Працевлаштування молоді в Україні: юридичні та соціально-економічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Обласний комунальний позашкільний навчальний заклад

"Рівненська Мала академія наук учнівської молоді"

Рівненської обласної ради

Відділення філософії та суспільствознавства

Секція правознавство

Працевлаштування молоді в Україні: юридичні та соціально-економічні аспекти

Науково-дослідна робота

Кондратовець Лілії Юріївни

Науковий керівник:

Кривушенко Руслана Петрівна

Рокитне - 2012

Зміст

Вступ

1. Соціальні та економічні аспекти працевлаштування молоді в Україні

2. Юридичні аспекти працевлаштування молоді в Україні

2.1 Особливості працевлаштування та організації роботи молоді відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП), Закону "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів

2.2 Особливості працевлаштування випускників школи, середніх та вищих навчальних закладів

3. Зарубіжний та міжнародний досвід правового регулювання працевлаштування молоді

4. Пріоритетні заходи, спрямовані на вдосконалення механізму працевлаштування молоді

Висновки

Використана література

Вступ

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Але на жаль, в наш час, багато з людей не можуть вільно вибрати собі професію через матеріальне становище і відповідно не можуть працювати там, де б їм хотілось. З переходом країни до ринкових відносин з'явились ознаки безробіття. В умовах ринку важко знайти роботу і молоді: випускникам загальноосвітніх закладів та молодим спеціалістам, хоча саме молодь розглядається як потужний потенціал будь-якої країни. У сучасному житті всіх країн світу молодь відіграє важливу роль, а інколи й головну. Вона є і однією з найбільш незахищених, уразливих верств суспільства. Дуже болючим є те, що не маючи роботи, багато з людей змушені їхати за кордон працювати.

Аналіз літератури та нормативно-правових документів дає нам підстави стверджувати, що проблема працевлаштування молоді стає все більш актуальною, оскільки не знайшла свого належного розв'язання.

Метою даної роботи є дослідження проблем зайнятості і працевлаштування в нашій державі молоді, а також проведення аналізу національних та міжнародних і іноземних нормативно-правових актів з даного питання.

Предметом дослідження є юридичні відносини, які виникають у зв'язку з реалізацією конституційного права молоді на працю.

Об'єктом дослідження є молодь. Так, згідно зі ст. 197 Кодексу законів про працю України, працездатною молоддю вважаються громадяни України віком від 15 до 28 років [9]. Відповідно до Закону України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні", молоддю визнаються громадяни України віком від 14 до 35 років [4]. Останнє наведене визначення, на наш погляд, є найбільш точним та повинно бути загальноприйнятим.

Завдання роботи:

1.Здійснити аналіз проблеми правового регулювання працевлаштування молоді в Україні та аналіз національного і міжнародного та іноземного законодавства.

2.З'ясувати питання щодо реалізації трудових прав молоді в умовах трансформації українського суспільства;

3. Визначити шляхи вдосконалення чинного трудового законодавства України.

Питанням реалізації трудових прав молоді приділена значна увага в працях А. І. Шебанової, А. М. Гаврилова, О. М. Бляхман, Д. О. Карпенка, Б. К. Бегічева, В. С Венедіктова, О. І. Процевського, В. В. Жернакова, О. М. Ярошенка, О. С Реус, Ю. М. Щотової тощо. Над розробкою пріоритетних напрямків державного регулювання у сфері працевлаштування молодих спеціалістів працюють такі вчені: Скуратівський В., Крушельницька О., Петроє О., Луговий В., Ренатова З., Богиня Д., Ситник П., Грішнова О., Онищук В. тощо. Вказані роботи не втратили наукової цінності, однак, зважаючи на сучасні політичні, соціальні та економічні зміни, сформульовані в них висновки потребують переосмислення, а окремі аспекти - додаткового вивчення.

Інформаційною базою роботи є праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем працевлаштування молоді, дані Державного комітету статистики, звітна документація Рокитнівського районного Центру зайнятості населення та Рокитнівського районного відділу освіти Україні, інші літературні джерела та результати особистих спостережень.

1. Соціальні та економічні аспекти працевлаштування молоді в Україні

Громадяни вільно обирають види діяльності, за умови, що вони не заборонені законодавством. Така діяльність може бути і не пов'язана із виконанням оплачуваної роботи. Вільно обираються також професія та місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Здобувши освіту, перед кожним із нас постане питання працевлаштування. І тому ми від сьогодні прагнемо, щоб держава забезпечила нам всі необхідні умова для того, щоб кожен із нас був забезпечений роботою.

В умовах подальшого розвитку науково-технічного прогресу, всеоб`ємлюючої автоматизації виробництва, її все більш корпоративного або навпаки - локального характеру дістало місце підвищення професійних та особистих вимог до фахівців, тенденції надвиробництва, неможливість швидко знайти підходящу роботу. Світова економічна криза, про яку все частіше згадують останнім часом, ще більше поглиблює ці тенденції.

В нових умовах господарювання стали оцінюватись наслідки відчужуваної праці, а не кількість працюючих. Значно зменшилась потреба у робочій силі, і це призвело до вивільнення надлишкової робочої сили. Негативну роль при цьому відіграла і криза в економіці, що викликала значний спад виробництва

Всі зазначені явища та інші дедалі більше перетворюються на чинник деградації робочої сили. Але в нашій державі формування ринку праці диктує необхідність розробки політики зайнятості, яка буде враховувати специфіку української економіки, національні особливості та менталітет населення.

Це не виключає застосування деяких принципів та методик, які є характерними для стратегій зайнятості в країнах з розвиненим ринковим господарством, але можливо лише при умові їх адаптації до "українських реалій". В Україні трудові відносини як контекст політики зайнятості мають специфіку, яка визначається низкою факторів:

· Ринкові відносини в сфері праці знаходяться в процесі становлення.

· Безпосереднім слідством зниження виробництва стає не зростання безробіття, як це відбувається в умовах розвиненого, ефективно функціонуючого ринку праці, а зростання внутрішньо-виробничої незайнятості. Різке скорочення виробництва не супроводжується адекватним звільненням робочої сили.

· Інфляція і економічний хаос здійснюють двосторонній вплив на заробітну платню: відбувається подальше зменшення й без того низької реальної заробітної платні, особливо в державному секторі, та зростає відрив розміру винагороди за працю від її результатів, якості та складності. В результаті заробітна платня втрачає належну їй функцію розподілу праці між різними секторами економіки у відповідності з попитом.

· У порівнянні із засобами, які мають у своєму розпорядженні центральна та місцева влади у розвитих країнах світу, фінансові, матеріальні та кадрові ресурси, які мають у своєму розпорядженні відповідні державні органи України, щодо розробки і проведення політики зайнятості, украй обмежені. Тому якісно інше значення набуває правильний вибір пріоритетів.

За даними Міжнародної організації праці (МОП), зараз у світі відзначається дефіцит роботи для молоді. Безробіття серед населення у віці від 15 до 24 років склала 13% (більше 80 мільйонів чоловік). Це найвищий відсоток юних безробітних за останні роки, тому експерти говорять про початок кризи на ринку праці.

Наприкінці минулого року експерти прогнозували ринку праці для молоді стабільний розвиток, але очікування співробітників ООН не виправдалися. У звіті про "Світову економічну ситуацію і перспективи в 2011 році", опублікованому минулої весни, зафіксовано зростання глобальної економіки всього на 3,3%. [6]

У багатьох країнах СНД роботодавці також воліють відмовляти неповнолітнім у працевлаштуванні: законодавство передбачає "слушний привід" для відмови. Зокрема, в Україні роботодавець має право відмовити юному претенденту у вакансії, якщо потенційна робота може завдати шкоди його здоров'ю або моральному вигляду.

За інформацією МОП, загальносвітова тенденція нестачі роботи для молоді пояснюється соціальною дестабілізацією в країнах західної Азії і Африки, що призвело до масового безробіття, а також зростання цін на харчові продукти і паливно-мастильні матеріали. Другим фактором, що впливає на ситуацію на фінансовому ринку, фахівці називають наслідки катастрофічного землетрусу і цунамі в Японії.

У найближчі два роки експерти прогнозують глобальній економіці мінімальне зростання - наприклад, у США цей показник досягне лише 2,8%, а в Німеччині - 2,9%. У країнах Євросоюзу, де зафіксовано боргова криза - Іспанії, Греції, Португалії та Ірландії - ринку праці для молоді загрожує спад..

В Україні проблема зайнятості серед молоді теж є актуальною. Підтвердження цьому можна знайти проаналізувавши дані Рівненської обласної служби зайнятості [5][додатки 1-8]. Аналізуючи статистичні показники можемо зробити висновки, що серед осіб, не зайнятих трудовою діяльністю, половина - молодь у віці до 35 років.

Протягом 2010 року на обліку перебувало 2,8 тис. випускників вищих навчальних закладів, 2 тис. випускників професійно-технічних навчальних закладів, 0,6 тис. випускників серед загальноосвітніх шкіл.

Результатом розгортання службою зайнятості системної інформаційно-розясувальної кампанії серед молоді, у тому числі учнівської, батьків учнів, працівників освіти стало охоплення профорієнтаційними послугами 46,7 тис. осіб, які навчаються в навчальних закладах різних типів. Зокрема, 42,8 тис. учнів загальноосвітніх шкіл отримали 22,4 тис. профінформаційних та 20.4 тис. профконсультанційних послуг.

Протягом 2010 року за направленням обласної служби зайнятості навчалося 9,4 тис. безробітних, з них 4,7 тис. або 50% становила молодь у віці до 35 років, у тому числі 0,2 тис. - особи віком до 18 років.

Молоді, як окремій категорії населення, що потребує соціального захисту, надана можливість за сприяння служби зайнятості працевлаштуватися на підприємствах, в установах і організаціях на заброньовані робочі місця. Протягом 2010 року було працевлаштовано 1,3 тис. осіб з числа молоді, що відповідно до законодавства мали додаткові соціальні гарантії.

З метою тимчасової зайнятості у 2010 році до оплачуваних громадських робіт було залучено 4 тис. осіб з числа молоді.

Всього, протягом року було працевлаштовано 13,5 тис. осіб з числа молоді, у тому числі 1,4 тис. випускників навчальних закладів різних типів.

Що стосується учнів загальноосвітніх навчальних закладів України, то відділи освіти прагнуть забезпечити 100% охоплення навчанням дітей шкільного віку [додатки 9-10]

За даними опитувань експертів у сфері молодіжної проблематики вимоги КЗпП по відношенню до молоді порушуються систематично, особливо в приватному секторі. Опинившись в результаті ринкових реформ найменш захищеною частиною трудових колективів, молодь страждає від різних форм соціальної дискримінації: незаконні звільнення, штрафи, використання неоплачуваної праці молоді, особливо молодших вікових груп, в період тривалого випробного терміну, без твердих гарантій надання їм згодом постійної роботи, приймають по відношенню до молодих працівникам масовий характер. Більше половини молоді зайняті некваліфікованою працею, у багатьох виконувана робота так чи інакше пов'язана з криміналом, провадиться в несприятливих, часто небезпечних психофізіологічних умовах, без чіткого обмеження робочого часу

2. Юридичні аспекти працевлаштування молоді в Україні

2.1 Особливості працевлаштування та організації роботи молоді відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП), Закону "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів

Основа правового положення працівників визначена ст. 43 Конституції України та ст. 2, 2-1 КЗпП України, де встановлені найголовніші трудові права працівників. Відповідно до ст. 188 КЗпП,, працівник може реалізувати право на працю з досягненням 16-річного віку, а в окремих випадках -- 15-річного і навіть 14-річного віку, але лише з дозволу одного з батьків або особи, що їх заміняє.

Кодекс законів про працю України є основним загальним нормативно-правовим актом у сфері трудового права, в якому регламентації питань праці молоді і молодих спеціалістів присвячено Главу ХІІІ, статті якої регламентують різноманітні аспекти трудової діяльності молоді, в тому числі деякі гарантії її трудової зайнятості. Але звертає на себе увагу той факт, що майже всі статті Глави ХІІІ КЗпП України регулюють питання праці лише щодо осіб віком до 18 років, внаслідок чого група молодих спеціалістів щодо додаткових гарантій у сфері праці залишається незахищеною.

З метою захисту життя, здоров'я та працездатності неповнолітніх встановлено мінімальний вік прийняття їх на роботу (ст. 188 КЗпП України) та заборона залучення неповнолітніх до робіт, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 Закону України "Про охорону праці"). "Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх", затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 46. До цього переліку включені як підземні роботи, так і інші роботи із шкідливими та небезпечними умовами праці.

Для виявлення відповідності виконуваній роботі, ранньої діагностики захворювань неповнолітні при вступі на роботу та періодично, до досягнення ними 21 року, проходять обов'язкові медичні огляди.

Для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу, надається щорічна основна відпустка подовженої тривалості у зручний для них час, забороняється їх залучати до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

З метою встановлення полегшених умов праці для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються виходячи з норми виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу. Для неповнолітніх працівників у встановлених законодавством випадках (ст. 193 КЗпП України) можуть затверджуватися знижені норми виробітку.

Одним із дієвих механізмів здійснення державної молодіжної політики є законодавство, в якому закріплені специфічні громадянські соціальні права молоді. Верховною Радою України за роки незалежності прийнято низку законодавчих актів, спрямованих на реалізацію принципів молодіжної політики, зокрема покращення умов і створення гарантій для здобуття моло- ддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки, сприяння молоді в працевлаштуванні, підтримці й підвищенні її економічної активності, активізації молодіжного підприємництва.

Головним правовим актом, у якому сконцентровані та закріплені права, обов'язки, пільги та соціальний захист молоді, є Закон України "Про сприян- ня соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" [4], прийнятий Верховною Радою України в 1993 р., зі змінами та доповненнями, внесеними у січні 2003 р. Вищезгаданий Закон гарантує молоді право на працю відповідно до отриманої освіти та професії, гарантує надання першого робо- чого місця на термін не менше двох років після завершення навчання, професійної підготовки та перепідготовки, а також після проходження військової служби. [ 4]

В серпні 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про затвердження Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року". В програмі передбачено заходи, які мають сприяти працевлаштуванню і відповідно поліпшенню матеріального становища молоді. Зокрема в Програмі є ряд напрямів, що стосуються молоді: сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці; сприяння розвитку підприємницької діяльності шляхом проведення Всеукраїнського конкурсу бізнес-планів серед молоді. Передбачається фінансування з державного бюджету реалізацію діючих механізмів надання молоді, насамперед випускникам вищих та професійно-технічних навчальних закладів, першого робочого місця створення умов для роботи молоді у вільний від навчання час. З метою соціальної підтримки сімей, дітей та молоді Програмою планується забезпечити: підвищення конкурентоспроможності на ринку праці шляхом професійної орієнтації молоді, її підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; запобігання можливим негативним проявам у молодіжному середовищі шляхом розвитку молодіжних ініціатив у сфері праці;надання кредитів молоді для здобуття вищої освіти;(п. 13, 22, 28 Програми)[13]

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року №41 затверджено Державну цільову соціальну програму "Молодь України" на 2009-2015 роки. Очікуваними результатами даної Програми є забезпечити надання підтримки молодим громадянам у працевлаштуванні та реалізації підприємницьких ініціатив, а також створити умови, за яких молодь виявлятиме бажання працевлаштовуватися самостійно.[14]

Серед низки заходів передбачених Державною цільовою соціальною програмою "Молодь України" на 2009-2015 роки цікавими і сподіваємося дієвими може стати підтримка державою руху молодіжних трудових загонів. Молодіжний трудовий загін - це тимчасове формування, утворене з метою забезпечення вторинної зайнятості молоді у вільний від навчання час. Членами загону можуть бути учні загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів, студенти та курсанти вищих навчальних закладів, які не мають медичних протипоказань до виконання передбачених договором робіт. [15]

Держава декларує всебічну підтримку Всеукраїнських конкурсів бізнес-планів підприємницької діяльності серед молоді. Мета Конкурсу - залучення молоді до підприємницької діяльності шляхом підтримки її підприємницьких ініціатив. Завдання Конкурсу: навчання молоді основам підприємництва шляхом проведення семінарів, тренінгів, круглих столів, конференцій тощо; допомога у впровадженні перспективних проектів у життя; надання методично-консультативної допомоги молодим підприємцям щодо організації власного бізнесу.

Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам гарантій на всіх території України створені служби зайнятості, діяльності яких здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України і місцевих державних адміністрацій. Послуги громадянам, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, державними службами зайнятості надаються безплатно.

Працевлаштування у вузькому значенні поділяється на 2 стадії. Перша стадія - це звернення до Служби зайнятості. На цій стадії виникає право відношення між громадянином і органом із працевлаштування, за яким громадянин потребує підбору підходящої роботи, а у разі їх відсутності - постановки на облік, направлення на професійне навчання або виплати допомоги по безробіттю.

Законом України "Про зайнятість населення" встановлено додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення. Мова йде про працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. До них належать в тому числі і молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби та якій надається перше робоче місце, діти (сироти), які залишилися без батьківського піклування, а також особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх заміняє, можуть, як виняток, прийматися на роботу. [3]

З метою працевлаштування вказаних категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5% загальної чисельності робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Згідно із п. 1 Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 p. №578, броня - ця кількість робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту; квота робочих місць - це закріплена норма робочих місць, в тому числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.

У межах броні місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту. Квота робочих місць встановлюється стосовно кожної категорії громадян, які потребують соціального захисту.

У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств, установ і організацій в розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій.

У разі відмови в прийомі на роботу громадянам з числа вказаних категорій у межах установленої броні з підприємств, установ і організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в 50-кратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини Державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі місця для цих категорій понад встановлену квоту.

2.2 Особливості працевлаштування випускників школи, середніх та вищих навчальних закладів

Громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, індивідуального селянського господарства чи до іншого роботодавця, у тому числі до фізичної особи, безпосередньо або до державної служби зайнятості за сприянням у підшуканні роботи. За сприянням до державної служби зайнятості в працевлаштуванні можуть звертатись як незайняті на роботі громадяни, які бажають працювати, так і зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, влаштуватися працювати за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, яким відмовлено у прийнятті на роботу за місцем призначення, подають направлення на роботу і скріплену печаткою замовника довідку про відмову в працевлаштуванні або довідку про самостійне працевлаштування, форми якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992.

Випускники професійно-технічних училищ пред'являють довідку про надання можливості самостійного працевлаштування. При відсутності у них такої довідки їм надаються протягом календарного року з дня закінчення навчання консультаційні послуги.

Варто акцентувати увагу на те, що для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодших вісімнадцяти років. Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на виробництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена ним у суді (ст. 196 КЗпП).

Працездатній молоді після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних і вищих навчальних закладах, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної служби надається перше місце роботи на строк не менше двох років. Молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Закон України "Про місцеве самаврядування в Україні" від 21 травня 1997 року визначає, що організація роботи з працевлаштування молоді на місцях спрямовується і координується органами місцевого самоврядування, до відома яких віднесено питання: забезпечення ефективного використання трудових ресурсів на відповідних територіях; забезпечення трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; підготовка і затвердження територіальних програм зайнятості.

Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" містить декілька статей, безпосередньо присвячених регламентації діяльності державних органів щодо працевлаштування молоді та молодих спеціалістів. Особливо слід відмітити ст. 8 вказаного Закону, яка визначає, що держава підтримує і сприяє розвиткові підприємницької ініціативи та діяльності молоді. Відповідно до п. 2 цієї статі держава сприяє створенню молодіжних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програми підготовки молоді до підприємницької діяльності, надання інформаційних та консультативних послуг. Із цією метою розробляється і реалізується система заходів підтримки підприємництва молоді, включаючи довгострокове пільгове кредитування, забезпечення виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику.

Заслуговує уваги наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 27.04. 2011 р. № 404 про створення у ВНЗ підрозділу, який має сприяти працевлаштуванню студентів та випускників

Положення про створення даного підрозділу регламентує його діяльність з метою сприяння реалізації права студентів і випускників на працю та забезпеченню випускників першим робочим місцем. Основними завданнями Підрозділу є:

· сприяння працевлаштуванню студентів та випускників;

· проведення постійного аналізу попиту і пропозиції на ринку праці фахівців, підготовку яких здійснює вищий навчальний заклад;

· налагодження співпраці з державною службою зайнятості населення, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, які можуть бути потенційними роботодавцями для студентів і випускників:

· забезпечення координації дій з центральними та місцевими органами виконавчої влади, службами зайнятості населення, підприємствами, установами та організаціями (роботодавцями) щодо оптимального узгодження реальних потреб ринку праці та ринку освітніх послуг;

· інформування студентів і випускників вищого навчального закладу про вакантні місця на підприємствах, в установах та організаціях, що відповідають їх фаховій підготовці (спеціальності);

· здійснення спільно з державною службою зайнятості населення моніторингу працевлаштування випускників за місцем їх проживання;

· подання державній службі зайнятості населення за місцем проживання випускника, у якого питання працевлашту-вання залишається невирішеним, відомостей про нього (за його згодою) та здійснення спільних з державною службою зайнятості населення дій, направлених на пошук першого робочого місця.

3. Зарубіжний досвід правового регулювання працевлаштування молоді

Сучасна економіка України знаходиться на початковій стадії вдосконалення використання трудового персоналу підприємства, ефективним використанням персоналу, тому досить важливо, щоб вітчизняні фірми використовували досвід зарубіжних країн, особливо країн з розвиненою економікою.

Європейські країни нагромадили досвід у боротьбі з безробіттям і пом'якшенням його наслідків. Наприклад, у сучасній Швеції держава проводить активну політику в сфері зайнятості, спрямовану на зниження безробіття. Характерною рисою цієї політики є попередження безробіття, а не боротьба з його наслідками. Уряд Швеції у соціальній політиці особливу увагу приділяє розробці заходів, спрямованих на забезпечення професійної підготовки й перенавчання осіб, що стали безробітними, і створення нових робочих місць, в основному в державному секторі економіки; координує міграцію населення і робочої сили шляхом надання субсидій і кредитів на переїзд сімей із районів з надлишком робочої сили до районів, де є вакантні місця; забезпечує доступ населення до інформації про наявні вакантні місця тощо.

Якщо порівнювати власне скандинавську і європейську моделі політики зайнятості, то можна зробити висновок, що перша спрямована на забезпечення працею всіх трудящих, для чого створюються робочі місця в державному секторі з середньою оплатою праці; друга орієнтована на скорочення кількості зайнятих при підвищенні продуктивності праці й зростанні доходів працюючих. Така політика передбачає дорогу систему допомоги для більшої кількості безробітних.

Чималий інтерес для нас становить японська модель політики зайнятості. Згідно з цією моделлю кожна людина може знайти для себе роботу, навіть якщо вона не дуже цікава й корисна. У цьому полягає причина низького безробіття в Японії й економії коштів на соціальні витрати. Природно, така політика не могла б сприяти підвищенню ефективності економіки, якби не такі відомі експортні галузі Японії, як автомобілебудування, сталеливарна промисловість, виробництво автомобільних запчастин і машинобудування.

Американська політика зайнятості також спрямована на залучення до процесу виробництва якомога ширших верств активного населення. Її результатом є збільшення кількості людей з низьким рівнем доходу, який проте перевищує допомогу по безробіттю.

Заслуговує на увагу ідея щодо введення громадських робіт для тих, хто одержує допомогу. Це повинна бути добре продумана, законодавчо підкріплена система. У 30-ті роки XX ст. програми громадських робіт з'явилися у США в умовах зростання безробіття й дістали поширення у багатьох країнах. Це дало можливість на короткий час вирішити деякі економічні й соціальні проблеми безробіття, а також питання, пов'язані з розвитком інфраструктури регіонів, охороною довкілля тощо.

У країнах з розвинутою ринковою економікою держава, беручи на себе основний фінансовий тягар підготовки та перепідготовки кадрів, створює єдиний механізм забезпечення зайнятості через взаємодію держави та підприємств. Щодо початкової професійної підготовки молоді, то державні органи передовсім стимулюють активність підприємства за допомогою прямого фінансування внутрішньо фірмових систем навчання. Так, наприклад, за наймання та навчання молоді 16--18 років, яка ще не має повної середньої освіти, державні органи Великобританії, Італії, Швеції покривають до 80% витрат підприємств.

Кадрові служби багатьох американських фірм складають на п'ятилітній період схеми можливих переміщень співробітників у посаді в організаційній структурі фірми з урахуванням очікуваних вакансій. Однак паралельно здійснюється велика робота по стимулюванню планування працівниками своєї кар'єри. Це приносить чималий непрямий ефект, тому що стимулює більш інтенсивну роботу даного чи керівника фахівця над собою, що нерідко дає позитивний результат і при його роботі в займаній посаді і великі підстави для періодичного підвищення його заробітної плати.

Об'єктом прямого фінансування державними органами Німеччини, Франції, Італії, Швеції стала так звана альтернативна форма підготовки кадрів, що охоплює молодь до 25 років. Ідеться про поєднання процесу теоретичної підготовки в навчальному закладі з трудовою діяльністю за умов часткової зайнятості. Відтак забезпечується відповідність зайнятості учня здобутій наданий момент кваліфікації. Необхідною умовою такої форми навчання є наявність спеціальної програми, що забезпечує координацію підготовки у двох різних системах. Активний контроль підприємств за навчальним процесом зумовлює постійне коригування програм теоретичного навчання. У західноєвропейських країнах одним з джерел коштів державних органів на професійну підготовку є грошові відрахування самих підприємств. Так, у Франції існує порядок, за яким кожне підприємство з чисельністю зайнятих понад 10 осіб зобов'язане відраховувати на цілі підготовки та підвищення кваліфікації працівників не менше 1% фонду заробітної плати.

У США, де кошти, що спрямовуються на підготовку молодих працівників, повністю звільняються від оподаткування (за умови акредитування місцевими органами влади, тобто гарантування відповідності підготовки встановленим стандартам). Необхідність постійної перепідготовки персоналу висунула практично в усіх країнах з ринковою економікою вимогу створення системи спеціальних підрозділів фірм. Це навчальні центри та курси, відділи кадрової політики тощо.

Заслуговує на увагу досвід створення служб планування кар'єри і працевлаштування студентів (СПКП), що створені і діють при вищих навчальних закладах багатьох іноземних держав. [ 20 ] Основними напрямками роботи СПКП є :

1. Консультування з питань кар'єри ;

2. Навчання студентів технології пошуку роботи;

3. Сприяння у працевлаштуванні, яке спрямоване на організацію контактів між студентами і роботодавцями, створенню джерел інформації щодо вакансій та роботодавців, збирання даних про студентів, що відображають їх фахові знання і вміння та використання цих даних для підтримки процесу працевлаштування студентів.

4. Пріоритетні заходи, спрямовані на вдосконалення механізму працевлаштування молоді

Аналізуючи ситуацію на ринку праці України, можна зробити висновок, що для вирішення проблем безробіття сьогодні перевага надається активній соціальній політиці. Як підтверджує досвід економічно розвинених країн, цей підхід виправданий. Чималу користь суспільству могло б принести залучення молоді до надання соціальних послуг.

Сьогодні з метою сприяння працевлаштуванню молоді створюються спеціальні фонди за рахунок коштів зацікавлених сторін. Основним недоліком громадських робіт є те, що вони, як правило, не забезпечують підвищення кваліфікації безробітних, що утруднює їм пошуки постійної роботи. У нашій країні реалізації програм громадських робіт поки що не приділяється належна увага. З метою залучення до громадських робіт якомога більшої кількості безробітних Міністерство праці і соціальної політики підготувало пропозиції щодо збільшення обсягів фінансування громадських робіт за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

Низькі показники працевлаштування молоді на заброньовані робочі місця обумовлені важким економічним становищем підприємств, що протягом тривалого часу не виплачують заробітну плату. Як засвідчує практика, часто працевлаштування молоді на підприємства є формальним актом. Приймаючи у примусовому порядку на роботу молодь, підприємства відправляють її разом з іншими робітниками у тривалі неоплачувані відпустки.

Високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів можна пояснити тим, що не здійснюється прогнозування суспільної потреби у тих або інших спеціалістах на близьку й далеку перспективу. І якщо в недалекому минулому серед випускників вищих навчальних закладів більшість становили інженери, то сьогодні - це економісти, юристи, психологи, що не мають реальних шансів на працевлаштування за фахом. І у кращому разі, за умови реєстрації в державній службі зайнятості, на них чекає перспектива перепідготовки.

Підсумовуючи викладене, можна виділити такі пріоритети соціальної політики України у сфері зайнятості молоді:

· підвищення ролі держави у вирішенні проблем зайнятості й створення робочих місць;

· залучення до вирішення цього питання комерційних структур;

· державна підтримка малого і середнього бізнесу;

· організація системи підготовки й перепідготовки кадрів;

· створення системи громадських робіт;

· удосконалення системи соціального захисту безробітних.

Висновки

На підставі порівняльно-правового аналізу національного та міжнародного законодавства у сфері забезпечення зайнятості молодих спеціалістів нами було зроблено висновок про майже повну їх відповідність.

Із аналізу міжнародно-правових актів, які присвячені регулюванню питань зайнятості молодих спеціалістів, ми зробили висновок, що стосується інших категорій молоді, таких як молоді спеціалісти та особи віком до 28 років без освіти, то вони залишилися поза міжнародно-правовим захистом, що і проявило вплив і на національне законодавство.

Серед недоліків чинного законодавства України необхідно виділити такі:

- обмеженість категорій молоді, на яких поширюється дія спеціальних нормативно-правових актів у сфері працевлаштування (більшість із них регламентує заходи щодо неповнолітніх громадян або щодо випускників вищих навчальних закладів державної форми власності);

- певна застарілість нормативно-правової бази, оскільки деякі гарантії передбачені нею, у зв'язку з об'єктивною неможливістю реалізувати їх у сучасних економічних умовах носять декларативний характер;

- в Україні прийняті на державному рівні спеціальні програми забезпечення трудової зайнятості молоді, але їх реалізація знаходиться лише на початковій стадії і молодь поки що не відчула на собі її результати. Очевидно також, що у зв'язку з кризою фінансування даних програм державою на даний момент є недостатнім.

Політика зайнятості повинна бути підпорядкована головній стратегічній задачі - надання кожному працездатному члену суспільства не роботи взагалі, а можливості в найбільший мірі розвинути і реалізувати свій потенціал, отримуючи при цьому гідну винагороду за свою працю

Що стосується України, то для неї реальну небезпеку являє деградація структури робочих місць і людського потенціалу в результаті скорочення зайнятості у галузях, що потребують праці високої якості, і збільшення зайнятості в торгівлі та посередницької діяльності переважно у неформальному секторі. Крім того, характерним є збільшення довгострокового безробіття.

На цих проблемах і повинна, на наш погляд, зосередиться державна політика зайнятості, яка по суті на сьогодні являє собою пасивні заходи по виплаті мізерної допомоги по безробіттю. Уявляється, що можна запозичити окремі міри та програми, що використовуються в державах з розвинутою економікою. Більшість з них (виключаючи Швецію) більшу частину коштів, відпущених на програми зайнятості, витрачають на заходи пасивного характеру - виплату допомоги по безробіттю. Разом з тим спостерігається тенденція до посилення ролі активних мір. Однак, не всі з них можуть бути використані в Україні.

Так, активні міри, спрямовані на регулювання попиту на працю, вимагають величезних фінансових витрат, тому їх застосування на Україні можливе лише в районах осередкового безробіття.

Мова зокрема йде про виплату підприємствам, що надають роботу визначеним контингентам робочої сили, на обмеженому проміжку часу субсідій, що покривають частину заробітної платні цих працівників. Як звичай, подібні заходи використовуються щодо найму довгостроково безробітних та молоді. Як результат поліпшується відповідність структури попиту і пропозиції праці, що знижує природню норму безробіття.

Привабливим, але дорогим засобом є прямі державні вкладення у створення нових робочих місць. Безумовна її перевага - адресний характер. При наявності хоча б мінімальних коштів такі програми найбільш раціонально використовувати на фінансування інфраструктурних проектів (доріг, мостів), у тому числі у сільській місцевості. Це не тільки дозволяє надати роботу населенню, але й дає імпульс розвитку господарчої діяльності регіону, що в свою чергу може дати додаткові можливості зайнятості. Прямі державні вкладення у створення робочих місць корисно спрямувати також на цільові програми сприяння зайнятості молоді.

працевлаштування молодь робочий правовий

Використана література

1. Андрущак Б. Отримання дотації для працевлаштування молоді// Дебет-Кредит. - Київ, 2011. - № 25.-С. 22-26

2. Ємцева Е. Г. Соціальний портрет учнівської молоді в контексті трудової соціалізації//Соціальна педагогіка: теорія та практика. - Луганськ, 2010.- №2.- с.37-42

3. Закон України "Про зайнятість населення" //Відомості Верховної Ради,- 1991.- №14

4. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні"//Відомості Верховної Ради,- 1993, - № 16

5. Зареєстрований ринок праці Рівненської області (2006-2010 рр.). Аналітично-статистичний збірник. -Рівне - 2011.

6. Звіт ООН про "Світову економічну ситуацію і перспективи в 2011р." // www.un.org/esa/analysis/wesp2011files/2011wesp_es.ru.pdf

7. Знай свої права. Правовий посібник для молоді.- К., 2008

8. Конституція України, - К., - 1996

9. Кодекс законів про працю України.- К., 2011

10. Лібанова Е.М. Ринок праці. (соціально-демографічні аспекти). - К. 1996

11. Назаров Д. Право молоді на працю: проблеми і перспективи// Праця і зарплата: для фахівців народного господарства. - Київ, 2011.- №19.- С. 6-7

12. Найда І.В. Державне регулювання працевлаштування молодих спеціалістів національним і міжнародним законодавством порівняльно-правовий аналіз// Економіка та держава: Міжнародний науково-практичний журнал. - Київ, 2009.- №7 С. 103-105

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 1057 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року //www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/cardnpd

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. N 41 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми "Молодь України" на 2009-2015 роки //www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/cardnpd

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 липня 2006 р. N 899 "Про затвердження Типового положення про молодіжний трудовий загін" //www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/cardnpd

16. Процевський О. Функції трудового права в сучасних умовах господарювання// Право України. - Київ, 2011.- №2.- С. 223-233

17. Трудове право України(за редакцією професора П. Д. Пилипенка). - К, 2007

18. Щербина В. І. Функції трудового права: монографія. - Д. 2007

19. Щотова Ю. М. Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. на.к : спец. 12.00.05 "Трудове право; право трудового забезпечення" / Ю. М. Щотова. - X., - 2006. -19 с

20. Ямпольський Ю. Працевлаштування випускників навчальних закладів США: досвід роботи кар'єр-центру.//Вища школа,- 2003.- №6.-С.83-91

Размещено на Allbest.ru