякі порушення патентних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КК України злочином є незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи товарного знака, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великих розмірах. За їх вчинення винний мусить сплатити штраф від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ж він може бути засудженим до виправних робіт на строк до двох років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання й матеріалів, призначених для їх виготовлення. Незаконне використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків охоплює будь-яке несанкціоноване власником патенту виготовлення або запровадження виробу із застосуванням об'єктів інтелектуальної власності. Склад патентного злочину стосовно використання об'єктів інтелектуальної власності без дозволу чи ліцензії є матеріальним. Ідеться про завдані у великих або особливо великих розмірах збитки. Особа вважається невинною, поки її вина не встановлена судом, а порушення кримінальної справи можливе лише за скаргою потерпілого. Усі матеріали, які подаються до суду, повинні мати достатню мотивацію, містити реквізити автора і відповідача, перелік вимог, а також додані докази, копії рацпропозиції, акт впровадження та інші матеріали.

Винахідницьке право - це норми, що встановлюють умови і порядок визнання рішення в будь-якій галузі господарства раціоналізаторською пропозицією, винаходом або промисловим зразком і регулюють особисті майнові і немайнові відносини. Суб'єктами винахідницького права є автори раціоналізаторських пропозицій, винаходів, промислових зразків і товарних знаків, а також юридичні особи -- підприємства, організації і держава. Авторське право базується на визнанні пропозицій винаходами, промисловими зразками і раціоналізаторськими пропозиціями, що підтверджено патентом або свідоцтвом. Цивільний кодекс України надає авторам винаходів і раціоналізаторських пропозицій широкі права, які поділяться на дві групи: правовідносини до кваліфікації пропозицій і правовідносини, що виникають після одержання охоронних документів.

Завдання 1

патент право авторський

Представник видавництва заперечував позовні вимоги і вказав, що строк дії авторського права спадкоємця закінчився в 1980 році - тобто через 25 років, крім цього видавництво почало підготовку до видання роману, та випустило в світ першу партію тиражу до вступу Закону України «Про авторське право та суміжні права», в силу і не могло передбачати лібералізації прав спадкоємців.

Заслухавши аргументи сторін, суд виніс рішення на користь позивача.

Проаналізуйте ситуацію.

Яке рішення має бути прийнято по справі.

Авторське право визнається за будь-яким твором у галузі науки, літератури, мистецтва незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Це положення має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призначалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження).

Відповідно до ст. 28 Закону авторське право діє протягом усього життя автора й 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо асоціюється з конкретною людиною й не є загально відомим, то авторське право діє лише протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у співавторстві, авторське право діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них.

Після завершення строку дії авторськького права твори переходять до суспільного надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора.

Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14 цього Закону, охороняються безстроково.

Чинність авторського права починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.

Право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора, охороняються безстрокове.

Завдання 2

У торгівця аудіо касетами на ринку представником агентства з колективного управління авторськими і суміжними правами було виявлено у продажу примірники не ліцензованих аудіо касет із записами популярних виконавців.

Майнові права і інтереси ряду з них агентство представляло на підставі договору із продюсерами і національним агентством з авторських і суміжних права.

Як пояснив продавець цей запис він не продавав, а використовував лише для особистого користування.

Зазначені копії зробив у цей день на випадок втрати «другого» для нього оригіналу запису.

Дайте правову кваліфікацію наведеному. Обґрунтуйте позицію продавця, вкажіть, які юридичні факти входять у предмет доказування по цій справі. Складіть позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ст. 15 Закону допускається відтворення виключно в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- відеозаписах, без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, але з виплатою авторської винагороди.

Винагорода виплачується у формі відрахувань (відсотків) виробниками або імпортерами обладнання (аудіоапаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріальних носіїв (звуко- і (або) відеоплівки, касет, лазерних дисків, компакт-дисків тощо), які використовуються для такого відтворення.

Зазначена винагорода розподіляється в такій пропорції: сорок відсотків -- авторам, тридцять відсотків -- виконавцям, тридцять відсотків -- виробникам фонограм, якщо інше не передбачено угодою.

Право на авторську винагороду - це основне майнове право автора чи іншої особи, якій належить авторське право.

Конкретними юридичними фактами, що породжують у автора право на винагороду можуть бути:

- авторський договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо);

- неправомірне використання твору;

- факт позадоговірного використання твору у випадках, коли згода автора не вимагається, але передбачена виплата авторської винагороди.

Авторський договір -- це консенсуальна угода у галузі права інтелектуальної власності (авторського права), за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Відповідно до законодавства України, особі, що має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким способом або всіма відомими способами на основі авторського договору. З іншого боку, використання твору будь-якою особою дозволяється виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, коли допускається вільне використання твору.

Размещено на Allbest.ru