Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Чернігівський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

"Дослідницькі та інноваційні процеси в державній службі"

Чернігів, 2006

1. Винахідництво, управління процесом розв'язування задач

Визначення поняття "винахідництво" (invention, Erfindung) має велике практичне значення для будь - якої правової системи та представляє значні труднощі, бо в ньому відображається одна з сторін розумової діяльності людини. Так, ряд авторів, визначаючи це поняття, акцентує увагу на його утилітарності. І. Хейфец трактує винахід як творче рішення технічної задачі. Найбільш загальне та об'єктивне визначення сформулював І. Мафіофа "...винахід може бути визначено як нове відношення предмету до мети".

Винахідництво - продукт творчої діяльності, результат мислення, який зазвичай відповідає тим потребам суспільства, які можуть бути задоволені вже відомими або очевидними засобами. Винаходи створюються та існують незалежно від держави.

Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" дає формально - логічне визначення поняття винаходу: це технологічне або технічне рішення, що відповідає критеріям патентоспроможності, тобто новизні, винахідницькому рівню та промисловій придатності.

Серед результатів творчої діяльності, які визначаються патентознавством і стають об'єктами авторського, патентного та інших видів правового захисту, винаходу належить центральне місце.

Винахід - продукт творчої діяльності, покликаний до життя тими суспільними потребами, задоволення яких не може бути досягнуте вже відомими чи очевидними засобами.

Об'єктом винаходу може бути (рис. 1):

· продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин), спосіб, а також застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням;

· об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Рис. 1. Характеристика об'єктів винаходу

Будь - яке вирішення завдання, що заявляється як винахід, повинно підпадати під один із зазначених вище об'єктів. Це дає змогу:

· відмежовувати рішення, що заявляється як винахід, від нетехнологічних або нетехнічних рішень;

· забезпечити об'єктивну можливість контролю за використанням винаходів, що охороняється законом;

· чітке розмежування об'єктів винаходу має правове значення, оскільки вид об'єкта визначає обсяг прав патентовласника, впливає на зміст опису винаходу, специфіку контрафактних дій.

Винаходом може вважатися будь - який досягнутий людиною творчий результат, суть якого полягає в знаходженні конкретних технологічних або технічних засобів вирішення завдання, що виникло у сфері практичної діяльності і має новизну - державну чи світову.

Новизна винаходу - неодмінний критерій його патентоспроможності - є основним характерним критерієм патентоспроможності винаходів і в Україні і за кордоном.

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Поняття "рівень техніки" охоплює всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки в Патентне відомство України або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету. Новизна винаходу може характеризуватися наступними критеріями рівня техніки:

1) У процесі дослідження новизни заявленого рішення використовуються лише загальнодоступні відомості. Під ними розуміють відомості, що містяться у джерелах, з якими будь - яка особа мала можливість ознайомитися сама або про зміст яких їй могло бути законним чином повідомлено.

2) До рівня техніки належать будь - які відомості, що розкривають суть винаходу незалежно від того, у якій формі (усній, письмовій, офіційній, неофіційній) вони стали доступними для публіки.

3) Відомості, які стали загальнодоступними не тільки в Україні, а й у зарубіжних країнах. Тобто новизна винаходу має бути світовою.

4) При визначенні новизни можуть використовувати тільки ті відомості, що стали загальнодоступними до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету.

Винаходу надається правова охорона, якщо він є новим, має винахідницький рівень та є промислово придатним. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніка.

Винахід має винахідницький рівень, якщо він для спеціаліста явно не випливає з рівня техніки. Винахід є промислово придатним, якщо він може використовуватися в промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я, та інших галузях народного господарства. Економічну сутність винаходу показано на рис. 2.

Рис. 2. Економічна сутність винаходу.

Згідно із законодавством не можуть одержати правову охорону об'єкти, які не відповідають критеріям винаходу. До таких належать:

· відкриття, наукові теорії та математичні методи;

· методи організації та управління господарством;

· плани, умовні позначення, розклади, правила;

· методи виконання розумових операцій;

· програми для обчислювальних машин;

· результати художнього конструювання;

· топології інтегральних мікросхем;

· сорти рослин і породи тварин тощо.

Винахідницькому рівню можуть не відповідати критерії, до яких належать рішення, котрі доповнюють пропозицію відомими елементами або діями, що є відомими правилами, для досягнення поставленого результату, відповідно до яких встановлено вплив саме таких доповнень.

винахід модель техніка патентоспроможність

2. Показники споживання ресурсів на виробництві

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін - продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи - це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати) (1)

Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток.

У процесі виробничої діяльності постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача.

Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.

Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень.

Результатом виробничої діяльності є товари або послуги. Виражені в грошовій формі поточні витрати споживання ресурсів на виробництво товарів і послуг відображає собівартість.

Собівартість є узагальнюючим, якісним показником споживання ресурсів на виробництві, показником ефективності виробництва.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

- інші витрати.

Перелік (склад) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентовані законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені "Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково - дослідних і дослідно - конструкторських робіт".

На основі "Типових положень" розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

У складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативних відрахувань.

Без обчислення собівартості неможливо визначити результат виробничо-господарської діяльності. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку № 9 "Запаси") собівартість реалізованої продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Собівартість реалізованої продукції включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та виробничі накладні витрати. Прямі витрати змінюються пропорційно або майже пропорційно до обсягів виробництва. Накладні виробничі витрати включають витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу на виконання робіт, пов'язаних з ремонтом обладнання тощо. Таким чином, до складу собівартості готової продукції не відносяться управлінські витрати загальногосподарського характеру.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються на виробництві підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

Собівартість реалізованої продукції визначається за формулою:

Срп = Зп +Стп +Зк, (2)

де: Срп - собівартість реалізованої продукції;

Стп - собівартість товарної продукції;

Зк - собівартість залишків готової продукції на складі на кінець звітного періоду.

Собівартість товарної продукції визначається за формулою:

Стп = Знзв+ ВВ - Знзв, (3)

де:

Знзв, Знзв- залишки незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду;

ВВ - витрати на виробництво в звітному періоді.

Застосовані ресурси - це сукупність живої і уречевленої праці, а споживані ресурси являють собою поточні витрати на виробництво продукції. В зв'язку з цим у практиці господарювання варто виділяти також ефективність застосовуваних ресурсів і ефективності споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва, тобто мова йде про так звані ресурсний і витратний підходи до визначення її рівня з застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства можна визначити, користуючись формулою:

(4)

де Е_зр - ефективність застосовуваних ресурсів;

Р - госпрозрахункова чиста продукція за зіставленими цінами (обсяг реалізованої у розрахунковому році продукції за вирахуваннями матеріальних витрат, плати за ресурси, проценту за кредит);

П - чисельність працюючих на підприємстві;

Ф_ос - середньорічний обсяг виробничих основних фондів за відновною вартістю;

Ф_об - вартість оборотних фондів підприємств;

К_пвп - коефіцієнт повних витрат праці (визначається відношенням чисельності працюючих у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного національного доходу; використовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці у середньорічну кількість робітників).

Узагальнюючим показником ефективності споживчих ресурсів може слугувати показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів). Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у формі оплати праці (персоналу), амортизаційних відрахувань (основні фонди) і вартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди).

До найважливіших узагальнюючих показників ефективності виробництва відноситься частка приросту обсягу вироблюваної продукції за рахунок інтенсивних чинників (інтенсифікація виробництва). Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарювання економічно і соціально вигіднішим є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягу застосованих ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок кращого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Література

1. Андрощук Г. А., Работягова Л. И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учебное пособие. - 2-е изд. - К.: МАУП, 2001. - 232 с.

2. Вачевський М. В., Кремень В. Г., Мадзігон В. М., Скотний В. Г., Шевченко Г. Є., Вачевський О. М. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підручник. - К.: ВД Професіонал, 2005. -448 с.

3. Коваленко Л. О., Ремньова Л. М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2001. -456 с.

4. Управління ресурсами підприємства: Навчальний посібник/ під ред. д. е. н. Б. І. Холода. - К.:"Центр навчальної літератури", 2004. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru